Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/3835/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: 10.12.2021. Зареєстровано: 12.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2021.
Дата набрання законної сили: 10.12.2021
Номер судового провадження: 11-кп/813/1063/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014160470010052

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-кп/813/1063/21
		Номер справи місцевого суду: 521/3835/15-к 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1 
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10.12.2021 року                                    м. Одеса
		Одеський апеляційний суд у складі:
		головуючий суддя  ОСОБА_2 ,
		судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
		за участю:
		секретарів судового засідання  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		прокурорів  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		обвинувачених  ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		захисника  ОСОБА_12 ,
		потерпілого  ОСОБА_13 ,
		перекладача -  ОСОБА_14 ,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційніскарги прокурораОдеської місцевоїпрокуратури №2 ОСОБА_15 ,захисника обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 -адвоката ОСОБА_12 та потерпілого ОСОБА_13 на вирокМалиновського районногосуду м.Одеси від29.05.2020рокуу кримінальномупровадженні №120141604700010052,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідувань18.12.2014року,відносно ОСОБА_10 ,обвинуваченого зап.6ч.2ст.115,ч.4ст.187КК Українита     ОСОБА_11 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 309 КК України, 
		установив
		Оскаржуваним вироком суду першої інстанції:
		ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хелвачаурі, Р. Грузія, громадянина Республіки Грузія, маючого середню освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
		визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України та призначено йому покарання:
		-за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України  у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років, з конфіскацією майна;
		-за ч. 4 ст. 187 КК України  у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років, з конфіскацією майна;
		На підставі ч. ч. 1-3 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у виді 13 (тринадцяти) років та 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. 
		Відповідно до ч. 5ст. 72 КК України(в редакції від 26.11.2015 року), строк попереднього ув`язнення ОСОБА_10 обчислюється з розрахунку: один день попереднього ув`язнення, відповідає двом дням позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_10 рахується з дати його фактичного затримання, тобто з 18.12.2014 року.
		Зараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_10 строк його попереднього ув`язнення в період з 18.12.2014 року по день набрання вироком законної сили включно.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 , заявлений до обвинуваченого ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної шкоди понесеної внаслідок здійснення поховання  задоволено у повному обсязі, стягнуто на користь ОСОБА_13 суму завданих йому матеріальних збитків розмірі 130 000 гривень.
		ОСОБА_11 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Каспі, Республіки Грузія, громадянина Р. Грузія, маючого вищу освіту, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей 2008 та 2015 років народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , останнє місце проживання: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, -
		визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання:
		-за ч. 4 ст. 187 КК України  у виді позбавлення волістроком на 11 (одинадцять) років, з конфіскацією майна;
		-за ч. 1 ст. 309 КК України  у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
		На підставі ст. ст.49,74,106 КК України, звільнено ОСОБА_11 від покарання призначеного судом за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
		Відповідно до ч. 5ст. 72 КК України(в редакції від 26.11.2015 року), строк попереднього ув`язнення ОСОБА_11 обчислюється з розрахунку: один день попереднього ув`язнення, відповідає двом дням позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_11 вираховується з дати його фактичного затримання, тобто з 19.12.2014 року.
		Зараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_11 строк його попереднього ув`язнення в період з 19.12.2014 року по день набрання вироком законної сили включно.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 , заявлений до обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної шкоди  задоволено у повному обсязі стягнено в солідарному порядку у рівних долях, на користь ОСОБА_13 загальну суму у розмірі 2239 866 гривень 19 коп., завданих йому злочином матеріальних збитків, яка еквівалентна: 61 000 доларів США, 5 380 євро, 90 000 російських рублів та 485 000 гривень, згідно з офіційним курсом НБУ станом на 29.05.2020 року.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 , заявлений до обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди  задоволено частково, стягнуто на користь ОСОБА_13 , за завдану йому моральну шкоду внаслідок скоєного злочину, суму у розмірі 2000 000 гривень.
		Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_13 , за завдану йому моральну шкоду внаслідок скоєного злочину, суму у розмірі 500 000 гривень.
		Вироком також вирішено питання щодо долі речових доказів та процесуальних витрат.
		 
		Оскаржуваним вирокомсуду ОСОБА_10 та ОСОБА_11  визнано винуватими у тому, що 18.12.2014 року о 19:30 годині, разом з невстановленою в ході досудового розслідування і розгляду справи в суді особа, діючи за попередньою змовою між собою, прибули до двору розташованого біля будинку АДРЕСА_4 з метою вчинення розбійного нападу щодо ОСОБА_13 .
		Перебуваючи у зазначеному місці, помітивши ОСОБА_13 , який на власному автомобілі марки «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1 приїхав до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , де він проживав у квартирі під АДРЕСА_5 , ОСОБА_10 , разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою, швидким кроком попрямували до ОСОБА_13 , який в цю мить вийшов із автомобіля, тримаючи при собі у правій руці портфель коричневого кольору, в якому знаходились грошові кошти.
		ОСОБА_11 у цей часзалишався на відстані 20 метрів від вказаного автомобіля ОСОБА_13 спостерігаючи за діями спільників та навколишньою обстановкою з метою їх попередження у разі появи сторонніх осіб та забезпечення таким чином можливості заволодіння майном ОСОБА_13 ..
		У цей час, ОСОБА_10 , підійшовши швидким кроком до ОСОБА_13 ззаду, наніс йому чотири удари ножом в спину, один з яких був проникаючим у грудну клітину.
		Отримавши удари в спину, ОСОБА_13 закричав і повернувся обличчям до нападників. В цей момент ОСОБА_10 наніс йому удар ножом в область обличчя, спричинивши різану рану правої щоки, після чого наніс удар ножом в область правої кісті руки, в якій ОСОБА_13 тримав портфель з грошовими коштами. У цю мить, невстановлена особа вихопила з рук ОСОБА_13 портфель коричневого кольору, в якому знаходилось:61000 доларів США (згідно валютного курсу НБУ на 18.12.2014, складало 961 878.317 гривень), 5380 євро (згідно валютного курсу НБУ на 18.12.2014, складало 105 602.0025 гривень), 90 000 російських рублів (згідно валютного курсу НБУ на 18.12.2014, складало 20 935.8 гривень) та 495 000 гривень. Загальна сума завданої матеріальної шкоди на день вчинення злочину в перерахунку на національну валюту склала 1 583 416.1195 гривень. Заволодівши зазначеним портфелем з грошовими коштами ОСОБА_13 , двоє нападників почали тікати з місця події.
		Почувши крики ОСОБА_13 про допомогу, з будинку АДРЕСА_4 , вибіг його син ОСОБА_16 , який знаходився в квартирі під АДРЕСА_5 зазначеного будинку, де проживав разом з батьками.
		Побачивши протиправні дії нападників, ОСОБА_16 почав наздоганяти ОСОБА_10 та невстановлену досудовим слідством та судом особу, які відбігали з місця події з портфелем його батька - ОСОБА_13 .
		Наздогнавши ОСОБА_10 та невстановлену досудовим слідством та судом особу у дворі біля будинку №14-б по вул. Комітетській у м. Одесі, ОСОБА_16 намагався їх затримати. В ході фізичного протистояння, ОСОБА_10 та невстановлена особа повалили ОСОБА_16 на землю і почали наносити йому удари ногами і рукам в область тіла і голови. Після того, як ОСОБА_10 наніс ОСОБА_16 декілька ударів в область голови, до них підійшов ОСОБА_11 , який був озброєний пістолетом, і зробив постріл в бік голови ОСОБА_16 , проте влучання кулі у потерпілого внаслідок зазначеного пострілу не відбулося.
		Після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння майном ОСОБА_13 , ОСОБА_11 схопив портфель останнього з грошовими коштами і почав з зазначеним портфелем з місця злочину тікати.
		Слідом за ОСОБА_11 побігли ОСОБА_10 і невстановлена особа. ОСОБА_16 у цей час залишався лежати на землі. Підвівшись з землі і побачивши скривавленого батька, ОСОБА_16 знову почав переслідувати нападників.
		Приблизно через 10 метрів, від місця з якого піднявся ОСОБА_16 , останній наздогнав нападників, проте невстановлена особа озброївшись пістолетом, з метою його зупинення, здійснила постріл, внаслідок якого ні в кого з присутніх не влучила, та продовжила тікати.
		Приблизно ще через 20 метрів, у напрямку першої парадної будинку № 14-а по вул. Комітетській у м. Одесі, ОСОБА_16 знову наздогнав зазначених нападників та схопив ОСОБА_10 і почав його фізично утримувати. Під час спроби звільнитись від ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , з метою збереження викраденого майна та уникнення встановленої законом відповідальності, почав наносити ОСОБА_16 удари ножем в різні частини тіла, завдаючи при цьому численні тілесні ушкодження. Від нанесених ОСОБА_10 двох ножових проникаючих ударів в область грудей ОСОБА_16 почав втрачати свідомість. При цьому ОСОБА_16 продовжував утримувати ОСОБА_10 .. У цю мить ОСОБА_11 та інший невстановлений нападник, з викраденим у ОСОБА_13 портфелем з грошовими коштами у кількості: 61000 доларів США, 5380 євро, 90 000 російських рублів, та 495 000 гривень, з місця події зникли, заволодівши зазначеним майном потерпілого.
