Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/12473/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 10.12.2021. Зареєстровано: 12.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2021.
Дата набрання законної сили: 10.01.2022
Номер судового провадження: 2/638/952/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа № 638/12473/18
		        Провадження № 2/638/952/21
		 
		10.12.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова
		в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.
		за участю секретаря Запорожець Д. Д.
		з участю судового розпорядника Календіної А. С.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про визнання факту невиконання зобов`язань та стягнення моральної шкоди,-
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 усерпні 2018року звернувсядо Дзержинськогорайонного судум.Харкова зпозовом доПублічного акціонерноготовариства «Укртелеком»про визнанняфакту невиконаннязобов`язань тастягнення моральноїшкоди,а самепросить судвизнати фактневиконання відповідачемсвоїх зобов`язаньпо наданнюпозивачу послуги«Інтернет відУкртелеком»;зобов`язати відповідачарозумний строквідновити позивачупослугу «Інтернетвід Укртелеком»;стягнути звідповідача накористь позивачавідшкодування моральноїшкоди 4200,00грн.Вимоги позовуобґрунтовано тим,що 07.06.217року позивачзвернувся доПублічного акціонерноготовариства «Укртелеком»(м.Харків,пр-т.Людвіга Свободи,31-А)із заявоюпро підключенняпозивача допослуги «Інтернетвід Укртелеком»та черезкілька дніву ньогоз`явився інтернет.04.08.2017року наданняпослуги «Інтернетвід Укртелеком»було зупинено.Про фактнеотримання послугипозивач інформуваввідповідача,та отримаввідповідь проте,що лінійно-кабельніспоруди зв`язкупошкоджено.Станом накінець серпня2018року позивачне отримуєпослуги «Інтернетвід Укртелеком»,тобто напротязі 14місяців відповідачобманює позивача,обіцяючи надатипослугу.Такими діямивідповідача позивачунанесена моральнашкода,яку віноцінив у4200,00грн.,згідно розрахункусуми моральноїшкоди від13.08.2019року 7500грн.,згідно розрахункусуми моральноїшкоди від30.10.2019року 8100грн.,згідно розрахункусуми моральноїшкоди від22.01.2020року 8700грн., згідно розрахунку суми моральної шкоди від 04.03.2020 року  9300 грн. Просить суд позов задовольнити, захистити його права як споживача послуг.
		Представник відповідача  Акціонерного товариства «Укртелеком» Кононенко В. П. надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Так, дійсно, з 04.08.2017 по 16.11.2017 року послуга не надавалась з підстав пошкодження лінійно-кабельних споруд, у зв`язку з цим, абонентна плата не нараховувалась, крім того ПАТ «Укртелеком» самостійно компенсував незручності, сплативши штраф, передбачений ст. 40 Закону України «Про телекомунікації», який був зарахований на рахунок позивача. В подальшому, в оскаржуваний період лінійно-кабельні споруди зв`язку відповідача, що забезпечували інтернет-зв`язок за адресою позивача кілька разів ставали об`єктом злочинних посягань, що підтверджується копією обвинувального акту. Оскільки послуги інтернет-зв`язку надаються централізовано, пошкодження кабелю інтернет-зв`язку в будь-якому місці його проходження тягне за собою припинення зв`язку для всіх абонентів, що знаходяться за адресою пошкодження і далі, по всьому проходженню лінії зв`язку. Послуги телефонного зв`язку надаються по окремим лініям, що не співпадають з кабелями інтернет-зв`язку. Неналежне виконання зобов`язань з надання телекомунікаційних послуг було наслідком викрадання та пошкодження зловмисниками лінійних та станційних споруд, що використовуються АТ «Укртелеком» як оператором телекомунікацій. Більш того, позивач мав можливість за необхідності скористуватись альтернативним інтернет-зв`язком. В позовній заяві і доданих документах не підтверджено наявність моральної шкоди, не вказано, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, якими саме протиправними діяннями потерпілого у зв`язку з пошкодженням лінійних споруд - ПАТ «Укртелеком» була заподіяна шкода саме позивачу, як саме він страждав протягом 14 місяців, до якого медичного закладу він у зв`язку з цим звертався. Просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. 
