Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/8115/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; перевезення, транспортного експедирування.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2021. Зареєстровано: 15.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2021.
Дата набрання законної сили: 09.06.2022 (частково)
Результат оскарження 09.06.2022 Центральний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63
		 
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13.12.2021м. ДніпроСправа № 904/8115/21
		Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В., 
		 
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
		 
		за позовом Фізичної особи-підприємця Слободенюка Олександра Васильовича (с. Новопіль, Черняхівський район, Житомирська область) 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.Бізнес Груп" (смт. Царичанка, Дніпропетровська область) 
		про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у загальному розмірі 58 500 грн. 00 коп.  
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Фізична особа-підприємець Слободенюк Олександр Васильович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.Бізнес Груп" (далі - відповідач) заборгованість за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у загальному розмірі 58 500 грн. 00 коп. 
		Ціна позову складається з суми основного боргу.
		Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за разовими договорами-заявками на перевезення вантажів автомобільним транспортом, а саме:
		1) за разовим договором-заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом №1224 від 22.11.2019 на  суму 8 400 грн. 00 коп.
		2) за разовим договором-заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом №1368 від 27.12.2019 на  суму 9 300 грн. 00 коп.
		3) за разовим договором-заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом №23 від 10.01.2020 на  суму 8 400 грн. 00 коп.
		4) за разовим договором-заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом №43 від 10.01.2020 на  суму 8 400 грн. 00 коп.
		5) за разовим договором-заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом №69 від 21.01.2020 на  суму 7 000 грн. 00 коп.
		6) за разовим договором-заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом №74 від 23.01.2020 на  суму 8 500 грн. 00 коп.
		7) за разовим договором-заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом №125 від 06.02.2020 на  суму 8 500 грн. 00 коп. в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги перевезення, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у загальному розмірі 58 500 грн. 00 коп.
		Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 379 грн. 00 коп.
		Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2021 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
		Від позивача надійшов лист про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду № 48849/21 від 08.10.2021).
		Ухвалою суду від 13.10.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. 
		Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 53396/21 від 08.11.2021), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:
		- за разовим договором-заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1224 від 22.11.2019 замовником ТОВ "Р.В.Бізнес Груп" було оплачено послуги з перевезення вантажу у повному обсязі на суму 8 400 грн. 00 коп., що підтверджується наданою позивачем випискою по рахунку (фільтрована виписка за період з 01.04.42020 по 30.04.2020);
		- разовий договір-заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1368 від 27.12.2019 на суму 9 300 грн. 00 коп. не містить підпису та печатки замовника, та наданий в копії, інші документи до цього договору також надані в копіях; за договором-заявкою жодних документів ТОВ "Р.В.Бізнес Груп" не надходило. Відповідач звертає увагу, що позивачем було надано копію експрес-накладної ТОВ "Нова Пошта", з якої неможливо встановити, які саме документи надсилались за даним відправленням. Крім того, вказане відправлення направлено на ім`я ОСОБА_1 , а директором і уповноваженим діяти від імені ТОВ "Р.В.Бізнес Груп", в тому числі і отримувати кореспонденцію, є Чорний В.В.;
		- разові договори-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом: № 23 від 10.01.2020 на суму 8 400 грн. 00 коп., № 43 від 10.01.2020 на суму 8 400 грн. 00 коп., № 69 від 21.01.2020 на суму 7 000 грн. 00 коп., № 74 від 23.01.2020 на суму 8 500 грн. 00 коп., № 125 від 06.02.2020 на суму 8 500 грн. 00 коп. не містять підпису та печатки замовника, та надані в копії, інші документи до вказаних договорів також надані в копіях. Жодних документів щодо вказаних договорів ТОВ "Р.В.Бізнес Груп" не надходило, а експрес-накладні вказують, що направлення були надіслані на ім`я Чередниченко Миколи Ігоревича та не містять переліку надісланих документів.
		Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 54739/21 від 16.11.2021), в якій він просить суд задовольнити позовні вимогу у повному обсязі, посилаючись додатково на таке:
		- твердження відповідача про те, що він не отримував вищевказаних документів є нічим іншим, як введення суду в оману. В разових договорах-заявках, які зазначені в позові ТОВ "Р.В.Бізнес Груп" є замовником, а ФОП Слободенюк О.В. є перевізником, який здійснював перевезення за зазначеними договорами. Хоча товарно-транспортні накладні і містять інформацію про те, що саме відповідач є перевізником, однак дана інформація спростовується інформацією, наведеною у відповіді на відзив на позовну заяву;
		-          товарно-транспортна накладна № 19965/1 від 23.11.2019, товарно-транспортна накладна № 20181/1 від 28.12.2019, товарно-транспортна накладна № 20182/1 від 28.12.2019, товарно-транспортна накладна № 20228/1 від 11.01.2020 року, товарно-транспортна накладна № 20251/1 від 15.01.2020 року, товарно-транспортна накладна № 20281/1 від 22.01.2020, товарно-транспортна накладна № СТБ00005490 від 24.01.2020, товарно-транспортна накладна № СТБ00005491 від 24.01.2020, товарно-транспортна накладна №СТБ00005492 від 24.01.2020, товарно-транспортна накладна № СТБ00005493 від 24.01.2020, товарно-транспортна накладна № МЛ00000055303П від 23.01.2020, товарно-транспортна накладна №582/02 від 07.02.2020 - містять інформацію про те, що перевезення вантажу було здійснено на транспортних засобах, які належать позивачу на праві власності або праві користування, отже, спірні перевезення були здійснені позивачем, а відповідач є замовником даних послуг;
		-          оскільки відповідач замовляв послуги із перевезення, то твердження останнього про відсутність документації є сумнівним, оскільки першочерговим володільцем вказаних документів є безпосередній замовник;
		- позивач повторно надсилав всю необхідну документацію через засіб поштового зв`язку, користуючись послугами ТОВ "Нова Пошта", що в свою чергу є додатковим доказом того, що відповідач володіє документацією і зобов`язаний сплатити кошти за надані йому послуги;
		- позивач звертає увагу на те, що Череднеченко Микола Ігоревич офіційно працює у ТОВ "Р.В.Бізнєс Груп" на посаді, яка передбачає участь у організації перевезень (логіст/фахівець). Саме вказана особа була контактною посадовою особою відповідача при організації перевезень та цілком логічно, що вся кореспонденція відправлялась на його ім`я;
		- при здійсненні обміну документацією ТОВ "Нова Пошта", як поштовий сервіс не передбачає такого виду послуг, як перелік документів чи опис вкладення до листа, які передбачені при відправці кореспонденції Укрпоштою. Заперечення відповідачем отримання вказаних у позовній заяві документів, а також відмова від їх підписання свідчить про умисне ухилення від виконання свого обов`язку щодо оплати отриманих послуг з перевезення вантажу від ФОП Слободенюк О.В.;
		- відповідачем було підписано більшість з прикладених актів здачі-приймання робіт (надання послуг), що додатково свідчить про поінформованість           останнього про існування між сторонами спірних договірних відносин, отже, такими діями відповідач підтвердив факт надання йому послуг;
		- поведінка відповідача вказує на його недобросовісність у відносинах з контрагентами та більше того, не лише ФОП Слободянюк О.В. зіткнувся з непорядністю ТОВ "Р.В.Бізнес Груп" у ділових відносинах та не отримав оплату за надані відповідачу послуги, про що свідчить численна кількість справ, що перебувають у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області, а саме 16 проваджень в яких ТОВ "Р.В.Бізнес Груп" є відповідачем/боржником в справах про стягнення грошових коштів, на підтвердження чого надаємо роздруківку з сайту Судова влада України;
		- у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що поніс витрати у розмірі 5 000 грн. 00 коп. на оплату правової допомоги та 200 грн. 00 коп. на оплату послуг поштового зв`язку, однак жодних доказів понесення таких витрат відповідачем суду не надано.
		Слід відзначити, що ухвалою суду від 13.10.2021, з урахуванням вимог частини 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу, у 5-ти денний строк з дня отримання від позивача відповіді на відзив надати суду, а також усім учасникам справи заперечення з урахуванням вимог частин третьої - шостої статті 165 та статті 167 ГПК України.
		Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, однак, станом на 13.12.2021 строк на подання заперечень, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився. 
		Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому  частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено. 
		Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. 
		Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України). 
		Суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзив на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами. 
		Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі. 
		Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
		Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
		Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
		Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
		Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договорів перевезення вантажу автомобільним транспортом, строк їх дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.
		Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
		Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Як вбачається з матеріалів справи, між Фізичною особою-підприємцем Слободенюком Олександром Васильовичем (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.В.Бізнес Груп" (далі - замовник, відповідач) було досягнуто згоди щодо укладення разових договорів-заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом. 
		Суд відзначає, що наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності дозволяють дійти висновку щодо укладення таких договорів, оскільки незважаючи на відсутність підписаних з обох сторін разових договрів-заявок від 22.11.2019, 21.01.2020, 23.01.2020 та від 06.02.2020, матеріали справи містять належні докази їх виконання відповідачем, а саме: оформлені належним чином та підписані товарно-транспортні накладні по кожному зі спірних разових договорів заявок. Крім того, факт укладення та виконання таких договорів від 27.12.2019, 10.01.2020 (два договори) підтверджується підписаними з обох сторін актами здачі-приймання робіт (надання послуг).
		Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами перевезення вантажу автомобільним транспортом, які підпадають під правове регулювання норм глави 64 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (зі змінами та доповненнями) (далі - Правила).
		Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
		Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання (пункт 1 Правил).
