Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 675/347/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2021.
Дата набрання законної сили: 24.11.2021
Номер судового провадження: 61-4703ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                              
		Іменем України
		 
		24 листопада 2021 року 
		м. Київ
		 
		справа № 675/347/18-ц
		провадження № 61-4703св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
		          суддів:                Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В., 
		               
		учасники справи: 
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги  ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2020 року у складі судді Столковського В. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що з 27 січня 1988 року до 06 лютого         2018 року вона і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі,                          а з 05 серпня 2017 року припинили шлюбі відносини.
		 
		За час шлюбу сторони набули таке майно: нерухоме майно: будівлю бані, загальною площею 113,4 кв. м, на АДРЕСА_1 , вартістю 79 200,00 грн; земельну ділянку площею 0,1161 га, кадастровий номер: 6822110100:01:007:1230, на АДРЕСА_1 , вартістю 24 474,00 грн; земельну ділянку площею 1,59 га, кадастровий номер: 6822186300:02:007:0185, на території Ріпківської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 60 260,00 грн; земельну ділянку площею 1,9998 га, кадастровий номер: 6822187800:03:008:1010, на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 67 808,00 грн; земельну ділянку площею 1,9736 га, кадастровий номер: 6822182600:04:026:0343, на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 90 638,00 грн; земельну ділянку площею 1,9998 га, кадастровий номер: 6822187800:03:008:1011, на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 67 808,00 грн; земельну ділянку площею 1,9662 га, кадастровий номер: 6822181300:03:015:0195, на території Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 53 604,00 грн; земельну ділянку площею 1,9736 га, кадастровий номер: 6822182600:04:026:0342, на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 90 638,00 грн; земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер: 6822182600:04:017:0451, на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 91 851,00 грн, а всього майна загальною вартістю 626 281,00 грн.
		 
		Транспортні засоби: напівпричіп самоскид «VAN HOOL 3B1045», 1999 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 , вартістю 478 258,00 грн; напівпричіп платформу-Е «GOLDHOFER STZ-VL 3-3180»,      2002 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 , номерний знак: НОМЕР_4 , вартістю 1 150 725,00 грн; автокран «КАМАЗ-55111 (КТА - 25)»,                2008 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_5 , номерний знак: НОМЕР_6 , вартістю 1 018 320,00 грн; сідловий тягач «MAN TGA 18.430», 2006 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_7 , номерний знак: НОМЕР_8 , вартістю 520 660,00 грн; спеціалізований вантажний сідловий тягач «MAN TGX 26.480», 2008 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_9 , номерний знак: НОМЕР_10 , вартістю 796 650,00 грн; комбайн зернозбиральний «JOHN DEERE 9770 STS», 2009 року випуску, заводський номер: НОМЕР_11 , номерний знак: НОМЕР_12 , вартістю 3 879 928,00 грн; автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER 200», 2011 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_13 , колишній номерний знак: НОМЕР_10 , вартістю 1 223 040,00 грн; автомобіль марки «ВАЗ-21214», 2004 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_14 , номерний знак: НОМЕР_15 , вартістю 66 590,00 грн, а всього майна загальною вартістю                                      9 134 171,00 грн.
		 
		Грошові кошти: 68 941,34 грн на банківських рахунках відповідача в Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») станом на 05 серпня 2018 року, в тому числі, 8 885,33 грн на рахунку для виплати заробітної плати № НОМЕР_16, 60 056,01 грн на рахунку для виплати заробітної плати               № НОМЕР_29; 2 797 000,00 грн, які знаходяться у третіх осіб як поворотна фінансова допомога, у тому числі 100 000,00 грн - у ОСОБА_4 та 2 697 000,00 грн                                   - у Приватного підприємства «Експрес» (далі - ПП «Експрес»); 1 687 739,60 грн, які               у 2017 році зняті відповідачем з рахунку для виплати заробітної плати № НОМЕР_16                                  в АТ «Райффайзен Банк Аваль» з використанням платіжної картки № НОМЕР_17 «VISA Classic», у тому числі: 1 081 039,60 грн - 22 лютого 2017 року, 81 700,00 грн            і 25 000,00 грн - 23 травня 2017 року, 400 000,00 грн - 01 червня 2017 року,       60 000,00 грн - 16 червня 2017 року, 40 000,00 грн - 16 липня 2017 року, а всього коштів на загальну суму 4 553 680,94 грн;
		 
		Внески до статутного капіталу юридичних осіб, єдиним засновником (учасником)          і кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_2 : 32 500 000,00 грн - до статутного капіталу ПП «Експрес»; 16 000 000 грн - до статутного капіталу Приватного підприємства «Експрес Агро» (далі - ПП «Експрес Агро»).
		 
		Це майно належить їй та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя, частки сторін у майні є рівними. Між ними не досягнуто згоди щодо поділу майна. При вирішенні спору необхідно врахувати: об`єкти нерухомого майна та автомобіль марки «ВАЗ 21214», номерний знак: НОМЕР_15 , можуть бути поділені                  в натурі; інші транспортні засоби відчужені ОСОБА_2 без її згоди, тому їхню вартість необхідно врахувати при поділі, а вона має право на компенсацію Ѕ частини цієї вартості у розмірі 4 533 790,50 грн; Ѕ частини грошових коштів із банківських рахунків, у тому числі кошти, що передані ОСОБА_2 третім особам як поворотна фінансова допомога, у сумі 2 276 840,47 грн, а також Ѕ частини вартості внесків до статутного капіталу підприємств у розмірі 24 250 000,00 грн повинні бути їй виплачені.
		 
		Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , із урахуванням уточнених позовних вимог, просила поділити спільне майно подружжя та виділити їй у натурі: будівлю бані, загальною площею 113,4 кв. м, на АДРЕСА_1 , вартістю 79 200,00 грн; земельну ділянку площею 0,1161 га, кадастровий номер: 6822110100:01:007:1230, на АДРЕСА_1 , вартістю 24 474,00 грн; земельну ділянку площею 1,59 га, кадастровий номер: 6822186300:02:007:0185, на території Ріпківської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 60 260,00 грн; земельну ділянку, площею 1,9998 га, кадастровий номер: 6822187800:03:008:1010, на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 67 808,00 грн; земельну ділянку площею 1,9736 га, кадастровий номер: 6822182600:04:026:0343, на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 90 638,00 грн; земельну ділянку площею 1,9998 га, кадастровий номер: 6822187800:03:008:1011, на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 67 808,00 грн; земельну ділянку площею 1,9662 га, кадастровий номер: 6822181300:03:015:0195, на території Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 53 604,00 грн; земельну ділянку площею 1,9736 га, кадастровий номер: 6822182600:04:026:0342, на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 90 638,00 грн; земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер: 6822182600:04:017:0451, на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 91 851,00 грн; автомобіль марки ВАЗ-21214, 2004 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_14 , номерний знак: НОМЕР_15 , вартістю 66 590,00 грн та стягнути               з ОСОБА_2 на свою користь 30 714 195,47 грн грошової компенсації вартості майна.
		 
		У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
		 
		Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 27 січня 1988 року він перебував із ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2018 року.
		 
		За час шлюбу сторони набули: квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 74,0 кв. м (реєстраційний номер майна: 1309459); квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 27,7 кв. м (реєстраційний номер майна: 1012762); квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею                   41,7 кв. м (реєстраційний номер майна: 848560).
		 
		Указані квартири належали його матері ОСОБА_5 , яка за життя продала їх сторонам за 20 000,00 дол. США. Наразі під час відчуження квартир у 2003 році ОСОБА_5 і ОСОБА_1 уклали договори дарування, за умовами яких остання набула нерухоме майно в особисту приватну власність. Ці договори укладені ОСОБА_5 і ОСОБА_1 для приховання договорів купівлі-продажу нерухомого майна, внаслідок чого вони є удаваними та недійсними у силу статті 58 ЦК Української РСР 1963 року. Оскільки відносини сторін регулюються правилами договору купівлі-продажу, який вони насправді вчинили, то спірні квартири                    є спільною сумісною власністю подружжя та підлягають поділу.
		 
		Також сторони набули у шлюбі: Ѕ частини земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер: 6822110100:01:004:0063, на АДРЕСА_5 ; Ѕ частини земельної ділянки площею 0,006 га, кадастровий номер: 6822110100:01:004:0062, у м. Ізяславі Хмельницької області; квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею            155,7 кв. м (реєстраційний номер майна: 312156168221); нежитлове приміщення - магазин на АДРЕСА_6 , загальною площею 94,6 кв. м (реєстраційний номер майна: 20675998); автомобіль «TOYOTA Camry», 2012 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_18 , номерний знак НОМЕР_19 ; будівлю бані, загальною площею 113,4 кв. м, на                       АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 931381168221); земельну ділянку площею 0,1161 га, кадастровий номер: 6822110100:01:007:1230, на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 1015207568221); земельну ділянку площею 1,59 га, кадастровий номер: 6822186300:02:007:0185, на території Ріпківської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (реєстраційний номер майна: 938882568221); земельну ділянку площею 1,9998 га, кадастровий номер: 6822187800:03:008:1010, на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (реєстраційний номер майна: 951516168221); земельну ділянку площею 1,9736 га, кадастровий номер: 6822182600:04:026:0343, на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (реєстраційний номер майна: 997062568221); земельну ділянку площею 1,9998 га, кадастровий номер: 6822187800:03:008:1011, на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (реєстраційний номер майна: 951626268221); земельну ділянку площею 1,9662 га, кадастровий номер: 6822181300:03:015:0195, на території Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (реєстраційний номер майна: 1135002368221); земельну ділянку площею 1,9736 га, кадастровий номер: 6822182600:04:026:0342, на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (реєстраційний номер майна: 997084168221); земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер: 6822182600:04:017:0451, на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (реєстраційний номер майна: 990934768221); напівпричіп «COGEL SVKT 24», 2001 року випуску, номер шасі НОМЕР_20 , номерний знак НОМЕР_21 .
		 
		Між ними не досягнуто згоди щодо поділу майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив визнати договори дарування: квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 74,0 кв. м, посвідчений 02 червня 2003 року приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Шмигельською В. П. (реєстраційний номер: 1862); квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 27,7 кв. м, посвідчений 29 травня 2003 року приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Шмигельською В. П. (реєстраційний номер: 1816); квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 41,7 кв. м, посвідчений 24 грудня 2003 року приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу    Шмигельською В. П. (реєстраційний номер: 5087), - недійсними, визнати ці правочини договорами купівлі-продажу, а квартири - спільною сумісною власністю подружжя.
		 
