Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/7193/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2021. Зареєстровано: 14.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2021.
Дата набрання законної сили: 02.12.2021
Номер судового провадження: А/857/18070/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7193/20 пров. № А/857/18070/21Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
		судді-доповідача Шинкар Т.І.,
		суддів Кухтея Р.В.,
		Шевчук С.М.,
		секретаря судового засідання Чопко Ю.Т., 
		розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Кравців О.Р.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 11 год. 22 хв. 07 липня 2021 року, повне судове рішення складено 12 липня 2021 року, у справі №380/7193/20 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		07.09.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, просив: - визнати бездіяльність Виконавчого комітету Львівської міської ради протиправною, щодо надання недостовірної та неповної відповіді, викладеної в листі-відмові від 25.05.2020 на запит про доступ до публічної інформації від 06.05.2020 та зобов`язати Виконавчий комітет Львівської міської ради надати достовірну та повну інформацію на запит від 06.05.2020 про наявність всіх вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності у місті Львові з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у відповідності до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам згідно вимог статті 121 Земельного кодексу України як учаснику АТО та інваліду війни, які можуть бути приватизовані; - встановити строк Виконавчому комітету Львівської міської ради 30 календарних днів для подання звіту про виконання судового рішення.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року позов задоволено.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що усі мають право звертатись із інформаційними запитами до суб`єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації, які у свою чергу зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, а у випадках визначених ч. 4 ст. 20 Закону №2939-VI на протязі 20 робочих днів, надати на нього відповідь. Суд першої інстанції вказав, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації та зазначив, що саме Виконавчий комітет ЛМР згідно з його компетенцією зобов`язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Суд першої інстанції дійшов висновку, що Виконавчий комітет ЛМР є розпорядником запитуваної інформації, яка за своїм правовим статусом є публічною, фактично запит позивача розглянутий формально, без надання конкретних послідовних даних, щодо запитуваної інформації, оскільки запит не стосувався процедури розроблення детальних планів територій, інформацію щодо якої надано Управлінням земельних ресурсів ЛМР.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Виконавчий комітет Львівської міської ради подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що Виконавчий комітет Львівської міської ради не є розпорядником запитуваної позивачем інформації про всі вільні земельні ділянки державної та комунальної власності в м.Львові з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, крім того, у Львівській міській раді така інформація не зберігається. Вказує, що Львівською міською радою зроблений містобудівний кадастр м.Львова, з яким можна ознайомитись на веб-ресурсі Львівської міської ради. Скаржник зазначає, що Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, як і скаржник, не наділений повноваженнями бути розпорядником та надавати на запити фізичних та юридичних осіб інформацію про усі вільні земельні ділянки державної та комунальної власності, що можуть бути використані під забудову.
		Сторони повноважних представників в судове засідання не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляд справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
		Відповідно до вимог статті 229 та статті 230 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.
		Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
		Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 , громадянин України, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.
		06.05.2020 ОСОБА_1 звернувся у Виконавчий комітет Львівської міської ради із запитом про доступ до публічної інформації, просив надати інформацію про наявність всіх вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності у місті Львові з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам згідно з статті 121 ЗК України як учаснику АТО та інваліду війни, які можуть бути приватизовані.
		25.05.2020 листом Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради №2403-вих38832 на звернення ОСОБА_1 повідомлено, що згідно з ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту є генеральний план населеного пункту. Генеральним планом м. Львова, затвердженим ухвалою сесії Львівської міської ради від 30.09.2010 №3924, нові квартали передбачено для розміщення багатоповерхової житлової забудови. Нові квартали для розміщення індивідуальної житлової забудови передбачено шляхом трансформації існуючих дачних, садових та городніх кооперативів та ущільнення і впорядкування існуючих кварталів. Відведення нових земельних ділянок для індивідуальної житлової забудови можливе лише в існуючих кварталах індивідуальної житлової забудови шляхом пошуку земельних ділянок за якими не оформлено право власності, які не використовуються громадянами та які не обтяжені правами третіх осіб. Місця розташування територій садибної житлової забудови зазначені на генеральному плані м. Львова. З матеріалами генерального плану м. Львова можна ознайомитись та скопіювати їх на веб-сайті Львівської міської ради http://city-adm.lviv.ua/lmr/generalnij-plan-m-lvova, до яких громадяни мають вільних доступ. Для пошуку та систематизації земельних ділянок, що не надані у власність чи користування в існуючих кварталах індивідуальної забудови, визначення їх оптимальних параметрів та можливої адресної прив`язки необхідно першочергово розробити детальні плани територій всіх кварталів індивідуальної житлової забудови, якими визначити розподіл територій згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, режим та параметри забудови. Після чого на підставі затверджених детальних планів територій відповідно до вимог чинного законодавства необхідно розробляти проект землеустрою щодо впорядкування територій, які нададуть можливість систематизувати і інформацію. На даний час, зважаючи на обмежені можливості міського бюджету, розроблення детальних планів територій всіх існуючих кварталів індивідуальної житлової забудови та проектів землеустрою щодо впорядкування територій існуючих кварталів, індивідуальної забудови в м. Львові не передбачалось.
