Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/18296/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2021.
Дата набрання законної сили: 08.12.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		            Апеляційне провадження № 22-ц/824/15216/2021
		                           Справа 757/18296/21-ц
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		 
		 
		Іменем      України
		 
		08 грудня 2021 року                                                                                      м. Київ
		Київський апеляційний суд
		у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		            головуючого судді                Кашперської Т.Ц.,
		            суддів                                                 Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
		            за участю секретаря              Мороз Н.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Дегтяренком Олексієм Олександровичем , на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Бусик О.Л. в м. Київ 04 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Державного підприємства «Парламентський телеканал «РАДА`про захист честі, гідності та ділової репутації,
		заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
		в с т а н о в и в :
		 
		У квітні 2021 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про захист честі, гідності та ділової репутації.
		Посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 на пленарному засіданні Верховної Ради України народний депутат України ОСОБА_1 під час виступу з трибуни Верховної Ради України в присутності 367 народних депутатів України та великої кількості журналістів оприлюднив інформацію відносно ОСОБА_3 , вказаний виступ містить недостовірну, негативну та образливу інформацію відносно позивача, яка порушує його право на повагу до честі, гідності та ділової репутації, тобто спричиняє шкоду його особистим немайновим правам, а саме: « Робота ОСОБА_3 як керівника тодішнього спецекспортера «Прогрес» з однією з країн Південної Азії нанесла Україні збитків у 100 мільйонів доларів. Схожих збитків нанесла його подальша робота в «Укроборонпромі». Важливо, що ще 2010 року посольство США відреагувало на так звані «ІНФОРМАЦІЯ_2» нотою протесту, де більш вигідні для України угоди просто було замінено збитковими», «…колишні КДБебешники, які керуються агентами з Москви, торгують і розвалюють обороноздатність України». Публічний виступ ОСОБА_1 був спрямований на умисне поширення недостовірної інформації серед якомога ширшого загалу населення з метою дискредитації особи позивача в суспільстві та заподіяння найбільш відчутної шкоди його немайновим правам. 
		Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_4 публічний виступ ОСОБА_1 транслювався та розміщувався в ефірі телеканалу «Рада» ДП «Парламентський телеканал «РАДА», тобто відбулось поширення недостовірної інформації з використанням телебачення. Онлайн трансляція здійснювалась на офіційному сайті Верховної Ради України, при цьому ДП «Парламентський телеканал «РАДА» розмістила відео пленарного засідання на своєму резервному YouTube каналі. Станом на 23 березня 2021 року відеозапис виступу народного депутата України ОСОБА_1 в мережі Інтернет переглянуло 1705 осіб, що свідчить про поширення недостовірної інформації про особу позивача значному колу осіб. Інформація, поширена відповідачами, викладена у формі фактичних тверджень та може бути перевірена на предмет дійсності, крім того, є звинуваченням у вчиненні кримінально карного діяння, передбаченого ст. 111 КК України - державна зрада.
		Вказував, що поширенням недостовірної та негативної інформації про особу позивача йому була завдана моральна шкода, яка призвела до хвилювань внаслідок усвідомлення меж територіального простору поширення недостовірної інформації та кількості її глядачів, викликало неприємні емоції обурення від сприйняття подібної несправедливої ситуації, внаслідок якої позивач був вимушений відповідати на запитання знайомих та пояснювати безпідставність звинувачень, поширених ОСОБА_1 , доводити свою непричетність до висловлених ним подій при проведенні службового розслідування, витрачати час на пошук адвокатів, тобто відстоювати свою честь та ділову репутацію, замість того, щоб вести звичайний спосіб життя.
		Просив визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, що була поширена народним депутатом України ОСОБА_1 у публічному виступі з трибуни Верховної Ради України на пленарному засіданні ІНФОРМАЦІЯ_4 та розповсюджена ДП «Парламентський телеканал «РАДА» шляхом забезпечення її трансляції та розміщення в ефірі телеканалу та в мережі Інтернет на власному YouTube каналі за наведеним посиланням, а саме: « Робота ОСОБА_3 як керівника тодішнього спецекспортера «Прогрес» з однією з країн Південної Азії нанесла Україні збитків у 100 мільйонів доларів. Схожих збитків нанесла його подальша робота в «Укроборонпромі». Важливо, що ще 2010 року посольство США відреагувало на так звані «ІНФОРМАЦІЯ_2 » нотою протесту, де більш вигідні для України угоди просто було замінено збитковими», «…колишні КДБебешники, які керуються агентами з Москви, торгують і розвалюють обороноздатність України»; зобов`язати народного депутата України ОСОБА_1 на наступному з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі пленарному засіданні Верховної Ради України оголосити вступну та резолютивну частину рішення суду (без знеособлення), не допускаючи при цьому власних коментарів; зобов`язати ДП «Парламентський телеканал «РАДА» забезпечити трансляцію та розміщення в ефірі телеканалу виступ народного депутата України ОСОБА_1 , яке відбудеться на пленарному засіданні Верховної Ради України з метою спростування ним недостовірної інформації по цій справі; зобов`язати ДП «Парламентський телеканал «РАДА» розмістити в мережі Інтернет на власному YouTube каналі відеозапис виступу народного депутата України ОСОБА_1 на пленарному засіданні Верховної Ради України з метою спростування недостовірної інформації, стягнути з відповідачів судові витрати.
		 
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2021 року позов задоволено частково, визнано недостовірною та такою, що принижує честь гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, поширену народним депутатом України ОСОБА_1 у публічному виступі з трибуни Верховної Ради України на пленарному засіданні ІНФОРМАЦІЯ_4, розповсюджену ДП «Парламентський телеканал «РАДА» в ефірі телеканалу та в мережі Інтернет на власному YouTube каналі Parlaments`kyi telekanal Rada ( ІНФОРМАЦІЯ_1) за посиланням (ІНФОРМАЦІЯ_5), наступного змісту: « Робота ОСОБА_3 як керівника тодішнього спецекспортера «Прогрес» з однією з країн Південної Азії нанесла Україні збитків у 100 мільйонів доларів. Схожих збитків нанесла його подальша робота в «Укроборонпромі». Важливо, що ще в 2010 році посольство США відреагувало на так звані «ІНФОРМАЦІЯ_2 » нотою протесту, де більш вигідні для України угоди просто було замінено збитковими. ...колишні кдбешники, які керуються агентами з Москви, торгують і розвалюють обороноздатність України»; з метою спростування недостовірної інформації, зобов`язано народного депутата України ОСОБА_1 на наступному, з дня набрання законної сили рішенням суду в цій справі, пленарному засіданні Верховної Ради України, оголосити вступну та резолютивну частини рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ДП «Парламентський телеканал «РАДА» про захист честі гідності та ділової репутації; зобов`язано ДП «Парламентський телеканал «РАДА» забезпечити трансляцію та розміщення в ефірі телеканалу виступ народного депутата України ОСОБА_1 , яке відбудеться на пленарному засіданні Верховної Ради України з метою спростування ним недостовірної інформації в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ДП «Парламентський телеканал «РАДА» про захист честі гідності та ділової репутації; зобов`язано ДП «Парламентський телеканал «РАДА» розмістити в мережі Інтернет на власному YouTube каналі Parlaments`kyi telekanal Rada (ІНФОРМАЦІЯ_1) відеозапис виступу народного депутата України ОСОБА_1 на пленарному засіданні Верховної Ради України з метою спростування недостовірної інформації; стягнуто з народного депутата України ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати.
		 
