Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 341/1315/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 14.12.2021. Зареєстровано: 14.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2021.
Дата набрання законної сили: 26.07.2022
Результат оскарження 26.07.2022 Івано-Франківський апеляційний суд: скасовано вирок повністю із закриттям провадження в справі
Номер судового провадження: 1-кп/341/100/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020095140000007

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Єдиний унікальний номер 341/1315/20 
		Номер провадження 1-кп/341/100/21 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		14 грудня 2021 року                             місто Галич
		Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурорки ОСОБА_3 ,
		обвинуваченої ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		потерпілої ОСОБА_6 , 
		представниці потерпілої адвокатки ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.07.2020 під № 12020095140000007 за обвинуваченням
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Придністров`я, Івано-Франківська область, яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , одружена, ФОП, з середньою освітою, українка, громадянка України, не судима,
		у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1статті 125 Кримінального кодексу України. 
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_4 вчинила умиснезаподіяння легкоготілесного ушкодженняпотерпілій ОСОБА_6  за наступних установлених судом обставин.
		ОСОБА_4 26.06.2020 приблизно о 22 годині 00 хвилин разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 та сином ОСОБА_9 приїхали у квартиру по АДРЕСА_2 , оскільки стало відомо, що у квартирі перебуває сторонній чоловік.
		Зайшовши у приміщення квартири побачила ОСОБА_6 із її знайомим ОСОБА_10 , і з цього приводу між нею та потерпілою виникла словесна суперечка, що виразилась у словесних образах, погрозах фізичною розправою, вимагала у потерпілої виїхати наступного дня з квартири.
		Наступного дня, тобто 27.06.2020, приблизно о 17 годин 00 хвилин ОСОБА_4 знову приїхала до квартири по АДРЕСА_2 та, будучи обуреною неналежною напередодні поведінкою потерпілої, продовжила конфліктувати із ОСОБА_6 .
		У ході суперечки, обвинувачена, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, у присутності свого сина та чоловіка потерпілої ОСОБА_9 , нанесла потерпілій декілька ударів кулаком правої руки в область голови, заподіявши сильний фізичний біль, при цьому не заподіяла тілесних ушкоджень.
		ОСОБА_4 , виражаючись нецензурною лайкою та погрожуючи фізичною розправою, схопила потерпілу за праву руку та заподіяла тілесні ушкодження, після чого штовхнула ОСОБА_6 в область грудної клітки, в результаті чого потерпіла впала на диван. ОСОБА_4 , притиснувши коліном потерпілу до дивану, тримала останню за волосся, коли у кімнату зайшла сестра ОСОБА_6  ОСОБА_11 і розборонила обвинувачену з потерпілою. 
		У результаті вчинених обвинуваченою насильницьких дій потерпілій заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців та саден у ділянках правої руки, садна у ділянці грудної клітки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		З огляду на викладене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні діяння, яке необхідно кваліфікувати за частиною 1 статті 125 КК України, оскільки вона вчинила умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_6 .
		Водночас, розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 здійснювався у межах пред`явленого їй обвинувачення.
		Допитана в судовому засіданні обвинувачена  ОСОБА_4 свою вину у вчиненому не визнала та суду пояснила, що у неї з невісткою були нормальні відносини. Чоловік потерпілої є інвалідом I-ї групи. Вона постійно допомагала йому, невістці та внукові. Внук дуже хворіє і вона постійно допомагала невістці з дитиною. Однак їй стало відомо про те, що у невістки є відносини з іншим чоловіком, який пізно ввечері перебував у квартирі.
		26.06.2020 поїхала з чоловіком і синами за місцем проживання невістки в м. Бурштин та побачила у квартирі ОСОБА_10 . При цьому висловилась у сторону невістки словесними образами та попросила потерпілу залишити квартиру, яка належить її синові на праві власності.