		Після цього, до втрачаючого свідомість ОСОБА_16 підбіг його батько ОСОБА_13 та почав також утримувати ОСОБА_10 .. На допомогу ОСОБА_13 також підійшли інші очевидці злочину, які допомогли утримувати ОСОБА_10 безпосередньо до приїзду поліції.
		В наслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_17 помер на місці скоєння злочину.
		Завдане ОСОБА_13 під час розбійного нападу ОСОБА_10 тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення правої половини грудної клітки відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
		Крім того, 19.12.2014 року, о 16:00 годині, в ході проведення співробітниками Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області невідкладного обшуку затриманого ОСОБА_11 , без ухвали слідчого судді, в рамках кримінального провадження № 12014160470010052, який здійснювався біля будинку № 16 по провулку Севастопольському у м. Одесі, у останнього, з правої кишені брюк, які були одягнуті на ньому, було виявлено та вилучено порошкоподібну речовину сіро-коричневого кольору масою 0,4816 грам, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - героїн (діацитилморфін). Згідно висновку експерта № 1701 від 20.12.2014 року вказана порошкоподібна речовина містить 0,2164 гр. особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено  героїну (діацитилморфін). Зазначений наркотичний засіб ОСОБА_11 отримав у невстановленої особи у невстановлений спосіб та перебуваючи за вищезазначеною адресою зберігав при собі 19.12.2014 року о 16 годині, без мети збуту.
		 
		В апеляційній скарзіпрокурор Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_15 , не оспорюючи фактичних обставин справи, вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинувачених внаслідок м`якості призначеного покарання.
		В доповненнях до апеляційної скарги прокурор вказує, що:
		- судом допущено порушення вимог ст. 65 КК України в частині врахування при призначенні покарання тяжкості злочину та осіб винних у його скоєнні;
		- судом не в повній мірі враховано ті обставини, що засуджені не давали слідству та суду жодних показів та не визнали своєї вини;
		- судом не в повній мірі враховано важкість та характер вчинених злочинів;
		- посилання суду на вчинення ОСОБА_10 злочину вперше, як на підставу застосування менш суворого покарання, є незаконним;
		- посилання суду на відсутність обтяжуючих підстав, жодним чином не виправдовує застосування менш суворої міри покарання як довічне позбавлення волі;
		- обставин, що пом`якшують покарання не встановлено, оскільки ОСОБА_10 своєї провини не визнав, не сприяв суду у встановлені істини, приховував третього невстановленого нападника, не відшкодував завдану шкоду;
		Просить скасувати вирок суду та ухвалити новий, яким  ОСОБА_18  визнати винним:
		- у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна;
		- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		У відповідності до положень ч. ч. 1-3 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
		ОСОБА_11  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією майна.
		В іншій частині вирок залишити без змін.
		В уточненій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_18  адвокат ОСОБА_12 зазначив, що не погоджується з вироком суду, у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
		В обґрунтування своїх доводів вказує, що обвинувачений ОСОБА_10 вину у скоєнні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, не визнає у повному обсязі та його винуватість за цим епізодом не доведена. Зазначає, що докази органу обвинувачення складаються у більшості з показань свідків, які не були безпосередніми учасниками або свідками подій, показання цих свідків прямо не підтверджують факту нанесення ударів ножем ОСОБА_17 саме ОСОБА_10 , а не іншою особою. Натомість, показання деяких свідків є суперечливими та взаємовиключними один від іншого, в них відсутній взаємозв`язок, а також інші матеріали кримінального провадження не підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_10 . Вважає, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, те, що саме ОСОБА_10 наносив удари ножем ОСОБА_17 , від яких останній помер.
		Щодо заявленого цивільного позову стягнення матеріальної та моральної шкоди, захисник вказує, що ОСОБА_10 визнає епізод за ч. 4 ст. 187 КК України та погоджується на стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень. Стосовно матеріальної шкоди, потерпілим ОСОБА_19 не підтверджено наявність та дійсний розмір грошових коштів, що знаходились у його портфелі, крім того, під час затримання ОСОБА_10 на місця події кошти, що належать ОСОБА_19 при ньому не знайдені. 
		Просить вирок суду в частині визнання винуватим ОСОБА_10 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - скасувати та закрити кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю його винуватості; в частині стягнення ОСОБА_10 в солідарному порядку в рівних долях з ОСОБА_11 матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_19 у розмірі 2239866 гривень 19 копійок  скасувати та залишити цивільний позов без розгляду; в частині стягнення з ОСОБА_10 матеріальної шкоди понесених на поховання на користь потерпілого ОСОБА_19 у розмірі 130 000 гривень  скасувати та залишити цивільний позов без розгляду; в частині стягнення з ОСОБА_10 моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_19 у розмірі 2000000 гривень, зменшивши розмір моральної шкоди до 100000 гривень  скасувати та залишити цивільний позов без розгляду. В іншій частині вирок суду залишити без змін. 
		 
		В уточненійапеляційній скарзізахисник обвинуваченого ОСОБА_11  адвокат ОСОБА_12  зазначив, що не погоджується з вироком суду, оскільки судом першої інстанції не надано належну правову оцінку доказам. 
		В обґрунтування своїх доводів вказує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги та не зроблено аналіз показів свідків, оскільки саме з цих показів неможливо однозначно встановити причетність ОСОБА_11 до злочину, адже більшість свідків сторони обвинувачення не були прямими свідками події та не були присутніми на місці події саме в момент пограбування. Зазначає, що покази ОСОБА_19 потрібно розцінювати критично, оскільки останній в момент нападу на нього та сина знаходився у стані сильного душевного хвилювання. 
		Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги висновки експертизи та не досліджено належним чином протокол огляду як доказ невинуватості обвинуваченого ОСОБА_11 , тим самим порушено ст. 370 КПК України. 
		Щодо заявленого цивільного позову стягнення матеріальної та моральної шкоди, захисник зазначає, що обвинувачений ОСОБА_11 категорично заперечує свою вину в участі у нападі на ОСОБА_19 та його сина, заперечує свою присутність на місці злочину, а тому з огляду на таке, немає підстав для стягнення з обвинуваченого матеріальних і моральних збитків.
		Просить вирок суду в частині визнання винуватості ОСОБА_11  скасувати та закрити кримінальне провадження за ч. 4 ст. 187 КК України у зв`язку з недоведеністю його винуватості; в частині стягнення з ОСОБА_11 в солідарному порядку в рівних долях з ОСОБА_10 матеріальної шкоди на користь потерпілого у розмірі 2239866 гривень 19 копійок  скасувати та залишити цивільний позов без розгляду; в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди на користь потерпілого у розмірі 50000 гривень  скасувати та залишити цивільний позов без розгляду. 
		 
		В уточненійапеляційній скарзіпотерпілий ОСОБА_13  зазначив, що вирок суду в частині призначеного ОСОБА_10 та ОСОБА_11 покарання та часткового задоволення позовних вимог про відшкодування завданої злочином моральної шкоди є незаконним, необґрунтованим та таким, що постановлений з порушенням норм кримінального процесуального і матеріального права. 
		В обґрунтування своїх доводів вказує, що призначене обвинуваченим покарання не відповідає ступеню тяжкості, вчинених ними кримінальних правопорушень, особі обвинувачених та за своїм видом і розміром є явно несправедливим через м`якість, з огляду на наступне:
		-судом першої інстанції залишено поза увагою, що обвинувачені будучи іноземними громадянами, не мають постійного місця проживання в Україні, підстави, встановлені Законом України «Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства» для перебування обвинувачених в Україні відпали і вони мають виїхати з України, обвинувачені не працевлаштовані, не мають на території України майна, а отже вирок суду в частині конфіскації їх майна та в частині стягнення з них визначених вироком грошових сум виконати буде неможливо;
		-судом також не взято до уваги, що призначене обвинуваченим покарання робить неможливим досягнення передбаченої законом мети покарання  перевиховання особи та попередження скоєння нею нових правопорушень. Строк відбуття покарання ОСОБА_11 закінчився 19.06.2020 року, а строк відбуття покарання ОСОБА_10 закінчується 18.09.2021 року;
		-судом не в повній мірі враховано моральні страждання ОСОБА_13 , пережитий ним сильний стрес та душевні страждання.
		Просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з його м`якістю та в частині часткового задоволення цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди та ухвалити новий, яким  ОСОБА_10  вважати засудженим за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України та призначити йому покарання:
		- за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна;
		- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 
		На підставі ч. 1-3 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
		ОСОБА_11  вважати засудженим за ч. 4 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією майна.
		Стягнути з ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_13 у відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненим злочином проти потерпілого у сумі 3000000 гривень та у відшкодування моральної шкоди, завданої вбивством єдиного сина ОСОБА_17 6000000 гривень, всього у відшкодування моральної шкоди стягнути 9000000 гривень. 
		Стягнути з ОСОБА_11 у відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненим злочином проти потерпілого у сумі 2000000 гривень.
		В іншій частині вирок суду залишити без змін.
