Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/159/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, з них:; рішень про звільнення судді з посади.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2021.
Дата набрання законної сили: 25.11.2021
Номер судового провадження: 11-286заі21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		25 листопада 2021 року
		м. Київ
		Справа № 9901/159/21
		Провадження № 11-286заі21
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючої судді-доповідача Анцупової Т. О.,
		суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
		за участю: 
		секретаря судового засідання Яроша Д. В.,
		представника позивачки - Буняка В. С. ,
		представниці відповідача - Цуцкірідзе І. Л.,
		розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу № 9901/159/21 за позовом  ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною і нечинною ухвали
		за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2021 року (у складі колегії суддів Губської О. А., Мацедонської В. Е., Калашнікової О. В., Загороднюка А. Г., Уханенка С. А.), 
		УСТАНОВИЛА:
		Рух справи
		1.            18 травня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада), у якому просила визнати протиправною і нечинною ухвалу ВРП від 04 березня 2021 року № 570/0/15-21 «Про залишення без розгляду заяви ОСОБА_2 про звільнення з посади судді Соснівського районного суду міста Черкас у відставку».
		2.            На обґрунтування позовних вимог  ОСОБА_2 зазначила, що в лютому 2021 року вона звернулася до відповідача із заявою про відставку. Однак оскаржуваною ухвалою ВРП від 04 березня 2021 року № 570/0/15-21 заяву  ОСОБА_2 про звільнення з посади судді Соснівського районного суду м. Черкаси у відставку залишено без розгляду, оскільки на дату звернення позивачка звільнена з посади судді та не здійснювала правосуддя. На думку  ОСОБА_2 , ця ухвала ВРП є неправомірною, суперечить Конституції України, Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (далі - Конвенція) та протоколам до неї, а тому підлягає визнанню судом нечинною. 
		Позивачка наголошує, що ключовим у праві на відставку є саме питання наявності чи відсутності в особи стажу, необхідного для отримання відповідних соціальних гарантій. На думку позивачки, хоча на дату прийняття змін до закону в частині порядку обліку стажу роботи на посаді судді, вона була звільнена з посади судді за власним бажанням та не здійснювала правосуддя, однак відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони й інші нормативно-правові акти, що покращують положення особи, мають зворотню дію в часі.
		Позивачка вважає, що немає правових підстав виключати її з кола осіб, які з урахуванням змін до статті 137 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) мають право подати заяву про відставку й отримати від держави гарантоване в такому випадку матеріальне забезпечення. На думку позивачки, саме такий підхід застосовується державою в інших видах правовідносин у сфері державного соціального забезпечення, зокрема, у сфері нарахування пенсій. 
		ОСОБА_2  звертає увагу, що різне ставлення до осіб, які перебували на посаді судді й здійснювали правосуддя, зокрема різний облік їх стажу перебування на посаді судді для відповідних соціальних нарахувань, виключно на підставі дати їх звільнення з посади не має належного виправдання. На переконання позивачки, оскаржувана ухвала ВРП не містить правового обґрунтування, оскільки відповідач як на підставу свого рішення посилається на процедурні аспекти, відповідно до яких, зокрема Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), підлягає розгляду виключно заява про відставку громадянина, який на час розгляду такої заяви здійснює правосуддя. Такий підхід ВРП позивачка вважає занадто формальним і дискримінаційним. Крім того, неповнота або суперечність певних законодавчих процедур, на що по суті посилається ВРП в оскаржуваній ухвалі, не може бути підставою звуження або обмеження прав людини.
		3.            Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ВРП про визнання протиправною і нечинною ухвали відмовлено.
		4.             ОСОБА_2 не погодилась із таким рішенням та звернулася до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою. Позивачка вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, прийнятим в результаті неправильного застосування норм матеріального права та без врахування практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та дискримінаційним. Тому скаржниця просить суд апеляційної інстанції: скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі № 9901/159/21; прийняти нове рішення, яким визнати протиправною і нечинною ухвалу ВРП від 04 березня 2021 року № 570/0/15-21; стягнути з ВРП на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору. 
		5.            Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30 серпня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою  ОСОБА_2 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2021 року, а ухвалою від 27 вересня 2021 року призначила справу № 9901/159/21 до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
		6.            24 вересня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив, у якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		7.            19 листопада 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ВРП про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
		8.             ОСОБА_2 працювала на посаді судді Соснівського районного суду м. Черкаси з грудня 2001 року до квітня 2016 року.
