Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8413/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; спільної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 14.12.2021. Зареєстровано: 15.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2021.

Результат оскарження 12.09.2022 Верховний Суд: скасовано рішення першої та постанову апеляційної інстанції повністю
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		06.12.2021Справа №  910/8413/21
		За позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі:
		1. Київської міської ради 
		2. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 
		до відповідачів:
		1. Приватного акціонерного товариства "Центрелеватормлинбуд" 
		2. Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Благодійна організація "ФУНДАЦІЯ СПАДЩИНИ ТЕРЕЩЕНКІВ"
		про  розірвання договору та повернення майна
		Суддя О.В. Гумега
		секретар судового засідання
		Пасічнюк С.В.
		Представники: 
		від прокуратури: Вакулюк Д.С.,
		від позивача - 1: не з`явився,
		від позивача - 2: Друцька О.Г.,
		від відповідача - 1: Хітько В.М,
		від відповідача - 2: не з`явився,
		від третьої особи - Терещенко О.О., Чиляєва І.А.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі: Київської міської ради (далі - позивач-1, Київрада або КМР); Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач-2, Департамент комунальної власності м. Києва) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Центрелеватормлинбуд" (далі - відповідач-1, ПРАТ "Центрелеватормлинбуд"), Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" (далі - відповідач-2, КП "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт") з вимогами про розірвання Інвестиційного договору від 22.03.2007 № 28 про реконструкцію та реставрацію нежилих будинків, що знаходяться за адресами: бульвар Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та бульвар Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б, В в місті Києві; зобов`язати відповідача-1 повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради нежилий будинок (літера "А") загальною площею 1104,7 кв. м по бульвару Т. Шевченка, 34/15 у м. Києві, нежилі приміщення загальною площею 29,40 кв. м, в тому числі: приміщення №№ 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 5) площею 26,30 кв. м, місця спільного користування площею 3,10 кв. м (в літ. "Б", "В") по бульвару Тараса Шевченка, 34/13 у м. Києві.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №910/8413/21, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 05.07.2021 о 10:40 год. 
		31.05.2021 через відділ діловодства суду надійшла заява про забезпечення позову від 28.05.2021 №15/3-6178-21, подана прокурором.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 заяву Першого заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову задоволено.
		04.06.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом подане клопотання задоволено.
		17.06.2021 через відділ діловодства суду надійшла заява прокурора про видачу примірників ухвали Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №910/8413/21.
		29.06.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву з додатками.
		29.06.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. 
		01.07.2021 через відділ діловодства суду від прокурора надійшло клопотання про витребування доказів, а саме оригіналу примірника Договору про припинення  інвестиційного договору від 22.03.2007 № 28.
		05.07.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшла заява про відкладення розгляду справи.
		05.07.2021 через відділ діловодства суду від прокурора надійшло клопотання про витребування доказів (в порядку ст. 81 ГПК України).
		05.07.2021 через відділ діловодства суду від прокурора надійшли заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду.
		05.07.2021 через відділ діловодства суду від прокурора надійшла відповідь на відзив (в порядку ст. 166 ГПК України).
		05.07.2021 через відділ діловодства суду надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_1 . 
		05.07.2021 через відділ діловодства суду надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2 .
		05.07.2021 через відділ діловодства суду надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Благодійної організації "ФУНДАЦІЯ СПАДЩИНИ Благодійної організації "ФУНДАЦІЯ СПАДЩИНИ ТЕРЕЩЕНКІВ".
		У підготовче засідання, призначене на 05.07.2021, з`явився прокурор та представник позивача-2. Інші учасники справи не з`явились. 
		У підготовчому засіданні 05.07.2021, судом долучено до матеріалів справи відзив відповідача-1, відповідь прокурора на відзив, заперечення прокурора на клопотання про залишення позову без розгляду.
		У підготовчому засіданні 05.07.2021 суд розглянув і відхилив заяву представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи.
		У підготовчому засіданні 05.07.2021 суд розглянув і задовольнив клопотання прокурора про витребування доказів.
