Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/9193/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано судом: 06.12.2021. Зареєстровано: 07.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.12.2021.
Дата набрання законної сили: 02.12.2021
Номер судового провадження: А/857/16967/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 грудня 2021 рокуСправа № 460/9193/20 пров. № А/857/16967/21Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
		судді-доповідача  Качмара В.Я.,
		суддів  Большакової О.О., Затолочного В.С.,
		при секретарі судового засідання  Рибачука А.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові справу за позовом за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними та скасування припису, попередження, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року (суддя Гудим Н.С., м.Рівне, повний текст складено 23 квітня 2021 року), -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі  ФОП) звернувся до суду із позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі  Управління, Держпраця відповідно) в якому просив визнати протиправними та скасувати:
		припис про усунення виявлених порушень від 17.11.2020 №РВ8434/2027/АВ/П (далі  Припис ) та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю від 17.11.2020 №РА8434/2027 (далі  Попередження).
		Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року позов задоволено.
		Не погодившись із ухваленим рішення, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. 
		В доводах апеляційної скарги вказує, що за наслідками проведення інспекційного відвідування ФОП щодо дотримання останнім вимог законодавства про працю виявлено, що за місцем здійснення ФОП підприємницької діяльності позивачем, працюють особи з якими не укладено договори про виконання робіт, тобто такі допущені до роботи без належного оформлення трудових відносин. У зв`язку із наявністю таких порушень винесено оскаржувані Припис та Попередження.
		Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. 
		Відповідач просив проводити розгляд справи у відсутності його представника.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що особи, які здійснювали певні роботи за місцем провадження господарської діяльності ФОП перебували з позивачем не у трудових відносинах, а в цивільно-правових. Такі відносини носили разовий характер і не супроводжувалися обов`язковими атрибутами, притаманними трудовим договорам, зокрема такими, як: внутрішній трудовий розпорядок, визначені умови праці і керування процесом праці.
		Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 є ФОП та з 01.01.2016 здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку 3 групи) (а.с.73-74).
		05.11.2021 посадовими особами відповідача на підставі направлення від 03.11.2020 №854-71/09-27 та наказу від 03.11.2020 №1042 проведено інспекційне відвідування ФОП за місцем здійснення господарської діяльності (виконання будівельних робіт на об`єкті «Реконструкція басейна ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 по пров.Шкільний, 2, м.Дубно, Рівненська область» (далі  Об`єкт будівництва), за результатами якого складено акт від 17.11.2020 №РВ 8434/2027/АВ (далі  Акт; а.с.42-46).
		Актом зафіксовано, що о 10:00 год 05.11.2020 на будівельному майданчику за адресою Об`єкта будівництва знаходилися три особи ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), які виконували будівельні роботи (штукатурили). Зазначено, що вказані особи виконують трудові функції, які передбачають виконання робіт за посадами (професіями), які передбачені Класифікатором професій 7133:00000, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2019 №327. Зазначені роботи свідчать про процес праці, що притаманне трудовим відносинам. Разом з тим, зазначені роботи відносять за КВЕД до робіт постійного характеру ФОП, тобто їх можуть виконувати штатні працівники.
		В Акті констатовано, що за наслідками інспекційного відвідування ФОП виявлено порушення:
		частини третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України (далі  КЗпП) - ФОП допущено до роботи 05.11.2020 на Об`єкті будівництва три особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення, формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі  КМУ);
		частини першої статті 21 КЗпП - між працівниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ФОП не укладено трудовий договір, за яким працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, 05.11.2020 на Об`єкті будівництва.
		17.11.2020 на підставі вказаних висновків інспектором праці Управління винесено Припис, яким позивача зобов`язано усунути виявлені порушення в строк до 04.12.2020 (а.с.47-48).
		Цього ж дня інспектором Управління прийнято Попередження, яким повідомлено про відповідальність за порушення про працю виявлені в ході інспекційного відвідування (а.с.49-50).
		Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.
		Згідно частини першої статті 259 КЗпП (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Постановою КМУ від 21.08.2019 №823 затверджено «Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» (далі  Постанова №823, Порядок №823 відповідно).
		Відповідно до пункту 5 Порядку №823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є: 1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) рішення суду; 5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин; 6) інформація Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДПС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів; 7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю; 8) доручення Прем`єр-міністра України; 9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 10) запит народного депутата України; 11) невиконання вимог припису інспектора праці.
		Пунктом 8 Порядку №823 визначено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).
		За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю (пункт 16 Порядку №823).
		Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.
		Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.
		За правилами частини першої статті 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		В силу вимог частини третьої статті 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
		З аналізу наведених норм слідує, що забороняється, а також є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом 1 частини другої статті 265 КЗпП допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує певну трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника підприємства (підприємця), а підприємство (підприємець) щодо неї є суб`єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП. При цьому, відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин, у першу чергу, з мотивів ухилення від сплати податків та інших обов`язкових платежів. Тобто, сфера регулювання статті 24 КЗпП обмежується випадками, коли між підприємством (підприємцем) та фізичною особою мають місце відносини, які по факту підпорядковуються трудовому законодавству, а застосування штрафних санкцій (або попередження) здійснюється у тому випадку, коли такі відносини не оформлені документами, визначеними КЗпП.