		Поділити майно, що є спільною сумісною власністю сторін. Виділити в особисту приватну власність ОСОБА_2 : будівлю бані, загальною площею               113,4 кв. м, на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 931381168221); земельну ділянку площею 0,1161 га, кадастровий номер: 6822110100:01:007:1230, на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 1015207568221); земельну ділянку площею 1,59 га, кадастровий номер: 6822186300:02:007:0185, на території Ріпківської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (реєстраційний номер майна: 938882568221); земельну ділянку площею 1,9998 га, кадастровий номер: 6822187800:03:008:1010, на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (реєстраційний номер майна: 951516168221); земельну ділянку площею 1,9736 га, кадастровий номер: 6822182600:04:026:0343, на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (реєстраційний номер майна: 997062568221); земельну ділянку площею 1,9998 га, кадастровий номер: 6822187800:03:008:1011, на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (реєстраційний номер майна: 951626268221); земельну ділянку площею 1,9662 га, кадастровий номер: 6822181300:03:015:0195, на території Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (реєстраційний номер майна: 1135002368221); земельну ділянку площею 1,9736 га, кадастровий номер: 6822182600:04:026:0342, на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (реєстраційний номер майна: 997084168221); земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер: 6822182600:04:017:0451, на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (реєстраційний номер майна: 990934768221); напівпричіп «COGEL SVKT 24», 2001 року випуску, номер шасі НОМЕР_20 , номерний знак НОМЕР_21 .
		 
		Виділити в особисту приватну власність ОСОБА_1 : Ѕ частини земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер: 6822110100:01:004:0063, на АДРЕСА_5 ; Ѕ частини земельної ділянки площею 0,006 га, кадастровий номер: 6822110100:01:004:0062, у м. Ізяславі Хмельницької області; квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 155,7 кв. м (реєстраційний номер майна: 312156168221); нежитлове приміщення - магазин на АДРЕСА_6 , загальною площею 94,6 кв. м (реєстраційний номер майна: 20675998); автомобіль «TOYOTA Camry», 2012 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_18 , номерний знак: НОМЕР_19 ; квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 74,0 кв. м (реєстраційний номер майна: 1309459); квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 27,7 кв. м (реєстраційний номер майна: 1012762); квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 41,7 кв. м (реєстраційний номер майна: 848560).
		 
		Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 жовтня          2020 року первісний позов ОСОБА_1 і зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
		 
		У порядку поділу спільного майна виділено в особисту приватну власність ОСОБА_1 : земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер: 6822182600:04:017:0451, розташовану на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 89 874,00 грн; земельну ділянку площею 1,9736 га, кадастровий номер: 6822182600:04:026:0342, розташовану на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 98 031,00 грн; земельну ділянку площею 1,9736 га, кадастровий номер: 6822182600:04:026:0343, розташовану на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 98 031,00 грн; Ѕ частини земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер 6822110100:01:004:0063, розташованої на АДРЕСА_5 , вартістю 28 420,00 грн; нежиле приміщення (магазин) на АДРЕСА_6 , площею 94,6 кв. м, вартістю 1 051 101,00 грн; автомобіль «TOYOTA Camry», 2012 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_22 , вартістю 458 920,00 грн, а всього майна вартістю 1 824 377,00 грн.
		 
		У порядку поділу спільного майна виділено в особисту приватну власність ОСОБА_2 : будівлю бані, площею 113,4 кв. м, на АДРЕСА_1 , вартістю 79 720,00 грн; земельну ділянку площею 0,1161 га, кадастровий номер: 6822110100:01:007:1230, на АДРЕСА_1 , вартістю 24 474,00 грн; земельну ділянку площею 1,9998 га, кадастровий номер: 6822187800:03:008:1010, розташовану на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 124 843,00 грн; земельну ділянку площею 1,9998 га, кадастровий номер: 6822187800:03:008:1011, розташовану на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 124 843,00 грн; земельну ділянку площею 1,9662 га, кадастровий номер: 6822181300:03:015:0195, розташовану на території Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 100 170,00 грн; земельну ділянку площею 1,5900 га, кадастровий номер: 6822186300:02:007:0185, розташовану на території Ріпківської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 131 444,00 грн; спеціалізований напівпричіп «KOGEL SVKT 24», 2001 року випуску, номерний знак: НОМЕР_21 , вартістю 50 000,00 грн; автомобіль ВАЗ-21214, 2004 року випуску, номерний знак: НОМЕР_15 , вартістю 66 590,00 грн, а всього майна вартістю 702 084,00 грн.
		 
		У рахунок компенсації різниці у вартості майна стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 122 293,00 грн.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість Ѕ частини коштів, перерахованих як поворотна фінансова допомога, в сумі 1 398 500,00 грн; компенсацію Ѕ частини внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу                ПП «Експрес», у сумі 1 240 649,42 грн; грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER 200», 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_10 , в сумі 611 520,00 грн; Ѕ частини коштів, які обліковувалися на зарплатних рахунках ОСОБА_2 , у сумі 15 823,35 грн, а всього 3 266 492,77 грн.
		 
		В інших частинах первісного і зустрічного позовів відмовлено.
		 
		Додатковим рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області                 від 13 листопада 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь      ОСОБА_2 4 330,81 грн судових витрат.
		Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21214», 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_15 , необхідно віднести до спільної сумісної власності колишнього подружжя, що підлягає поділу між сторонами, оскільки у матеріалах справи є докази придбання вказаного рухомого майна під час шлюбу сторін, а будь-які докази його відчуження третім особам відсутні.
		 
		Зазначені ОСОБА_1 транспортні засоби: напівпричіп самоскид марки «VAN HOOL 3B1045», 1999 року виробництва, номерний знак НОМЕР_2 ; напівпричіп-платформа Е марки «GOLDHOFER STZ-VL3-3180», 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 ; автокран марки «КАМАЗ» моделі «КТА - 25, 55111», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 ; сідловий тягач марки «MAN TGA - 18.430 BLS»,                  2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_8 ; сідловий тягач марки «MAN TGX - 26.480 BLS», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_10 ; комбайн зернозбиральний марки «JOHN DEERE 9770 STS», 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_12 , придбані ОСОБА_2 хоч і під час шлюбу, але не за спільні кошти подружжя, а за кошти, що одержані ним від третіх осіб внаслідок укладення договорів позики (поворотної фінансової допомоги). ОСОБА_2 довів факт придбання ним зазначеного рухомого майна за кошти від своєї діяльності як підприємця, і вказані обставини не спростовано ОСОБА_1 . На час придбання транспортних засобів ОСОБА_2 мав статус фізичної особи-підприємця, придбав їх за кошти, позичені у третіх осіб як фізична особа-підприємець, використовував вказане рухоме майно у господарській діяльності, надаючи їх у позичку приватному підприємству для здійснення саме господарської діяльності. Надані відповідачем договори позики (поворотної фінансової допомоги) не оспорені, недійсними не визнавалися, надані ОСОБА_1 докази на підтвердження майнового стану третіх осіб щодо їх неспроможності позичити кошти, судом не прийнято, оскільки безгрошовість договорів позики не є предметом цього спору.
		 
		Автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER 200», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_10 , був спільною сумісною власністю колишнього подружжя, проте відповідач відчужив його іншій особі без згоди позивача як другого із подружжя,          у зв`язку із чим на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу.
		 
		Матеріалами справи підтверджено і це не спростовано ОСОБА_1 , що            в період перебування у шлюбі ОСОБА_2 вніс до статутного капіталу                ПП «Експрес Агро» 12 992 900.00грн, а до статутного капіталу ПП «Експрес» -             32 211 298,83 грн. Договори позики (поворотної фінансової допомоги) містять дані про отримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 від третіх осіб         у позику грошових коштів на загальну суму 30 180 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес». Водночас згідно з розписками ОСОБА_2 ця сума складає 29 730 000,00 грн. Отже, при визначенні загальної суми отриманих ОСОБА_2 як фізичною особою - підприємцем у позику грошових коштів, суд виходив зі змісту наданих розписок та вважав підтвердженим факт отримання ним грошових коштів у розмірі 29 730 000,00 грн.
		 
		Основна частина статутних капіталів приватних підприємств сформована ОСОБА_2 за рахунок коштів, одержаних як поворотну фінансову допомогу фізичною особою - підприємцем, хоча й під час шлюбу, але не за спільні кошти подружжя, а за кошти, одержані ним від третіх осіб для здійснення підприємницької діяльності. За таких обставин, доводи ОСОБА_1 про належність цих внесків до статутних капіталів приватних підприємств до спільної сумісної власності подружжя не ґрунтується на вимогах статті 60 СК України. Вносячи як фізична особа - підприємець під час шлюбу кошти до статутних капіталів приватних підприємств, засновником яких він є, для здійснення підприємницької діяльності не за спільні кошти подружжя, а за кошти, позичені у третіх осіб, ОСОБА_2 діяв виключно як суб`єкт господарювання в процесі здійснення ним господарської діяльності.
		 
		Оскільки внески до статутного капіталу ПП «Експрес» у сумі 2 481 298,83 грн               (32 211 298,83 грн (загальний розмір статутного капіталу) - 29 730 000 грн (кошти, внесені відповідачем за рахунок одержаних у позику грошей від третіх осіб як фізичною особою - підприємцем) = 2 481 298,83 грн) здійснені ОСОБА_2 як фізичною особою під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 та ним не спростовано належними та допустимими доказами презумпцію спільності права власності подружжя на це майно, з нього на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню половина вартості таких внесків у загальному розмірі                      1 240 649,42 грн.
		 
		Відчуження корпоративних прав не позбавляє права позивача претендувати на компенсацію Ѕ частини внеску відповідача до статутного капіталу підприємства, що відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові                     від 11 березня 2020 року у справі № 161/19023/17.
		 
		Факт перерахування поворотної фінансової допомоги ПП «Експрес Агро» у період із серпня 2017 року по січень 2018 року, тобто після припинення шлюбних відносин, але до розірвання шлюбу між сторонами, не свідчить про те, що ці кошти є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , і суд розцінив цю обставину як таку, що підтверджує, що останній намагався приховати від поділу майно, що є спільним із ОСОБА_1 .
		Матеріали справи не містять, а ОСОБА_2 не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів, що оспорювані ним договори дарування квартир                                є договорами купівлі-продажу. Не надано суду й будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що особам, які подарували спірні об`єкти нерухомого майна його колишній дружині ОСОБА_1 , було передано вказану ним суму грошових коштів 20 000,00 дол. США.
		 
		Спірні квартири не є об`єктами спільної сумісної власності колишнього подружжя. Позивачем не доведено не тільки факт здійснення ним особистих трудових чи грошових затрат, які призвели б до збільшення вартості спірних квартир, а й факт такого збільшення їх вартості, що первинні об`єкти нерухомості, які належали відповідачу на праві приватної вартості, стали несуттєвими, малозначними                    у порівнянні із тими об`єктами нерухомого майна, які з`явилися під час шлюбу              у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи самого ОСОБА_2 .
		 
		Подружжя ОСОБА_6 , перебуваючи в шлюбі, набули у спільну сумісну власність житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер: 6822110100:01:004:0063, призначеній для будівництва                       і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибній ділянці), що знаходиться на АДРЕСА_5   Вказана земельна ділянка виділена у власність для будівництва та обслуговування будинку, а тому в подружжя виникло право спільної сумісної власності на цю земельну ділянку. Договору про визначення часток у праві спільної сумісної власності на зазначену земельну ділянку сторони не укладали. Отже, Ѕ частини земельної ділянки, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер: 6822110100:01:004:0063, необхідно віднести до спільного майна подружжя.
		 
