Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/33869/21 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2021.
Дата набрання законної сили: 13.12.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И
		 
		13 грудня 2021 року
		 
		м. Київ
		 
		справа №761/33869/21
		 
		провадження № 33/824/5223/2021
		 
		Київський апеляційний суд у складі судді Кравець В.А.
		 
		за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його адвоката Кравчука Юрія Дмитровича та прокурора Офісу Генерального прокурора 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ОСОБА_1 
		 
		на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року у складі судді Мєлєшак О.В.,
		 
		якою  ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,  накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень на користь держави та стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 454 грн, -
		                                                                                                                                                
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,  накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000  гривень на користь держави та стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 454 грн.
		Судом установлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді заступника Міністра інфраструктури України, будучи суб`єктом декларування, на порушення вимог п.п. 3, 6, 8              ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» подав завідомо недостовірні відомості про активи, які мають вартість, у декларації, після звільнення за 2020 рік, на загальну суму 631  245,75 грн, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
		Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 08 листопада 2021 року, тобто з пропущенням строку на апеляційне оскарження, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
		У мотивування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду зазначає, що постанова була виготовлена та вручена ОСОБА_1 з порушенням встановленого законом строку лише 01 листопада 2021 року.
		На підставі викладеного та зважаючи на пропуск апелянтом незначного строку на оскарження, апеляційний суд з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод та з огляду на викладені апелянтом обставини доходить висновку про задоволення клопотання ОСОБА_1 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з огляду на те, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.
		Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду першої інстанції є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
		Звертає увагу суду на те, що не зазначив вартість водного засобу Bombardier Speedster 200, оскільки у нього не збереглися документи щодо придбання цього транспортного засобу.
		Зауважує, що дійсно повідомив НАЗК про відсутність документів про придбання криптовалюти та неможливість надати інформацію про публічну адресу задекларованої криптовалюти (через втрату планшету (накопичувач), на якому була відповідна інформація).
		Вважає, що відсутність документів щодо набуття активу не свідчить, що зазначені про такий актив у декларації відомості є недостовірними.
		Зазначає, що відомості про набуття ОСОБА_1 криптовалюти 15 березня 2015 року зазначалась ним в декларації ще за 2019 рік, яка у 2020 році проходила повну перевірку НАЗК. ОСОБА_1 ще у 2020 році на запит НАЗК повідомив про відсутність у нього документів щодо набуття в 2015 році цієї ж криптовалюти. 
		На думку апелянта, оскільки таке «правопорушення» було виявлено у 2020 році, відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за таке правопорушення не може бути накладено, оскільки з дня його виявлення минуло більше 6 місяців.
		ОСОБА_1 та його адвокат у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали та просили задовольнити з підстав, наведених у скарзі.
		Прокурор у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
		Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд доходить висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
		Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП.
		Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
		Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
		Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
		Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
		Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №42-01/36/21 від 14 вересня 2021 року, складеного уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді заступника Міністра інфраструктури України, будучи суб`єктом декларування, на порушення вимог п.п. 3, 6, 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» подав завідомо недостовірні відомості про активи, які мають вартість, у декларації, після звільнення за 2020 рік, на загальну суму 631 245,75 грн, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
		За змістом п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ст. 172-6 КУпАП складається уповноваженою на те посадовою особою, зокрема посадовою особою органів внутрішніх справ (Національної поліції), за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
		В цій же статті зазначено, що Національне агентство з питань запобігання корупції має право складати протоколи про правопорушення , передбачені ст.ст. 172-6-172-9 в частині правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
