Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 164/963/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: 07.12.2021. Зареєстровано: 07.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2021.
Дата набрання законної сили: 20.04.2023
Результат оскарження 20.04.2023 Волинський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/0158/2/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015030000000377

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 164/963/16-к
		Провадження № 1-кп/0158/2/21 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		06 грудня 2021 року м. Ківерці
		 
		Ківерцівський районний суд Волинської області
		в складі головуючого судді - ОСОБА_1 
		секретаря - ОСОБА_2 
		з участю прокурора  ОСОБА_3 
		обвинуваченого - ОСОБА_4 
		захисника  ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ківерці кримінальне провадження № 12015030000000377 від 29.09.2015 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Липова Долина Липоводолинського району Сумської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який є адвокатом, обліковується у Раді адвокатів Рівненської області, раніше не судимого
		за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, - 
		 
		 в с т а н о в и в :
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за такими обставинами: що він 29.09.2015 близько 13 год. 00 хв. у смт. Маневичі, здійснюючи індивідуальну адвокатську діяльність на підставі свідоцтва № 711 від 18.12.2009, виданого Рівненською обласною кваліфікаційною державною комісією адвокатів, перебуваючи у кабінеті старшого слідчого Маневицького РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_6 , призначеного на посаду відповідно до наказу начальника УМВС України у Волинській області № 403/ос від 27.11.2013, який відповідно до ст. 25 Закону України «Про державну службу», відноситься до службових осіб, що займають відповідальне становище, за адресою: АДРЕСА_2 , надаючи правову допомогу свідкам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 12015030130000380, внесеному до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, досудове розслідування якого здійснює старший слідчий вищевказаного органу ОСОБА_6 , висловив пропозицію останньому надати йому неправомірну вигоду за повернення речового доказу у вказаному кримінальному провадженні  автомобіля марки «ВАЗ 21124» д.н.з. « НОМЕР_1 », вилученого в ході огляду місця події, що мав місце 27.09.2015, його володільцеві ОСОБА_7 , а також у зазначенні ним місць незаконного видобутку каміння бурштину та незаконної заміни  каміння бурштину великих розмірів, яке являється речовим доказом по даному кримінальному провадженні на каміння бурштину менших розмірів.
		В подальшому, діючи з метою надання неправомірної вигоди і отримання бажаного результату, ОСОБА_4 впродовж жовтня-листопада 2015 року (13.10.2015, 19.10.2015 та в інші дні, точний час та місце яких не встановлено), неодноразово прибував у смт. Маневичі Волинської області, де при зустрічах зі старшим слідчим Маневицького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 , висловлював незаконну пропозицію останньому у наданні неправомірної вигоди за вчинення ним вищевказаних дій. При цьому, ОСОБА_4 наголошував, що сума неправомірної вигоди залежить від розмірів (ваги) та якості каміння бурштину, зокрема при заміні каміння бурштину вагою 20-50 грам на каміння розміром з насіння з одного кілограма, неправомірна вигода становить 3900 доларів США, та буде розділена між всіма учасниками вчинення даного кримінального правопорушення.
		Продовжуючи свої злочинні дії стійко направлені на надання неправомірної вигоди, 13.10.2015 адвокат ОСОБА_4 в черговий раз прибув у смт. Маневичі Волинської області до старшого слідчого СВ Маневицького РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_6 з метою огляду місця, яке мав показати останній, де можливо здійснювати незаконний видобуток каміння бурштину та отримати речовий доказ  автомобіль марки «ВАЗ 21124» д.н.з. « НОМЕР_1 ».
		Цього ж дня, приблизно о 14 годині, біля вищевказаного відділу поліції, вони зустрілися та на невстановленому транспортному засобі поїхали до відкритої ділянки місцевості у напрямку хутора Лоше Маневицького району Волинської області, для огляду місця, де можна здійснювати видобутку (копання) каміння бурштину. Прибувши у зазначене місце вони удвох з ОСОБА_6 відійшовши приблизно на 300 метрів від автомобіля, на якому приїхали оглянули місцевість та почали рухатись назад.
		В ході цього ОСОБА_4 надав старшому слідчому Маневицького РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_6 неправомірну вигоду в розмірі 200 доларів США, що згідно з офіційним курсом Нацбанку України станом на цей день становить 4364 гривень, за повернення в подальшому речового доказу  автомобіля марки «ВАЗ 21124» д.н.з. « НОМЕР_1 » та заміну протоколів допитів свідків його підопічних.
		Після цього, 19.10.2015 ОСОБА_4 вкотре прибув у смт. Маневичі Волинської області, де в кабінеті старшого слідчого Маневицького РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_6 передав останньому змінені протоколи допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 для заміни у вищевказаному кримінальному провадженні. Після цього, ОСОБА_7 , як володільцеві транспортного засобу, було повернуто автомобіль марки «ВАЗ 21124» д.н.з. « НОМЕР_1 » та документи до нього, про що він написав відповідні заяви.
		Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 369 КК України як пропозиції службовій особі, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду, наданні неправомірної вигоди за вчинення даною службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		Крім того, у зв`язку з реформою, проведеною в МВС України, пов`язаною з ліквідацією УМВС України у Волинській області та створення нового територіального органу виконавчої влади ГУНП у Волинській області відповідно до наказу № 1 о/с від 07.11.2015, виданого начальником ГУНП у Волинській області, ОСОБА_6 призначено на посаду старшого слідчого Маневицького ВП ГУНП у Волинській області.
