Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/4107/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.12.2021. Зареєстровано: 09.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2021.
Дата набрання законної сили: 09.08.2022
Номер судового провадження: 2/359/2247/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 359/4107/21
		Провадження № 2/359/2247/2021
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 грудня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого                                                Семенюти О.Ю.,
		за участю секретаря судового засідання                Моргушко Л.В.,
		позивача                                                 ОСОБА_1 ,
		представника позивача                                 ОСОБА_2 ,
		представника позивача                                 ОСОБА_3 ,
		розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу культури і туризму Переяславської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу,
		 
		встановив:
		1. Зміст доводів пред`явленого позову.
		У травні 2021 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_4 звернулася з вказаним позовом. В обґрунтування зазначила, що з 01 вересня 2014 року працювала директором Переяславської мистецької школи ім. Павла Сениці. Позивач завжди відповідально та сумлінно ставилась до виконання своїх трудових обов`язків, а тому неодноразово за вагомий внесок у справу розвитку національної музичної культури нагороджувалась грамотами та подяками. Однак, на зборах вчителів Переяславської мистецької школи ім. Павла Сениці Позивачу було привселюдно зачитано наказ Відділу культури і туризму Переяславської міської ради «Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора Переяславської мистецької школи імені Павла Сениці» від 16 квітня 2021 року № 01-06/37 у зв`язку з вчиненням аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Звільнення ОСОБА_1 вважає незаконним, а сам наказ протиправним, адже ніякого аморального проступку позивач не вчиняв. Позивач культурна та моральна людина, має добру репутацію, завжди користувалась повагою серед працівників школи та інших осіб. Відтак, позивача було звільнено з посади директора школи абсолютно протиправно, без будь-якого пояснення чи дослідження обставин проступку. При цьому, позивач продовжує працювати у школі на посаді вчителя. Крім того, наказ прийнятий на підставі неіснуючого доручення голови Переяславської міської ради від 15 жовтня 2021 року № 5/3-21, на яке міститься посилання у самому наказі. Жодних фактів на підтвердження вчинення позивачем аморального поступку немає. А тому позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ відділу культури і туризму Переяславської міської ради «Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора Переяславської мистецької школи імені Павла Сениці» від 16 квітня 2021 року №01-06/37, Поновити ОСОБА_1 на попередній посаді, стягнути кошти за вимушений прогул починаючи з 16 квітня 2021 року по дату ухвалення рішення, а також понесені позивачем судові витрати, в тому числі пов`язані з отриманням правничої допомоги.
		 
		2. Інформація про рух цивільної справи. Ставлення учасників судового процесу до пред`явленого позову.
		Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18.05.2021 (а.с.51-52) було залишено позовну заяву без руху.
		Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.06.2021 справа була прийнята до провадження та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.63).
		Позивачем та в подальшому судом вживались заходи щодо витребування інформації від відповідача щодо розміру середньої заробітної плати (а.с.77,82, 104).
		В судовому засіданні позивач та її представники позовні вимоги підтримали з мотивів викладених в позовній заяві. Позивач додатково зазначила, що будь-яких протиправних дій по відношенню до учнів та інших учасників навчального процесу не вчиняла.
		Представник відповідача не з`явився у судове засідання, повідомлявся неодноразово про судові засідання за місцезнаходженням: 08400, Київська обл., місто Переяслав, вул. Сковороди, будинок 81,зазначеним в ЄДР (а.с.120), однак конверти повертались до суду з відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.73,74,86), також шляхом отримання наручно представником відповідача (а.с.114).
		 
		3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
		01.09.2013 ОСОБА_1 була зарахована на посаду педагога по класу сольного співу Переяслав-Хмельницької дитячої музичної школи.
		З 01 вересня 2014 року ОСОБА_1 була призначена на посаду директора Переяславської дитячої музичної школи ім. Павла Сениці. Ця обставина підтверджується відповідним записом №13 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданій на ім`я позивача (а.с.118), та копією наказу начальника відділу культури і туризму Переяслав-Хмельницької міської ради №01-06/29 від 01 вересня 2014 року (а.с.10).
		На підставі рішення Переяславської міської ради від 20.08.2020 (а.с.32) Переяславська дитяча музична школа ім. Павла Сениці була перейменована на Переяславську мистецьку школу ім. Павла Сениці, затверджено статут школи (а.с.33-42).
		За час перебування на посаді ОСОБА_1 підвищувала кваліфікацію, що підтверджується свідоцтвом від 08.12.2017 (а.с.11), а також нагороджена як директор, та педагогічний колектив Переяславської мистецької школи ім. Павла Сениці подяками та грамотами (а.с.12-29).
		Наказом начальника відділу культури і туризму Переяславської міської ради№01-06/37 від 16 квітня 2021 року (а.с.29-30)  ОСОБА_1 була звільнена з посади директора Переяславської мистецької школи ім. Павла Сениціз 16 квітня 2021 року на підставі п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України. В тексті наказу зазначено, що наказ видано беручи до уваги доручення голови Переяславської міської ради від 15.10.2021 №5/3-21.
		В цей же день позивач звернулась з листом до начальника відділу культури і туризму Переяславської міської ради щодо надання їй завіреної копії доручення голови Переяславської міської ради від 15.10.2021 №5/3-21 (а.с.31).
		Спірні правовідносини регулюються главою XV «Індивідуальні трудові спори» КЗпП України, Законом України «Про позашкільну освіту», а також Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року.
		 