		У підготовчому засіданні 05.07.2021 суд перейшов до розгляду поданих через відділ діловодства суду заяв про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Благодійної організації "ФУНДАЦІЯ СПАДЩИНИ ТЕРЕЩЕНКІВ".
		Судом встановлено, що наведені заяви про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача не містять доказів направлення цих заяв іншим учасникам справи. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 відкладено підготовче засідання у справі на 26.07.2021 о 14:00 год., а також витребувано від ПАТ "Центрелеватормлинбуд" документи.
		07.07.2021 через відділ діловодства суду від представників ОСОБА_2 , Благодійної організації "ФУНДАЦІЯ СПАДЩИНИ ТЕРЕЩЕНКІВ" надійшли доповнення до заяв від 05.07.2021 про залучення до участі у справі №910/8413/21 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
		13.07.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив (в порядку ст. 167 ГПК України).
		13.07.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 на виконання вимог ухвали суду від 05.07.2021 надійшла заява про приєднання доказів до матеріалів справи №910/8413/21 (в порядку ст. 80 ГПК України).
		13.07.2021 через відділ діловодства суду від прокурора на виконання вимог ухвали суду від 05.07.2021 надійшли докази направлення усім учасникам справи копій заперечень прокурора від 05.07.2021 на клопотання ПРАТ "Центрелеватормлинбуд" про залишення позову без розгляду.
		19.07.2021 через відділ діловодства суду від прокурора надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом подане клопотання задоволено.
		19.07.2021 через відділ діловодства суду від прокурора надійшли докази сплати судового збору за видачу примірників ухвали суду.
		21.07.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли заперечення на заяви ОСОБА_2 та Благодійної організації "ФУНДАЦІЯ СПАДЩИНИ ТЕРЕЩЕНКІВ" про вступ у справу у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
		23.07.2021 через відділ діловодства суду від позивача-2 надійшла відповідь на відзив.
		26.07.2021 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшли пояснення.
		26.07.2021 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшло клопотання про витребування доказів.
		26.07.2021 через відділ діловодства суду від позивача-1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позивач-1 просить суд позовні вимоги задовольнити.
		У підготовче засідання, призначене на 26.07.2021 з`явився прокурор, представники позивача-1, представник позивача - 2 та представник відповідача - 1. Відповідач - 2 не з`явився. 
		У підготовчому засіданні 26.07.2021 судом здійснювався розгляд клопотання відповідача - 1 про залишення позову без розгляду. 
		Представник відповідача-1 повністю підтримав подане клопотання про залишення позову без розгляду.
		Представник прокуратури, представники позивача-1 та позивача-2 заперечували проти задоволення клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду.
		У підготовчому засіданні 26.07.2021 суд розглянув і відхилив клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду. 
		У підготовчому засіданні 26.07.2021 суд долучив до матеріалів справи доповнення до заяви від 05.07.2021 про залучення до участі у справі №910/8413/21 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 та Благодійної організації "ФУНДАЦІЯ СПАДЩИНИ ТЕРЕЩЕНКІВ".
		У підготовчому засіданні 26.07.2021, судом долучено до матеріалів справи подані відповідачем - 1 заперечення на відповідь на відзив, заяву на виконання вимог ухвали суду від 05.07.2021 про приєднання витребуваних судом доказів до матеріалів справи №910/8413/21 та заперечення на заяви ОСОБА_2 та Благодійної організації "ФУНДАЦІЯ СПАДЩИНИ ТЕРЕЩЕНКІВ" про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
		У підготовчому засіданні 26.07.2021 судом долучено до матеріалів справи пояснення прокуратури, та відзив на позовну заяву позивача - 1.
		У підготовчому засіданні 26.07.2021 суд розглянув заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Благодійної організації "ФУНДАЦІЯ СПАДЩИНИ ТЕРЕЩЕНКІВ" про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача. 
		Прокурор, представники позивача-1 та 2 підтримали заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Благодійної організації "ФУНДАЦІЯ СПАДЩИНИ ТЕРЕЩЕНКІВ" про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача. Представник відповідача-1 заперечував проти задоволення таких заяв.
		Судом розглянуто та відхилено заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.
