Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/7647/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 10.12.2021. Зареєстровано: 10.12.2021. Оприлюднено: 13.12.2021.
Дата набрання законної сили: 06.12.2021
Номер судового провадження: 11-сс/991/715/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52021000000000435

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 991/7647/21
		Провадження №11-сс/991/715/21
		Слідчий суддя: Ногачевський В.В.
		Доповідач: Павлишин О.Ф.
		 
		 
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
		АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		06 грудня 2021 року                                                                        місто Київ
		 
		Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
		 
		головуючого - судді Павлишина О.Ф.,
		суддів: Никифорова А.С., Чорної В.В.,
		 
		секретар судового засідання Возна К.М.,
		 
		за участю:
		прокурора Гречишкіна В.В.,
		підозрюваного ОСОБА_1 ,
		захисників Моргуна Д.О., Шевченко Т.Ю.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Гречишкіна Віталія Вікторовича та захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Шевченко Тетяни Юріївни на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 листопада 2021 року щодо
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ленінград Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		 
		підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, у кримінальному провадженні №52021000000000435 від 09 вересня 2021 року,
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.11.2021 клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) задоволено частково, застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави - 336 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 762 720 (сімсот шістдесят дві тисячі сімсот двадцять) грн, покладено на підозрюваного обов`язки: прибувати до детектива, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає (м. Чернігів, Чернігівська область), без дозволу детектива, прокурора або суду (залежно від стадії кримінального провадження); утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; повідомляти детектива, прокурора або суд про зміну свого місця проживання (залежно від стадії кримінального провадження); здати на зберігання прокурору у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України і в`їзд в Україну, строком на два місяці.
		Вказану ухвалу оскаржили прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) Гречишкін В.В. та захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Шевченко Т.Ю. 
		Прокурор САП у своїй апеляційній скарзі зазначає, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам провадження.
		Посилається на такі обставини.
		Слідчий суддя не надав належну оцінку кількості ризиків, що сприяло застосуванню недостатньо суворого запобіжного заходу у вигляді застави, який не спроможний запобігти ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. 
		Досліджуючи ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя необґрунтовано відхилив доводи сторони обвинувачення щодо можливості знищення, пошкодження чи спотворення ОСОБА_1 матеріалів судової справи №620/12041/21, за позитивне рішення в якій він одержав неправомірну вигоду, так як оригінали матеріалів вказаної справи зберігаються в приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду, до якого у ОСОБА_1 є фізична можливість доступу.
		Слідчий суддя, встановлюючи відсутність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, не врахував, що ОСОБА_1 схильний до приховування свого дійсного фінансового та майнового стану. Дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на праві власності належить автомобіль «Mazda 6», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2009 року випуску. Фактичним користувачем цього автомобіля є ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_5 уклали угоду щодо придбання на ім`я ОСОБА_5 та ввезення на територію України з-за кордону автомобіля «Ford Edge». При цьому сторона захисту намагалась довести, що ОСОБА_5 перебуває на утриманні ОСОБА_1 . Також ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить його матері - ОСОБА_6 . Таким чином, із метою мінімізації ризиків майнових стягнень із себе ОСОБА_1 оформлює право власності на майно, яким фактично користується, на своїх рідних. Зокрема, майновим стягненням може бути конфіскація майна як вид покарання, передбачений ч.3 ст.368 КК України. Вчинення дій, направлених на ухилення від такого покарання, свідчить про наявність ризику, визначеного п.4 ч.1 ст.177 КПК України.
		ОСОБА_1 причетний до створення тексту заяви в інтересах ВК «Лутава», яка мала бути долучена до матеріалів судової справи №620/12041/21, надавав вказівки ОСОБА_2 подавати до Чернігівського окружного адміністративного суду позовні заяви без підпису, що суперечить принципам судочинства та свідчить про ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення - складання та видача завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей. Однак це не було враховано слідим суддею при оцінці ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
		Твердження сторони захисту про перебування на утриманні ОСОБА_1 4 осіб безпідставні, оскільки його мати не є членом його родини відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 .
		Слідчий суддя вважав за необхідне визначити обов`язки, зазначені у клопотанні детектива, зокрема, здати на зберігання детективу у кримінальному провадженні паспорт для виїзду за кордон. Однак визначив обов`язок здати на зберігання прокурору у кримінальному провадженні паспорт для виїзду за кордон, чим допустив суперечності у судовому рішенні.