		Нежитлове приміщення (магазин) є спільною власністю сторін, оскільки ОСОБА_1 не довела в установленому законом порядку, що ця нерухомість придбана нею за особисті кошти, а сам по собі факт використання нею цього майна для здійснення підприємницької діяльності, про що вона вказує, не дає підстав для висновку про те, що таке майно є її особистою власністю. Аргументи        ОСОБА_1 про те, що вона як ФОП сплачувала вартість спірного нежитлового приміщення та використовує його в підприємницькій діяльності, підлягають відхиленню, оскільки не спростовують факт, що це майно є спільною власністю подружжя й ОСОБА_2 має право власності на нього. Крім того, стороною договору купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення від 18 жовтня 2007 року є ОСОБА_1 як фізична особа.
		 
		Виділення ОСОБА_1 майна на суму, що є більшою вартості Ѕ частини усього майна колишнього подружжя, зумовлює необхідність компенсації різниці у вартості часток іншій стороні, оскільки їхні частки є рівними.
		 
		Крім того, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості Ѕ частини коштів, перерахованих як поворотна фінансова допомога, у сумі 1 398 500,00 грн; компенсацію Ѕ частини внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ПП «Експрес», здійсненого як фізичною особою, у сумі                        1 240 649,42 грн; грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 200», 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_10 , у сумі 611 520,00 грн; Ѕ частини коштів, які обліковувалися на зарплатних рахунках ОСОБА_2 , у сумі 15 823,35 грн, а загалом 3 266 492,77 грн. 
		 
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції в частині предмета поділу, загальної вартості виділеного сторонам майна та розміру грошової компенсації вартості майна змінено.
		 
		Додаткове рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області                        від 13 листопада 2020 року про розподіл судових витрат змінено.
		 
		Поділено майно подружжя. Виділено в натурі ОСОБА_1 : земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер: 6822182600:04:017:0451, на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 89 874,00 грн; земельну ділянку площею 1,9736 га, кадастровий номер: 6822182600:04:026:0342, на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 98 031,00 грн; земельну ділянку площею 1,9736 га, кадастровий номер: 6822182600:04:026:0343, на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 98 031,00 грн; автомобіль «TOYOTA Camry», 2012 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_18 , номерний знак: НОМЕР_22 , вартістю 458 920,00 грн, а всього майна на суму 744 856,00 грн.
		 
		Виділено в натурі ОСОБА_2 : будівлю бані, загальною площею 113,4 кв. м, на АДРЕСА_1 , вартістю 79 720,00 грн; земельну ділянку площею 0,1161 га, кадастровий номер: 6822110100:01:007:1230, на АДРЕСА_1 , вартістю 24 474,00 грн; земельну ділянку площею 1,9998 га, кадастровий номер: 6822187800:03:008:1010, на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 124 843,00 грн; земельну ділянку площею 1,9998 га, кадастровий номер: 6822187800:03:008:1011, на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 124 843,00 грн; земельну ділянку площею 1,9662 га, кадастровий номер: 6822181300:03:015:0195, на території Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 100 170,00 грн; земельну ділянку площею 1,5900 га, кадастровий номер: 6822186300:02:007:0185, на території Ріпківської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 131 444,00 грн; спеціалізований напівпричіп - фургон ізотермічний-Е «COGEL SVKT 24», 2001 року випуску, номер шасі НОМЕР_20 , номерний знак НОМЕР_21 , вартістю 50 000,00 грн; автомобіль ВАЗ-21214, 2004 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_14 , реєстраційний номер: НОМЕР_15 , вартістю 66 590,00 грн,                         а всього майна на суму 702 084,00 грн.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 846 606,76 грн грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно.
		 
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України              від 17 червня 2004 року № 280, та Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України              від 11 вересня 2017 року № 89, які були чинними на час існування спірних відносин, рахунки 2600 відносяться до групи «Кошти на вимогу суб`єктів господарювання» та призначені, у тому числі, для проведення розрахунків на вимогу суб`єктів господарювання. Отже, поточний банківський рахунок №  НОМЕР_23                              в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (після запровадження стандарту ІВАN - рахунок НОМЕР_24 ) належить ОСОБА_2 як суб`єкту господарювання, а зараховані на цей рахунок кошти є його особистою приватною власністю. Оскільки ОСОБА_2 надав ОСОБА_4 та ПП «Експрес Агро» поворотну фінансову допомогу як фізична особа - підприємець за рахунок особистих коштів, то такі кошти не можуть бути предметом поділу між сторонами. Первісний позов ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 половини від                   2 797 000,00 грн поворотної фінансової допомоги, яка знаходиться у третіх осіб, не підлягає задоволенню.
		 
		Ізяславська міська рада Хмельницької області надала дозвіл на продаж магазину ОСОБА_1 як фізичній особі - підприємцю, після чого вона з поточного рахунку №  НОМЕР_25 , відкритого в Акціонерному товаристві комерційному банку «Приватбанк» і призначеного для проведення розрахунків на вимогу суб`єктів господарювання (згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 280), перерахувала до місцевого бюджету плату за придбане нерухоме майно. ОСОБА_1 придбала магазин як фізична особа - підприємець, хоча       й під час шлюбу, але не за спільні кошти подружжя, а за кошти, що одержані нею від здійснення підприємницької діяльності, тобто за особисті кошти. Надалі   ОСОБА_1 використовувала магазин у своїй підприємницькій діяльності            з метою одержання прибутку, при цьому вона діяла виключно як суб`єкт господарювання та власник цього нерухомого майна. Незазначення у договорі купівлі-продажу приміщення від 18 жовтня 2007 року про те, що при придбанні магазину ОСОБА_1 діяла як фізична особа - підприємець, не змінює                  фактичний зміст юридичних відносин сторін правочину. Отже, магазин є особистою приватною власністю ОСОБА_1 і не може бути предметом поділу між колишнім подружжям.
		 
		ОСОБА_2 не набув права спільної власності на Ѕ частини земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 6822110100:01:004:0063, розташованої на АДРЕСА_5 . На час розгляду справи ця земельна ділянка належить ОСОБА_1 і ОСОБА_7 у рівних частках кожній і не може бути віднесена до предмета поділу. 
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
		 
		У березні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, в якій просить змінити вказані судові рішення в частині визначення належного ОСОБА_2 майна, яке підлягає поділу, в частині виділення в натурі ОСОБА_1 майна та в частині стягнення   з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації в сумі 1 846 606,76 грн. У порядку поділу спільного майна виділити в натурі                    ОСОБА_1 : автомобіль марки «TOYOTA» моделі «Camry», 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_22 , вартістю 458 920,00 грн. У порядку поділу спільного майна виділити в натурі ОСОБА_2 : будівлю бані площею 113,4 кв. м, що розташована на АДРЕСА_1 , вартістю 79 720,00 грн; земельну ділянку площею 0,1161 га, кадастровий номер: 6822110100:01:007:1230, розташовану на АДРЕСА_1 , вартістю 24 474,00 грн; земельну ділянку площею 1,9998 га, кадастровий номер: 6822187800:03:008:1010, розташовану на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 124 843,00 грн; земельну ділянку площею 1,9998 га, кадастровий номер: 6822187800:03:008:1011 розташовану на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 124 843,00 грн; земельну ділянку площею 1,9662 га, кадастровий номер: 6822181300:03:015:0195, розташовану на території Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 100 170,00 грн; земельну ділянку площею 1,5900 га, кадастровий номер: 6822186300:02:007:0185, розташовану на території Ріпківської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 131 444,00 грн; земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер: 6822182600:04:017:0451, розташовану на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 89 874,00 грн; земельну ділянку площею 1,9736 га, кадастровий номер: 6822182600:04:026:0342, розташовану на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 98 031,00 грн.; земельну ділянку площею 1,9736 га, кадастровий номер: 6822182600:04:026:0343, розташовану на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 98 031,00 грн; спеціалізований напівпричіп марки «KOGEL» моделі «SVKT 24», 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_21 , вартістю 50 000,00 грн; а всього майна на 921 429,86 грн. Стягнути з ОСОБА_2 254 902,76 грн на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц; постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 686/15607/15-ц,          від 20 травня 2019 року у справі № 638/19749/14-ц, від 13 травня 2019 року у справі № 638/1962/17, від 08 травня 2019 року у справі № 360/511/15-ц, від 25 квітня        2019 року у справі № 761/12529/17, від 11 квітня 2019 року у справі                                 № 761/21819/15-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, від 06 квітня       2020 року у справі № 464/5314/17, від 11 вересня 2019 року у справі                               № 2107/3988/2012, від 06 листопада 2019 року у справі № 161/11764/15-ц,                   від 11 грудня 2019 року у справі № 553/1271/18, від 19 лютого 2020 року у справі       № 279/6459/14-ц; у постановах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року           у справі № 6-79цс13, від 11 березня 2015 року у справі № 6-21цс15, від 16 грудня     2015 року у справі № 6-1109цс15, від, від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15,    від 01 липня 2015 року у справі № 6-612цс15, від 16 грудня 2015 року у справі              № 6-2641цс15, від 13 червня 2016 року у справі № 6-1752цс15.
		Зa ОСОБА_8 залишаються зобов`язання з повернення коштів, які отримані для придбання майна, що є предметом поділу, в розмірі 9 000,00 дол. США на придбання легкового автомобіля марки ВАЗ-21214, 2004 року випуску, та в розмірі 37 000,00 дол. США на придбання легкового автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER 200» 2011 року випуску. 
		 
		При визначенні загальної суми отриманих позик ОСОБА_2 як фізичною особою та як фізичною особою - підприємцем необхідно виходити з розміру грошових коштів, які вказані у договорах позики. 
		 
		Оскільки земельні ділянки використовуються при здійсненні діяльності Фермерського господарства «Сім`я 2019», як землі засновника господарства, та у разі відхилення всіх аргументів, при поділі майна ці земельні ділянки мають бути присуджені ОСОБА_2 . 
		 
		У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову щодо стягнення в порядку поділу спільного сумісного майна грошової компенсації внесків до статутного капіталу ПП «Експрес» у сумі 29 730 000,00 грн та до статутного капіталу ПП «Експрес Агро» в сумі                               13 7420 000,00 грн, а також стягнення грошової компенсації в сумі 3 922 270,50 грн за відчужені транспортні засоби загальною вартістю 7 844 541,00 грн, а саме: напівпричіп «VAN HOOL ЗВ1045», 1999 року випуску, вартістю 478 258,00 грн, напівпричіп «GOLDHOFER STZ-VL3-3180», 2002 року випуску, вартістю 1 150 725,00 грн, автокран «КАМАЗ» «КТА-25,55111», 2008 року випуску, вартістю 1 018 320,00 грн, сідловий тягач «MAN TGA-18.430 BLS», 2006 року випуску, вартістю 520 660,00 грн, сідловий тягач «MAN TGX-26.480 BLS», 2008 року випуску, вартістю 796 650,00 грн, комбайн «JOHN DEERE 9770 STS», 2009 року випуску, вартістю 3 879 928,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 у цій частині задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 на її користь 28 172 270,50 грн, а саме: 3 922 270,50 грн грошової компенсації за відчужені транспортні засоби, загальною вартістю 7 844 541,00 грн та 24 250 000,00 грн, у рахунок компенсації Ѕ частини коштів, внесених відповідачем до статутних капіталів ПП «Експрес» та ПП «Експрес Агро», обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суди              в оскаржуваних судових рішеннях не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду                 від 12 лютого 2020 року у справі № 725/1776/18, від 24 березня 2020 року у справі               № 367/3800/14, від 29 січня 2021 року у справі № 161/14048/19, від 15 червня                2020 року у справі № 430/1281/14-ц, від 22 лютого 2021 року у справі № 264/2232/19, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 07 серпня 2019 року у справі             № 496/1561/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, від 29 січня            2020 року у справі № 137/1350/14-ц, від 11 березня 2020 року у справі                                    № 161/19023/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
		 
		Оскільки під час судового розгляду не встановлено і не доведено обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя, набутого                в період шлюбу, і зазначені транспортні засоби загальною вартістю 7 844 541,00 грн належать до спільної сумісної власності подружжя та із врахуванням того, що ці транспортні засоби набуто сторонами за час перебування у шлюбі, однак були відчужені відповідачем третій особі без згоди іншого з подружжя, а кошти від їх продажу використані відповідачем не в інтересах сім`ї, вартість таких транспортних засобів (визначену виходячи з дійсної ринкової вартості майна на час розгляду справи) необхідно враховувати при поділі майна подружжя. 
		 