		У підготовчому засіданні 26.07.2021 судом задоволено заяву та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Благодійну організацію "ФУНДАЦІЯ СПАДЩИНИ ТЕРЕЩЕНКІВ".
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання у справі на 30.08.2021 о 11:00 год., залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Благодійну організацію "ФУНДАЦІЯ СПАДЩИНИ ТЕРЕЩЕНКІВ". 
		02.08.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив (в порядку ст. 167 ГПК України). 
		04.08.2021 через відділ діловодства суду від прокурора на виконання вимог ухвали суду від 26.07.2021 надійшли докази направлення третій особі копії позовної заяви та доданих до неї документів.
		10.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача-2 на виконання вимог ухвали суду від 26.07.2021 надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.
		19.08.2021 через відділ діловодства суду від прокурора надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
		19.08.2021 через відділ діловодства суду від Благодійної організації "ФУНДАЦІЯ СПАДЩИНИ ТЕРЕЩЕНКІВ" надійшли пояснення третьої особи щодо позову та відзиву.
		19.08.2021 через відділ діловодства суду від представника ОСОБА_2 надійшла заява від 17.08.2021 про залучення до участі у справі №910/8413/21 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача з додатками та доказами направлення заяви учасникам справи. 
		26.08.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли заперечення на заяву ОСОБА_2 про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
		У підготовче засідання, призначене на 30.08.2021 з`явився прокурор, представники позивача - 1, представник позивача-2, представник відповідача-1 та представник третьої особи. Відповідач - 2 не з`явився. 
		У підготовчому засіданні 30.08.2021 суд долучив до матеріалів справи подані відповідачем-1 заперечення на відповідь на відзив, подані прокурором докази направлення третій особі копії позовної заяви та доданих до неї документів, заяву позивача-2 про долучення доказів направлення третій особі копії відзиву та доданих до нього документів, пояснення третьої особи щодо позову та відзиву.
		У підготовчому засіданні 30.08.2021 суд розглянув та відхилив заяву ОСОБА_2 про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
		У підготовчому засіданні, призначеному на 30.08.2021, суд оголосив перерву до 20.09.2021 о 14:00 год.
		13.09.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшла заява про приєднання доказів до матеріалів справи.
		У підготовче засідання, призначене на 20.09.2021 з`явився прокурор, представники позивача-1, представник позивача-2, представник відповідача-1 та представник третьої особи. Відповідач-2 не з`явився. 
		У підготовчому засіданні 20.09.2021 суд долучив до матеріалів справи подану відповідачем-1 заяву про приєднання доказів до матеріалів справи.
		У підготовчому засіданні 20.09.2021 представник відповідача-1 подав додаткові пояснення.
		Додаткові пояснення відповідача-1 залучені до матеріалів справи.
		У підготовчому засіданні 20.09.2021 у зв`язку з поданням відповідачем-1 перед засідання додаткових пояснень, представник прокуратури, представники позивача-1 та 2 заявили усне клопотання про надання можливості ознайомитись із долученими доказами та надати свої пояснення. Судом клопотання представника прокуратури та представників позивача-1 та 2 задоволено.
		Суд зобов`язав представника відповідача-1 направити відповідачу-2 (на адресу місцезнаходження) додаткові пояснення (в порядку ст. 161 ГПК України) від 20.09.2021, докази чого подати суду.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 суд відклав підготовче засідання на 04.10.2021 о 10:20 год.
		21.09.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли докази направлення копії додаткових пояснень ПРАТ "Центрелеватормлинбуд" від 20.09.2021 відповідачу-2.
		27.09.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено. 
		У підготовче засідання, призначене на 04.10.2021, з`явився прокурор, представник позивача-2 та представники третьої особи. Позивач-1, відповідачі-1 та 2 не з`явились. 
		У підготовчому засіданні, призначеному на 04.10.2021, суд долучив до матеріалів справи подані відповідачем-1 докази направлення копії додаткових пояснень ПРАТ "Центрелеватормлинбуд" від 20.09.2021 відповідачу-2.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 суд відклав підготовче засідання на 25.10.2021 о 16:00 год.