		Незважаючи на це, 10.12.2015 об 11 год. 00 хв. в смт. Маневичі Волинської області ОСОБА_4 , повторно, продовжуючи свої злочинні дії стійко направлені на надання неправомірної вигоди старшому слідчому Маневицького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 за незаконну заміну каміння бурштину, яке являється речовим доказом у кримінальному провадженні № 12015030160000380, внесеному до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України, досудове розслідування якого здійснює останній, прибув до вищевказаного підрозділу, маючи при собі каміння бурштину більших розмірів, що знаходилося у старшого слідчого ОСОБА_6 .
		В подальшому ОСОБА_4 зайшов у кабінет ОСОБА_6 з метою оглянути усе наявне у нього для незаконної заміни каміння бурштину. Подивившись візуально декілька каменів бурштину, наданих йому старшим слідчим ОСОБА_6 у білому поліетиленовому пакеті, ОСОБА_4 повідомив, що воно низької якості та їх орієнтовна вартість становить 1000 доларів США та для більш кваліфікованої оцінки попросив винести дане каміння за межі приміщення Маневицького ВП ГУНП у Волинській області, де знаходився його знайомий ОСОБА_11 , який розуміється у вартості та якості каміння бурштину.
		Отримавши відмову старшого слідчого ОСОБА_6 на винесення даного каміння бурштину за межі підрозділу, адвокат ОСОБА_4 запропонував запросити ОСОБА_11 , який зможе оцінити каміння бурштину, до нього в службовий кабінет та отримавши згоду слідчого на це, набрав на мобільний телефон останнього, попросивши пройти до приміщення Маневицького ВП ГУНП у Волинській області.
		Після цього, перебуваючи у кабінеті старшого слідчого ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та адвокат ОСОБА_4 почали оглядати надане слідчим каміння бурштину, просвічуючи його ліхтарем «Fenix TK15» чорного кольору, який приніс собою останній з метою визначення його вартості та можливої подальшої незаконної заміни на каміння бурштину, привезене ОСОБА_4 .
		Після того як ОСОБА_11 оглянув надане йому каміння бурштину, повідомив, що те каміння бурштину, яке привезене адвокатом ОСОБА_4 являється кращої якості, ніж те, що знаходиться у слідчого.
		При цьому, ОСОБА_11 , коментуючи свої слова, за допомогою вищевказаного ліхтаря продемонстрував шляхом просвічування, яким чином визначається якість каміння бурштину, а саме шляхом заламування світла при світінні та яскравість каменю.
		Після цього, до кабінету старшого слідчого Маневицького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 зайшли працівники УСБУ у Волинській області, працівники слідчого управління ГУНП у Волинській області та прокуратури Волинської області, та провели огляд місця події, в ході якого було вилучено пакет із камінням бурштину вагою 2044г, який був вручений старшому слідчому ОСОБА_6 для незаконної його заміни на каміння бурштину, принесене адвокатом ОСОБА_4 , а також з сумки адвоката ОСОБА_4 вилучено пакет з камінням бурштину вагою 3006 г, який останній привіз із собою та мав його незаконно обміняти на каміння бурштину, наявне у слідчого. У куртці ОСОБА_11 виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 12000 доларів США, які мали надаватися старшому слідчому ОСОБА_6 в якості неправомірної вигоди за незаконний обмін каміння бурштину та ліхтарик «Fenix TK15» чорного кольору, яким той просвічував каміння бурштину з метою визначення його якості.
		Таким чином, ОСОБА_4 виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину, пов`язаного з наданням неправомірної вигоди за незаконну заміну каміння бурштину, старшому слідчому СВ Маневицького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 , та відповідно до ст. 25 Закону України «Про державну службу», вказана посада відноситься до службових осіб, що займають відповідальне становище, до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, а саме у зв`язку з наявністю неналежної якості каміння бурштину, що знаходилося у вищевказаного працівника поліції та було вилучене ним у кримінальному провадженні № 12015030160000380.
		Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України як пропозиції службовій особі, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду, за вчинення даною службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчиненими повторно, однак злочин не закінчив з причин, які не залежали від його волі.
		Допитаний в судовому засіданні по суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав повністю, відмовився давати показання у зв`язку з втратою довіри до суду.
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду дав показання, що приблизно 20-25 вересня 2015 року до смт. Маневичі приїхав адвокат ОСОБА_4 , який до того часу давно не брав участі в будь-яких кримінальних справах, що перебували в провадженні поліції. Під час зустрічі ОСОБА_4 запропонував йому здійснити заміну бурштину  речового доказу по справі, повернути за винагороду вилучений автомобіль. При цьому настирливо неодноразово повторював цю пропозицію, постійно телефонував до нього, тому він був змушений повідомити про даний факт своє керівництво рапортом. Сам він жодного разу до ОСОБА_4 не телефонував, не був ініціатором зустрічей, ніколи йому не жалівся на скрутне матеріальне становище, здоров`я тощо. Щодо вилученого автомобіля, то його вилучення здійснював інший слідчий, тому йому невідомо чому на транспортний засіб арешт не було накладено, а не повертав його у зв`язку з тим, що до слідчого безпосередньо власник автомобіля не звертався, тим більше автомобіль був вилучений у лісі без будь-яких осіб.
		Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні суду дав показання, що обвинувачений ОСОБА_4 запросив його оцінити якість бурштину, тому він прибув до слідчого ОСОБА_6 , при цьому при собі мав ліхтарик та 12 000 доларів США - це власні кошти, які він заробив (продав квартиру напередодні).