		За правилами статті 21 КЗпП трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		При цьому, цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але для цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
		Статтею 628 Цивільного кодексу України (далі  ЦК) встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		У відповідності до статті 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату, послуги. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
		За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Натомість, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.
		Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами КЗпП та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.
		Відтак, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
		Отже, відносини, які виникають з цивільно-правового договору про надання послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем.
		Висновки аналогічного змісту також викладені у постановах Верховного Суду від 2 лютого 2021 року у справі №0540/5987/18-а, від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18. 
		З матеріалів справи видно, та це не спростовано відповідачем, що між ФОП та Товариством з обмеженою відповідальністю «АБ «Янкор» (далі - ТОВ) укладено договір про надання послуг 30.10.2020 №20/11-01, згідно з умовами якого Виконавець зобов`язується за завдання Замовника надати послуги штукатурення стін цементно-піщаним розчином Об`єкта будівництва, в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с.16-17).
		01.11.2020 між ФОП (Замовник) та громадянином ОСОБА_2 (Виконавець) укладено договір про виконання робіт, згідно з умовами якого Виконавець зобов`язується виконати за завданням Замовника таку роботу: штукатурення стіни Замовника - 70 кв.м. і здати результат Замовнику. Замовник зобов`язується прийняти результат роботи і оплатити його.
		Відповідно до пункту 2.1 договору Виконавець виконує штукатурення з матеріалів Замовника за допомогою власного обладнання. Згідно з розділом 3 договору Виконавець повинен виконати роботу в термін з 02.11.2020 по 15.11.2020. Згідно з пунктом 4.1 вартість роботи, що виконує Підрядник за цим договором, становить 3850 грн. Відповідно до пункту 8.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту його остаточного виконання сторонами, але будь-якому випадку до 08.11.2020 (а.с.51-52).
		Аналогічні за змістом договори були укладені ФОП з ОСОБА_3 та з ОСОБА_4 (а.с.53-56).
		За результатами наданих послуг між сторонами вказаних договорів про виконання робіт складено акти прийому-передачі від 17.11.2020, на підставі яких оплачено виконані роботи та сплачено податок на доходи фізичних осіб з розрахунків за цивільно-правовими договорами (з ознакою доходу - 102), що підтверджується копіями платіжних доручень та податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку форми №1 ДФ за 4 квартал 2020 року, поданим і зареєстрованим у встановленому законом порядку органу податкової служби (а.с.20-21,24-25, 28-29, 100-105).
		Жодних відомостей про те, що вказані фізичні особи не погоджувалися з укладенням відповідних цивільно-правових договорів, відповідачем під час інспекційного відвідування здобуто не було, а відтак, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказані договори про виконання робіт вважаються такими, що укладені за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені між сторонами.
		Крім того, як вірно зауважено судом першої інстанції інспекторами Управління при здійсненні інспекційного відвідування не встановлено, де знаходилися робочі місця вищевказаних осіб і яким чином вони створені; не опитано інших осіб на предмет того, чи перебували відповідні фізичні особи у трудових відносинах з позивачем, чи мали постійне робоче місце, графік роботи, чи отримували заробітну плату, тощо.
		Фактично, під час інспекційного відвідування інспектори з праці обмежилися лише отриманням у суб`єкта контролю копій цивільно-правових договорів, а висновки, викладені в Акті побудували виключно на власному, досить довільному, тлумаченні положень таких договорів.
		За приписами статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому сторони договору (в даному випадку, замовник та виконавець) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.
		З огляду на викладені вище обставини, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували з позивачем не у трудових відносинах, а в цивільно-правових. Такі правовідносини носили разовий характер і не супроводжувалися обов`язковими атрибутами, притаманними трудовим договорам, зокрема такими, як: внутрішній трудовий розпорядок, визначені умови праці і керування процесом праці.
		Предметом укладених між позивачем і вказаними особами договорів був саме кінцевий результат виконання робіт (70 кв.м. поштукатурених стін на Об`єкті будівництва), а не процес праці; у договорі конкретно визначено строк виконання робіт, виконавцями самостійно організовувалася робота, та за її результатами отримано вартість наданих послуг (виконаних робіт), а не заробітну плату, що свідчить про цивільно-правовий характер цих договорів.
		Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Таким чином, відповідачем жодним чином не доведено наявності підстав, передбачених абзацом першим частини другої статті 265 КЗпП, для прийняття оспорюваного Припису та Попередження. Натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
		Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з виносками суд першої інстанції, що Припис та Попередження не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 КАС прийняті без урахування всіх обставин справи, що мають значення при їх прийнятті. Тому за наведеного позовні вимоги ФОП підлягають до задоволення.
		Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 308, 310, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року  без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.
		 
		 
		Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова   В. С. Затолочний  
		Повне судове рішення складено 6 грудня 2021 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...