		4. Норми права, якими керується суд, при вирішенні спору.
		Згідно із статтею 1 Закону України «Про позашкільну освіту» заклад позашкільної освіти - складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров`я вихованців, учнів і слухачів. Мистецька школа - заклад спеціалізованої мистецької освіти: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо, який надає початкову мистецьку освіту.
		Відповідно до статті 19 Закону України «Про позашкільну освіту» учасниками освітнього процесу в закладі позашкільної освіти є: вихованці, учні, слухачі; директор, заступники директора закладу позашкільної освіти; педагогічні працівники, психологи, соціальні педагоги, бібліотекарі, спеціалісти, які залучені до освітнього процесу; батьки або особи, які їх замінюють; представники підприємств, установ, організацій, які беруть участь у здійсненні освітнього процесу.
		Відповідно до ст.23 Закону України "Про позашкільну освіту" трудові відносини в системі позашкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Керівника закладу позашкільної освіти призначає на посаду та звільняє з посади засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган.
		Статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.
		Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб`єктів господарювання.
		Так, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.
		Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		За змістом правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року по справі № 6-248цс14, від 22 березня 2017 року справі № 6-3135цс16 до суб`єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту», а саме: керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.
		Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.
		Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).
		Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську; гідність тощо.
		Відповідно до частини першої статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов`язки.
		За змістом статті 56 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов`язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати в дітей і молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком.
		Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, вчитель, педагог, вихователь зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.
		Із підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (пункт 3 стаття 41 КЗпП), можуть бути звільненні лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.
		Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Відповідно до пункту восьмого Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 пункту 8 Порядку).
		Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). Такий порядок обчислення середнього заробітку застосовується незалежно  від форми власності підприємства.
		Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Із вказаних положень прослідковується загальне правило щодо доказування в цивільному процесі і можливість застосування принципу «affirmanti incumbit probatio» який означає, що «хто стверджує, той і доводить».
		Водночас Верховний Суд звертав увагу на те, що у справах, що випливають з трудових відносин тягар доказування правомірності прийнятих рішень, вчинених дій покладається, як правило, на роботодавця (наприклад постанова Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі № 207/1385/16-ц, від 27 квітня 2021 року у справі № 461/8132/17).
		 
		5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
		Відповідно до п.1.2, 1.3, 1.4. Статуту Переяславська мистецька школа ім. Павла Сениці (а.с.33-42) є комунальним закладом позашкільної освіти сфери культури, який надає початкову мистецьку освіту. Засновником мистецької школи є Переяславська міська рада. Мистецька школа безпосередньо підпорядкована відділу культури і туризму Переяславської міської ради.
		Згідно з п.2.3 Статуту школи основним видом діяльності є освітня і мистецька діяльність, яка включає організацію, забезпечення та реалізацію мистецько-освітнього процесу з метою формування у здобувачів початкової мистецької освіти компетентностей, передбачених освітньою програмою.
		Відповідно до п.3.6 Статуту безпосереднє управління мистецькою школою здійснює її керівник - директор. Директор забезпечує освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність мистецької школи.
		З урахуванням наведених вище положень Закону України "Про позашкільну освіту" позивач у цій справі належить до категорії працівників, які можуть бути звільнені на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки є директором позашкільного закладу освіти, на якого законами, нормативно-правовими актами покладено виконання виховних та педагогічних функцій. Вказане спростовує твердження позивача, що вона не виконувала виховних функцій на посаді директора.
		Відповідачу було відомо про наявність цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , про що свідчать заяви про ознайомлення з матеріалами справи представника відповідача ОСОБА_5 (а.с.88), заяви про відкладення розгляду справи (а.с.92,108). 
		Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України відповідач не надав жодного доказу вчинення ОСОБА_1 аморального проступку, несумісного з продовженням роботи на посаді директора Переяславської мистецької школи ім. Павла Сениці. Тим більше, що ОСОБА_1 продовжила працювати з 17 квітня 2021 року в цій же школі на посаді вчителя по класу сольного співу, що підтверджується записом №18 у трудовій книжці позивача (а.с.119). Не надано також суду і інформацію щодо доручення голови Переяславської міської ради від 15.10.2021 №5/3-21, яке взяв до уваги відповідач при винесенні оскаржуваного наказу.
		Термін «аморальний проступок» є оціночним поняттям, оскільки не конкретизований законодавцем, а тому суду як правозастосовному органу надано можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи щодо того, чи є ті чи інші діяння аморальним проступком. Зокрема, аморальним проступком можна вважати діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції конкретного працівника.
		Підставою для звільнення за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП є не будь-який аморальний проступок, а такий, що несумісний із продовженням цієї роботи. Оскільки законодавцем не визначено критеріїв визначення межі між проступками, сумісними і не сумісними з продовженням роботи, тому суд зобов`язаний з метою виконання завдання цивільного судочинства самостійно надати оцінку і встановити, чи є вчинений аморальний проступок, за який звільнено працівника, таким, що сумісний із продовженням роботи з урахуванням конкретних обставин справи.
		Відповідно до статті 4 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1982 року № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
		Оскаржуваний наказ не містить інформації за який саме аморальний проступок до позивача застосовується дисциплінарне стягнення, коли саме було вчинено такий проступок. 
		З огляду на це, суд дійшов до переконання, що звільнення ОСОБА_1 з роботи відбулось без підстави, передбаченої п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України. З метою відновлення законності та права позивача на працю належить визнати незаконним та скасувати наказ відділу культури і туризму Переяславської міської ради «Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора Переяславської мистецької школи імені Павла Сениці» від 16 квітня 2021 року №01-06/37, а також поновити ОСОБА_1 на посаді директора Переяславської мистецької школи імені Павла Сениці з 16 квітня 2021 року.
		Зі змісту довідки про доходи відділу культури і туризму Переяславської міської ради від 19 листопада 2021 року №92 (а.с.116) вбачається, що на час звільнення позивача з роботи її середньоденна заробітна плата становила 360 гривень 88 копійок.
		Сумарне число робочих днів за період з 19 квітня 2021 року по 03 грудня 2021 року, становить 158 робочих днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 56908 гривень 44 копійки (360,18 х 158).
		З огляду на це, суд вважає, що з відділу культури і туризму Переяславської міської ради на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 56908 гривень 44 копійки. При цьому стягнення суд починає з 19 квітня 2021 року, а не з 16 квітня 2021 року, як просив позивач, оскільки за 16 квітня 2021 року позивачу вже сплачено заробітну плату.
		Відповідно до ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі.
		 
