Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 672/1420/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.12.2021.
Дата набрання законної сили: 01.12.2021
Номер судового провадження: 51-3315км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017240120000061

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України
		01 грудня 2021 року
		м. Київ
		справа № 672/1402/17
		провадження № 51-3315км21
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		прокурора ОСОБА_5 , 
		засудженого ОСОБА_6 , 
		розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240120000061, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі  КК),
		за касаційними скаргами потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок Городоцького районного суду Хмельницької області від 26 березня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 щодо ОСОБА_6 .
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Городоцького районного суду Хмельницької області від 26 березня 2019 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		На підставі п. «д» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_6 звільнено від відбуття призначеного покарання.
		Крім того, вирішено долю речових доказів, питання щодо витрат у провадженні, постановлено скасувати арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Городоцького районного суду від 24 лютого 2017 року.
		Також частково задоволено цивільні позови потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та ухвалено стягнути з ОСОБА_9 на користь кожного з них по 180800грн.
		Згідно з вироком ОСОБА_6 22 лютого 2017 року близько 00:30, керуючи автомобілем «Peugeot 406», державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вулиць Шевченка та Грушевського в м. Городку Хмельницької області, рухаючись по вул. Шевченка в напрямку вул. Ткачука, порушуючи вимоги пунктів 10.1, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, чим спричинив виїзд за межі проїзної частини з подальшим контактуванням транспортного засобу із бетонною електроопорою та стовбурами дерев, внаслідок чого пасажир ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, не сумісні з життям, які перебувають
		у прямому причинному зв`язку з вчиненням дорожньо-транспортної пригоди, та загинув на місці події.
		Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
		Не погоджуючись із постановленими щодо ОСОБА_6 судовими рішеннями, потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 звернулись до суду з тотожними за змістом касаційними скаргами, у яких вказують про незаконність, необґрунтованість та невмотивованість вироку Городоцького районного суду Хмельницької області
		від 26 березня 2019 року та ухвали Хмельницького апеляційного суду від 13 квітня 2021року щодо ОСОБА_6 . Вважають, що судові рішення постановлені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Просять призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Наводять доводи про невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду.
		Стверджують, що суди необґрунтовано виключили з обвинувачення обставину, що обтяжує покарання,  вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, що потягло безпідставне застосування Закону України «Про амністію в 2016 році».
		Вказують, що показання свідка ОСОБА_11 у судових рішеннях відображені неповно та безпідставно не взято до уваги показань свідків про стан сп`яніння ОСОБА_6 .
		Не погоджуються з рішенням про часткове задоволення цивільних позовів.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав касаційні скарги потерпілих, вважав їх обґрунтованими і просив задовольнити, навів відповідні мотиви до цього.
		Засуджений ОСОБА_6 подав заперечення, в яких виклав мотиви незгоди з поданими касаційними скаргами.
		Потерпілі, належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, усудове засідання не з`явились, у касаційній скарзі зазначили про небажання брати участь у касаційному розгляді.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Враховуючи, що доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються, суд касаційної інстанції судові рішення в цій частині не перевіряє.
		Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Касаційний суд не перевіряє судові рішення
		в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		За приписами ч. 1 ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріальногота процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність тогочи іншого доказу. 
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим івмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
		у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства. 
		Апеляційне провадження є важливою гарантією досягнення мети і виконання завдань кримінального провадження. Підтверджуючи законність судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, вносячи в них зміни, а також скасовуючи незаконні судові рішення, суд апеляційної інстанції тим самим забезпечує охорону прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		За правилами статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Тобто закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор, потерпілі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в апеляційному порядку, крім іншого, порушували питання про безпідставність висновків місцевого суду стосовно недоведеності факту перебування обвинуваченого ОСОБА_6 в стані алкогольного сп`яніння під час вчинення ДТП.
		Апеляційний суд, залишаючи апеляційні скарги без задоволення, погодився з висновком місцевого суду про недоведеність факту перебування ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом в ДТП, оскільки показання свідків в частині того, що від ОСОБА_6 було чути запах алкоголю, з урахуванням інших наявних доказів по справі, не є безсумнівною обставиною, яка б свідчила про вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп`яніння. Цей суд виходив з того, що факт перебування особи в стані алкогольного сп`яніння може бути констатовано за даних обставин лише медичним працівником чи експертом у відповідний процесуальний спосіб. 
