Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/3886/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2021.
Дата набрання законної сили: 17.11.2021
Номер судового провадження: 61-6694ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		17 листопада 2021 року
		м. Київ
		справа № 757/3886/19-ц
		провадження № 61-6694св20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року у складі судді Писанець В. А. та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у складі колегії суддів Білич І. М., Лапчевської О. Ф., Іванченка М. М., 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У  січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 01 березня 2017 року до 04 квітня 2017 року у розмірі 67 795,06 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні -  150 020,01 грн.
		Позов обгрунтований тим, що з 20 липня 2016 року до 25 квітня 2017 року він перебував у трудових відносинах зі структурним підрозділом відповідача «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» і був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію відповідно до наказу від 04 квітня 2017 року № 61-ос, про що свідчать записи у трудовій книжці. У день звільнення йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата у загальному розмірі 67 795,06 грн. Невиплата вказаних сум з вини відповідача є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року позов задоволено частково. Стягнено з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 67 795,06 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявність викладених у науково-правовому висновку Торгівельно-промислової палати України від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2 обставин може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання, проте не звільняє роботодавця від обов`язку здійснити оплату праці, що є конституційним правом людини. Заперечення відповідача про недоведеність позивачем позовних вимог через відсутність первинних документів суд відхилив із посиланням на те, що наказ «Про припинення трудового договору» від 04 квітня 2017 року № 61/ОС, табель обліку використання робочого часу та розрахунки заробітної плати відповідач не спростував. Посилання відповідача на те, що відсутність первинної документації унеможливлює нарахування позивачу сум, щодо яких виник спір, відхилені судом з огляду на те, що обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, як і ведення бухгалтерського, податкового обліку покладається на роботодавця, а не на працівника. 
		Відмовивши у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції вказував на втрату контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться у місті Донецьку та Донецькій області.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		Постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу адвоката Глушпенка В. О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено, апеляційну скаргу адвоката Комісарової А. В., яка діє в інтересах АТ «Українська залізниця», задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року в частині позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнено з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 150 020,01 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, як і ведення бухгалтерського, податкового обліку покладається на роботодавця, а не на працівника. Відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів суму заборгованості підприємства з виплати йому заробітної плати та інших платежів, оскільки всі розрахунки виконані окупантами на непідконтрольній органам державної влади території України, спростовуються матеріалами справи, зокрема: належним чином заповненою трудовою книжкою позивача із зазначенням наказів про прийняття на роботу та його звільнення з роботи, скріплених печаткою підприємства; розрахунковими листами, роздрукованими з внутрішньої бази підприємства. 
		Суд першої інстанції не взяв до уваги той фак, що військові дії та проведення антитерористичної операції на сході України, стосуються подій 2014 року.  ОСОБА_1 прийнятий на роботу до ПАТ «Українська залізниця» в липні 2016 року, тобто вже під час проведення антитерористичної операції. Крім того, відповідач не заперечував факт того, що в період з липня 2016 року до квітня 2017 року (дати звільнення) будь-яких перешкод у дотриманні трудового законодавства між сторонами не виникало: заробітна плата працівникам нараховувалася і виплачувалася, видавалися накази щодо прийняття, переміщення, звільнення саме з урахуванням норм КЗпП України, вносилися відповідні записи до трудових книжок в тому числі в частині внесення запису про звільнення ОСОБА_1 у квітні 2017 року.
		Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року  № 126/2/21-10.2 має виключно інформаційний характер, та не є належним доказом, який би свідчив, що порушення регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» законодавства про працю відбулось під впливом форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили).
