Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/12170/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2021.
Дата набрання законної сили: 08.12.2021
Номер судового провадження: 61-17663ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		08 грудня 2021 року
		м. Київ
		справа № 607/12170/20
		провадження № 61-17663св21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі -   ОСОБА_2 , 
		третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Міщій О. Я., Парандюк Т. С., Шевчук Г. М.,
		ВСТАНОВИВ: 
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину та позбавлення батьківських прав.
		Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 31 серпня 2013 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2018 року у справі  № 607/1569/18. 
		Від шлюбу із відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_3 , яка проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні.
		Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2017 року у справі № 607/4180/17 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/5 частини всіх видів його заробітку, але не менше від розміру у відсотках від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України (далі - СК України), тобто до 08 липня 2017 року - не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а з 08 липня 2017 року - не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 березня 2017 року, до досягнення дитиною повноліття. 
		Також, вказаним рішенням суду стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 29 березня 2017 року, до досягнення ОСОБА_3 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Позивач вказує на те, що з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів розмір витрат на утримання малолітньої дочки значно зріс, а її майновий стан погіршився, оскільки з 28 грудня 2019 року припинено виплату аліментів на її утримання, а її син від першого шлюбу з вересня 2019 року отримує пенсію по втраті годувальника самостійно. 
		Також вказує, що майновий стан ОСОБА_2 покращився, оскільки він припинив сплату аліментів на дитину від першого шлюбу, у зв`язку із досягненням дитиною повноліття, а також ІНФОРМАЦІЯ_2 набув право власності на нерухоме майно. 
		Таким чином, позивачка вважає, що наявні підстави для збільшення розміру аліментів, які стягуються із відповідача на утримання малолітньої дочки, які слід стягувати у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 
		Також позивач вказує, що малолітня дочка ОСОБА_3 відвідує приватний дитячий садок, оскільки потребує особливого догляду та спеціального харчування та уваги. За період з 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2018 року позивачем було сплачено за послуги приватного дитячого садка в сумі 19 700 грн; за період з 01 січня 2019 року по 30 вересня 2019 року - 37 400 грн, всього на суму 57 100 грн. 
		Так, позивач вважає, що вказані витрати є додатковими витратами на дитину, а тому на підставі частини першої статті 185 СК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підлягають стягненню із відповідача на користь позивача. 
		Крім того, позивач зазначає, що ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов`язків відносно малолітньої ОСОБА_3 , не забирав дитину із пологового будинку, жодного разу дитини не бачив, не вітав її з днем народження, не підтримує із нею жодного спілкування, не цікавиться станом її здоров`я, фізичним та духовним розвитком, не проявляє щодо неї ніякого інтересу. На неодноразові пропозиції позивача приймати участь у житті дитини, відповідач не реагує. 
		Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд: збільшити розмір аліментів та стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття; стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у сумі 57 100 грн; позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 08 квітня 2021 року позов задоволено частково.
		Збільшено розмір аліментів та ухвалено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у сумі 57 100 грн. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 .
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		Рішення суду першої інстанції щодо збільшення розміру аліментів мотивовано тим, що у судовому засіданні встановлені обставини, визначені статтею 192 СК України, а тому наявні підстави для збільшення розміру аліментів.
		Також місцевий суд зазначив, що здійснені позивачем витрати у розмірі 57 100 грн на оплату приватного дитячого закладу «Кіндерсад» (далі - ПДЗ «Кіндерсад») викликані особливими обставинами - станом здоров`я матері, а тому підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
		Постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
		Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 квітня 2021 року в частині збільшення розміру аліментів та стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених додаткових витрат на малолітню дочку ОСОБА_3 змінено.
		Збільшено розмір аліментів та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3    у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
		Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на малолітню дочку ОСОБА_3 у сумі 28 550 грн.
		В решті рішення місцевого суду залишено без змін. 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що аліменти в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку платника аліментів є недостатнім для належного та гармонійного розвитку дитини, а також тим, що на утриманні ОСОБА_2 перебуває хвора матір, яка потребує догляду та лікування, а тому, враховуючи майновий стан відповідача, визначений судом розмір аліментів на утримання дитини у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу ОСОБА_2 не узгоджується з вимогами статті 182 СК України.