		При цьому в примітці до ст. 255 КУпАП зазначено, що під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, розуміються особи, зазначені у примітці до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції», а саме, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії «А» або «Б».
		У розпорядженні КМУ від 15.11.2019 № 1066-р зазначено, що суб`єкта декларування призначено на посаду заступника Міністра інфраструктури України.
		Відповідно до п.п. «а» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону, та є особою, яка згідно з приміткою до ст. 51-3 Закону займає відповідальне та особливо відповідальне становище.
		Згідно з абз. 15 ч. 1 ст. 1, приміткою до ст. 513 Закону, приміткою до ст. 172-6 КУпАП він є суб`єктом декларування та суб`єктом правопорушення.
		У ст. 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		У ч. 3 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, уповноважені особи Національного агентства складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду згідно з рішенням Національного агентства. У разі виявлення ознак іншого корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції.
		Висновок Національного агентства є обов`язковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше п`яти днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.
		Рішенням Національного агентства від 10.06.2016 №3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 959/29089, затверджено Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Форму декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Форма).
		Згідно з п. 4 Форми суб`єкт декларування підтверджує ознайомлення із правилами заповнення декларації перед початком внесення інформації до розділів декларації та надає згоду на обробку персональних даних шляхом проставлення відповідної відмітки.
		Пунктом 1 Правил заповнення форми декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, визначено, що декларація заповнюється та подається особисто суб`єктом декларування шляхом заповнення відповідної електронної форми у власному персональному електронному кабінеті суб`єкта декларування у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр).
		Відповідно до ч. 1 ст. 513 Закону проводиться повна перевірка декларацій, яка полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
		Судом установлено, що декларацію після звільнення за 2020 рік ОСОБА_1 подав 29 березня 2021 року.
		Під час проведення повної перевірки декларації встановлено, що ОСОБА_1 вказав недостовірні відомості на суму 631 245,75 грн., саме: у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про вартість та ідентифікаційний номер водного засобу Bombardier Speedster 200,2006 р.в., обравши позначку: «Не застосовується».
		За наявними у Державному судновому реєстрі України про зареєстровані транспорті засоби відомостями, інформацією Державної служби морського та річкового транспорту України та договором купівлі-продажу від 18.08.2017 № 1808/2017/1, вартість вказаного водного засобу-30 895,00 грн, ідентифікаційний номер - СЕС18130А606.
		Отже, встановлено, що недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 30 895,00 грн.
		Крім того, у розділі 10 «Нематеріальні активи» декларації суб`єкт декларування зазначив відомості про придбання 15.03.2015 криптовалюти Bitcoin, вартістю на дату набуття або за останньою грошовою оцінкою - 600 000,00 грн, проте не вказав їх кількість.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ) у редакції від 04.03.2015, що діяла на дату придбання криптовалюти (15.03.2015), у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч.1 ст. 206 ЦКУ, тобто на суму понад 340 грн. Таким чином, у разі придбання біткоїнів за 600 000,00 грн, суб`єкт декларування зобов`язаний був укласти зазначений правочин у письмовій формі. Відповідно до ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
		Згідно листа Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності від 13 серпня 2021 року №530/2-1-17/403 та п. 12 Науково-консультаційного повідомлення щодо питань криптовалюти (віртуальних) активів, відкритий і закритий ключі в парі зберігають кошти користувача вбезпеці. Публічний крипто-ключ, як підказує назва, бачать всі користувачі блокчейну. Приватний крипто-ключ працює як пароль, який не можна нікому розкривати. Оскільки пара ключів математично прив`язана до криптовалютної адреси - публічний ключ прив`язаний тільки до одного приватного ключа, який потрібен одержувачу для розшифрування повідомлення. Це означає, що власник приватного крипто-ключа - це єдиний учасник транзакції, який може розшифровувати і зашифровувати транзакцію. Відновити приватний крипто-ключ через публічний ключ або адресу неможливо, тому, якщо власник втрачає ключ, він втрачає доступ до своєї криптовалюти та не може володіти нею.
