Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-4679/08 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2021.
Дата набрання законної сили: 01.12.2021
Номер судового провадження: 61-11802ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова                                                    
		Іменем України
		 
		01 грудня 2021 року 
		м. Київ
		 
		справа № 2-4679/08
		провадження № 61-11802св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Петрова Є. В. (суддя-доповідач),                 
		суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Ткачука О. С., 
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», 
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 червня 2021 року в складі колегії суддів: Болотова Є. В., Музичко С. Г., Олійника В. І., у справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору кредиту,
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2008 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк»                      (далі - АКІБ «УкрСиббанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору.
		 
		На обґрунтування позову позивач зазначав, що 14 червня 2007 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11169815000, згідно умов якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 19 960,00 дол. США для придбання автомобіля, строком до 15 червня 2014 року зі сплатою 12,50 % річних. Відповідач неналежним чином виконує умови договору і на момент звернення до суду має заборгованість у розмірі 96 896,23 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено. 
		 
		Стягнено із ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» кредитну заборгованість в сумі 96 896,23 грн, державне мито в сумі 968,96 грн та за інформаційно-технічне забезпечення 30,00 грн.
		 
		Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання відповідача перед банком не виконано, тому заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
		 
		14 травня 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що відповідач дізнався про прийняте судове рішення у травні 2021 року після того, як його представник отримав у суді копію рішення. 
		 
		Ухвалою Деснянського районного суду від 31 травня 2021 року в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду від 04 грудня 2008 року - відмовлено.
		 
		04 червня 2021 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2008 року.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 червня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва           від 04 грудня 2008 року.
		Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції керувався частиною другою статті 258 ЦПК України, та виходив з того, що відповідач був належним чином повідомлений і про розгляд справи, і про ухвалене у 2008 році судове рішення. Подання заяви про перегляд заочного рішення та апеляційної скарги на рішення суду через тринадцять років після ухвалення судом рішення, суд апеляційної інстанції вважав зловживанням процесуальними правами. Також суд не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що він не отримував рішення суду та про його ухвалення дізнався від адвоката у 2021 році, оскільки вважав їх безпідставними та такими, які спростовуються матеріалами справи.
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		13 липня 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 18 червня 2021 року, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що помилковими є висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про дату та час судового засідання, призначеного на 04 грудня 2008 року, а також про те, що він отримував 16 січня 2009 року повний текст судового рішення. Зазначає, що він не знав про існування судового розгляду цієї справи та не був належним чином повідомлений про дату та час проведення судових засідань. Зворотні повідомлення, на які посилається суд в ухвалі від 18 червня 2021 року, не містять відомостей чи особисто було вручено кореспонденцію відповідачу, відсутні ініціали отримувача. 
		 
		Також, порівнюючи зворотні повідомлення на а. с. 68 та 78, вбачається різниця у почерку при написанні прізвища та не збігаються проставлені підписи. Крім того, на а. с. 78 чітко помітно, що колір чорнила ручки при зазначені прізвища отримувача відрізняється від проставлених відомостей у графах «дата» та «підпис отримувача», що також ставить під сумнів відповідність особи отримувача саме відповідачу, ОСОБА_1 .
		 
		Тому, твердження суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про дату та час судового розгляду справи та в подальшому отримав копію повного тексту судового рішення є припущеннями, не підтвердженими належними доказами, що у свою чергу також свідчить про відсутність підстав для заочного розгляду справи в цілому. Вказані обставини призвели до неправильного застосування судом апеляційної інстанції частини другої статті 358 ЦПК України.
		 
		Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва                          від 04 грудня 2008 року, суд апеляційної інстанції позбавив можливості ОСОБА_1 реалізувати свої права на оскарження рішення суду, справедливий суд та судовий захист.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу з Деснянського районного суду м. Києва.
		 