		Також в постанові апеляційного суду зазначено, що витрати в сумі 57 100 грн, які ОСОБА_1 оплатила за відвідування дитиною дитячого садка, є додатковими витратами та не відносяться до основних витрат, які батьки несуть на утримання дитини за рахунок отриманих аліментів, оскільки викликані особливими обставинами - хворобами дитини, що вірно було враховано судом при вирішенні спору, проте, враховуючи рівність обов`язків батьків по утриманню дитини, рішення суду про стягнення з відповідача повної вартості послуг за дитячий садочок не відповідає вимогам закону.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі  ОСОБА_2 просив скасувати постанову апеляційного суду в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрати на малолітню дочку ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судового рішення. 
		ОСОБА_2 не погоджується з тим, що витрати на оплату приватного садочка є додатковими витратами, та зазначає, що  ПДЗ «Кіндерсад» не надає послуг для дітей, які потребують особливого догляду, зокрема спеціального харчування, більшої уваги тощо, проте основним його видом діяльності є денний догляд за дітьми.
		Також заявник вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не застосував висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 369/11745/16-ц, № 344/5315/18, в яких зазначено про те, що відвідування приватного дитячого садочка не викликано особливими обставинами, та те, що вибір приватного освітнього закладу при наявній можливості отримання таких освітніх послуг, гарантованих державою, безкоштовно,  має узгоджуватися з батьком дитини.
		Доводи інших учасників справи
		У грудні 2021 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Степанова О. В., подала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила відхилити доводи заявника через їх необґрунтованість.
		У відзиві зазначено, що ОСОБА_2 не приймав участі вирішенні питання про вибір дошкільного закладу для малолітньої дочки ОСОБА_3 , оскільки відповідач приймає участі у вихованні дитини.
		Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не направили.
		Провадження у суді касаційної інстанції
		Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_4 у листопаді 2021 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
		Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
		Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вступили у зареєстрований шлюб 31 серпня 2013 року.
		Від шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3 , про що складено актовий запис № 2961 Тернопільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.
		Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2017 року (справа №607/4180/17) частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини:  стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/5 частини всіх видів його заробітку, але не менше від розміру у відсотках від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого частиною другою статті 182 СК України, тобто до 08 липня 2017 року - не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а з 08 липня 2017 року - не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 березня 2017 року, до досягнення дитиною повноліття; стягнуто із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку відповідача, щомісячно, починаючи з 29 березня 2017 року, до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2018 року (справа №607/1569/18) розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Малолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає разом із матір`ю на АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою ДП «Комунальник-1».
		Відповідно до договору № 1, укладеного 01 серпня 2018 року між приватним дитячим закладом «Кіндерсад» міста Тернополя в особі ОСОБА_5 (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник), виконавець організовує роботу по денному догляду за дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та навчання в студіях в ПДЗ «Кіндерсад», а Замовним сплачує за надані послуги кошти в розмірі 4 000 грн.
		Згідно з договором № 1 від 05 серпня 2019 року укладеним між ПДЗ «Кіндерсад» та ОСОБА_1 вартість надання освітніх послуг «студій» та надання платних послуг по денному догляду за дитиною, а також інших послуг на дитину становить 5 000 грн.