		Визначаючи заставу у сумі 760 720 грн (336 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) слідчий суддя обмежився лише загальними фразами про достатність цього розміру для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, при цьому зазначивши про виключність провадження та необхідність вийти за межі застави, передбачені п.2 ч.5 ст.182 КПК України.
		Просить ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.11.2021 скасувати, постановити нову, якою клопотання детектива НАБУ задовольнити, застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, із можливістю внесення застави у розмірі 998 800 грн, що відповідає 440 розмірам прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки: прибувати до детектива, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження та за визначеною ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає (м. Чернігів, Чернігівська область), без дозволу детектива, прокурора або суду; утримуватися від спілкуватися зі свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та іншими свідками у провадженні; повідомляти детектива, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання детективу у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України і в`їзд в Україну.
		Захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Шевченко Т.Ю. у апеляційній скарзі з доповненнями зазначає, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Посилається на такі обставини.
		10.11.2021 в.о. Генерального прокурора Говдою Р.М. складено повідомлення про підозру судді Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за ч.3 ст.368 КК України. Повідомив йому про підозру та вручив копію повідомлення про підозру прокурор САП Гречишкін В.В. Законом України «Про тимчасове виконання обов`язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України, або Верховна Рада України за поданням Президента України» визначено, що у разі відсутності особи, яку призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України, її обов`язки тимчасово, але не більше одного місяця, виконує перший заступник (а у разі його відсутності - заступник) цієї посадової особи, призначений конституційно легітимною особою. При цьому чинний КПК України не передбачає можливості делегування процесуальних повноважень Генерального прокурора особі, яка тимчасово виконує його обов`язки, окрім випадку скасування постанов НАБУ відповідно до ч.6 ст.36 КПК України. Тому ця особа не може складати повідомлення про підозру або вчиняти інші процесуальні дії. Така позиція зазначена Великою Палатою Верховного Суду у постанові та окремій думці від 11.12.2019 у справі №536/2475/14-к, які підлягають врахуванню під час розгляду справ судами. Оскільки в.о. Генерального прокурора Говда P.M. не був уповноважений на здійснення (складення) повідомлення про підозру ОСОБА_1 , він також не мав повноважень надавати доручення згідно із ч.3 ст.481 КПК України здійснювати вручення повідомлення про підозру іншому прокурору. Відтак, ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного у передбаченому нормами КПК України порядку і до нього не можуть застосовуватися будь-які запобіжні заходи. Однак слідчий суддя під час розгляду клопотання, не здійснивши належного аналізу процесуального порядку складення повідомлення про підозру саме повноважною особою, зазначив правову оцінку вручення повідомлення про підозру, підтверджуючи законність цієї юридичної складової здійснення повідомлення про підозру.
		Обмеження свободи ОСОБА_1 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України є безпідставним. Так, за правилами ч.11 ст.182 КПК України застава повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу, якщо не була звернена в дохід держави. Аналіз положень ст.ст.182, 194, 196, 197, 199, 181, 203 КПК України в їх системному взаємозв`язку дає підстави для висновку, що лише запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою і домашнього арешту, а також перелічені в ч.5 ст.194 КПК України обмеження, діють певний, визначений ухвалою слідчого судді (суду) строк, а інші запобіжні заходи, в тому числі застава, обмеженого строку дії не мають і діють до їх скасування, зміни, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження. Тобто положеннями КПК України не визначено конкретного строку дії запобіжного заходу у виді застави.
		16.11.2021 Вищою радою правосуддя задоволено клопотання в.о. Генерального прокурора Говди P.M. та тимчасово, до 10.01.2022, відсторонено ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Також він здав закордонний паспорт до САП. Відтак, ці заходи дозволяють запобігти встановленим ризикам.
