Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 500/652/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; зайнятості населення, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.12.2021. Зареєстровано: 10.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2021.
Дата набрання законної сили: 08.12.2021
Номер судового провадження: К/9901/36361/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 грудня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 500/652/19
		адміністративне провадження № К/9901/36361/19 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Рибачука А.І.
		розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за касаційною скаргою Управління Держпраці у Тернопільській області 
		на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року (головуючий суддя Бруновська Н.В., судді Матковська З.М., Шавель Р.М.)
		у справі №500/652/19
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Десна" ЛТД 
		до Управління Держпраці у Тернопільській області 
		про визнання протиправною та скасування постанови.
		І. РУХ СПРАВИ
		1.          У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Десна" ЛТД (далі - ТОВ "Десна" ЛТД) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 27 лютого 2019 року № ТР232/40/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими особами на ТОВ "Десна" ЛТД у розмірі 3 004 560, 00 грн.
		2.          Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у позові відмовлено.
		3.          Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року скасовано, позов задоволено: визнано протиправною і скасовано постанову Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27 лютого 2019 року № ТР232/40/АВ/ТД-ФС.
		4.          Відповідач з постановою суду апеляційної інстанції не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року та залишити в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року.
		5.          Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		6.          Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Десна" ЛТД зареєстроване як юридична особа, яка здійснює господарську діяльність з медичної практики.
		7.          Наказом Управління Держпраці у Тернопільській області від 05 лютого 2019 року №95 призначено провести захід державного контролю з додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування) у ТОВ «Десна» ЛТД. Підстава: Лист Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 15 січня 2019 року.
		8.          За результатами здійснення заходу державного контролю, інспектором праці Гранківською І.В. складено акт інспекційного відвідування від 08 лютого 2019 року №ТР232/40/АВ, у якому зафіксовані порушення позивачем законодавства про працю, а саме, ч.1 ст. 21 КЗпП України, ч.3 ст. 21 КЗпП України, Порядку повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 (далі - Порядок №413).
		9.          Виявлено та зафіксовано, що позивач ТОВ "Десна" ЛТД у період з 03 жовтня 2018 року до 30 грудня 2018 року укладав цивільно-правові угоди з наступними громадянами: ОСОБА_1 лікарем-офтальмологом; ОСОБА_2 лікарем; ОСОБА_3 лікарем-гастроентерологом; ОСОБА_4 лікарем-ендокринологом; ОСОБА_5 лікарем-офтальмологом; ОСОБА_6 лікарем-офтальмологом; ОСОБА_7 лікарем-офтальмологом; ОСОБА_8 лікарем-офтальмологом; ОСОБА_9 лікарем-пульмонологом; ОСОБА_10 лікарем-дерматологом; ОСОБА_11 лікарем-урологом; ОСОБА_12 лікарем-отоларингологом; ОСОБА_13 лікарем-гінекологом; ОСОБА_14 медичною сестрою; ОСОБА_15 медичною сестрою; ОСОБА_16 лікарем-онкологом; ОСОБА_17 лікарем-хірургом; ОСОБА_18 лікарем-офтальмологом; ОСОБА_19 медичною сестрою; ОСОБА_20 лікарем-проктологом-хірургом; ОСОБА_21 лікарем-гінекологом; ОСОБА_22 лікарем-лаборантом; ОСОБА_23 лікарем-ревматологом; з ОСОБА_24 молодшою медичною сестрою.
		Відповідно до додаткових угод, укладених до усіх цивільно-правових угод, предметом угод є виконання конкретного виду робіт - надання консультацій чи пов`язаних із цим робіт, із зазначеним обсягом - кількістю консультацій.
		10.          27 лютого 2019 року постановою №ТР232/40/АВ/ТД-ФС Управління Держпраці у Тернопільській області наклало на ТОВ «Десна ЛТД» штраф в розмірі - 3004560 грн. за порушення вимог ч.1 ст.21, ч.3 ст. 24 КЗпП України, Порядку № 413, у зв`язку з допущенням вищевказаних працівників впродовж грудня 2018 року - січень 2019 року до виконання трудових обов`язків без укладення трудових договорів (оформлених наказом) та без повідомлення до відповідного територіального органу фіскальної служби.
		11.          Не погодившись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		12.          Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що предметом укладених цивільно-правових договорів є надання кваліфікованої консультативно-лікувальної допомоги, яка повинна відповідати наказам і рекомендаціям МОЗ України, органів санепідемнагляду, проводитись згідно з вимогами і протоколами надання медичної допомоги за спеціальністю та відповідати медико-експертним стандартам.