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду дав показання, що він близько двох разів зустрічався зі слідчим ОСОБА_6 , з яким познайомився, коли підвозив ОСОБА_4 (так як в останнього було зламане авто) до смт. Маневичі. Він не був присутнім при розмовах ОСОБА_4 і ОСОБА_6 в поліції, один раз пили разом каву в кафе, розмовляли про бурштин. При даній розмові він писав на серветці приблизні ціни на бурштин залежно від фракції. Також слідчий ОСОБА_6 пропонував їм показати місця для видобутку бурштину, пояснював це тим, що напередодні вони «віджали» їх у когось, возив у ліс, показував ці місця, казав, що у нього є багато бурштину. При особистих зустрічах з ним ОСОБА_4 жалівся, що до нього постійно надзвонює слідчий ОСОБА_6 для «вирішення питання». Його допит на досудовому розслідуванні було проведено під тиском, бо йому погрожували, що він нестиме відповідальність. Слідчий ОСОБА_13 , пропонував обміняти бурштин на інший бурштин гіршої якості.
		Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні дав суду показання про те, що колись раніше він підвозив знайомих хлопців до лісу, коли вони пішли, то він відійшов від машини справити природні потреби, а коли повернувся  поблизу машини були невідомі особи з автоматами, його з хлопцями затримали, забрали автомобіль. Після вказаних подій він для захисту своїх прав уклав угоду з адвокатом ОСОБА_4 , адже хотів повернути свій автомобіль. Протоколи допиту його в якості свідка він писав у адвоката ОСОБА_4 , на бланках, наданих слідчим ОСОБА_6 , оскільки ті, що він писав напередодні у слідчого були написані під тиском правоохоронців, тому він за допомогою адвоката вирішив написати правду. Будь-яких розмов з ОСОБА_4 про хабар не було, без адвоката у поверненні його автомобіля відмовляли, а повернули за допомогою адвоката, як саме йому невідомо. ОСОБА_4 за правову допомогу він заплатив 500 грн., будь-яких інших коштів йому не надавав.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду дав показання, що він з декількома хлопцями їздили в ліс з буром дивитись місця для видобутку бурштину, возив їх ОСОБА_7 на власному автомобілі. Там їх затримали правоохоронці, всі свідчення вони писали під тиском правоохоронців. Тому в подальшому він з хлопцями був змушений звернутись за правовою допомогою, від так уклали угоду з адвокатом ОСОБА_4 , який допоміг їм надати слідчому правдиві пояснення. 
		Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в судовому засіданні повністю підтвердили показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		Судом, під час розгляду вказаного провадження, було оглянуто та дослідженого письмові матеріали кримінального провадження, якими прокурор обґрунтовує доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, а саме: 
		- витяг з ЄРДРу від 29.09.2015 за № 12015030000000377, відповідно до якого 24.09.2015 на адресу СУ УМВС України у Волинській області надійшли матеріали щодо обіцянки надання службовій особі «К» неправомірної вигоди особою ОСОБА_14 за вчинення даною службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє таку винагороду та в інтересах третіх осіб дій з використанням наданої їм влади чи службового становища, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України (а.с. 23 Т. 3); 
		- витяг з ЄРДРу від 09.02.2016 за № 12016030000000025, відповідно до якого в ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДРу за № 12015030000000377 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, було встановлено, що 10.12.2015 ОСОБА_4 повторно висловив пропозицію старшому слідчому Маневицького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 про надання неправомірної вигоди в сумі 3900 доларів США за заміну одного кілограму каміння бурштину великих розмірів на малі, яке являється речовим доказом у кримінальному провадженні № 12015030160000380 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, досудове розслідування у якому здійснює останній, проте, виконавши усі дії, які вважав необхідним для доведення злочину до кінця, довести його не зумів з причин, які не залежали від його волі, а саме в наявності неналежної якості каміння бурштину, що знаходилося у вищевказаного працівника поліції (а.с. 24 Т. 3);
		- постановою прокурора від 23.02.2016 вищевказані кримінальні провадження об`єднані в одне (а.с. 26-27 Т. 3);
		- рапорт старшого слідчого ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 про неправомірні дії ОСОБА_4 , а саме те, що адвокат ОСОБА_4 запропонував йому обміняти речовий доказ у кримінальному провадженні, що перебуває у його розпорядження, каміння бурштину великої фракції на ту ж масу бурштину сирцю менших розмірів, яка є меншовартісною; «кришувати» незаконний видобуток бурштину ОСОБА_4 і його бригадою; незаконно повернути за певну винагороду речовий доказ у кримінальному провадженні № 12015030160000234 за ч. 1 ст. 290 КК України  автомобіль марки «Мітцубісі Паджеро» д.н.з. « НОМЕР_2 », а також допустити його до автомобіля марки «ВАЗ 2108» д.н.з. « НОМЕР_3 » до його огляду, щоб забрати необхідні заховані в ньому предмети (а.с. 28-29 Т. 3);
		- витяг з ЄРДРу від 21.09.2015 за № 12015030160000380, відповідно до якого 21.09.2015 в період часу з 14 по 21 год невідомі особи чоловічої статі в кількості 200 чоловік перебуваючи в лісовому масиві, що між селами Вовчецьк та Лісово Маневицького району Волинської області в кварталі 42 виділ 28 Вовчецького лісництва ДП «Маневицьке ЛГ» незаконно видобували бурштин-сирець шляхом викопування його з землі лопатами, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України (а.с. 34 Т. 3);