		Відповідач ОСОБА_1 в особі представника Дегтяренка О.О. , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
		Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що 29 серпня 2019 року ним були набуті повноваження народного депутата України, обраного по 126 виборчому округу, у вказаному окрузі він безперервно обирається з 2014 року, за час виконання депутатських повноважень він завжди сумлінно виконує покладені на нього повноваження.
		Вказував, що в даному позові його хочуть притягнути до відповідальності за виконання його функцій, передбачених чинним законодавством. У позовній заяві представником позивача жодного разу не сформульовано, що саме він вбачає у його діях, як і не зроблено посилання на відповідну правову норму, яка тлумачить вказані терміни. Позивачем підмінюються поняття, які безпосередньо пов`язані з покладеними на нього посадовими обов`язками відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про статус народного депутата України», адже народний депутат України зобов`язаний постійно підтримувати зв`язки з виборцями, вивчати громадську думку, потреби і запити населення, а у разі необхідності повідомляти про них Верховну Раду України та її органи, вносити пропозиції та вживати в межах своїх повноважень заходи щодо їх врахування в роботі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій. Метою звернення відповідача до громадських і політичних діячів та посадових осіб органів державної влади було не розповсюдження недостовірної інформації щодо позивача, а реалізація відповідачем свого конституційного права, визначеного ст. 40 Конституції України, викликане наміром захистити інтереси Української держави, громади та виконати свій громадський обов`язок.
		Наголошував, що в 2020 році звинувачувальні статті про ОСОБА_3 розміщували різні засоби масової інформації, на які позивач жодним чином не відреагував, а лише вирішив привернути до себе увагу після реакції народного депутата на інформацію, розміщену у відкритих джерелах засобів масової інформації, які протягом року з часу публікації не були спростовані і зняті з інформаційних стрічок. Зокрема, в інтернет-виданні «Коментарі» була опублікована стаття «ІНФОРМАЦІЯ_11». Позивач протягом року не звертався до жодного з цих видань з позовом про захист честі та гідності, хоча мав повне право на подачу звернення з приводу спростування чи підтвердження вказаних обставин.
		Вказував, що незважаючи на визнання експертизи недопустимим доказом, судом першої інстанції робляться самостійні висновки, що інформація, оприлюднена відповідачем, виражена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень, що у висловлюваннях відповідача йдеться про вчинки конкретної особи у певний період часу, тобто про фактичні обставини, достовірність яких може бути перевірена. Однак семантико-текстуальна (лінгвістична) експертиза у вказаній справі не проводилась та не призначалась. У дослідженні відсутня оцінка того, що заявник є публічною особою, а відтак вказане дослідження не може вважатись повним, відсутні конкретні визначення, які з перелічених в статті подій експерт вважає фактичним твердженням, оскільки нею для підтвердження фактичних тверджень вказані лише загальні дієслова без прив`язки до конкретних подій чи явищ, що не дає можливість оцінити, які саме фрагменти виступу є фактичними твердженнями, що не відповідають дійсності. Отже, в даному випадку тлумачення та оцінка виступу з трибуни Верховної Ради України щодо наявності у ньому фактичних тверджень чи оціночних суджень є питанням права, яке суд має вирішити самостійно з урахуванням всіх доказів по справі.
		Зазначав, що публічна особа, державний службовець, повинні бути готовими до підвищеного рівня критики, в тому числі в грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу. Позивач займає посаду заступника генерального директора з маркетингу та збуту державного концерну «Укроборонпром», тобто є публічною особою.
		Стосовно вимог позивача про відшкодування моральної шкоди зазначав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення моральної шкоди, ним не доведено, чи дійсно поширенням оспорюваної інформації завдано шкоди його особистим немайновим правам, не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою шкодою.
		Вказував, що у справі не відбулось жодного судового засідання, не були розглянуті клопотання представника відповідача про допит ОСОБА_3 як свідка, доручення відповідей на адвокатські запити з органів, підприємств, установ та організацій, в яких працював позивач, відповідача позбавлено можливості надати пояснення по справі, адже незважаючи на подане клопотання про проведення розгляду справи в режимі відео конференції та очікування представника відповідача на виклик суду в системі EasyCon, судом не було перенесено розгляд справи на іншу дату.
		Повністю не погоджувався із розміром стягнутих з відповідача судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу в розмірі 28000 грн., адже всі документи, долучені до справи, надавалися на запит іншого адвоката, а витрати, понесені в розмірі 4380 грн. на підготовку звіту, також не підтверджені жодними доказами.
		Від позивача ОСОБА_3 в особі представника Пономаренко О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, стягнути з відповідача судові витрати, понесені в зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 28000 грн.
		Наголошував, що зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт формально наводить перелік правових норм, які підтверджують повноваження народного депутата України, не зазначаючи конкретно, які саме права реалізовував народний депутат України ОСОБА_1 , виступивши з трибуни Верховної Ради України з публічною промовою від ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно особи ОСОБА_3 . Вважав, що реалізація прав народного депутата на подібні звернення повинна бути зроблена в порядку та у формі, встановленій в Законі України «Про статус народного депутата України», чого в даному випадку дотримано не було. У промові відповідача відсутня пропозиція надати офіційне роз`яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до компетенції певних органів, щодо тверджень, які були озвучені про особу позивача. ОСОБА_1 - голова підкомітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, не довів та взагалі не обґрунтував, як його публічний виступ про особу ОСОБА_3 відноситься до його депутатської діяльності.
		Вважав позицію відповідача по цій справі неоднозначною та суперечливою, відповідач не зазначає і не підтверджує, якими положеннями та якого закону він керувався, виступаючи з трибуни Верховної Ради України ІНФОРМАЦІЯ_4 з інформацією про особу позивача. Оскільки зазначені ним права, які передбачені різними нормами Закону України «Про статус народного депутата України» та посилання на ст. 40 Конституції України, передбачають різні механізми їх реалізації, різними за своїм статусом суб`єктами, передбачають різну мету їх реалізації, різну форму, різних за своєю компетенцією адресатів. Зазначені норми законів, на які посилається скаржник, не повинні ототожнюватись, а дії відповідача повинні бути конкретизовані в поєднанні з тими нормами того закону, якими дійсно керувався ОСОБА_1 , та підтверджені належними доказами.
		Наголошував, що у відзиві на позов ОСОБА_1 не скористався своїми правами заперечити проти доводів позивача, що інформація, яка є предметом розгляду справи, стосується саме ОСОБА_3 , що поширення зазначеної інформації порушило особисті немайнові права позивача, доказів на спростування доведених позивачем складу юридичного правопорушення не надав. В апеляційній скарзі апелянт не наводить заперечень щодо зазначених та доведених позивачем обставин справи, які стали підставою для задоволення позову. Посилання апелянта, що ОСОБА_3 не спростовував інформацію, яка містилась в статтях інтернет-видань, не свідчить про достовірність вказаної інформації чи відсутності у ОСОБА_3 права на доступ на правосуддя за захистом своїх прав щодо інформації, озвученої відповідачем. 
		Вказував, що апеляційна скарга не містить доводів щодо невірних висновків суду відносно характеру інформації, її форми, встановлених обставин справи чи оцінки доказів, які б здатні були поставити під сумнів правильність рішення суду першої інстанції. Зазначаючи про те, що інформація є оціночним судженням, апелянт формально наводить норми матеріального права та практику ЄСПЛ, без наведення власного тлумачення висловів чи аналізу змісту інформації, поширеної у публічному виступі відповідачем.
		Вважав, що суд першої інстанції вірно не застосував до спірних правовідносин Декларацію про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, оскільки на підставі належних доказів було встановлено, що інформація, яка є предметом розгляду в цій справі, була поширена відповідачем у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень, зокрема, не у формі критики.
		Зазначав, що заперечення відповідача у апеляційній скарзі стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди не мають жодного відношення до цієї справи, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялись і судом не розглядались.
		Спростовував доводи апеляційної скарги щодо допущення судом порушень норм процесуального права і недоведеності судових витрат.
		 
