Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/15429/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.12.2021.
Дата набрання законної сили: 01.12.2021
Номер судового провадження: 51-4104км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020100090004473

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		01 грудня 2021 року
		м. Київ
		справа №760/15429/20
		провадження №51-4104км21
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду ускладі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		представника ТОВ «ФК «Фінєвровектор» ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 17 липня 2020 року.
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 17 липня 2020року частково задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №9 ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100090004473 від 13 липня 2020року, та накладено арешт на майно, а саме: об`єкти житлової та нежитлової нерухомості (корпуси, секції, квартири, кімнати, приміщення, гаражі, блоки), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною на відчуження та розпорядження цим майном. В іншій частині клопотання відмовлено.
		Не погоджуючись з указаним рішенням, адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8  оскаржив його до апеляційного суду.
		Київський апеляційний суд ухвалою від 02 серпня 2020 року повернув адвокату ОСОБА_7 його апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_8  на підставі п.4 ч.3 ст.399 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК України), оскільки скаргу подано після закінчення строку апеляційного оскарження і суд за заявою останнього не знайшов підстав для його поновлення. 
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду тапризначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		На обґрунтування своїх доводів вказує, що ОСОБА_8 отримав ухвалу слідчого судді від 17 липня 2020 року про арешт майна лише 03 липня 2021 року через свого представника, а тому строку на апеляційне оскарження, передбаченого ч. 3 ст. 395 КПКУкраїни, не пропущено. Звертаючись із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження цієї ухвали ні ОСОБА_8 , ні його представник ОСОБА_7 не були обізнані про звернення адвоката ОСОБА_10 з апеляційною скаргою до суду. Вказує, що останній, звертаючись з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_8 , діяв поза межами наданих йому повноважень, оскільки договір про надання правової допомоги з довірителем для представництва його інтересів у кримінальному провадженні не укладався. Апеляційний суд здійснив розгляд скарги адвоката ОСОБА_7 без його участі, незважаючи на те, що він неодноразово звертався до суду з клопотаннями про забезпечення його особистої участі у розгляді апеляційної скарги в режимі відеоконференції. ОСОБА_8 не був присутнім під час ухвалення апеляційним судом 17 листопада 2020 року рішення про закриття провадження, тому висновки апеляційного суду щодо відмови апелянта від поданої апеляційної скарги єнеобґрунтованими. Вважає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 403 КПКУкраїни, оскільки, ухвалюючи оскаржуване рішення, врахував указану відмову адвоката ОСОБА_10 від апеляційної скарги. На думку адвоката, апеляційний суд, повертаючи його апеляційну скаргу, допустив порушення вимог КПКУкраїни.
		У запереченнях на касаційну скаргу представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінєвровектор»  адвокат ОСОБА_6  зазначає про необґрунтованість скарги та просить залишити її без задоволення, аоскаржене судове рішення без зміни. Вважає, що доводи касаційної скарги про те, що адвокат ОСОБА_10 діяв без повноважень, є безпідставними, оскільки цього непідтверджено будь-якими доказами. Адвокат ОСОБА_10 отримав ухвалу слідчого судді, тому вважається, що її вручено й особі, яку він представляє. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор  ОСОБА_5  і представник ТОВ «ФК «Фінєвровектор» ОСОБА_6 всудовому засіданні заперечували проти задоволення касаційної скарги та просили залишити оскаржене судове рішення без зміни.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Відповідно до ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Згідно зі ст. 370 та ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Як убачається з матеріалів провадження, слідчий суддя Солом`янського районного суду м.Києва 17 липня 2020 року частково задовольнив клопотання прокурора і наклав арешт на об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташованої за адресою: м.Харків, вул.Велика Панасівська, 115, із забороною на відчуження та розпорядження цим майном, а в іншій частині клопотання відмовив.
		За змістом ухвали слідчого судді, з метою забезпечення арешту майна у кримінальному провадженні з урахуванням приписів ч.2 ст.172 КПК України клопотання слідчого було розглянуто без повідомлення власників майна.
		Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, представник третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, зокрема ОСОБА_8 , адвокат ОСОБА_10 , який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 08 вересня 2020 року, оскаржив його в апеляційному порядку.
		За ухвалою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року вказане апеляційне провадження закрито у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги особи, яка її подала.
		Згодом між адвокатом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 28 травня 2021 року укладено договір №16/21 про надання правової допомоги (т.6, а.п.1113).
		24 червня 2021 року адвокат ОСОБА_7 звернувся з апеляційної скаргою на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 17 липня 2020 року, вякій, посилаючись на необґрунтованість накладення арешту на майно, просив скасувати цю ухвалу, а також поновити строк для її апеляційного оскарження у зв`язку зтим, що ОСОБА_8 її не було направлено.
		Разом з тим апеляційний суд своєю ухвалою 02 серпня 2021 року повернув апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діяв в інтересах ОСОБА_8 , на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, оскільки не знайшов підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.
		Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанцій з огляду на таке.
		Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України установлено, що апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.
		Таким чином, під час вирішення питання, чи дотрималась особа, яка подала апеляційну скаргу, передбачених ст. 395 КПК України строків, слід чітко встановити початок перебігу цих строків та їх закінчення.
		Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
		Положеннями п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження іособа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
		Відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, апеляційний суд у своєму рішенні вказав, що не знайшов для цього підстав, оскільки ОСОБА_8 не вперше звертається через своїх представників до суду з апеляційними скаргами на вказану ухвалу, зокрема зазначив, що 14 вересня 2020 року адвокат ОСОБА_10 , який діяв в інтересах осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, серед яких був і ОСОБА_8 , подавав апеляційну скаргу на це рішення слідчого судді. Тому, на думку колегії суддів апеляційного суду, вказані обставини свідчили про обізнаність ОСОБА_8 щодо наявності оскаржуваної ухвали слідчого судді. Ізнаведеними в ухвалі апеляційного суду висновками погоджується й колегія суддів касаційного суду.
		При цьому також слід зазначити, що вступ нового представника у провадження не скасовує попередніх процесуальних дій та рішень і не є підставою для вчинення нових, атому не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
		Крім того, необґрунтованими є й доводи касаційної скарги адвоката ОСОБА_7 про те, що адвокат ОСОБА_10 діяв поза межами наданих йому повноважень, з урахуванням такого.
		За нормами ч. 4 ст. 64-2 КПК України представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути, зокрема, особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.
		У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18листопада 2019 року (провадження №51-9792кмо18, справа №648/3629/17) викладено висновок про те, що повноваження адвоката у кримінальному провадженні слід вважати належним чином підтвердженими, якщо захисник до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю додав хоча б один із документів, передбачених п. 2 ч.1 ст. 50 КПК України, а саме: або ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», або договір із захисником, або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
		Як вбачається з матеріалів провадження, адвокат ОСОБА_10 до поданої апеляційної скарги на підтвердження своїх повноважень долучив договір про надання правової допомоги та ордер на надання правової допомоги від 08 вересня 2020 року, а також свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю і витяг з Єдиного реєстру адвокатів України (т.4, а.п.1318).
		Вищевказаний договір про надання правової допомоги від 08 вересня 2020 року укладено між адвокатом ОСОБА_10 та власниками майна, на яке накладено арешт, зокрема ОСОБА_8 . Згідно з цим договором адвокат мав повноваження представляти їх права і законні інтереси зусіма правами представника, у тому числі, передбаченими ст. 64-2 КПК України (як представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт).
		Разом з тим у матеріалах провадження відсутні будь-які заяви, скарги ОСОБА_8 або його представника ОСОБА_7 , а також рішення компетентних органів про притягнення адвоката ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності, зокрема, за ст.400-1 Кримінального кодексу України (представництво в суді без повноважень).
		Таким чином, колегія суддів апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_10 та прийняття відмови останнього від такої скарги не мала підстав сумніватися щодо дійсності його повноважень на представництво, зокрема, ОСОБА_8 , у вказаному провадженні.