		- постановою про створення слідчої групи від 28.09.2015 старшим слідчої групи у кримінальному провадженні № 12015030160000392 визначено слідчого ОСОБА_6 (а.с. 35 Т. 3); 
		- постановою про визначення слідчої групи для здійснення досудового розслідування від 21.09.2015 старшим слідчої групи у кримінальному провадженні № 12015030160000380 визначено слідчого ОСОБА_6 (а.с. 35 Т. 3);
		- постановою прокурора від 27.10.2015 кримінальні провадження за № 12015030160000380 та № 12015030160000392 об`єднано в одне провадження і присвоєно номер 12015030160000380 (а.с. 37 Т. 3);
		- постановою прокурора від 24.09.2015 кримінальні провадження за № 12015030160000380 та № 12015030160000381 об`єднано в одне провадження і присвоєно номер 12015030160000380 (а.с. 38 Т. 3);
		- постанову про приєднання предметів до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів від 15.10.2015 (а.с. 39 Т. 3) дві штикові с/г лопати та 68 камінців зовні схожі на бурштин, які були вилучені у ОСОБА_15 приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12015030160000380, передано на зберігання до Маневицького РВ УМВС України у Волинській області;
		- постанову про приєднання предметів до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів від «дата не вказана» .10.2015 (а.с. 40 Т. 3) камінці зовні схожі на бурштин, які були виявлені у автомобілі марки «Фіат Дукато» д.н.з. « НОМЕР_4 », червоного кольору, та які знаходяться у поліетиленовому пакеті «Експертна служба» № 2252564 приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12015030160000380 та передано на зберігання до Маневицького РВ УМВС України у Волинській області;
		- постанову про приєднання предметів до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів від 22.11.2015 (а.с. 41 Т. 3) камінці зовні схожі на бурштин, загальною вагою 618 г, визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12015030160000380 та передано на зберігання до Маневицького РВ УМВС України у Волинській області;
		- постанову про приєднання предметів до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів від 22.11.2015 (а.с. 42 Т. 3) камінці зовні схожі на бурштин, загальною вагою 938 г, визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12015030160000380 та передано на зберігання до Маневицького РВ УМВС України у Волинській області;
		- постанову про приєднання предметів до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів від 22.11.2015 (а.с. 43 Т. 3) камінці зовні схожі на бурштин, загальною вагою 1868 г, визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12015030160000380 та передано на зберігання до Маневицького РВ УМВС України у Волинській області;
		- постанову про визнання предметів речовими доказами від 22.11.2015 (а.с. 44 Т. 3) два поліетиленові пакети чорного кольору, в яких знаходяться камінці зовні схожі на бурштин, загальною вагою 696 г, визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12015030160000380 та передано на зберігання до ГУНП у Волинській області;
		- заяву слідчого ОСОБА_6 старшому слідчому СУ УМВС України у Волинській області ОСОБА_16 про передачу останньому протоколів допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 від 27.09.2015, рукописна заява ОСОБА_7 від 19.10.2015 про повернення автомобіля, серветку білого кольору із рукописними записами, дві банкноти по 100 доларів США (а.с. 45 Т. 3);
		- угоду про надання правової допомоги від 28.09.2015 (а.с. 46 Т. 3), відповідно до якої ОСОБА_10 уклав договір з адвокатом ОСОБА_4 ; 
		- угоду про надання правової допомоги від 28.09.2015 (а.с. 47 Т. 3), відповідно до якої ОСОБА_7 уклав договір з адвокатом ОСОБА_4 ;
		- угоду про надання правової допомоги від 29.09.2015 (а.с. 48 Т. 3), відповідно до якої ОСОБА_8 уклав договір з адвокатом ОСОБА_4 ;
		- угоду про надання правової допомоги від 29.09.2015 (а.с. 49 Т. 3), відповідно до якої ОСОБА_9 уклав договір з адвокатом ОСОБА_4 ;
		- угоду про надання правової допомоги від 29.09.2015 (а.с. 50 Т. 3), відповідно до якої ОСОБА_17 уклав договір з адвокатом ОСОБА_4 ;
		- протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 27.09.2015 (а.с. 51-52 Т. 3);
		- протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 27.09.2015 (а.с. 53-54 Т. 3);
		- протокол допиту свідка ОСОБА_10 без дати його складення (а.с. 55-56 Т. 3);
		- протокол допиту свідка ОСОБА_9 без дати (а.с. 57-58 Т. 3);
		- довіреність від 21.02.2015 (а.с. 59 Т. 3), в силу якої ОСОБА_7 уповноважений власником на певні дії з автомобілем марки «ВАЗ 21124-130-01, 2005 року випуску, р.н. « НОМЕР_1 »;
		- постанова про визнання речовими доказами від 27.09.2015 (а.с. 60 Т. 3), відповідно до якої автомобіль марки «ВАЗ 21124-130-01», 2005 року випуску, р.н. « НОМЕР_1 », поліс АЕ № 2913494 від 06.03.2015, посвідчення водія на ім`я ОСОБА_7 , довіреність від 21.02.2015, мобільний телефон з сім-картою, земельний бур визнано речовими доказами, автомобіль залишено у Маневицькому РВ УМВС України у Волинській області;
		- протокол огляду місця події від 29.09.2015 (а.с. 64 Т. 3);
		- протокол огляду місця події від 27.09.2015 (а.с. 65-66 Т. 3), відповідно до якого у лісовому масиві було вилучено у ОСОБА_7 автомобіль марки «ВАЗ 21124-130-01», 2005 року випуску, р.н. « НОМЕР_1 »;
		- серветка білого кольору з рукописним текстом (а.с. 67 Т. 3);
		- протокол огляду від 20.10.2015 (а.с. 68-71 Т. 3) з фототаблицею до нього, відповідно до якого було оглянуто 2 купюри по 100 доларів США; протоколи допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , заяву ОСОБА_18 про повернення автомобіля, про отримання технічного паспорту, полісу та довіреності; паперової серветки з рукописним текстом;
		- протокол огляду місця події від 10.12.2015 (а.с. 93-97 Т. 3), відповідно до якого було оглянуто та вилучено каміння бурштину у ОСОБА_4 , грошові кошти у ОСОБА_19 ;