		Вважаючи, що ненадання публічної інформації щодо наявності вільних земельних ділянок під забудову в місті Львові, які можна отримати у власність шляхом безоплатної приватизації, є протиправною бездіяльністю, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.
		Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
		Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
		Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №2939-VI) встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Згідно з статтею 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
		Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини 1 статті 5 Закону №2939-VI).
		Відповідно до статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. 
		Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання
		Пунктами 1, 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
		Частинами 1 та 4 статті 20 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
		Разом з тим право на доступ до публічної інформації тісно пов`язано з право на звернення, питання практичної реалізації якого регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР) та положення якого деталізують закріплене статтею 40 Конституції України право особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Відносини з розгляду звернень громадян є основним і єдиним предметом регулювання Закону №393/96-ВР.
		Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (стаття 3 Закону № 393/96-ВР).
		Статтею 1 Закону №393/96-ВР встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
		Відповідно до статті 5 Закону №393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
		Отже, звернення стосується відстоювання прав і законних інтересів громадянина та пропозицій до діяльності суб`єктів владних повноважень, викриття їх недоліків (зауваження) в роботі, тоді як в запитах на інформацію мова йде про надання публічної інформації, якою володіє або повинен володіти її розпорядник. Запит - прохання надати інформацію, звернення - прохання вчинити певні дії, викладені у пропозиціях, заявах чи скаргах. Запит на інформацію подається з метою реалізувати конституційне право на отримання інформації, передбачене статтею 34 Конституції України, і детально врегульоване Законом України «Про доступ до публічної інформації», звернення - з метою реалізації низки конституційних прав.
		Суд апеляційної інстанції зауважує, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій. У подальшому володіти цим продуктом може будь-який розпорядник публічної інформації.
		Тобто публічна інформація стосується інформації, яка відповідно до вимог діючого законодавства опинилася у розпорядника інформації (зокрема, це може бути інформація, яка створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або інформація, яку вони отримали від інших суб`єктів чи, наприклад, від органу правонаступником якого вони стали).
		У даному випадку під володінням розуміється не юридична правомочність, що є складовою права власності (володіння, користування, розпорядження), а характеристика фактичного стану, тобто факт контролю суб`єкта над певною інформацією як нематеріальним об`єктом (інформація зберігається у суб`єкта в зафіксованому на матеріальному носії вигляді або іншим чином доступна йому).
		При цьому, Законом №2939-VI регламентовано такі варіанти поведінки розпорядника інформації у разі одержання запиту на інформацію: надання відповіді на запит на інформацію у строк, передбачений статтею 20 Закону №2939-VI; прийняття рішення про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію (частини 6, 7 статті 22 Закону №2939-VI); відмова в задоволенні запиту на інформацію; направлення запиту належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
		Пункт 1 частини 1 статті 22 Закону №2939-VI для відмови у наданні або оприлюдненні інформації передбачає сукупність двох умов: 1) розпорядник фактично не володіє інформацією та 2) розпорядник не має обов`язку володіти нею відповідно до законодавства.
		Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина 2 статті 22 Закону №2939-VI).
		Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (частина 3 статті 22 Закону №2939-VI).
		У пункті 3.2 Рішення Конституційного суду України від 20.01.2012р. № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, зазначено, що відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (частина друга статті 20 Закону № 2657). Зокрема, відкритою є публічна інформація, крім випадків, встановлених законом, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом (частина перша статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації). Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень.
		Отже, кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, і такому праву кореспондує обов`язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.
		Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).
		Згідно з статтею 4 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема законності.
		За приписами статті 16 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
		Відповідно до статті 33 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.
		Згідно з частиною 5 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.
		До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.
