Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-25/2006 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2021.
Дата набрання законної сили: 08.12.2021
Номер судового провадження: 61-14703ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		08 грудня 2021 року
		м. Київ
		справа № 2-25/2006
		провадження № 61-14703св20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
		учасники справи:
		позивач (заявник) - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 
		на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року у складі судді Дудікова А. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду 
		від 03 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Зубакової  В. П., 
		Барильської А. П., Бондар Я. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст заяви
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якій просив в порядку підготовки справи до розгляду додати до матеріалів справи виписку з книги реєстрації вхідної документації Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області відповідно до заяв позивача; поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання від 10 липня 2006 року про стягнення зі ОСОБА_2 майна, загальною вартістю 5 700 грн, направити виконавчий лист, який відповідатиме вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження», для виконання.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року заяву 
		ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання визнано неподаною та повернуто заявнику.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року залишено без змін.
		Судові рішення мотивовані тим, що у провадженні суду перебуває заява ОСОБА_1 від 19 жовтня 2020 року про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа від 10 липня 2006 року № 2-25/06 до виконання, провадження у справі за якою ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2020 року зупинено до вирішення питання про відвід судді.  Крім того ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 серпня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання від 10 липня 2006 року № 2-25/06 відмовлено, ухвала суду набрала законної сили 22 жовтня 2019 року. Отже питання, яке ставиться ОСОБА_1 в заяві від 12 листопада 2020 року, вже вирішено судом першої інстанції 11 серпня 2017 року, а тому наявні підстави вважати такі дії заявника зловживанням процесуальними правами, що суперечить завданню цивільного судочинства, у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 підлягає поверненню на підставі частини третьої статті 44 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі  ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням статей 3, 22, 124 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, апеляційним судом не зобов`язано суд першої інстанції надати виписку з книги реєстрації вхідної документації щодо заяв про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання заявника.
		Доводи інших учасників справи
		Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до             ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя виділено у власність ОСОБА_1 майно загальною вартістю 5 700 грн, а у власність ОСОБА_2 майно - 3 650 грн. Стягнуто зі         ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію різниці в вартості майна у розмірі 1 050 грн.
		19 серпня 2006 року на виконання рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 липня 2006 року видано виконавчий лист.
		26 січня 2007 року державним виконавцем державної виконавчої служби у Тернівському районі міста Кривого Рогу винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, згідно з якою виконавчий документ від 10 липня 2006 року повернуто ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю у боржника майна, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу.
		13 березня 2007 року державним виконавцем державної виконавчої служби у Тернівському районі міста Кривого Рогу винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа про розподіл майна між ОСОБА_1 та          ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що вимоги стягувача в заяві про примусове виконання рішення суду не відповідають резолютивній частині виконавчого документа.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2007 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду, а саме в стягненні на його користь зі ОСОБА_2 5 700 грн, відмовлено.
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня       2008 року ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2007 року скасовано та заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення задоволено. Змінено спосіб та порядок виконання рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 липня 2006 року шляхом стягнення зі ОСОБА_2 на його користь 5 700 грн у зв`язку з відсутністю виділеного майна.
		На підставі вказаної ухвали апеляційного суду, 29 травня 2008 року Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області видано виконавчий лист № 2-25/2006 про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 5 700 грн.
		Ухвалою Верховного Суду України від 02 вересня 2009 року ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2008 року скасовано, справу передано до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, тобто скасовано процесуальне рішення (ухвалу), на підставі якого 29 травня 2008 року видано виконавчий лист № 2-25/2006.
		16 вересня 2009 року державним виконавцем Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міськрайонного управління юстиції (далі - Тернівський ВДВС Криворізького МРУЮ) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа № 2-25/2006 у зв`язку з тим, що ухвала апеляційного суду, на підставі якої пред`явлено виконавчий документ, скасована.
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 вересня      2009 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2007 року про відмову в зміні способу та порядку виконання рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 липня 2006 року.
		Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 вересня          2009 року ОСОБА_1 отримав 06 жовтня 2009 року.
		У березні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа від 25 березня     2008 року № 2-25/2006 до виконання.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2011 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання визнано неподаною та повернуто заявнику.