		До відзиву на апеляційну скаргу додано копію додаткової угоди № 2 від 29 жовтня 2021 року до договору про надання правової допомоги від 17 березня 2021 року, згідно якої вартість послуг, обумовлених у п. 1 та п. 2 цієї додаткової угоди, складає 28000 грн., спосіб оплати: передоплата на розрахунковий рахунок виконавця; копію квитанції про сплату послуг з надання правової допомоги в розмірі 28000 грн., копію акту прийому-передачі наданих послуг № 1 від 05 листопада 2021 року до додаткової угоди № 2 від 29 жовтня 2021 року по договору про надання правової допомоги від 17 березня 2021 року, оригінал ордеру серії ЛГ № 022936 від 29 жовтня 2021 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
		            
		В судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про призначення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи, обґрунтоване тим, що таке клопотання заявлялося ним в суді першої інстанції, однак не було задоволене. 
		Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання про призначення експертизи, наголошуючи, що такого клопотання відповідачем в суді першої інстанції заявлено не було.
		Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
		Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
		 
		Так, із матеріалів справи вбачається, що на а. с. 72 - 90 т. 1 знаходиться висновок експерта № 9678 за результатами лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження за заявою адвоката Пономаренко О.В. в інтересах ОСОБА_3 ; вказаний висновок експерта не був взятий судом до уваги як доказ.
		 
		При цьому відповідачем в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі клопотання про призначення експертизи не заявлялось, відтак у встановленому законом порядку відповідач правом на подання клопотання не скористався.
		 
		Крім того, в клопотанні ОСОБА_1 не обґрунтовано наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 103 ЦПК України, щодо призначення експертизи. 
		 
		З огляду на вищевикладене, апеляційний суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання про призначення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи в зв`язку з його необґрунтованістю і пропуском встановленого законом процесуального строку для подання відповідного клопотання.
		 
		Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
		 
		Задовольняючи позов ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, суд першої інстанції виходив із доведеності обставин, на які посилався позивач, у частині висловлення недостовірної інформації про позивача ОСОБА_1 та її оприлюднення ДП «Парламентський телеканал «РАДА» й законності підстав вважати її такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.
		 
		Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
		 
		Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що згідно інформації з офіційного веб-порталу Верховної Ради України, ОСОБА_1 є народним депутатом України, набув депутатських повноважень 29 серпня 2019 року, є головою підкомітету з питань нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії, альтернативних видів палива Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг; членом Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування причин збитковості підприємств вугільно-промислового комплексу; членом групи міжпарламентських зв`язків з Італійською Республікою; членом групи міжпарламентських зв`язків з Чеською Республікою (а. с. 24 - 25 т. 1).
		На а. с. 30 - 33 т. 1 знаходиться інформація щодо пленарного засідання ІНФОРМАЦІЯ_4, опублікована інформаційним управлінням Апарату Верховної Ради України на сайті www.rada.gov.ua, в якій зазначено про виступ народного депутата України ОСОБА_1 .
		На а. с. 42 т. 1 знаходиться витяг із стенограми пленарного засідання № 11 від ІНФОРМАЦІЯ_4, в якій наведено виступ народного депутата ОСОБА_1 у наступному вигляді: «Доброго дня, шановні колеги! Стрийщина, Жидачівщина, депутатська група «Довіра». Хочу привернути вашу увагу до роботи Державного концерну «Укроборонпром», а саме до особистості заступника генерального директора концерну з маркетингу та збуту пана ОСОБА_3 , автобіографія якого мене вражає явною приналежністю до структур КДБ Російської Федерації, ба більше, навіть до елітних інститутів ще імені Андропова. Робота ОСОБА_3 як керівника тодішнього спецекспортера «Прогрес» з однією з країн Південної Азії нанесла Україні збитків у 100 мільйонів доларів. Схожих збитків нанесла його подальша робота в «Укроборонпромі». Важливо, що ще 2010 року посольство США відреагувало на так звані «ІНФОРМАЦІЯ_2 » нотою протесту, де більш вигідні для України угоди просто було замінено збитковими. Ба більше, нещодавно СБУ провела обшуки в Державному концерні «Укроборонпром» і зробила відповідну заяву, де підтверджується сума завданих збитків, відкрито кримінальне провадження за статтею 111 Кримінального кодексу України «Державна зрада», а ОСОБА_3 далі працює. Дивно чи не так? «Укроборонпром» поріс корупцією та замість того, щоб бути джерелом доходу та зміцнювати обороноздатність країни, став придатком російського спецекспорту, і робить все для того, аби нічого не робити. А, може, хтось за це платить? Я схиляю голову перед працівниками підприємств Державного концерну «Укроборонпром», які деколи безоплатно ходять на роботу лише для того, аби врятувати підприємства, які є унікальними в Україні за своїми технологіями. Зараз ще можна врятувати портфель «Укроборонпрому», який наразі складає 1,3 мільярда доларів, а може бути 10 мільярдів доларів! Нагадаю вам, скільки ми просимо грошей у МВФ. У той час, коли наші хлопці віддають життя за Україну, колишні кадебешники, які керуються агентами з Москви, торгують і розвалюють обороноздатність України. Я хочу, щоб Кремль забрав руки геть від «Укроборонпрому». Я вимагаю від ОСОБА_9 негайного розслідування справи, яка нещодавно була порушена, про державну зраду. Ми вимагаємо від Президента ОСОБА_12 швидких та рішучих дій. Я хочу, щоб ми відродили «Укроборонпром» і я хочу, що наша країна почала працювати на свою обороноздатність і посіла гідне місце серед країн, які торгують зброєю і заробляють на цьому гроші. Слава Україні!».
		На а. с. 43 - 44 т. 1 знаходиться лист ДП Парламентського телеканалу «Рада» від 15 березня 2021 року на адвокатський запит, яким повідомлено, що відкриті пленарні засідання Верховної Ради України транслюються телеканалом «Рада» в прямому ефірі (прямі трансляції), в тому числі й пленарне засідання Верховної Ради України від ІНФОРМАЦІЯ_4. Онлайн-трансляція програм телеканалу «Рада» здійснюється на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням Державне підприємство «Парламентський телеканал «Рада» ІНФОРМАЦІЯ_6. Окремі програми телеканалу «Рада» можна переглянути на резервному YouTube каналі Parlaments'kyi telekanal Rada. Відео пленарного засідання Верховної Ради України від ІНФОРМАЦІЯ_4 можна переглянути на резервному YouTube каналі Parlaments'kyi telekanal Rada за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7.
		На а. с. 46 т. 1 знаходиться оптичний диск з копією запису пленарного засідання Верховної Ради України від ІНФОРМАЦІЯ_4 за період з 12:30:00 по 12:42:25.
		На а. с. 47 - 56, 58 - 68 т. 1 знаходиться звіт ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі інтернет від 23 березня 2021 року, а також довідка від 23 березня 2021 року з відомостями про власника веб-сайту.
		На а. с. 90а т. 1 знаходиться копія листа ДП СЗТФ «Прогрес» від 18 березня 2021 року на адвокатський запит, яким повідомлено, що ОСОБА_3 працював в даному державному підприємстві, в тому числі, в період з 24 червня 2010 року по 18 серпня 2010 року на посаді директора, під час перебування ОСОБА_3 на даній посаді підприємством здійснювався експорт товарів (послуг) військового призначення та подвійного використання на підставі укладених зовнішньоекономічних контрактів на постачання товарів (послуг) військового призначення та подвійного використання до країн Південної Азії (Пакистану); підприємству не відомі факти спричинення збитків в 100 млн. доларів США Україні, ДК «Укроборонпром» та самому підприємству через діяльність ОСОБА_3 як керівника ДП СЗТФ «Прогрес», які пов`язані з укладенням угод та невідомі відомості про відповідні звернення до правоохоронних органів; відомості про звернення Уряду США у 2010 році чи інший період з офіційним зверненням до Уряду України (нот протесту) щодо угод, які укладалися при безпосередній участі директора ОСОБА_3 , підприємству невідомі.
		На а. с. 90б т. 1 знаходиться копія листа Державного концерну «Укроборонпром» від 18 березня 2021 року на адвокатський запит, згідно якого інформація щодо завдання будь-яких збитків, пов`язаних з укладанням зовнішньоекономічних угод на постачання товарів військового призначення та подвійного використання, спричинених Україні під час перебування ОСОБА_3 на керівних посадах ДП СЗТФ «Прогрес» та ДК «Укроборонпром», у Концерні відсутня; будь-які документальні матеріали, які б підтверджували факт звернення американської сторони (ноти, заяви, листи тощо) до уряду України, Міністерства закордонних справ України або безпосередньо до Підприємства щодо зовнішньоекономічної діяльності СЗТФ «Прогрес» під час перебування ОСОБА_3 на керівній посаді, у ДК «Укроборонпром» та у Підприємства, у Концерні відсутня.
		На а. с. 91а т. 1 знаходиться копія листа Міністерства закордонних справ України від 09 березня 2021 року на адвокатський запит, згідно якого не знайдено документальних матеріалів, які б підтверджували факти звернення Уряду США у 2009-2020 роках з офіційним дипломатичним зверненням до Уряду України (нота протесту) щодо зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які укладалися при безпосередній участі директора СЗТФ «Прогрес» ОСОБА_3 .
		На а. с. 91б т. 1 знаходиться копія листа Офісу Генерального прокурора від 17 березня 2021 року на адвокатський запит про надання відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно ОСОБА_3 , згідно якого, за результатами опрацювання масиву даних Реєстру станом на 15 березня 2021 року кримінальні провадження, в яких містяться відомості про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності як підозрюваного, не встановлені.
		На а. с. 92 т. 1 знаходиться копія листа Головного слідчого управління Служби безпеки України від 16 березня 2021 року на адвокатський запит, згідно якого у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснюють слідчі органів безпеки, повідомлення про підозру ОСОБА_3 не здійснювалося.
		На а. с. 94 - 94а т. 1 знаходяться роздруківки скрін-шотів веб-сторінки Укроборонпрому, зокрема, заява від 04 квітня 2021 року, згідно якої Державний концерн «Укроборонпром» завершив службову перевірку інформації стосовно заступника генерального директора Укроборонпрому з маркетингу та збуту ОСОБА_3 , озвученої народним депутатом України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виступу у Верховній Раді України; звинувачення парламентаря - безпідставні; за результатами службового розслідування відомості про приналежність ОСОБА_3 до російських спецслужб і завдання ним збитків Україні під час роботи у ДК «Укроборонпром», ДК «Укрспецекспорт» і ДП СЗТФ «Прогрес» не підтверджено, на сьогодні немає жодних судових претензій або судових рішень, які би встановлювали факт завдання ОСОБА_3 збитків згаданим підприємствам під час виконання ним зовнішньоекономічних контрактів на постачання товарів військового призначення та подвійного використання; у Концерні немає будь-яких документальних матеріалів, які б підтверджували факт звернення американської сторони (ноти протесту, заяви, листи тощо) до Уряду України, Міністерства закордонних справ України або безпосередньо до ДК «Укроборонпром», ДК «Укрспецекспорт» і ДП СЗТФ «Прогрес» щодо зовнішньоекономічної діяльності під час роботи ОСОБА_3 на керівних посадах цих підприємств; інформація про роботу ОСОБА_3 на російські спецслужби відсутня; психофізіологічне дослідження з використанням поліграфа, проведене 22 березня, зафіксувало, що ОСОБА_3 не зловживав посадою, не вдавався до корупційних правопорушень та не вчиняв навмисних дій проти України.   
		На а. с. 95а - 98 т. 1 знаходяться матеріали службової перевірки Державного концерну «Укроборонпром» інформації стосовно ОСОБА_3 , озвученої народним депутатом України ОСОБА_1 , під час його виступу у Верховній Раді України ІНФОРМАЦІЯ_4.
		На а. с. 98а - 98б т. 1 знаходяться копії висновків лікарів невролога та кардіолога від 05 березня 2021 року, якими діагностовано у ОСОБА_3 гіпертонічний криз.
		На а. с. 99б т. 1 знаходиться акт наданих послуг від 23 березня 2021 року, укладений адвокатом Пономаренко О.В. з ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» про надані послуги за складання довідки з відомостями про власника веб-сайту і звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки, на суму 5580 грн.
		На а. с. 100 т. 1 знаходиться копія додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 17 березня 2021 року, укладеної ОСОБА_3 з адвокатським бюро «Раков і Партнери», за умовами якої сторони домовились про визначення обсягу послуг по основному договору у наступному порядку: представництво інтересів замовника у Печерському районному суді м. Києві у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ДП «Парламентський телеканал «РАДА» про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди; вартість послуг складає 28000 грн., передоплата на розрахунковий рахунок виконавця.
		На а. с. 213 т. 1 знаходиться копія квитанції від 16 квітня 2021 року про сплату ОСОБА_3 витрат на правову допомогу згідно додаткової угоди № 1 від 17 березня 2021 року адвокатському бюро «Раков і Партнери».
		На а. с. 214 т. 1 знаходиться копія акту № 1 прийому-передачі наданих послуг до додаткової угоди № 1 від 17 березня 2021 року, складеного 03 серпня 2021 року.
		На а. с. 115 - 123б т. 1 знаходяться копія статті з сайту «Наголос» «ІНФОРМАЦІЯ_14»; копія статті в інтеренет-виданні «Коментарі» «ІНФОРМАЦІЯ_11»; копія статті агенції « УНІАН » «ІНФОРМАЦІЯ_8», копія статті агенції «ІНФОРМАЦІЯ_9», копія статті агенції « ЛІГА.НОВИНИ » «ІНФОРМАЦІЯ_10».
		            
		Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
		 
		Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		 
		Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		 
		Згідно положень ст. 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		 
		У ст. 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		 
		Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		 
		Згідно зі ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		 
		Відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		 
		Згідно з роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України у п.6 постанови від 27 лютого 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.
		 
		Відповідно до п.15 постанови пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		 
		Верховний суд України у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснив, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		 
		Судом встановлено і відповідачем ОСОБА_1 не заперечувалося, що ІНФОРМАЦІЯ_4 о 12 год. 39 хв. на пленарному засіданні Верховної Ради України відповідач - народний депутат України ОСОБА_1 , під час виступу з трибуни Верховної Ради України, оприлюднив відносно позивача ОСОБА_3 інформацію, а саме: « Робота ОСОБА_3 як керівника тодішнього спецекспортера «Прогрес» з однією з країн Південної Азії нанесла Україні збитків у 100 мільйонів доларів. Схожих збитків нанесла його подальша робота в «Укроборонпромі». Важливо, що ще в 2010 році посольство США відреагувало на так звані «ІНФОРМАЦІЯ_2 » нотою протесту, де більш вигідні для України угоди просто було замінено збитковими. ...колишні кдбешники, які керуються агентами з Москви, торгують і розвалюють обороноздатність України».
		 
		Крім того, встановлено, що публічний виступ ОСОБА_1 на пленарному засіданні Верховної Ради України транслювався та розміщувався в ефірі телеканалу « Рада » ДП «Парламентський телеканал «РАДА», а також розміщено на своєму резервному YouTube каналі: Parlaments'kyi telekanal Rada (ІНФОРМАЦІЯ_12), в мережі Інтернет за посиланням  ІНФОРМАЦІЯ_13, отже відбулось поширення спірної інформації ОСОБА_1 шляхом публічного виступу та розповсюдження ДП «Парламентський телеканал «РАДА» за допомогою телебачення та в мережі Інтернет, значному колу осіб.
		 
		Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		 
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. 
		Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
		 
		Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
		 
		У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.
		 
		При вирішенні справи суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що інформація, оприлюднена відповідачем ОСОБА_1 , виражена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень, оскільки у висловлюваннях відповідача йдеться про вчинки конкретної особи у певний період часу, тобто про фактичні обставини, достовірність яких може бути перевірена.
		 
		Таким чином, поширені у виступі відповідача народного депутата ОСОБА_1 відомості « Робота ОСОБА_3 як керівника тодішнього спецекспортера «Прогрес» з однією з країн Південної Азії нанесла Україні збитків у 100 мільйонів доларів. Схожих збитків нанесла його подальша робота в «Укроборонпромі». Важливо, що ще 2010 року посольство США відреагувало на так звані «ІНФОРМАЦІЯ_2 » нотою протесту, де більш вигідні для України угоди просто було замінено збитковими», «…колишні КДБебешники, які керуються агентами з Москви, торгують і розвалюють обороноздатність України», не є оціночними судженнями, оскільки зазначена інформація стосується звинувачення у вчиненні злочину, була перевірена на предмет дійсності і відповідачем ОСОБА_1 не доведено правдивості зазначеної ним інформації.
		 
		З огляду на вищенаведені вимоги закону апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, що висновок експерта за результатами лінгвістичного дослідження від 05 квітня 2021 року № 9678 був визнаний судом недопустимим доказом, але судом першої інстанції, який не є експертом у питаннях лінгвістичної експертизи, зроблено самостійні висновки про належність спірної інформації до фактичних тверджень, а не оціночних суджень.
		При цьому апеляційний суд враховує, що на а. с. 16 т. 2 апеляційної скарги відповідачем наведено взаємовиключний з попереднім аргументом аргумент, а саме що тлумачення та оцінка виступу відповідача щодо наявності у виступі фактичних тверджень чи оціночних суджень є питанням права, яке суд має вирішити самостійно з урахуванням всіх доказів по справі. 
		Таким чином, позиція відповідача з даного питання є суперечливою.
		 
