Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/18741/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 14.12.2021. Зареєстровано: 14.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2021.
Дата набрання законної сили: 14.01.2022
Номер судового провадження: 1-кп/638/239/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017220000000957

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 638/18741/17
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14.12.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова 
		 
		в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря  ОСОБА_2 
		з участю прокурора  ОСОБА_3 
		з участю обвинуваченого  ОСОБА_4 
		з участю захисника обвинуваченого ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова кримінальне провадження за №42017220000000957 від 04.09.2017 року за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зборів Тернопільської області, громадянина України, українця, із вищою освітою, працюючого на посаді поліцейського патрульної поліції УПП у м. Києві ДПП НП України, маючого спеціальне звання  лейтенант поліції, неодруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		04.09.2017 року близько 08 год. 10 хв. ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем BMW 323і, д.н.з НОМЕР_1 , рухався по вул. Дерев`янко зі сторони вул. Ахсарова у бік вул. Сумської у місті Харкові. На перехресті вул. Дерев`янко та вул. Космонавтів, поблизу будинку 7-а по вул. Космонавтів, ОСОБА_4 , перетнувши подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки, діючи зі злочинною недбалістю, перед зміною напрямку руху не переконався, що даний маневр буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, допустив зіткнення з опорою лінії електропередач, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, а саме: «При виборі в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним». Внаслідок допущених ОСОБА_4 вищевказаних порушень Правил дорожнього руху України пасажирці BMW 323і, д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка сиділа на задньому пасажирському сидінні за переднім пасажирським сидінням, заподіяно наступні тілесні ушкодження: голови: синці на обличчі (в лобній ділянці справа й зліва), садно у правій вилічній ділянці; крововиливи у м`які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні у потиличній ділянці; шиї: розрив міжхребцевого диску між 4 та 5 шийними хребцями та уламкові переломи остистих відростків 4, 5 шийних хребців з крововиливами у прилеглі м`які тканини; тулуба: синець у ділянці грудинно-ключичного зчленування зліва, синець на передній поверхні живота справа, щілиноподібний розрив аорти у грудному відділі, щілиноподібні розриви правої долі печінки; розмізження селезінки; забій легенів; переломи 4-7 ребер по передньо-пахвовій лінії справа з крововиливами у прилеглі м`які тканини; крововиливи у м`язи попереку; уламкові переломи клубових кісток; кінцівок: садно у ділянці правого плечового суглобу, садно на 2-му пальці правої кисті; синці на лівому плечі, садно на правій гомілці, синець по задній поверхні лівого колінного суглобу; закритий уламковий перелом лівої стегнової кістки з крововиливами у прилеглі м`які тканини. Зазначені тілесні ушкодження спричинили смерть ОСОБА_6 на місці події. Причиною смерті ОСОБА_6 стала вищевказана несумісна з життям тупа сукупна травма тіла, яка ускладнилась розвитком гострої крововтрати, що й стало безпосередньою причиною смерті. Тупа сукупна травма тіла у вигляді зазначених вище ушкоджень утворилася за єдиним механізмом та має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_4 знаходяться у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події та її наслідками у вигляді отримання тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення, внаслідок яких потерпіла ОСОБА_6 загинула.
		На підставі статті 325 КПК України, за погодженням із учасниками судового провадження, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілих ОСОБА_7 та представника Комунального підприємства «Міськелектротранссервіс», які надали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.
		Допитаний обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України у повному обсязі, підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаявся, пояснивши, що вказане правопорушення вчинене ним з необережності та він дуже шкодує, що так сталося, наразі дотримується Правил дорожнього руху України. Також повідомив суду, що неодноразово просив вибачення у батьків загиблої, уся матеріальна та моральна шкода ним відшкодована у повному обсязі. Звернув увагу суду на те, що він надав першу медичну допомогу іншому пасажиру, а ОСОБА_6 була непритомною та за правилами надання першої медичної допомоги він не став витягувати її з автомобіля, щоб не спричинити ще більшу можливу шкоду. Просив призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, а також не позбавляти його спеціального звання, адже він бажає продовжити службу у поліції та допомагати людям.
		Суд зі згоди прокурора, обвинуваченого та його захисника, відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, не оспорює їх, і не наполягає на дослідженні всіх доказів у справі, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку обвинувачений буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Аналізуючи представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 та кваліфікуєйого діїзачастиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України  порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		При вирішенні питання про покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує наступне.
