Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/25602/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2021.
Дата набрання законної сили: 08.12.2021
Номер судового провадження: 61-6654ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		08 грудня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 607/25602/19
		провадження № 61-6654св21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - держава Україна в особі Головного управління Національної поліції в Тернопільській області,
		третя особа - Державна казначейська служба України,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2020 року у складі судді Ромазана В. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Щавурської Н. Б., Сташківа Б. І., Хоми М. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - ГУ НП в Тернопільській області) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування.
		Позовну заяву мотивував тим, що 28 квітня 2015 року зареєстровано кримінальне провадження № 32015210000000062 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 176 КК України відносно службових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелвіс» (далі - ТОВ «Мелвіс»).
		Підставою для реєстрації кримінального правопорушення був рапорт начальника кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області Шкварка Т. Р., у якому зазначено, що службові особи TOB «Мелвіс», використовуючи своє службове становище, отримавши 18 квітня 2007 року свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір - комп`ютерну програму «ІНФОРМАЦІЯ_1» («ІНФОРМАЦІЯ_1»), яка є аналогом комп`ютерної програми «Фінанси без проблем» фірми Хакерс Дизайн, реалізовуючи протягом 2007-2015 років вказану програму, вчиняли дії з незаконного її розповсюдження, порушуючи авторські права. 
		У серпні 2018 року слідчим управлінням ГУ НП в Тернопільській області кримінальне провадження закрито за відсутностю події злочину. 
		Позивач зазначав, що вчиненням слідчим управлінням ГУ НП в Тернопільській області стосовно нього негласних слідчих дій обмежувалися його права та було завдано йому моральної шкоди. Зокрема, мало місце здійснення втручання у його приватне спілкування шляхом отримання в оператора стільникового зв`язку Публічного акціонерного товариства «ВФ Україна» (далі - ПАТ «ВФ Україна») 15 доступів до інформації за період з 01 липня 2017 року до 13 червня 2018 року про трафіки з`єднань його мобільного телефону. Під час проведення процесуальних дій (допитів та виїмок) органом досудового розслідування розповсюджено неправдиві відомості про нібито незаконне поширення комп`ютерної програми «ІНФОРМАЦІЯ_1» («ІНФОРМАЦІЯ_1») службовими особами TOB «Мелвіс», що створило йому, як автору комп`ютерної програми ІНФОРМАЦІЯ_1» перешкоди у користуванні майновими правами передбаченими статтею 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Також погіршилися стосунки з діловими партнерами. 
		Позивач просив відшкодувати йому моральну шкоду, розмір якої оцінив у 2 295 000,00 грн, виходячи з розрахунку розміру середньомісячної заробітної плати (3 400,00 дол. США) по Україні розробника комп`ютерних програм (Project Manager) за 27 місяців впродовж яких порушувались його права внаслідок процесуальних дій у кримінальному провадженні № 32015210000000062 від 28 квітня 2015 року (3 400,00 дол. CШA х 27 місяців х 25 грн за 1 дол. США = 2 295 000,00 грн).
		Ухвалою від 08 січня 2020 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області залучив до участі у справі Державну казначейську службу України (далі - ДКС України) як третю особу.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням від 21 вересня 2020 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
		Стягнув із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 155 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування.
		Судові витрати компенсував за рахунок держави.
		Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, що підтверджують заподіяння моральної шкоди позивачу внаслідок обмеження його конституційних прав, завданими незаконними діями органів досудового розслідування при здійсненні кримінального провадження № 32015210000000062;
		задовольняючи частково позовні вимоги суд врахував моральні страждання, які заподіяно позивачу внаслідок незаконного проведення щодо нього негласних слідчих дій органом досудового розслідування у рамках кримінального провадження, як наслідок втручання у його приватне життя. Визначаючи розмір моральної шкоди позивачу, суд виходив із тривалості кримінального провадження (31 місяць) та розміру мінімальної заробітної плати визначеної Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на день розгляду справи (31 місяць х 5 000,00 =155 000,00);
		визначаючи розмір моральної шкоди, суд у тому числі врахував моральні страждання, які поніс позивач під час проведення слідчих дій органом досудового розслідування у кримінальному провадженні, а саме порушення його нормальних життєвих зв`язків, які вимагали від нього додаткових зусиль для організації в подальшому свого життя, негативний вплив на ділову репутацію позивача, як керівника та засновника ТОВ «Мелвіс», що зумовило припинення використання суб`єктами господарювання розробленого позивачем програмного продукту комп`ютерної програми «ІНФОРМАЦІЯ_1» («ІНФОРМАЦІЯ_1»), автором якої є ОСОБА_1 , втрату потенційних користувачів зазначеної програми, понесені у зв`язку із цим переживання позивача, відчуття приниження ділової репутації, честі та репутації автора.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою від 23 лютого 2021 року Тернопільський апеляційний суд апеляційну скаргу ГУ НП в Тернопільській області залишив без задоволення, рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що висновок суду першої інстанції про наявність передбачених пунктом 1 частини першої статті 1, пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підстав внаслідок проведення процесуальних дій, що обмежують права громадян, для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди.