		Позиції учасників судового розгляду
		Заслухавши суддю-доповідача, виступ обвинувачених та захисника, які підтримали уточнені апеляційні скарги та просили їх задовольнити, при цьому заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілого; думку прокурора та потерпілого, які заперечували проти задоволення уточнених апеляційних скарг захисника ОСОБА_12 , та просили задовольнити їх апеляційні скарги; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.
		Мотиви суду апеляційної інстанції
		Відповідно до приписів ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
		Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Так, встановивши вину обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, що їм інкримінується, суд першої інстанції обґрунтовано послався на досліджені ним докази, а саме:
		- покази свідка ОСОБА_20 , яка в судовому засідання пояснила, що 18.12.2014 року біля 19 години вона знаходилась у себе дома за адресою: АДРЕСА_4 . Через деякий час вона почула якусь «возню» у дворі, відкрила двері квартири, що знаходиться на першому поверсі будинку, і побачила, що у дворі відбувається бійка. Вона бачила як троє чоловіків били ОСОБА_21 . Зазначені троє осіб наносили ОСОБА_22 велику кількість ударів, хто саме і в які частини тіла наносили удари пригадати не змогла, але били всі. В процесі побиття, ОСОБА_11 , прізвище якого їй стало відомо згодом, зробив два постріли з пістолета поряд з головою ОСОБА_23 , також зазначена особа стріляла і в її сторону. Після цього вона почала кричати, щоб зазначені особи перестали бити ОСОБА_22 . Зазначені події відбувалося дуже швидко. Після чого нападники почали тікати. Хто саме біг з портфелем ОСОБА_24 , на даний час пригадати не змогла. Третя особа, але детально пояснити свідок не змогла, в момент переслідування їх ОСОБА_25 вистрілив з пістолета в сторону ОСОБА_22 , щоб його зупинити, і наставив пістолет на неї. В цю мить їх наздогнав ОСОБА_26 . В ході судового засідання свідок категорично заявила, що особи які перебувають під вартою в залі суду  ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , є тими особами, які здійснили напад на ОСОБА_13 та ОСОБА_16 за вказаних нею обставин. Зазначених осіб вона добре запам`ятала у зв`язку з тим, що місце події було добре освітленим та у неї була змога добре роздивитися нападників в процесі фізичних протистоянь останніх з потерпілими. Свідок категорично заявила що бачила як ОСОБА_10 наносив ОСОБА_27 удари ножом, їх було багато, але не менше чотирьох. Чітко бачила також як ОСОБА_28 наносив удари ОСОБА_22 в район грудей. Бачила що внаслідок протистояння з ОСОБА_28 , ОСОБА_22 був весь порізаний, також у нього сильно була порізана рука, було багато крові. Ніж який випав у ОСОБА_28 , коли його утримував ОСОБА_29 вона особисто відкинула в сторону. На даний час пригадати деталі злочину не може так як з дня скоєння злочину минуло більше п`яти років.
		- покази свідка ОСОБА_30 , яка в судовому засідання пояснила, що 18.12.2014 року, у вечірній час доби, вона перебувала своїй квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 . Перебуваючи за місцем свого проживання вона почула крик ОСОБА_31 і постріли. Коли вона вийшла у двір, то побачила ОСОБА_21 , який біг одягнений лише в труси. Хто стріляв вона не бачила, було два постріли. Вслід за ОСОБА_22 бігла ОСОБА_32 і ОСОБА_26 . В цей момент, вона вирішила направитися за вказаними особами у сусідній двір. Також туди побігли ОСОБА_33 , ОСОБА_34 та інші сусіди. «Вискочив весь двір». Всі побігли до будинка АДРЕСА_4 . Коли вона дісталася до зазначеного будинку, то побачила там ОСОБА_35 який лежав на землі, він був роздягнений та весь порізаний. Поруч ОСОБА_36 утримав особу, яка перебуває в даний момент під вартою - ОСОБА_10 , прижавши його своїм тілом до асфальту дороги. У ОСОБА_37 було розбито обличчя, спина була у крові. Вона з іншими допомагала утримувати ОСОБА_10 до приїзду міліції. ОСОБА_38 забрала швидка допомога, яку викликали на місце події. На вулиці було темно, але горіли ліхтарі, тому було добре видно. ОСОБА_22 помер на місті. Він був спокійним, добрим, ввічливим, тихим парубком.
		- покази свідка ОСОБА_39 яка всудовому засіданняпояснила, що 18.12.2014 року, у вечірній час доби, вона перебувала у себе дома по АДРЕСА_4 . У цей час вона почула крик своєї сестри ОСОБА_40 . Події які відбувалися у дворі дому їй не відомі, оскільки вона там не була. Вона була свідком подій які відбувалися уже в провулку. Вона бачила ОСОБА_41 , у якого було порізане лице і його куртка була в крові. Хто і кому наносив удари їй невідомо. У ОСОБА_42 вона бачила різані рани та рани на грудях з яких текла кров, він лежав на землі та був у цей момент ще живий. Особу яка перебуває під вартою, утримував ОСОБА_29 і не відомий їх молодий чоловік. Також вона бачила ніж, який був на землі неподалік ОСОБА_22 . На вулиці було нормальне освітлення. Особу, яку утримував ОСОБА_29 до приїзду співробітників поліції, вона категорично впізнає як обвинуваченого ОСОБА_28 .
		- покази свідка ОСОБА_43 , який в судовому засідання пояснив, що він точну дату не пам`ятає, але пам`ятає, що, прибувши декілька років тому назад на машині швидкої допомоги за місцем виклику, він побачив у дворі будинку багато людей, на землі лежав парубок без ознак життя. Констатували його смерть. Присутні розповіли, що є затриманий, що батька парубка у тяжкому стані забрала швидка. Наскільки він пам`ятає, у парубка під пахвою була велика рана, яку побачили коли підняли його руку при огляді трупу. Будь якої зброї на тому місці він не бачив. Було дворове освітлення. ОСОБА_44 було добре видно, але всі ті люди були йому незнайомі. Прибули на місце через деякий час, оскільки перед ними вже приїздила інша швидка допомога.
		- показами свідка ОСОБА_45 , яка всудовому засіданняпояснила, що 18.12.2014 року, у вечірній час доби, вона була дома, вечеряла. В цей момент вона почула крик своєї дочки ОСОБА_46 . На її крик вона вибігла до двору де побачила дочку, яка бігла до будинку АДРЕСА_4 . Коли вона добігла до двору вказаного будинку, вона побачила як ОСОБА_47 фізично утримував особу, яка перебуває під вартою в залі суду, і як їй згодом стало відомо ОСОБА_10 .. ОСОБА_16 при цьому був весь порізаний: порізана рука під пахвою, порізаний пах, багато порізів на тілі. ОСОБА_26 в цей момент підбіг і кинувся на допомогу сину. Поклав ОСОБА_28 на землю і тримав своїм тілом. Йому допомагали тримати ОСОБА_28 інші присутні особи. Через незначний проміжок часу, ОСОБА_22 впав на землю. ОСОБА_22 був роздягнутий, босий, в руках у нього вона нічого не бачила. Бачила під ОСОБА_10 ніж, який її дочка  ОСОБА_48 підняла та відкинула у сторону. У ОСОБА_38 була порізана спина, одяг був у крові. Коли вона вибігала на крик дочки, то чула два - три постріли. З нею бігли ОСОБА_34 і інші сусіди. ОСОБА_10 вона запам`ятала і в послідуючому вона його опізнала на відео, яке їй показували.
		-показами свідка ОСОБА_49 ,якийв судовомузасідання пояснив, що 18.12.2014 року, у вечірній час доби, приблизно після 18 чи 19 години, йому зателефонувала його дружина ОСОБА_33 і сказала терміново повертатись, оскільки стався напад на ОСОБА_41 . Через деякий час він приїхав додому на АДРЕСА_4 де нікого дома не виявив. Коли він прийшов у двір будинку АДРЕСА_4 , то побачив, що якийсь хлопець допоміг затримати злочинця, на якому зверху сидів ОСОБА_26 . З ОСОБА_41 стікала кров. ОСОБА_22 лежав у метрі від машини, де ОСОБА_26 утримував затриманого. Він зрозумів, що ОСОБА_22 вже помер. Викликали швидку і міліцію. Парубка, якого затримав ОСОБА_50 , передали міліції. Сашу ( ОСОБА_24 ) швидка повезла в лікарню. Він теж поїхав в лікарню за швидкою. ОСОБА_41 швидка допомога доставила до «Єврейської» лікарні, де його прооперували.
		Свідок ОСОБА_51 в залі судового засідання суду першої інстанції категорично вказав на ОСОБА_10 , як на особу, яку затримали на місті вчинення злочину. Також свідок повідомив, що на місці вбивства ОСОБА_21 були люди, була і його донька ОСОБА_52 . Він не звертав уваги, хто і коли підходив. Він дочекався співробітників міліції. Вони прибули з собакою. Бачив, як співробітники міліції підняли ОСОБА_10 з землі. При цьому свідок пояснив, що освітлення місяця події було хорошим, там знаходиться під`їзд будинку і стоянка автомобілів. Він особисто дзвонив в медичний центр Інто-Сана.
		Також свідок ОСОБА_51 підтвердив, що брав участь у якості понятого під час огляду міліцією місця події. У дворі біля гаражів по вул. Комітетській, 10-а в м. Одесі знайшли гільзу. Був складений відповідний протокол, який він особисто прочитав і підписав. В протоколі все було відображено правильно і відповідало викладеним в ньому обставинам.
