Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/3135/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 10.12.2021. Зареєстровано: 12.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2021.
Дата набрання законної сили: 10.12.2021
Номер судового провадження: К/9901/36364/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 грудня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 560/3135/19
		 
		адміністративне провадження № К/9901/36364/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Олендера І.Я.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (суддя Лабань Г.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року (судді: Кузьменко Л.В. (головуючий), Совгира Д. І., Франовська К.С.) у справі №560/3135/19 за позовом Приватного підприємства «Аслан-Текстиль» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, за участю третьої особи - Приватного підприємства «Сіад-Сервіс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		У С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Приватного підприємства «Аслан-Текстиль» (далі - позивач, Підприємство, ПП«Аслан-Текстиль») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган), за участю третьої особи - Приватного підприємства «Сіад-Сервіс», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.09.2019 №0010621402.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Підприємством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача. 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року, позов Підприємства задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.
		4. Рішення судів вмотивовано тим, що господарські операції позивача з поставки товару контрагенту ПП «Сіад-Сервіс» є реальними, що підтверджено первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях, відповідачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що дії позивача були спрямовані виключно на отримання необґрунтованої податкової вигоди. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємства.
		6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.08.2019 №0616/22-01-14-03/33591036, оформленого за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 771392 грн, в тому числі на 1363214 грн (за І квартал 2018 року на 527240 грн, за півріччя 2018 року на 138009 грн, за 2018 рік на 577280 грн, за І квартал 2019 року на 120685 грн) та завищення на 591822 грн (за три квартали 2018 року на 591822 грн).
		Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції позивача з постачання товару контрагенту ПП «Сіад-Сервіс» не мали реального характеру оскільки відсутні належним чином оформлені первинні документи, які опосередковують рух активу, зокрема товарно - транспортні накладні, а також зазначення в преамбулі та реквізитах договору від 08.09.2017 №21 та деяких видаткових накладних покупця ПП «Сіат-Сервіс», замість ПП «Сіад-Сервіс». 
		Також контролюючий орган, вказував, що для контрагента позивача ПП «Сіад-Сервіс» основним видом діяльності є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, а придбання тканин є нетиповим для підприємства. Також контролюючий орган посилався на пояснення директора ПП«Сіад-Сервіс»       ОСОБА_1 (05.07.2019), наданих в межах кримінального провадження №32019240000000011, який вказував на те, що частина придбаного у позивача товару зберігалась в складському приміщенні за адресою м. Хмельницький, вул. Заводська, 46, а частина знаходилась на відповідальному зберіганні у позивача. Крім того, контролюючий орган посилається на протокол допиту свідка від 02.08.2019 ОСОБА_2 (головний інженер ТОВ «Поділля інвест Сіті», яке є власником складського приміщення, яке орендує ПП«Сіад-Сервіс» за адресою м. Хмельницький, вул.Заводська, 46 ), який спростував факт завезення будь - якої тканини за адресою м.Хмельницький, вул. Заводська, 46 . 
		Також 02.08.2019 було проведено огляд складського приміщення, що орендує ПП«Сіад-Сервіс» за адресою м. Хмельницький, вул. Заводська, 46, та не було виявлено будь - яких товарно - матеріальних цінностей, в тому числі тканин.
		На підставі зазначеного, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем тканини трикотажні на адресу ПП «Сіад-Сервіс» не поставлялись, а лише проводилось списання з метою зменшення залишків запасів, відповідно кошти, що надійшли позивачу від вказаного контрагента є іншим оборотним активом, який підлягає віднесенню до складу інших операційних доходів. 
		При цьому контролюючим органом не заперечується факт, що тканини трикотажні на загальну суму 4285511,58 грн, в тому числі податок на додану вартість 714251,93 грн, були реалізовані позивачем, враховуючи їх відсутність за даними бухгалтерського обліку на балансі позивача та у останнього виникли податкові зобов`язання з ПДВ, податковий кредит при придбанні сировини для виробництва тканини, доходи та витрати, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки.