		03 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у задоволенні якої ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 квітня 2012 року відмовлено.
		06 серпня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 серпня 2012 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		10 вересня 2012 року до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 про відновлення провадження у справі про невиконання рішення суду.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2012 року заяву         ОСОБА_1 про відновлення провадження у справі про невиконання рішення суду залишено без руху та надано строк для усунення недоліків заяви.
		28 вересня 2012 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відновлення провадження у справі про невиконання рішення суду (а. с. 240, т. 1).
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2012 року заяву            ОСОБА_1 про відновлення провадження у справі про невиконання рішення суду визнано неподаною та повернуто заявнику          (а. с. 221, т. 1).
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня      2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 серпня 2012 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня      2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2012 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
		11 грудня 2012 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 квітня 2013 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа залишено без руху та надано строк для усунення недоліків заяви.
		21 червня 2013 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2013 року, заяву ОСОБА_1 від 11 грудня 2012 року про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання визнано неподаною та повернуто заявнику.
		19 червня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 жовтня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 лютого       2015 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 19 червня 2014 року про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовлено.
		25 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2015 року заяву          ОСОБА_1 від 25 травня 2015 року про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання визнано неподаною та повернуто заявнику.
		23 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		28 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2015 року, яка визнана неподаною та повернута ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2016 року.
		Також 28 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2016 року заяву           ОСОБА_1 від 28 грудня 2015 року про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання визнано неподаною та повернуто заявнику.
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2015 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2015 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
		27 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 листопада 2016 року заяву      ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання заявником ухвали суду. Запропоновано заявнику усунути недоліки заяви шляхом складання нового тексту заяви, долучити оригінал виконавчого листа, копії заяви та доданих до неї документів для державного виконавця та ОСОБА_2 . Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2017 року заяву ОСОБА_1 від 27 червня 2016 року про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання визнано неподаною та повернуто заявнику.
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 березня      2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2017 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
		27 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року заяву          ОСОБА_1 від 27 січня 2017 року про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання визнано неподаною та повернуто заявнику.
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня        2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області                       від 14 березня 2017 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня       2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2017 року відмовлено.
		10 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 серпня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 10 квітня 2017 року про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2017 року скасовано та направлено матеріали справи до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для вирішення питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання відповідно до вимог ЦПК України.
		Ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 листопада 2016 року отримано ОСОБА_1 18 квітня 2019 року та 19 квітня 2019 року на виконання вимог ухвали                          від 30 листопада 2016 року ним подано до суду заяву про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, заяву ОСОБА_1 від 27 червня 2016 року про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання визнано неподаною та повернуто заявнику.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року, якою заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання визнано неподаною та повернуто заявнику, залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2016 року скасовано (а. с. 102-106, т. 4).
		14 травня 2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 від 14 травня 2019 року про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання заявником ухвали суду. Запропоновано заявнику надати новий текст заяви, долучити оригінал виконавчого листа, копії заяви та доданих до неї документів для державного виконавця та ОСОБА_2 . Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 від 14 травня 2019 року про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання визнано неподаною та повернуто заявнику.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2020 року залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 07 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року залишено без змін.
		12 жовтня 2020 року (внесено до системи автоматизованого розподілу 19 жовтня 2020 року) ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а також подав заяву про відвід судді.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2020 року заяву 
		ОСОБА_1 про відвід судді визнано необґрунтованою. Провадження у справі зупинено до вирішення питання про відвід судді.
		12 листопада 2020 року  ОСОБА_1 вкотре звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року заяву 
		ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання визнано неподаною та повернуто заявнику на підставі статті 44 ЦПК України.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року залишено без змін.
		 
		 
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження 
		в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Частинами першої, третьої статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої 
		статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша 
		статті 5 ЦПК України).
		Аналіз зазначених норм вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право 
		будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Проте, слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
		Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		Тобто цивільне процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.
		Відповідно до частин першої, другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
		Отже на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
		Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.
		Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
		Ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.
		При цьому наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
		Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу. 
		Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
		Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19),
		від 15 липня 2021 року у справі № 420/698/21 (провадження 
		№ К/9901/18953/21).
		Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання (ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява
		№ 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02).
		Відповідно до практики ЄСПЛ право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1
		статті 6 Конвенції.
		При цьому Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.
		ЄСПЛ також вказує, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права. Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.
		Відповідно до критеріїв, визначених ЄСПЛ, зміст цього права полягає лише в доступності особі на національному рівні засобу юридичного захисту, здатного забезпечити втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод (рішення ЄСПЛ у справах: «Зінченко проти України», заява № 63763/11, «Мельник проти України, заява № 72286/01, «Ухань проти України», заява 
		№ 30628/02. Проте належна реалізація права за статтею 13 Конвенції не гарантує задоволення заяви, клопотання або скарги по суті, які задовольняються лише в разі підтвердження підстав для цього в межах установленої законом процедури.
		Повертаючи заяву ОСОБА_1 як неподану, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що дії заявника, зокрема подання ним неодноразово аналогічних заяв про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, є зловживанням процесуальними правами, оскільки зазначене питання вирішено судом по суті та ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 серпня 2017 року, яка набрала законної сили 22 жовтня 2019 року, відмовлено заявнику у поновленні пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з недоведеністю поважності причин пропуску такого строку. Крім того, аналогічна заява ОСОБА_1 , зареєстрована Тернівським районним суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 12 жовтня 2020 року та внесена до системи автоматизованого розподілу 19 жовтня 2020 року, перебуває у провадженні місцевого суду і ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2020 року провадження у справі за цією заявою зупинено.
		Посилання в касаційній скарзі ОСОБА_1 на те, що суд апеляційної інстанції відмовився надати визначеності його заявам про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання від 02 березня 2011 року, 16 березня 2011 pоку, 29 березня 
		2011 року, 03 травня 2011 pоку, 20 червня 2011 року, 28 липня 2011 pоку, 
		11 серпня 2011 року, 06 серпня 2012 року, 10 вересня 2012 pоку, 28 вересня 2012 pоку, 10 грудня 2012 pоку, 21 червня 2013 pоку, 25 травня 2015 року, 
		28 грудня 2015 pоку, 27 червня 2016 pоку, 27 січня 2017 pоку, 10 квітня 
		2017 pоку, 19 квітня 2019 pоку, 14 травня 2019 року, 13 квітня 2020 pоку, 
		28 травня 2020 pоку,12 жовтня 2020 pоку, 12 листопада 2020 pоку, що призвело до судової помилки, є безпідставними з огляду на наступне. 
		Заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, подану до суду 
		02 березня 2011 року, а також нові тексти заяви, подані ним до суду 
		16 березня 2011 року та 29 березня 2011 року, ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2011 року визнано неподаними та повернуто заявнику (т. 1, а. с. 1171-176).
		Заява ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання від 03 травня 2011 року, заява від 20 червня 2011 року визнані неподаними та повернуті заявнику (ухвала Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2011 року (т. 1, а. с. 181-186).
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 квітня 2012 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (заяви ОСОБА_1 від 28 липня 2011 pоку, 11 серпня 2011 року (т. 1, 
		а. с. 188-203).
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 серпня 2012 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (заява ОСОБА_1 від 06 серпня 2012 року (т. 1, а. с. 208-215)).
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2012 року заяву 
		ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання визнано неподаною та повернуто заявнику (заяви від 10 вересня 2012 pоку, 28 вересня 2012 pоку (т. 1, 
		а. с. 218-221)).
		Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 
		2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2012 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 
		2013 року, заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання визнано неподаною та повернуто заявнику (заяви від 11 грудня 2012 року та від 21 червня 
		2013 року (т. 2, а. с. 38-75).
		За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 25 травня 2015 року про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області постановлено ухвалу від 12 червня 2015 року про визнання заяви неподаною та повернення заявнику. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2015 року визнано неподаною та повернуто заявнику (т. 2, а. с. 166). Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2015 року визнано неподаною та повернуто заявнику (т. 2, а. с. 240). Постановою Верховного Суду 
		від 26 лютого 2020 року ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2016 року скасовано (т. 4, а. с. 102-106).  
		Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, подану до суду 28 грудня 2015 року, ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2016 року визнано неподаною та повернуто заявнику (т. 2, а. с. 176). Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області 
		від 18 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалуТернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2016 року визнано неподаною та повернуто заявнику (т. 2, 
		а. с. 241).
		За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, подану до суду 
		27 червня 2016 року, Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області постановлено ухвалу від 16 січня 2017 року про визнання заяви неподаною та повернення заявнику (т. 3, а. с. 11). Ухвалою апеляційного Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2017 року (т. 3, а. с. 82). Постановою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (т. 3, 
		а. с. 157-159). Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, подану до суду 27 червня 2016 року, визнано неподаною та повернуто заявнику (т. 3, а. с. 190, т. 4, а. с. 39). 
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, подану до суду 27 січня 2017 року, визнано неподаною та повернуто заявнику (т. 3, а. с. 44, т. 4, а. с. 36).
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року, заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання визнано неподаною та повернуто заявнику (заяви від 19 квітня 2019 року, від 14 травня 2019 року, від 13 квітня 2020 року).
		Заяву ОСОБА_1  про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, подану ним до суду 28 травня 
		2020 року, визнано неподаною та повернуто заявнику ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2021 року (т. 4, а. с. 208, 221).
		Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, подану ним до суду 12 жовтня 
		2020 року, визнано неподаною та повернуто заявнику (ухвала Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 
		від 04 листопада 2020 року, постанова Дніпровського апеляційного суду 
		від 21 грудня 2020 року, ухвала Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2021 року.
		Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, подану до суду 12 листопада 
		2020 року, визнано неподаною та повернуто заявнику.
		Отже, щодо заяв, поданих до суду ОСОБА_1 від 02 березня 
		2011 року, 16 березня 2011 pоку, 29 березня 2011 року, 03 травня 2011 pоку, 20 червня 2011 року, 28 липня 2011 pоку, 11 серпня 2011 року, 06 серпня 2012 року, 10 вересня 2012 pоку, 28 вересня 2012 pоку, 10 грудня 2012 pоку, 21 червня 2013 pоку, 25 травня 2015 року, 28 грудня 2015 pоку, 27 червня 2016 pоку, 27 січня 2017 pоку, 19 квітня 2019 pоку, 14 травня 2019 року, 
		13 квітня 2020 pоку, 28 травня 2020 pоку,12 жовтня 2020 pоку, 12 листопада 2020 pоку, судами попередніх інстанцій здійснювалися процесуальні дії та приймалися процесуальні рішення.
		ОСОБА_1 скористався своїм правом на апеляційне (касаційне) оскарження ухвал суду першої інстанції, якими його заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання повернуто.
		Щодо заяви від 10 квітня 2017 pоку - судом розглянуто її по суті та ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 серпня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а саме виконавчого листа 
		від 10 липня 2006 року № 2-25/06 (т. 3, а. с. 137, т. 4, а. с. 33).  
		Таким чином не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 щодо обмеження його конституційного права на виконання рішення суду, права на доступ до правосуддя, оскарження будь-яких рішень, дій, бездіяльності органів державної влади, неналежного здійснення правосуддя та небажанні розглядати по суті його численні заяви.
		Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником в апеляційній скарзі, та є такими, що зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		У своїй правозастосовній практиці ЄСПЛ наголошує на дотриманні принципу пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
		Зловживання правом не повинно призводити до того, що особа втрачає усіляку можливість свого судового захисту. Суд лише повинен не дати особі досягти того, що вона прагне досягти зловживальницькою дією, зберігаючи розумний баланс інтересів учасників цивільно-правових відносин.
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
		ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).
		На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.
		Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить передати справу 
		№ 2-25/2006 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для встановлення правового порядку розгляду заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, який гарантований 
		статтею 124 Конституції України.
		Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі 
		№ 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18) зазначила, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний критерій ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
		Існує усталена практика Верховного Суду у справах за заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа для виконання. 
		Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені заявником аргументи не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Враховуючи вищевказане, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи № 2-25/2006 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною 
		і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:І. М. Фаловська С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...