		20.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення, разом з доданими додатками та доказами надіслання копій пояснень з додатками іншим учасникам справи.
		21.10.2021 через відділ діловодства суду від представника прокуратури надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено. 
		25.10.2021 через відділ діловодства суду від представника прокуратури надійшли пояснення разом з доказами направлення копій пояснень іншим учасникам справи.
		Підготовче засідання, призначене на 25.10.2021, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.
		26.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено. 
		У період з 25.10.2021 по 29.10.2021 суддя Гумега О.В. перебувала на лікарняному.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 постановлено призначити підготовче засідання у справі на 22.11.2021 о 15:00 год.
		18.11.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено. 
		У підготовче засідання, призначене на 22.11.2021 з`явився прокурор, представники позивача-1, 2, відповідача-1 та представники третьої особи. Відповідач-2 не з`явився.
		У підготовчому засіданні, призначеному на 22.11.2021 суд долучив до матеріалів справи документи, які надійшли через відділ діловодства суду: додаткові пояснення відповідача-1; пояснення прокуратури.
		У підготовчому засіданні, призначеному на 22.11.2021 суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 постановлено підготовче провадження закрити та призначити справу до судового розгляду по суті на  06.12.2021 о 15:20 год. 
		06.12.2021 через відділ діловодства суду прокурором подане клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
		У судове засідання 06.12.2021 з`явились прокурор та представники позивача-2, відповідача-1, третьої особи. Представники позивача-1 та відповідача-2 не з`явились. 
		У судовому засіданні 06.12.2021 судом задоволено клопотання прокурора про приєднання доказів до матеріалів справи.
		У судовому засіданні  06.12.2021 судом здійснювався розгляд справи по суті.
		Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
		При розгляді справи по суті в судовому засіданні судом було заслухано вступне слово прокурора, позивача-2, відповідача-1, третьої особи. Суд оголосив позицію позивача-1, відповідача-2.
		 
		Стислий виклад позиції учасників справи.
		Прокурор позовні вимоги про розірвання Інвестиційного договору та повернення майна територіальній громаді міста Києва підтримав повністю.
		1. У якості підстав для розірвання Інвестиційного договору в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України прокурор вказав на: 
		- невиконання відповідачами своїх обов`язків за Інвестиційним договором (фінансування реконструкції та реставрації за Інвестиційним договором не здійснено, реконструкцію та реставрацію Об`єктів інвестування не виконано, не компенсовано територіальній громаді міста Києва недоотриману орендну плату та земельний податок, не сплачено кошти пайової участі до міського бюджету, не передано у власність територіальної громади м. Києва 2    250 кв.м нежитлових приміщень в Об`єктах інвестування), у зв`язку з чим територіальна громада значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні Інвестиційного договору;
		- невиконання відповідачем-1 вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та умов Охоронних договорів № 1554 від 03.05.2007, № 3311 від 22.07.2016, оскільки пам`ятки культурної спадщини знаходяться в незадовільному стані, жодних заходів їх збереження здійснено не було.
		2. Прокурор вважає, що Інвестиційний договір є чинним, у зв`язку із неприпиненням його дії та інвестиційних зобов`язань відповідача-1. 
