Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/16125/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 09.12.2021. Зареєстровано: 10.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2021.
Дата набрання законної сили: 08.12.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 240/16125/21 
		Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович 
		Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 
		08 грудня 2021 року
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Боровицького О. А. 
		суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. , 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, 
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в якому просив:
		- визнати протиправним та скасувати наказ Головного сервісного центру МВС від 19.02.2021 №2/1/22-кп «Про переведення ОСОБА_1 »;
		- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) з 23.02.2021.
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15вересня 2021 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
		Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
		Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.04.2020 ОСОБА_1 будучи на посаді начальника Регіонального сервісного центру ШС в Житомирській області звернувся до керівника ГСЦ МВС Князюка О.Г. із заявою про призначення його на нижчу посаду - начальника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) в порядку переведення з 28 квітня 2020 року (а.с.78).
		Наказом ГСЦ МВС від 27 квітня 2020 року №2/5/1-кп «Про призначення ОСОБА_1 » призначено ОСОБА_1 на посаду начальника регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) з 28 квітня 2020 року в порядку переведення на нижчу посаду з Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області відповідно до пункту 2 частини 1 статті 41 та статті 50 Закону України «Про державну службу», з яким його ознайомлено 27 квітня 2020 року (а.с.79-80).
		18 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ГСЦ МВС Князюка О.Г. із заявою про переведення на посаду начальника Територіального сервісного центру № 0545 (на правах відділу, м.Хмільник) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області (філія ГСЦ МВС) з 23 лютого 2021 року (а.с.11).
		18 лютого 2021 року ОСОБА_1 подано заяву про відкликання попередньо написаної ним заяви про переведення в іншу місцевість, з посиланням на те, що у нього особливо важливі сімейні обставини: перебування на утриманні двох неповнолітніх дітей та вагітна дружина, які потребують його щоденного піклування, що неможливо здійснити працюючи в іншій місцевості (а.с.12). Позивач вказує, що заява направлена засобами електронного зв`язку, тобто у той же спосіб як і попередня заява, того ж дня, тобто 18.02.2021, на адресу відповідача.
		Наказом від 19 лютого 2021 року №2/1/22-кп «Про переведення ОСОБА_1 » переведено ОСОБА_1 начальника регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) на посаду начальника територіального сервісного центру №0545 (на правах відділу, м.Хмільник) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області з 23 лютого 2021 року, з яким його ознайомлено 20 лютого 2020 року (а.с.6-7).
		21 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до т.в.о начальника ГСЦ МВС ОСОБА_2 із заявою про звільнення його з посади начальника Територіального сервісного центру №0545 (на правах відділу, м.Хмільник) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області за згодою сторін з припинення державної служби (а.с.57).
		Наказом ГСЦ МВС від 23 квітня 2021 року №2/1/56-кп «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Територіального сервісного центру № 0545 (на правах відділу, м.Хмільник) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області за угодою сторін, із припиненням державної служби 29 квітня 2021 року. 27 квітня 2021 року ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом (а.с.58-59).
		Згідно із розпискою від 29 квітня 2021 року наданою при звільненні, ОСОБА_1 отримав копії наказів ГСЦ МВС від 19 лютого 2021 року №2/1/22-кп та 23 квітня 2021 року №2/1/56-кп (а.с.60).
		Вважаючи протиправним наказ про переведення його на посаду в інший регіон, позивач оскаржив його до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
		Згідно з положеннями частини 1 та 6 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ "Про державну службу" (далі - Закон №889-VІІІ), якщо інше не передбачено цим законом (ч.2 ст.5 Закону №889-VІІІ).
		Відповідно до статті 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
		Згідно з частинами 2 та 3 статті 5 Закону №889-VІІІ відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
		У відповідності з пунктом 1 частини 1 статті 41 Закону №889-VІІІ державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення.
		За приписами частини 2 статті 41 Закону №889-VІІІ переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.
		Частина 3 статті 41 Закону №889-VІІІ встановлює, що не допускається переведення в іншу місцевість державного службовця - вагітної жінки або особи, яка є єдиним опікуном дитини віком до 14 років, а також державного службовця, який у встановленому законодавством порядку визнаний особою з інвалідністю. Не допускається таке переведення також у разі виникнення у державного службовця особливо важливих особистих або сімейних обставин.
		Переведення не повинно бути прихованим покаранням (частина 7 статті 41 Закону №889-VІІІ).
		Відповідно до частини 1 статті 32 Кодексу законів про працю України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
		У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина 1 статті 235 Кодексу законів про працю України).
		Аналіз частин 1 і 2 статті 41 Закону №889-VIII у взаємозв`язку з частиною 1 статті 32 Кодексу законів про працю України дає підстави для висновку, що переведення державного службовця на іншу посаду, зокрема рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості, можливе виключно за згодою державного службовця на таке переведення. Незалежно від згоди державного службовця, переведення не допускається у разі наявності особливо важливих сімейних обставин, що передбачено частиною 3 статті 41 Закону №889-VІІІ.
		Відповідно, рішення про переведення державного службовця з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності без обов`язкового проведення конкурсу керівник державної служби може прийняти лише за умови наявності згоди державного службовця.
		Разом з тим, з огляду на загальні правила застосування законодавства у сфері державної служби доцільно дійти висновку, що надання державним службовцем згоди на переведення з метою уникнення подальших суперечок з питань проходження державної служби повинно здійснювалося в письмовій формі. Тобто згода державного службовця повинна викладатися у відповідній письмовій заяві, зміст якої має беззаперечно свідчити про волевиявлення державного службовця щодо переведення на іншу посаду.