		Безпідставними також є доводи адвоката ОСОБА_7 про порушення апеляційним судом вимог ст.403 КПК України.
		Згідно з положеннями ч. 1 цієї статті особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою відповідно підозрюваного, обвинуваченого чи потерпілого.
		На думку колегії суддів, вирішуючи питання про прийняття відмови адвоката ОСОБА_10 від поданої апеляційної скарги в інтересах осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, апеляційний суд діяв згідно зі ст. 403 КПКУкраїни, оскільки положеннями вказаної статті не передбаченого обов`язку суду встановлювати наявності на це згоди таких осіб.
		Крім цього, як видно з матеріалів провадження, ухвалу апеляційного суду постановлено без участі сторін. У поданих до Київського апеляційного суду 24 червня 2021 року апеляційній скарзі та 22 липня 2021 року клопотанні адвокат ОСОБА_7 просивзабезпечити його участь у справі в режимі відеоконференції за допомогою системи «EasyCon».
		Разом з тим відповідно до частин 1 та 2 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, утому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), зокрема, у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження у судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин. Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження.
		Також слід зазначити про те, що безпосередньо організація проведення судового засідання в режимі відеоконференції згідно зі ст.366 КПК України покладається одночасно як на суд, що розглядає відповідне провадження, так і на суд (або орган досудового слідства, або установу попереднього ув`язнення, або установу виконання покарань) за територіальним місцезнаходженням учасника судового процесу, що обрав такий вид участі у засіданні.
		У ході проведення судового засідання в режимі відеоконференції під час трансляції зіншого приміщення з використанням власного облікового запису в системі «EasyCon» реалізація положень ч.4 ст. 366 КПК України є неможливою.
		Таким чином, проведення відеоконференцзв`язку під час судового засідання за участю сторін поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів учасників цією нормою не передбачено.
		Разом з тим Суд доходить висновку, що адвокат ОСОБА_7 , звертаючись 22 липня 2021року до апеляційного суду з клопотанням про забезпечення його участі у справі 02серпня 2021 року в режимі відеоконференції (т.6, а.п.38), був обізнаний з датою, часом і місцем судового засідання, однак у судове засідання не з`явився.
		Тому посилання адвоката ОСОБА_7 на істотні порушення вимог законодавства, допущені апеляційним судом, оскільки розгляд справи здійснено без його участі, неєслушними.
		Положеннями ч. 3 ст. 399 КПК України визначено, що апеляційна скарга повертається, якщо: 1) особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, вустановлений строк; 2) апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; 3) апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; 4) апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження іособа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
		Ухвалу про повернення апеляційної скарги апеляційний суд може постановити лише настадії відкриття апеляційного провадження (призначення апеляційного розгляду).
		Водночас порядок дій та обмежені строки щодо розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, визначені нормами ст. 422 КПК України, не передбачають прийняття окремого рішення про відкриття апеляційного провадження, однак призначення судового засідання стосовно розгляду апеляційної скарги формально вказує на початок апеляційного розгляду.
		Згідно з приписами ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити вирок або ухвалу без змін; змінити вирок або ухвалу; скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок; скасувати ухвалу повністю чичастково та ухвалити нову ухвалу; скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження; скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Однак Київський апеляційний суд, установивши відсутність підстав для поновлення строку наапеляційне оскарження ухвали слідчого судді, постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги в судовому засіданні, що, на думку колегії суддів, не узгоджується з вимогами КПК України.
		Разом з тим з огляду на обставини цієї справи Верховний Суд вважає, що це порушення вцьому випадку не є істотним, оскільки апеляційний суд ухвалив по суті правильне рішення про відсутність підстав для поновлення адвокату ОСОБА_7 строку наапеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
		Враховуючи те, що під час касаційного розгляду не було встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були безумовними підставами для скасування судового рішення, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17 липня 2020року залишити без зміни, а касаційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8  без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...