		-показами ОСОБА_53 , яка була допитана у якості експерта, яка всудовому засіданняпояснила, що станом на 18.12.2014 року вона працювала судовим експертом криміналістом-цитологом в НДЕКЦ, входила до складу виїзної групи експертів. Також вона приймала участь в якості спеціаліста у процесуальних діях, що проводились під час затримання 18.12.2014 року ОСОБА_10 , та при проведенні 19.12.2014 р. обшуку за адресою: АДРЕСА_3 . Після огляду наданого судом протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 18.12.2014 року, складеного під час затримання ОСОБА_10 , свідок підтвердила, що підпис у графі «у присутності осіб» від її імені виконаний нею особисто і в протоколі все відображено вірно. Стосовно обставин обшуку, який проводився 19.12.2014 року, в ході якого були виявлені наркотичні засоби, пояснила, що до місця обшуку 19.12.2014 року, вона разом з групою співробітників міліції прибула о 5 годині ранку. Під час обшуку в будинку, собака підвела співробітників поліції до шафи. Вони відсунули шафу і знайшла за нею наркотики. У ОСОБА_11 під час його особисто обшуку теж знайшли наркотичний засіб  речовину білого кольору у вигляді порошку та патрон калібру 9 мм. Виявлені наркотичні засоби і патрон були упаковані в поліетиленові пакети. Під час обшуку були присутні слідчий і поняті. Слідчий здійснював фіксацію.
		-показамипотерпілого ОСОБА_13 , відповідно до яких 18.12.2014 року о 19 годині 30 хв., він приїхав на власному автомобілі марки BMW за місцем свого проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . З собою у нього були грошові кошти у різній валюті, які знаходились в сумці. Коли він вийшов з машини, яку зупинив неподалік від входу до квартири, на нього напали двоє чоловіків  ОСОБА_10 , як йому стало відомо згодом та невстановлена особа. Третій з нападників, ОСОБА_11 , прізвище якого йому також стало відомо після подій, стояв неподалік від них. З метою заволодіння сумкою з грошима нападники нанесли йому ножом проникаючі удари в спину і реберну частину тіла, порізали обличчя, голову і руку, в якій він тримав сумку з грошима. Ніж був у руці у ОСОБА_28 , який наносив йому ним удари. Реагувавши на раптовий напад на нього, він почав кричати про допомогу. На його крик босим, в одних плавках вибіг його син ОСОБА_22 .. Нападники, заволодівши сумкою з грошима, почали втрьох тікати. ОСОБА_22 їх наздогнав і повалив на землю. Почалась бійка на відстані 15 м - 20 м від місця де у нього забрали сумку і де йому завдали ножові поранення. Нападники почали бити ОСОБА_22 . ОСОБА_22 лежав на землі. На ньому зверху сидів ОСОБА_10 і бив його. Також бив ОСОБА_22 третій нападник. На шум вибігла його знайома ОСОБА_32 . ОСОБА_54 почала кричати, щоб вони припинили бити ОСОБА_22 . ОСОБА_11 дістав пістолет і два рази вистрілив з нього у сторону ОСОБА_22 . Після чого, нападники з сумкою, в якій були гроші, почали тікати у сторону будинку № 14-б по вул. Комітетській. ОСОБА_22 піднявся та побіг за ними. Слідом за ОСОБА_22 бігли ОСОБА_32 і він. Він біг позаду ОСОБА_55 , внаслідок отриманих ножових поранень. Через кілька секунд ОСОБА_32 добігла до місця, де ОСОБА_22 наздогнав ОСОБА_10 , це було біля будинку № 14-б, де ОСОБА_22 намагався його затримати. Він у цей час наздогнав іншого не встановленого нападника і намагався також його затримати. В цей момент, побачивши, як ОСОБА_10 наносить його сину ОСОБА_22 удари ножом, він відпустив затриманого ним нападника і кинувся на допомогу сину. Він повалив ОСОБА_10 на автомобіль, який стояв поряд, а потім на землю, заштовхавши його одним плечем під автомобіль. Затримати ОСОБА_10 йому допоміг незнайомий молодий чоловік, який стояв біля під`їзду будинку і курив. Співробітники міліції не змогли знайти цього молодого чоловіка. Він також намагався його знайти, але йому це не вдалося.
		Інший нападник  невстановлена особа, втік.
		Потерпілий уточнив, що ОСОБА_10 наносив ОСОБА_22 удари ножом, який тримав у правій руці. Він бачив як ОСОБА_10 також наніс ОСОБА_22 два удари ножом у груди. ОСОБА_22 був весь порізаний ОСОБА_28 . ОСОБА_22 помер на місці.
		Після чого на шум вибігли сусіди, яких було шість - вісім. Вони все бачили. У кого з нападників була його сумка з грошима, на даний час пригадати не зміг, бо з моменту злочину минуло більше п`яти років. Всі описані ним події відбувалися дуже швидко.
		Також потерпілий пояснив, що він є приватним підприємцем, та співпрацює за агентською угодою з банком, має кілька обмінних пунктів валюти. В той день, 18.12.2014 року, інкасаторська машина з якихось причин затрималась, не дочекавшись її, він вирішив особисто забрати гроші, після чого поїхав додому.
		Потерпілий уточнив, що під час нападу на нього саме ОСОБА_10 завдавав йому удари ножом, він його побачив оскільки одразу після отримання першого удару ножом він розвернувся обличчям до ОСОБА_28 . Внаслідок отриманих під час розбійного нападу поранень, він переніс дві операції.
		Двоє з трьох нападників присутні в залі судового засідання. Це - обвинувачені ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , яких він категорично впізнає як осіб, які здійснили напад на нього.
		Також потерпілий уточнив, що пістолет точно був у ОСОБА_11 , і можливо у невідомого нападника, але цю обставину, на даний час точно пригадати не може.
		Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції були досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення, якими підтверджується вина обвинувачених  ОСОБА_10 і ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень що їм інкримінується, а саме:
		-повідомлення швидкої про вчинення злочину від 18.12.2014 року. ( т. 2, а. с. 2-5);
		-медичні довідки огляду ОСОБА_10 та ОСОБА_13 (Т.2, а.с. 4, 5, 75);
		-протокол огляду місця події від 18.12.2014 р. згідно якого був проведений огляд прибудинкової території (подвір`я) по АДРЕСА_4 , де було знайдено і вилучено на місці події гільзу від пістолета. Також було зроблено змиви речовини бурого кольору, виявлені на місці події.( т. 2, а. с. 6-22);
		-протокол огляду міста події по вул. Комітетській, 14-в у м. Одесі, згідно якого був здійснений огляд місця події, де був затриманий ОСОБА_10 і знаходилося тіло ОСОБА_16 . В ході огляду також було виявлено та вилучено ніж і інші речі згідно опису. (т. 2 а. с. 23-47);
		-протокол огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 від 19.12.2014 р., згідно якого в офісі ПП «Терра Інженірінг» було вилучено СД - диск з відео файлами з місця злочину. ( т. 2 а. с. 49-52);
		-постанову про долучення СД-диска з відео файлами до матеріалів справи від 18.12.2014 р. (т. 2 а. с. 69-70);
		-протоколи огляду речей: протокол огляду ножа, який є знаряддям злочину; протоколами речей, вилучених у обвинувачених, протоколом огляду речей виданих потерпілим;
		-протокол огляду трупа ОСОБА_16 від 19.12.2014 р. (т. 2, а. с.77-81);
		-протокол пред`явлення особи для впізнання від 19.12.2014 року, згідно якого свідок ОСОБА_20 впізнала ОСОБА_11 як особу яка 18.12.2014 року по вул. Комітетської, 10 в м. Одесі, наносила тілесні ушкодження ОСОБА_27 (т.2, а.с. 133-136);
		-протокол проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_19 від 26.02.2015 року, згідно якого потерпілий докладно на місці скоєння злочину пояснює обставини його скоєння. (Т.2, а.с.146);
		-СД диск з відеозаписом слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_13 , при перегляді якого, судом було встановлено відповідність викладених обставин у протоколі слідчого експерименту обставинам проведеної слідчої дії. (Т.2, а.с.147);
		-протокол проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_20 від 26.02.2015 року, згідно якого свідок докладно на місці скоєння злочину пояснила обставини скоєння злочину які їй стали відомі, та СД диском з фіксацією даної слідчої дії. (Т.2, а.с.168-172,173);
		-протокол пред`явлення особи для впізнання від 19.12.2014 року, згідно якого ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_11 як особу, яка 18.12.2014 року по вул. Комітетської, 10 в м. Одесі, здійснила у відношенні нього напад. (т.2, а.с. 133-136);
		-свідоцтво про смерть ОСОБА_16 серії НОМЕР_2 від 20.12.2014 р.;
		-протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ( ОСОБА_10 ) від 18.12.2014 р. ( т. 2, а. с. 148-152);
		-протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ( ОСОБА_11 ) від 20.12.2014 р., згідно якого ОСОБА_11 було затримано 19.12.2014 р. ( т. 3, а. с. 165-168);
		-протокол обшуку від 19.12.2014 року, за адресою: АДРЕСА_6 , (Т.3, а.с. 169-174);
		-протокол обшуку від 19.12.2014 року, за адресою: АДРЕСА_6 , згідно якого у Пейкрішвілі був вилучений наркотичний засіб  героїн та патрон до пістолету. (Т.3, а.с. 175-179);