		9.            На підставі Постанови Верховної Ради України від 19 квітня 2016 року № 1118-VIII (далі - Постанова № 1118-VIII) та згідно з наказом Соснівського районного суду м.  Черкаси від 27 квітня 2016 року № 15-0 позивачка звільнена з посади судді за власним бажанням і 29 квітня 2016 року відрахована зі штату суду.
		10.         На дату звільнення  ОСОБА_2 мала загальний стаж роботи в галузі права 27 років 07 місяців 10 днів, у тому числі 14 років 04 місяці 10 днів стажу роботи на посаді судді.
		11.         Суд першої інстанції встановив, що станом на квітень 2016 року позивачка не мала достатнього стажу судді, необхідного для виходу у відставку відповідно до  чинної на той час редакції статті 137 Закону № 1402-VIII, тому подала заяву про звільнення з посади судді за власним бажанням у зв`язку з тяжкою хворобою свого чоловіка, який на той час потребував постійного догляду.
		12.         Згідно із Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд України» (далі - Закон № 2509-VIII), статтю 137 Закону № 1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
		13.         Ураховуючи зазначене, у лютому 2021 року позивачка звернулася до ВРП із заявою про звільнення її з посади судді у відставку.
		14.         Ухвалою ВРП від 04 березня 2021 року № 570/0/15-21 заяву ОСОБА_2 про звільнення з посади судді Соснівського районного суду м. Черкаси у відставку залишено без розгляду.
		Ухвала ВРП від 04 березня 2021 року № 570/0/15-21 мотивована тим, що на дату звернення з відповідною заявою позивачка не здійснює правосуддя.
		15.          ОСОБА_2 не погодилася із зазначеною ухвалою ВРП та звернулася з адміністративним позовом до суду.
		 
		 
		Оцінка суду першої інстанції
		16.         За результатами розгляду справи Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що відповідач, постановляючи ухвалу від 04 березня 2021 року № 570/0/15-21, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, відтак відсутні підстави для визнання її протиправною і скасування.
		17.         Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду взяв до уваги, що рішення компетентного органу про звільнення ОСОБА_2 з посади судді за власним бажанням останньою не оскаржувалось, не скасоване та є чинним.
		18.         Суд першої інстанції врахував обставини справи, їх правове регулювання та погодився з доводами відповідача, що ВРП в межах повноважень, не порушуючи права позивачки, врахувавши, що вона вже звільнена з посади судді за власним бажанням, правомірно залишила без розгляду заяву ОСОБА_2 про звільнення з посади судді у відставку.
		19.         Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду визнав безпідставними, помилковими і такими, що не мають правового підґрунтя доводи позивачки про те, що у спірних правовідносинах наявна дискримінація позивачки щодо розміру майнового забезпечення. Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до законодавства, чинного на час звільнення позивачки з посади судді за власним бажанням, вона не мала необхідного стажу для виходу у відставку і не набула права на відповідний вид матеріального забезпечення, а тому не мала і не могла мати законних сподівань та легітимних очікувань у межах наявних у неї прав на отримання грошового забезпечення (довічного утримання) як суддя у відставці, і подібна зміна законодавства не може змінити статус судді, який уже звільнений з посади. За висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у спірних правовідносинах відсутнє порушення майнового інтересу позивачки та відсутня дискримінація щодо неї за майновим станом.
		20.         Стосовно доводів позивачки про відсутність у ВРП визначених законом підстав для прийняття оскаржуваної ухвали та безпідставне застосування до спірних правовідносин Регламенту суд першої інстанції зазначив, що норми Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) не передбачають процедури розгляду питання про звільнення судді Радою у випадку, коли суддя вже звільнений з посади або його повноваження припинені. Натомість порядок розгляду заяв у такому випадку визначено пунктом 15.7 глави 15 Регламенту. Суд першої інстанції визнав правильним застосування відповідачем до спірних правовідносин норм Регламенту та прийняття на їх підставі оскаржуваної ухвали.