		Висновок суду про те, що в період перебування у шлюбі до статутного капіталу          ПП «Експрес Агро» відповідачем внесено 12 992 900,00 грн, а до статутного капіталу ПП «Експрес» 32 211 298,83 грн не ґрунтується на належним чином встановлених обставинах справи, суперечить нормам чинного законодавства, в тому числі нівелює презумпцію достовірності відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру. 
		 
		У червні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вказав на те, що              ОСОБА_1 не довела наявність визначеної пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підстави для касаційного оскарження. Судами зроблено правильно висновок про те, що транспортні засоби є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки це майно набуто ним за рахунок отриманих у позику коштів від третіх осіб, а ОСОБА_1 не брала участі ні коштами, ні працею           в набутті цього майна. Надані ОСОБА_2 договори позики та розписки                   є належними доказами отримання грошових коштів від позикодавців та наявність зобов`язань з повернення цих коштів. Обставини щодо дотримання/недотримання ОСОБА_2 норм податкового законодавства та порядку ведення бухгалтерського обліку не входять до предмета доказування.
		 
		 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                         з урахуванням статті 400цього Кодексу. 
		 
		За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишенню без задоволення,рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вимог первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 28 172 270,50 грн, а саме: 3 922 270,50 грн грошової компенсації за відчужені транспортні засоби, загальною вартістю 7 844 541,00 грн, та 24 250 000,00 грн у рахунок компенсації Ѕ частини коштів, внесених до статутних капіталів ПП «Експрес» та ПП «Експрес Агро», - скасуванню із ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позову. 
		 
		Судові рішення в частинах щодо вирішення позовних вимог про: поділ земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер: 6822110100:01:004:0063, розташованої              на АДРЕСА_5 , вартістю 28 420,00 грн;нежилого приміщення (магазину), розташованого на АДРЕСА_6 , площею 94,6 кв. м, вартістю 1 051 101,00 грн; автомобіля марки ВАЗ-21214, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_15 , вартістю 66 590,00 грн, земельної ділянки площею 0,006 га, кадастровий номер: 6822110100:01:004:0062, у м. Ізяславі Хмельницької області; квартири АДРЕСА_2 , загальною площею            155,7 кв. м (реєстраційний номер майна: 312156168221);визнання договорів дарування квартири АДРЕСА_2 ; квартири АДРЕСА_3 ; квартири АДРЕСА_4 , визнання цих правочинів договорами купівлі-продажу, визнання квартир спільною сумісною власністю подружжя та їх поділ, не оскаржуються, а тому є такими, що набрали законної сили.
		 
		Обставини, встановлені судами
		 
		Із 27 січня 1988 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували                          у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2018 року.
		 
		Із 05 серпня 2017 року сторони припинили шлюбні відносини та ведення спільного господарства.
		 
		За час шлюбу сторони набули:
		 
		нерухоме майно:
		 
		- будівлю бані, загальною площею 113,4 кв. м, на АДРЕСА_1 , вартістю 79 720,00 грн, згідно з договором купівлі-продажу від 18 серпня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Білогірського районного нотаріального округу Хмельницької області Савіцькою З. М. (реєстраційний номер: 650);
		- земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер: 6822110100:01:004:0063, на АДРЕСА_5 ;
		- земельну ділянку площею 0,006 га, кадастровий номер: 6822110100:01:004:0062,      у м. Ізяславі Хмельницької області;
		- квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 155,7 кв. м (реєстраційний номер майна: 312156168221);
		- нежитлове приміщення (магазин) на АДРЕСА_6 , загальною площею 94,6 кв. м (реєстраційний номер майна: 20675998);
		 
		земельні ділянки:
		 
		- площею 0,1161 га, кадастровий номер: 6822110100:01:007:1230, на АДРЕСА_1 , вартістю    24 474,00 грн, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 03 квітня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Хмельницької області Шмигельським Ю. П. (реєстраційний номер: 583);
		- площею 1,5900 га, кадастровий номер: 6822186300:02:007:0185, на території Ріпківської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 131 444,00 грн, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 03 червня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Хмельницької області Шмигельським Ю. П. (реєстраційний номер: 1029);
		- площею 1,9998 га, кадастровий номер: 6822187800:03:008:1010, на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 124 843,00 грн, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 17 червня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Хмельницької області Шмигельським Ю. П. (реєстраційний номер: 1161);
		- площею 1,9998 га, кадастровий номер: 6822187800:03:008:1011, на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 124 843,00 грн, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 17 червня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Хмельницької області Шмигельським Ю. П. (реєстраційний номер: 1162);
		- площею 1,9736 га, кадастровий номер: 6822182600:04:026:0342, на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 98 031,00 грн, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 08 серпня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Хмельницької області Шмигельським Ю. П. (реєстраційний номер: 1596);
		- площею 1,9736 га, кадастровий номер: 6822182600:04:026:0343, на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 98 031,00 грн, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 08 серпня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Хмельницької області Шмигельським Ю. П. (реєстраційний номер: 1595);
		- площею 1,9662 га, кадастровий номер: 6822181300:03:015:0195, на території Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 100 170,00 грн, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21 квітня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Хмельницької області Шмигельським Ю. П. (реєстраційний номер: 781);
		- площею 2,0000 га, кадастровий номер: 6822182600:04:017:0451, на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 89 874,00 грн, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 26 травня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу Хмельницької області Шмигельським Ю. П. (реєстраційний номер: 1057);
		 
		автомобілі:
		 
		- «TOYOTA Camry», 2012 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_18 , номерний знак НОМЕР_22 , вартістю 458 920,00 грн;
		- ВАЗ-21214, 2004 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_14 , реєстраційний номер НОМЕР_15 , вартістю 66 590,00 грн;
		- «TOYOTA LAND CRUISER 200», 2011 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_13 , номерний знак НОМЕР_10 , вартістю 1 223 040,00 грн;
		 
		транспортні засоби:
		 
		- напівпричіп самоскид «VAN HOOL 3B1045», 1999 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 478 258,00 грн;
		- напівпричіп платформу-Е «GOLDHOFER STZ-VL 3-3180», 2002 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , вартістю 1 150 725,00 грн;
		- автокран «КАМАЗ-55111 (КТА - 25)», 2008 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 , вартістю 1 018 320,00 грн;
		- сідловий тягач «MAN TGA 18.430», 2006 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_8 , вартістю 520 660,00 грн;
		- спеціалізований вантажний сідловий тягач «MAN TGX 26.480», 2008 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_9 , номерний знак НОМЕР_10 , вартістю 796 650,00 грн;
		- комбайн зернозбиральний «JOHN DEERE 9770 STS», 2009 року випуску, заводський номер НОМЕР_11 , номерний знак НОМЕР_12 , вартістю 3 879 928,00 грн;
		- спеціалізований напівпричіп - фургон ізотермічний-Е «COGEL SVKT 24», 2001 року випуску, номер шасі НОМЕР_20 , номерний знак НОМЕР_21 , вартістю 50 000,00 грн;
		 
		грошові кошти: 
		 
		- 68 941,34 грн, які знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_2                в АТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 05 серпня 2018 року, у тому числі,         8 885,33 грн - на рахунку для виплати заробітної плати № НОМЕР_16;                                      і 60 056,01 грн на рахунку для виплати заробітної плати № НОМЕР_29;
		- 2 797 000,00 грн, які знаходяться у третіх осіб як поворотна фінансова допомога,       у тому числі, 100 000,00 грн - у ОСОБА_4 та 2 697 000,00 грн - у ПП «Експрес»;
		- 1 687 739,60 грн, знятих ОСОБА_2 у 2017 році з рахунку для виплати заробітної плати № НОМЕР_16 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» з використанням платіжної карти № НОМЕР_17 «VISA Classic», у тому числі: 1 081 039,60 грн -        22 лютого 2017 року, 81 700,00 грн і 25 000,00 грн - 23 травня 2017 року,        400 000,00 грн - 01 червня 2017 року, 60 000,00 грн - 16 червня 2017 року,       40 000,00 грн - 16 липня 2017 року, а всього 4 553 680,94 грн;
		 
		внески до статутного капіталу юридичних осіб, єдиним засновником (учасником)                     і кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_2 :
		 
		- 32 500 000,00 грн - до статутного капіталу ПП «Експрес»;
		- 16 000 000,00 грн - до статутного капіталу ПП «Експрес Агро».
		 
		КАСАЦІЙНА СКАРГА представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
		 
		Щодо поділу земельних ділянок 
		 
		Суд апеляційної інстанції в порядку поділу майна подружжя виділив у натурі ОСОБА_1 - майно: земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер: 6822182600:04:017:0451, на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 89 874,00 грн; земельну ділянку площею 1,9736 га, кадастровий номер: 6822182600:04:026:0342, на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 98 031,00 грн; земельну ділянку площею 1,9736 га, кадастровий номер: 6822182600:04:026:0343, на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 98 031,00 грн.
		 
		Виділив у натурі ОСОБА_2 : земельну ділянку площею 0,1161 га, кадастровий номер: 6822110100:01:007:1230, на АДРЕСА_1 , вартістю 24 474,00 грн; земельну ділянку площею 1,9998 га, кадастровий номер: 6822187800:03:008:1010, на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 124 843,00 грн; земельну ділянку площею 1,9998 га, кадастровий номер: 6822187800:03:008:1011, на території Топорівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 124 843,00 грн; земельну ділянку площею 1,9662 га, кадастровий номер: 6822181300:03:015:0195, на території Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 100 170,00 грн; земельну ділянку площею 1,5900 га, кадастровий номер: 6822186300:02:007:0185, на території Ріпківської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, вартістю 131 444,00 грн.
		 
		У своїй касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 стверджує, що земельні ділянки, виділені у власність ОСОБА_1 , використовуються при здійсненні діяльності Фермерського господарства «Сім`я 2019» як землі засновника господарства, а тому вони мають бути виділені ОСОБА_2 з огляду на те, що ці земельні ділянки є речами для професійних занять.
		 