		13.          Суд першої інстанції вважав, що надавати медичні послуги можуть або медичні працівники, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров`я, або фізичні особи-підприємці, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.
		14.          Дослідивши цивільно-правові договори, окружний адміністративний суд зробив висновок, що характер і обсяг робіт відповідають трудовій функції, що передбачає виконання робіт за професією "лікар" і "медична сестра", визначених класифікатором професій ДК 003:2010. 
		Крім цього, в акті встановлено те, що у розрахунково-платіжній відомості за січень 2019 року працівникам (всього 19): ОСОБА_23 лікарю-ревматологу, ОСОБА_7 лікарю-офтальмологу, ОСОБА_15 сестрі медичній, ОСОБА_11 лікарю-уроголу, ОСОБА_25 лікарю-офтальмологу, ОСОБА_17 лікарю-хірургу, ОСОБА_13 лікарю-гінекологу, ОСОБА_26 лікарю-пульмонологу, ОСОБА_27 лікарю-офтальмологу, ОСОБА_12 лікарю-отоларингологу, ОСОБА_8 лікарю офтальмологу, ОСОБА_28 молодшій медичній сестрі, ОСОБА_3 лікарю-гастроентерологу, ОСОБА_5 лікарю-офтальмологу, ОСОБА_22 лікарю-лаборанту, ОСОБА_1 лікарю-офтальмологу, ОСОБА_4 лікарю-ендокринологу, ОСОБА_14 сестрі медичній, ОСОБА_10 лікарю дерматовенерологу зазначено посаду, кількість відпрацьованих днів, тарифні ставки, відрахування із заробітної плати та сума заробітної плати. Однак, заяви про прийняття на роботу, накази (трудові договори), записи у книзі обліку руху трудових книжок, повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу щодо зазначених осіб не надано, що свідчень про допущення зазначених працівників до роботи без оформлення трудових відносин.
		15.          Суд апеляційної інстанції з висновками окружного адміністративного суду не погодився і, задовольняючи позов, керувався тим, що предметом цивільно-правових угод в цій справі є взяття працівниками зобов`язань щодо надання кваліфікованої консультативно-лікувальної допомоги. Виплата винагороди здійснювалась позивачем за виконану роботу у вигляді винагороди від поступлених коштів від пацієнтів. В усіх цивільно-правових угодах визначено ціну договору - вартість виконання робіт та зазначено, що виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього розпорядку замовника, сам організовує роботу і виконує її на власний ризик. Після виконання робіт за усіма цивільно-правовими угодами, між сторонами підписувались акти виконаних робіт із додатком -калькуляцією із конкретними розрахунками обсягу та вартістю виконаних робіт. З витребуваних колегією суддів довідки ТОВ «Десна» ЛТД від 31 жовтня 2019 року № 53, довідки від 28 жовтня 2019 року № 270, копій трудових книжок видно, що працівники які працювали за цивільно-правовими угодами в ТОВ «Десна» ЛТД мали основне місце роботи. Крім того, з довідки ТОВ «Десна» ЛТД від 31 жовтня 2019 року № 52 вбачається, що вищевказані особи які працювали за цивільно-правовими угодами в ТОВ «Десна ЛТД» надавали послуги в період з жовтня 2018 року - січень 2019 року, який є предметом перевірки від 0-5 разів в місяць. Тобто, не виконували роботу систематично, а по мірі потреби та отримували винагороду в різні періоди. Відсутність ліцензії у виконавців за цивільно-правовими угодами, не є автоматичною підставою кваліфікувати відносини між ними та медичним закладом як трудові та не може бути підставою для нарахування штрафних санкцій.
		.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
		16.          Касаційну скаргу мотивовано порушенням апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.
		17.          Зокрема, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував положення ст. ст. 17, 33, 74 Закону України „Основи законодавства України про охорону здоров`я" і того, що з наданих документів не вбачається, що особи, з якими укладено цивільно-правові угоди, є фізичними особами-підприємцями, та чи одержали такі особи відповідну ліцензію в установленому законом порядку. Також з цивільно-правових договорів не можливо встановити чи відповідають фізичні особи єдиним кваліфікаційним вимогам та чи мають відповідну спеціальну освіту для здійснення лікарської діяльності.