		-висновок експертизи наркотичних засобів № 1701 від 2012.2014 року, згідно якого речовина вилучена у ОСОБА_11 є наркотичним засобом  героїном;
		-протокол огляду трупа ОСОБА_16 від 19.12.2014 ро за участі спеціаліста-судово-медичного експерта. (Т.2, а.с. 77-80);
		-висновок судово-медичної імунологічної експертизи № 95 від 22.12.2014 р., наданим Одеським обласним бюро судово-медичних експертиз, згідно якого: «На парі рукавичок в об`єктах № 1, 3, светрі в об`єктах № 9, 13, 15, 17-22, 25, 26, куртці в об`єктах № 28-30, 32, 34-38 підозрюваного ОСОБА_10 походження крові не виключається від ОСОБА_56 , походження крові в даних об`єктах від потерпілого ОСОБА_13 допускається тільки в якості домішку. Походження крові на парі рукавичках в об`єктах № 2, 4-8, светрі в об`єкті № 14, куртці в об`єкті № 27 підозрюваного ОСОБА_10 не виключається від потерпілого ОСОБА_13 . Походження крові в ряді об`єктів від ОСОБА_10 допускається тільки в якості домішок і при наявності у останнього ушкоджень, що супроводжувалися зовнішньою кровотечою на момент події ». ( т. 3 а. с. 48-54 );
		-висновок судово-медичної імунологічної експертизи № 104 від 26.12.2014 р., наданим Одеським обласним бюро судово-медичних експертиз, відповідно до якого походження крові на чоловічій куртці чорного кольору, джинсових брюках ОСОБА_13 не виключається від останнього. ( т. 3 а. с. 34-47);
		-висновок судово-медичної імунологічної експертизи № 88 від 22.12.2014 р., наданим Одеським обласним бюро судово-медичних експертиз, згідно якого на ковдрі білого кольору, ковдрі синього кольору, марлевих тампонах зі змивами, зробленими з плитки, асфальту, автомобіля д/н НОМЕР_3 за місцем злочину виявлена кров людини. Походження крові не можливо виключити від потерпілого ОСОБА_16 , кров ОСОБА_13 допускається лише в якості домішку ( т. 3 а. с. 60-65);
		-висновок судово-медичної імунологічної експертизи № 235 від 12.02.2015 р., наданим Одеським обласним бюро судово-медичних експертиз відповідно до якого походження крові на ножі, вилученому на місті правопорушення, в об`єктах № 1, 2 (на клинку ножа) не можна виключити від потерпілого ОСОБА_13 , а в об`єкті № 4 - від ОСОБА_16 . ( т. 3 а. с.126-128);
		-висновок судово-медичної експертизи № 413 від 26.02.2015 р., наданим Одеським обласним бюро судово-медичних експертиз, згідно якого у ОСОБА_13 були виявлені наступні тілесні ушкодження: «Проникаюче колото-різане поранення правої половини грудної клітини, що супроводжується проникненням повітря в праву плевральну порожнину; одне колото-різане сліпе, непроникаюче поранення спини, з перетином найдовшого м`язу; два колото-різаних сліпих поранення спини; одне колото-різане сліпе поранення волосистої частини голови, одне поранення обличчя, садна обличчя, два колото-різаних поранення правого передпліччя. Колото-різані поранення утворилися від дії колото-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножа при його зануренні в тіло. Садна голови могли утворитися від дії гострих, ріжучих предметів, якими також могли бути вістря і лезо ножів. Наявні пошкодження виникли незадовго до надходження ОСОБА_13 в стаціонар, і таким чином могли бути заподіяні 18.12.2014 р.
		Проникаюче колото-різане поранення правої половини грудної клітини, що супроводжується проникненням повітря в праву плевральну порожнину, згідно п. 2.1.3 «і» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995р.) Відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
		Колото-різане сліпе непроникаюче поранення спини, з перетином найдовшого м`язу відноситься до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості (п. П.2.2.2. І 4.6. Правил).
		Два колото-різаних, сліпих поранення спини; по одному колото-різане, сліпому поранення волосистої частини голови, обличчя, два колото-різаних поранень правого передпліччя відноситься до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (п. п. 2.3.3 і 4.6 Правил).
		Садна обличчя - до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (п. 2.3.5 Правил). ( т. 3 а. с. 55-57);
		-висновок експерта № 19 від 29.01.2015 р., наданими судово-медичним експертом-криміналістом Одеського обласного бюро судово-медичних експертиз щодо розташування пошкоджень на куртці ОСОБА_13 , в якій він був у момент розбійного нападу на нього 18.12.2014 р.;
		-висновок судово-медичної експертизи № 643-4094/2014 від 19.01.2015 р., наданим Одеським обласним бюро судово-медичних експертиз, щодо виду, кількості і локалізації тілесних ушкоджень, нанесених ОСОБА_16 обвинуваченими, зокрема ОСОБА_10 , в числі яких проникаючі поранення правої легені, серця, висхідної дуги аорти. Згідно даного висновку: «Смерть ОСОБА_56 перебуває в прямому причинному зв`язку з проникаючими колото-різаними пораненнями грудної клітини (рани № 3,4) з пошкодженням правої легені, серця і висхідній дуг аорти з крововиливом в плевральний порожнині. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_56 є гостра крововтрата (наявність плям Мінакова на внутрішній поверхні лівого шлуночка ... і порушення гемодинаміки в мікроциркуляторному руслі (за даними судово-гістологічного дослідження)»;
		-висновок судово-медичноїекспертизи №19від 27.02.2015р.,наданим Одеськимобласним бюросудово-медичнихекспертиз (т.3а.с.132 154),згідно якого «Колото-різані ушкодження на клаптиках шкіри ОСОБА_56 , досліджені в медико-криміналістичному відділенні, могли бути утворені складним ножом «1» з зубцями, виявленому за адресою: АДРЕСА_4 -різані ушкодження на одязі ОСОБА_13 могли бути утворені складним ножом «1» з зубцями, виявленому за адресою: АДРЕСА_4 »;
		-висновок балістичноїекспертизи від23.12.2014р.№ 704-Б, наданим судовим експертом НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області, згідно якого надана на дослідження гільза, вилучена 18.12.2014 р. підчас огляду місяця події (розбійного нападу на ОСОБА_13 ) є частиною стріляного патрону, а саме гільзою патрону калібру 9х18 мм, які призначені для стрільби з нарізної вогнепальної зброї  пістолетів Макарова (ПМ), АПС калібру 9х18 мм та ін. Надана на дослідження гільза калібру 9х18 мм, ймовірно, стріляна з пістолету виготовленого на базі пістолету Макарова (ПМ), калібру 9-18 мм. ( т. 3, а. с. 13-17);
		-протокол огляду предметів від 26.12.2014 року, предметом якого серед іншого був одяг вилучений у ОСОБА_11 , згідно якого на джинсах та светрі ОСОБА_11 було виявлено забруднення речовиною бурого кольору (Т.4, а.с.34-54);
		-висновок балістичної експертизи від 23.12.2014 р. № 705-Б, наданим судовим експертом НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області, згідно якого наданий на дослідження патрон, вилучений 19.12.2014 р. в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 у гр. ОСОБА_11 є боєприпасом до нарізної вогнепальної зброї  пістолетів ПМ, АПС та інших калібру 9х18 мм та для стрільби придатний. ( т. 3, а. с. 18-24);
		-ухвали слідчих суддів Малиновського районного суду м. Одеси про узаконення проведених обшуків від 20, 22 та 23 грудня 2014 року;
		-матеріали відеозапису з місця скоєння злочину, зафіксованими на носіях інформації. (СД-диски);
		-роздруківку з`єднань операторів зв`язку за номерами телефонів обвинувачених за 18.12.2014 р., згідно якої вбачається, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 18.12.2014 р. знаходилися в районі місця вчинення злочину. ( т. 4, а. с. 118-130);
		Судом також в судовому засіданні оглядалися та досліджувалися речові докази, а саме: - ніж, який долучений до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ, що є знаряддям злочину, застосованим ОСОБА_10 для нанесення тілесних ушкоджень під час розбійного нападу потерпілому ОСОБА_13 і його сину ОСОБА_16 , від яких останній помер; - одяг потерпілого ОСОБА_13 , що долучений до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ злочину, вчиненого обвинуваченими і невстановленою особою; - одяг ОСОБА_10 , який був на ньому під час вчинення інкримінованих злочинів, що долучений до матеріалів справи; - одягом ОСОБА_11 , який був на ньому під час вчинення розбійного нападу 18.12.2014 р., який долучений до матеріалів кримінального провадження; - інші речові докази, залучені до кримінального провадження, на дослідженні яких безпосередньо під час судового розгляду сторони не наполягали.
		Вказані речові докази, підтверджують наявність на них слідів крові та біологічних зразків належних події, що повністю узгоджується з висновками досліджених в судовому засіданні суду першої інстанції імунологічних експертиз та протоколами оглядів.
