Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/400/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 07.12.2021. Зареєстровано: 09.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2021.
Дата набрання законної сили: 29.11.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		 
		29 листопада 2021 року Справа № 903/400/21 
		 
		Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Мельник О.В. 
		 
		секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду скаргу фізичної особи-підприємця Захарчук Любові Євграфівни
		на рішення Господарського суду Волинської області від 11.08.2021
		(ухвалене о 11:10 год. у м. Луцьк, повний текс складено 13.08.2021)
		у справі № 903/400/21 (суддя Кравчук А.М.) 
		за позовом Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України
		до відповідачів:
		1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській, Волинській областях
		2) фізичної особи-підприємця Захарчук Любові Євграфівни
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відокремлений структурний підрозділ "Рожищенський фаховий коледж Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького"
		про визнання недійсним договору, зобов`язання звільнити та повернути майно
		за участю представників сторін:
		від Міністерства освіти і науки України - не з`явився;
		від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській, Волинській областях - Зміян М.В.; 
		від фізичної особи-підприємця Захарчук Любові Євграфівни - Борщ Н.М.;
		від Відокремленого структурного підрозділу "Рожищенський фаховий коледж Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького" - не з`явився; 
		прокурор - Кривецька-Люліч Т.А.
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		Волинська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернулася до Господарського суду Волинської області із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській, Волинській областях, ФОП Захарчук Любові Євграфівни про визнання недійсним договору, зобов`язання звільнити та повернути майно.
		В обґрунтовування позовних вимог прокурор посилається на те, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 14.09.2018 № 20 був укладений з порушенням вимог чинного законодавства.
		 
		Господарський суд Волинської області рішенням від 11.08.2021 у справі №903/400/21 позов задовольнив. Визнав недійсним Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.09.2018 №1240, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області та ФОП Захарчук Любов`ю Євграфівною. Зобов`язав ФОП Захарчук Любов Євграфівну звільнити та повернути балансоутримувачу Відокремленому структурному підрозділу "Рожищенський фаховий коледж ЛНУВМБ імені С.З. Гжицького" приміщення площею 101 кв.м., яке розташоване за адресою: Волинська обл., м. Рожище, вул. Незалежності, 62. Здійснено розподіл судових витрат.
		При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 14.09.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області (орендодавець) та підприємцем Захарчук Л.Є. (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1240, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частину приміщення головного корпусу №2 площею 101,1 кв.м., що знаходиться за адресою Волинська обл., м. Рожище, вул. Незалежності, 62 та обліковується на балансі Рожищенського коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького.
		Також, серед іншого, умовами договору передбачено, що:
		- майно передається в оренду з метою використання орендарем 76,2 кв.м. - для розміщення ветеринарної аптеки, 24,9 кв.м. - для роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (зоотоварами);
		- орендар зобов`язаний укласти договір на протязі 20 днів з Рожищенським коледжем ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького про проходження ветеринарної практики та сприяння навчальному процесу;
		- договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 14.09.2018 до 12.09.2021 включно.
		Проаналізувавши обставини справи та положення чинного законодавства, зокрема ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України, ст. ст. 179, 207 Господарського кодексу України, ст. ст. 79, 80 Закону України "Про освіту" та постанову Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", суд вказав, що, оскільки спірне приміщення передане в оренду підприємцю Захарчук Л.Є. всупереч забороні, встановленій чинним законодавством, оскільки використовується з метою розміщення ветеринарної аптеки та для роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (зоотоварами), а не використовується за освітнім призначенням та в цілях, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, то позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 14.09.2018 №1240 підлягають задоволенню.
		Враховуючи задоволення вказаної позовної вимоги, а також застосувавши положення ст. ст. 216, 785 ЦК України, суд задовольнив і позовну вимогу про зобов`язання звільнити нежитлове приміщення та повернення його балансоутримувачу.
		 
		Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулася фізична особа-підприємець Захарчук Любові Євграфівни, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 11.08.2021 у справі № 903/400/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
		Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилаються на таке. 
		Згідно п. п. 2.2., 5.15. Договору оренди, власником орендованого майна залишається держава, орендар користується ним протягом строку оренди та сприяє забезпеченню освітнього процесу. Орендар зобов`язаний укласти договір на протязі 20 днів з Рожищенським коледжем ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького про проходження ветеринарної практики та сприяння навчальному процесу.
		Таким чином, використання приміщення ВСП «Рожищенський фаховий коледж ЛНУВМБ ім. С.З. Гжицького», яке здається в оренду тісно пов`язане з навчально-виховним процесом, а ФОП Захарчук Л.Є. сприяє забезпеченню освітнього процесу навчального закладу. 
		Тому, спірний договір оренди є законним, оскільки не порушує вимоги чинного законодавства.
		За наведеного, фізична особа-підприємець Захарчук Любов Євграфівна вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ухвалене з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській, Волинській областях у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що ФОП Захарчук Л.Є. в повній мірі виконуються умови Договору оренди, вчасно сплачується орендна плата за використання майна, здійснюється страхування майна, здійснюються витрати на утримання майна, забезпечується його збереження.
		Продовжує, що використання підприємцем Захарчук Л.Є., державного майна - частини приміщення головного корпусу № 2 площею 101,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Рожище, вул. Незалежності 62 на правах оренди, сприяє надходженню додаткових коштів Балансоутримувачу, поліпшенню умов навчання та розвитку освіти у навчальному закладі.
		Вказує, що передане в оренду майно навчального, закладу тимчасово не використовується у навчальному процесі і його використання підприємцем ФОП Захарчук Л.Є., для роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (зоотоварами) не погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі то тим самим забезпечується збереження державного майна та його ефективне використання.
		Тому, вважає, що в результаті укладення договору оренди, майнові інтереси держави не порушуються та просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 11.08.2021 у справі № 903/400/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		 
		Від Волинської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор зазначає таке. 
		Зміст апеляційної скарги та наведені у ній доводи, які є необґрунтованими, не спростовують правильності судового рішення.
		Приміщення головного корпусу № 2 коледжу, передане в оренду за спірним договором, входить до складу приміщень ВСП "Рожищенський фаховий коледж ЛНУВМБ ім. С.З. Гжицького" як суб`єкта освітньої діяльності.
		Відповідно до ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства. Наведені вище положення Закону дозволяють дійти висновку щодо неможливості використання об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю. 
		Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності орендаря - фізичної особи-підприємця Захарчук Л.Є. є: роздрібна торгівля спортивним інвентарем у спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах (основний вид діяльності); роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами. Отже, діяльність відповідача жодним чином не пов`язана із освітнім процесом та освітньою діяльністю. Основною метою використання орендованого приміщення орендарем є реалізація лікарських засобів та непродовольчих товарів, отримання доходів від їх реалізації, що не пов`язано з наданням здобувачам освіти освітніх послуг і використанням об`єкта освіти за цільовим призначенням. 
		ФОП Захарчук Л.Є могла би використовувати на умовах оренди частину приміщення головного корпусу №2 ВСП "Рожищенський фаховий коледж ЛНУВМБ ім. С.З. Гжицького" лише у випадку, якби її діяльність була тісно пов`язаною з освітньою, тобто з наданням студентам освітніх послуг. 
		Проте метою використання об`єкта оренди відповідачем є розміщення ветеринарної аптеки, а також здійснення роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (зоотоварами), що не пов`язане з навчальним процесом та з наданням студентам освітніх послуг
		Уклавши договір про забезпечення проведення практики студентів, відповідач не отримав ані права на здійснення освітньої діяльності, ані відповідної ліцензії на надання освітніх послуг, а продовжує здійснювати в орендованому приміщенні підприємницьку діяльність, пов`язану з отриманням прибутку і не пов`язану із освітньою. 
		Відокремлений структурний підрозділ "Рожищенський фаховий коледж ЛНУВМБ ім. С.З. Гжицького" здійснює навчання здобувачів освіти за спеціальностями "Ветеринарна медицина" та "Технологія виробництва і переробка продукції тваринництва", що підтверджується листом останнього від 10.03.2021 за №48. Водночас названий заклад освіти не готує студентів за спеціальністю "Фармація", "Фармакологія", основною базою практики для яких могли б стати фармакологічні клініки чи аптеки.
		Скаржнику достеменно було відомо про імперативну заборону передачі об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітнім процесом та про незаконність передачі нерухомого майна, що належить до державної власності, оскільки рішенням Господарського суду Волинської області від 18.04.2018 у справі №903/65/18 визнано недійсним договір оренди приміщення від 20.10.2017 №1168 (предмет договору ідентичний предмету спірного договору від 14.09.2018 №1240 у справі 903/400/21), укладений між тими ж сторонами, серед іншого, і з тих підстав, що укладення договору про забезпечення проведення практики студентів жодним чином не вплинуло та не змінило мету використання відповідачем орендованого приміщення.
		Тому, прокурор вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 11.08.2021 у справі № 903/400/21 є законним і обґрунтованим та просить залишити апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Захарчук Л. Є. без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 11.08.2021 у справі № 903/400/21 - без змін
		 