		Верховний Суд відхиляє такі доводи заявника та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про поділ земельних ділянок між сторонами у справі з огляду на таке. 
		 
		Статтею 61 СК Українипередбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути: будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту; заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя; речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Відповідно до статті 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Згідно зі статтею 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
		 
		Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
		 
		Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
		 
		Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
		 
		Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
		 
		Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
		 
		Майно фізичної особи - підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичної особи - підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як    і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.
		 
		Майно фізичної особи - підприємця може бути об`єктом права спільної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними.
		 
		Використання одним з подружжя зазначеного майна для здійснення підприємницької діяльності є тією обставиною, яка повинна враховуватися при обранні певного способу поділу цього майна відповідно до частини першої статті 71 СК України.
		 
		У справі, яка переглядається, суди встановили, що спірне майно (земельні ділянки       з кадастровими номерами: 6822110100:01:007:1230, 6822186300:02:007:0185,  6822187800:03:008:1010, 6822187800:03:008:1011, 6822182600:04:026:0342,  6822182600:04:026:0343, 6822181300:03:015:0195, 6822182600:04:017:0451) набуте сторонами у період шлюбу, за спільні кошти подружжя, а отже, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		За своїми характеристиками, відповідно до статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування,   з визначеними щодо неї правами.
		 
		З огляду на викладе, можна дійти висновку, що вказані земельні ділянки є об`єктом  нерухомості, а не річчю професійних занять.
		 
		Відповідно до частини четвертої  статті 61 СК України речі професійних занять також є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя. 
		 
		Речі для професійних занять - це музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання, тощо. Тобто такі речі, які за своїми властивостями та характеристиками необхідні та можуть бути використані лише у професійній діяльності. 
		 
		Речі для професійних занять підлягають поділу між подружжям за правилами частини третьої статті 71 СК України, тобто присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності, вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
		 
		Таким чином, спірне нерухоме майно не є річчю для професійних занять, а тому при його поділі підлягають застосування правила частини четвертої, п`ятої статті 71 СК України. 
		 
		Доводи представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про те, що оскільки земельні ділянки використовуються відповідачем при здійсненні діяльності Фермерського господарства «Сім`я 2019» як землі засновника господарства, та у разі відхилення всіх аргументів, при поділі майна, ці земельні ділянки мають бути присуджені ОСОБА_2 , Верховний Суд відхиляє з огляду на таке. 
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 71 СК України присудження одному                         з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.  
		 
		Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частина п`ята статті 71 СК України).
		 
		Отже, присудження судом грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за наявності згоди цієї особи на таке присудження, крім випадків, передбачених статтею 365 ЦК України.
		 
		Положення цієї статті передбачають підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов співвласника про припинення права особи на частку у спільному майні, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
		 
		Крім того, відповідно до частини третьої статті 370 ЦК Українивиділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
		 
		Умови, встановлені частиною п`ятою статті 71 СК України, а також частиною другою статті 365 ЦК України, створюють механізм охорони прав співвласника, право на частку якого припиняється, щодо гарантованого отримання ними компенсації вартості частки в разі ухвалення відповідного судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право однієї особи, але й набувається право на частку іншим співвласником.
		 
		Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що процедура внесення суми для відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є функцією щодо забезпечення виконання однією стороною                  у справі своїх зобов`язань перед іншою.
		 
		Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, потрібно застосовувати положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
		 
		У разі, коли жоден з подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, суд повинен розділити в натурі спірний об`єкт, а у разі спору щодо неподільної речі - визнати ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишити майно у їхній спільній частковій власності.
		 
		Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 18 січня     2017 року у справі № 405/1343/15-ц (провадження № 6-2566цс16), від 07 червня    2017 року у справі 199/7266/14-ц (провадження № 6-2670цс16).
		 
		Суд апеляційної інстанції, правильно застосував до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 71 СК України. ОСОБА_1 заперечує проти отримання компенсації за свою частку у спільному майні (земельні ділянки                    з кадастровими номерами: 6822182600:04:017:0451, 6822182600:04:026:0342, 6822182600:04:026:0343), а ОСОБА_2 не депонував кошти у розмірі вартості частки ОСОБА_1 на земельні ділянки на рахунок суду. 
		 
		Оскільки за встановленими у цій справі обставинами спірні об`єкти нерухомості можливо поділити в натурі, доводи касаційної скарги представника        ОСОБА_2 - ОСОБА_3 є необґрунтованими.  
		 
		Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 11 березня 2015 року              у справі № 6-21цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1109цс15, від 13 червня 2016 року у справі № 6-1752цс15; у постановах Верховного Суду від 11 вересня               2019 року у справі № 2107/3988/2012, від 06 листопада 2019 року у справі                            № 161/11764/15-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 553/1271/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 279/6459/14-ц, не знайшли своє підтвердження.
		 
		У постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13 сформульовано висновок про те, що установивши факт оформлення права приватної власності приватного підприємства та видачі йому свідоцтва про право власності на нежиле приміщення, суд касаційної інстанції безпідставно своїм рішенням змінив правовий режим майна приватного підприємства як спільного сумісного майна подружжя, оскільки з моменту внесення майна до статутного фонду підприємство       є єдиним власником майна і це майно не може одночасно перебувати у власності інших осіб.Навіть у разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилося після ліквідації підприємства.
		 
		У постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-21цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1109цс15, від 13 червня 2016 року у справі           № 6-1752цс15, у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі                  № 2107/3988/2012, від 06 листопада 2019 року у справі № 161/11764/15-ц,                   від 11 грудня 2019 року у справі № 553/1271/18, від 19 лютого 2020 року у справі       № 279/6459/14-ц сформульовано висновок про те, що системний аналіз статей 57, 60, 61 СК України дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи - підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними. Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог статті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його      в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки      у разі неподільності майна (частина друга статті 364 ЦК України). При цьому, відповідно до частини третьої статті 71 СК України, речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому      з подружжя. Майно фізичної особи - підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичної особи - підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів. 
		 
		Отже, вказані висновки не підлягають застосуванню до висновків суду апеляційної інстанції в частині поділу вказаних земельних ділянок. Спірні земельні ділянки не були активом, внесеним до статутного фонду підприємства, та не є речами професійних занять.
		У своїй касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просив          у порядку поділу майна подружжя виділити ОСОБА_1 автомобіль марки «TOYOTA» моделі «Camry», 2012 року випуску, номерний знакНОМЕР_22 , вартістю 458 920,00 грн; а ОСОБА_2 , крім земельних ділянок, виділити: будівлю бані, загальною площею 113,4 кв. м, що розташована на АДРЕСА_1 , вартістю 79 720,00 грн та спеціалізований напівпричіп марки «KOGEL» моделі «SVKT 24», 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_21 , вартістю 50 000,00 грн.
		 
		Враховуючи те, що будівля бані та спеціалізований напівпричіп марки «KOGEL» виділені ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції у порядку поділу майна, відсутні підстави переглядати вказане судове рішення у цій частині позовних вимог. 
		 
		ОСОБА_2 також не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції         в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 1 846 606,76 грн грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно, а саме:     1/2 частини внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ПП «Експрес»,           1/2 частини автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 200», 1/2 частини коштів, які обліковувалися на рахунках ОСОБА_2 . 
		 
		Автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER 200»
		 
		Відповідно до повідомлення Територіального сервісного центру № 6841 від 01 червня 2018 року № 31/22/1-1368, 11 жовтня 2011 року за ОСОБА_2 зареєстровано легковий автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER 200», 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_10 . 
		 
		24 травня 2017 року відбулось зняття з обліку для реалізації транспортного засобу. 
		 
		01 серпня 2017 року права на спірний автомобіль зареєстровано за новим власником, тобто під час припинення сімейних відносин між сторонами.
		 
		Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи від 06 грудня 2018 року             № 047/11/2018 середня ринкова вартість автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 200», 2011 року випуску, станом на час проведення експертизи, складає                                   1 223 040,00 грн. 
		 
		Наявними у справі доказами підтверджено, що спірний автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER 200» був спільною сумісною власністю колишнього подружжя, проте ОСОБА_2 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 відчужив його іншій особі без її нотаріально посвідченої згоди як другого із подружжя.
		 
		Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування                                 і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
		 
		За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.
		 
		Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
		 
		Відповідно до частини першої 355 ЦК Українимайно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
		 
		У статті 60 СК України закріплено правило, за яким майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Таке ж положення містить і частина третя статті 368 ЦК України.
		 
		За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК Україниспіввласники майна, що         є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації,        а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
		У справі, яка переглядається, суди встановили, що на підставі статті 60 СК України автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER 200» був спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 , оскільки набутий ними за час шлюбу. Докази, які                    б підтверджували, що зазначений автомобіль є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , суду не надано.
		 
		Враховуючи те, що ОСОБА_2 відчужив вказаний автомобіль без згоди ОСОБА_1 , суди дійшли правильного висновку про стягнення                               з ОСОБА_2 грошової компенсації вартості Ѕ частини спірного транспортного засобу.
		 
		У своїй касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 стверджує, що вказаний автомобіль придбаний за грошові кошти, отримані у борг за договором позики від 30 вересня 2011 року, укладеним з ОСОБА_9 , на суму 100 000,00 дол. США. Строк виконання зобов`язання змінювався шляхом укладення додаткових угод.  При цьому ОСОБА_2 частково повернуто надану позику за рахунок готівкових коштів, знятих відповідачем із рахунку для виплати заробітної плати          № НОМЕР_16, що підтверджується пунктом 2.6 договору позики та розписками, підписаними ОСОБА_9 та свідком ОСОБА_10 , а саме: 22 лютого 2017 року - 40 000,00 дол. США; 23 травня 2017 року - 4 000,00 дол. США; 01 червня 2017 року - 15 200,00 дол. США; 16 червня 2017 року - 2 300,00 дол. США; 06 липня 2017 року - 1 500,00 дол США. До того ж вказане зобов`язання залишається невиконаним на суму 37 000,00 дол. США.
		 
		Верховний Суд відхиляє доводи заявника про отримання грошових коштів на придбання спірного автомобіля у борг за договором позики від 30 вересня 2011 року з огляду на таке. 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		У частині четвертій статті 65 СК України встановлено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
		 
		До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
		 
		Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, а тому якщо боргові зобов`язання підтверджуються наявними у справі доказами, такі боргові зобов`язання повинні ураховуватися при поділі майна подружжя.
		 
		Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду                      від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19).
		 
		Вирішуючи спір, суди виходили з того, що ОСОБА_2 не довів належними та допустимими доказами, що отримані кошти за договором позики від 30 вересня    2011 року використані ним за призначенням, на придбання автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 200», тобто витрачені в інтересах сім`ї. Сам по собі факт зазначення у розписці про ціль позики, безумовно, не свідчить про те, що позика була витрачена на придбання вказаного транспортного засобу та про обізнаність ОСОБА_1 про існування такої позики. 
		 
		Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.
		 
		Враховуючи те, що договір позики укладений  ОСОБА_2 не в інтересах сім`ї, за відсутності письмової згоди його дружини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поділу боргових зобов`язань, що виникли на підставі вказаного договору позики. 
		 