		На думку захисника, існує факт провокації ОСОБА_7 до вчинення неправомірних дій, які стали предметом порушення кримінального провадження, та його подальшого переслідування. Так, ОСОБА_2 ініціювала безпосереднє спілкування з суддею Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 , використовуючи власний мобільний термінал, здійснюючи надсилання повідомлень за допомогою застосунку VIBER, на номер, який їй відомий як телефонний номер, що належить судді, з метою отримання консультації щодо підготовки та подання позовної заяви про визнання протиправними дій та скасування рішення державного реєстратора. ОСОБА_2 , що підтверджується протоколом допиту свідка, мотивує свої дії тим, що їй необхідно у судовому порядку врегулювати ситуацію з підприємством її батька - ВК «Лутава» у спорі з державним реєстратором та вона вирішила, окрім зазначеного вище, звернутися безпосередньо до судді ОСОБА_1 . Із протоколів огляду мобільного терміналу ОСОБА_2 вбачається, що вона, посилаючись на певне коло нібито знайомих людей, продовжувала активними діями наполягати на зустрічі з суддею, здійснювала телефонні дзвінки та надсилання повідомлень відповідного змісту.
		Таким чином, ОСОБА_2 , повністю усвідомлюючи та бажаючи настання необхідного для неї результату, в активній формі ініціювала в позапроцесуальний спосіб зустрічі з ОСОБА_1 , який здійснює правосуддя у сфері публічних спорів із державою щодо питання, яке безпосередньо цікавило та стосувалося інтересу ОСОБА_2 та ВК «Лутава», окреслювала свої прагнення отримати переваги у вигляді консультацій, підказок, сприяння в отриманні позитивного результату із застосуванням підозрюваним влади, якою він наділений, при цьому використовувала інформацію з особистих даних судді: його номер мобільного телефону; його персональні дані та друзів/знайомих/колег; систематично подавала позовні заяви до суду, та, отримуючи відмову як в суді адміністративної, так і господарської спеціалізації, ініціювала необхідність «вирішення проблеми» та «небажання відзивати» подані позови, коли ті призначені до розгляду іншими суддями ніж ОСОБА_1 . 
		Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 15.11.2021, постановити нову, якою відмовити детективу НАБУ у задоволенні клопотання у повному обсязі.
		У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Шевченко Т.Ю. посилається на такі обставини.
		Ризик, передбачений п.1 ч.2 ст.177 КПК України, відсутній, оскільки ОСОБА_1 здав на зберігання закордонний паспорт прокурору, має міцні соціальні зв`язки та налагоджений побут у м. Чернігів, на його утриманні перебуває мати-пенсіонерка, він демонструє належну процесуальну поведінку. Крім цього, до більшості країн світу зараз заборонений в`їзд для громадян України у зв`язку із розповсюдженням коронавірусу COVID-19.
		Ухвалення слідчим суддею рішення у частині передання на зберігання закордонного паспорту прокурору, а не детективу, не змінює суті запобіжного заходу.
		Відсутній ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України, адже матеріали справи №620/12041/21 у завірених копіях перебувають в НАБУ, їх відскановані копії знаходяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС), а законодавством встановлений порядок відновлення матеріалів судового провадження. Використання ЄСІТС відбувається за допомогою електронного кабінету після обов`язкового проходження особою процедури реєстрації або автентифікації, яка здійснюється на початку кожної сесії за допомогою використання кваліфікаційного електронного підпису. Органом досудовою розслідування під час проведення обшуку в робочому кабінеті ОСОБА_1 вилучені принтери, персональні комп`ютери помічника судді ОСОБА_1 та його робочий комп`ютер, на якому знаходився файл із кваліфікаційним електронним підписом судді та паролем. Це унеможливлює доступ ОСОБА_1 до ЄСІТС, де знаходяться відскановані матеріали справи №620/12041/21, а внесення змін відображаються у реальному часі.
		Не існує й ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України. Так, автомобіль «Mazda 6», д.н.з. НОМЕР_2 , сірого кольору, 2009 року випуску, придбаний ОСОБА_5 у 2018 році, не новий, був у вжитку інших власників та на момент обрання запобіжного заходу строк його експлуатації - понад 10 років. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , придбана ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №1796 від 11.06.2012, а 18.05.2012 ОСОБА_1 призначено строком на 5 років на посаду судді Чернігівського окружного адміністративного суду. Тобто квартира, в якій ОСОБА_1 проживає разом зі своєю родиною, придбана у перші дні після призначення суддею його матір`ю, оскільки в нього не було фінансової можливості для цього. Посилання прокурора на укладення угоди про придбання автомобіля «Ford Edge» на ім`я ОСОБА_5 , який ввозиться із-за кордону на територію України, є припущенням та не підтверджується жодним доказом. Відтак, у ОСОБА_1 відсутня схильність до приховування майнового стану, все майно задеклароване з дотриманням норм чинного законодавства.