		Наступного дня, 27.06.2020 знову приїхала до квартири, де проживає потерпіла, щоб допомогти ОСОБА_6 зібрати речі та виїхати з житла. Між ними виникла суперечка, в результаті чого потерпіла першою її штовхнула, вдарила по голові та схопила за волосся. Чоловік потерпілої та син обвинуваченої ОСОБА_9 пробував її відтягнути. Унаслідок дій потерпілої у неї були тілесні ушкодження та струс головного мозку. Щодо вказаних дій потерпілої, звернулась із заявою в органи поліції, де поліцейські дії потерпілої кваліфікували за ч. 2 ст. 125 КК України. 
		Суд не визнання вини обвинуваченою розцінює як спосіб захисту.
		Син обвинуваченої ОСОБА_9 та чоловік обвинуваченої ОСОБА_8 у судовому засіданні відмовились надавати показання щодо ОСОБА_4 на підставі статті 63 Конституції України.
		Своєю чергою винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України,та установлені судом обставини підтверджуються наступними доказами.
		Показаннями потерпілої ОСОБА_6 у судовому засіданні, яка підтвердила, що спільно із сином, який є інвалідом дитинства, проживають по АДРЕСА_2 , у квартирі, яка належить на праві власності її чоловікові ОСОБА_9 Квартиру придбала обвинувачена. Між нею та її свекрухою деякий час тривають неприязні відносини, хоча обвинувачена тривалий час їй із сином матеріально допомагала. Проте останнім часом чоловік потерпілої і син обвинуваченої ОСОБА_9 більше часу проводить у селі з батьками, з хворою дитиною не допомагає, а для проведення реабілітаційних процедур потрібна допомога, вона сама не справляється.
		26.06.2020 приблизно о 21 годин 00 хвилин обвинувачена приїхала спільно зі своїм чоловіком та сином на вказану квартиру та побачила, що у квартирі знаходиться  ОСОБА_10 ,який допомагаєз реабілітацієюдитини тапроводить дитиніпевні реабілітаційніпроцедури,масажі.Між нимивиникла суперечка,обвинувачена почалависловлюватись уїї сторонунецензурними словами,вимагати покинутивказану квартиру,звинувачувати уаморальній поведінціта подружнійзраді. При цьому  ОСОБА_10 не надали можливості щось пояснити і вигнали його з квартири. Обвинувачена вимагала у потерпілої, щоб остання наступного дня виїхала із житла. 
		Наступного дня, тобто 27.06.2020 приблизно о 17 годин 00 хвилин обвинувачена спільно зі своїм чоловіком та сином знову приїхали на квартиру, де вона проживає спільно з сином, безпідставно почала її обзивати нецензурними словами та вимагати покинути приміщення квартири, вимагала просити вибачення на колінах, постійно принижувала. Коли потерпіла відмовилась залишити квартиру обвинувачена ОСОБА_4 , не дивлячись на присутність хворої дитини, намагалась фізично змусити потерпілу збирати речі. Після чого, в ході конфлікту, ОСОБА_4 вдарила її в область носа та почала відбирати у неї дитину. Надалі нанесла їй удар в область ока, почала шарпати, взяла за волосся, штовхнула на диван і притисла коліном. Увесь цей конфлікт бачив син обвинуваченої, її чоловік, проте ніяких дій, спрямованих на захист потерпілої, не вчиняли. Фізично їх розтягнула сестра потерпілої  ОСОБА_11 .
		Показанням свідка ОСОБА_11 , яка зазначила, що вона є сестрою потерпілої. У телефонній розмові із сестрою їй стало відомо, що 26.06.2020 до квартири ввечері приїжджала свекруха, спричинила безпідставно конфлікт, оскільки ОСОБА_10 і раніше допомагав з дитиною, погрожувала, що виселить потерпілу з квартири. 
