Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 352/2687/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 14.12.2021. Зареєстровано: 15.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2021.
Дата набрання законної сили: 14.01.2022
Номер судового провадження: 1-кп/352/146/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020090250000390

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 352/2687/20
		Провадження № 1-кп/352/146/21
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		14 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ
		 
		Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
		 
		у складі: головуючого  судді             ОСОБА_1 ,
		    секретарів                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		ОСОБА_4 ,
		з участю прокурорів         ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		обвинуваченого                 ОСОБА_7 ,
		    захисника             ОСОБА_8 ,
		законного представника потерпілого ОСОБА_9 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020090250000390 від 21.09.2020 р. по обвинуваченню :
		  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, одруженого, утриманця однієї малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середньою овітою, працюючого неофіційно на приватних новобудовах різноробочим, депутатом будь-якої ради не обирався, військовозобов`язаного, раніше не судимого, якому пам`ятку про права обов`язки вручена, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,-
		В С Т А Н О В И В :
		 
		    Підсудний ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило малолітньому потерпілому ОСОБА_10 тяжке тілесне ушкодження.
		 
		Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:
		 
		21.09.2020 р. приблизно о 12 год. 10 хв., ОСОБА_7 керуючи автомобілем марки ВАЗ 2109 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався на ділянці автодороги Н-09 «Мукачево-Львів», в межах населеного пункту смт. Лисець по вул. С.Стрільців, Тисменицького району, Івано-Франківської області, в напрямку смт. Богородчани, Івано-Франківської області зі швидкістю 68-72 км/год.
		Дана ділянка дороги призначена для руху у двох протилежних напрямках, має по одній смузі для руху в кожному напрямку, асфальтована, без вибоїн, зустрічні потоки транспортних засобів розділені між собою суцільною лінією дорожньої розмітки 1.1 ПДР України.
		В той час, попереду автомобіля марки ВАЗ 2109 реєстраційний номер НОМЕР_1 по тротуарній доріжці прямолінійно в попутному напрямку рухався малолітній пішохід ОСОБА_10 на відстані 0,50 м. від правого краю проїзної частини дороги.
		Наближаючись до повороту на вул. Костюка у смт. Лисець, Тисменицького району, Івано-Франківської області, водій ОСОБА_7 проявив неуважність, не урахував дорожню обстановку, яка склалася, не обрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок перевищення допустимої в населеному пункті швидкості руху, не передбачаючи при цьому можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді малолітнього пішохода ОСОБА_10 , який став перебігати проїзну частину дороги з права на ліво, а саме у напрямку вул. Костюка, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості та зупинки транспортного засобу, унаслідок чого вчинив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_10 .
		При цьому водій ОСОБА_7 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:
		п. 1.7, відповідно до якого водії зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності.
		 