		21.         Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог 
		22.         На обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що хоча на дату прийняття змін до Закону № 1402-VIII, внесених законом Закон № 2509-VIII, вона вже була звільнена з посади судді за власним бажанням і не здійснювала правосуддя, однак на дату звільнення з посади судді за новими положеннями закону вона мала стаж, необхідний для відставки. Наголошує, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони й інші нормативно-правові акти, що покращують положення особи, мають зворотню дію в часі. Тому, на думку скаржниці, не ґрунтується на правових нормах подальше ігнорування прав позивачки як особи, яка з урахуванням змін до статті 137 Закону № 1402-VIII має право подати заяву про відставку й отримати від держави гарантоване матеріальне забезпечення.
		23.         На думку скаржниці, відставка є формою гарантованого державою матеріального утримання особи й соціального забезпечення та «майном» у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.
		24.          ОСОБА_2 наголошує, що різне ставлення до осіб, які перебували на посаді судді й здійснювали правосуддя, зокрема різне врахування їх стажу перебування на посаді судді для відповідних соціальних нарахувань, виключно на підставі дати їх звільнення з посади, не має жодного належного виправдання. Тому, на думку скаржниці, оскаржувана ухвала відповідача не містить належного правового обґрунтування. 
		Посилання відповідача та суду першої інстанції на існування законодавчої неврегульованості в цьому питанні та встановлення відповідного порядку Регламентом скаржниця вважає непереконливим виправданням різного ставлення (дискримінації).
		Скаржниця наголошує, що таке суттєве обмеження її майнових прав не може бути виключно предметом дискреційних повноважень відповідача, а процедури та регламенти не можуть підміняти надані державою соціальні (майнові) права.
		25.         На думку скаржниці, Закон № 1402-VIIIне містить чітких положень, які б перешкоджали чи забороняли розповсюдження змін до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIIIна ситуацію позивачки.
		26.          ОСОБА_2 наголошує, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що право мати грошове забезпечення та легітимні очікування виникли в скаржниці з дати подання відповідної заяви на підставі зміненого закону, а не в якомусь минулому періоді, тому незастосування до неї відповідних положень закону є дискримінаційним ставленням.
		Скаржниця наголошує, що право отримати майнові виплати виникло в неї з дати подання заяви про відставку в лютому 2021 року на підставі оновленого законодавства, а не з дати припинення її суддівських повноважень і не з дати набуття чинності Закону № 2509-VIII. 
		Посилаючись на практику ЄСПЛ, ОСОБА_2 вважає протиправною дискримінацією ігнорування її прав, в порівнянні з іншими особами з аналогічним суддівським стажем, та нерозгляд відповідачем її заяви про відставку.
		27.         Скаржниця вважає нерелевантним посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 9901/239/20, оскільки ОСОБА_2 стверджує про дискримінаційне ставлення до неї стосовно права власності (невідповідність підходу й рішення відповідача статті 1 Першого Протоколу до Конвенції та статті 14 Конвенції). Однак з наведеного питання відсутня правова позиція Великої Палати Верховного Суду.
		28.         В апеляційній скарзі наголошується, що суд першої інстанції не оцінив поставлені позивачкою в запереченні на відзив питання («Чи відноситься відставка з посади судді до категорії «майна» в конвенційному смислі й відповідно чи допустимо до питання відставки судді застосовувати, з позиції Верховного Суду, положення ст. 1 Протоколу Першого і ст. 14 Європейської конвенції з прав людини? Якщо відставка з посади судді відноситься до категорії «майна», то чи є запропонований відповідачем підхід дискримінаційним, з урахуванням наведеної в позовній заяві практики Європейського суду з прав людини?»). 
		Тому скаржниця сподівається, що під час апеляційного розгляду Верховний Суд не буде ігнорувати наведену в позовній заяві практику ЄСПЛ та надасть відповіді на такі запитання: «чи відноситься соціальне забезпечення та відставка судді до категорії «майна» в конвенційному смислі та чи запропонований відповідачем, і підтриманий судом першої інстанції підхід є дискримінаційним, з урахуванням наведеної в позовній заяві практики Європейського суду з прав людини?».
		Позиція ВРП щодо апеляційної скарги 
		29.         У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначає про незгоду з доводами апеляційної скарги, наголошує, що судом першої інстанції при вирішенні спору правильно встановлено всі обставини справи та досліджено докази, у результаті чого прийнято законне та обґрунтоване рішення.