		Відповідно до копій платіжних доручень, за послуги ПДЗ «Кіндерсад», відповідно до умов укладених договорів за період із 16 серпня 2018 року по 09 вересня 2019 року ОСОБА_3 сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_5 57 100 грн, що підтверджується копією платіжного доручення АТ КБ «ПриватБанк» від 16 серпня 2018 року на суму 3 700 грн та дублікатами платіжних доручень АТ КБ «ПриватБанк»: № 0.0.1130975134.1 від 12 вересня 2018 року на суму 4 000 грн; № 0.01151359445.1 від 05 жовтня 2018 року на суму 4 000 грн; № 0.0.1178660226.1 від 07 листопада 2018 року на суму 4 000 грн; № 0.0.1207280256.1 від 10 грудня 2018 року на суму 4 000 грн; № 0.0.1231321054.1 від 06 січня 2019 року на суму 4 000 грн; № 0.0.1261654023.1 від 08 лютого 2019 року на суму 4 000 грн; № 0.0.1287914103.1 від 06 березня 2019 року на суму 4 000 грн; № 0.0.1315483982.1 від 03 квітня 2019 року на суму 4 000 грн; № 0.0.1345341074.1 від 07 травня 2019 року на суму 4 000 грн; № 0.0.1383160549.1 від 17 червня 2019 року на суму 2 000 грн; № 0.0.1400604730.1 від 05 липня 2019 року на суму 5 500 грн; № 0.0.1428686278.1 від 06 серпня 2019 року на суму 5 000 грн; № 0.0.1458244192.1 від 09 вересня 2019 року на суму 4 900 грн.
		Згідно з довідкою про доходи № 069 виданої 16 вересня 2019 року приватним підприємством «Агентство Тернопільських Новин», ОСОБА_1 працює в цьому агентстві на посаді директора, загальна сума її доходу за період із 01 вересня 2018 року по 31 серпня 2019 року становить 27 499,53 грн.
		Після досягнення ОСОБА_3 трирічного віку, тобто з 28 грудня 2019 року припинилась виплата аліментів на утримання ОСОБА_1 , які стягувалися у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку ОСОБА_2 , щомісячно, згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2017 року (справа №607/4180/17).
		Відповідно до довідки № 2448 виданої 03 вересня 2020 року відділом обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління пенсійного Фонду України у Львівській області, ОСОБА_2 перебуває на обліку в головному управління ПФУ у Львівській області і отримує пенсію за вислугу років, загальний розмір якої за період із 01 квітня 2018 року по 31 серпня 2020 року становить 274 640,44 грн; сума аліментів за період із 01 квітня 2018 року по 31 серпня 2020 року склала 91 393,93 грн.
		Згідно з довідкою про доходи № 32, виданої 04 вересня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «РОСАН» (далі - ТОВ «Спільне українсько-канадське підприємство «РОСАН») ОСОБА_2 працює на цьому підприємстві на посаді керівника сектору, загальна сума його доходів за період із лютого 2018 року по серпень 2020 року становить 101 750,05 грн.
		Згідно з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 217336645 від 22 липня 2020 року, 11 січня 2019 року на підставі договору дарування за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
		Згідно з Консультаційним висновком спеціаліста від 05 грудня 2019 року, дитячою клінікою « Малеча » у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діагностовано функціональний розлад жовчного міхура за гіпотонічним типом; біліарний садж; хронічні закрепи та призначено лікування. 
		Відповідно до консультативного висновку лікаря-отоларинголога медичного центру «Лорімед» від 06 січня 2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено діагноз - сірчані пробки обох вух, алергічний риніт та надано рекомендації для лікування. 
		Згідно з консультативним висновком лікаря-педіатра медичного центру «Лорімед» від 10 жовтня 2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , хворіє гострим трахебронхітом, зазначені рекомендації для лікування. 
		Крім того, малолітня дочка ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходила обстеження у ТОВ «Неоклінік».
		Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
		Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується 
		з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Постанова суду апеляційного інстанції оскаржується лише в частині позовних вимог про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на малолітню дочку ОСОБА_3 , у зв`язку з чим, Верховний Суд переглядає оскаржуване судове рішення у касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі.
		В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржуються, тому Верховний Суд не вдається до оцінки і аналізу його законності і обґрунтованості у неоскарженій частині.
		Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду, враховуючи наступне. 
		Згідно із частиною першою статті 185 СК  України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
		СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків.
		Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. 
		Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. 
		За частиною другою статті 185 СК розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
		Отже, виходячи з аналізу статті 185 Сімейного кодексу України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
		Як установлено судом, дочка ОСОБА_3 хворіє, неодноразово проходила лікування та медичні обстеження (т. 1 а.с. 162, 165, 167, 171).