		За доводами прокурора, Договір про припинення Інвестиційного договору не набрав чинності, є неукладеним та нікчемним, оскільки:
		- згідно з п. 8.1, 8.2, 10.4 Інвестиційного договору набрання чинності цим договором нерозривно пов`язане з датою, зазначеною у правому верхньому куті першої сторінки договору, а отже Договір про припинення Інвестиційного договору, який є невід`ємною частиною Інвестиційного договору, набирає чинності з дати, яка обов`язково повинна бути вказана у тексті договору, оскільки на примірнику Договору про припинення Інвестиційної угоди відсутня дата його підписання, то цей договір не набрав чинності, є неукладеним та не припиняє дію Інвестиційного договору;
		- Договір про припинення Інвестиційного договору суперечить волі територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради на реалізацію інвестиційного проекту, вираженої у Рішенні КМР від 24.06.2004 № 322/1532 (про затвердження переліку нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підлягають реконструкції або реставрації за залучені кошти, у Рішенні КМР від 01.11.2007 № 1111/3944 (про заміну сторони у зобов`язанні та передачу ВАТ «Центрелеватормлинбуд» під реконструкцію нежилого будинку). На твердження прокурора, замінивши первісного інвестора - ВАТ «Укрнафта» на ВАТ «Центрелеватормлинбуд», власник майна вказав про покладення на останнє товариство обов`язків інвестора за Інвестиційним договором, а отже, новий інвестор був зобов`язаний виконати умови інвестиційного конкурсу та реалізувати інвестиційний проєкт, а не припиняти його всупереч меті проведення інвестиційного конкурсу;
		- Київрада, на виконання рішення якої проводився інвестиційний конкурс, не приймала рішення про припинення Інвестиційного договору; 
		- умови щодо можливості припинення Інвестиційного договору без реалізації інвестиційного проєкту відсутні в умовах інвестиційного конкурсу, у тексті Інвестиційного договору, у рішенні суду у справі № 36/496-А, а отже Договір про припинення Інвестиційного договору суперечить акту, на підставі якого виникло попереднє зобов`язання;
		- Договір про припинення Інвестиційного договору направлений на порушення прав територіальної громади міста Києва, оскільки без реалізації інвестиційного проєкту припиняється Інвестиційний договір, що суперечить ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність», п. 1.4 Положення про проведення конкурсів з будівництва, реконструкції або реставрації нежилих будинків, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва за залучені кошти, затвердженого розпорядженням КМДА від 27.04.2005 № 699, пунктам 3.7, 5.1 Інвестиційного договору та свідчить про нікчемність Договору про припинення Інвестиційного договору відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України.
		3. Прокурор наголосив на відсутності законної підстави для виникнення у відповідача-1 права власності на спірне нерухоме майно. Прокурор зазначив, що ВАТ «Центрелеватормлинбуд», який згідно з Договором про заміну сторони в зобов`язанні від 23.11.2007 є інвестором за Інвестиційним договором, всупереч умовам конкурсу та Інвестиційного договору отримало у власність Об`єкти інвестування без реалізації інвестиційного проекту - на підставі Додаткової угоди № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору, та погодило припинення своїх зобов`язань щодо проведення реставрації згідно Договору про припинення Інвестиційного договору.
		4. Прокурор вважає, що Додаткова угода № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору, згідно з якою інвестор набуває право власності на Об`єкти інвестування за умови компенсації ним вартості цих об`єктів, є нікчемною, оскільки сторонами не було дотримано вимог ст. 657 Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення вказаного правочину, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна. 
		Оскільки Додаткову угоду від 04.04.2008 № 1 нотаріально посвідчено не було та її державну реєстрацію не проведено, то такий правочин є неукладеним, що тягне за собою нікчемність правових наслідків, передбачених цим правочином, тому не може бути законною підставою набуття відповідачем-1 права власності на спірне нерухоме майно.
		5. Прокурор звернув увагу, що на момент прийняття Київрадою Рішення від 01.11.2007 № 1111/3944 про передачу у власність спірних об`єктів відповідачу-1 та на момент підписання Додаткової угоди № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору діяв Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини», а отже відповідач-1 не міг набути право власності на спірні об`єкти нерухомого майна, які є пам`ятками культурної спадщини. Крім того, всупереч вимог ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини», погодження відповідного органу охорони культурної спадщини на відчуження спірного нерухомого майна не було.
		Відчуження комунального майна повинно відбуватись в рамках приватизаційної процедури у спосіб, передбачений Державною програмою приватизації, який дотримано не було, чим порушено вимоги ст. 1, 3, 11 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 2, 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
		6. Прокурор вважає, що правові підстави збереження спірного нерухомого майна за віповідачем-1 відсутні і відпали, оскільки: Додаткова угода № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору є нікчемною та неукладеною; Інвестиційний договір підлягає розірванню у зв`язку з невиконанням відповідачами своїх обов`язків; умови власника для передачі у власність відповідачу-1 майна, визначені у Рішенні КМР від 01.11.2007 № 1111/3944, відповідачем-1 не виконано - реконструкцію пам`яток культурної спадщини не проведено, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 1212 ЦК України і спірне майно підлягає поверненню територіальній громаді міста Києва.