		У жовтні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2008 року задоволено позовні вимоги АКІБ «УкрСиббанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 96 896, 23 грн. Судове рішення не оскаржувалось та набрало законної сили (а. с. 73, 74).
		14 травня 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що відповідач дізнався про прийняте судове рішення у травні 2021 року після того, як його представник отримав у суді копію рішення (а. с. 119, 120). 
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду від 04 грудня 2008 року - відмовлено (а. с. 150-152).
		Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, суд виходив з того, що відповідач отримував судові повістки про розгляд справи 29 липня               2008 року (а. с. 32), 10 жовтня 2008 року (а. с. 38), 28 жовтня 2008 року (а. с. 52).
		Про судове засідання, призначене на 04 грудня 2008 року, відповідач був обізнаний, що підтверджується зворотнім повідомленням (а. с. 68).
		Копію повного тексту рішення суду відповідач отримав 16 січня 2009 року, що підтверджується зворотнім повідомленням (а. с. 78).
		Апеляційна скарга подана представником ОСОБА_1  04 червня                        2021 року, тобто через 13 років після ухвалення судом рішення (а. с. 159-161).
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 червня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва           від 04 грудня 2008 року (а. с. 170).
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;                      2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у  пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
		 
		Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
		 
		Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
		 
		Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
		 
		У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
		 
		Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
		 
		Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		 
		Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом  п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		ЦПК України встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення - шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення (стаття 284 ЦПК України), а також загальний порядок - апеляційне  оскарження (частина четверта статті 287 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
		Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявник пропустив строк на оскарження заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2008 року.
		 
		Такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить вимогам закону та матеріалам справи.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу                 04 червня 2021 року, тобто в межах передбаченого частиною четвертою                     статті 287 та частиною першою статті 354 ЦПК України строку на апеляційне оскарження заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва                          від 04 грудня 2008 року, який починає відраховуватись з 31 травня 2021 року - з  дати  постановлення ухвали про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.
		 
		Таким чином ОСОБА_1 не пропустив визначений процесуальним законодавством строк на подачу апеляційної скарги.
		 
		Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що строк на апеляційне оскарження заочного рішення обчислюється не з моменту ухвалення заочного рішення чи отримання його копії, а з дати постановлення ухвали про залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).
		 
		Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд посилався на те, що відповідачем пропущено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та на подання заяви на апеляційне оскарження рішення більш ніж на 13 років, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно частини другої статті 358 ЦПК України.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
		 
		Посилання суду апеляційної інстанції на неможливість поновлення встановленого частиною другою статті 358 ЦПК України присічного річного строку на апеляційне оскарження не є релевантним до обставин цієї справи, оскільки ця норма застосовується до апеляційних скарг, поданих з пропуском строку на апеляційне оскарження, однак у справі, що переглядається, відповідач хоч і подав апеляційну скаргу після спливу 13 років з дня складання повного тексту заочного рішення, не пропустив строк на його оскарження, який за правилами частини четвертої статті 287 ЦПК України починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення. 
		 
		За таких обставин, помилкове обрахування апеляційним судом строку на апеляційне оскарження заочного рішення з часу складання його повного тексту, а не з моменту завершення особливого порядку оскарження такого рішення до суду, що його ухвалив, суперечить принципу правової визначеності щодо передбачуваності застосування норм процесуального законодавства, не надає відповідачу чітку і практичну можливість оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення та може ставити під загрозу конституційне право особи на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
		 
		Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 24 червня                     2021 року в справі № 753/9460/16-ц (провадження № 61-3306св21), від 05 лютого 2020 року у справі № 755/11812/16 (провадження № 61-13513св19).
		 
		З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права обґрунтованими.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Порушення норм процесуального права, які призвели до прийняття незаконної ухвали суду апеляційної інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування такого судового рішення апеляційної інстанції і направлення справи до суду апеляційної інстанції.
		 
		Оскільки за результатами касаційного перегляду ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.
		 
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 18 червня 2021 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                            Є. В. Петров 
		 
		Судді:                                                                                     А. І. Грушицький
		 
		А. А. Калараш
		 
		                                                                                              І. В. Литвиненко
		 
		О. С. Ткачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...