		Відповідь на відзив від позивача ОСОБА_1 до суду не надходила.
		Суд, дослідивши доводи сторін, викладені у письмових заявах по суті справи, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
		Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.
		Оцінюючи аргументи, викладені в позові, відзивах та поясненнях щодо нього, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
		Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
		Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
		Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Як встановлено матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» у відповідь на звернення абонента ОСОБА_1 повідомило останнього про те, що телекомунікаційні послуги не надаються з 04.08.2017 року через пошкодження лінійно-кабельних споруд зв`язку. Також товариство роз`яснило позивачу, що проводиться значний обсяг відновлювальних робіт та придбається додаткова кабельно-провідникова продукція. ПАТ «Укртелеком» докладає максимум зусиль для забезпечення споживачів якісними телекомунікаційними послугами (листи від 05.09.2017 року за вих. №20-09/6451, від 11.12.2017 року за вих. №54480914-вих-63І260, від 28.02.2018 року за №55304457-вих-63і260) (а. с. 5-7).
		Також судом встановлено, що адресою позивача ОСОБА_1 , за якою відповідачем - Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» надавались послуги є: АДРЕСА_1 .
		Статтею 32 Закону України «Про телекомунікації» передбачено права споживачів телекомунікаційних послуг на державний захист своїх прав, своєчасне і якісне одержання телекомунікаційних послуг, повернення від оператора, провайдера телекомунікацій невикористаної частини коштів у разі відмови від передплачених телекомунікаційних послуг у випадках і порядку, визначених правилами надання і отримання цих послуг, відмову від телекомунікаційних послуг у порядку, встановленому договором про надання телекомунікаційних послуг. 
		Згідно до частини 1 статті 40 цього Закону, оператор, провайдер телекомунікацій несе перед споживачами за ненадання або неналежне надання телекомунікаційних послуг таку майнову відповідальність: 1) за ненадання оплачених телекомунікаційних послуг або надання їх в обсязі, меншому за оплачений, у розмірі оплаченої вартості ненаданих послуг та штрафу в розмірі 25 відсотків вартості послуг; 2) за затримку передавання телеграми, що призвело до її невручення або до несвоєчасного вручення, штраф у розмірі 50 відсотків вартості оплаченої послуги, а також повернення споживачу отриманих за послугу грошей; 3) за безпідставне відключення кінцевого обладнання, у розмірі абонентної плати за весь період відключення; 4) за безпідставні скорочення чи зміну переліку послуг, у розмірі абонентної плати за один місяць; 5) в інших випадках - у розмірах, передбачених договором про надання телекомунікаційних послуг; 6) у разі неусунення протягом однієї доби із зафіксованого моменту подання абонентом заявки щодо пошкодження телекомунікаційної мережі, яке унеможливило доступ споживача до послуги або знизило до неприпустимих значень показники якості телекомунікаційної послуги, абонентна плата за весь період пошкодження не нараховується, а оператор телекомунікацій у разі неусунення пошкодження протягом п`яти діб із зафіксованого моменту подання абонентом відповідної заявки сплачує споживачу штраф у розмірі 25 відсотків добової абонентної плати за кожну добу перевищення цього терміну, але не більше ніж за три місяці.
		Відповідно до пункту 55 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №295, припинення надання послуг (послуги) може здійснюватися оператором, провайдером у разі припинення відповідно до законодавства дії договору, в тому числі його дострокового розірвання, або внесення до договору змін щодо припинення надання однієї чи кількох послуг, замовлених абонентом за письмовою заявою абонента у строк, що не перевищує семи календарних днів з моменту отримання оператором заяви, якщо більший строк не зазначений у заяві, крім перенесення абонентського номера.
		Статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
		Згідно зі статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про телекомунікації» оператори, провайдери телекомунікацій не несуть майнової відповідальності перед споживачами телекомунікаційних послуг за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань з надання телекомунікаційних послуг унаслідок дії непереборної сили (землетрус, повінь, ураган тощо), викрадання чи пошкодження зловмисниками лінійних та станційних споруд, що використовуються оператором телекомунікацій, або з вини споживача у випадках, передбачених цим Законом.
