Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 920/580/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 08.12.2021. Зареєстровано: 09.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2021.
Дата набрання законної сили: 25.10.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"25" жовтня 2021 р.           Справа№ 920/580/21
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Тищенко А.І.
		суддів:            Агрикової  О.В. 
		          Скрипки  І.М. 
		 
		секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,
		за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 25.10.2021,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина"
		на рішення 
		Господарського суду Сумської області
		від 28.07.2021 (повний текст складено 03.08.2021)
		у справі № 920/580/21 (суддя Резніченко О.Ю.)
		за позовом керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави 
		в особі позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина"
		про стягнення 864 820, 75 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2021 року Керівник Окружної прокуратури міста Суми звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" про стягнення 754666,48 грн заборгованості з орендної плати та 110154,27 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив взяті на себе по Договору оренди зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за користування державним майно за лютий, березень та квітень 2021 року.
		 
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
		 
		Рішенням Господарського суду Сумської області від 28.07.2021 у справі №920/580/21 позовні вимоги керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" про стягнення 864 820, 75 грн задоволено частково.
		Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях 194666, 48 грн заборгованості з орендної плати, 110154, 27 грн пені.
		Закрито провадження у справі № 920/580/21 у частині стягнення 560000 грн орендної плати.
		Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" на користь Сумської обласної прокуратури 4572, 31 грн витрат по сплаті судового збору. 
		Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з встановлених обставин щодо прострочення відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати за період з лютого по квітень 2021 року. Разом з тим, враховуючи те, що прокурор, позивач та відповідач визнали факт часткової сплати суми основного боргу в розмірі 560000,00 грн після відкриття провадження у справі, судом закрито провадження у даній частині позовних вимог відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
		 
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення пені у розмірі 110154, 27 грн та прийняти нове.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає, що суд першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення пені не повно і не об`єктивно дослідив матеріали справи та невірно врахував усі обставини.
		Скаржник фактично не погоджується з періодом, за який нараховано пеню, а саме, апелянт вказує, що заявлена до стягнення сума пені не відповідає матеріалам справи, оскільки прокурор просить стягнути орендну плату за лютий, березень, квітень 2021 року, а пеню нараховує за період з 05.12.2021 по 24.05.2021.
		 
		Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
		 
		У поданому відзиві, прокурор вказує, що оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем та те, що вимога про стягнення пені передбачена умовами договору, то вимога про стягнення з відповідача пені за указаний у позові період є правомірно. За вказаних обставин, прокурор просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.
		 
		Явка представників у судове засідання 
		 
		Представники сторін в судове засідання 25.10.2021 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, залучених у матеріалах справи.
		Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
		Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). 
		З огляду на викладене, враховуючи, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнана обов`язковою, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
		 
		Як підтверджено матеріалами справи, 25 грудня 1992 року між Сумським регіональним відділенням Фонду державного майна України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Горобина» (орендар) укладено договір оренди № 28.
		23.01.2019 Регіональним відділення Фонду державного майна України по Сумській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Горобина» (орендар) укладено договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу від 25.12.1992 № 28, відповідно до якого внесено зміни щодо порядку, розмірів сплати орендної плати та строків користування державним майном. 
		Так, відповідно до пункту 1 договору оренди державного майна від 25.12.1992 №28 (враховуючи зміни від 23.01.2019), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства Сумського лікеро-горілчаного заводу (надалі Підприємство), вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, станом на 30.09.2018 та становить 11267870,00 грн.
		Згідно з пунктом 3.1. договору оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - листопад 2018 року 246719,40 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди після перегляду її розміру - січень 2019 року встановлюється шляхом корегування орендної плати за базовий місяць розрахунку на індекси інфляції за грудень місяць 2018 року та січень місяць 2019 року.
		Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.2. договору оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019).
		Відповідно до п. 3.3. договору оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019) орендна плата перераховується до державного бюджету відповідачем щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
		Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує орендну плату, в зв`язку з чим у нього наявна заборгованість перед позивачем станом на 24.05.2021 у сумі 754666,48 грн за лютий, березень та квітень 2021 року.
		Прокурор також зазначає, що заборгованість відповідача за попередні періоди (орендна плата за період з серпень-жовтень 2020 року та пеня за період: 06.05.2020-04.12.2020) стягнута рішенням Господарського суду Сумської області від 24.12.2020 у справі №920/469/20, яке набрало чинності. 
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
		 