		За змістом повідомлення Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності, якщо відповідати на питання, чи виключає відсутність в особи інформації про відкриту частину (публічну адресу, публічний ключ) криптовалюти можливість розпоряджатися, користуватися та володіти криптовалютою, то слід розуміти, що особа, яка володіє приватним крипто- ключем має можливість у будь-який момент відновити публічний ключ. Тобто, умовне твердження особи про втрату публічного ключа (публічної адреси) криптовалюти не є перешкодою для її відновлення за умови, якщо ця особа є реальним, а не вдаваним власником (користувачем) приватного крипто-ключа. Відсутність у особи приватного ключа криптовалюти включає можливість володіння криптовалютою. При цьому, надання інформації про публічну адресу (публічний ключ) криптовалюти не створює загрози щодо розкриття інформації про приватний ключ криптовалюти.
		З наведеного свідчить, що навіть за умови придбання віртуального активу за готівкові кошти через посередництво третьої особи (посередника), в будь-якому разі відбувається відображення трансакцій в розподіленому реєстрі на користь особи, що користується послугами посередника, зокрема створення гаманця, який містить публічну адресу криптовалюти, придбання криптовалюти тощо.
		Отже, ненадання суб`єктом декларування інформації про публічну адресу задекларованої ним криптовалюти свідчить про відсутність належних доказів, що підтверджують факт набуття у власність на певну дату та наявності станом на кінець звітного періоду у суб`єкта декларування біткоїнів (Bitcoin), вартістю 600 000 грн.
		Таким чином, недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних, становлять 600 0000 грн.
		У розділі 12 «Грошові активи» декларації суб`єкт декларування не вказав відомостей про свій грошовий актив у вигляді коштів, розміщений на банківському рахунку, який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570), у розмірі 201,41 грн, який відповідно до копій виписок по картках/рахунках від 14 липня 2021 року, наданих суб`єктом декларування, був наявний у нього станом на 31 грудня 2020 року.
		Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 201,41 гривні.
		У розділі 12 «Грошові активи» декларації суб`єкт декларування не вказав відомостей про свій грошовий актив у вигляді коштів, розміщений на банківському рахунку, який відкритий в АТ «Піреус Банк МКБ» (код ЄДРПОУ 20034231), у розмірі 4,12 грн, який відповідно до копій виписок по картках/рахунках від 13 липня 2021 року, наданих суб`єктом декларування, був наявний у нього станом на 31 грудня 2020 року.
		Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 4,12 гривні.
		Окрім того, у розділі 12 «Грошові активи» декларації суб`єкт декларування не вказав відомостей про свій грошовий актив у вигляді коштів, розміщений на банківському рахунку, який відкритий в ПАТ «Акціонерний Банк «Південний» (код ЄДРПОУ 20953647), у розмірі 145,52 грн, який відповідно до копій виписок по картках/рахунках від 13 липня 2021 року, наданих суб`єктом декларування, був наявний у нього станом на 31 грудня 2020 року.
		Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 145,22 грн.
		Отже, ОСОБА_1 свідомо зазначив недостовірні відомості у декларації на загальну суму 631 245,75 грн, що становить розмір від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.
		Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 у порушення вимог п. 3, 6, 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» подав завідомо недостовірні відомості про активи, які мають вартість, у декларації, після звільнення за 2020 рік, на загальну суму 631 245,75 грн, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 1726 КУпАП - подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Поважних причин, які б перешкоджали поданню декларації з достовірними відомостями, не встановлено.
		Доводи апелянта, що документи щодо придбання транспортного засобу Bombardier Speedster у нього відсутні, також як і відсутні документи та втрачено планшет (накопичувач), на якому була відповідна інформація, не заслуговують на увагу суду та не підтверджуються жодними доказами.
		Аргументи ОСОБА_1 , що відомості щодо криптовалюти зазначалась ним в декларації ще за 2019 рік, яка у 2020 році проходила повну перевірку НАЗК, а тому за таке «правопорушення» не може бути накладено адміністративне стягнення, безпідставні, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження відомостей, зазначених ОСОБА_1 .
		Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Установивши, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, місцевий суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП,  та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000  гривень.
		Таким чином, суд повно та всебічно дослідив обставини справи, дотримався вимог як матеріального, так і процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 відсутні.
		З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції вимог закону при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 4 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв`язку з чим доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.
		Керуючись статтями 247, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Клопотання  ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
		Поновити  ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року.
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  - залишити без задоволення.
		Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року - залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		  
		 
		Суддя                                                                                 В.А. Кравець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...