		- постанова про розсекречення матеріалів щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 05.12.2016 (а.с. 120-121 Т. 3);
		- постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 08.10.2015 (а.с. 123-124 Т. 3);
		- протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину від 20.10.2015 (а.с. 125-127 Т. 3);
		- постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 07.12.2015 (а.с. 128-130 Т. 3);
		- протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину від 11.12.2015 (а.с. 131-132 Т. 3);
		- клопотання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 06.10.2015 (а.с. 133-135 Т. 3) та ухвала Апеляційного суду Волинської області від 07.10.2015 (а.с. 136-137 Т. 3);
		- клопотання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 07.12.2015 (а.с. 138-141 Т. 3) та ухвала Апеляційного суду Волинської області від 07.10.2015 (а.с. 142-143 Т. 3);
		- постанови про розсекречення матеріалів щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 19.09.2017 (а.с. 144-145 Т. 3), від 04.10.2017 (а.с. 146-147 Т. 3), від 24.11.2017 (а.с. 148-149 Т. 3);
		- протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину від 20.10.2015 (а.с. 187-192 Т. 3);
		- протокол за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину від 19.10.2015 (а.с. 195-212 Т. 3);
		- протокол за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину від 02.11.2015 (а.с. 214-220 Т. 3);
		- протокол за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину від 11.12.2015 (а.с. 1-7 Т. 4);
		- протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину від 11.12.2015 (а.с. 8-14 Т. 4);
		- рапорт від 22.11.2015 про надання дозволу на використання каміння бурштину для документування злочинних дій адвоката ОСОБА_4 (а.с. 24 Т. 4);
		- постанова про відібрання зразків від 22.11.2015 (а.с. 25 Т. 4);
		- протокол про отримання зразків від 22.11.2015 (а.с. 26 Т. 4);
		- протокол огляду і вручення від 10.12.2015 (а.с. 27-28 Т. 4);
		- ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 09.10.2015 про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність ст. слідчого СВ Маневицького РВ УМВС ОСОБА_20 у кримінальному провадженні № 12015030160000380 від 21.09.2015 (а.с. 117-118; 169-170 Т. 4);
		- постанову про визнання речовими доказами від 27.09.2015 у кримінальному провадженні № 12015030160000380 від 21.09.2015, а саме автомобіля марки «ВАЗ 21124-130-01» д.н.з. « НОМЕР_1 », поліс страхування, посвідчення водія ОСОБА_7 , довіреність, мобільний телефон;
		- постанову ст. слідчого СВ Маневицького РВ УМВС України у Волинській області від 05.10.2015 про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_7 про повернення вилученого у нього автомобіля марки «ВАЗ 21124-130-01» д.н.з. « НОМЕР_1 » (а.с. 168 Т. 4).
		Суд, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов таких висновків.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачиться на її користь.
		При оцінці доказів суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", 29-30).Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх( 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
		Так, стаття 369 КК України передбачає покарання за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		Об`єктивна сторона даного злочину характеризується трьома альтернативними діями: пропозицією надати неправомірну вигоду, обіцянкою надати неправомірну вигоду, надання такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		Суб`єктивна сторона ст. 369 КК України передбачає надання неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища лише з прямим умислом.
		Судом встановлено, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було розпочато кримінальне провадження передбачене ч. 3 ст. 369 КК України.
		За рапортом свідка ОСОБА_6 від 27.09.2015 (а.с. 28-29 Т. 3), було внесено відомості до ЄРДР щодо обвинуваченого, однак вказані відомості не містили інформацію про пропозицію неправомірної вигоди, які здійснив ОСОБА_4 за повернення автомобіля марки «ВАЗ 21124» д.н.з. « НОМЕР_1 », оскільки зазначений автомобіль лише 27.09.2015 був вилучений, а обвинувачений почав представляти інтереси як адвокат ОСОБА_7 лише 28.09.2015 згідно з угодою про надання правової допомоги (а.с. 47 Т. 3).
		Крім цього, судом встановлено, що реєстрацію в ЄРДР провадження за № 12015030000000377 від 29.09.2021 (а.с. 24 Т. 3) здійснено без зазначення конкретних прізвищ і дій при наявності рапорту свідка ОСОБА_6 від 27.09.2015.
		Судом також встановлено, що обвинувачений, будучи адвокатом і надаючи правову допомогу свідкам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 неодноразово звертався до слідчого ОСОБА_6 з проханням повернути автомобіль марки «ВАЗ 21124» д.н.з. « НОМЕР_1 », проте постійно отримував усні відмови з різних причин. Крім цього, на письмову заяву користувача автомобіля марки «ВАЗ 21124» д.н.з. « НОМЕР_1 » ОСОБА_7 слідчим було винесено постанову від 05.10.2015 про часткову відмову в задоволенні клопотання, якою відмовив в поверненні спірного автомобіля (а.с. 168 Т. 4). Обвинувачений з приводу повернення зазначеного транспортного засобу звернувся з відповідною заявою до Маневицького районного суду Волинської області, однак ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 09.10.2015 йому було відмовлено. Таким чином, обвинувачений внаслідок протиправної бездіяльності слідчого ОСОБА_6 був фактично позбавлений будь-яких законних способів повернути зазначений транспортний засіб, який незаконно утримувався слідчим. Хоча слідчий ОСОБА_6 в своїх розмовах з обвинуваченим не відмовлявся в подальшому повернути транспортний засіб.