		Відповідно до частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно частин 1, 2 статті 65 Кримінального кодексу України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень
		За приписами частин 1-4 статті 75 Кримінального кодексу України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
		Отже, звільнення від відбування покарання з випробуванням можливе за наявності таких умов: 1) призначене судом покарання, за виключенням випадків засудження за корупційні злочини, має бути у виді: а) виправних робіт, або б) службового обмеження для військовослужбовців, чи в) обмеження волі, або г) позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) особа вчинила злочини невеликої або середньої тяжкості, це може бути і тяжкий злочин, якщо за його вчинення суд призначає покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 3) наявність позитивних даних щодо особи обвинуваченого; 4) наявність певних обставин, які пом`якшують покарання, та інших обставин справи на користь обвинуваченого; 5) суд має обумовлену впевненість, що обвинувачений протягом іспитового строку виконає покладені на нього обов`язки і не вчинить нового злочину і зможе виправити свою поведінку без відбування призначеного йому покарання. За наявності зазначених умов суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
		У разі засудження особи із застосуванням статті 75 Кримінального кодексу України, крім основного виду покарання, можуть бути призначені додаткові покарання у вигляді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Відповідно до частини 4 статті 72 КК, додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно. Тривалість іспитового строку залежить, зокрема, від виду основного покарання та його розміру. Випробування у разі звільнення особи від відбування покарання означає покладення судом на таку особу певних обов`язків, які вона має сумлінно виконувати протягом усього іспитового строку. Перелік таких обов`язків визначений у частині 1 статті 76 КК України.
		Сторона захисту  обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 , а також потерпілі у справі  батьки загиблої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просили суд призначити покарання обвинуваченому, що не пов`язане із позбавленням волі. 
		Зважаючи на відповідне клопотання сторони захисту та зазначену позицію потерпілих, суд ставить на обговорення питання щодо застосування вимог статті 75 КК України, та враховує наступне. 
		Від злочинних дій ОСОБА_4 , які виразились у тому, що він 04.09.2017 року близько 08 год. 10 хв., керуючи технічно справним автомобілем BMW 323і, д.н.з НОМЕР_1 , перетнувши подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки, діючи зі злочинною недбалістю, перед зміною напрямку руху не переконався, що даний маневр буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, допустив зіткнення з опорою лінії електропередач, настали наслідки - отримання ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення, внаслідок яких вона загинула. При цьому, настання смерті внаслідок порушення винною особою правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту прямо передбачено диспозицією частини 2 статті 286 Кримінального кодексу України, а тому суд не може враховувати цю обставину як таку, що обтяжує покарання.
		Суд враховує,що кримінальнеправопорушення-злочин,передбачений частиною2статті 286Кримінального кодексуУкраїни,хоча іє тяжким,однак необережним. Водночас, як вбачається із висновку Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний наркологічний диспансер» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.09.2017 року №2389, у ОСОБА_4 під час огляду  04.09.2017 року ознак сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) не виявлено.
		При вирішенні питання про покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь важкості вчиненого злочину, який у відповідності із статтею 12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином, а також особу обвинуваченого. 
		Так, ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, є молодою особою, не одружений, особи, що перебувають на утриманні  відсутні, має постійне місце мешкання, офіційно працевлаштований на посаді поліцейського патрульної поліції УПП у м. Києві ДПП НП України, має спеціальне звання  лейтенант поліції, щиро кається у кримінальному правопорушенні, активно сприяв розкриттю злочину, завдана матеріальна та моральна шкода потерпілим відшкодована в позасудовому порядку повністю, за місцем несення служби характеризується виключно з позитивної сторони.
		Відповідно до службової характеристики на командира 1 відділення 3 начального взводу роти ліцеїстів Військово-морського ліцею віце-старшину 1 статті ОСОБА_4 , наданої начальником Військово-морського ліцею ОСОБА_9 , за підсумками навчання у ліцеї ОСОБА_4 зарекомендував себе з позитивного боку, як молодший командир, який завжди піклується про своїх підлеглих колег, до виконання службових обов`язків ставиться старанно, дотримується Правил внутрішнього розпорядку, порушень дисципліни навчального процесу не допускає. 