		30.         Відповідач наголошує, що повноваження ВРП, визначені частиною першою та четвертою статті 55 Закону № 1798-VIII, є дискреційними. 
		31.         Відповідач звертає увагу, що відповідно до пункту 15.7 Регламенту, якщо на момент розгляду Радою питання про звільнення судді останній звільнений з посади або його повноваження припинені, заява (висновок, подання) залишається без розгляду.
		На переконання відповідача, оскільки ОСОБА_2 . Постановою № 1118-VIII вже звільнена з посади судді за власним бажанням, тобто не здійснює правосуддя, заява ОСОБА_2 про звільнення у відставку підлягала залишенню без розгляду.
		Тому ухвалою ВРП від 04 березня 2021 року прийнято рішення про залишення без розгляду заяви ОСОБА_2 про звільнення з посади судді Соснівського районного суду м. Черкаси у відставку.
		32.         У відзиві зазначено, що ОСОБА_2 реалізувала своє право, надане законодавчими актами України на вибір підстави для звільнення відповідно до вимог статті 126 Конституції України, та звернулась до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) із заявою про звільнення з посади судді Соснівського районного суду м. Черкаси за власним бажанням. Ураховуючи, що суддя ОСОБА_2 вже звільнена з посади за власним бажанням, Рада правомірно залишила без розгляду її заяву про звільнення з посади судді у відставку.
		33.         Відповідач звертає увагу на те, що рішення ВРЮ від 26 листопада 2015 року № 915/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Соснівського районного суду міста Черкаси у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням» та Постанова № 1118-VIII на сьогодні є чинними. 
		Отже, за висновком відповідача, ВРП не вчиняла жодних дій, які б створювали для позивачки права та обов`язки та в результаті чого в неї могло б виникнути право на захист, і, відповідно, право на звернення до суду з таким позовом, із чим погодився суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
		34.         Відповідач вважає обґрунтованими висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду стосовно відсутності дискримінації позивачки щодо розміру майнового забезпечення та відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 .
		Оцінка Великої Палати Верховного Суду
		35.         Велика Палата Верховного Суду дослідила доводи, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевірила матеріали справи, заслухала суддю-доповідача у справі та пояснення сторін і дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав та мотивів.
		36.         З огляду на предмет спору та доводи апеляційної скарги, у межах спірних правовідносин суд повинен з`ясувати:
		- окремі підстави та порядок звільнення судді з посади;
		- відповідність оскаржуваної ухвали відповідача критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), враховуючи особливі обставини цієї справи. 
		Щодо окремих підстав та порядку звільнення судді з посади судді
		37.         Підстави та порядок звільнення судді визначені Конституцією України, законами № 1402-VIII та 1798-VIII.
		38.         Пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням є підставою для звільнення судді.
		39.         Відповідно до статті 112 Закону № 1402-VIII (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. 
		Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.
		40.         Суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. 
		Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. 
		Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до ВРП, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади (частини перша - третя статті 116 Закону № 1402-VIII).
		41.         Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1402-VIII суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
		42.         За змістом наведених правових норм відставка є підставою для звільнення судді, а право на відставку є частиною правового статусу судді, яке може бути реалізоване суддею виключно впродовж перебування особи у цьому статусі.
		43.         Відповідно до частини першої статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
		1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
		2) члена ВРП, ВРЮ, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
		3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
		44.         Законом № 2509-VIII статтю 137 Закону № 1402-VIII доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. 
		45.         Водночас абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIIIвстановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
		46.         Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді (Рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020).
		47.         Отже, складовими права на відставку є перебування особи в статусі судді та наявність відповідного стажу роботи на посаді судді.
		48.         Згідно з пунктом 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України (в редакції, чинній на час прийняття Постанови № 1118-VIII) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
		49.         КСУ в Рішенні від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 зазначив, що аналіз розділу VIII Конституції України та Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.
		Звільнення судді з посади за станом здоров`я відбувається через погіршення стану його здоров`я, що не дає йому змоги протягом тривалого часу або постійно здійснювати свої повноваження. Звільнення на такій підставі відбувається у разі, коли суддя не набув права на відставку. Судді, звільнені з посади внаслідок неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров`я та на підставі подання заяви про відставку, мають неоднаковий правовий статус та різні умови соціального забезпечення.