		На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.09.2019 №0010621402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в загальному розмірі 964240,00 грн, у тому числі 771392,00 грн за податковим зобов`язанням та 192848,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
		Судами також встановлено, що між ПП «Аслан-Текстиль» (постачальник) та контрагентом ПП «Сіад-Сервіс» (покупець) 08.09.2017 укладено договір №21, відповідно до якого ПП«Аслан-Текстиль» зобов`язується передати у власність покупцеві ПП «Сіад-Сервіс» тканину трикотажну, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію. Місце здійснення поставки продукції постачальником: смт.Базалія Теофіпольського району (пункт 2.2); продукція передається самовивозом в тарі і упаковці, що відповідає стандартам на даний вид продукції (пункт 2.3); порядок оплати продукції, що поставляється за цим договором: 100% попередня оплата відповідно до отриманого рахунка-фактури (пункт 3.4).
		На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором поставки позивач надав копії наступних документів: договір, видаткові накладні, акт звірки взаєморозрахунків.
		Також судами встановлено, що ПП «Сіад-Сервіс» (покупець) частково повернув приватному підприємству «Аслан-Текстиль» товар, отриманий на підставі договору від 08.09.2017 №21, на загальну суму 2129280,00 грн (повернення постачальнику №6 від 25.07.2019).
		Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість від 18.09.2019, розрахунку коригування сум податку на додану вартість від 18.09.2019, довідки про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) від 18.09.2019, розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) від 18.09.2019, ПП «Аслан-Текстиль» здійснено коригування суми податкових зобов`язань та податкового кредиту на відповідні суми.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328, пунктів 1, 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме не дослідження зібраних у справі доказів, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права, а саме підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», встановлення обставин, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів.
		Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що в оскаржуваних судових рішеннях не наведено жодних мотивів та обґрунтувань відхилення доказів, які надавались відповідачем, а саме протокол допиту свідка - директора ОСОБА_1 від 05.07.2019, протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 02.08.2019, оборотно - сальдові відомості по рахунку 201 ПП «Сіад-Сервіс», які свідчать про неможливість повернення товару. Контролюючий орган вказує, що документ «повернення постачальнику №69 від 25.07.2019» є недопустимим доказом, оскільки такий не підлягав перевірці, не стосується її предмету та не був покладений в основу встановленого під час перевірки порушення. Також судами не взято до уваги і інші посилання контролюючого органу на неможливість фактичного здійснення спірних операцій, зокрема, придбання нетипового товару для контрагента, протокол огляду складського приміщення, яким не встановлено наявності тканин на складі. Також скаржник зазначає про несвоєчасне складення розрахунку коригування на повернутий товар, який відбувся 25.07.2019, а розрахунки коригування складено лише 08.08.2019.
		За позицією скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій надали неправильну оцінку вказаним доводам контролюючого органу, які були викладені як в акті перевірки, так і зазначались протягом розгляду справи, та фактично не спростували доводи, що операції між позивачем та контрагентом не мали реального характеру.
		9. Підприємством надано відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в яких позивач вказує, що судами надано юридично правильну оцінку обставинам, відповідно до яких підтверджуються дотримання позивачем вимог норм Податкового кодексу України при формуванні даних податкового обліку та зазначає, що фактичне здійснення операцій підтверджується наявними у справі первинними документами, складеними з дотриманням вимог чинного законодавства, натомість контролюючим органом не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції щодо відсутності реальних правових наслідків господарських операцій між позивачем та ПП «Сіад-Сервіс».
		ПОЗИЦІЯ СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
		10. Надаючи оцінку доводам зазначеним у касаційні скарзі колегія суддів виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
		Відповідно до вимог пункту підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290).
		Платник податку формує об`єкт оподаткування податком на прибуток за реальними (фактично вчиненими) господарськими операціями, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).
		Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Тобто, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
		При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
		Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
		Крім того, при вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
		Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
		Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.
		Так, судами досліджено первинні документи, які згідно з пункту  44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що спірні господарські операції з постачання позивачем товару (тканини трикотажні) є реальними. Надані позивачем документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення. Зауваження щодо оформлення первинних документів у контролюючого органу відсутні, про що свідчить, зокрема і акт перевірки. 