		Згідно службової характеристики на капрала поліції ОСОБА_4 , наданої заступником командира батальйону №1 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_10 , за час роботи в органах внутрішніх справ та патрульній поліції ОСОБА_4 зарекомендував себе позитивно, покладені на нього обов`язки виконує відмінно, при їх виконанні проявляє сумлінність та старанність, теоретично та практично підготовлений відмінно, користується повагою серед колег по роботі, не допускає порушень транспортної та службової дисципліни, є прикладом для інших поліцейських.
		Відповідно до інформаційної довідки заступника начальника відділу кадрового забезпечення Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_11 , ОСОБА_4 (0000433) інспектору роти №6 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції присвоєно спеціальне звання лейтенант поліції. 
		Згідно службової характеристики на лейтенанта поліції ОСОБА_4 , наданої командиром роти №3 батальйону №1 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_12 , за період служби в поліції ОСОБА_4 зарекомендував себе позитивно, юридично грамотний, сумлінний у виконанні поставлених завдань, в роботі суворо дотримується законності, показав високий рівень самодисципліни, виявляє повагу до колег та є прикладом для інших поліцейських. 
		Потерпілий ОСОБА_7 надав до суду заяву про те, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_4 немає, а також не заперечує проти призначення обвинуваченому покарання не пов`язаного з позбавленням волі.
		Також матеріали справи містять посвідчену приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_13 заяву ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 23.11.2017 року, згідно якої батьки потерпілої ОСОБА_6 до громадянина ОСОБА_4 матеріальних, моральних та інших претензій не мають та в майбутньому мати не будуть. Не заперечують, щоб ОСОБА_4 поніс покарання без позбавлення його волі. Цивільний позов у ході досудового та судового слідства подавати не будуть. 
		Отже, судом беззаперечно встановлено, що позиція потерпілих з 23.11.2017 року свідчить про те, що вони не бажають призначення судом покарання обвинуваченому у вигляді позбавлення волі, тобто їхня позиція з цього приводу є послідовною, чіткою, однозначною.
		Цивільним позивачем Комунальним підприємством «Міськелектротранссервіс» заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 43293, 04 грн.
		Згідно заяви представника Комунального підприємства «Міськелектротранссервіс» ОСОБА_14 , останній відмовляється від поданого до обвинуваченого ОСОБА_4 цивільного позову, оскільки спричинена матеріальна шкода відшкодована ним у повному обсязі.
		Вказане підтверджується довідкою Комунального підприємства «Міськелектротранссервіс» від 21.06.2018 року №б/н, згідно якої претензій майнового характеру до ОСОБА_4 у підприємства немає у зв`язку з відшкодуванням майнової школи у повному обсязі. 
		Відповідно до частини 1 статті 49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову на будь-якій стадії судового процесу.
		Так, за приписами частини 1 статті 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач  визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
		   Згідно пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалює закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. 
		Оскільки дії позивача Комунального підприємства «Міськелектротранссервіс» не суперечать закону та не порушують чиї - не будь права, свободи або інтереси, право сторін на відмову від цивільного позову передбачене статтею 49, 206 ЦПК України, причин для відмови у задоволенні заяви суд не вбачає.
		   Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставинами, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_4 суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
		Відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, обставин, що обтяжує відповідальність, ОСОБА_4 судом не виявлено.
		На відміну від позиції сторони захисту щодо можливості призначення обвинуваченому покарання, не пов`язаного із позбавленням волі, яку було підтримано потерпілими у письмових заявах і достатньо обґрунтовано захистом, прокурор мотивував свої заперечення тільки тяжкістю нанесених наслідків, однак переконливих доводів, які б спростували позицію сторони захисту та свідчили про неможливість виправлення обвинуваченого без відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі, прокурор не навів.
		З урахуванням викладеного, позитивних характеристик обвинуваченого з місця навчання та роботи, суд вбачає підстави для звільнення його від відбування основного покарання у відповідності зі статтею 75 КК України, оскільки виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових злочинів можливе без подальшої ізоляції від суспільства. Призначаючи покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75, 76 Кримінального кодексу України, суд виходить із принципів співмірності та індивідуалізації покарання, яке має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При цьому, під час судового розгляду суду не наведено жодних обставин, які б свідчили про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства чи обставин, що свідчили б про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого, його стійку антисоціальну та кримінальну спрямованість.
