Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/18565/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: 14.12.2021. Зареєстровано: 15.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2021.
Дата набрання законної сили: 16.02.2022
Результат оскарження 16.02.2022 Івано-Франківський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/344/4472/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/18565/21 
		Провадження № 2/344/4472/21 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 грудня 2021 року                                                   м. Івано-Франківськ
		 
		Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі: 
		головуючої - судді     Татарінової О.А.,
		секретаря                     Кондратів Х.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до Дошкільного навчального закладу №6 «Колобок» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати,- 
		В С Т А Н О В И В: 
		 
		Позивач звернулась до суду з позовом до Дошкільного навчального закладу №6 «Колобок» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати. Позовні вимоги мотивує тим, що  з липня 1995 року вона працює вихователем в Дошкільному навчальному закладі №6 "Колобок". 08.11.2021 р. Дошкільний навчальний заклад №6 "Колобок" видав Наказ №61 (за підписом в.о. директора) "Про відсторонення від роботи невакцинованого працівника". В Наказі зазначено: "Відсторонити від роботи ОСОБА_1 , вихователя ДНЗ №6 "Колобок" з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що його зумовили." "Підстава: наказ про ознайомлення з вимогами постанови КМУ від 9.12.2020 р. №1236 (зі змінами) про обов`язкові профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 від 13.10.2021 р. №90." Наказ про відсторонення без збереження заробітної плати вважає незаконним і таким, що грубо порушує її права (зокрема право на працю, ст. 43 Конституції України). В Наказі про відсторонення зазначено, що підставою є Наказ про ознайомлення з вимогами постанови КМУ від 9.12.2020 р. №1236 (зі змінами) про обов`язкові профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 від 13.10.2021 р. №90." Натомість, у наказі зазначено: "Ознайомити працівників з наказом МОЗ від 04.10.2021 року №2153 "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за №1306/36928." 
		Зазначає, що вищезгаданий Наказ МОЗ є доволі сумнівним підзаконним актом і в даний час він оскаржений до Окружного адміністративного суду м. Києва. 
		Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Сімейний лікар позивачки не надала їй об`єктивної інформації про ефективність профілактичних щеплень, та можливі поствакцинальні ускладнення, як і не надала будь-яких письмових довідок щодо протипоказань, чи навпаки показань щодо щеплення. В оскаржуваному Наказі №61 взагалі відсутня будь-яка згадка про статтю КЗпП, що зайвий раз підтверджує його незаконність. Позивач 26 років пропрацювала вихователем в Дошкільному навчальному закладі №6 "Колобок". Не мала дисциплінарного стягнення. На даний час відсторонена від роботи та позбавлена заробітної плати, тому звернулась до суду по захист її порушених прав. Враховуючи наведене просить суд визнати незаконним і скасувати Наказ № 61 від 08.11.2021 р. Дошкільного навчального закладу №6 "Колобок" "Про відсторонення від роботи невакцинованого працівника", поновити позивача на роботі на посаді вихователя Дошкільного навчального закладу №6 "Колобок" та стягнути з Дошкільного навчального закладу №6 "Колобок" на її користь заробітну плату за період незаконного відсторонення, починаючи з 08.11.2021 р. до винесення судом рішення за даним позовом.
		08.12.2021 року представником відповідача - в.о.директора ДНЗ №6 «Колобок» подано до суду відзив на позовну заяву, яку обґрунтовує тим, що на виконання вимог, визначених наказом МОЗ від 04.10.2021р. №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» відповідачем 13 жовтня 2021 року винесено наказ №90 «Про обов`язкові профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 працівників ДНЗ N«6 «Колобок», відповідно до якого працівників ДНЗ №6 «Колобок» мало бути ознайомлено з наказом МОЗ від 4.10.2021р. №2153 упорядковано документацію щодо вакцинації працівників, а при набранні чинності наказом МОЗ від 4.10.2021р. №2153 працівників, які ухиляються від вакцинації проти COVID-19 та не надали медичного висновку про наявність протипоказів до вакцинації мало бути відсторонено від роботи в установленому порядку. Із вказаним наказом позивач був ознайомлений під розписку 13.10.2021р. Таким чином, з 13 жовтня 2021 року, майже за місяць до відсторонення від роботи позивач був проінформований про те, що, будучи працівником закладу дошкільної освіти, вона підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19 відповідно до наказу МОЗ від 4.10.2021р. №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», а у випадку відмови чи ухилення від вакцинації її буде відсторонено від роботи.