		Також встановлено, що з врахуванням наявності у ОСОБА_3 хвороб, остання потребує спеціалізованого харчування та догляду, а тому ОСОБА_1 уклала з ПДЗ «Кіндерсад» міста Тернополя в особі ОСОБА_5 договори від 05 серпня 2019 року та від 01 січня 2018  року щодо відвідування приватного дитячого садочка, який, із урахуванням індивідуальних потреб дитини, зобов`язався надавати особливе харчування та догляд, оскільки дитячі садочки комунальної власності не можуть забезпечити необхідного харчування, із врахуванням рекомендованих особливостей.
		Згідно з пунктами 2.4, 2.5, 3.3, 3.6 договору від 01 січня 2018 року, укладеного між ПДЗ «Кіндерсад» та ОСОБА_1 , Виконавець забезпечує умови для покращення фізичного, психологічного здоров`я та емоційного благополуччя дитини за її індивідуальними потребами. Виконавець зобов`язався надавати дитині якісне п`ятиразове харчування.
		Апеляційним судом правильно встановлено, що витрати в сумі 57 100 грн, які позивач оплатила за відвідування дитиною приватного дитячого садочка, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, є додатковими витратами та не відносяться до основних витрат, які батьки несуть на утримання дитини за рахунок отриманих аліментів, оскільки останні викликані особливими обставинами - хворобами дитини.
		З урахуванням встановлених обставин справ, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, колегія суддів, з урахуванням статті 141 СК України, яка визначає рівність батьків щодо участі у вихованні дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, та чи проживають вони окремо від дитини, погоджується з висновками апеляційного суду про наявність підстав для зміни рішення місцевого суду в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених додаткових витрат на малолітню дочку ОСОБА_3 , та стягнення з відповідача на користь позивача половини понесених додаткових витрати на малолітню дочку ОСОБА_3 у розмірі 28 550 грн.
		Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд в оскаржуваній постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 369/11745/16?ц (провадження № 61-34801св18) та від 09 вересня 2019 року у справі № 344/5315/18 (провадження № 61-6722св19) є необґрунтованими з огляду на таке. 
		У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини 
		є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
		На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		У постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 369/11745/16 розглядався спір щодо стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, в якій зазначено, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення додаткових витрат та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовано мотивував його тим, що витрати на відвідування дитиною приватного дитячого садка не є додатковими витратами на дитину, оскільки вони не викликані особливими обставинами.
		У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у справі № 344/5315/18 розглядався спір щодо стягнення додаткових витрат на дитину, в якій зроблено висновок про те, що суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову, враховуючи те, що позивач не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини у приватній школі-садочку при наявності можливості отримання дитиною безкоштовної середньої освіти, гарантованої державою, та не навела мотивів вибору освітнього закладу, що зокрема залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини. Судами надано належну оцінку цілям перетину відповідачем кордону України, а також тій обставині, що відповідач непрацевлаштований, взято до уваги його матеріальний стан.
		Отже висновки у цих справах, на які міститься посилання у касаційній скарзі, і у справі, яка переглядається, не є суперечливими. Встановлені судами фактичні обставини є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили 
		з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		Слід звернути увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справ щодо необхідності стягнення додаткових витрат, в залежності від особистих, індивідуальних особливостей дитини. Судами встановлено, що у цій справі додаткові витрати на дитину встановлені з урахуванням її особливостей. 
		Таким чином, відсутні підстави вважати, що суди у справі, яка переглядається, не врахували висновки щодо застосування норм права 
		у подібних правовідносинах, викладені у наведених як приклад постановах касаційного суду.
		Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди 
		з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення 
		обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог 
		статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження 
		в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої 
		статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови без змін.
		Щодо судових витрат
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року  в частині позовних вимог про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на малолітню дочку ОСОБА_3 , залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною 
		і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                   І. М. Фаловська
		                                                                                                С. Ю. Мартєв
		                                                                                                В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...