		Також відсутній ризик, визначений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя, у нього немає доступу до ЄСІТС, завірені копії матеріалів справи №620/12041/21 знаходяться у детективів НАБУ. Крім того, кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України, закінчене з моменту передання грошових коштів службовій особі. Тому ОСОБА_1 не може вчинити будь-якого іншого кримінального правопорушення.
		Доводи про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи щодо перебування, крім дружини, яка не працює та займається вихованням дітей, і двох неповнолітніх дітей на утриманні у ОСОБА_1 , ще й його матері-пенсіонерки суперечать ст.51 Конституції України, ст.202 Сімейного кодексу України щодо обов`язків повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
		ОСОБА_1 бездоганно виконує покладені обов`язки, не чинив спроби перешкодити кримінальному провадженню, з`являється на всі виклики слідчого і суду, що свідчить про належність його поведінки та відсутність ризиків. Натомість застосування до нього занадто великого розміру застави є порушення ст.21 Конституції України, ст.10 КПК України 
		Просить у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 998 800 грн, що відповідає 440 розмірам прожиткових мінімумів для працездатних осіб, відмовити.
		Прокурор САП Гречишкін В.В. у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, посилаючись на доводи, наведені у ній, та вважав необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника.
		Підозрюваний ОСОБА_1 , його захисники Моргун Д.О., Шевченко Т.Ю. у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги захисника Шевченко Т.Ю., посилаючись на доводи, наведені у ній, не визнали вимоги апеляційної скарги прокурора та надали пояснення, які аналогічні поданим письмовим запереченням. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, пояснення підозрюваного ОСОБА_1 , його захисників Моргуна Д.О., Шевченко Т.Ю., перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою, а апеляційна скарга захисника - необґрунтованою.
		У цьому провадженні встановлено такі обставини.
		НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №52021000000000435 від 09.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		09.11.2021 о 16:45 год. ОСОБА_1 затримано на підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.208 КПК України.
		10.11.2021 в.о. Генерального прокурора Говдою Р.М. у кримінальному провадженні №52021000000000435 від 09.09.2021 складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, згідно з яким ОСОБА_1 підозрюється у тому, що своїми умисними діями, які полягали в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		10.11.2021 за дорученням в.о. Генерального прокурора Говди Р.М. прокурором САП оголошено та вручено ОСОБА_1 повідомлення про підозру.
		12.11.2021 Вищою радою правосуддя за результатами розгляду подання в.о. Генерального прокурора надано згоду на утримання судді Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 під вартою.
		12.11.2021 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ, у якому він просив застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, із можливістю внесення застави у розмірі 998 800 грн, що відповідає 440 розмірам прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У разі внесення застави, покласти на підозрюваного наступні обов`язки: прибувати до детектива, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження та за визначеною ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає (м. Чернігів, Чернігівська область), без дозволу детектива, прокурора або суду; утримуватися від спілкуватися зі свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та іншими свідками у провадженні; повідомляти детектива, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання детективу у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України і в`їзд в Україну.
		Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя, оцінивши зазначені вище обставини, прийшов до таких висновків.
		Клопотання детектива про застосування запобіжного заходу, погоджене прокурором, відповідає вимогам, визначеним у ст.ст.184, 192 КПК України.
		Відповідно до ст.42 КПК України ОСОБА_1 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу, оскільки вручення йому повідомлення про підозру, підписаного в.о. Генерального прокурора, прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у провадженні не порушує гарантії суддівської незалежності та недоторканості.
		ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		Реальними є ризики того, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків.
		Не встановлено існування ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_1 .
		На цьому етапі застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним для дієвості відповідного кримінального провадження.
		Застосування більш м`якого ніж тримання під вартою запобіжного заходу у вигляді застави з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, забезпечить мету застосування запобіжних заходів та повною мірою зможе запобігти встановленим ризикам кримінального провадження без надмірного обмеження свободи підозрюваного. 
		Незастосування до підозрюваного запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту зможе запобігти реалізації ОСОБА_1 встановлених ризиків, а менш суворий запобіжний захід, ніж застава, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків) і руху кримінального провадження.