		Тобто, наведений закон визначає випадки, коли надавач послуг - ПАТ «Укртелеком» не несе матеріальної відповідальності за ненадання телекомунікаційних послуг, одним із яких є викрадення кабельної лінії зв`язку третіми особами.
		Судом достовірновстановлено,що вперіод з05.12.2018по 24.01.2019 ОСОБА_2 , вчинив ряд крадіжок за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_4 , АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_5 , АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 . Зокрема, 22.01.2019 року, близько 13:00 год., ОСОБА_2 , маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих спонукань та маючи корисливу мету на заволодіння чужим майном, з метою незаконного збагачення, діючи повторно, з метою подальшої реалізації викрадених предметів, для задоволення своїх матеріальних потреб проник у підвальне приміщення під`їзду №4 за адресою: АДРЕСА_5 , де побачив кабельно-провідникову трасу зв`язку, що розташована на стіні підвального приміщення та перебувало на балансі ПАТ «Укртелеком». Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне заволодіння чужим майном, ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, за допомогою раніше заготовленого ножі зрізав із кабельної траси, кабель ТППеп 50x2x0,4 - довжиною 46 м, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №4176 від 28.02.2019 року складає 1433,36 грн., кабель ТППеп 50x2x0,4 - довжиною 5 м, вартістю 155,80 грн., кабель ТППеп 30x2x0,4 - довжиною 18 м, вартістю 347,04 грн., та поклавши викрадені ним предмети до раніше заготовленої полімерної сумки покинув підвальне приміщення будинку, в подальшому розпорядившись викраденими речами на власний розсуд.
		Вказане підтверджується обвинувальним актом у кримінальному провадженні №42019221090000068 від 07.02.2019 року, вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.04.2019 року по справі №638/1391/19, заявою Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про вчинене кримінальне правопорушення, дефектним актом №013-0119-322ЛД2Х, з якого вбачається, що при обстеженні кабельної лінії зв`язку АТС-336 (інв. №26504) в підвальному приміщенні будинку між 4, 5 та 6 під. Було виявлено крадіжку кабелю зв`язку ТППеп 50x2x0,4 - довжиною 46 м, ТППеп 50x2x0,4 - довжиною 5 м, ТППеп 30x2x0,4 - довжиною 18 м. 
		При цьому, суд враховує ту обставину, що послуги інтернет-зв`язку надаються централізовано, та пошкодження кабелю інтернет-зв`язку в будь-якому місці його проходження тягне за собою припинення зв`язку для всіх абонентів, що знаходяться за адресою пошкодження і далі по всьому проходженню лінії зв`язку.
		Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно зі статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1 зазначив, що ненадання інтернет послуг призвели до спричинення йому моральної шкоди, яку станом на 04.03.2020 року він оцінює у 9300, 00 грн.
		За змістом статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.
		При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч.3 ст.12, та 81 ЦПК України.
		Суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами те, що саме діями відповідача йому завдана моральна шкода, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діями відповідача та його вини в заподіянні моральної шкоди; не зазначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. 
		Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
		Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
		Позивач ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань, встановлення факту протиправності дій відповідача, факту наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) відповідача і його вини в заподіянні цієї шкоди.
		Таким чином, оскільки позивач всупереч свого процесуального обов`язку не довів наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що відповідно до статей 12, 80 ЦПК України є його процесуальним обов`язком, у суду не має підстав для стягнення такої шкоди на користь позивача, тому суд і ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю.
		Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, висловленій у справі №336/7861/16-ц, провадження №61-34823св18, Законом України «Про телекомунікації», який є спеціальним законом відносно Закону України «Про захист прав споживачів», не передбачено відшкодування моральної шкоди унаслідок припинення надання послуг споживачу. Неможливість відшкодувати моральну шкоду, якщо це не передбачено договором або законом, роз`яснено судам Верховним Судом України у пункті 2 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (з відповідними змінами).
		Так, при зверненні до суду позивач був звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим, у відповідності до статті 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок держави.
		Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про визнання факту невиконання зобов`язань та стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.
		Керуючись ст.ст. 15-16, 23 ЦК України та на підставі ст.ст.12, 13, 43, 49, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про визнання факту невиконання зобов`язань та стягнення моральної шкоди  відмовити.
		Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок держави.
		Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Головуючий:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...