		Регіональна філія «Донецька залізниця ПАТ «Укрзалізниця» не є юридичною особою, а ПАТ «Українська залізниця» територіально розміщене в місті Києві, у зв`язку з чим будь-яких перешкод для належного виконання відповідачем власних обов`язків перед ОСОБА_1 не встановлено.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		07 квітня 2020 року АТ «Українська залізниця» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, просило скасувати судові рішення та відмовити у позові. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували, що заборгованість із заробітної плати перед позивачем відсутня, оскільки її нарахування не здійснювалось у зв`язку з відсутністю первинних документів у структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» Філії. Заявник також наголошував на тому, що суди безпідставно відхилили науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року, який хоча і не є сертифікатом, проте в ньому описуються форс-мажорні обставини, які унеможливлюють здійснення нарахування та виплати заробітної плати. Суди стягнули суми без вказівки про утримання з них податків та зборів.
		Аргументи інших учасників справи
		У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що безпідставними є посилання відповідача на відсутність первинних документів, оскільки така позиція спростовується наявністю заповненої трудової книжки, наказу про звільнення, розрахунків заробітної плати. Відповідач з 2008 року використовує автоматизовану систему бухгалтерського обліку «Фобос» та мав доступ до будь-якої бухгалтерської документації кожного структурного підрозділу. Законодавство України про працю не передбачає звільнення від відповідальності з виплати заробітної плати та не передбачає поняття «непереборна сила». Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 має виключно інформаційний характер. Посилання відповідача на судову практику є безпідставним, оскільки у справах, на які посилається відповідач, наявний саме сертифікат Торгово-промислової палати України. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року встановлено факти порушення відповідачем трудового законодавства щодо невиплати заробітної плати колишнім працівникам, встановлені цим рішенням обставини мають преюдиціальний характер для вирішення спору.
		Рух справи у суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
		У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що    ОСОБА_1 працював в Державному підприємстві «Донецька залізниця» (далі - ДП «Донецька залізниця») з червня 1983 року.
		Відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року № 4442-IV «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200, ДП «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Філія ПАТ «Українська залізниця»). 
		Згідно з наказом правління ПАТ «Укрзалізниця» від 15 квітня 2016 року № 303 інформаційно-обчислювальний центр ДП «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом перетворення у виробничий підрозділ «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Філія ПАТ «Українська залізниця».
		20 липня 2016 року у зв`язку з реорганізацією ДП «Донецька залізниця» з  ОСОБА_1 продовжені трудові відносини як з машиністом виробничого підрозділу «Ясинуватське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Філія ПАТ «Українська залізниця».
		04 квітня 2017 року ОСОБА_1 звільнений на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, про що зроблений відповідний запис у трудовій книжці.
		На момент звільнення позивачу не виплачена нарахована йому в березні - квітні 2017 року заробітна плата та компенсаційні виплати.
		На підтвердження доводів щодо нарахування, але не виплати заробітної плати за березень-квітень 2017 року, позивач надав розрахунковий лист: за березень 2017 року, де сума до виплати становила 9 034,66 грн; розрахунковий лист за квітень 2017 року, де сума до виплати становила 58 760,40 грн.
		16 січня 2018 року Торгово-промисловою палатою України був наданий науково-правовий висновок № 126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця», Філії ПАТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), починаючи з 20 березня 2017 року.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Підставою відкриття касаційного провадження є: застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 264/925/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 225/5072/17; у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року           № 6-2159цс15, від 11 травня 2016 року у справі № 6-383цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-365цс16, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, від 31 травня 2017 року у справі № 6-2163цс16.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення частково касаційної скарги з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
		Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		Відповідно до статті 113 КЗпП України  (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
		Суд першої інстанції встановив, що відповідно до наказу структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, який видано відповідно наказу в.о. начальника регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції. На весь час простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу наказано проставляти літерний код «П». Оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час прострою згідно графіку роботи.
		Відповідач не спростував встановлені судом першої інстанції обставини, які відображені в наказі «Про припинення трудового договору» від 04 квітня 2017 року № 61/ ОС, табелі обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати позивача. В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази щодо недостовірності відомостей, викладених в табелях обліку, які оформлені відповідно до трудового законодавства за підписом керівника структурного підрозділу, провідного інженера відділу кадрів, бухгалтера та затверджені печаткою виробничої одиниці; а відповідачем не надано суду доказів, що на час складання цих документів відповідні посадові особи не мали повноважень, печатка виробничої одиниці визнана недійсною.