		Апеляційний суд відхиляє посилання відповідача в апеляційній скарзі на рішення ЄСПЛ від 02 червня 2016 року у справі «Інститут економічних реформ проти України», в якій ЄСПЛ дійшов висновку, що оскаржувані судження у цій справі стосувалися питань, які становлять суспільний інтерес, фактично є оціночними критичними судженнями з огляду на неможливість їх сприйняття в якості твердження про вчинення конкретної дії, поширення таких висновків відповідачами повинно оцінюватись з точки зору суспільно відповідальної поведінки будь-якої особи перед суспільством, а аналіз таких висновків повинен здійснюватись суспільством на основі усієї інформації, отриманої з різних джерел.
		 
		Зазначене рішення не є релевантним до спірних правовідносин, з огляду на те, що відповідачем поширена інформація про фактичні обставини, достовірність яких може бути перевірена, а відтак ця інформація не може вважатися оціночними судженнями.
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов`язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело.
		 
		Судом першої інстанції надано правильної оцінки посиланням відповідача ОСОБА_1 , що достовірність спірної інформації підтверджується змістом статей з інтернет-видань, на які останній посилається як на джерело інформації, оскільки вони не підтверджують дійсність тих фактів та подій, про які він зазначив у своєму виступі, не є належними, допустимими та достовірними доказами, в розумінні ст. 77, 78, 79 ЦПК України.
		 
		Крім того, оцінюючи доводи відповідача, що поширена ним інформація заснована на відтворенні змісту цих статей, апеляційний суд враховує, що інформація, оприлюднена народним депутатом ОСОБА_1 під час виступу на пленарному засіданні ІНФОРМАЦІЯ_4, подавалася ним не як цитата, а як особисте висловлювання. 
		 
		В той же час, позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції надано ряд письмових доказів, якими спростовується спірна інформація, поширена ОСОБА_1 , а саме відповідями з підприємств, на яких працював і на даний час працює ОСОБА_3 , відповідями правоохоронних органів, Офісу Генерального прокурора, Міністерства закордонних справ, матеріалами службової перевірки (а. с. 90а - 98 т. 1).
		 
		Крім того, відповідачем не було надано суду першої інстанції, а також не наведено в апеляційній скарзі доказів того, що він перед поширенням інформації, про спростування якої заявляє позивач, перевірив її достовірність або отримання її з офіційних джерел. Будь-якого посилання на офіційні джерела виступ відповідача не містить.
		 
		Судом першої інстанції правильно встановлено, що твердження відповідача ОСОБА_1 про виконання ним під час виступу передбачених чинним законодавством функцій та обов`язків, реалізацію ним своїх прав, передбачених ст. 40 Конституції України, та повноважень щодо звернення із запитами, зверненнями та вимогами до компетентних органів, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
		 
		Відповідач, посилаючись в апеляційній скарзі на те, що в даному позові його хочуть притягнути до відповідальності за виконання його функцій народного депутата, наводить зміст правових норм, якими врегульовано повноваження народного депутата України, в тому числі щодо можливості народних депутатів звертатися із депутатськими запитами або депутатськими зверненнями до установ та організацій, розташованих на території України (ст. 86 Конституції України, ст. 15 Закону України «Про статус народного депутата України»), переліку прав народного депутата, в том числі на звернення з вимогами (ч. 5, 6 ст. 17 Закону України «Про статус народного депутата України»), наявності у народного депутата посадових обов`язків (п. 11 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про статус народного депутата України»), не зазначаючи конкретно, які саме права та функції реалізовував відповідач, виступивши з трибуни Верховної Ради України з публічною промовою відносно особи позивача.
		 
		Відповідачем не зазначено і не надано будь-яких доказів відносно того, чи був його виступ з трибуни депутатським зверненням, запитом, вимогою або пропозицією, до якого компетентного органу конкретно звертався відповідач та чи мав цей орган відповідні повноваження на розгляд такого звернення. Апеляційна скарга не містить доводів щодо того, якими саме правами чи обов`язками конкретно скористався відповідач як народний депутат, і не зазначено, в чому полягає неправильність висновків суду першої інстанції з цього приводу.
		 
		Відповідачем не доведено, яким чином поширення інформації про особу ОСОБА_3 відноситься до його депутатської діяльності, а саме по собі формальне посилання на п. 11 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про статус народного депутата України», з твердженням про необхідність підтримувати зв`язки з виборцями чи вивчати громадську думку, одержувати скарги, заяви чи пропозиції виборців, без зазначення, як його обов`язки пов`язані з його промовою від ІНФОРМАЦІЯ_4, без надання доказів отримання зазначених скарг чи заяв виборців, є необґрунтованим.
		 
		Не відповідають фактичним обставинам справи та відхиляються судом доводи апеляційної скарги, що підприємство, на якому працює позивач, відреагувало на його звернення проведенням службового розслідування. 
		 
		На а. с. 171 т. 1 знаходиться копія листа народного депутата України ОСОБА_1 на запит генерального директора Державного концерну «Укроборонпром» ОСОБА_13 від 01 квітня 2021 року, яким відповідач направляє заявнику матеріали та інформацію, що стали підставою для його виступу стосовно ОСОБА_3 на пленарному засіданні Верховної Ради України ІНФОРМАЦІЯ_4, повідомляє, що з наданої інформації чітко видно, що ОСОБА_3 впродовж багатьох років фактично курував роботу з продажу зброї українського спекекспорту в користь третіх осіб і держави агресора Росії; вимагав провести об`єктивне розслідування його роботи та надати йому належну правову оцінку; в додатках до листа значиться 47 аркушів, копії яких до матеріалів справи не надано.
		 
		Разом із тим, із матеріалів справи вбачається, що проведення службової перевірки щодо інформації, поширеної народним депутатом ОСОБА_1, відбулось не на підставі депутатського звернення народного депутата України в порядку ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України», а у вигляді перевірки інформації як звинувачень народного депутата, що підтверджується змістом заяви, розміщеної на власному веб-сайті Державного концерну «Укроборонпром», де інформація, яка є предметом розгляду цієї справи, характеризується підприємством як «Звинувачення» (а. с. 94 - 94а т. 1). Висновки службової перевірки також не містять жодних посилань на звернення народного депутата України чи озвучену ним інформацію у формі звернень народного депутата України (а. с. 95а - 98 т. 1).
		 
		Після наведення своїх повноважень як народного депутата України відповідачем в апеляційній скарзі зазначається, що він реалізовував своє конституційне право, передбачене ст. 40 Конституції України.
		 
		Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		 
		Із аналізу наведених положень можна дійти висновку, що звернення, передбачені ст. 40 Конституції України, повинні бути письмові або особисті, скеровані саме до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб цих органів, які мають бути компетентні перевірити таку інформацію та зобов`язані надати відповідь на подібне звернення.
		 
		Разом із тим, апеляційна скарга на містить посилання, до якого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування звертався ОСОБА_1 , нібито реалізуючи право, передбачене ст. 40 Конституції України, не надано підтверджень, що конкретний орган здійснює перевірку фактів, чи наявна відповідь компетентного органу на інформацію, озвучену народним депутатом.
		 
		Апеляційний суд враховує, що публічний усний виступ відповідача з трибуни Верховної Ради України здійснений ним не як громадянином України, а народним депутатом України, який користувався своїм депутатським мандатом на пленарному засіданні  Верховної Ради України.
		 
		Отже, в апеляційній скарзі відповідач не зазначає і не підтверджує, якими положеннями та якого саме закону він керувався, виступаючи з трибуни Верховної Ради України ІНФОРМАЦІЯ_4 з інформацією про особу позивача, з огляду на те, що зазначені ним права, які передбачені різними нормами Закону України «Про статус народного депутата України» та посилання на права ст. 40 Конституції України передбачають різні механізми їх реалізації різними за своїм статусом суб`єктами, різну мету їх реалізації, різних за своєю компетенцією адресатів і ототожнюватись не повинні.
		 
		Не спростовують висновків суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_3 не спростовував інформацію, поширену раніше інтернет-виданнями у їх статтях, крім того, дані доводи не свідчать про достовірність вказаної інформації чи відсутності у позивача права на доступ до правосуддя за захистом своїх прав щодо інформації, поширеної саме відповідачем. 
		 
		Апеляційний суд враховує, що в апеляційній скарзі відсутні заперечення щодо оцінки вказаних статей судом першої інстанції як неналежних, недопустимих та недостовірних доказів.
		 
		Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до положень частини п`ятої статті 10 Закону України «Про статус народного депутата України» ОСОБА_1 як народний депутат України не несе юридичної відповідальності за висловлювання у парламенті, відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.
		 
		Відповідно до вказаної правової норми народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.
		 
		Сутність депутатського індемнітету в Україні полягає у захисті народного депутата України від переслідування за висловлювання і голосування під час виконання ним депутатських обов`язків у парламенті та у забезпеченні його права відстоювати свою позицію під час розгляду будь-яких питань у Верховній Раді України або її органах. Індемнітет покликаний забезпечити незалежність позиції депутата з приводу будь-якого питання, що складає предмет розгляду в парламенті, захист його від тиску. Конституцією України визнане та гарантоване право на депутатський індемнітет, а отже, встановлені додаткові порівняно з особистою недоторканністю людини гарантії недоторканності представника Українського народу. Разом з тим депутатський індемнітет в Україні не має абсолютного характеру, адже частиною другою статті 80 Конституції України передбачено відповідальність народного депутата України за образу чи наклеп.
		 
		Разом із тим, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що характер дій відповідача ОСОБА_1 та відсутність з його сторони доказів про перевірку достовірності інформації перед її оприлюдненням свідчать про умисний характер таких дій, тобто народним депутатом ОСОБА_1 інформація була поширена з ігноруванням її достовірності, з метою поширення неправдивих відомостей та завданню шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, що по своїй суті є наклепом.
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про статус народного депутата України» у своїй діяльності народний депутат повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу. Неприпустимим є використання народним депутатом свого депутатського мандата всупереч загальновизнаним нормам моралі, правам і свободам людини і громадянина, законним інтересам суспільства і держави.
		 
		Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		 
		Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
		 
		Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
		 
		Застосовуючи принцип змагальності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що стороною позивача надано достатньо доказів для підтвердження обставин про недостовірність та негативність поширеної відносно нього ОСОБА_1 інформації, які переважають і є більш вірогідними, ніж самі по собі доводи протилежної сторони судового процесу - відповідачів, без надання жодних доказів на їх спростування.
		 
		 Апеляційний суд відхиляє посилання відповідача в апеляційній скарзі на положення ст. 29 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
		 
		З урахуванням положень ст. 2 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої до основних принципів інформаційних відносин належить достовірність і повнота інформації, апеляційний суд приходить до висновку, що інформація, про яку йдеться в ст. 29 Закону України «Про інформацію», має бути саме достовірною, чого відповідачем в даному випадку доведено не було і доводів позивача про її недостовірність, підтверджених відповідними доказами, не спростовано.
		 
		Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, також повинен враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація) та рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998 рік) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
		 
		Зокрема, у Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		 
		У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		 
		Тобто публічна особа, державний службовець повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, в тому числі у різкій формі, до прискіпливої уваги суспільства та підвищеної зацікавленості до його діяльності та/або особистого життя, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодилися на таку увагу.
		 
		У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		 
		Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація про нього була поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості особистих тверджень про наміри і позицію таких політичних лідерів.
		 
		При оцінюванні аргументів відповідача про те, що позивач має статус публічної особи, межі допустимої критики стосовно якої можуть бути ширшими порівняно з іншими особами, які наведені також в апеляційній скарзі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що свобода поширення інформації та критики щодо публічних осіб не є безмежною. Так, ширша свобода у висловлюваннях стосовно публічних осіб передбачає:а) більш широку можливість висвітлення пов`язаних з такими особами фактів; б) можливість піддавати дії та бездіяльність публічних осіб більш критичній оцінці із застосуванням більш гострих висловлювань, які, однак, не повинні переходити в брутальну, принизливу чи непристойну форму.
		 
		Як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», критика належить до оціночних суджень. Тобто про критику можна говорити тоді, коли висловлювання містять не фактичні обставини, а суб`єктивне ставлення особи до тих інших обставин чи подій, що мали місце.
		 
		Право на повагу до честі, гідності та ділової репутації належить до особистих немайнових прав фізичної особи, такі права належать кожній фізичній особі від народження і не залежать від професійного статусу людини (ст. ст. 269, 270 ЦК України).
		 
		Відповідно до ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
		 
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		 
		Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.
		 
		З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що поширені про позивача відомості мають сильне негативне забарвлення, та не ґрунтуючись на жодних фактичних даних, є надмірними, дискредитаційними, образливими та такими, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію.
		 
		Внаслідок поширення недостовірної інформації відбулось порушення особистих немайнових прав позивача на повагу до гідності та честі та на недоторканність ділової репутації, оскільки така інформація спотворила та принизила оцінку діяльності позивача з боку громадськості та суспільства, ця оцінка перестала бути об`єктивною, поставила під сумнів його добропорядність як працівника державного підприємства, породила сумніви щодо дотримання ним моральних та правових норм.
		 