		Посилання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в касаційній скарзі на неврахування судами правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження     № 14-712цс19); Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 686/15607/15-ц (провадження № 61-7505св18), від 20 травня 2019 року у справі № 638/19749/14-ц (провадження № 61-6210св18), від13 травня 2019 року у справі № 638/1962/17-ц (провадження № 61-25286св18), від 08 травня 2019 року у справі № 360/511/15-ц (провадження № 61-3023св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 761/12529/17-ц (провадження № 61-133св19), від 11 квітня 2019 року у справі № 761/21819/15-ц (провадження № 61-48792св18), щодо тлумачення у них частини четвертої статті 65 СК України про те, що у подружжя, крім права спільної сумісної власності на придбане за рахунок позичених грошових коштів майно, внаслідок укладення договорів позики виникає також і зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення позиченої грошової суми, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники, та що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, яка переглядається, не є подібними, виходячи із встановлених       у цій справі конкретних обставин. ОСОБА_2 не надав доказів того, що автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER 200» придбаний саме за кошти, отримані ним у позику. Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 надала згоду на укладення договору позики в інтересах сім`ї. 
		 
		Внески ОСОБА_2 до статутного капіталу ПП «Експрес» у розмірі                     2 481 298,83 грн (частини від 32 211 298,83 грн)
		 
		Суди встановили, що за час шлюбу ОСОБА_2 вніс до статутного капіталу ПП «Експрес» 2 481 298,83 грн за рахунок спільних коштів подружжя.
		 
		Відповідно до частини першої статті 62 ГК Українипідприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
		 
		Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи (частина перша статті 113 цього ж Кодексу).
		 
		Частиною першою статті 63 ГК Українипередбачена класифікація підприємств за ознакою форми власності. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 червня 2019 року в справі № 917/1338/18 (провадження № 12-23гс19) погодилась із висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року              в справі № 917/1887/17, що характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено.
		 
		Отже, приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності.
		 
		У справі, яка розглядається, судами встановлено, що ПП «Експрес» створено з метою допоміжної діяльності у рослинництві, технічним обслуговуванням та ремонтом автотранспортних засобів, надання в оренду сільськогосподарських машин                             і устаткування, надання в оренду будівельних машин і устаткування, оптової торгівлі іншими проміжними продуктами; ПП «Експрес» має статутний капітал.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі                № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20) вказала, що у пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 61 СК України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Водночас у пункті 2.1 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що власність   у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Отже, передусім статутний капітал та майно приватного підприємства може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя не в усіх випадках, а лише за умови, що це майно не є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка (якщо воно отримане, наприклад,                         у спадок).
		 
		В абзаці п`ятому пункту 2.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України вказано, що вклад до статутного капіталу та виділене зі спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства. Це твердження узгоджуватиметься з резолютивною частиною Рішення Конституційного Суду України, у якій вказано, що майно приватного підприємства - це об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, якщо виходити з того, що в резолютивній частині мається на увазі приватне підприємство як єдиний майновий комплекс (про що також йдеться в зазначеному абзаці з посиланням на статтю 191 ЦК України), а не лише як юридична особа.
		 
		Отже, проведений аналіз свідчить, що висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України, слід розуміти так: статутний капітал приватного підприємства - юридичної особи або майно приватного підприємства - єдиного майнового комплексу можуть бути об`єктами права спільної сумісної власності подружжя (якщо вони не є об`єктами права особистої власності одного з подружжя).
		Іншими словами, пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України охоплює два різні випадки: перший - коли майно передано у власність юридичної особи, зареєстрованої як приватне підприємство. Тоді частка в статутному капіталі такої юридичної особи (але не її майно) може належати на праві приватної спільної сумісної власності подружжю; другий - коли йдеться про єдиний майновий комплекс, тобто про підприємство в розумінні статті 191 ЦК України, яке не передане як вклад юридичній особі, а використовується одним з подружжя без створення юридичної особи, зокрема, як фізичною особою - підприємцем. Тоді майно, яке входить до складу підприємства як єдиного майнового комплексу (але не частка                 в статутному капіталі майнового комплексу, бо майновий комплекс не може мати статутного капіталу), може належати на праві спільної сумісної власності подружжю.
		 
		З огляду на викладене та з урахуванням пред`явлених позовних вимог за первісним позовом, ОСОБА_1 має право вимоги щодо виплати їй половини суми грошових коштів, внесеної ОСОБА_2 до статутного капіталу ПП «Експрес»,     у частині суми 2 481 298,83 грн.  
		 
		Кошти, що обліковувалися на рахунках ОСОБА_2 .
		 
		Відповідно до інформації, наданої АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 11 червня          2020 року за вих. № 81-15-9/4401-БТ, залишок коштів на рахунку для виплати заробітної плати ОСОБА_2 № НОМЕР_16 , станом на 05 серпня 2017 року, складав 8 723,43 грн, а на поточному рахунку НОМЕР_26 (до введення міжнародного рахунку IBAN рахунок для виплати заробітної плати                    № НОМЕР_29) - 22 923,26 грн. 
		 
		Враховуючи те, що ОСОБА_2 не спростував презумпцію спільності майна, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про поділ цих коштів між колишнім подружжям. 
		 
		Посилання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3  в касаційній скарзі на неврахування судами правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, від 01 липня 2015 року у справі № 6-612цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15, у постановах Верховного Суду від 22 січня 202 року у справі № 711/2302/18 (провадження № 61-13953св19), не знайшли свого підтвердження щодо поділу вказаного вище майна. У зазначених постановах сформульовано позицію про те, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи статтю 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. 
		 
		Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є:1) час набуття такого майна, 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття),3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя. Тільки у разі встановлення цих фактів                             і визначення критеріїв норма статті 60 СК України вважається правильно застосованою.
		 
		Разом з тим суди, визнаючи автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER 200», кошти, які обліковувалися на рахунках ОСОБА_2 та земельні ділянки, майном подружжя, дійшли правильних висновків про їхній поділ, оскільки протилежного судам не доведено. 
		 
		При цьому норми СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		 
		Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
		 
		Суди встановили, що автомобіль, набутий ОСОБА_2 за час шлюбу                                  з ОСОБА_1 . Відсутність судового рішення про визнання автомобіля особистою приватною власністю ОСОБА_2 підтверджує, що у судів попередніх інстанцій відсутні підстави вважати, що таке майно належить виключно останньому, оскільки докази на спростування презумпції спільності майна, набутого подружжям у шлюбі, - відсутні.
		 
		Інші доводи касаційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів щодо вказаної частини позовних вимог та відповідно встановлених обставин, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.  
		 
		Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 без задоволення.
		 
		КАСАЦІЙНА СКАРГА ОСОБА_1 .
		 
		Щодо транспортних засобів
		 
		Згідно з інформацією Територіального сервісного центру № 6845 від 27 квітня       2018 року № 31/22/5-60, у період перебування сторін у шлюбі за ОСОБА_2 зареєстровано такі транспортні засоби:
		- 17 липня 2012 року напівпричіп самоскид марки «VAN HOOL 3B1045», 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 . Згідно з інформацією Територіального сервісного центру № 6845 від 25 квітня 2018 року № 31/22/5-646, цей напівпричіп відчужений третій особі на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 03 лютого 2018 року № 6726/18/012932. Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 24 серпня 2018 року № 034/08/2018 середня ринкова вартість зазначеного транспортного засобу, станом на час проведення експертизи, складає 478 258,00 грн;
		- 12 грудня 2014 року напівпричіп-платформу Е марки «GOLDHOFER STZ-VL3-3180», 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 . Відповідно до інформації Територіального сервісного центру № 6845 від 25 квітня 2018 року № 31/22/5-646, вказаний напівпричіп відчужений третій особі на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 03 лютого 2018 року № 6726/18/012931. Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи від 26 серпня 2018 року № 034/1/08/2018 середня ринкова вартість зазначеного транспортного засобу, станом на час проведення експертизи, складає 1 150 725,00 грн;
		- 27 січня 2012 року автокран марки «КАМАЗ» моделі «КТА - 25, 55111», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 . Відповідно до інформації Територіального сервісного центру № 6845 від 25 квітня 2018 року № 31/22/5-646, вказаний автокран відчужений третій особі на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 03 лютого 2018 року № 6726/18/012934. Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи від 28 серпня 2018 року № 034/2/08/2018, середня ринкова вартість зазначеного транспортного засобу, станом на час проведення експертизи, складає 1 018 320,00 грн;
		- 09 червня 2012 року сідловий тягач марки «MAN TGA - 18.430 BLS», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_8 . Відповідно до інформації Територіального сервісного центру № 6845 від 25 квітня 2018 року № 31/22/5-646, вказаний тягач відчужений третій особі на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 03 лютого 2018 року № 6726/18/012900. За змістом висновку судової автотоварознавчої експертизи від 30 серпня 2018 року № 034/3/08/2018 середня ринкова вартість зазначеного транспортного засобу станом на час проведення експертизи складає 520 660,00 грн. 
		- 09 червня 2012 року зареєстровано сідловий тягач марки «MAN TGX - 26.480 BLS», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_10 . 11 серпня 2017 року відбулася перереєстрація при заміні номерного знаку. Згідно з інформацією Територіального сервісного центру № 6845 від 25 квітня 2018 року № 31/22/5-646 вказаний тягач відчужений третій особі на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 03 лютого 2018 року № 6726/18/012933. Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 31 серпня 2018 року № 034/4/08/2018 середня ринкова вартість зазначеного транспортного засобу станом на час проведення експертизи складає 796 650,00 грн;
		- 19 травня 2015 року комбайн зернозбиральний «JOHN DEERE 9770 STS», 2009 року випуску, заводський номер НОМЕР_11 , номерний знак НОМЕР_12 , вартістю                     3 879 928,00 грн (дата реєстрації - 21 травня 2015 року; за договором купівлі-продажу від 02 лютого 2018 року № 132/40 відчужений ОСОБА_11 ).
		 
		Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 3 922 270,50 грн грошової компенсації за відчужені транспорті засоби, виходив із того, що ці транспортні засоби придбані ОСОБА_2 як фізичною особою - підприємцем, хоча й під час шлюбу, але не за спільні кошти подружжя, а за кошти, що одержані ним від третіх осіб для здійснення підприємницької діяльності, та використовувалися ОСОБА_2 у такій діяльності, а отже, ці транспортні засоби та механізми були особистою приватною власністю ОСОБА_2 і не відносилися до спільного майна подружжя. При цьому ОСОБА_1 не спростувала належними та допустимими доказами те, що ОСОБА_2 уклав із третіми особами договори позики, одержав як фізична особа - підприємець від цих осіб грошові кошти та використав їх на придбання транспортних засобів і механізмів для здійснення господарської діяльності.
		 
		Спростовуючи презумпцію спільного сумісного майна в частині вказаних транспортних засобів, ОСОБА_2 вказував на те, що протягом 2012-2015 років він як фізична особа - підприємець укладав із третіми особами договори позики (поворотної фінансової допомоги), за умовами яких останні позичали йому грошові кошти для придбання транспортних засобів і механізмів на певний строк,              а ОСОБА_2 зобов`язався повернути ці кошти.
		 