		50.         Зі змісту оскаржуваної ухвали ВРП слідує, що 07 жовтня 2015 року до ВРЮ надійшла заява ОСОБА_2 від 07 жовтня 2015 року про її звільнення за власним бажанням. Рішенням ВРЮ від 26 листопада 2015 року № 915/0/15-15 внесено подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Соснівського районного суду міста Черкаси у зв`язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням. Стороннього впливу або примусу на суддю ОСОБА_2 при прийнятті рішення про звільнення за власним бажанням ВРЮ не виявлено.
		51.         Суд першої інстанції встановив, що  ОСОБА_2 на підставі Постанови № 1118-VIII та згідно з наказом Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2016 року № 15-0 звільнена з посади судді за власним бажанням і 29 квітня 2016 року відрахована зі штату суду.
		52.         Також судом першої інстанції враховано, що рішення компетентного органу про звільнення ОСОБА_2 з посади судді за власним бажанням останньою не оскаржувалось, не скасоване та є чинним.
		53.         Отже, з дати прийняття Постанови № 1118-VIII скаржниця не може бути повторно звільнена з посади судді (в тому числі на підставі заяви про звільнення її у відставку), оскільки таку посаду вже не займає.
		54.         Станом на час подання заяви про відставку до ВРП (лютий 2021 року) скаржниця вже була звільнена з посади судді Соснівського районного суду міста Черкаси (у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням).
		55.         Зі змісту апеляційної скарги слідує, що скаржниця не заперечує той факт, що на дату прийняття змін до Закону № 1402-VIII, внесених законом Закон № 2509-VIII, вона вже була звільнена з посади судді за власним бажанням і не здійснювала правосуддя.
		56.         Подальші зміни правового регулювання підстав та порядку звільнення з посади судді, у тому числі обчислення стажу на посаді судді, необхідного для відставки, не створюють для позивачки жодних прав чи легітимних очікувань, оскільки адресовані особам, які є суддями в розумінні чинного законодавства. Своєю чергою, скаржниця після звільнення за власним бажанням уже не є суддею, а тому не наділена правами та гарантіями, що охоплюються статусом судді, у тому числі правом на звільнення з посади за заявою про відставку.
		57.         Аргументи скаржниці про виникнення в неї права на відставку в лютому 2021 року є недоречними, оскільки на цей час вона була звільнена з посади судді.
		58.         Доводи скаржниці про необхідність застосування частини першої статті 58 Конституції України щодо зворотної дії закону є необґрунтованими з огляду на таке.
		59.         Правовідносини публічної служби скаржниці виникли та закінчилися до набрання чинності як Законом № 1402-VIII, так і Законом № 2509-VIII. Тому скаржниця, не будучи суддею, не є особою, у якої можуть виникнути легітимні очікування щодо застосування законодавста про суддівський статус, незалежно від змісту його норм (покращення чи погіршення прав та гарантій суддів).
		60.         Стосовно доводів скаржниці про дискримінаційне ставлення щодо неї у порівнянні з особами, які мають аналогічний суддівський стаж, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких мотивів.
		61.         За практикою ЄСПЛ дискримінація означає поводження з особами в різний спосіб без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97). 
		Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі «Ван Раалте проти Нідерландів») (параграфи 48, 49 рішення від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України»).
		62.         Аналогічний підхід у своїх рішеннях застосовує й КСУ, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац сьомий пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення КСУ від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004).
		63.         Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні» (далі - Закон № 5207-VI) прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, у тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.
		64.         З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду констатує, що скаржниця не перебуває в аналогічній ситуації (в розумінні Закону № 5207-VI), оскільки є звільненою з посади судді, натомість особи, до яких підлягають застосуванню норми статті 137 Закону № 1402-VIII, є суддями (в розумінні вимог цього Закону). Тому відсутні умови для встановлення прояву дискримінації щодо скаржниці у спірних правовідносинах.
		65.         Стосовно аргументів скаржниці про ненадання відповідей судом першої інстанції на питання позивачки «чи відноситься відставка з посаді судді до категорії «майна» в розумінні Конвенції, а також щодо подібних питань, адресованих скаржницею суду апеляційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.
		66.         Обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (параграф 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). 