		Водночас, розкривши в оскарженому судовому рішенні зміст показань свідків щодо стану алкогольного сп`яніння засудженого ОСОБА_6 апеляційний суд, всупереч приписам ст. 419 КПК, не навів належні і достатні мотиви до спростування доводів апеляційних скарг прокурора і потерпілих в цій частині.
		Верховний Суд неодноразово зазначав про дотримання належного порядку встановлення факту перебування особи в момент вчинення злочину у стані алкогольного чи іншого сп`яніння шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків, про що йдеться у постановах Касаційного кримінального
		суду Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №372/2291/16-к (провадження №51-138км18), від 21 листопада 2019 року у справі №564/590/17 (провадження
		№51-2532км19), від 03 грудня 2019 року у справі №571/1436/15-к (провадження
		№51-1922км19), від 11 лютого 2020 року у справі №643/20474/15-к (провадження
		№51-8622км18).
		Приписами ст. 91 КПК установлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню (серед іншого), подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують чи пом`якшують покарання.
		Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст. 94 КПК). Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами, а кримінальний процесуальний закон, з огляду на положення ст. 242 КПК, не пов`язує встановлення стану сп`яніння виключно із проведенням експертного дослідження. 
		Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи із положень статей 84, 92, 94 КПК, шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків, з огляду на що, визнання висновку експерта недопустимим доказом в цьому провадженні, не є процесуальною перешкодою до визначення ознак стану алкогольного сп`яніння як обставини, що обтяжує покарання, у разі встановлення цієї обставини за результатами оцінки всієї сукупності доказів щодо встановлення такого стану. 
		Отже, касаційний суд доходить висновку, що судпершої інстанції вимог кримінального процесуального закону стосовно правил оцінки доказів не дотримався, що призвело до передчасного висновку про відсутність стану алкогольного сп`яніння як обставини, що обтяжує покарання, призначене ОСОБА_6 , та, з огляду на це, передчасного висновку про наявність підстав до застосування положень закону про амністію в аспекті правильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Апеляційний суд у свою чергу, залишаючи апеляційні скарги прокурора та потерпілих без задоволення, всупереч вимогам статей 370 та 419 КПК не проаналізував належним чином наведених у них доводів про необґрунтоване виключення обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_6 ,  вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, не звернув належної уваги на показання свідків, допитаних судом першої інстанції, та свідка ОСОБА_12 , якого допитано в апеляційному суді, не дослідив належним чином всієї сукупності доказів у справі з точки зору достатності та взаємозв`язку, безпідставно погодився з висновком про відсутність підстав вважати, що правопорушення ОСОБА_6 було вчинено в стані алкогольного сп`яніння. Як наслідок, апеляційний суд передчасно погодився з висновком про можливість застосування до засудженого положень амністії, оскільки у п. «е» ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» вказано про те, що амністія не застосовується до осіб, яких засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, вчинене особою у стані алкогольного сп`яніння (ч. 2 ст. 286 КК).
		Крім того, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними у касаційних скаргах, про те, що апеляційний суд не звернув належної уваги на доводи потерпілих щодо необґрунтованого визначення місцевим судом розміру стягнутої моральної шкоди, який належним чином не обґрунтував своїх висновків. Вирішуючи вказане питання, суд першої інстанції послався на дотримання загальних засад цивільного законодавства щодо компенсації моральної шкоди, водночас переконливого обґрунтування визначення її розміру з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості в судовому рішенні не навів, а суд апеляційної інстанції всупереч приписів ст. 419 КПК цих недоліків не усунув.
		Отже, касаційні скарги потерпілих підлягають задоволенню частково, а ухвала апеляційного суду скасуванню. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, повно, всебічно належним чином установити всі обставини, що мають істотне значення для застосування закону України про кримінальну відповідальність, та залежно від установленого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, 
		Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційні скарги потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...