		27.06.2020 вона приїхала до сестри. Після чого до квартири прийшла свекруха сестри із чоловіком і сином, почали збирати речі сестри та виганяти її з квартири. При цьому вона виражалась нецензурними словами, кричала, постійно принижувала потерпілу і вимагала просити вибачення на колінах. Спершу свідок перебувала в іншій кімнаті, коли зрозуміла, що відбувається фізичний контакт між потерпілою і обвинуваченою побігла до кімнати, де побачила, що обвинувачена тримала сестру за волосся та притиснула її до дивана коліном, при цьому нанесла потерпілій один удар в область голови. Хвора дитина лежала поруч на дивані. Шляхом відгину пальців руки обвинуваченої свідкові вдалося вивільнити волосся потерпілої і розборонити сторони. Наступного дня свідок залишилась із племінником, а сестра із чоловіком звернулись за допомогою у медичний заклад, оскільки у сестри після вказаного конфлікту крутилась голова, була нудота та вона блювала.
		Показанням свідка ОСОБА_10 , який підтвердив, що з потерпілою перебуває у дружніх відносинах, допомагає її синові у реабілітації, хоч медичної спеціальної освіти не має, проте має певний досвід у цій галузі. 26.06.2020 до нього зателефонувала потерпіла та попросила його прийти до неї, оскільки хотіла з ним поговорити стосовно реабілітації сина. Коли він прийшов до потерпілої жодних ознак побоїв у неї не було. Через хвилин 15 приїхала свекруха потерпілої зі свекром та сином, почала образливими словами ображати потерпілу. Він бажав висловитись, однак його ніхто слухати не хотів, після чого він пішов додому. Надалі, через три дні коли побачив потерпілу, у неї під оком був синець.
		Показанням свідка ОСОБА_12 , який є сином обвинуваченої та зазначив, що мамі хтось повідомив, що потерпіла зраджує своєму чоловіку  його братові. 26.06.2020 він спільно з мамою, братом і батьком поїхали в м. Бурштин на квартиру, щоб з`ясувати відносини. Однак у приміщення квартири він не заходив. Бачив, що з квартири через деякий час вийшов ОСОБА_10 
		27.06.2020 він з мамою у м. Бурштин не їхав. Однак йому відомо, що мама знову поїхала до потерпілої, щоб вигнати її з квартири, оскільки ця квартира належить його брату. Що саме відбувалось на квартирі він не знає, оскільки його там не було. Відомо, що на наступний день мама зверталась до лікаря. Бачив на її тілі синці. Ускладнень у неї не бачив. Проте 27.06.2020 чув, що мама скаржилась на головний біль. Його мама не є конфліктною особою, тому вважає, що вона не могла побити потерпілу. Про те, що відбулось у попередні дні у квартирі йому стало відомо від батьків.
		Показанням свідка ОСОБА_13 , яка підтвердила, що вона є невісткою обвинуваченої. У неї з обвинуваченою гарні відносини, вони спільно проживають в одному будинку. Їй відомо, що потерпіла проживала з сином обвинуваченої з 2011 року до 2014 року у будинку обвинуваченої в с. Поплавники. У них на той час були гарні відносини. Через деякий час обвинувачена купила квартиру, потерпіла з чоловіком та сином переїхали жити в м. Бурштин на цю квартиру. Пізніше обвинуваченій стало відомо, що потерпіла зраджує своєму чоловіку. Через це у них виник конфлікт та погіршились відносини. Обвинувачена є порядною, доброю, люблячою людиною, тому вважає, що вона не могла скривдити потерпілу. Потерпіла постійно звинувачує ОСОБА_4 в тому, що вона не допомагає своєму хворому онукові. Вважає, що це не правда, оскільки обвинувачена завжди допомагає своєму внуку. Щодо цього конфлікту, який відбувся 27.06.2020, то їй відомо, що обвинувачена поїхала в м. Бурштин на квартиру потерпілої, щоб вигнати її з квартири. Після цього на руці обвинуваченої побачила синці, вона була дуже схвильована. Зі слів обвинуваченої їй відомо, що потерпіла відмовлялась забрати свої речі та покинути приміщення квартири. Між ними виникла сварка і потерпіла побила її свекруху, тобто обвинувачену.