		Згідно з п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 Кримінального кодексу України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 Кримінального кодексу України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
		З урахуваннямвсіх встановленихобставин кримінальногопровадження,суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення спеціального права - права керувати транспортними засобами строком на один рік, оскільки останній діяв із злочинною недбалістю, тобто було встановлено грубе порушення обвинуваченим правил безпеки дорожнього руху, яке призвело до суспільно-небезпечного результату. Звільнення від його відбування законом не передбачено. 
		Відповідно до положень статті 54 КК України засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
		Згідно пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу як вид покарання не зазначається у санкціях норм Особливої частини КК і застосовується за рішенням суду. Відповідно до ч. 2 ст. 52 і ст. 54 КК це покарання є додатковим і може бути застосоване судом лише щодо особи, засудженої за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, із наведенням у вироку відповідних мотивів.
		Передбачене у статті 54 Кримінального кодексу України позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу у відповідності до ч. 2 ст. 52 КК є додатковим покаранням, застосування якого характеризується такими особливостями: 1) оскільки це додаткове покарання не передбачене в жодній із санкцій статей Особливої частини КК, воно призначається тільки на підставі норми Загальної частини КК - ст. 54; 2) призначення цього покарання є правом, а не обов`язком суду, який призначає його за своїм розсудом з урахуванням конкретних обставин справи та особи винного; 3) це покарання відноситься до спеціальних видів і може бути призначене тільки тій особі, яка на момент постановлення вироку мала військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, надані їй у встановленому законом порядку; 4) призначити це покарання суд може при засудженні особи за вчинення не будь-якого, а тільки тяжкого (ч. 4 ст. 12 КК) чи особливо тяжкого (ч. 5 ст. 12 КК) злочину; 5) це покарання має безстроковий характер, оскільки час його застосування не обмежений в законі якимись конкретними межами і навіть після погашення або зняття судимості засуджений не має права претендувати на автоматичне відновлення його в тому званні, ранзі, чині або кваліфікаційному класі, яких він був позбавлений за вироком суду.
		Застосування такого виду покарання, як позбавлення спеціального звання, безумовно, необхідне в тих випадках, коли об`єктивні і суб`єктивні ознаки злочину свідчать про те, що винний за своїми моральними і діловими якостями втратив здатність виконувати обов`язки і займати посади, що передбачають наявність такого звання.
		Враховуючи обставини та події кримінального правопорушення-злочину, суд приходить до висновку, що оскільки вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення не пов`язане з виконанням ним його службових обов`язків, підстави для позбавлення його спеціального звання відсутні.
		Отже,суд вважає,що ОСОБА_4 слід призначитипокарання увигляді 5(п`яти)років позбавленняволі ізпозбавленням правакерувати транспортнимизасобами строкомна 1(один)рік, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки та покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 3 статті 76 Кримінального кодексу України, адже таке покарання у даному випадку буде справедливим, таким, що відповідає тяжкості вчиненого ним правопорушення, сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також таким, що не буде становити «особливий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
		Питання щодо витрат, пов`язаних із проведенням експертиз у кримінальному провадженню вирішити на підставі статті 124 КПК України.
		Питання про долю речових доказів і документів вирішити на підставі статті 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України суд,-
		УХВАЛИВ:
		 
		Визнати ОСОБА_4 винним увчиненні кримінальногоправопорушення-злочину,передбаченого частиною2статті 286Кримінального кодексуУкраїни тапризначити покарання у виглядіпозбавлення волістроком на5(п`ять)років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
		На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
		На підставі пунктів 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 3 статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Відмову позивача Комунального підприємства «Міськелектротранссервіс» від цивільного позову до ОСОБА_4  прийняти, закривши провадження у частині пред`явленого цивільного позову.
		Стягнути з  ОСОБА_4 на користь держави вартість проведених під час досудового слідства експертиз, а саме: судово-автотехнічної експертизи №18019 від 06.112017 року у розмірі 6696 (шість тисяч шістсот дев`яносто шість) грн. 00 коп., комісійної судово-автотехнічної експертизи №18020 від 20.11.2017 року у розмірі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 12 коп., а всього стягнути 8478 (вісім тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		 
		Головуючий:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...