		Відокремлений структурний підрозділ "Рожищенський фаховий коледж Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького" не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Захарчук Л. Є., що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
		В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 29.11.2021 представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Пояснив, що спірне приміщення використовується, серед іншого, з метою освітнього процесу, а саме проходження студентами практики. З огляду на вказане, просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 11.08.2021 у справі № 903/400/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській, Волинській областях в судовому засіданні заявив, що погоджується із вимогами апеляційної скарги, підтримує її в повному обсязі. Наголосив на те, що інтереси держави не порушуються, а також, що прокурором не обґрунтовано представництво інтересів держави в суді.
		Прокурор в судовому засідання надала пояснення, відповідно до яких не погодилася із доводами скаржника, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
		В судове засідання 29.11.2021. представники Міністерства освіти і науки України та третьої особи не з`явилися. 
		Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що позивач та третя особа були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені позивачу та третій особі (т. 2, а. с. 42-43), а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розпочати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та третьої особи. 
		 
		Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів , перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого.
		 
		Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 14.09.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області (орендодавець) та ФОП Захарчук Л.Є. (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1240 (т. 1, а. с. 48-51; далі - Договір оренди).
		Відповідно до п. 1.1. Договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частину приміщення головного корпусу №2 площею 101,1 кв. м., що знаходиться за адресою Волинська обл., м. Рожище, вул. Незалежності, 62 та обліковується на балансі Рожищенського коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2018 та становить 347 964 грн, без врахування ПДВ.
		За умовами п. 1.2. Договору оренди майно передається в оренду з метою використання орендарем 76,2 кв. м. - для розміщення ветеринарної аптеки, 24,9 кв. м. - для роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (зоотоварами).
		Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна, підписаного між орендарем та балансоутримувачем за погодженням з орендодавцем (п. 2.1. Договору оренди). 
		Розділом 3 Договору оренди визначено порядок сплати орендної плати. 
		В силу п. п. 5.10., 5.15. Договору орендар зобов`язаний: у разі припинення чи розірвання договору оренди повернути балансоутримувачу за погодженням з орендарем орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря; укласти договір на протязі 20 днів з Рожищенським коледжем ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького про проходження ветеринарної практики та сприяння навчальному процесу.
		Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна, внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору (п. 8.2 Договору оренди).
		Згідно із п. 10.1. Договору оренди, договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 14.09.2018 до 12.09.2021 включно.
		В той же день, між сторонами було підписано Акт приймання-передавання орендованого майна (т. 1, а. с. 53).
		В подальшому, 01.10.2018 між Рожищенським коледжем ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького (навчальний заклад) та ФОП Захарчук Л.Є. (база практики) укладено договір про забезпечення проведення практики студентів вищого навчального закладу, згідно умов якого база практики зобов`язується приймати студентів навчального закладу на практику згідно з відповідним календарним планом. Номер і назва спеціальності:211 "Ветеринарна медицина", 204 "Технологія виробництва та переробки продукції тваринництва" (т. 1, а. с. 158-159).
		Прокурор, вважаючи, що Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1240 від 14.09.2018 суперечить вимогам законодавства, звернувся до суду з цим позовом про визнання його недійсним та просив застосувати застосувати наслідки недійсності правочину, а саме зобов`язати ФОП Захарчук Любов Євграфівну звільнити та повернути балансоутримувачу спірне майно.
		 
		Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
		Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
		У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
		Як убачається із встановлених обставини у цій справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1240 від 14.09.2018.
		Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
		Відповідно до положень ст. 16 ЦК визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 ЦК.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведено у статті 203 ЦК, відповідно до частини 1 якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначено положеннями Закону України "Про освіту".
		Відповідно до ч. 1 ст. 80 Закону України "Про освіту" (тут і далі у редакції, чинній на час укладання Договору оренди) до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
		Зі змісту вказаної норми вбачається, що об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 №906/164/17, від 25.07.2018 №906/143/17, від 10.10.2018 №917/1934/17.
		У ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" визначено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.
		В підпункті 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
		Також, пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 у № 63, передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов`язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.
		Отже, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, як додаткові джерела фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18).
		Не використання навчальним закладом спірних приміщень для навчального (освітнього) процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітнім процесом.
		Аналогічна права позиція викладена у постанові Верховного Суду №913/152/18 від 05.08.2020.
		Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об`єкта освіти. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 905/1266/17, від 10.04.2018 у справі № 906/165/17, від 04.07.2018 у справі № 902/653/17.
		Судом вище установлено, що за умовами Договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частину приміщення головного корпусу №2 площею 101,1 кв. м., що знаходиться за адресою Волинська обл., м. Рожище, вул. Незалежності, 62 та обліковується на балансі Рожищенського коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2018 та становить 347 964 грн, без врахування ПДВ.
		Суд зазначає, що фактично мета використання орендованого приміщення, визначена у п. 1.2. Договору, а саме: з метою використання орендарем 76,2 кв. м. - для розміщення ветеринарної аптеки; 24,9 кв. м. - для роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (зоотоварами).
		Тобто, спірним Договором, усупереч забороні, встановленій законодавством, було передано в оренду приміщення для розміщення суб`єкта господарювання та здійснення ним в цьому приміщенні господарської діяльності, пов`язаної з торгівлею, тобто для діяльності не пов`язаної з освітнім (навчально-виховним чи науковим) процесом навчального закладу.
		Отже, виходячи з викладеного, оскільки оспорюваний договір оренди укладено з порушенням вимог законодавства про освіту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання такого Договору оренди недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України, а як наслідок  задоволення позову в цій частині.
		Посилання скаржника на укладання Договору про забезпечення проведення практики студентів вищого навчального закладу не спростовують вищевикладеного, оскільки відповідач не є особою, пов`язаною з освітньою діяльністю.
		Зокрема, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності відповідача є: роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах (основний); роздрібна торгівля спортивним інвентарем у спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (т. 1, а. с. 16-18). 
		Також, як убачається із журналу обліку проведення практики студентів ВСП "Рожищенський фаховий коледж Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького" за період з 01.10.2020 по 17.05.2021, практику проходило 10 студентів.
		При цьому, відомостей про проходження такої практики за період з 01.10.2018 (дати укладання Договору про забезпечення проведення практики студентів) по 01.10.2020, матеріали справи не містять. 
		Відповідно до листа Відокремленого структурного підрозділу "Рожищенський фаховий коледж Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького" навчання у коледжі здійснюється за спеціальностями "Ветеринарна медицина", "Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва" (т. 1, а. с. 47).
		Водночас, такий заклад не готує студентів за спеціальністю "Фармація", "Фармакологія", основною базою практики для яких могли б стати фармакологічні клініки чи аптеки.
		Окрім того, як зазначено вище, мета використання орендованого майна - розміщення ветеринарної аптеки та роздрібна торгівля непродовольчими товарами (п. 1.2. Договору оренди), а не надання послуг, пов`язаних з освітою. 
		При цьому, зазначає, що скаржнику було відомо про заборону передачі об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітнім процесом, та про незаконність передачі нерухомого майна, що належить до державної власності з спірним Договором від 14.09.2018 №1240 (частина приміщення головного корпусу №2, площею 101,1 кв. м, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Рожище, вул. Незалежності,62), оскільки рішенням Господарського суду Волинської області від 18.04.2018 у справі №903/65/18, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір оренди приміщення від 20.10.2017 №1168 (предмет договору ідентичний предмету Договору оренди від 14.09.2018 №1240 у справі 903/400/21), укладений між тими ж сторонами, серед іншого, і з тих підстав, що укладення договору про забезпечення проведення практики студентів жодним чином не вплинуло та не змінило мету використання відповідачем орендованого приміщення.
		Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Захарчук Любові Євграфівни.
		Щодо вимоги про повернення майна, переданого за Договором оренди, суд зазначає таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		За приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Враховуючи, що вище вказано про обґрунтованість задоволення судом першої інстанції позовної вимоги про визнання Договору оренди недійсним, то і вимога про повернення переданого в оренду майна за цим Договором, також підлягає до задоволення.
		Посилання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській, Волинській областях на відсутність підстав для звернення прокурора до суду з цим позовом не розглядаються, оскільки скаржник не зазначив про це в апеляційній скарзі, а суд апеляційної інстанції, в силу ч. 1 ст. 269 ГПК України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
		В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційні скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
		Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Волинської області від 11.08.2021 у справі №903/400/21 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Захарчук Любові Євграфівни залишити без задоволення - без задоволення.
		Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Захарчук Любові Євграфівни залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 11.08.2021 у справі №903/400/21 - без змін.
		2. Справу № 903/400/21 надіслати Господарському суду Волинської області.
		3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		 
		Повний текст постанови складений "07" грудня 2021 р.
		 
		 
		Головуючий суддя Петухов М.Г. 
		 
		 
		Суддя Маціщук А.В.
		 
		 
		Суддя Мельник О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...