		Копією протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 27.06.2021.
		Завіреною копією протоколу № 776 до клінічного обслуговування ОСОБА_6 приймального відділення, у якому зазначено, що ОСОБА_6 27.06.2020 о 19 годин 50 хвилин зверталась за консультацією до спеціаліста.
		Протоколом огляду предмету від 13.07.2021, у якому підтверджено, що на огляд надано копію протоколу до клінічного обстеження ОСОБА_6 приймального відділення.
		Постановою про визнання речовим доказом від 13.07.2020.
		Висновком експерта від 15.07.2020 № 98, у якому зазначено, що в наданих медичних документах на ім`я ОСОБА_6 вказані тілесні ушкодження: синці та садна в ділянках правої руки; садна в ділянці грудної клітки, які утворились від дії тупих твердих предметів, якими могли бути як руки, ноги так і інші тупі тверді предмети, могли утворитись, як при нанесені ударів тупими твердими предметами у вказаній ділянці, так і при ударах цими ділянками, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. У зв`язку з тим, що в наданих медичних документах колір синців та характер кірок саден не вказані, вирішити питання про давність їх утворення, немає можливості.
		Висновком експерта від 24.09.2021 № 467/98-Д Галич, у якому зазначено про проведення додаткової судово-медичної експертизи за даними висновку експерта від 15.07.2020 № 98 та додатково наданих медичних документів (протоколу № 776 до клінічного обслуговування ОСОБА_6 від 27.06.2020, скерування на консультацію, комп`ютерної томограми, медичної картки хворої тощо).
		На підставі наданих на експертизу документів у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження: синці та садна в ділянках правої руки; садна в ділянці грудної клітки відносяться до легких тілесних ушкоджень, які утворились від дії тупих твердих предметів, якими могли бути як руки, ноги так і інші тупі тверді предмети, могли утворитись, як при нанесені ударів такими предметами у вказані ділянки тіла так і при падінні тіла. В наданих медичних документах тілесні ушкодження вказані в множині, конкретна кількість та локалізація їх не вказана, вирішити питання про точну кількість фізичних контактів немає можливості. Судово-медичних даних про послідовність утворення тілесних ушкоджень не має. Ураховуючи локалізацію тілесних ушкоджень можна вважати, що напрямок, взаєморозташування і поза потерпілої та нападаючого в момент спричинення тілесних ушкоджень могло бути різним. Вирішення питання про силу удару не входить в компетенцію судово-медичного експерта. В наданих медичних документах на ім`я ОСОБА_6 виставлено діагноз «Стан після перенесеної ЧМТ. (27.06.2020)», так як, об`єктивна неврологічна симптоматика не описана, тому вирішити питання про наявність черепно-мозкової травми в ділянці голови немає можливості.
		Подане стороною захисту клопотання про визнання висновку експерта від 15.07.2020 № 98 та висновку експерта від 24.09.2021 № 467/98-Д недопустимими доказами суд вважає необґрунтованим, а вказані висновки визнає допустимими, з огляду на таке.
		Згідно з частиною першою статті 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
		У пункті 4.4 Розділу 4 «Методичні вказівки» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року N 6 (далі  Правила № 6), визначено, що при проведенні судово-медичної експертизи експерт повинен використовувати оригінали медичних документів. У виняткових випадках дозволяється використання копій і виписок, за умови відображення в останніх вичерпних відомостей про ушкодження та їх клінічний перебіг. Ці документи мають бути засвідчені підписом лікаря і печаткою лікувального закладу.