		При визначенні розміру застави необхідно вийти за межі, передбачені п.2 ч.5 ст.182 КПК України, та визначити його в сумі 336 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 762 720 грн. Саме такий розмір є співрозмірним із майновим станом підозрюваного, сумою грошових коштів, яка є предметом кримінально-протиправних дій, розумним із огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, зможе забезпечити належну поведінку ОСОБА_1 , запобігти встановленим ризикам кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
		У зв`язку із застосуванням до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави та встановленням ризиків необхідно визначити обов`язки, про які зазначає детектив у клопотанні, а саме: прибувати до детектива, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає (м. Чернігів, Чернігівська область), без дозволу детектива, прокурора або суду (залежно від стадії кримінального провадження); утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; повідомляти детектива, прокурора або суд про зміну свого місця проживання (залежно від стадії кримінального провадження); здати на зберігання прокурору у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України і в`їзд в Україну. Такі обов`язки за своїм характером не є занадто обтяжливими для ОСОБА_1 .
		Не підлягає задоволенню прохання про утримання від спілкування з іншими свідками у провадженні, адже відповідно до матеріалів кримінального провадження відомості про інших свідків, окрім ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відсутні.
		Свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України і в`їзд в Україну ОСОБА_1 має здати саме прокурору, який у разі направлення обвинувального акта до суду та розгляду справи по суті і надалі матиме процесуальний статус, на відміну від детектива.
		Однак із цими висновками слідчого судді колегія суддів не може погодитися у повній мірі з огляду на таке.
		У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому оскаржувана ухвала переглядається в межах апеляційних скарг прокурора та захисника.
		Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Із положень ст.42 КПК України вбачається, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Глава 22 КПК України регулює питання щодо порядку вручення письмового повідомлення про підозру.
		За загальним правилом, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором (ч.1 ст.277 КПК України). Однак, у ст.276 КПК України зазначено, що особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 КПК України.
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.481 КПК України письмове повідомлення про підозру судді здійснюється Генеральним прокурором або його заступником. 
		Наділення лише Генерального прокурора або його заступника повноваженнями щодо погодження і наступного підписання письмового повідомлення про підозру судді сумнівів не викликає, оскільки саме перевіркою наявності підстав для вчинення такої процесуальної дії виключно цими суб`єктами забезпечуються гарантії незалежності судді. Адже, за таких умов контроль за дотриманням законності повідомлення про підозру здійснюють представники прокуратури найвищого рівня. 
		При цьому з метою дієвого та безперервного здійснення функцій Генерального прокурора, зокрема і визначених п.3 ч.1 ст.481 КПК України, положеннями ч.3 ст.9 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що у разі відсутності Генерального прокурора його повноваження здійснює перший заступник Генерального прокурора, а в разі відсутності першого заступника - один із заступників Генерального прокурора. 
		Наказом Генерального прокурора №30-вд від 05.11.2021 на період відрядження Генерального прокурора Венедіктової І.В. виконання обов`язків Генерального прокурора покладено на першого заступника Генерального прокурора Говду Р.М.
		10.11.2021 в.о. Генерального прокурора Говдою Р.М. складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та за його дорученням прокурором САП оголошено та вручено ОСОБА_1 повідомлення про підозру.
		Покладення виконання обов`язків Генерального прокурора на першого заступника Генерального прокурора Говду Р.М. на період відрядження Генерального прокурора Венедіктової І.В. не звільняло його з посади першого заступника Генерального прокурора. Тому Говда Р.М. , як перший заступник Генерального прокурора, під час виконання обов`язків Генерального прокурора був наділений повноваженнями на письмове повідомлення про підозру судді ОСОБА_1 (складання та підписання) та міг доручити вручення прийнятого (складеного) і підписаного ним повідомлення про підозру судді іншому прокурору відповідно до приписів ч.3 ст.9 Закону України «Про прокуратуру» та п.3 ч.1 ст.481 КПК України.
		У апеляційній скарзі захисник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №536/2475/14-к, із аналізу якої вбачається, що суд касаційної інстанції дослідив та надав оцінку обставинам щодо вручення слідчим повідомлення про підозру судді, яке складене та підписане заступником Генерального прокурора України за дорученням останнього. Натомість питання щодо повідомлення про підозру судді не Генеральним прокурором або його заступником, а виконувачем обов`язків Генерального прокурора, у цій справі розглянуте не було. Відтак, колегія суддів приходить до переконання, що зазначене рішення суду касаційної інстанції не є релевантним до обставин цього провадження. Тому необґрунтованим є посилання апеляційної скарги захисника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №536/2475/14-к.