		За змістом ч. 1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
		Арешт майна допускається з метою забезпечення:
		1) збереження речових доказів;
		2) спеціальної конфіскації;
		3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
		4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Частиною 5 ст. 171 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
		Всупереч вищеназваним вимогам закону, слідчий ОСОБА_6 не звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на автомобіль марки «ВАЗ 21124» д.н.з. « НОМЕР_1 », хоча останній був вилучений в ході огляду місця події та визнаний речовим доказом. Крім цього, на виконання імперативної норми закону (ч. 5 ст. 171 КПК України) не повернув власнику чи користувачу на їх вимогу транспортний засіб.
		Такі дії старшого слідчого Маневицького РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_6 , який здійснював досудове розслідування по кримінальному провадженні № 12015030130000380, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, свідчать про його активну поведінку, яку судом розцінено як провокацію, що грубо порушує діючі норми КПК України.
		Таким чином, слідчим ОСОБА_6 було створено умови, внаслідок яких обвинувачений не мав законного шляху повернути в інтересах свідків, яких він представляв, транспортний засіб. Внаслідок створеної слідчим обстановки, обвинуваченим була здійснена пропозиція, а в подальшому здійснена передача коштів в сумі 200 доларів США за повернення вилученого транспортного засобу. Суд також враховує той факт, що слідчим не було здійснено категоричної відмови від зазначеної пропозиції, а також не було попереджено обвинуваченого про вчинення ним незаконних дій, злочину. Навпаки, після зазначеної пропозиції та передачі незаконної винагороди слідчим, шляхом заміни протоколів допитів свідків, було повернуто зазначений вище автомобіль.
		За змістом статей 246, 271 КПК України, НСРД можуть проводитись, якщо наявні достатні підстави вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, а також якщо відомості про злочини та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб.
		Відповідно до ч. 3 ст. 271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті у такий спосіб речі документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		Про провокаційний характер наведеного вище свідчать і встановлені судом вище фактичні обставини, щодо рапорту свідка ОСОБА_6 від 27.09.2015 (а.с. 28-29 Т. 3), на підставі якого були внесені відомості до ЄРДР щодо обвинуваченого, та які не містили відомостей про пропозицію неправомірної вигоди, які здійснив ОСОБА_4 за повернення автомобіля марки «ВАЗ 21124» д.н.з. « НОМЕР_1 », оскільки зазначений автомобіль лише 27.09.2015 був вилучений, а обвинувачений почав представляти інтереси ОСОБА_7 лише 28.09.2015 згідно з угодою про надання правової допомоги (а.с. 47 Т. 3). А також реєстрація в ЄРДР провадження за № 12015030000000377 від 29.09.2015 (а.с. 24 Т. 3) без зазначення конкретних прізвищ і дій при наявності рапорту свідка ОСОБА_6 від 27.09.2015.
		Європейський суд з прав людини, для визначення провокації злочину, встановив зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
		Також, Європейський суд з прав людини зазначав, що коли сторона захисту висуває версію провокації, необхідно встановити, чи був би злочин вчинений без втручання органів влади. Підбурювання стається, коли відповідні агенти - співробітники сил правопорядку або особи, що діють за їхніми інструкціями, не обмежуються лише розслідуванням злочинної діяльності у переважно пасивній манері, а справляють такий вплив на особу, що спонукає її до вчинення злочину, який інакше не був би вчинений, з метою уможливити викриття злочину, отримання доказів і пред`явлення обвинувачення.
		При вирішенні цього питання суди мають брати до уваги більш широке коло обставин, ніж поведінка та висловлювання учасників безпосередньо під час події, яку захист вважає наслідком провокації, а обвинувачення - допустимим методом розслідування. Характер тиску або іншого способу підбурити особу до вчинення злочину є лише одним з факторів, який має значення в цьому контексті.
		Визначаючи, чи було розслідування «переважно пасивним», необхідно також дослідити причини, які стали підставою негласної операції, та поведінку органів влади при її проведенні.
		Будь-яка попередня інформація про наявний злочинний намір має давати можливість її перевірити, і органи влади мають бути здатні у будь-який час довести, що вони мали достатні підстави для проведення негласної операції.
		Європейський суд з прав людини також підкреслював необхідність чіткої процедури санкціонування таких заходів розслідування, а також належного контролю над їх здійсненням, і визнавав порушення статті 6 Конвенції, якщо рішення про дозвіл на проведення операції містило дуже мало інформації щодо підстав її проведення.
		Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський суд з прав людини виробив ряд критеріїв, такі як: a) змістовний критерій, b) процесуальний критерій.
		При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
		У своєму рішенні «Банніков проти Росії» на обґрунтування факту порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод ЄСПЛ посилається на своє рішення «Худобін проти Російської Федерації», «Тейшейро де Кастро проти Португалії», однак зміст цих рішень зводиться до вислову «не було б скоєно, як би не було спровоковано».
		Отже, згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Банніков проти Російської Федерації» від 04 листопада 2010 року, «Веселов та інші проти Російської Федерації» від 02 жовтня 2010 року, «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року, застосування особливих методів ведення слідства, зокрема, агентурних методів, саме по собі не може порушувати право особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний вказаними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу схильності особи до вчинення злочину.
		Тож, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження та досліджених у судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку про те, що в цьому випадку має місце факт підбурювання обвинуваченого ОСОБА_4 зі сторони слідчого ОСОБА_6 , працівників правоохоронних органів, з метою пропозиції для надання неправомірної вигоди, оскільки будь-яких об`єктивних доказів того, що обвинувачений ОСОБА_4 мав можливість в законний спосіб захистити інтереси свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 від прямо незаконних дій слідчого, як в ході досудового розслідування, так і в судового розгляду встановлено не було.
