Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/1975/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: 08.12.2021. Зареєстровано: 08.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2021.
Дата набрання законної сили: 08.12.2021
Номер судового провадження: 2/947/4189/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		_________________________________________________________________________________________________________________________  
		Справа № 947/1975/20
		Провадження № 2/947/4189/21
		УХВАЛА
		08.12.2021 року
		 
		Київський районний суд м. Одеси в складі:
		головуючого - судді     Калініченко Л.В.
		при секретарі - Матвієвої А.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих грошових коштів,
		В С Т А Н О В И В:
		В провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №947/1975/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих грошових коштів. 
		За наслідком розгляду вказаної справи, 30.06.2020 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено заочне рішення яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові суми у розмірі 9510 гривень 00 копійок,проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 27.03.2017 року по 30.01.2020 року у розмірі 4062 гривні 63 копійки, а також витрати з оплати судового збору у розмірі 840 гривень 80 копійок.
		09.09.2020 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено додаткове рішення, яким додатково стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судових витрат, що складаються з витрат на правничу допомогу в сумі 6500,00 грн.
		09.08.2021 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про перегляд вказаного заочного рішення, з посиланням на те, що заявник не був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, також відповідач був позбавлений можливості надати до суду докази, які б мали важливе значення для наслідків розгляду цієї справи, оскільки не згоден та вважає безпідставними доводи позивача викладені в обґрунтування позову.
		Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 19.08.2021 року, скасовано заочнерішення Київськогорайонного судуміста Одесивід 30.06.2020року та додаткове рішення Київського районного суду міста Одеси від 09.09.2020 року по цивільній справі №947/1975/20. Розгляд справи призначити в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання з повідомленням учасників справи у залі № 226 Київського районного суду м. Одеси на 11 жовтня 2021 року о 10 годині 00 хвилин.
		У судове засідання призначене на 11.10.2021 року позивач не з`явився, про дату, час та місце проведення якого повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, за наслідком чого судове засідання було відкладено на 11.11.2021 року.
		28.10.2021 року до суду на електронну скриньку суду надійшла заява про проведення судового засідання призначеного на 11.11.2021 року в режимі відео конференції від позивача ОСОБА_1 , яку ухвалою суду від 03.11.2021 року залишено без задоволення, у зв`язку з невідповідністю поданої заяви вимогам ч.2 ст.212 ЦПК України.
		08.11.2021 року позивач ОСОБА_1  надав на електронну скриньку суду заяву про проведення судового засідання призначеного на 11.11.2021 року в режимі відео конференції, яка була передана головуючому судді 09.11.2021 року, у задоволенні якої ухвалою суду від 09.11.2021 року залишено без задоволення, у зв`язку з невідповідністю поданої заяви вимогам ч.2 ст.212 ЦПК України.
		Зазначені обставини підтверджують обізнаність позивача про призначене судове засідання на 11.11.2021 року, однак у судове засідання позивач не з`явився..
		Однак в день судового засідання позивач подав до суду заяву про відкладення судового засідання з підстав неможливості прибути до міста Одеси, через діючі на території України карантинні обмеження, а також надав заяву про збільшення розміру позовних вимог.
		Через неприбуття позивача до судового засідання орта не підтримання поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог, судом не вирішувалось питання про прийняття її до розгляду. 
		За наслідком чого, з метою надання стороні позивача доступу до суду, судове засідання було відкладено на 08.12.2021 року.
		03.12.2021 року позивач ОСОБА_1  надав на електронну скриньку суду заяву про проведення судового засідання призначеного на 08.12.2021 року в режимі відео конференції, яка була передана головуючому судді 06.11.2021 року, у задоволенні якої ухвалою суду від 06.12.2021 року залишено без задоволення, у зв`язку з невідповідністю поданої заяви вимогам ч.2 ст.212 ЦПК України.
		Зазначені обставини підтверджують обізнаність позивача про призначене судове засідання на 08.12.2021 року, однак у судове засідання позивач не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки.
		Отже, судом встановлено, що позивач належним чином повідомлений та обізнаний про дату, час і місце проведення судових засідань, до яких двічі поспіль не з`явився без поважних причин.
		Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
		Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Частинами 1-3статті 12ЦПК Українипередбачено,що цивільнесудочинство здійснюєтьсяна засадахзмагальності сторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Стаття 43 ЦПК України, закріплює права та обов`язки учасників процесу.
		Відповідно до вказаної статті учасники справи (яким є позивач) мають право:
		1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;
		2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
		3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
		4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;
		5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;
		6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
		Учасники справи зобов`язані:
		1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
		2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи;
		3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою;
		4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
		5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;
		6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
		7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
		У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
		Згідноч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.