		З огляду на те, що висновок експерта від 15.07.2020 № 98 складений на основі завіреної печаткою лікувального закладу та підписом директора КНП «Бурштинська ЦМЛ» копії протоколу № 776 до клінічного обслуговування потерпілої, що допускається Правилами № 6, у цьому документі відображено вичерпні відомості про ушкодження потерпілої, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання висновку експерта від 15.07.2020 № 98 недопустимим доказом у цій справі.
		При цьому приписами частини першої статті 332 КПК України установлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
		Ухвалою суду від 30 липня 2021 року у цій справі задоволено клопотанняпрокурора про призначення повторної судово-медичної експертизи та призначено у кримінальному провадженні №12020095140000007 за обвинуваченням ОСОБА_4 повторну судово-медичну експертизу. Водночас на розгляд експерту поставлено питання, які не охоплювались висновком експерта від 15.07.2020 № 98 та для проведення експертизи було забезпечено надання додаткових медичних документів, які описані у висновку експерта від 24.09.2021 № 467/98-Д, з метою усунення будь-яких протиріч та сумнівів щодо характеру тілесних ушкоджень у цьому кримінальному провадженні.
		На підставі вказаної ухвали суду від 30 липня 2021 року про призначення повторної судово-медичної експертизи експерт надав висновок від 24.09.2021 № 467/98-Д за результатами проведеної додаткової експертизи.
		Згідно з пунктом 1.2.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (далі  Інструкція), первинною є експертиза, коли об`єкт досліджується вперше.
		Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.
		Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).
		Дійсно, з огляду на дослідження додаткових матеріалів та розгляд додаткових питань експерт надав висновок від 24.09.2021 № 467/98-Д саме додаткової експертизи.
		Відповідно до частини першої статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		При цьому у статтях 87, 88, 88-1 КПК України визначено перелік підстав, за наявності яких докази є недопустимими. У кримінальному провадженні, яке розглядається, такі підстави відсутні.
		Своєю чергою приписи КПК України не містять визначення і порядку призначення саме додаткових чи повторних експертиз.
		Підсумовуючи викладене, суд вважає, що висновок експерта від 24.09.2021 № 467/98-Д є допустимим доказом у цьому кримінальному провадженні, оскільки отриманий на підставі ухвали суду та виконаний належною установою, тобто отриманий у порядку, встановленому КПК України.
		Крім того, суд вважає, що формальна відмінність у назві призначеної та проведеної експертизи не може бути підставою для визнання результатів (висновку) такої експертизи недопустимим доказом, за умови, що правильність висновків такої експертизи не викликає сумнівів.
		Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість  ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, доведена повністю.
		При цьому суд не враховує під час ухвалення вироку у цій справі копію висновку експерта від 09.10.2020 № 515 щодо ОСОБА_4 , оскільки такий не спростовує установлених обставин справи щодо вчинення кримінального проступку саме ОСОБА_4 .
		При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке кваліфікується зачастиною 1 статті 125 КК України, відповідно достатті 12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків, позитивну характеристику обвинуваченої за місцем проживання те, що обвинувачена на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судима, думку потерпілої про призначення покарання у вигляді штрафу.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої згідно зістаттею66КК України, суд не встановив.
		Обставин,щообтяжуютьпокаранняобвинуваченої відповідно достатті 67 КК України, не встановлено.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд враховує обставинивчиненого неюкримінального проступку,його наслідки,які неє тяжкими,спосіб вчиненнятакого ійого мотиви,форму вини,обстановку вчиненнякримінального проступку,особу обвинуваченої,яка впершепритягається докримінальної відповідальності,за місцемпроживання характеризуєтьсяпозитивно,а такожвимоги ст. 50 КК України, у якій зазначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню винними та іншими особами нових кримінальних правопорушень. Враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи, повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має бути законним, пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
		З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги ставлення обвинуваченої до скоєного, також те, що вона вчинила кримінальний проступок, обстановку таобставини вчиненнякримінального проступку,за якихсаме обвинуваченапровокувала конфлікт,зокрема поєднаний іззастосуванням насильства, позицію потерпілої, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у межах санкції частини 1 статті 125 КК України.