		Згідно висновків судово-психіатричної експертизи № 86 від 03.02.2015 року, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час який відноситься до скоєння кримінального правопорушення, будь якими хронічними психічними захворюваннями, недоумством, іншим хворобливим станом психіки не страждав, в період який відноситься до вчинення інкримінованих йому дій, ознак будь-якого тимчасового розладу психічної діяльності не виявляв, був у повній мірі здатен усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час будь-яких ознак психічних захворювань не виявлено, у застосуванні до нього примусових заходів медичного характеру не потребує. (Т.№ 3, а.с. 122-125).
		Згідно висновків судово-психіатричної експертизи № 87 від 03.02.2015 року, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час який відноситься до скоєння кримінального правопорушення, будь якими хронічними психічними захворюваннями, недоумством, іншим хворобливим станом психіки не страждав, в період який відноситься до вчинення інкримінованих йому дій, ознак будь-якого тимчасового розладу психічної діяльності не виявляв, був у повній мірі здатен усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час будь-яких ознак психічних захворювань не виявлено, у застосуванні до нього примусових заходів медичного характеру не потребує. (Т.№ 3, а.с. 117-120).
		Оцінюючи всукупності всідосліджені докази,суд першоїінстанції обґрунтовановважав встановленим,що ОСОБА_10 вчинив кримінальніправопорушення передбаченіп.6ч.2ст.115КК Україниза кваліфікуючими ознаками: умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів та ч.4 ст. 187 КК України за кваліфікуючими ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень особі, яка зазнала нападу, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, вчинений за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_11 вчинив кримінальні правопорушення передбачені ч.4 ст. 187 КК України, за кваліфікуючими ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень особі, яка зазнала нападу, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, вчинений за попередньою змовою групою осіб, та по ч. 1 ст. 309 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
		Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, який з`ясувавши обставини кримінального провадження та давши належну оцінку зібраним та дослідженим доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в скоєнні інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
		Так, в обґрунтування висновку про доведеність вини ОСОБА_10 та ОСОБА_11  районний суд у вироку послався на показання потерпілого, свідків, письмові та речові докази, які вказують на доведеність винуватості обвинувачених та які досліджені були судом в повному обсязі.
		Що стосується доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_18 що докази сторони обвинувачення складаються з показань свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_30 , ОСОБА_39 , ОСОБА_43 , ОСОБА_45 , ОСОБА_57 , потерпілого ОСОБА_19 які не були безпосередніми учасниками чи свідками події, то вони є безпідставними та такими що не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження.
		 
		Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 з приводу того, що судом не зроблено аналіз показів свідків, оскільки з показів свідків неможливо однозначно встановити причетність обвинуваченого до злочину, адже більшість свідків не були прямими свідками події, а покази потерпілого ОСОБА_19 потрібно розцінювати критично, оскільки він знаходився у стані сильного душевного хвилювання, є неприйнятними з огляду на те, що в судовому засіданні суду першої інстанції безпосередній свідок нападу ОСОБА_20 , пояснила, що вона знаходилась у себе дома за адресою: АДРЕСА_4 . Через деякий час вона почула якусь «возню» у дворі, відкрила двері квартири, що знаходиться на першому поверсі будинку, і побачила, що у дворі відбувається бійка. Вона бачила як троє чоловіків били ОСОБА_21 , серед яких був ОСОБА_11 , прізвище якого їй стало відомо згодом, зробив два постріли з пістолета поряд з головою ОСОБА_23 , також зазначена особа стріляла і в її сторону. В ході судового засідання свідок категорично заявила, що особи які перебувають під вартою в залі суду  ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , є тими особами, які здійснили напад на ОСОБА_13 та ОСОБА_16 за вказаних нею обставин. Зазначених осіб вона добре запам`ятала у зв`язку з тим, що місце події було добре освітленим та у неї була змога добре роздивитися нападників в процесі фізичних протистоянь останніх з потерпілими та надала чіткі та послідовні покази які узгоджуються з іншими показами та матеріалами кримінального провадження.
		Посилання сторони захисту стосовно показів потерпілого ОСОБА_13 які необхідно розцінювати критично, оскільки потерпілий перебував у стані сильного душевного хвилювання, є безпідставними, адже потерпілий був безпосереднім учасником нападу, та був з нападниками в фізичному контакті, при цьому свідомість не втрачав та продовжував чинити опір. Під час досудового розслідування та судового розгляду давав однакові за змістом покази які узгоджуються з показами інших очевидців події та відповідають іншим дослідженим доказам, що підтвердив і в судовому засіданні апеляційного суду. Також потерпілий заявив, що двоє з трьох нападників, це обвинувачені ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , яких він категорично впізнає як осіб, які здійснили напад на нього, та уточнив, що пістолет точно був у ОСОБА_11 .
		З мотивувальної частини вироку убачається, що покази потерпілого ОСОБА_13 та безпосереднього свідканападу ОСОБА_20  узгоджуються між собою, є взаємодоповнюючими та такими, що не суперечать один одному. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що потерпілий та свідок чітко вказували, що злочин скоїли саме ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
		Апеляційний суд вважає, що відсутні жодні підстави щоб не приймати до уваги показання потерпілого, оскільки ці показання послідовні та чіткі.
		Таким чином суд у вироку з достатньою повнотою дав оцінку цим показам, пославшись на їх послідовність та визнав їх такими, які в сукупності з іншими доказами доводять вину обвинувачених у вчиненні інкримінованого йому злочину. Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо нібито існуючих неточностей та розбіжностей у показаннях цих свідків, адже ці свідчення є послідовними та логічними. Обґрунтованих підстав для сумніву в правдивості показань цих свідків судами першої та апеляційної інстанції не встановлено, не наведено таких і в апеляційній скарзі захисника.
		При цьому, апеляційний суд констатує, що всі доводи апеляційних скарг захисника зводяться до його незгоди з висновками районного суду щодо оцінки доказів, які були досліджені судом та наведені у вироку, але при цьому захисник не наводить переконливих доводів, які б зобов`язували апеляційний суд або давали можливість повторно дослідити докази по справі, з огляду на таке.
		За змістом ч.3 ст.404КПК України суд апеляційної інстанції, за клопотанням учасників судового провадження, зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Ініціюючи клопотання про повторне дослідження доказів, а саме повторного допиту свідка ОСОБА_20 , захисник ОСОБА_12 , всупереч положенням ч.3 ст.404 КПК України, не навів суду будь-яких переконливих доводів відносно того, в чому полягає необхідність у повторному допиті цього свідка.
		Зокрема, клопотання захисника про повторний допит свідка ОСОБА_20 без конкретизування обставин які необхідно встановити, зводиться до формальних та загальних посилань на суттєві розбіжності з відеозаписом відтворення події, оскільки на відеозаписі впізнати нападників не представляється за можливе адже було темно.
		Апеляційний суд вважає вказані доводи неприйнятними, оскільки свідок ОСОБА_20 була допитана в судовому засіданні суду першої інстанції, надала чіткі, послідовні, стверджуючі покази які узгоджуються з показами інших свідків. Свідок ОСОБА_20 була присутньою на місці події та чітко показала що відбувалось, не висловлювала сумнівів та категорично заявила, що бачила як ОСОБА_10 наносив наносив удари ОСОБА_58 та зазначила, що освітлення було добрим оскільки світили вуличні ліхтарі.
		Крім того, вказані свідчення щодо нормального освітлення також підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_30 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_51 та потерпілий ОСОБА_13 , які сторона захисту не оспорює.
		Посилання захисника що на відеозаписі неможливо впізнати нападників є неприйнятними через те, що технічні характеристики якості приладу на який здійснювався відеозапис могли не дозволяти передавати високоякісне зображення через віддаленість чи темну пору доби, при цьому, ставити під сумнів покази свідків, які узгоджуються між собою щодо нормального освітлення місця нападу в апеляційного суду підстав немає.
		З огляду на викладене апеляційним судом було відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про повторний виклик свідка ОСОБА_20 .
		При цьому, апеляційний суд виходив з того, що стадія апеляційного перегляду не може зводитись до проведення повторного судового розгляду кримінального провадження лише з підстав того, що сторона захисту не згодна з висновками суду першої інстанції та оцінкою судом доказів.
		Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч.2 ст.22КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на які в своїй апеляційній скарзі посилається захисник, навів їх детальний аналіз та з достатньою повнотою надав належну оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості та достовірності.
		За таких умов, враховуючи відсутність належного обґрунтування стороною захисту клопотання про повторне дослідження доказів по справі та відповідного доведення своїх доводів, колегія суддів констатує, що апеляційний суд вичерпав всі визначені законом можливості для з`ясування обставин справи, зокрема перевірки доводів апеляційної скарги, а з урахуванням положень ст.ст. 2, 7, 22, 26 КПК, у відповідності до яких на суд не може бути покладена функція збирання доказів, а також ініціювання, за умови відсутності обґрунтованих клопотань сторін кримінального процесу щодо повторного дослідження доказів на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, у апеляційного суду відсутні законні підстави повторно досліджувати докази в кримінальному провадженні, оскільки таким чином буде порушено принцип змагальності та диспозитивності.