		Зазначає, що маючи на меті довести до відома позивача положення постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020р. №1236"Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" щодо відсторонення від роботи працівників, які відмовляються чи ухиляються від вакцинації проти COVID-19, 2 листопада 2021 року відповідачем складено позивачу особисте повідомлення №2 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, згідно з яким відповідач просить позивача до 8 листопада 2021 року надати документ, що підтверджує проходження нею вакцинації. У випадку ненадання підтверджуючих документів позивача буде відсторонено від роботи у встановленому порядку. Однак, позивач від отримання вказаного повідомлення відмовилась, про що комісією у складі в.о. директора ДНЗ №6 «Колобок» Максимів Ю.Б., вихователя- методиста Білінської Г.Ф. та голови ПК Джус Н.О. складено акт №2 від 02.11.2021 «Про відмову від підпису повідомлення про обов`язкові профілактичні щеплення проти COVID-19 працівника ДНЗ №6 «Колобок». Таким чином, відповідачем було вжито цілий ряд заходів аби довести до відома позивача інформацію про те, що вона, як працівник закладу дошкільної освіти, підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19. А у випадку ухиляння чи відмови від вакцинації позивач буде відсторонений від роботи у встановленому законом порядку. Враховуючи те, що позивач не пройшов вакцинації проти COVID-19, відповідач, виконуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020р. №1236"Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" 8 листопада 2021 року виніс наказ №61 «Про відсторонення від роботи невакцинованого працівника», яким відсторонив від роботи позивача з 8.11.2021р. без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що зумовили відсторонення, тобто до моменту отримання хоча б однієї дози вакцини проти COVID-19. Із вказаним наказом позивач був ознайомлений того ж дня під розписку.
		Зазначає, що підставою для відсторонення працівника від роботи є його дії, що полягають у відмові або ухиленні від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. У позивача немає та не було наміру проходити вакцинацію. Як видно із позовної заяви позивач вважає положення наказу МОЗ від 4.10.2021р. №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» незаконними, «сумнівним підзаконним актом», а саму вакцину проти COVID-19 називає «експерементальною», що ще раз підтверджує її небажання проходити вакцинацію. Враховуючи наведене просить суд відмовити в задоволенні позову.
		В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали з підстав наведених у позовній заяві. Просили суд позов задовольнити.
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
		Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		З липня 1995 року позивач ОСОБА_1 працює вихователем в Дошкільному навчальному закладі №6 "Колобок".
		13 жовтня 2021 року  в.о.директора ДНЗ №6 «Колобок» винесено наказ №90 «Про обов`язкові профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 працівників ДНЗ N«6 «Колобок», відповідно до якого працівників ДНЗ №6 «Колобок» мало бути ознайомлено з наказом МОЗ від 4.10.2021р. №2153 упорядковано документацію щодо вакцинації працівників, а при набранні чинності наказом МОЗ від 4.10.2021р. №2153 працівників, які ухиляються від вакцинації проти COVID-19 та не надали медичного висновку про наявність протипоказів до вакцинації мало бути відсторонено від роботи в установленому порядку. 
		Із вказаним наказом позивач ОСОБА_1 . Була ознайомлена під розписку 13.10.2021р.
		2 листопада 2021 року ДНЗ №6 «Колобок» складено особисте повідомлення ОСОБА_1 №2 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, згідно з яким відповідач просить позивача до 8 листопада 2021 року надати документ, що підтверджує проходження нею вакцинації. У випадку ненадання підтверджуючих документів позивача буде відсторонено від роботи у встановленому порядку. 
		Згідно акту №2 від 02.11.2021 року складеного комісією у складі в.о. директора ДНЗ №6 «Колобок» Максимів Ю.Б., вихователя- методиста Білінської Г.Ф. та голови ПК Джус Н.О. «Про відмову від підпису повідомлення про обов`язкові профілактичні щеплення проти COVID-19 працівника ДНЗ №6 «Колобок», а саме про те, що 02.11.2021 року ОСОБА_1 відмовилась підписати повідомлення №2 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», від 02.11.2021 року.
		08.11.2021 р. наказом в.о.директора ДНЗ №6 «Колобок» видано Наказ №61  яким позивача ОСОБА_1 відсторонено від роботи вихователя ДНЗ «Колобок» з  08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що його зумовили." "Підстава: наказ про ознайомлення з вимогами постанови КМУ від 9.12.2020 р. №1236 (зі змінами) про обов`язкові профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 від 13.10.2021 р. №90."
		Виданню вказаного наказу передувало вручення позивачу ОСОБА_1   повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти «COVID-19» і правовим підставами зазначено ст. 46 КЗпП України, ч.2 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказ Міністерства охорони здоров`я №2153 від 04.10.2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», п. 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
		Стаття 46 Кодексу законів про працю України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи лише у випадках, прямо передбачених законодавством.
		Згідно зі статтею 12 ЗаконуУкраїни «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статтею 27 ЗаконуУкраїни «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.
		При цьому передбачається, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).
		Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України (ст.12 ЗаконуУкраїни «Про захист населення від інфекційних хвороб»).
		Наразі наказом МОЗ від 04.10.2021 року№2153«Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники:
		центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів;
		місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів;
		закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
		Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 року № 2070).
		Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.
		Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731)
		Тож у разі виникнення недовіри до вказаного наказу МОЗ та питань щодо його законності, не має бути сумнівів зважаючи на те, що необхідну процедуру введення його в дію він пройшов.
		Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище переліку наказ МОЗ № 2153, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.
		Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтерміновання через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин. 
		Позивач ОСОБА_1 суду не надала доказів, що вона має такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинування.
		Відповідач видавши оспорюваний наказ застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено на рівні законодавства. Так, зокрема, відповідно до постанови КМУ№ 1236 (в оновленій редакції) саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:
		1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;
		2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України,частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;
		3) взяття до відома, що:
		на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;
		відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
		Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
		Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей», яка визначає, що порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.
		Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 2 КзпП).
		Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного суду України, викладеними у пункту 10 Постанови від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП).
		В законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. А саме, навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.
		Розглядаючи цю справу, суд зазначає, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу доприватного життя, яке гарантовано ст.8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.
		Між тим, такі втручання цілком припустимі.
		Для визначення законності таких втручань Європейський суд вказує нате, що «аби визначити, що це втручання потягнуло засобою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно додругого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими вдемократичному суспільстві».
		Досліджуючи питання наявності закону Європейський суд зправ людини (ЄСПЛ) в ухваленому 08.04.2021 року рішенні у справі Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13) у рішенні, яке суд вважає необхідним застосувати і при даних правовідносинах, наголошує наступне (п. 266):
		«Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися напевну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими здостатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити доступеня, який є розумним заданих обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№28859/11і 28473/12, § 167, 15листопада 2016р., з додатковим посиланням).»
		ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.
		В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
		Розглядаючи питання, чи є мета, за для якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272):
		«Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами,ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто неможе бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться вгрупі осіб високого ризику інфікування, покладаючись надосягнення високого рівня вакцинації всуспільстві вцілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».
		А у відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації суд наводить такі доводи:
		«285. … Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і ненайпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.
		В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається зарахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.
		Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».
		З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.
		Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, а не каральні за своїм характером.
		Стосовно доводів позивача про сумнівність ефективності вакцини, то ЄСПЛ посилається на загальний консенсус щодо життєвої важливості такого заходу та засобу захисту населення від хвороб, які можуть мати серйозні наслідки для здоров`я людини та які в разі серйозних спалахів можуть викликати проблеми в суспільстві. Зважаючи на те що частота ускладнень є досить незначною, однак безсумнівно, їх виникнення є досить загрозливим для здоров`я людини, органи Конвенції підкреслили важливість прийняття необхідних запобіжних заходів перед вакцинацією… Очевидно, це стосується перевірки в кожному окремому випадку можливих протипоказань. Це також відноситься до моніторингу безпеки застосовуваних вакцин. У кожному з цих аспектів Суд не вбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації. Вакцинація проводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти про будь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів».
		Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає позивач, яка відмовилась від щеплення, ЄСПЛ зазначив таке:
		«306. Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я.
		Верховний суд цілком послідовно стверджує наступне (постанова від 10.03.2021р. у справі №331/5291/19):
		«Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим.
		Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.
		Отже, право позивача на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовилася від обов`язкового щеплення.
		Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним удемократичному суспільстві.
		Таким чином суд вважає, що  керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 . 
		Що стосується вимоги позивача про поновлення на роботі на посаді вихователя ДНЗ №6 «Колобок», слід зазначити наступне.  
		В законодавстві відсутнє визначення поняття «відсторонення від роботи», на практиці відсторонення від роботи означає призупинення трудових правовідносин (тимчасове увільнення працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і, в свою чергу, тимчасове увільнення роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання та відповідно, сплачувати заробітну плату.
		Тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.
		Відсторонення від роботи оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому мають бути наведені підстава та строки відсторонення.
		Працівник має ознайомитись з таким наказом негайно під розпис, оскільки йдеться про реалізацію права працівника на працю.
		Враховуючи те, що відсторонення від роботи є своєрідне призупинення трудових правовідносин, та є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків та на період відсторонення робоче місце за працівником зберігається, то суд приходить до переконання, що не підлягає до задоволенню вимога позивача про поновлення її на роботі, на посаді  вихователя ДНЗ №6 «Колобок».
		Окрім того, оскільки вимога позивача про визнання незаконним та скасування Наказу №61 від 08.11.2021 року ДНЗ №6 «Колобок» судом задоволенню не підлягає, то не підлягає до задоволення вимога про стягнення з Дошкільного навчального закладу №6 "Колобок" на користь позивача заробітної плати за період незаконного відсторонення, починаючи з 08.11.2021 р. до винесення судом рішення.
		Відповідно до положень ст.141ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до ст.141ЦПК України, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.
		Керуючись ст.ст. 4,12,13, 81, 263-265 ЦПК України, суд 
		В И Р І Ш И В :
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_1   до Дошкільного навчального закладу №6 «Колобок» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського Апеляційного суду   протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Суддя:                                                                   Татарінова О.А. 
		 
		Повний текст рішення складено 14 грудня 2021 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...