		Доводи контролюючого органу про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентом судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги, оскільки такі висновки не підтверджені доказами, які б відповідали критеріям належності, допустимості та достовірності.
		Так посилання контролюючого органу на недоліки в заповненні первинних документів, зокрема в договорі та деяких видаткових накладних зазначено покупця як ПП «Сіат-Сервіс», замість ПП «Сіад-Сервіс», суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги, скільки договір від 08.09.2017 №21 скріплений печаткою покупця, на якій зазначено ПП «Сіад-Сервіс», код ЄДРПОУ 36952814, такі ж відомості вказані і у видаткових накладних, вказані документи містять підпис керівника ПП «Сіад-Сервіс», яким відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є ОСОБА_1 . Тобто зазначені документ, хоча і містять недоліки в заповненні, проте в повній мірі дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь в господарській операції.
		Вказане узгоджується, зокрема, і з приписами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якими перебачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
		Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції свідок - головний бухгалтер ПП «Аслан-Текстиль» ОСОБА_3 повідомила про допущення орфографічної помилки в назві контрагента позивача - ПП «Сіад-Сервіс» в договорі від 08.09.2017 №21 та в ряді видаткових накладних.
		Також безпідставними є і посилання контролюючого органу на те, що позивачем не надано товарно - транспортних накладних, шляхових листів чи інших транспортних документів, які підтверджували фактичне переміщення проданих товарів на склад покупця ПП «Сіад-Сервіс», оскільки відповідачем не було взято до уваги умови договору, укладеного між позивачем та ПП «Сіад-Сервіс», зокрема пунктом 2.3 передбачено, що продукція передається «самовивозом» в тарі і упаковці, що відповідає стандартам на даний вид продукції, тобто саме на контрагента було покладено обов`язок з перевезення (переміщення) товару.
		Слід також зазначити, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися). 
		Колегія суддів також звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом. Порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення продавцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкту оподаткування податком на прибуток, а тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
		Контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено на підставі належних та допустимих доказів які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента і про обізнаність платника податків щодо такої, злагодженість дій між ними.
		Посилання контролюючого органу на свідчення директора ПП«Сіад-Сервіс» гр. ОСОБА_1 (05.07.2019) та гр. ОСОБА_2 (головний інженер ТОВ «Поділля інвест Сіті», яке є власником складського приміщення, що орендує ПП«Сіад-Сервіс» за адресою м. Хмельницький, вул.Заводська, 46 ), наданих в межах кримінального провадження № 32019240000000011 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частини 3 статті 212 Кримінального кодексу України, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги оскільки, у значеному провадженні відсутній вирок.
		При цьому, слід також зазначити, що отримані відомості в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, на які, як на докази, посилається відповідач в акті перевірки не відповідають вимогам допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та, те що він має право їх використання, у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. В силу положень ст.95 Кримінально процесуального кодексу України, інформація, що міститься в протоколі допиту, отриманого на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження (контролюючим органом не надано доказів наявності вироку у кримінальному провадженні, в рамках якого проводився допит свідка), може бути визнана як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи, чого в межах даної справи здійснено не було.
		Відносно покликань контролюючого органу на відсутність товару за зазначеною ПП«Сіад-Сервіс» адресою складу (м. Хмельницький, вул. Заводська, 46) станом на 02.08.2019, що підтверджено протоколом огляду місця події, слід зазначити, що за приписами абзацу 2 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин, тому саме контролюючий орган має обов`язок посилатись на ті докази, які були покладені в основу оскаржуваного рішення, а оскільки протокол огляду місця події від 02.08.2019 датований пізніше за дату проведення перевірки то фактично не міг та не був покладений в основу оскаржуваного рішення. 