		Безпідставним є посилання апеляційної скарги захисника на те, що Законом України «Про тимчасове виконання обов`язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України, або Верховна Рада України за поданням Президента України» визначено, що у разі відсутності особи, яку призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України, її обов`язки тимчасово, але не більше одного місяця, виконує перший заступник (а у разі його відсутності - заступник) цієї посадової особи, призначений конституційно легітимною особою, оскільки насправді у ч.1 ст.1 цього Закону зазначено, що у разі звільнення (відставки) особи, яку призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України, або особи, яку призначає на посаду Верховна Рада України за поданням Президента України, обов`язки звільненої особи тимчасово, але не більше одного місяця, виконує перший заступник (а у разі його відсутності - заступник) цієї посадової особи, призначений конституційно легітимною особою. Тобто зазначена правова норма застосовується у випадку звільнення (відставки) особи, яку призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України, а не відсутності.
		Із огляду на це необґрунтованими є доводи апеляційної скарги захисника про те, що, оскільки чинний КПК України не передбачає можливості делегування процесуальних повноважень Генерального прокурора особі, яка тимчасово виконує його обов`язки, окрім випадку скасування постанов НАБУ відповідно до ч.6 ст.36 КПК України, ця особа не може складати повідомлення про підозру або вчиняти інші процесуальні дії.
		Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення дотримано порядку вручення письмового повідомлення про підозру, визначеного главами 22, 37 КПК України, судді Лобану Д.В. Відтак, він набув статусу підозрюваного та до нього може бути застосований запобіжний захід.
		Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. 
		Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені. Однак воно висвітлене у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що підлягає застосуванню українськими судами.
		Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011).
		Від фактів, які є причиною виникнення підозри не вимагається такого ж рівня переконливості, як від тих, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку. Крім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994; «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
		Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є ймовірною та достатньою для виправдання подальшого розслідування з ціллю висунення обвинувачення або спростування підозри, колегія суддів вважає, що з огляду на надані стороною обвинувачення докази, у слідчого судді були підстави для висновку про існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_1 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України.
		Цей висновок, на думку колегії суддів, достатньо мотивований та відповідає положенням КПК України, а доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо провокації злочину його не спростовують.
		Так, на цій стадії встановлено нижчі критерії до стандарту доказування, які зобов`язують слідчого суддю з`ясувати лише наявність достатніх доказів, які виправдовують необхідність здійснення досудового розслідування та не передбачають обов`язку встановлення вини конкретної особи. Тому доводи апеляційної скарги захисника про існування факту провокації ОСОБА_7 до вчинення неправомірних дій, які стали предметом порушення кримінального провадження, та його подальшого переслідування є неспроможними, оскільки у разі виявлення за матеріалами кримінального провадження ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, саме суд під час розгляду справи по суті має це перевірити шляхом дослідження відповідних обставин і лише після цього зробити висновок щодо наявності (відсутності) такого факту і, як наслідок, щодо належності, допустимості й достатності доказів у справі для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
		Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов до правильного висновку про наявність ризиків того, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків.
		При цьому помилковими є посилання апеляційної скарги прокурора на те, що досліджуючи ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя необґрунтовано відхилив доводи сторони обвинувачення щодо можливості знищення, пошкодження чи спотворення ОСОБА_1 матеріалів судової справи №620/12041/21, так як оригінали матеріалів вказаної справи зберігаються в приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду, до якого у ОСОБА_1 є фізична можливість доступу, оскільки матеріали справи №620/12041/21 у завірених копіях перебувають в НАБУ, їх відскановані копії знаходяться в ЄСІТС, органом досудовою розслідування під час проведення обшуку в робочому кабінеті ОСОБА_1 вилучено його робочий комп`ютер, на якому був файл із кваліфікаційним електронним підписом судді та паролем, необхідні для ходу в ЄСІТС.
		Однак обґрунтованими є доводи апеляційної скарги прокурора про те, що слідчий суддя безпідставно відхилив наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки не врахував, що ОСОБА_1 схильний до приховування свого дійсного фінансового та майнового стану. 