		У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з таких підстав.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
		Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). 
		Згідно з частиною 3, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
		У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
		У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що прокурор може представляти інтереси держави у суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (частини третя, четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
		Відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України належать надходження від орендної плати за користування цілісними майновими комплексами та іншим державним майном.
		Крім цього, порушення законності в бюджетній системі в свою чергу сприяє розвитку інфляційних процесів в країні, підриває довіру громадян та наносить їм вагомий матеріальний та моральний збиток, що не може не відобразитись на державних інтересах.
		З огляду на викладене, порушенням інтересів держави є недодержання відповідачем вимог законодавства про оренду державного майна, невиконання ним зобов`язань за договором оренди, що призвело до ненадходження до державного бюджету коштів.
		Так, прокурор зазначає, що несплата відповідачем коштів за використання об`єктів нерухомості та позбавляє територіальну громаду міста отримання стабільного та своєчасного доходу у вигляді орендної плати (одного з основних джерел наповнення місцевого бюджету), що ослаблює фінансову основу місцевого самоврядування, позбавляє можливості своєчасно проводити виплату заробітної плати працівникам соціальної сфери, здійснювати благоустрій, використовувати кошти на інші необхідні потреби регіону, що в свою чергу порушує економічні інтереси Держави, підриває її економічне благополуччя.
		Частиною 1 статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» визначено, що Фонд Державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
		Згідно з частиною 1 статті 6 вказаного Закону Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створені Фондом державного майна України, у разі необхідності.
		Відповідно до Наказу Фонду державного майна України № 40 від 17.01.2019 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Полтава, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області (пункт 1 Наказу). Установлено, що: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області; регіональні відділення Фонду державного майна України, які реорганізовуються шляхом злиття згідно з пунктом 1 цього наказу продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до видання наказу Фонду державного майна України про можливість забезпечення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях здійснення повноважень та виконання функцій (пункт 2 Наказу).
		Відповідно до Наказу Фонду державного майна України № 289 від 22.03.2019 «Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях» визначено днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях 22.03.2019. Начальнику Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях наказано забезпечити здійснення повноважень та виконання функцій покладених на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях.
		Ураховуючи зазначене, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, яке на місцевому рівні реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності.
		Звертаюсь з даним позовом до суду, прокурор стверджує, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях не вжило заходів щодо стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку, що свідчить про неналежне виконання вказаним органом своїх повноважень.
		Як вбачається з матеріалів справи, з метою спонукання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях щодо стягнення вказаних коштів у судовому порядку та пропозицією самостійно пред`явити позовну заяву до суду Окружною прокуратурою міста Суми направлено листи на його адресу від 08.04.2021 та від 20.05.2021.
		Водночас, листами від 19.05.2021 та 25.05.2021 Регіональне відділення повідомило про наявність вказаної заборгованості зі сплати орендної плати та пені у ТОВ «Горобина» та повідомило про намір звернутися до суду лише за наявності трьохмісячного строку заборгованості.
		Викладене свідчить про нездійснення суб`єктом владних повноважень захисту законних інтересів держави та відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред`явлення відповідного позову, ураховуючи, що інтереси держави на цей час залишаються незахищеними.
		На підставі викладених обставин, у даному випадку вбачаються підстави, передбачені ч. 3 cт. 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях. 
		 
		З урахуванням меж перегляду справи у апеляційній інстанції, предметом апеляційного розгляду є рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 110154, 27 грн.
		Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно із частиною 1 статті 173, абз. 4 частини 1 статті 174, частиною 1 статті 175, частинами 1, 7 статті 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди державного майна. 
		Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. 
		Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
		Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		За умовами статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
		Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.
		Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
		Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до статей 525, 526 Цивільного Кодексу України та статті 193 Господарського Кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк як передбачено договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
		Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується факт наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" за договором оренди №28 від 25.12.1992 станом на дату звернення з позовом до суду у розмірі 754666,48 грн.
		Водночас, під час розгляду справи у суді першої інстанції прокурором було заявлено про сплату основного боргу з орендної плати в розмірі 560000,00 грн. 
		З матеріалів справи також вбачається, що відповідач не заперечує проти уточненого розміру суми основного боргу, який станом на час розгляду справи у суді першої інстанції складає 194666,48 грн. 
		За вказаних обставин, враховуючи те, що прокурор, позивач та відповідач визнали факт часткової сплати суми основного боргу в розмірі 560000,00 грн після відкриття провадження у справі, судом першої інстанції встановлено, що заборгованість відповідача з орендної плати за договором оренди державного майна від 25.12.1992 № 28 (враховуючи зміни від 23.01.2019) нарахованої за період з лютого по квітень 2021 року становить 194666,48 грн. 
		Відтак, з урахуванням положень пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині стягнення 560000,00 грн суми основного боргу судом першої інстанції закрито.
		Позов в частині стягнення решти заборгованості у розмірі 194666,48 грн задоволено. Рішення суду першої інстанції у даній частині відповідачем не оскаржується.
		 
		Стосовно вимоги про стягнення пені, слід зазначити наступне. 
		Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом застосування штрафних санкцій. 
		Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
		За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
		Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
		Відповідач заперечує проти періоду (з 05.12.2021 по 24.05.2021) нарахування пені.
		Так, прокурором заявлено вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за період з лютого по квітень 2021 року, а пені за період з 05.12.2021 по 24.05.2021 (розрахунок додано до позову), при цьому прострочення зі сплати орендної плати встановлено судом і за попередні періоди, яка станом на момент звернення з позовом до суду погашена відповідачем. Колегія суддів зазначає, що позивач має право стягнути штрафні санкції за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань з оплати орендної плати за весь період їх невиконання. 
		Відтак, враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем та те, що право на стягнення пені за весь період прострочення встановлено сторонами у договорі, вимога позивача про стягнення з відповідача 110154,27 грн пені (загальний період з 05.12.2021 по 24.05.2021) є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
		 
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позову в частині стягнення пені за період з 05.12.2021 по 24.05.2021 у розмірі 110154,27 грн.
		Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 
		Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). 
		Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті  його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
		Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 28.07.2021 у справі №920/580/21 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" на рішення Господарського суду Сумської області від 28.07.2021 у справі №920/580/21 залишити без задоволення. 
		Рішення Господарського суду Сумської області від 28.07.2021 у справі №920/580/21 залишити без змін. 
		Матеріали справи № 920/580/21 повернути до Господарського суду Сумської області.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст складено 01.12.2021 після виходу з лікарняного та відпусток суддів Тищенко А.І. та Скрипки І.М. 
		 
		Головуючий суддя                                                            А.І. Тищенко 
		 
		Судді                                                                                О.В. Агрикова
		 
		                                                                                І.М. Скрипка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...