		На переконання суду, саме таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення ОСОБА_4 та попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень, справедливим у співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної.
		Потерпіла  ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні заявила до обвинуваченої  ОСОБА_4 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000,0 грн.
		В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що внаслідок злочинних дій обвинуваченої їй спричинено душевний та фізичний біль, були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді синців та саден у ділянці правої руки, садна у ділянці грудної клітки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Після події потерпіла страждає на головні болі, але, що найгірше, з народження хвора дитина отримала неврологічне ускладнення, з яким зараз бореться сама потерпіла, чим їй завдано моральної шкоди, яку оцінює у розмірі 50000,0 грн.
		У судовому засіданні цивільна позивачка позов підтримала.
		Цивільна відповідачка у судовому засіданні позов не визнала, оскільки не визнає факту нанесення легких тілесних ушкоджень. 
		Заслухавши пояснення учасників провадження суд вважає, що цивільний позов необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
		Відповідно до статті 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Відповідно до частини 1статті 1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Моральна шкода - це зумовлені моральними стражданнями втрати немайнового характеру. Страждання викликають певні зміни у житті особи: неможливість реалізації своїх звичок і бажань, погіршення стосунків у колективі, втрата роботи, втрата довіри близьких людей, тощо. Тому, встановлюючи факт такої шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення звичайного для даної людини способу життя.
		Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
		Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної шкоди», суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних страждань, при яких обставинах і якими діями вони заподіяні, ступень вини заподіювача, які саме моральні страждання отримав потерпілий і в якій грошовій сумі він оцінює пов`язані з ними втрати.
		Розмір відшкодування моральної шкоди, як зазначено у пункті 9 цієї Постанови, суд визначає у межах заявлених вимог, у залежності від характеру і об`єму заподіяних позивачу моральних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача і інших обставин.
		Згідно зстаттею 129КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
		Відповідно достатті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, у тому числі, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із отриманням тілесних ушкоджень. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Ураховуючи наведене, суд вважає, що у результаті протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 завдано моральних страждань, що полягали у заподіянні тілесних ушкоджень, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. При цьому суд враховує, що моральні страждання потерпілої полягали не лише у спричинених тілесних ушкодженнях, а також у психологічному тиску, який цивільна відповідачка здійснювала з огляду на придбання нею квартири, змушуванням потерпілої ставати на коліна і просити вибачення, ціленаправленим створенням конфліктної ситуації два дні поспіль у присутності малої хворої дитини.
		Проте, на переконання суду, заявлений розмір морального відшкодування ОСОБА_6 у розмірі 50000,0 грн є занадто великим та необгрунтованим. 
		Своєю чергою,суд виходитьіз засадрозумності,виваженості тасправедливості, з урахуванням глибини моральних страждань, яких зазнала потерпіла, та матеріального становища обвинуваченої ОСОБА_4 , суд вважає обґрунтованим та виправданим присудження позивачці відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 грн.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
		Питання речових доказів суд вирішує на підставі статті 100 КПК України. 
		Керуючись статтями 86-89, 368, 374, 376, 532 КПК України, статтями 23, 1167 ЦК України, статтею 125 Кримінального кодексу України, суд
		 
		ухвалив :
		 
		ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченогочастиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень
		Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: с. Поплавники, Івано-Франківська область на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 гривень відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним проступком.
		В іншій частині цивільного позову відмовити.
		Речові докази:
		- протокол до клінічного обстеження хворого приймального відділення № 776 на ім`я ОСОБА_6 , медичну карту на ім`я ОСОБА_6 , оптичний носій з «Альтмед» вважати повернутими потерпілій ОСОБА_6 .
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
		Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		 
		  СуддяМикола МЕРГЕЛЬ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...