		При цьому суди встановили, що 25.07.2019 ПП «Сіад-Сервіс» здійснило повернення товару позивачу, а тому такий товар на момент проведення огляду вже був відсутній на складі 02.08.2019. Контролюючий орган вказує, що документ «повернення постачальнику №69 від 25.07.2019» та розрахунок коригування є недопустимими доказами, оскільки такі не підлягали перевірці, не стосуються її предмету та не були покладені в основу встановленого під час перевірки порушення, проте колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідачем визначено період за який здійснювалась перевірка з 01.01.2016 по 31.03.2019, а тому на час її проведення позивачем подавались документи саме цього періоду, однак наявність документів, які складено пізніше і які є належними доказами щодо предмету доказування, проте такі не витребовувались і не подавались з огляду на період, що перевірявся, не можуть лише через це вважатись недопустимими доказами в розумінні статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі не одержані з порушення процедури встановленої законом і фактично є засобами доказування, які за законом можуть підтверджувати обставини у цій справі. 
		Таким чином, вказані твердження контролюючого органу є безпідставними, оскільки документ «повернення постачальнику №69 від 25.07.2019» та розрахунок коригування безпосередньо стосуються спірних правовідносин, проте не могли бути предметом перевірки з огляду на їх відсутність на момент її проведення, як фактично був відсутній і протокол огляду місця події, на який посилається контролюючий орган.
		Посилання скаржника на несвоєчасне складення розрахунку коригування на повернутий товар, який відбувся 25.07.2019, а розрахунки коригування, згідно Єдиного реєстру податкових накладних, складено лише 08.08.2019 також не приймається до уваги, оскільки розрахунок коригування складається постачальником/надавачем товарів/послуг у порядку, встановленому для податкових накладних (підпункт 192.1 статті 192 Податкового кодексу України), тобто реєстрація розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків встановлених пунктом 201.10 статті 201 Кодексу, а саме для розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
		Посилання контролюючого органу щодо ненадання оцінки судами оборотно - сальдовим відомостям по рахунку 201 ПП «Сіад-Сервіс», які на думку контролюючого органу свідчать про неможливість повернення товару, то слід зазначити, що оборотно - сальдова відомість не є первинним документом, який є підставою бухгалтерського обліку на підставі якого формуються дані податкового обліку, при цьому суди надали оцінку саме первинним документам, які і є підставою формування даних податкового обліку.
		Також Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. 
		З урахування зазначеного доводи контролюючого органу відносно не наведення судами жодних мотивів та обґрунтувань відхилення доказів, які надавались відповідачем, є безпідставними та спростовується рішеннями судів попередніх інстанцій.
		Отже колегія суддів вважає безпідставними доводи контролюючого органу щодо порушення судами норм процесуального права, зокрема пункту 4 частини четвертої статті 328, пунктів 1, 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме не дослідження зібраних у справі доказів та встановлення обставин, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів.
		В межах визначеної скаржником підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини в цій справі виникли з приводу формування об`єкту оподаткування податком на прибуток за господарськими операціями, які контролюючий орган вважає нереальними.
		Питання застосування норм матеріального права, а саме підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» у подібних правовідносинах, а саме щодо реальності господарських операцій, Верховний Суд висловлював неодноразово, при цьому вказував, що оцінка таких здійснюється саме на підставі встановлених обставин у конкретних справах. Слід зазначити, що підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» та пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» є загальними нормами, які визначають об`єкт оподаткування, зобов`язання та дохід.
		Судами у цій справі встановлено фактичні обставини справи, які свідчать, що фактично господарські операції між позивачем та ПП «Сіад-Сервіс» є реальними, оскільки призвели до руху активів, відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. При цьому контролюючим органом не заперечувався факт, що тканини трикотажні були реалізовані, враховуючи їх відсутність за даними бухгалтерського обліку балансі позивача, і у останнього виникли податкові зобов`язання з ПДВ, податковий кредит при придбанні сировини для виробництва тканини, доходи та витрати, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки.
		Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами.
		Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки обставин у справі, проте положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не свідчать про те, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права за встановлених у справі обставин чи порушили норми процесуального права, з огляду на що підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій відсутні.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		11. Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін. 
		12. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року слід залишити без задоволення.
		13. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		14. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення.
		 
		Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі № 560/3135/19 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова   Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...