		Правильними є висновки суду в частині визначення періоду, що складає 31 місяць - час, протягом якого проводилося досудове розслідування за виключенням періодів, коли мало місце закриття кримінального провадження, виходячи з якого слід обраховувати розмір заподіяної позивачу моральної шкоди.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, ГУ НП в Тернопільській області просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм матеріального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою від 07 червня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу. 
		У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Підставою для відкриття касаційного провадження ГУ НП в Тернопільській області зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 рок у справі № 534/955/17 (провадження № 61-22539св18).
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що стадія кримінального провадження починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, однак позивачу протягом всього розслідування про підозру не повідомляли, позивач не притягувався до кримінальної відповідальності; суди не врахували, що строк перебування під слідством і судом слід обраховувати з дати повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, а тому висновки про те, що позивач був притягнутий до кримінальної відповідальності протягом 31 місяця, а саме з моменту порушення кримінального провадження до його закриття, суперечить висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у справі № 534/955/17; сам факт закриття кримінального провадження не є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди та беззаперечною підставою для її відшкодування; відсутнє рішення про визнання незаконними дій органу досудового розслідування.
		У липні 2021 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки посилання ГУ НП в Тернопільській області на постанову Верховного Суду у справі № 534/955/17 як на приклад неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є безпідставним. Велика Палата Верховного суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18) дійшла висновку про те, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місця перебування під слідством чи судом починаючи з моменту порушення кримінальної справи, а у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) про те, що закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суд установив, що 28 квітня 2015 року органами слідчого управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області зареєстровано кримінальне провадження № 32015210000000062 від 28 квітня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 176 КК України відносно службових осіб ТОВ «Мелвіс», виходячи з того, що службові особи ТОВ «Мелвіс» використовуючи своє службове становище, вчинили дії з незаконного розповсюдження комп`ютерної програми, чим порушили авторське право.
		30 квітня 2015 року матеріали кримінального провадження за підслідністю було передано до Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області для подальшого розслідування.
		11 червня 2015 року підслідність вказаного кримінального провадження прокуратурою Тернопільської області визначено за слідчим управлінням УМВС України у Тернопільській області.
		19 серпня 2015 року старшим слідчим СУ УМВС України в Тернопільській області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 32015210000000062, з підстав передбачених пунктом 2 частини першої статті 284 КПК України: у зв`язку з відсутністю в діях службових осіб ТОВ «Мелвіс» складу кримінального правопорушення.
		19 жовтня 2015 року заступником прокурора Тернопільської області винесено постанову, якою постанову старшого слідчого СУ УМВС України в Тернопільській області від 19 серпня 2015 року про закриття кримінального провадження № 32015210000000062 скасовано, проведення розслідування доручено слідчому управлінню УМВС України в Тернопільській області.
		21 жовтня 2015 року підслідність кримінального провадження прокуратурою Тернопільської області визначено за Гусятинським РВ УМВС України в Тернопільській області.
		26 січня 2016 року заступником начальника СВ Гусятинського відділення поліції ПВП ГУНП в Тернопільській області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 32015210000000062 у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
		14 листопада 2016 року заступником прокурора Тернопільської області скасовано постанову заступника начальника СВ Гусятинського ВП Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області від 26 січня 2016 року про закриття кримінального провадження № 32015210000000062.
		У подальшому досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснювалось слідчим управлінням ГУНП в Тернопільській області.
		23 серпня 2018 року старший слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області виніс постанову про закриття кримінального провадження № 32015210000000062 від 28 квітня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 176 КК України, у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 176 КК України.
		Керівником (директором) юридичної особи - ТОВ «Мелвіс» (місцезнаходження: Тернопільська область, Гусятинський район, с. Котівка, вул. Шевченка, 127) є ОСОБА_1 , що підтверджується реєстраційною карткою ТОВ «Мелвіс» про включення відомостей про юридичну особу.
		Згідно з інформацією, наданою Державною службою інтелектуальної власності України (далі - ДСІВ) від 28 липня 2015 року, за даними Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір, станом на 28 липня 2015 року ДСІВ здійснила реєстрацію авторського права на твори, зокрема на комп`ютерну програму «ІНФОРМАЦІЯ_1» («ІНФОРМАЦІЯ_1») автор ОСОБА_1 , видала свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір від 18 квітня 2007 року № НОМЕР_1 , що є чинним. Відповідно до документу, що підтверджує створення твору у порядку виконання службових обов`язків та належність авторських майнових прав на службовий твір, на час реєстрації майнові права на твір належали спільно ОСОБА_1 та ТОВ «Мелвіс». Вказана обставина підтверджена копією рішення про реєстрацію авторського права на твір, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності, а також свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 виданого 18 квітня 2007 року Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
		Суди встановив, що зі змісту повідомлення прокурора відділу прокуратури Тернопільської області від 02 серпня 2018 року про особу, щодо якої проводились негласні слідчі (розшукові дії), адресованому ОСОБА_1 , вбачається, що відповідно до вимог статті 253 КПК України конституційні права ОСОБА_1 були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, в ході зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у кримінальному провадженні № 32015210000000062 від 28 квітня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 176 КК України. Матеріали проведення негласних слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні на підставі статті 255 КПК України знищено.