		У частинах 1 та 2 статті 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору в період з 22.11.2019 по 06.02.2020 позивачем були надані відповідачу послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 58 500 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
		1) договір-заявка № 1224 від 22.11.2019 на суму 8 400 грн. 00 коп., рахунок на оплату №ВК-29 від 23.11.2019, товарно-транспортна накладна № 19965 від 23.11.2019, акт здачі-приймання № ВК-29 від 23.11.2019;
		2) договір-заявка № 1368 від 27.12.2019 на суму 9 300 грн. 00 коп., рахунок на оплату №371 від 28.12.2019, товарно-транспортна накладна № 20182 від 28.12.2019, акт здачі-приймання № 371 від 28.12.2019;
		3) договір-заявка № 23 від 10.01.2020 на суму 8 400 грн. 00 коп., рахунок на оплату № 3 від 11.01.2020, товарно-транспортна накладна № 20228 від 11.01.2020, акт здачі-приймання № 3 від 11.01.2020;
		4) договір-заявка № 43 від 10.01.2020 на суму 8 400 грн. 00 коп., рахунок на оплату № 5 від 15.01.2020, товарно-транспортна накладна № 20251 від 15.01.2020, акт здачі-приймання № 5 від 15.01.2020;
		5) договір-заявка № 69 від 21.01.2020 на суму 7 000 грн. 00 коп., рахунок на оплату №СК-19 від 22.01.2020, товарно-транспортна накладна № 20281 від 22.01.2020, акт здачі-приймання № СК-19 від 22.01.2020;
		6) договір-заявка № 74 від 23.01.2020 на суму 8 500 грн. 00 коп., рахунок на оплату №СК-20 від 24.01.2020, товарно-транспортна накладна № СТБ00005493, № СТБ00005492, №СТБ00005491, № СТБ00005490 від 24.01.2020, акт здачі-приймання № СК-20 від 24.01.2020;
		7) договір-заявка № 125 від 06.02.2020 на суму 8 500 грн. 00 коп., рахунок на оплату №ВК-25 від 07.02.2020, товарно-транспортна накладна № 588/02, № 590/02, № 589/02 від 07.02.2020, акт здачі-приймання № ВК-25 від 07.02.2020.
		При цьому, судом відхиляються доводи відповідача щодо неотримання ним документів від позивача щодо спірних перевезень, оскільки всі документи були направлені відповідачем разом з позовною заявою 20.09.2021, однак будь-яких звернень з боку відповідача щодо додаткового надання таких документів матеріали справи не містять. Крім того, факт прийняття наданих позивачем послуг підтверджує виникнення обов`язку відповідача щодо їх оплати. Отже, у випадку відсутності будь-яких документів, необхідних для оплати, відповідач мав право звернутися до позивача з вимогою щодо надання таких документів, однак матеріали справи доказів такого звернення не містять (при цьому, спірні послуги були надані в період з 22.11.2019 по 06.02.2020, близько двох років назад), що свідчить про отримання відповідачем документів щодо наданих позивачем послуг з перевезення вантажів.  
		Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином було виконано його обов`язки за договорами (надано послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 58 500 грн. 00 коп.), наслідком чого стало прийняття наданих послуг відповідачем без заперечень.
		Як було вказано вище, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг. 
		Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття послуг за зазначеними актами відповідачем також не заявлено.
		Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.
		Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
		Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця за договором надати послугу відповідає обов`язок замовника оплатити вартість цієї послуги.
		Так, у разових договорах-заявках зазначено, що послуги підлягають оплаті - 14-20 банківських днів після отримання оригіналів документів; платіжні дні: вівторок; у випадку, якщо документи не надійшли протягом 7 днів з моменту розвантаження автомобіля, оплата буде здійснюватися на 45-тий банківський день з дати отримання правильно оформлених документів.
		Враховуючи вказане, судом встановлено, що строк оплати наданих позивачем в період з 22.11.2019 по 06.02.2020 послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 58 500 грн. 00 коп. є таким, що настав. 
		Як вбачається з матеріалів справи, надані в період з 22.11.2019 по 06.02.2020 послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідач не оплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 58 500 грн. 00 коп. Вказане і стало причиною спору.
		Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, які становлять вартість наданих позивачем на виконання договорів перевезення послуг, які відповідач відмовився оплатити у повному обсязі у добровільному порядку.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Як було вказано вище, враховуючи визначені контрагентами порядок розрахунків за надані послуги, приймаючи до уваги їх прийняття відповідачем в період з 22.11.2019 по 06.02.2020 на загальну суму 58 500 грн. 00 коп., суд зазначає, що строк оплати на вказану суму є таким, що настав.
		Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
		Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
		Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
		Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
		Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
		За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у загальному розмірі 58 500 грн. 00 коп. є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування. 
		При цьому, доказів на підтвердження оплати наданих позивачем в період з 22.11.2019 по 06.02.2020 послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом на суму 58 500 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував. 
		Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 58 500 грн. 00 коп. 
		З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.
		Клопотання позивача щодо витребування доказів задоволенню не підлягає, оскільки за наслідком наявних у справі доказів в їх сукупності, можливе встановлення фактичних обставин справи та їх належна оцінка судом, про що було вказано судом вище. 
		Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Слободенюка Олександра Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.Бізнес Груп" про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у загальному розмірі 58 500 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі. 
		 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.Бізнес Груп" (51000, Дніпропетровська область, смт. Царичанка, вулиця Театральна, будинок 3; ідентифікаційний код 41028106) на користь Фізичної особи-підприємця Слободенюка Олександра Васильовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 58 500 грн. 00 коп. основного боргу та 2 270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
		 
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		Повне рішення складено 13.12.2021.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                           Ю.В. Фещенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...