		Так, автомобіль «Mazda 6», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2009 року випуску відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу придбаний ОСОБА_5 у 2018 році; Хоча між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і не було укладено угоди про придбання автомобіля «Ford Edge» на ім`я ОСОБА_5 , однак із протоколу допиту ОСОБА_3 від 09.11.2021 вбачається, що він консультував ОСОБА_1 щодо порядку придбання та ввезення на територію України із-за кордону автомобіля «Ford Edge», який обрав останній. Станом на дату допиту сплачено витрати на доставку автомобіля та митні платежі. Оплата здійснювалась безготівково через банк від імені ОСОБА_5 . Цей автомобіль на час допиту знаходився у Одеському порту та проходив процедуру розмитнення. Тобто із вказаного вбачається намір ОСОБА_1 на придбання автомобіля «Ford Edge». 
		Відтак, колегія суддів вважає встановленою наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 схильний до приховування свого дійсного фінансового і майнового стану та із метою мінімізації ризиків майнових стягнень із себе оформлює право власності на майно, яким фактично користується, на своїх рідних.
		Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що існує ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 причетний до створення тексту заяви в інтересах ВК «Лутава», яка мала бути долучена до матеріалів судової справи №620/12041/21, надавав вказівки ОСОБА_2 подавати до Чернігівського окружного адміністративного суду позовні заяви без підпису, що суперечить принципам судочинства та свідчить про ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення - складання та видача завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не має доступу до ЄСІТС, так як органом досудовою розслідування під час проведення обшуку в робочому кабінеті ОСОБА_1 вилучено його робочий комп`ютер, на якому знаходився файл із кваліфікаційним електронним підписом судді та паролем, завірені копії матеріалів справи №620/12041/21 знаходяться у детективів НАБУ. Крім того, кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України, закінчене з моменту передання грошових коштів службовій особі. Тому ОСОБА_1 не може вчинити зазначеного прокурором кримінального правопорушення чи продовжувати те, в якому підозрюється.
		Посилання апеляційної скарги захисника на те, що, оскільки 16.11.2021 Вищою радою правосуддя задоволено клопотання в.о. Генерального прокурора Говди P.M. та тимчасово, до 10.01.2022, відсторонено ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, цей захід дозволить запобігти встановленим ризикам, є необґрунтованими, так як відсторонення від посади відбулося після постановлення слідчим суддею оскаржуваного рішення 15.11.2021.
		Однак колегія суддів не може погодитись із висновком слідчого судді про те, що незастосування до підозрюваного запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту зможе запобігти реалізації ОСОБА_1 встановлених ризиків.
		Так, обираючи щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави, слідчий суддя належним чином не звернув уваги на обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачені ч.1 ст.178 КПК, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за вчинення якого особа карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, існування підстав вважати, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		Також при оцінці достатності більш м`якого запобіжного заходу слідчий суддя врахував такі обставини. ОСОБА_1 є суддею, не відсторонений від посади, в його провадженні перебувають інші нерозглянуті справи, за місцем роботи характеризується позитивно. Він був затриманий 09.11.2021 16:45 год., а після спливу 60 годин 12.11.2021 був звільнений. Будь-яких спроб переховуватися від НАБУ або суду він не здійснив, зокрема, прибув до Вищого антикорупційного суду 15.11.2021 о 09:00 год. для розгляду клопотання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Відсутні докази, що за період 12-15.11.2021 ОСОБА_1 здійснював спроби впливати на будь-яких свідків. Вказані обставини в сукупності з іншими призвели до висновку слідчого судді про достатність та дієвість запобіжного заходу у вигляді застави. 
		Однак слідчий суддя не дав оцінку можливості здійснення правосуддя суддею, не відстороненого від посади, який підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину. 
		Також колегія суддів вважає, що належна процесуальна поведінка до розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу не є доказом не зацікавленості підозрюваного в уникненні небезпеки бути взятим під варту, з якою пов`язана присутність у засіданні суду, оскільки така небезпека урівноважується як можливістю апеляційного оскарження рішення слідчого судді, так і можливістю внесення застави. 
		Крім того, сама лише наявність утриманців та стан здоров`я членів сім`ї підозрюваного не може унеможливлювати досягнення завдань кримінального провадження, адже це ставить під сумнів ефективність та дієвість кримінального процесу.