		У ході досудового розслідування кримінального провадження № 32015210000000062 від 28 квітня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 176 КК України, відносно службових осіб ТОВ «Мелвіс», одноосібним керівником якого є ОСОБА_1 , під час проведення негласних слідчих дій, в оператора стільникового зв`язку ПАТ «ВФ Україна» за адресою: м. Київ вул. Лейпцизька, 15 отримано доступ до інформації за період з 01 липня 2017 року до 13 червня 2018 року про трафіки з`єднань мобільного телефону, який належав позивачу.
		Досудове розслідування у кримінальному провадженні тривало з 28 квітня до 19 серпня 2015 року (5 місяців), з 19 жовтня 2015 року до 26 січня 2016 року (4 місяці), з 14 листопада 2016 року до 23 серпня 2018 року (22 місяці), всього 31 місяць.
		Після того, як партнери позивача по господарській діяльності дізналися про порушення стосовно посадових осіб ТОВ «Мелвіс» кримінального провадження, ОСОБА_1 втратив своїх потенційних клієнтів у господарській діяльності, оскільки існувало негативне ставлення підприємців до позивача. Також, ОСОБА_1 став замкнутим, у нього змінився спосіб життя внаслідок порушеного кримінального провадження, що вплинуло на його ділову репутацію як керівника ТОВ «Мелвіс».
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Межі розгляду справи судом 
		Підставою для відкриття касаційного провадження є: пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 рок у справі № 534/955/17 (провадження № 61-22539св18).
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 32015210000000062 від 28 квітня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 176 КК України, стосовно службових осіб ТОВ «Мелвіс», одноосібним керівником якого є ОСОБА_1 , яке в подальшому було закрите за відсутності події злочину, проводились негласні слідчі дії, а саме: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, які обмежували права позивача й мало місце здійснення втручання у приватне спілкування ОСОБА_1 шляхом отримання в оператора стільникового зв`язку ПАТ «ВФ Україна» доступу до інформації за період з 01 липня 2017 року до 13 червня 2018 року про трафіки з`єднань мобільного телефону, який належав позивачу, а тому наявні передбачені пунктом 1 частини першої статті 1, пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підстави для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, внаслідок проведення процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		Суди попередніх інстанцій обраховували розмір заподіяної позивачу моральної шкоди виходячи з 31 місяця - час, протягом якого проводилося досудове розслідування за виключенням періодів, коли мало місце закриття кримінального провадження.
		Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
		При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Категорія «подібні правовідносини»може означати як такі правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і такі, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове правове регулювання спірних правовідносин. 
		Так, Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 рок у справі № 534/955/17 (провадження № 61-22539св18), про яку зазначав заявник, дійшов висновку про те, що за приписами пункту 14 частини першої статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
		Відповідно до частин першої та другої статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
		У частині першій статті 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
		На підставі системного аналізу наведених норм прав Верховний Суд дійшов переконання, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання виправдувальним вироком законної сили.
		Моральна шкода підлягає майновому відшкодуванню з обрахуванням відповідно до тривалості періоду такого незаконного перебування під слідством та судом з обов`язковою прив`язкою до мінімального розміру заробітної плати, оскільки це передбачено законом.
		Однак, на відміну від справи, на яку посилався заявник, у справі, що переглядається суди попередніх інстанцій встановили, що позивач звернувся до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, завданої йому проведенням органом досудового розслідування інших процесуальних та слідчих дій у кримінальному провадженні № 32015210000000062, внаслідок яких порушувались його конституційні права, майнові та немайнові права інтелектуальної власності, а не з підстав перебування під слідством та судом чи незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
		Юридичні підстави притягнення до цивільно-правової відповідальності у кожний зі згаданих підстав є відмінними, їм притаманні певні особливості.
		Таким чином, посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 рок у справі № 534/955/17 (провадження № 61-22539св18), не можуть бути прийняті судом, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається, не суперечать висновку, який викладений у вказаній постанові, через наявність суттєвих відмінностей у підставах притягнення до цивільно-правової відповідальності.
		Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.
		Таким чином, доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи.
		Доводи скарги про те, що сам факт закриття кримінального провадження не є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди та беззаперечною підставою для її відшкодування; відсутнє рішення про визнання незаконними дій органу досудового розслідування є неприйнятними, оскільки сам по собі факт закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав (за відсутності події злочину в даному випадку) є доказом незаконності дій органу досудового розслідування, які додатково не підлягають у судовому порядку визнанню незаконними (висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 та від 22 квітня 2019 року в справі № 236/893/17).
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення.
		Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:  С. Ю. Мартєв     В. А. Стрільчук     І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...