		Таким чином, судом першої інстанції встановлено безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між поширенням відповідачами недостовірної інформації та приниженням честі, гідності та ділової репутації позивача.
		 
		Апеляційний суд відхиляє заперечення ОСОБА_1 в апеляційній скарзі стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялися і не були предметом розгляду судом першої інстанції.
		 
		Разом із тим, заперечень щодо способів спростування недостовірної інформації, призначених судом, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить взагалі.
		 
		Спростовуються матеріалами справи, зокрема протоколами судового засідання від 26 липня 2021 року (а. с. 197 - 198 т. 1), від 03 серпня 2021 року (а. с. 215 - 217 т. 1) доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не провів жодного судового засідання в цій справі.
		 
		Апеляційний суд не погоджується з доводами відповідача в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання адвоката Дегтяренка О.О. про допит ОСОБА_3 в якості свідка, оскільки як вбачається з матеріалів справи, вказане клопотання було розглянуто в судовому засіданні 26 липня 2021 року, що підтверджується протоколом підготовчого засідання (а. с. 197 - 198 т. 1), згідно якого суд відмовив представнику ОСОБА_1 у задоволенні вказаного клопотання, в тому числі з урахуванням письмових заперечень самого позивача (а. с. 196 т. 1), який не дав згоду на допит його як свідка, вказавши, що всі відомі йому обставини справи зазначені у позовній заяві з відповідними доказами на їх підтвердження.
		 
		Апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги, що судом не було розглянуто клопотання представника відповідача про долучення відповідей на адвокатські запити з органів національної поліції, СБУ, прокуратури, НАБУ, РНБО, САП, ДК «Укроборонпром», ДП СЗТФ «Прогрес», МЗС України, Посольства США, підприємств, установ та організацій, в яких працював ОСОБА_3 , оскільки в матеріалах справи відсутні клопотання про приєднання таких документів або докази подання відповідних адвокатських запитів.
		 
		Апеляційний суд враховує, що представник ОСОБА_1 Дегтяренко О.О. 06 липня 2021 року подав до суду клопотання про закриття підготовчого провадження (а. с. 169 т. 1), підтвердивши тим самим, що завдання підготовчого засідання, в тому числі зібрання відповідних доказів, здійснено, жодних клопотань про приєднання доказів на стадії розгляду справи по суті відповідачем не подавалось, і до апеляційної скарги нові докази не подані.
		 
		Апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що відповідачу не надали можливість надати пояснення по справі, і що незважаючи на наявність клопотання про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції, та очікування представника відповідача на виклик суду в системі EasyCon, судом не було перенесено розгляд справи на іншу дату, враховуючи наступне.
		 
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - Дегтяренка О.О. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою додатку EasyCon (а. с. 175 - 176 т. 1).
		 
		Відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
		Разом із тим, під час проведення судового засідання 03 серпня 2021 року встановити зв`язок з представником відповідача за допомогою додатку EasyCon не виявилося можливим, про що судом зазначено в рішенні (а. с. 222 т. 1).
		 
		Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо непідтвердження розміру судових витрат і спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а саме звітом за результатами проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 23 березня 2021 року (а. с. 47 - 57 т. 1), договором про надання послуг № 101/2021 від 17 березня 2021 року, укладеним адвокатом Пономаренко О.В. та ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет», рахунком на оплату послуг на суму 4380  грн. (а. с. 211б т. 1), квитанції про оплату послуг на суму 4380 грн. (а. с. 212 т. 1), актом наданих послуг № 1-101/2021 від 23 березня 2021 року, де в найменуванні послуг зазначається в тому числі звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет вартістю 4380 грн. (а. с. 99б т. 1).
		 
		Крім того, незгода відповідача в апеляційній скарзі з розміром витрат на правничу допомогу обумовлена тим, що деякі адвокатські запити були виконані іншим адвокатом Оленським О.С., а не Пономаренко О.В . Проте згідно договору про надання правничої допомоги вартість послуг узгоджувалась сторонами, а саме адвокатським бюро «Раков і Партнери» та ОСОБА_3 , в тому числі з урахуванням отриманих відповідей на адвокатські запити іншого адвоката, і ці послуги не включені до акту прийому-передачі № 1 від 03 серпня 2021 року (а. с. 214 т. 1).
		 
		Апеляційний суд враховує, що відповідач ОСОБА_1 не навів свої заперечення щодо орієнтовного розміру судових витрат у відзиві на позов, не скористався своїм правом, передбаченим ч. 5 ст. 137 ЦПК України, на подачу клопотання про зменшення розміру судових витрат, не довів в порядку ч. 6 ст. 137 ЦПК України неспівмірності таких витрат, і в апеляційній скарзі ним не обґрунтовано, в чому він вбачає неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, з урахуванням ч. 4 ст. 137 ЦПК України та неправильність висновків суду першої інстанції з цього приводу. 
		 
		Оцінюючи доводи апеляційної скарги в цілому, апеляційний суд враховує, що в скарзі відсутні посилання, які норми матеріального та процесуального права були порушені, в чому виражається порушення цих норм та як ці порушення у разі їх наявності вплинули на правильність вирішення справи. Апеляційна скарга не містить доводів, які б могли свідчити про незаконність або необґрунтованість судового рішення. В апеляційній скарзі не наводиться конкретизація обставин щодо неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин або неправильності визначення правовідносин відповідно до встановлених судом обставин.
		 
		Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із судовим рішенням, переоцінки доказів, яким судом першої інстанції було надано належної оцінки, в більшій частині відтворюють зміст відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції.
		 
		Іншим відповідачем ДП «Парламентський телеканал «РАДА» рішення суду першої інстанції не оскаржене і не є предметом апеляційного перегляду в частині вимог щодо цього відповідача.
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.
		 
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
		 
		Відповідно до ст. 137, 141 ЦПК України апеляційний суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені ним в апеляційній інстанції, в розмірі 28000 грн. на підставі наданих позивачем доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що була ним сплачена, та відсутності спростування даного розміру судових витрат відповідачем.
		 
		Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Дегтяренком Олексієм Олександровичем , залишити без задоволення.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2021 року залишити без змін.
		Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 паспорт НОМЕР_2 від 13 липня 2020 року, орган 8017) судові витрати в розмірі 28000 грн.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		 
		Повний текст постанови складено 10 грудня 2021 року.
		 
		 
		Головуючий:                                                                          Кашперська Т.Ц.
		 
		Судді:                                                                                      Фінагеєв В.О.  
		 
		                                                                                                            Яворський М.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...