		За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність у цьому випадку обрання щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вищенаведені обставини у сукупності свідчать про неможливість усунення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, встановлених щодо ОСОБА_1 , у менш обтяжливий спосіб.
		Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України в ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Твердження в апеляційній скарзі захисника, що обмеження свободи ОСОБА_1 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України є безпідставним, визнається колегією суддів помилковим. 
		Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Таким обмеженням може бути необхідність з`ясувати фактичні обставини кримінального правопорушення під час здійснення досудового розслідування. А тому зазначені в ч.5 ст.194 КПК України обмеження, які встановлюються на підставі закону та в порядку встановленому законом, не порушують конституційних прав людини і громадянина. 
		Згідно із ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
		Положеннями ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
		При визначенні розміру застави колегія суддів враховує насамперед специфіку цього кримінального провадження, що полягає в одержанні суддею неправомірної вигоди та поглиблює недовіру суспільства до судових органів в цілому, тяжкість інкримінованого правопорушення, існування встановлених ризиків та приходить до висновку, що необхідно вийти за межі, передбачені п.2 ч.5 ст.182 КПК.
		Відповідно до декларації ОСОБА_1 за 2020 рік його заробітна плата склала 1057586 грн, також він вказав, що має готівкові кошти у розмірі 10 000 доларів США та 28 575 грн на банківських рахунках; він є власником 25% квартири у місті Києві площею 69,9 кв.м; його дружина є власником автомобіля «Mazda 6» вартістю 135 150 грн, а також 14,29% квартири у місті Києві площею 28,53 кв.м; його мати є власником квартири площею 53,7 кв.м у місті Чернігові вартістю 226 613 грн, він здійснює придбання автомобіля «Ford Edge», на доставку та митні платежі щодо якого ним було сплачено витрати. Окрім цього, 7000 доларів США, переданих 07.10.2021 ОСОБА_1 ОСОБА_2 , так і не були віднайдені. 
		Із огляду на зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що такій меті цілком може відповідати застава у сумі 998 800 грн 00 коп, що становить 440 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		Саме такий розмір застави є співрозмірним із майновим станом підозрюваного, сумою грошових коштів, яка є предметом кримінально-протиправних дій, та розумним із огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти встановленим ризикам кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
		У разі внесення застави на підозрюваного  ОСОБА_1  необхідно покласти обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: 1) прибувати до детектива, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження та за визначеною ними періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає (м. Чернігів, Чернігівська область), без дозволу детектива, прокурора або суду; 3) утримуватися від спілкуватися зі свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та іншими свідками у провадженні; 3) повідомляти детектива, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; 4) здати на зберігання детективу у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України і в`їзд в Україну.
		При цьому колегія суддів враховує, що досудове слідство у провадженні триває, і не виключена можливість встановлення органом досудового розслідування інших свідків, спілкування з якими підозрюваного може зашкодити встановленню фактичних обставин кримінального правопорушення.
		Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати із постановленням нової, якою клопотання детектива задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави та покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а у задоволенні апеляційної скарги захисника підозрюваного - відмовити.
		Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Гречишкіна Віталія Вікторовича задовольнити.
		Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 листопада 2021 року скасувати.
		Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Кальки І.З., погоджене прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Гречишкіним В.В., про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
		Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ленінград Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обіймає посаду судді Чернігівського окружного адміністративного суду, раніше не судимий, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 03 лютого 2022 року включно, із можливістю внесення застави у розмірі 998 800 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, що відповідає 440 розмірам прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:
		- прибувати до детектива, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження та за визначеною ними періодичністю;
		- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає (м. Чернігів, Чернігівська область), без дозволу детектива, прокурора або суду;
		- утримуватися від спілкуватися зі свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та іншими свідками у провадженні;
		- повідомляти детектива, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
		- здати на зберігання детективу у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України і в`їзд в Україну.
		Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити до 03 лютого 2022 року включно.
		Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
		У задоволенні апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Шевченко Тетяни Юріївни відмовити.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та у касаційному порядку оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий:                                                                О.Ф. Павлишин
		 
		 
		 
		Судді:                                                                         А.С. Никифоров
		 
		 
		 
		                                                                               В.В. Чорна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...