		Так, за договором від 23 січня 2012 року ОСОБА_12 позичив ОСОБА_2 100 000,00 дол. США для придбання автокрана «КАМАЗ-55111 КТА25», 2008 року випуску, на строк до 31 березня 2018 року. Про одержання грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 23 січня 2012 року.
		 
		За договором від 05 червня 2012 року ОСОБА_12 позичив ОСОБА_2 30 000,00 дол. США для придбання сідлового тягача-Е «MAN TGA 18.430», 2006 року випуску, на строк до 31 березня 2018 року. Про одержання грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 05 червня 2012 року.
		 
		За договором від 10 липня 2012 року ОСОБА_13 позичив ОСОБА_2 26 000,00 дол. США для придбання напівпричепа самоскида-Е «VAN HOOL 3B1045», 1999 року випуску, на строк до 31 березня 2018 року. Про одержання грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 10 липня 2012 року.
		 
		За договором від 02 грудня 2014 року ОСОБА_14 позичив ОСОБА_2 50 000,00 дол. США для придбання загального напівпричепу платформи-Е «GOLDHOFER STZ-VL 3-3180», 2002 року випуску, на строк до 31 березня 2018 року. Про одержання грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 02 грудня 2014 року. 
		 
		За договором від 18 травня 2015 року ОСОБА_15 позичив ОСОБА_2 188 000,00 дол. США для придбання комбайна зернозбирального «JOHN DEERE 9770 STS», 2009 року випуску, на строк до 31 березня 2018 року. Про одержання грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 18 травня 2015 року.
		 
		За договором від 20 листопада 2014 року ОСОБА_15 позичив ОСОБА_2 37 000,00 дол. США для придбання спеціалізованого вантажного сідлового тягача-Е «MAN TGX 26.480», 2008 року випуску, на строк до 30 листопада 2018 року. Про одержання грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 20 листопада 2014 року.
		 
		Надалі фізична особа - підприємець ОСОБА_2 на підставі договорів позички майна безоплатно передав указані транспортні засоби та механізми                     ПП «Експрес» у користування.
		 
		Визначаючи вказані транспортні засоби особистою приватною власністю ОСОБА_2 , суди не звернули уваги на те, що ці договори не можуть спростувати презумпцію спільного сумісного майна подружжя. ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами, що отримані кошти за договорами позики використані ним за призначенням, на придбання транспортних засобів. Сам по собі факт зазначення у розписках про ціль позики, безумовно не свідчить про те, що позика витрачена на придбання вказаних транспортних засобів.
		 
		У матеріалах справи відсутні докази про реальне виконання вказаних договорів позики. П`ять із шести вказаних договорів позики укладені строком до 31 березня 2018 року, проте відсутні будь-які докази повернення ОСОБА_2 вказаних позик у строк, визначений ними, що у свою чергу свідчить про безгрошовість таких позик.
		 
		Одним з видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).
		 
		Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.
		 
		Згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
		 
		Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
		 
		Отже, майно фізичної особи - підприємця, яке використовується для здійснення господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.
		 
		Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна                     з урахуванням положень статті 71 СК України, відповідно до якої речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності, а вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
		 
		Системний аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що майно фізичної особи - підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між подружжям з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів його поділу, а також за наявності підстав для втручання у здійснення підприємницької діяльності.
		 
		Відповідні висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13,                              від 11 березня 2015 року у справі № 6-21цс15 та від 16 грудня 2015 року у справі                   № 6-1109цс15.
		 
		Суди не встановили обставин, які мають значення для справи, а саме не перевірили час і джерело набуття спірного майна, що має значення для правильного вирішення справи. Обмежившись такими висновками, суди не встановили, чи виконані ОСОБА_2 зобов`язання за договорами позик та чи були вони реальними,               у зв`язку з чим твердження ОСОБА_1 про те, що вказані транспортні засоби є спільною сумісною власністю подружжя, не спростовані.
		 
		Тому висновок судів попередніх інстанцій про те, що сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, є неправильним та суперечить нормам матеріального права, що в свою чергу нівелює правовий режим спільного сумісного майна подружжя, закріпленого законодавцем у ЦК України та               в СК України.
		 
		Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі                           в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		 
		Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.
		 
		Висновки судів щодо спростування ОСОБА_2 презумпції права спільної сумісної власності подружжя не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням закону.
		Встановивши, що транспортні засоби: напівпричіп самоскид марки «VAN HOOL 3B1045» вартістю 478 258,00 грн; напівпричіп-платформа Е марки «GOLDHOFER STZ-VL3-3180» вартістю 1 150 725,00 грн; автокран марки «КАМАЗ» моделі «КТА - 25, 55111» вартістю 1 018 320,00 грн; сідловий тягач марки «MAN TGA - 18.430 BLS» вартістю 520 660,00 грн; сідловий тягач марки «MAN TGX - 26.480 BLS» вартістю 796 650,00 грн; комбайн зернозбиральний «JOHN DEERE 9770 STS» вартістю                            3 879 928,00 грн, придбані сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі,       а ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту їх придбання за особисті кошти, тобто не спростував презумпцію спільності права власності на майно подружжя, Верховний Суд дійшов висновку, що таке майно                є спільною сумісною власністю подружжя, тому підлягає поділу між подружжям шляхом присудження ОСОБА_1 половини вартості цих транспортних засобів (7 844 541,00 грн /2 = 3 922 270,50 грн), з огляду на те, що ОСОБА_2 відчужив ці транспортні засоби, а позивач згодна на компенсацію. 
		 
		Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям,              а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.           У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
		 
		Отже, вартість майна, що підлягає поділу, необхідно визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
		 
		У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та                у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.
		 
		Таким чином, Верховний Суд, враховуючи висновки судових автотоварознавчих експертиз, проведених у цій справі, дійшов висновку прокомпенсацію             ОСОБА_1 вартості відчужених ОСОБА_2 транспортних засобів виходячи з їхньої вартості на час розгляду справи.
		 
		Отже, доводи заявника про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі                  № 725/1776/18, від 29 січня 2021 року в справі № 161/14048/19, від 15 червня              2020 року у справі № 430/1281/14-ц, від 22 лютого 2021 року у справі № 264/2232/19, від 29 січня 2020 року у справі № 137/1350/14-ц, у яких висловлено правову позицію про те, що право спільної сумісної власності подружжя презюмується, знайшли своє підтвердження. 
		 
		Щодо статутних внесків до ПП «Експрес» та ПП «Експрес Агро» 
		 
		ОСОБА_2 - єдиний засновник (учасник) ПП «Експрес», зареєстрованого          25 лютого 2002 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Розмір статутного капіталу цього підприємства склав 32 500 000,00 грн, із яких у період з червня 2011 року до грудня 2016 року ОСОБА_2 вніс 32 211 298,83 грн.
		 
		Також ОСОБА_2 став єдиним засновником (учасником) ПП «Експрес Агро», зареєстрованого 26 серпня 2016 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Розмір статутного капіталу цього підприємства склав 16 000 000,00 грн, із яких у період із червня 2016 року до серпня 2017 року ОСОБА_2 вніс 13 742 900,00 грн. Останній платіж у розмірі 750 000,00 грн ОСОБА_2 вніс 22 серпня 2017 року, тобто після припинення сторонами шлюбних відносин.
		 
		Верховним Судом вже зроблений висновок щодо поділу частини цих коштів                         (2 481 298,83 грн) із 32 211 298,83 грн, а отже, суд переглядає судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні її вимог щодо компенсації Ѕ частини грошових коштів, внесених до статутного капіталу                    ПП «Експрес», у розмірі 29 730 000,00 грн (32 211 298,83 грн - 2 481 298,83 грн).
		 
		Звертаючись до суду з первісним позовом у цій частині вимог, ОСОБА_1 вказувала на те, що статутний капітал зазначених приватних підприємств сформований за рахунок внесення спільних коштів подружжя під час шлюбу, а тому вона має право на половину вартості таких внесків.
		 
		Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 у стягненні Ѕ частини грошових коштів, внесених до статутного капіталу ПП «Експрес» (29 730 000,00 грн) та                         ПП «Експрес Агро» (13 742 900,00 грн), суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що грошові внески до статутних капіталів приватних підприємств зроблені ОСОБА_2 за рахунок грошових коштів, залучених у третіх осіб на підставі договорів позики, а ОСОБА_1 не брала участі у набутті вказаних коштів та у їх внесенні до статутних капіталів для здійснення господарської діяльності підприємствами.
		Так протягом 2011-2017 років ОСОБА_2 як фізична особа - підприємець укладав з третіми особами договори позики (поворотної фінансової допомоги), за умовами яких останні позичали йому грошові кошти для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес» і ПП «Експрес Агро» на певний строк, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути ці кошти:
		- 02 листопада 2011 року ОСОБА_12 позичив ОСОБА_2 280 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес» на строк до 31 грудня 2016 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 02 листопада 2011 року. Згідно з додатковою угодою № 1 від 30 грудня 2016 року сторони продовжили строк повернення ОСОБА_2 позики до 31 січня 2019 року;
		- 11 листопада 2011 року ОСОБА_12 позичив ОСОБА_2 170 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес» на строк до 31 грудня 2016 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 11 грудня 2011 року. Згідно з додатковою угодою № 1 від 30 грудня 2016 року сторони продовжили строк повернення ОСОБА_2 позики до 31 січня 2019 року;
		- 04 січня 2012 року ОСОБА_13 позичив ОСОБА_2 475 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес» на строк до 30 вересня 2018 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 04 січня 2012 року;
		- 08 травня 2012 року ОСОБА_14 позичив ОСОБА_2 1 670 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес» на строк до 30 вересня 2018 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 08 травня 2012 року;
		- 26 січня 2013 року ОСОБА_15 позичив ОСОБА_2 250 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес» на строк до 30 жовтня 2018 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 26 січня  2013 року;
		- 04 лютого 2013 року ОСОБА_15 позичив ОСОБА_2 1 200 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес» на строк до 30 жовтня 2018 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку                               від 04 лютого 2013 року;
		- 16 січня 2014 року ОСОБА_15 позичив ОСОБА_2 500 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес» на строк до 31 грудня 2018 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 16 січня             2014 року;
		- 09 березня 2014 року ОСОБА_15 позичив ОСОБА_2 1 200 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес» на строк до 31 грудня 2018 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку                        від 09 березня 2014 року;
		- 07 липня 2014 року ОСОБА_16 позичив ОСОБА_2 1 578 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес» на строк до 07 липня 2019 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 07 липня 2014 року;
		- 06 травня 2015 року ОСОБА_13 позичив ОСОБА_2 610 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес» на строк до 31 грудня 2018 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку                              від 06 травня 2015 року;
		- 01 грудня 2015 року ОСОБА_17 позичив ОСОБА_2                                      3 230 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес» на строк до                    31 грудня 2018 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 01 грудня 2015 року;
		- 15 лютого 2016 року ОСОБА_18 позичив ОСОБА_2 2 580 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес» на строк до 15 лютого 2020 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку                              від 15 лютого 2016 року;
		- 06 травня 2016 року ОСОБА_15 позичив ОСОБА_2 3 970 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес» на строк до 28 лютого 2019 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку                             від 06 травня 2016 року;
		- 10 червня 2016 року ОСОБА_15 позичив ОСОБА_2 1 430 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес» на строк до 28 лютого 2019 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку                             від 10 червня 2016 року;
		- 01 серпня 2016 року ОСОБА_15 позичив ОСОБА_2 4 942 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес» на строк до 28 лютого 2019 року. Про одержання 4 492 000,00 грн із цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 01 серпня 2016 року;
		- 01 вересня 2016 року ОСОБА_16 позичив ОСОБА_2 1 800 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес» на строк до 01 вересня 2020 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку                               від 01 вересня 2016 року;
		- 05 листопада 2016 року ОСОБА_19 позичив ОСОБА_2 2 250 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес» на строк до 05 листопада                     2020 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 05 листопада 2016 року;
		- 02 грудня 2016 року ОСОБА_15 позичив ОСОБА_2 2 045 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес» на строк до 30 квітня 2019 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку                               від 02 грудня 2016 року.
		Всього ОСОБА_2 одержав від третіх осіб позику для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес» на суму 29 730 000,00 грн.
		 