		При цьому, апеляційний суд вважає, що зміст такої засади, як безпосередність дослідження доказів судом апеляційної інстанції, відрізняється від змісту цієї засади в суді першої інстанції, оскільки апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених Главою 31 КПК. Ця відмінність зумовлена функцією суду апеляційної інстанції  перегляд вироку суду в апеляційному порядку, а не вирішення кримінального провадження по суті, що дублює функції суду першої інстанції.
		Суд апеляційної інстанції покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, справедливість призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з`ясуванню при ухваленні судового рішення.
		Тобто, на відміну від суду першої інстанції, апеляційний суд здійснює перегляд вироку суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому повноваження суду апеляційної інстанції стосовно дослідження доказів визначаються переглядом кримінального провадження в межах вимог апеляційної скарги, з урахуванням наявності або відсутності обґрунтованого клопотання сторони кримінального провадження щодо повторного дослідження доказів.
		Отже, слід констатувати, що відсутність обґрунтованого клопотання сторони кримінального провадження про дослідження доказів, за умови того, що в оскарженому вироку судом дана оцінка всім доказам, на невірну оцінку яких посилається сторона на стадії апеляційного оскарження вироку, не зумовлює обов`язку апеляційного суду повторно досліджувати обставини, встановлені під час кримінального провадження, та не створює передумов для використання апеляційним судом свого права дослідити нові докази за наявності підстав, регламентованих положеннями ч.3 ст.404 КПК України.
		Апеляційний суд наголошує, що рівність сторін перед судом є одним зі складників справедливого судового розгляду, що містить фундаментальне право на змагальність кримінального провадження (п. 37 рішення ЄСПЛ від 24 лютого 1998 року у справі «Бельзюк проти Польщі».
		За таких обставин, апеляційний суд вважає, що за відсутності мотивованого клопотання про повторне дослідження доказів, яке обов`язково має відповідати положенням ч.3 ст.404 КПК України, апеляційний суд не повинен досліджувати ці докази, оскільки протилежне, без дотримання принципів закріплених в положенням зазначеної норми процесуального закону, може перетворити апеляційний перегляд судового рішення в повторний розгляд кримінального провадження по суті, що фактично нівелює принцип інстанційності судочинства.
		За наведених вище обставин, доводи сторони захисту про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та доказам у кримінальному провадженні, яким на думку захисту судом першої інстанції дана невірна оцінка, апеляційний суд визнає декларативними та безпідставними, а доводи апеляційних скарг захисника не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи та задоволенню не підлягають, оскільки викладені виключно з метою уникнення обвинуваченими справедливого покарання за вчинені злочини.
		З огляду на наведене, враховуючи положення ч.1 ст.404 КПК України, оскільки апеляційна скарга сторони захисту не містить у собі доказів про існування підстав для скасування оскаржуваного вироку, у апеляційного суду, з урахуванням положень ст.ст. 409, 412 КПК України, відсутні підстави для скасування вироку суду, а тому апеляційні скарги захисника в цій частині задоволенню не підлягає.
		Що стосується доводів апеляційних скарг прокурора та потерпілого в частині призначеного покарання обвинуваченим ОСОБА_10 і ОСОБА_11 внаслідок м`якості, апеляційний суд вважає їх слушними з огляду на таке.
		Вирішуючи в даному випадку питання щодо справедливості обраного обвинуваченим ОСОБА_10 і ОСОБА_11  покарання, апеляційний суд повинен перевірити, чи було дотримано приписи статей 50, 65 КК України, і в разі встановлення порушень усунути їх у процесуальний спосіб.
		На думку апеляційного суду, районним судом не повністю враховано, що скоєння розбійного нападу планувалось тривалий час, з детальним розробленням ролі кожного з нападників, ретельним готуванням знарядь нападу, що вказує на особливу цинічність вказаного розбійного нападу. На відсутність будь-якого соціально-мотивованого підґрунтя для скоєння вказаного особливо небезпечного кримінального правопорушення, що також вказує на особливу цинічність вказаного розбійного нападу та відсутність критичної оцінки скоєного, крім того, обвинувачені за тривалий період розгляду кримінального провадження не розкаялись, вину не визнавали, показів не надавали в судових засіданнях поводили себе зухвало та безкарно, вчинили особливо тяжкий злочин, зухвало, на очах у батька загиблого, що не може бути не враховано апеляційним судом.
		Більш того, судом не прийнято до уваги, що ОСОБА_10 і ОСОБА_11  вчинили особливо тяжкі злочини, внаслідок яких загинула людина та тяжкі тілесні ушкодження отримав інший потерпілий, а злочин носить до теперішнього часу суспільний резонанс та жодним чином у зв`язку з плином часу не може зменшити або пом`якшити обставини того, що внаслідок вчиненого злочину загинула молода людина  життя якої відповідно до Конституції України є найвищою соціальною цінністю, яке оберігається та захищається державою.
		Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що кожна з кваліфікуючих ознак обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_11 за ч.4 ст. 187 КК України утворюють окремо закінчений склад особливо тяжкого кримінального правопорушення.
		Крім того, районний суд залишив поза увагою, що призначаючи покарання ОСОБА_11 за ч.4 ст. 187 КК України, тобто за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень особі, яка зазнала нападу, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах та вчинений за попередньою змовою групою осіб у виді позбавлення волі строком на 11 років з конфіскацією майна, з яких обвинувачений ОСОБА_11 реально має відбувати 5 років та 6 місяців, та призначаючи покарання ОСОБА_10 за ч.4 ст. 187 КК України, тобто за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень особі, яка зазнала нападу, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах та вчинений за попередньою змовою групою осіб та за п.6 ч.2 ст. 115 КК України, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено покарання у виді 13 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, з яких обвинувачений ОСОБА_10 реально має відбувати 6 років 9 місяців, що на думку апеляційного суду є явно не справедливим.
		З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що призначене обвинуваченим судом першої інстанції покарання в силу своєї м`якості не відповідає його меті, встановленій в ст. 50 КК України, в зв`язку з чим вирок суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.
		Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		У відповідності до п. п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року Про практику призначення судами кримінального покарання, при призначенні покарання, суди повинні всебічно враховувати фактичні обставини кримінального провадження у їх сукупності та визначати тяжкість конкретних злочинів враховуючи їх індивідуальний ступінь. Визначаючи ступінь тяжкості злочину судам необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків). Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку. На неї впливають різні об`єктивні та суб`єктивні обставини, зокрема цінність тих суспільних відносин на які посягає винний, тяжкість наслідків (характер посягання), спосіб посягання форма й ступінь вини наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
		Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що цих вимог закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку дотримано не було.
		Призначаючи покарання ОСОБА_10 суд першої інстанції послався на ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та не має негативних характеристик з місць попереднього ув`язнення, вчинив два особливо тяжких корисливих злочини, відсутність обставин що пом`якшують чи обтяжують покарання.
		При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному конкретному випадку обвинуваченому ОСОБА_10 за кожен із вчинених злочинів повинно бути призначено покарання виключно у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією майна, яке буде відповідати обставинам справи, тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого, буде достатнім для виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню ним нових злочинів.
		Призначаючи покарання ОСОБА_11 суд першої інстанції послався на ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який одружений та має на утриманні двох малолітніх дітей 2008 та 2015 років народження, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, його пасивну роль та відсутність з його боку насилля у відношенні потерпілого при скоєнні злочину, вчинив особливо тяжкий корисливий злочин, відсутність обставин що пом`якшують чи обтяжують покарання.
		З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів не може погодитись з огляду на те, що при призначенні ОСОБА_10 покарання за скоєння злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, а ОСОБА_11 за скоєння злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України суд належним чином не проаналізував дані, наявні у кримінальному провадженні, які мають правове значення при виборі заходу примусу, і по суті не вмотивував, чому вважає за можливе досягти мети покарання при його призначенні саме у виді позбавлення волі на певний строк.
		Разом з цим, за вчинення особливо тяжкого злочину - вбивства, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України (у тому числі у пункті 6, який інкриміновано ОСОБА_10 ) законодавцем, крім строкового позбавлення волі, передбачено і найбільш суворе покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, тобто лише тоді, коли воно встановлене у санкції статті, за якою засуджується особа (лише за вчинення злочинів, за які визначено покарання у виді довічного позбавлення волі), якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.
		Таким чином, покарання у виді довічного позбавлення волі встановлюється лише за вчинення особливо тяжких злочинів. У ч. 6 ст. 12 КК України прямо зазначено, що злочин, за який передбачається покарання у виді довічного позбавлення волі, є особливо тяжким.
		Як вбачається з роз`яснень Верховного Суду України щодо правильного і однакового застосування вказаної норми, які містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи, довічне позбавлення волі призначається лише у випадках, спеціально передбачених КК України, і за умови, що суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Призначення цього покарання повинно мотивуватись у вироку з обов`язковим наведенням обставин, які, на думку суду, перешкоджають застосуванню позбавлення волі на певний строк.
		Тобто обставиною, яка зумовлює призначення довічного позбавлення волі й водночас указує на неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, є винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину й особи злочинця. Вона визначається сукупністю усіх зібраних у справі даних, що стосуються вчиненого злочину, особи винного й обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. На таку небезпеку можуть, зокрема, вказувати: наявність у вчиненому діянні декількох з альтернативно передбачених диспозицією ознак відповідного складу злочину; відсутність обставин, що пом`якшують покарання тощо.