		67.         У межах цієї справи встановлено, що ОСОБА_2 станом на момент виникнення спірних правовідносин була звільнена з посади судді, а відповідно не мала права на повторне звільнення з посади судді за заявою про відставку.
		68.         Тому подальше визначення обсягу прав та гарантій особи, звільненої з посади судді у відставку (якою скаржниця не є) (в тому числі стосовно питання «віднесення відставки з посаді судді до категорії «майна» в розумінні Конвенції), перебуває поза межами предмету спору в цій справі та не потребує тлумачення судами. 
		Щодо відповідності оскаржуваної ухвали відповідача критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, враховуючи особливі обставини цієї справи
		69.         Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		70.         Згідно із частинами першою, четвертою статті 55 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
		За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
		71.         Пунктом 9.1 Регламенту передбачено, що результатом розгляду питань діяльності ВРП та її органів, віднесених Законом до їх компетенції, а також вирішення питань організаційної діяльності ВРП є рішення, які ухвалюють у таких формах: а) рішення; б) ухвала; в) протокольна ухвала.
		Розгляд питання (справи) закінчується ухваленням рішення.
		Питання, пов`язані з відкриттям справи, зупиненням провадження у справі, залишенням заяви без розгляду та її поверненням, поверненням дисциплінарної скарги, а також в інших випадках, визначених цим Регламентом, вирішуються шляхом постановлення ухвал.
		Рішення Ради чи Дисциплінарної палати з процедурних питань заноситься до протоколу засідання (протокольна ухвала).
		72.         Відповідно до підпункту 15.1 Регламенту питання про звільнення судді з підстав: неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я (пункт 1 частини шостої статті 126 Конституції України); подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України) - розглядається Радою на засіданні у пленарному складі.
		73.         Участь судді у розгляді питання про звільнення судді з посади за загальними обставинами не є обов`язковою (підпункт 15.4 Регламенту).
		74.         У разі необхідності Рада може запросити на засідання суддю (абзац другий пункту 15.5 Регламенту).
		75.         Згідно з пунктом 15.7 Регламенту якщо на момент розгляду питання про звільнення судді Радою суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, член Ради - доповідач своєю ухвалою залишає заяву (висновок, подання) без розгляду.
		76.         Як слідує зі змісту оскаржуваної ухвали ВРП, відповідачем під час розгляду заяви ОСОБА_2 про відставку враховано, що остання Постановою № 1118-VIII звільнена з посади судді за власним бажанням, тобто не здійснює правосуддя. Як наслідок, ВРП дійшла висновку, що заява ОСОБА_2 про звільнення у відставку підлягає залишенню без розгляду.
		77.         Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ВРП в межах повноважень, не порушуючи права позивачки, враховуючи, що вона вже звільнена з посади судді за власним бажанням, правомірно залишила без розгляду її заяву про звільнення з посади судді у відставку. 
		78.         Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 04 березня 2021 року № 17 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення прийняте її повноважним складом.
		79.         Стосовно доводів скаржниці про неможливість застосування до спірних відносин норм Регламенту, а також неможливість підміни соціальних (майнових) прав процедурами та регламентами, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких мотивів.
		80.         Як слідує з наведених вище норм Закону № 1402-VIII, право на відставку відсутнє в особи, яка звільнена з посади судді. Відтак законом не передбачено права на відставку особи, яка не є суддею. Натомість Регламент регулює процедурні питання здійснення ВРП повноважень, а тому його застосування відповідачем під час розгляду заяви ОСОБА_2 про звільнення з посади судді Соснівського районного суду м. Черкаси у відставку є правомірним та не може звужувати прав скаржниці, яких вона не набула.
		81.         З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		82.         Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		83.         Згідно із частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		84.         Отже, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		85.         Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		86.         Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 241-243, 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2021 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуюча суддя-доповідач                                                                  Т. О. Анцупова
		Судді:                                    В. В. Британчук                                           К. М. Пільков
		Ю. Л. Власов                                                О. Б. Прокопенко
		І. В. Григор`єва                                            Л. І. Рогач
		М. І. Гриців                                                   О. М. Ситнік
		Ж. М. Єленіна                                              В. М. Сімоненко
		О. С. Золотніков                                         С. П. Штелик
		Г. Р. Крет

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...