		7. Посилання відповідача-1 на сплив позовної давності прокурор вважає необгрунтованим, оскільки з вимогою про розірвання Інвестиційного договору та повернення майна позивачі можуть звернутись до суду протягом всього строку дії цього договору та тривання порушення прав позивачів з боку відповідачів, негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.
		 
		Позивач-1 (Київрада) повністю підтримав позов прокурора. 
		Позивач-1 підтримав позицію прокурора щодо нікчемності Договору про припинення Інвестиційного договору, щодо неможливості відповідачем-1 законно набути право приватної власності на спірні об`єкти нерухомості, які є пам`ятками культурної спадщини, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин існувала законодавчо встановлена заборона на відчуження цих об`єктів.
		Крім того, відповідач-1 не виконує належним чином обов`язки щодо збереження та відновлення об`єкту культурної спадщини. 
		Департаментом охорони культурної спадщини на адресу відповідача-1 направлено припис № 326/П від 15.02.2021 з вимогами, зокрема, щодо вжиття заходів зі збереження об`єкта культурної спадщини за адресою: бульвар Т.Шевченка, 34 і приведення його до належного експлуатаційного стану. Оскільки вимоги припису виконані не були,  Департаментом охорони культурної спадщини направлено Акт № 06-21 про вчинення правопорушення від 11.03.2021 та постановою № 05-2 від 18.03.2021 накладено на відповідача-1 фінансові санкції, які було сплачено, проте їх сплата не звільняє власника від покладених на нього обов`язків відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».
		Невиконання відповідачами своїх обов`язків за Інвестиційним договором, внаслідок чого територіальна громада м. Києва позбавляється того, на що вона розраховувала при його укладенні, є підставою для розірвання договору у судовому порядку.
		 
		Позивач-2 (Департамент комунальної власності м. Києва) повністю підтримав позов прокурора. 
		Позивач-2 вказав на відсутність у відповідача-1 законних підстав для набуття у власність спірного майна, оскільки Додаткову угоду № 1 від 04.04.2008  нотаріально посвідчено не було та її державну реєстрацію не проведено, відтак такий правочин є неукладеним та нікчемним, а тому не може бути законною підставою для набуття відповідачем-1 права власності на спірне нерухоме майно. 
		Крім того, на момент прийняття КМР рішення від 01.11.2007 № 1111/3944 та підписання вказаної додаткової угоди діяв Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини», відтак відповідач-1 не міг набути право власності на спірне нерухоме майно. 
		Відповідачем-1 реставрацію Об`єктів інвестування не здійснено, умови Інвестиційного договору не виконано, а отже ці об`єкти не могли перейти у власність відповідача-1.
		На відповідача-1, як на замінену сторону Інвестиційного договору, покладено всі обов`язки інвестора щодо реалізації інвестиційного проєкту. Рішення про припинення інвестиційних зобов`язань за Інвестиційним договором не приймалось ні Київрадою, ні виконавчим органом Київради - КМДА.
		Відповідачем-1 не надано доказів на підтвердження фактичного виконання ним умов Інвестиційного договору.
		Відповідачами не виконано своїх обов`язків за Інвестиційним договором, внаслідок чого позивач-2, а отже територіальна громада м. Києва, позбавляється того, на що розраховували при його укладенні, а отже Інвестиційний договір підлягає розірванню в судовому порядку.
		Позивач-2 вважає необгрунтованим посилання відповідача-1 на сплив позовної давності. 
		 
		Відповідач-1 (ПРАТ "Центрелеватормлинбуд") проти позову заперечував повністю
		Відповідач-1 зазначив, що ПРАТ "Центрелеватормлинбуд" набуло право власності на спірне нерухоме майно на підставі та на умовах, визначених законним рішенням компетентного органу державної влади, на платній основі, право власності зареєстровано відповідно до закону.