		18.          За твердженням скаржника, працівникам за цивільно-правовими договорами нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, як і працівникам товариства за трудовими договорами, виплата якої передбачена КЗпП України та Законом України „Про оплату праці".
		19.          Відповідач звертає увагу суду на те, що у деяких додаткових угодах до цивільно-правових договорів йдеться про надання послуг з оперативного втручання. Виходячи з цього, застосування позивачем до трудових правовідносин цивільно-правових норм є недопустимим та може привести до негативних наслідків та заподіяти шкоду життю та здоров`ю людини.
		20.          У відзиві на касаційну скаргу позивач погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає доводи касаційної скарги безпідставними, зазначаючи, що твердження скаржника про те, що лікарі, з якими укладено цивільно-правові угоди повинні бути зареєстровані як фізичні особи-підприємці та мати ліцензію спростовується ч. 1 ст. 74 Закону України „Основи законодавства України про охорону здоров`я", п. 3 Розділу 3 Порядку надання первинної медичної допомоги, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 березня 2018 року №504. Крім того, наявність або відсутність ліцензій у фізичних осіб не з`ясовувалося під час проведення інспекційного відвідування. 
		21.          Також позивач наполягає, що між ТОВ «Десна ЛТД» і вказаними вище фізичними особами належним чином оформлено цивільно-правові відносини.
		V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		22.          Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
		23.          Основним правовим питанням у межах доводів касаційній скарзі у цій справі є можливість лікувального закладу залучати до надання медичних послуг фізичних осіб без індивідуальної ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики за цивільно-правовими договорами.
		24.          Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" медична практика є видом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
		25.          Господарська діяльність з медичної практики - це вид господарської діяльності у сфері охорони здоров`я, який провадиться закладами охорони здоров`я та фізичними особами-підприємцями з метою надання медичної допомоги та медичного обслуговування на підставі ліцензії (п. 4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №285).
		26.          У ст. 3 Закону України „Основи законодавства України про охорону здоров`я" визначено, що медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.
		Послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга, що надається пацієнту закладом охорони здоров`я або фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт.
		27.          Статтею 74 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» закріплено, що Провадити медичну, фармацевтичну діяльність, надавати реабілітаційну допомогу можуть особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам.
		Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які провадять певні види медичної і фармацевтичної діяльності, надають реабілітаційну допомогу, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Відповідальність за дотримання зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладів охорони здоров`я, реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів, а також органи, яким надано право видавати ліцензію на провадження відповідних видів господарської діяльності.
		Особи, які пройшли медичну, фармацевтичну або реабілітаційну підготовку в навчальних закладах іноземних держав, допускаються до професійної діяльності після перевірки їхньої кваліфікації у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, якщо інше не передбачено законодавством або міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
		28.          Частиною 1 ст. 33 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачено, що медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров`я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами-підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.
		29.          У п. 3 Розділу 3 Порядку надання первинної медичної допомоги, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 березня 2018 року №504 зазначено про те, що надавач первинної медичної допомоги має право залучати на підставі трудового або цивільно-правового договору інших осіб для забезпечення надання первинної медичної допомоги. Кількість таких осіб, які залучаються, та вимоги щодо їх кваліфікації визначаються самостійно надавачем первинної медичної допомоги.
		30.          Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що медична допомога є професійною допомогою, медичну допомогу повинні надавати особи, які відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, затвердженим Міністерством охорони здоров`я.
		31.          Як вид господарської діяльності медична практика підлягає ліцензуванню і може надаватися закладами охорони здоров`я та фізичними особами-підприємцями, які мають відповідну ліцензію.
		32.          Наведені норми чинного законодавства чітко визначають, що заклад охорони здоров`я, який має ліцензію на надання медичної допомоги, має оформлювати трудові відносини з професійно підготовленими медичними працівниками або укладати цивільно-правові угоди з фізичними особами-підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку на надання медичної допомоги.
		33.          При цьому чинним законодавством не передбачено можливості укладати закладу охорони здоров`я цивільно-правових угод на надання медичної допомоги з будь-якими фізичними особами.
		34.          Варті уваги доводи касаційної скарги про те, що застосування позивачем до трудових правовідносин цивільно-правових норм є недопустимим та може привести до негативних наслідків та заподіяти шкоду життю та здоров`ю людини.