		Відповідно до статті 11 Закону №280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
		Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад в Україні є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
		Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
		Згідно з Положенням про виконавчий комітет Львівської міської ради, затвердженим Ухвалою Львівської міської ради № 1478 від 09.02.2017 зі змінами, до повноважень виконавчого комітету Львівської міської ради належать: координація діяльності департаментів, управлінь, відділів та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Львова; надання містобудівних умов та обмежень на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, у тому числі у межах історичного ареалу м. Львова; надання дозволу на розроблення та затвердження детальних планів територій, внесення змін до детальних планів територій, попередній розгляд планів зонування територій; розгляд та вирішення інших питань в межах повноважень, а також питань, які належать до відання виконавчих органів ради.
		Відповідно до Положення про Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, затвердженого Рішенням Львівської міської ради №1101 від 28.11.2016 зі змінами, Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 № 505 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», утвореним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підзвітним і підконтрольним міській раді, виконавчому комітету міської ради, Львівському міському голові та підпорядкованим директору департаменту містобудування.
		До компетенції управління належать: участь у формуванні та реалізації політики міської ради та її виконавчих органів у сфері земельних відносин і організації землеустрою, створення умов для раціонального та економічно обгрунтуваного використання земель, здійснення заходів щодо розвитку земель м. Львова; участь у виборі земельних ділянок для розміщення об`єктів будівництва, підготовка проектів ухвал міської ради щодо передачі у приватну власність земельних ділянок, надання у користування земельних ділянок, надання дозволів на виготовлення документацій із землеустрою, затвердження документацій із землеустрою, викупу та вилучення земель; організація проведення продажу земельних ділянок комунальної власності на конкурентних засадах (земельних торгах); реєстрація у міській раді договорів оренди та суборенди земельних ділянок, договорів суперфіція, договорів про встановлення земельних сервітутів, договорів (угод) про відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне землекористування, інших цивільно-правових угод, змін та доповнень до договорів, розірвання договорів, щодо яких у встановленому законом порядку прийняті відповідні ухвали міської ради; погодження технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок та технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту; організація виконання землевпорядних робіт, розроблення та реалізацію плану земельно-господарського устрою, проекту землеустрою щодо впорядкування території м. Львова; видача довідок про наявність у фізичної особи земельних ділянок відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 17.01.2014 №32; виконання інших повноважень, покладених на управління відповідно до законодавства України, нормативних актів міської ради, виконавчого комітету, Львівського міського голови.
		Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся у Виконавчий комітет Львівської міської ради із запитом про інформацію, щодо вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності у місті Львові з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам згідно з вимогам статті 121 ЗК України як учаснику АТО та інваліду війни, які можуть бути приватизовані.
		З огляду на зміст вказаних законодавчих положень, запитувана інформація є публічною в розумінні статті 1 Закону № 2939-VI, та підлягає наданню позивачеві на поданий запит, розпорядником такої інформації є Виконавчий комітет Львівської міської ради, який в межах своєї компетенції зобов`язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо така є у їхньому фактичному володінні.
		В свою чергу у лист, наданий Управлінням земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради на запит позивача, на переконання суду апеляційної інстанції, містить ознаки формальної відписки, без надання конкретних послідовних даних, щодо запитуваної інформації, роз`яснення викладені у такому листі лише опосередковано стосуються тієї інформації, яку запитував позивач, а вказівка позивачу, як запитувачу інформації, на можливість ознайомитися з такою на веб-сайті Львівської міської ради, суперечить частині 2 статті 22 вказаного Закону.
		При цьому, частиною 3 статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
		Як вбачається з матеріалів справи відповідачі, які аргументують заперечення щодо позову тим, що не володіють запитуваною інформацією та не наділені повноваженнями надавати відповіді на запити фізичних осіб, такий обов`язок щодо направлення запиту належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача, не виконали, а надали лист-відповідь від 25.05.2020.
		Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачі не забезпечили доступ позивача до публічної інформації, порушили право позивача на доступ до публічної інформації, яке гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов`язання Виконавчого комітету Львівської міської ради розглянути запит позивача від 25.05.2020 про доступ до публічної інформації та надати відповідь з врахуванням правової оцінки наданої судом першої інстанції у рішенні.
		Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
		У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено мотиви невідповідності листа-відповіді на запит позивача вимогам Закону №2939-VI, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
		Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 310, 312, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі №380/7193/20  без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. В. Кухтей   С. М. Шевчук  Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 13.12.2021 згідно з ч.3 ст.321 КАС України

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...