		Також суд наголошує, що частину 2 статті 41 Закону №889-VIII необхідно тлумачити у системному зв`язку із частиною п`ятою цієї статті, яка містить застереження, що переведення державного службовця не повинно бути прихованим покаранням.
		Тобто, передбачене законодавцем обов`язкове надання згоди на переведення за своєю правовою природою є засобом правового захисту державних службовців від переведення як прихованого покарання.
		Відтак, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про переведення позивача на іншу посаду на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 Закону №889-VIII, суди повинні з`ясувати:
		1) чи дійсно існувала заява - згода державного службовця на переведення;
		2) чи було волевиявлення державного службовця на переведення саме в момент видачі наказу про переведення;
		3) чи не заявляв державний службовець про відкликання (анулювання) попередньої згоди на переведення до моменту реалізації керівником держаної служби рішення про переведення державного службовця шляхом винесення відповідного наказу.
		Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 27.04.2021 у справі №640/18524/18.
		Як встановлено судом, 18.02.2021 відповідач отримав заяву позивача про його переведення в іншу місцевість на посаду начальника Територіального сервісного центру №0545 (на правах відділу, м.Хмільник) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області з 23 лютого 2021 року (а.с.11).
		Разом із тим, судом встановлено, що того ж дня 18.02.2021 позивач подав відповідачу заяву, якою відкликав свою заяву про переведення (а.с.12). У порушення частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України належних та допустимих доказів неподання вказаної заяви відповідачем до суду не подано.
		Відповідачем також не враховано норм частини 3 статті 41 Закону №889-VІІІ під час винесення спірного наказу про переведення позивача, оскільки позивач має на утриманні двох неповнолітніх дітей та вагітну дружину, що може свідчити про особливо важливі сімейні обставини та пояснює незгоду позивача із його переведенням на роботу в іншу місцевість, а також пояснює причини подання заяви про звільнення з нового місця роботи невдовзі після переведення.
		Отже, судом встановлено, що позивач не надавав згоди на своє переведення на роботу в іншу місцевість, про що свідчить заява позивача про відкликання заяви про переведення, у якій він висловив свою незгоду на переведення та виклав обставини, що на його думку взагалі не допускають його переведення на роботу в іншу місцевість.
		Втім, наказом Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України від 19.02.2021 №2/1/22-кп «Про переведення ОСОБА_1 " позивача переведено на іншу посаду в іншу місцевість з 23.02.2021.
		Приймаючи до уваги, що заявою від 18.02.2021 позивач надавав згоду на переведення на іншу посаду з 23.02.2021, суд акцентує увагу, що 22.02.2021 є останнім робочим днем позивача на попередній посаді і включно до 22 лютого 2020 року він мав право відкликати свою згоду на переведення.
		Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 26 серпня 2020 року у справі №487/5391/17.
		Означені дії позивач вчинив у спірних правовідносинах, подавши відповідачу відповідну заяву 18.02.2021, яку відповідач отримав 18.02.2021, тобто за день до прийняття оскаржуваного наказу, однак відповідачем не була врахована незгода позивача із звільненням та причини такої незгоди, що призвело до прийняття оскаржуваного наказу із порушенням частин 2 і 3 статті 41 Закону №889-VІІІ.
		Таким чином, суд констатує, що на день видання спірного наказу відповідач не мав згоди позивача на переведення на іншу посаду, оскільки заява про переведення позивача була відкликана останнім, а тому не мав права примусово переводити позивача на іншу посаду.
		Протилежні доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки спростовуються викладеними нормами чинного законодавства.
		За такого правового регулювання, предмета і підстави позову у цій справі суд доходить висновку про те, що обставина відкликання позивачем згоди на переведення свідчить про відсутність його чіткого волевиявлення на переведення, внаслідок чого неможливо зробити висновок, що переведення здійснено за його згодою, а наказ про його переведення, відповідно, прийнято відповідачем з дотриманням вимог законодавства.
		Отже, суд доходить висновку про протиправність спірного наказу відповідача на наявність правових підстав для його скасування.
		Суд звертає увагу відповідача на пряму норму частини 2 статті 41 Закону №889-VІІІ в якій зазначено, що переведення здійснюється лише за згодою державного службовця. Тому не отримавши згоду ОСОБА_1 , відповідач не був вправі переводити його на посаду начальника територіального сервісного центру №0545 (на правах відділу, м.Хмільник) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області.
		Своїми діями відповідач, знаючи про сімейні обставини позивача, створив умови за яких позивач взагалі був вимушений звільнитися з роботи.
		Стосовно доводів позивача про вчинення на нього психологічного тиску на написання заяви про переведення позивача, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення тиску на подання позивачем заяви про переведення.
		Враховуючи вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що переведення ОСОБА_1 на посаду начальника регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) здійснено відповідачем без дотримання процедури переведення, визначеної Законом України "Про державну службу", з порушенням прав працівника, чим порушено гарантоване законом право на працю, що має наслідком визнання протиправним та скасування наказу від 19.02.2021 №2/1/22-кп в частині переведення ОСОБА_1 .
		Відтак, в порядку статті 235 Кодексу законів про працю України належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є поновлення його на попередній посаді, з якої його незаконно звільнили.
		З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
		Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційну скаргу Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року - без змін.
		 
		Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий  Боровицький О. А.    Судді    Курко О. П.   Шидловський В.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...