		У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свободратифікована УкраїноюЗаконом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 рокуі набрала чинності для України 11 вересня 1997 року. 
		Окрім цього, у відповідності дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
		Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність судуефективно протидіятинедобросовісно створюванимучасниками справиперепонам дляруху справиє порушеннямч.1ст.6даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
		Так, у пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Позивач (заявник) зобов`язанийпроявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (див., наприклад, ухвалу щодо прийнятності усправі «Тойшлер проти Німеччини» ('tag3:14.0pt;tag2:"Roboto Condensed"'>Teuschlerv.Germany), заява № 47636/99, від 04 жовтня 2001 року; рішення у справі «Сухорубченко проти Росії» (Sukhorubchenkov.Russia), заява № 69315/01, пункт 48, від 10 лютого 2005 року; ухвалу щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» (Gurzhyyv.Ukraine), заява № 326/03, від 01 квітня 2008 року; та рішення у справі «Мускат проти Мальти» (Muscatv.Malta), заява № 24197/10, пункт 44, від 17 липня2012 року).
		Отже, позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
		З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
		При викладених обставинах, суд доходить до висновку, що в порушення зазначених норм процесуального права та не зважаючи на прийняті судом заходи для повідомлення позивача про дату, час і місце проведення судових засідань, останній не виконав покладені на нього процесуальні обов`язки та тричі поспіль не з`явився в судові засідання, а подання заяв про участь у судових засідань в режимі відео конференції, які не відповідають вимогам діючого ЦПК України, призводить до необґрунтованих відкладень судових засідань, що свідчить про неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків.
		Разом з тим, судом приймається, що у відповідності до ч.5 ст. 212 ЦПК України, ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
		Одночасно суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано,що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. 
		Доступ доправосуддя здійснюєтьсяшляхом точного,послідовного інеухильного дотриманняпроцесуального алгоритму,що передбаченийзаконом. 
		Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормамиЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.
		Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. 
		Судом також приймається до уваги, що нез`явлення позивача до судових засідань без поважних причин, призводить до неможливості розгляду справи у встановлені законом строки та може бути наслідком порушенняст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду упродовж розумного строку, оскільки стороною позивача не здійснено дій спрямованих на використання усіх можливих заходів спрямованих на прийняття участі під час розгляду справи.
		Відповідно до п.3ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
		Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		Отже, вказані положення процесуального закону мають імперативну норму щодо залишення позову без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача.
		Суд також зазначає, що Верховний Суд в постанові від 22.05.2019 року по справі №310/12817/13, також дійшов висновку, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. 
		Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
		Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
		Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
		Під час вирішення питання про залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача, судом також враховується, що відповідно до п.3 ч.1 ст.157 ЦПК України, суд залишаєпозовну заявубез розгляду,у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
		Вирішуючи питанняпро залишенняпозову безрозгляду,суд враховуєпредмет спору,готовність сторонидо самостійногозахисту своїхінтересів,добросовісність дійпозивача,який двічіпоспіль нез`явивсябез поважнихпричини досудових засідань,за наслідкомчого вважаєза неможливездійснювати розглядсправи завідсутності позивача.
		Враховуючи вищевикладене, враховуючи нормативне регулювання даного питання національним та європейським законодавством,з урахуванням того, що позивач двічі поспіль не з`являється до судових засідань без поважних причин, про дату, час і місце проведення яких був належним чином повідомлений, не подавши заяви про розгляд справи за його відсутності, у відповідності до норм Цивільного Процесуального Кодексу України, Конвенції та практики Європейського суду, суд дійшов висновку, що позовна заява  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих грошових коштів, підлягає залишенню без розгляду.
		Також дії суду не порушують права позивача, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. 
		Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992р.). 
		З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
		Отже, залишення позову без розгляду не порушує право позивача на доступ до суду, а є способом вжиття дій направлених на усунення неналежних виконань позивачем своїх процесуальних обов`язків та певною мірою заходом суду для протидіяння здійсненим перепонам для руху справи створюваними недобросовісними учасниками справи, оскільки недієздатність суду протидіяти такім діям є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції, а також оскільки залишення позову без розгляду, не перешкоджає позивачеві повторно звернутись до суду з таким позовом, після усунення умов, що були підставою для залишення його заяви без розгляду.
		Керуючись ст.п.3ч.1ст.257 ЦПК України, суд,
		УХВАЛИВ:
		Позовну заяву  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провитребування безпідставноотриманих грошовихкоштів залишити без розгляду.
		Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
		Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
		 
		   Головуючий                        Калініченко Л. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...