		Так, Верховний Суд у справі №323/669/19 від 09 грудня 2020 року зазначив, що з моменту, коли сторона захисту почала стверджувати про існування провокації злочину, обов`язок доказування відсутності підбурювання лежить на стороні обвинувачення.
		Під час судового розгляду, незважаючи на встановлений у ст. 92 КПК України обов`язок доказування, жодних даних на спростування доводів щодо провокації вчинення злочину прокурором не надано.
		Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання про допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази. Під час оцінки доказів суд має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (див. рішення у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 6 грудня 1998 року).
		Всі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки їх отримано внаслідок істотного порушення прав людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Крім того, Верховний Суд підкреслив, що, відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд, ухвалюючи судове рішення.
		Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та Законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.
		Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що оскільки злочин в якому обвинувачується ОСОБА_4 було спровоковано, отриманні внаслідок такої провокації докази є недопустимими, а обвинуваченого ОСОБА_4 слід виправдати відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		Щодо другого епізоду, за яким дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, як пропозиція службовій особі, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду, за вчинення даною службовою особою і інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду будь-яких дій з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчиненими повторно, однак злочин закінчено не було з причин, які не залежали від волі ОСОБА_4 , суд дійшов таких висновків.
		Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
		У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Формулювання обвинувачення відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо. Однак у обвинувальному акті, врученому ОСОБА_4 , та направленому суду, формулювання обвинувачення дублює фактичні обставини справи.
		Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.
		Безпосереднім об`єктом цього злочину є його предмет (неправомірна вигода). Це поняття замінило собою більш вузьке поняття "хабар", під яким розумілися блага виключно майнового характеру: 1) майно, зокрема вилучене з вільного обігу (гроші, цінності та інші речі); 2) право на майно (документи, що надають право отримати майно, користуватися ним або вимагати виконання зобов`язань тощо); 3) будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг, санаторних або туристичних путівок, проведення будівельних чи ремонтних робіт тощо). Предметом же неправомірної вигоди можуть бути і нематеріальні блага (зокрема будь-які послуги).
		Оскільки від розміру неправомірної вигоди залежить кваліфікація злочину, предмет такого роду вигоди має отримати грошову оцінку в національній валюті України. Це необхідно і в тих випадках, коли ним є майно, яке з тих чи інших причин не купувалося (викрадене, подароване, знайдене тощо). При визначенні вартості предмета неправомірної вигоди слід виходити з мінімальних цін, за якими в даній місцевості на час вчинення злочину можна було вільно придбати річ або одержати послуги такого ж роду та якості.
		Оскільки мінімальний розмір неправомірної вигоди у КК України не визначено, кваліфікацію вчиненого злочину потрібно здійснювати відповідно до конкретних обставин кримінального провадження та з урахуванням положень про малозначність діяння (ч. 2 ст. 11 КК України). Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди (а також пропозиція, обіцянка або надання такої вигоди службовій особі) у вигляді заборонених предметів (наприклад, вогнепальна, крім гладкоствольної мисливської, чи холодна зброя, бойові припаси або вибухові речовини, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, отруйні чи сильнодіючі речовини) утворює сукупність злочинів і кваліфікується за відповідною частиною статей 368 чи 369 і тією статтею (частиною статті) КК України, в якій передбачена відповідальність за незаконне поводження із забороненими предметами.
		Однак, як вбачається з обвинувального акту, досудовим слідством не встановлено і чітко не зазначено в чому полягає пропозиція неправомірної вигоди старшому слідчому Маневицького РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_6 за незаконну заміну каміння бурштину, яке являлось речовим доказом у кримінальному провадженні №12015030160000380, внесеному до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України досудове розслідування якого здійснював останній.
		Досудовим слідством не встановлено розміру неправомірної вигоди, яка пропонувалася обвинуваченим, а в ході судового розгляду встановлено, що наявність цієї неправомірної вигоди, або її можливий розмір мали бути визначені після огляду каміння бурштину, що обмінювалось, та каміння бурштину, на яке обмінювалось свідком ОСОБА_11 . Однак, внаслідок затримання обвинуваченого ОСОБА_4 працівниками правоохоронних органів не було досягнуто домовленості між обвинуваченим ОСОБА_4 та старшим слідчим ОСОБА_6 щодо наявності цієї неправомірної вигоди або її розміру.
		Таким чином, орган досудового слідства всупереч п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України не сформулював правову кваліфікацію кримінального правопорушення з формулюванням обвинувачення та фактичними обставинами справи.
		Зважаючи на наведене, ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України слід виправдати за п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		Щодо заяв захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , висловлених в усній формі та викладених в письмових доповненнях до усних дебатів 19.11.2021, поданих до суду 25.11.2021, суд зазначає про таке.
		Щодо доводів захисту про неправомірність дій слідчого ОСОБА_6 та провокацію злочину судом дано оцінку вище.
		Щодо незаконного затримання обвинуваченого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_11 під час здійснення протоколу огляду місця події від 10.12.2015, суд вважає даний довід надуманим, оскільки як ОСОБА_4 , та свідок ОСОБА_11 були присутні при першочергових слідчих діях. Щодо незаконності особистого обшуку та вилучення в ході огляду місця події в ОСОБА_4 заяви та каміння бурштину, а у свідка ОСОБА_11 грошей та ліхтарика і з досліджених відеозаписів вбачається, що зазначені особи добровільно видали вищеназвані речі працівникам правоохоронних органів.