		На думку колегії суддів, покарання у виді довічного позбавлення волі є таким видом покарання, що застосовується у випадках, коли необхідність пожиттєвої ізоляції особи від суспільства обумовлюється особливими обставинами, що обтяжують відповідальність, та виключною небезпечністю особи винного.
		В даному конкретному випадку суд, призначаючи основне покарання ОСОБА_10 за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 13 років, не врахував винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним вбивства потерпілого з корисливих мотивів у поєднанні з нападом з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень особі, яка зазнала нападу, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах та вчинений за попередньою змовою групою осіб ч.4 ст. 187 КК України, а саме те, що зазначені злочини відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів та є тим випадком, спеціально передбаченим КК України, коли призначається довічне позбавлення волі.
		У вироку суду першої інстанції при вирішенні питання про обґрунтованість та справедливість призначеного ОСОБА_10 покарання належним чином не дано оцінки даним, які негативно характеризують особу, зокрема тим, що обвинувачений протягом строку досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України не визнавав, від надання показів відмовився, що свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення, вчинив особливо тяжкі злочини, а саме, діючи з корисливих мотивів, вчинив розбійний напад та умисне вбивство.
		За таких обставин суд першої інстанції, на думку колегії суддів, повинен був призначити обвинуваченому за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України найсуворіше покарання у виді довічного позбавлення волі, але, незважаючи на справедливість саме такого покарання, суд першої інстанції цього не зробив, обмежившись посиланням на достатність покарання у виді позбавлення на певний строк з конфіскацією майна, та не давши відповідь на питання, що саме вплинуло на його рішення про можливість застосувати позбавлення волі на певний строк, що в даному випадку суперечить принципу справедливості, який є однією із ключових засад всієї системи права, й особливе місце посідає цей принцип у кримінальному праві, де однією із складових принципу справедливості виступає співрозмірність вчиненого особою злочину та призначеного за нього покарання.
		На думку колегії суддів, поведінка обвинуваченого ОСОБА_10 свідчить про чітко виражену антисоціальну спрямованість, зневажливе ставлення до закону та загальноприйнятих норм моралі, а його відношення до скоєного свідчить про жорстокість та винятковий цинізм, саме тому останній підлягає постійній ізоляції від суспільства, якою відповідно до положень Кримінального кодексу України є довічне позбавлення волі, яке буде необхідним і справедливим за вчинені ним злочини.
		Вирішуючи питання призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_11 апеляційний суд дійшов наступних висновків.
		На переконання апеляційного суду, дані про особу ОСОБА_11 , з урахуванням конкретних обставин вчинення злочину та його наслідків, відсутності щирого каяття та відмова в наданні свідчень стосовно інкримінованого кримінального правопорушення та іншої невстановленої особи, ставлення до вчиненого, не відшкодування збитків, вчинення нападу з метою нанесення тяжких тілесних ушкоджень з корисливих мотивів, безпосередню активну участь у здійсненні нападу, відсутності пом`якшуючих покарання обставин, свідчать про високу суспільну небезпеку обвинуваченого.
		Тому, апеляційний суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_11 більш суворе покарання у виді позбавлення волі, із конфіскацією майна, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Доводи сторони захисту стосовно того, що цивільний позов потерпілого був безпідставно задоволений є необґрунтованими, з огляду на таке.
		Статтею 128 КПК України встановлено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Відповідно до вимог ст. 129, 374 КПК України та роз`яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 року, з наступними змінами, постановляючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав та розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю чи частково або відмовляє в ньому.
		За таких обставин, на переконання апеляційного суду, ухвалюючи відносно обвинувачених ОСОБА_10 за скоєння злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, а ОСОБА_11 за скоєння злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України обвинувальний вирок суду, суд 1-ої інстанції обґрунтовано розглянув цивільний позов потерпілого та прийняв відповідне рішення.
		При цьому, положеннями ч. 3 вищезгаданої ст. 129 КПК України передбачений вичерпний перелік випадків залишення позову без розгляду, зокрема, у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених ч.1ст.326 цього Кодексу (якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник).
		Відтак, за встановлених апеляційним судом обставин, суд 1-ої інстанції на підставі аналізу та оцінки всіх досліджених доказів у провадженні, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинувачених ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, і ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбачених ч. 4 ст. 187 КК України та правильність кваліфікації їх дій.
		При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справи Войтенко проти України,  Науменко проти України)
		Зокрема, суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди, яка повинна бути стягнута з обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_11 на користь потерпілого, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходив з принципів розумності, виваженості та справедливості і врахував характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) потерпілого, характер немайнової шкоди (його тривалість, можливості відновлення), а також стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, час і зусилля, необхідні для їх відновлення, матеріальне становище обвинуваченого. Саме за цих обставин суд першої інстанції правильно прийняв рішення за результатами розгляду заявленого цивільного позову, задовольнив заявлені позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди частково.
		Стосовно доводів апеляційної скарги потерпілого про те, що суд першої інстанції при вирішені цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди не взяв до уваги фізичний біль та страждання потерпілого від скоєного обвинуваченими кримінального правопорушення, наслідки протиправних дій обвинувачених у виді отриманих потерпілим тілесних ушкоджень щодо нього самого та члена його сім`ї, а також страждань пов`язаних зі смертю внаслідок злочину його єдиного сина, а також відсутність мотивів відхилення доводів цивільного позову, то вони є необґрунтованими та спростовуються оскаржуваним судовим рішення.
		Так, при ухваленні вироку суд першої інстанції вірно врахував, що в результаті злочину, потерпілому ОСОБА_13 було спричинено моральну шкоду, яка виразилась в зміні способу його життя, тривалому знаходженні на лікуванні, зазнані фізичного болю та страждань пов`язаних зі смертю сина, перебування в шоковому стані від виниклих подій, та погіршення його самопочуття. Однак, визначений потерпілим ОСОБА_13 розмір моральної шкоди в 9000 000 грн. з обвинуваченого ОСОБА_10 , та 2000000 грн. з обвинуваченого ОСОБА_11 районний суд вірно визнав явно завищеним, та з урахуванням обставин справи, поведінки обвинувачених, майнового стану, тяжкість тілесного ушкодження, виходячи із засад розумності та справедливості, вважав можливим стягнути з обвинуваченого ОСОБА_10 2000000 грн., з обвинуваченого ОСОБА_11 500000 грн. на користь потерпілого ОСОБА_13 в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		На думку апеляційного суду потерпілий в апеляційній скарзі не навів переконливих доводів, щодо невідповідності визначеного судом першої інстанції розміру відшкодування моральної шкоди.
		З огляду на викладене апеляційний суд не вбачає підстав для збільшення суми відшкодування моральної шкоди та задоволення апеляційної скарги потерпілого в цій частині.
		Відповідно до ст. ст. 409, 413, 414 КПК України підставами для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Згідно п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
		Відповідно до положень п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 409, п. 1 ч. 1 ст. 413, ст. 414 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, а також невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги прокурора підлягає задоволенню, потерпілого підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підлягає скасуванню в частині призначення покарання, з ухваленням нового вироку в цій частині, яким необхідно призначити обвинуваченим покарання яке буде відповідати тяжкості вчиненого злочинів та особі винуватого, а також буде необхідним й достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
		Зважаючи на ту обставину, що з моменту прийняття апеляційним судом рішення за результатами розгляду апеляційних скарг, вирок районного суду скасовано в частині призначеного покарання та постановлено новий, який набирає законної сили з моменту проголошення, засудженого ОСОБА_11 необхідно взяти під варту в залі суду з метою виконання вироку.
		Керуючись статями 370, 371, 373, 374, 404, 405, 407, 409, 414, 418, 420, 532 КПК України, апеляційний суд,
		УХВАЛИВ:
		Апеляційні скарги захисника обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12  залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_15 , - задовольнити.
		Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_13  задовольнити частково.
		Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 29.05.2020 року в кримінальному провадженні №120141604700010052, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.12.2014 року, яким  ОСОБА_10 визнано винниму вчиненізлочинів,передбачених п.6ч.2ст.115,ч.4ст.187КК Українита ОСОБА_11 , визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 309 КК України,  скасувати в частині призначення покарання.
		Ухвалити в цій частині новий вирок, яким:
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити покарання у виді:
		- за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України  довічного позбавлення волі з конфіскацією майна;
		- за ч. 4 ст. 187 КК України  15 (п`ятнадцять) років позбавлення волі, із конфіскацією всього належного йому майна.
		На підставі ч. 1-3 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_10 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі, із конфіскацією всього належного йому майна.
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначити покарання у виді:
		- за ч. 4 ст. 187 КК України  15 (п`ятнадцять) років позбавлення волі, із конфіскацією всього належного йому майна;
		Засудженого  ОСОБА_11  затримати в залі суду та доставити під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання вироку.
		В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
		Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженими, які утримуються під вартою, у той самий строк з дня отримання його копії.
		Судді Одеського апеляційного суду
		ОСОБА_2              ОСОБА_3              ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...