Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 942/1737/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 08.12.2021. Зареєстровано: 08.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2021.
Дата набрання законної сили: 17.12.2021
Номер судового провадження: 2-а/942/42/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 06.12.2021
		 
		 
		ЄУ № 942/1737/21
		Провадження №2-а/942/42/21
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 грудня 2021 року                Новопсковський районний суд Луганської області
		у складі: головуючого судді                        Проньки В.В.,
		за участю секретаря        судового засідання                Колесник Г.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новопсков справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій неправомірними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - інспектор сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Старобільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області Бутков Максим Андрійович,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до відповідача, у якому просить: визнати дії ГУНП в Луганській області щодо притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протиправними; скасувати постанову серія БАВ № 005899 від 18.11.2021 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності; провадження у справі закрити; стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою в справі про адміністративне правопорушення серії БАВ№ 005899 від 18.11.2021 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП за те, що він, керуючи транспортним засобом, не був пристебнутим ременем безпеки, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн. Позивач вказує, що накладення на нього адміністративного стягнення не відповідає фактичним обставинам справи, вважає постанову незаконною, посилаючись на те, що він не порушував правил дорожнього руху та був пристебнутий ременем безпеки, а також на те, що інспектором не надано жодних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення. 
		Ухвалою від 26.11.2021 суд відкрив провадження у справі, залучив до участі у справі третю особу на стороні відповідача та призначив справу до судового розгляду на 06.12.2021. 
		Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду повідомлені належним чином.
		Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі у зв`язку з їх необґрунтованістю, розгляд справи проводити без його участі. 
		В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що оскаржувана постанова була винесена інспектором правомірно на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до листа ВП № 1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області відеозапис скоєння правопорушення ОСОБА_1 на теперішній час відсутній. Інспектор СРПП ВП № 1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області Бутков М.А. діяв виключно на підставі чинного законодавства та у спосіб, встановлений нормативно-правовими актами.
		Від третьої особи пояснення на позов, заяв та клопотань не надходило. 
		У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 КАС України не здійснюється.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
		Суд встановив, що згідно з копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 005899 від 18.11.2021, винесеною інспектором СРПП ВП № 1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області старшим лейтенантом поліції Бутковим М.А. на позивача ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.
		Зі змісту вказаної постанови слідує, що 18 листопада 2021 року о 08 год. 50 хв. в смт.Новопсков по вул. Шкільній ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1 , не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п.2.3 в) ПДР України. 
		За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, (далі - ПДР) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункти 1.3, 1.9).
		Відповідно до п.2.3 в) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
		За ч.5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
		Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
		Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
		Отже притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
		Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
		Згідно зі ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
		Відповідно до ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. 
		В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.
		Відповідно до ч. 6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
		Відповідачем у даній справі у відповідності з його обов`язком доказування, встановленим ст.77 КАС України, не надано жодних доказів на підтвердження факту скоєння позивачем 18.11.2021 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.121 КУпАП.
		Зі змісту листа ВП № 1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області від 02.12.2021 за вих. № 11821/111/40-2021 слідує, що відеозапис правопорушення відсутній. 
		При цьому, графа оскаржуваної постанови: «до постанови додаються» працівником поліції не заповнена, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо вчинення водієм адміністративного правопорушення.
		Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що інспектором СРПП ВП № 1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області Бутковим М.А. факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху.
		Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
		Отже, інспектор СРПП ВП № 1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття інспектора, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).
		Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
		У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
		Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
		З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.
		В силу вимог п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»). Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У справах «Нечипорчук і Йонкало проти України» (рішення від 21.04.2011 року) та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» (рішення від 06.12.1998 року) Європейський суд з прав людини наголосив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза розумним сумнівом і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (п.150 та 253 рішень відповідно).
		З огляду на вказане, суд приймає до уваги викладені позивачем обставини справи, зазначені в позовній заяві, будь-яких відомостей, які б спростовували зазначені позивачем обставини у суду відсутні, а відповідачем надані не були.
		Враховуючи, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, правомірності прийнятого ним рішення, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить жодних доказів підтвердження вини особи, тому суд, приймаючи до уваги положення ч.3 ст.286 КАС України, скасовує зазначену постанову, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закриває у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
		Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, то суд зазначає, що ці дії охоплюються вимогами про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки відносяться до процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому окремому розгляду не підлягають. У зв`язку з чим, в частині вимог позивача про визнання дій відповідача протиправним слід відмовити.
		За таких підстав позов підлягає задоволенню частково. 
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору ( ч.3 ст. 139 КАС України).
		Суд встановив, що позивачем під час подачі позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 454,00 грн. Таким чином, враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області судові витрати у розмірі 227,00 грн. 
		Керуючись ст. ст. 2, 5, 8, 9, 72-79, 139, 241-244, 268-272, 286, 293, 295 КАС України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій неправомірними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - інспектор сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Старобільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області Бутков Максим Андрійович, задовольнити частково.
		Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №005899, винесену 18 листопада 2021 року інспектором сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Старобільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області старшим лейтенантом поліції Бутковим Максимом Андрійовичем про притягнення  ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушенняу виді штрафу в розмірі 510,00 грн, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП - закрити.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 227,00 (двісті двадцять сім) гривень. 
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Головне управління Національної поліції в Луганській області, код ЄДРПОУ 40108845, місцезнаходження: вул. Вілєсова, 1, м. Сєвєродонецьк Луганської області. 
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - інспектор сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Старобільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області Бутков Максим Андрійович, місцезнаходження: вул. Слобожанська, 20, смт. Новопсков Луганської області.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Суддя:                                                                                        В.В. Пронька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...