		35.          Своєю чергою позивач помилково трактує положення п. 3 Розділу 3 Порядку надання первинної медичної допомоги, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 березня 2018 року №504, вважаючи, що медичний заклад може залучати лікарів, які не є фізичними особами-підприємцями з відповідною ліцензією на підставі цивільно-правових угод.
		36.          У цій справі судами встановлено, що ТОВ «Десна» ЛТД мало ліцензію на надання медичних послуг, тоді як лікарі, з якими укладалися цивільно-правові угоди, відповідної ліцензії не мали, як не мали і статусу фізичної особи-підприємця.
		37.          У зв`язку з викладеним, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що лікарі фактично були допущені до роботи без укладення трудового договору (який в силу вимог Закону є обов`язковим), що є порушенням ч. 1 ст. 24 КЗпП України.
		38.          Щодо укладання цивільно-правових договорів з медичними сестрами, колегія суддів бере до уваги, що Верховний Суд вже висловлював правову позицію щодо можливості виконання обов`язків медичної сестри у стоматологічному відділенні за умовами цивільно-правового договору.
		39.          Так у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 380/1563/20 Верховний Суд зробив такі висновки:
		«недивлячись на підписання сторонами цивільно-правової угоди від 1 листопада 2019 року № 01/11-19, між сторонами існували трудові правовідносини, оскільки ОСОБА_1 виконувала конкретну трудову функцію - сестра медична зі стоматології, робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалася в процесі виконання трудової функції (тобто не мала кінцевого результату, а носила системний, постійний характер), а саме виконання обов`язків медичної сестри у стоматологічному центрі. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до інструкції для посади "Сестра медична зі стоматології" (під визначення якої підпадає посада «медична сестра у стоматологічному центрі»), затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 березня 2002 року № 117, медична сестра зі стоматології бере участь у лікувально-діагностичному процесі; виконує призначення лікаря-стоматолога; асистує лікарю під час проведення стоматологічних операцій; надає невідкладну долікарську допомогу; комплектує набори стоматологічного інструментарію; готує зліпочний та пломбувальний матеріал; проводить очистку порожнини рота та готує хворого до проведення наркозу тощо.
		Таким чином, обов`язки медичної сестри стоматологічного центру (підпункт 1.1. цивільно-правової угоди від 1 листопада 2019 року № 01/11-19), які передбачені Інструкцією для вказаної професії, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 березня 2002 року № 117, не відповідають переліку робіт, що вказані в акті виконаних робіт від      2 грудня 2019 року, складеного між ТОВ «АБМ-ВІТАДЕНТ» та ОСОБА_1 вже після закінчення дії цивільно-правової угоди.
		Також, суд першої інстанції правильно зазначив, що особа, яка виконує обов`язки медичної сестри зі стоматології, повинна мати відповідну кваліфікацію (неповна вища освіта (молодший спеціаліст) або базова вища освіта (бакалавр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Сестринська справа", "Лікувальна справа" або "Акушерська справа". Спеціалізація за фахом "Стоматологія"). При цьому працівник за означеною посадою має знати чинне законодавство про охорону здоров`я та нормативні документи, що регламентують діяльність закладів охорони здоров`я; організацію стоматологічної допомоги дорослому і дитячому населенню; права, обов`язки та відповідальність сестри медичної зі стоматології; симптоматику поширених стоматологічних захворювань, принципи їх лікування; послідовність дій лікаря-стоматолога; особливості догляду за стоматологічними хворими та пораненими з ушкодженнями щелепно-лицевої ділянки; призначення стоматологічного інструментарію та комплектування наборів за видами надання допомоги; основи фармакології, сумісність ліків засоби індивідуального захисту від гострих вірусних захворювань та особливо небезпечних інфекцій; санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в стоматологічному кабінеті-правила безпеки під час роботи зі стоматологічним обладнанням-правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом».
		40.          Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, Верховний Суд вважає, що з медичними сестрами також мало бути оформлено трудові відносини, а не цивільно-правові.
		41.          З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про відмову у позові є вірним, тоді як суд апеляційної інстанції невірно застосував норми матеріального права і помилково скасував законне і обґрунтоване рішення окружного адміністративного суду.
		42.          Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених ст. 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		43.          Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
		Керуючись ст. 345, 349, 353, 352, 355, 356 КАС України, Суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області - задовольнити.
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі №500/652/19 - скасувати.
		Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі №500/652/19 - залишити в силі
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                А.А. Єзеров
		 
		Суддя                                                                                                    В.М. Кравчук
		 
		Суддя                                                                                                    А.І. Рибачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...