		Доводи захисника про відсутність підтвердження експертним дослідженням каміння бурштину, судом відхиляються, оскільки сторона захисту цей факт під час досудового розслідування та судового розгляду не заперечувала, водночас вказана інформація є загальновідомою.
		На переконання суду, прокурором доведено вжиття заходів для розсекречення, які стали підставою для проведення НСРД.
		Відсутність вказівки в постановах прокурора щодо проведення контролю за вчиненням злочину спеціальних імітаційних засобів та відсутність вказівки в протоколах НСРД назви спец обладнання та осіб, що його встановлювали на свідка ОСОБА_6 , відсутність зазначення в протоколах НСРД його виду та виготовлення протоколів НСРД на підставі копій матеріалів, які надійшли з відділу оперативного документування УСБУ у Волинській області, не можуть слугувати в цих випадках підставою для визнання вказаних доказів недопустимими.
		Стороною захисту не доведено факту порушення підслідності при здійсненні досудового розслідування СУ ГУНП у Волинській області, оскільки в юрисдикцію СУ ГУНП у Волинській області також входить територія, на якій вчинялись дії, кваліфіковані як кримінальне правопорушення. Крім цього, інші факти допущених, на думку захисту, порушення норм КПК України не можуть слугувати підставою для визнання доказів недопустимими, крім тих, які зазначені вище.
		Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об`єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, не знайшла свого підтвердження здобутими та дослідженими у ході розгляду справи доказами, а тому є недоведеною. 
		Суд при розгляді справи в межах оголошеного ОСОБА_4 обвинувачення, безпосередньо допитавши свідків, оглянувши документи, речових доказів, дослідивши протоколи, документи та вивчивши всі матеріали кримінального провадження, висновки за результатами проведення експертиз, заслухавши доводи прокурора, свідків, захисника обвинуваченого, дійшов переконання, що здобуті в судовому засіданні докази не підтверджують пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення «поза розумним сумнівом».
		Суд обмежений у праві збору доказів вини обвинуваченого за власною ініціативою та, залишаючись об`єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов`язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суд при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.
		Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. 
		Пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого (Рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессерує і Джабардо проти Іспанії»).
		Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». 
		Оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв`язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно, без сумніву, доводили вину обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, стороною обвинувачення, після опитування щодо бажання доповнити судовий розгляд, надано не було, а тому суд вважає, що пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення не доведено в судовому засіданні «поза розумним сумнівом» в розумінні практики ЄСПЛ та Конвенції, а усі припущення й сумніви стосовно доведеності вини обвинуваченого суд тлумачити на його користь.
		Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про недоведеність щодо вчинення кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_4  пропозиції службовій особі, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду, наданні неправомірної вигоди за вчинення даною службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, та пропозиції службовій особі, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду, за вчинення даною службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчиненими повторно, однак злочин не закінчив з причин, які не залежали від його волі, і відповідно вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 369 та ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, а тому вважає за необхідне виправдати за недоведеністю в діянні обвинуваченого складів кримінальних правопорушень, тобто на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
		Речові докази:
		- грошові кошти в сумі 200 доларів США, які знаходяться на зберіганні в СУ ГУНП у Волинській області  повернути ОСОБА_4 ;
		- протоколи допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , заяви ОСОБА_7 від 19.10.2015, паперову серветку, видані ОСОБА_6  залишити при матеріалах справи;
		- грошові кошти в сумі 12000 (дванадцять тисяч) доларів США та 2750 (дві тисячі сімсот п`ятдесят) гривень, ліхтар «Fenix TK15», які перебувають на зберіганні в СУ ГУНП у Волинській області  повернути ОСОБА_11 ;
		- каміння бурштину вагою 2044 г та 3006 г, які перебувають на зберіганні в СУ ГУНП у Волинській області  конфіскувати в дохід держави;
		- автомобіль марки «ВАЗ 21124» д.н.з. « НОМЕР_1 », який перебуває на зберіганні в Маневицькому ВП ГУНП у Волинській області  повернути законному володільцю ОСОБА_7 .
		 
		Судові витрати у справі відсутні.
		Цивільний позов заявлено не було.
		Скасувати арешт, накладений ухвалами Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2015 та Апеляційного суду Волинської області від 28.12.2015.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373- 377 КПК України, суд,
		 
		 у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, та виправдати у зв`язку не доведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.
		Речові докази:
		- грошові кошти в сумі 200 доларів США, які знаходяться на зберіганні в СУ ГУНП у Волинській області  повернути ОСОБА_4 ;
		- протоколи допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , заяви ОСОБА_7 від 19.10.2015, паперову серветку, видані ОСОБА_6  залишити при матеріалах справи;
		- грошові кошти в сумі 12000 (дванадцять тисяч) доларів США та 2750 (дві тисячі сімсот п`ятдесят) гривень, ліхтар «Fenix TK15», які перебувають на зберіганні в СУ ГУНП у Волинській області  повернути ОСОБА_11 ;
		- каміння бурштину вагою 2044 г та 3006 г, які перебувають на зберіганні в СУ ГУНП у Волинській області  конфіскувати в дохід держави;
		- автомобіль марки «ВАЗ 21124» д.н.з. « НОМЕР_1 », який перебуває на зберіганні в Маневицькому ВП ГУНП у Волинській області  повернути законному володільцю ОСОБА_7 .
		 
		Скасувати арешт, накладений ухвалами Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2015 та Апеляційного суду Волинської області від 28.12.2015.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. 
		Інші учасники судового провадження мають право копію вироку отримати в суді. 
		 
		 
		Суддя 
		Ківерцівського районного суду ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...