		п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
		б) бути уважним,стежити задорожньою обстановкою,відповідно реагуватина їїзміну,стежити заправильністю розміщеннята кріпленнявантажу,технічним станомтранспортного засобуі невідволікатися відкерування цимзасобом удорозі;
		п. 12.3., згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;
		п. 12.4., в якому зазначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
		У результатіпорушення водієм ОСОБА_7 Правил дорожньогоруху Українисталася дорожньо-транспортнапригода,унаслідок якої ОСОБА_10 отримав тілесніушкодження увигляді відкритої черепно-мозкової травми із забоєм головного мозку середнього ступеню, вдавленим переломом лівої тім`яної кістки, забійною раною лівої тім`яної ділянки, що викликало необхідність хірургічного лікування, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними в момент спричинення чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, можуть закінчитися або закінчуються смертю. 
		В судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 свою вину у вчиненні пред`явленого йому в обвинувальному акті злочину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і вибачившись перед законним представником потерпілого, дав суду показання, в яких повністю підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення вищенаведеного у вироку. Щиро розкаюється у вчиненому, дуже шкодує за наслідками скоєного. Унаслідок ДТП та постійних переживань значно погіршився стан його здоров`я. Заподіяні потерпілому злочином матеріальні та моральні збитки відшкодував в повному обсязі у добровільному порядку. Просить суд суворо його не карати.
		Допитана в судовому засіданні законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_9 дала суду показання про те, що являється матір`ю останнього. 21.09.2020 р. в обідню пору по мобільному телефону від однокласників свого сина довідалася, що її син ОСОБА_10 попав в автоаварію. Односельці повідомили їй, що аварію скоїв ОСОБА_7 . Стан дитини після ДТП був дуже тяжким, лікарі давали йому мало шансів на виживаня. Після проведених операційних втручань стан сина покращився, проте лікарі встановили йому інвалідність. На даний момент син вже самостійно відвідує школу. Заподіяні злочином збитки обвинувачений відшкодував в повному обсязі в добовільному порядку, а тому претензій до нього немає, просить суворо його не карати. 
		Оскільки обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні вину визнав повністю, а також те, що він не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудного, дослідженням доказів, які характеризують його особу та допитом законного представника малолітнього потерпілого. Обвинувачений, законний представник малолітнього потерпілого та інші учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України. 
		Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення доведено повністю, а його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, так як він керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_10 тяжке тілесне ушкодження.
		 
		У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі  Суд)передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
		При цьому суд обгрунтовано посилається на практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд при призначенні покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		 
		До обтяжуючих відповідальність обвинуваченого обставин, суд відносить вчинення ним злочину щодо малолітньої дитини.
		 
		Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає повне визнання вини ОСОБА_7 , щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілому заподіяної злочином шкоди.
		 
		Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд враховує думку законного представника потерпілого щодо несуворості міри покарання, яке слід призначити ОСОБА_7 , як і те, що останній до кримінальної відповідальності раніше не притягувався; його поведінку до і після вчинення злочину, відношення до вчиненого злочину, а саме вкрай негативне ставлення до вчиненого; має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризуються; працюючи хоч і неофіційно проте займається суспільно-корисною працею; одружений, являється утриманцем малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2 ; на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, тобто являється особою із належним рівнем соціальної зрілості, яка має нерегулярний легальний дохід та міцні соціальні зв`язки, що применшує передумови для подальшої його протиправної поведінки.
		 
		З врахуванням всіх вищеперелічених обставин, даних про особу підсудного, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначаючи основне покарання у вигляді позбавлення волі, суд застосовує щодо підсудного норми ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України. Також суд застосовує щодо обвинуваченого додаткове покарання, визначене вищевказаною частиною ст..286 КК України  позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Крім того, на переконання суду, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_7 відповідає також принципу співрозмірності конкретного злочинного діяння, вчиненого ним, з покаранням призначеним останньому.
		Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 не обирався, як і підстави для його обрання останньому на даній стадії процесу суд не вбачає.
		Питання про речові докази та питання відшкодування судових витрат понесених на залучення експертів суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд,
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначити йому покарання  у виді трьох років позбавлення вол, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.
		На підставі ст. 75 КК України, обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного вироком судом покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.
		 
		Згідно ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 : обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 не обирався, як і підстави для його обрання останньому до вступу вироку в законну силу відсутні.
		Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави (код ЄДРПОУ  37952250, розрахунковий рахунок -31118115009002 за кодом класифікації доходу 24060300, банк отримувача  ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 899998) 3922,80 грн. понесених Івано-Франківським НДЕКЦ МВС витрат на проведення судових інженерно-транспортних експертиз.
		Речові докази: автомобіль марки ВАЗ-2109», що переданийна відповідальнезберігання ОСОБА_7 ,повернути власникучи особам,уповноваженими власникамина розпорядженняданим транспортнимзасобом.
		Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Копію вироку суду вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та законному представнику потерпілого, негайно, після його проголошення.
		 
		Суддя                            Руслан СТРУТИНСЬКИЙ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...