		Крім того, суди встановили, що за договорами від:
		 
		- 12 вересня 2016 року ОСОБА_13 позичив ОСОБА_2 940 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес Агро» на строк до 31 березня             2019 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 12 вересня 2016 року;
		- 06 листопада 2016 року ОСОБА_17 позичив ОСОБА_2                           3 350 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес Агро» на строк до 31 березня 2019 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 06 листопада 2016 року;
		- 05 січня 2017 року ОСОБА_13 позичив ОСОБА_2 650 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес Агро» на строк до 30 червня                  2019 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 05 січня 2017 року;
		- 17 квітня 2017 року ОСОБА_19 позичив ОСОБА_2 2 755 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес Агро» на строк до 30 квітня 2021 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 17 квітня 2017 року;
		- 08 травня 2017 року ОСОБА_15 позичив ОСОБА_2 1 292 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес Агро» на строк до 30 червня                    2019 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 08 травня 2017 року;
		- 05 липня 2017 року ОСОБА_18 позичив ОСОБА_2 1 456 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес Агро» на строк до 05 липня                   2020 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 05 липня 2017 року;
		- 01 серпня 2017 року ОСОБА_15 позичив ОСОБА_2 3 300 000,00 грн для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес Агро» на строк до 30 червня                  2019 року. Про одержання цих грошових коштів ОСОБА_2 видав розписку від 01 серпня 2017 року.
		 
		Всього ОСОБА_2 одержав від третіх осіб позику для поповнення статутного капіталу ПП «Експрес Агро» на суму 13 743 000,00 грн.
		 
		Надаючи правову оцінку доказам, поданим сторонами з урахуванням фактичних                   і правових підстав позовних вимог та заперечень на них, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що кошти, внесені ОСОБА_2 до статутних капіталів ПП «Експрес Агро» та ПП «Експрес», належать йому на праві особистої приватної власності у зв`язку з отриманням цих коштів у позику від третіх осіб.
		 
		Суди не врахували, що відповідачем як фізичною особою - підприємцем, підписані договори позики (поворотної фінансової допомоги) протягом 2011 - 2017 років на загальну суму 43 473 000 грн. До вказаних договорів ОСОБА_2 написав розписки про отримання відповідних сум готівкою. Проте такі операції з коштами не відображені в податкових звітностях. Внесення коштів до статутних капіталів                      є господарською операцією, а отже, відповідач, заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 , не надав доказів, що підтверджують проведення такої операції.
		 
		Крім того, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань датою закінчення формування статутного капіталу ПП «Експрес» у розмірі 32 500 000,00 грн закінчено 31 грудня 2011 року.
		 
		Отже, твердження ОСОБА_2 про те, що грошові кошти, надані йому як поворотна фінансова допомога: 01 серпня 2017 року у розмірі 3 300 000,00 грн,           04 січня 2012 року у розмірі 475 000,00 грн, 08 травня 2012 року у розмірі                 1 670 000,00 грн, 26 січня 2013 року у розмірі 250 000,00 грн, 04 лютого 2013 року                  у розмірі 1 200 000,00 грн, 16 січня 2014 року у розмірі 500 000,00 грн, 09 березня   2014 року у розмірі 1 200 000,00 грн, 07 липня 2014 року у розмірі 1 578 000,00 грн,             06 травня 2015 року у розмірі 610 000,00 грн, 01 грудня 2015 року в розмірі 3 230 000,00 грн, 15 лютого 2016 року в розмірі 2 580 000,00 грн, 06 травня                2016 року в розмірі 3 970 000,00 грн, 10 червня 2016 року в розмірі 1 430 000,00 грн, 01 серпня 2016 року в розмірі 4 942 000,00 грн, від 01 вересня 2016 року в розмірі 1 800 000,00 грн, 05 листопада 2016 року у розмірі 2 250 000,00 грн та 02 грудня               2016 року у розмірі 2 045 000,00 грн, передано для формування статутного капіталу    ПП «Експрес», спростовуються інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо дати закінчення формування статутного капіталу.
		 
		Враховуючи те, що статутний капітал ПП «Експрес» сформований 31 грудня                 2011 року, а грошові договори фінансової позики укладені після вказаної дати, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що грошові кошти, внесені до статутного капіталу цього підприємства, належать на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 .
		 
		Довідка, складена відповідачем як директором щодо періоду внесення цих коштів до статутних капіталів, надана на запит адвоката, не підтверджує вказаних обставин та не є первинним бухгалтерським документом, а є доказом, створеним самим відповідачем, тому суд має обґрунтовані підстави оцінити такий доказ критично.  
		 
		Отже, суди попередніх інстанцій необґрунтовано поклали тягар доказування презумпції права спільної сумісної власності подружжя на ОСОБА_1 , тоді як саме ОСОБА_2 як особа, що заперечує наявність цієї презумпції спільності майна, повинен довести придбання такого майна за особисті кошти.
		 
		Таким чином, за результатами перегляду справи у касаційному порядку підтвердились доводи ОСОБА_1 про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року         у справі № 161/19023/17, у якій висловлено правову позицію про те, що грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства,           у статутний капітал цього товариства (приватного підприємства) за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства (підприємства), а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату половини такого внеску. 
		 
		Твердження ОСОБА_1 про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі                           № 390/34/17 та від 07 серпня 2019 року № 496/1561/16-ц, не знайшли свого підтвердження. 
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 та у постанові від 07 серпня 2019 року             у справі № 496/1561/16-ц зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю                           і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		 
		Висновки, зроблені у цих постановах, не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами у цій справі.  
		 
		Також не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 про те, що суди           в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду                     від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі     № 917/1307/18. 
		 
		У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17 висловив позицію щодо моменту,            з якого договір банківського рахунку є припиненим. Верховний Суд вказав, що принцип змагальності сторін у господарському судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує; така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Висновки судів у оскаржуваних рішеннях не суперечать наведеному висновку Верховного Суду. 
		 
		У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року висловлено позицію, що стосується різного тлумачення сторонами спору дати укладення договору поставки сої. Суд також вказав про принцип змагальності сторін та про те, що суд апеляційної інстанції припустився логічної помилки, коли в обґрунтування свого рішення фактично використав концепцію негативного доказу, яка сама по собі порушує принцип змагальності.
		 
		Предметом спору у справі № 902/761/18 було стягнення збитків, упущеної вигоди, орендної плати за землю та зобов`язання зі сплати земельного податку. Верховний Суд також у цій справі висловив позицію щодо стандарту доказування                              у господарському процесі.
		 
		У справі № 917/2101/17 предметом спору було визнання недійсним правочину щодо переходу права власності. 
		 
		Верховний Суд вкотре нагадує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції, визначається обставинами кожної конкретної справи.
		При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається            з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
		 
		У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
		 
		Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційної провадження,            в частині вказаних доводів не підтвердилися, оскільки у цих постановах Верховним Судом встановлено обставини відмінні від тих, які встановлено в оскаржуваних судових рішеннях суду у справі, що переглядається. 
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		 
		Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК Українисудовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Враховуючи те, що Верховний Суд ухвалює нове рішення в частині відмови                            у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про стягнення                                               з ОСОБА_2 грошової компенсації за відчужені транспорті засоби та компенсації Ѕ частини коштів, внесених ОСОБА_2 до статутних капіталів                   ПП «Експрес» та ПП «Експрес Агро», додаткове рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 листопада 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року в частині розподілу судових витрат необхідно скасувати.
		 
		За подання ОСОБА_1 позовної заяви з відповідача необхідно стягнути 8 473,63 грн та 176,20 грн за подання заяви про забезпечення позову, яку суд задовольнив частково (352,40 грн : 2 = 176,20).
		 
		Крім того, з ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати, пов`язані                               з проведенням судових експертиз, у розмірі 26 741,00 грн (6 006,00 грн                                      + 20 735,00 грн), оскільки Верховний Суд ухвалює рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 щодо компенсації вартості частки за відчужені                             ОСОБА_2 транспортні засоби.
		 
		За подання ОСОБА_1 апеляційної скарги з відповідача необхідно стягнути 12 710,44 грн.
		 
		З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 22 700,00 грн.
		Отже, всього з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 70 801,27 грн в рахунок відшкодування понесених судових витрат.
		 
		За подання ОСОБА_2 зустрічного позову з ОСОБА_1 підлягає стягненню 2 709,96 грн.
		 
		За подання відповідачем апеляційної скарги - 4 064,94 грн.
		 
		Отже, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 6 774,90 грн на відшкодування судових витрат.
		 
		Верховний Суд вважає за можливе зарахувати зустрічні однорідні вимоги сторін та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 64 026,37 грн   (70 801,27 грн -6 774,90 грн) на відшкодування судових витрат. 
		 
		Керуючись статтями 141, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя в частині стягнення грошової компенсації за відчужені транспорті засоби, загальною вартістю 7 844 541,00 грн та грошової компенсації частини внесених коштів до статутних капіталів Приватного підприємства «Експрес» та Приватного підприємства «Експрес Агро» скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 922 270,50 грн компенсації вартості частки за відчужені транспортні засоби.
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14 865 000,00 грн у рахунок компенсації Ѕ частини коштів, внесених ОСОБА_2 до статутного капіталу Приватного підприємства «Експрес». 
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 871 000,00 грн у рахунок компенсації Ѕ частини коштів, внесених ОСОБА_2 до статутного капіталу Приватного підприємства «Експрес Агро». 
		 
		Додаткове рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області                         від 13 листопада 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду                     від 25 лютого 2021 року в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити            у цій частині нове рішення.
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_7 ; РНОКПП: НОМЕР_27 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_7 ; РНОКПП: НОМЕР_28 ) 64 026,37 грн судових витрат.
		 
		В іншій частині рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області                   від 29 жовтня 2020 року в нескасованій частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                       О. В. Ступак
		 
		 
		Судді:                                                                                                І. Ю. Гулейков 
		 
		 
		                                                                                                          С. О. Погрібний
		 
		 
		                                                                                                          Г. І. Усик
		 
		 
		                                                                                                                                    В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...