		6. Розподіл судових витрат.
		Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 908,00 гривень. Ця обставина підтверджується квитанцією від 31 травня 2021 року (а.с.58). Пред`явлений нею позов задоволений в повному обсязі.
		З огляду на це, суд вважає, що з відділу культури і туризму Переяславської міської ради на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 908,00 гривень.
		Також відповідно до вимог ст.141 ЦПК України на користь держави слід стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 гривень (за вимогами немайнового характеру про скасування наказу та поновлення на роботі). 
		Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного.
		Як вбачається із позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5500 грн.
		Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано: копію договору №22-04/2021 про надання правової (правничої) допомоги від 22 квітня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Шиян О.А. (а.с.45-46), відповідно до п.4.1 якого за виконання робіт та послуг, передбачених цим договором, клієнт зобов`язується оплатити винагороду (гонорар) у сумі 5500,00 грн протягом 10 днів з дня підписання договору; детальний опис робіт (послуг) адвоката Шияна О.А. під час виконання цього договору (а.с.49); а також квитанції від 25.07.2021 щодо сплати позивачем 2700,00 грн, від 28.05.2021 щодо сплати позивачем 2800,00 грн за вищевказаним договором (а.с.60,61) на загальну суму 5500,00 грн.
		Зазначені документи підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому нею розмірі 5500,00 грн., є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг, а тому суд вважає, що з відділу культури і туризму Переяславської міської ради у зв`язку із задоволенням позову ОСОБА_1 , на користь останньої, належить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 5500 гривень 00 копійок.
		Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.ст.263-265, 268 ЦПК України, суд
		 
		ухвалив:
		Позов задовольнити частково.
		Визнати незаконним та скасувати наказ Відділу культури і туризму Переяславської міської ради «Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора Переяславської мистецької школи імені Павла Сениці» від 16 квітня 2021 року №01-06/37.
		Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Переяславської мистецької школи імені Павла Сениці з 16 квітня 2021 року.
		Стягнути з Відділу культури і туризму Переяславської міської ради на користь ОСОБА_1 56908 (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот вісім) гривень 44 копійки середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19 квітня 2021 року по 03 грудня 2021 року.
		Допустити негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі.
		В іншій частині позову відмовити.
		Стягнути з Відділу культури і туризму Переяславської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 908 гривень 00 копійок, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 5500 гривень 00 копійок.
		Стягнути з Відділу культури і туризму Переяславської міської ради на користь держави 908 гривень 00 копійок судового збору.
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення складений 08 грудня 2021 року.
		Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Відділ культури і туризму Переяславської міської ради, код ЄДРПОУ 02221343, місцезнаходження: 08400, Київська обл., місто Переяслав(з), вул. Сковороди, будинок 81.
		 
		Суддя                                                                                О.Ю. Семенюта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...