		Згідно зі статтею 117 КЗпП Українипідставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 (провадження № 61-48088сво18) вказано, що зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
		Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. 
		Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. 
		Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
		Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеці України», введеного в дію Указом Президента від 15 березня 2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати працівникам підприємства було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», а також відсутність передачі з непідконтрольної території первинних документів, які є підставою бухгалтерського обліку господарських операцій
		Згідно з висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) стосовно АТ «Укрзалізниця», засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьку. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно АТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі на території Донецької області, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів про затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початком дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Унеможливлення виконання АТ «Укрзалізниця», регіональною філією «Донецька залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, статей 47, 83, 115, 116 КЗпП України, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території Донецької області, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором.
		Відповідно до статті 10 Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
		Суд апеляційної інстанції, вказав, що доводи відповідача про форс-мажорні обставини, зумовлені збройною агресією РФ та антитерористичною операцією на сході України, унеможливлення виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно зі статтями 47, 83, 115, 116 КЗпП України, є безпідставними, оскільки форс-мажорні обставини можуть бути підставами для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Нормативно-правові акти про працю не передбачають підстав для звільнення роботодавця від обов`язку зі сплати  доведеної суми  заборгованості із заробітної плати.
		Водночас суд апеляційної інстанції, стягнувши з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, виходив з того, що втрата контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться у місті Донецьку та Донецькій області є безпідставними, оскільки військові дії та проведення антитерористичної операції на сході України, стосуються подій 2014 року. 
		Верховний Суд зазначає, що для застосування статті 117 КЗпП України та покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні необхідно встановити вину підприємства.
		У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 266/4637/18 (провадження № 61-7583св19), зазначено, що встановивши, що у трудових правовідносинах між позивачем та відповідачем з 20 березня 2017 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вини ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» у несвоєчасній виплаті заробітної плати, у зв`язку з чим правильно відмовив у задоволенні позову.
		Такі ж висновки висловлені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2020 року у справі № 266/6853/18 (провадження № 61-9549св19).
		Подібний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі                     № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16. 
		Суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у позові в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, взявши до уваги відсутність вини ПАТ «Українська залізниця» внаслідок втрати контролю і доступу до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться у місті Донецьку та Донецькій області, починаючи з 20 березня 2017 року, що позбавило, регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок.
		Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що затримка виплати належних позивачу сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, відбулася з вини відповідача.
		Встановивши обставини справи, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову частково. 
		Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи  рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 67 795,06 грн, належно оцінив докази у справі та правильно застосував норми матеріального права.
		З огляду на викладене постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
		Щодо доводів касаційної скарги про те, що суди стягнули суми без вказівки про утримання з них податків та зборів, необхідно зазначити таке. 
		Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ постанови Кабінету Міністрів України від 05 лютого 1995 року № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
		Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
		Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із виплати заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із вказаних сум, присуджених за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.   
		Таким чином, суд визначає суму до стягнення без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не становлять самостійну підставу скасування постанови апеляційного суду.  
		Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, посилаючись на те, що у відповіді Торгово-промислової палати України зазначено про можливість цією організацією надати висновок про дослідження фактичних обставин, що склалися в господарській діяльності суб`єкта господарювання, а також вплив на них дії форс-мажорних обставин, тому суди зобов`язані не формально підходити до дослідження документів, що надаються Торгово-промисловою палатою України, а досліджувати їх в кожному окремому випадку на предмет юридичного змісту документа. 
		Частинами третьою, четвертою та п`ятою статті 403 ЦПК України визначений перелік підстав, за яких підлягає передачі справа на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а саме:
		- суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду;
		- суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати;
		- суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. 
		Верховний Суд не встановив підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки аналіз змісту клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та матеріалів справи свідчить про відсутність необхідності забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у цій справі. Особою, яка звернулася із  вказаним клопотанням, не наведено, у чому саме полягає необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у цій справі.
		Крім того, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу у подібних правовідносинах із посиланням на необхідність відступу від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо того, що науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України є  висновком експерта у галузі права й, відповідно, не є доказом настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), оскільки з урахуванням правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18, постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 02 березня 2020 року у справі № 233/4474/19, від 23 березня 2020 року у справі № 369/28/19, від 03 серпня 2020 року у справі № 266/6853/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 757/6109/19, від 07 грудня 2020 року у справі № 227/1462/19, від 21 грудня 2020 року у справі № 242/6386/18, від 18 січня 2021 року у справі № 757/47699/19, від 20 січня 2021 року у справі № 236/3742/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 639/3491/18, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відхилили доводи відповідача про те, що з 20 березня 2017 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, що підтверджено відповідним висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2. 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2021 року (провадження                                  № 14-122цс21) повернено справу за позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, у тому числі з підстав єдності правозастосовної практики при вирішенні аналогічних трудових спорів між звільненим працівником та АТ «Укрзалізниця» щодо належного розрахунку при звільненні та врахування судами науково-правового висновку Торгово-промислової палати України як доказу на підтвердження настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), за наявності яких відсутні підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості із заробітної и компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку видачі трудової книжки та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Щодо клопотання про закриття касаційного провадження
		У вересні 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Глушпенко В. О. звернувся до Верховного Суду з клопотанням про закриття касаційного провадження. Клопотання обгрунтоване тим, що касаційна скарга АТ «Укрзалізниця» підписана представником відповідача Комісаровою А. В., яка не має процесуальної дієздатності.
		Відповідно до пункту 124 статуту АТ «Укрзалізниця» у редакції на час підписання касаційної скарги та, яка розміщена на сайті Верховної Ради України, передбачено, що будь-які договори, довіреності, інші правочини та документи, а також банківські та фінансові документи від імені товариства повинні бути підписані щонайменше двома особами: членами правління та/або іншими уповноваженими на це особами. Такі договори, довіреності, правочини та документи від імені товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для товариства виключно у разі, коли вони скріплені двома підписами.
		Клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Глушпенка В. О. про закриття касаційного провадження задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
		Згідно з довіреністю АТ «Українська залізниця» від 09 січня 2020 року виконуючий обов`язки директора регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Борисенко Д. В. та виконуючий обов`язки заступника директора регіональної філії з інфраструктури регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Савчишин В. М., які діють в силу повноважень, уповноважили головного юриста структурного підрозділу «Юридична служба» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Комісарову А. В. діяти від імені та в інтересах регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».  
		Відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Згідно з частиною першою статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. 
		У постанові Верховного Суду від 27 липня 2018 року у справі № 910/9224/17 зазначено, що процесуальне представництво юридичної особи може здійснюватися як у порядку самопредставництва, так й іншими особами як представниками юридичної особи за довіреністю. У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначено законом, статутом, положенням, трудовим договором (контрактом). 
		Відповідно до статуту АТ «Укрзалізниця», товариство наділяє філію та її структурні підрозділи правами, зокрема, від імені Товариства вчиняти будь-які правочини (укладати договори, угоди), пов`язані з діяльністю філії, вести претензійну роботу, набувати майнових та немайнових прав, виступати позивачем, у тому числі цивільним, та відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу і третій особі, з правом підпису усіх процесуальних документів у межах своїх повноважень, передбачених внутрішніми документами Філії, а також вчиняти інші дії, які необхідні для здійснення господарської діяльності філії.  
		З огляду на викладене, підстав для закриття касаційного провадження немає.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до статті 413 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.  
		Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»  задовольнити частково.
		Постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 рокускасувати, рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року залишити в силі.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		Головуючий                                                                                                  О. В. Ступак
		Судді                                                                                                              І. Ю. Гулейков
		А. С. Олійник
		С. О. Погрібний
		                                                                                                                        В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...