		ПРАТ "Центрелеватормлинбуд" з моменту придбання спірного нерухомого майна сумлінно здійснює право власності, несе витрати на його утримання, здійснює підготовку до його реставрації відповідно до процедури, визначеної законодавством.
		Відповідач-1 звернув увагу, що Рішенням КМР від 01.11.2007 № 1111/3944 не передбачено здійснення реконструкції майна у якості підстави для набуття ПРАТ "Центрелеватормлинбуд" права власності на майно. Також вказав, що Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини» втратив чинність 17.10.2008, а оформлення права власності на майно відбулось 06.02.2009.
		Відповідач-1 вважає Інвестиційний договір припиненим. Договір про припинення Інвестиційного договору був укладений сторонами з метою настання реальних наслідків, у зв`язку з передачею ПРАТ "Центрелеватормлинбуд" права власності на майно, відсутність дати на договорі не є доказом його не укладення/ недійсності/ нікчемності та не спростовує факту його укладення, законодавством не було передбачено необхідність прийняття Київрадою рішення про припинення інвестиційного договору.
		Відповідач-1 вважає висновки прокурора щодо обов`язковості нотаріального посвідчення Додаткової угоди № 1 від 04.04.2008 хибними та необгрунтованими, оскільки спірний договір за своєю правовою природою є інвестиційним договором, обов`язкове нотаріальне посвідчення якого, як і додаткових угод до нього, закон не вимагає, крім того, Додаткова угода № 1 від 04.04.2008 була укладена на виконання Рішення КМР від 01.11.2007 № 1111/3944, що підтверджує її легітимність.  
		Відповідач-1 вважає безпідставними твердження прокурора, що ПРАТ "Центрелеватормлинбуд" з моменту укладення Інвестиційного договору за понад 14 років не здійснив реставрації майна, чим порушив зобов`язання за Інвестиційним договором та законодавство про охорону культурної спадщини. Відповідачем-1 вчиняються дії на підтримання майна в належному стані та реалізацію проєкту з його реставрації.
		Відповідач-1 зауважив, що договірний характер правовідносин, що склалися між позивачем-2 та відповідачами виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.
		Відповідач-1 вважає, що прокурором пропущений строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у позові повністю.
		 
		Відповідач-2 (КП "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт") у встановлений судом строк відзив не подав, відтак відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		 
		Третя особа (Благодійна організація "ФУНДАЦІЯ СПАДЩИНИ ТЕРЕЩЕНКІВ") підтримала позовні вимоги прокурора. Третя особа-1 вважає, що Додаткова угода № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору, з урахуванням Договору про заміну сторони у зобов`язанні від 23.11.2007, є нікчемною в силу положень ст. 228 ЦК України (є правочином, який порушує публічний порядок, оскільки була спрямована на незаконне заволодіння майном територіальної громади м. Києва). Крім того, вказана додаткова угода є нікчемною, оскільки її недійсність встановлена законом (ст. 657 ЦК України). Договір про припинення Інвестиційного договору не містить дати його підписання, а отже не набув чинності, відтак доводи відповіача-1 про те, що Інвестиційний договір є припиненим, третя особа вважає безпідставними.
		 
		У судовому засіданні 06.12.2021 з дозволу суду учасники справи ставили питання один одному. 
		У судовому засіданні 06.12.2021 судом з`ясовано обставини справи та досліджено докази, після чого суд перейшов до судових дебатів.
		У судових дебатах прокурор та представники позивача-2, відповідача-1, третьої особи  виступили з промовою (заключним словом). З дозволу суду промовці обмінялись репліками.
		Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.12.2021 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
		Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд
		 
		                                                        УСТАНОВИВ:
		 
		Частиною 2 статті 19 Конституції України    закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені    Конституцією    та законами України.
		Згідно з п. 3 ч. 1    ст. 131-1 Конституції України    прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Відповідно до частин 3, 4    статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)    у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру"    встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"    прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
		Згідно з ч. 4    ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"    наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
		Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
		Прокурор в обґрунтування наявності у нього підстав для представництва інтересів держави у суді зазначив, що спірні об`єкти нерухомого майна є пам`ятками культурної спадщини. Відповідачі упродовж тривалого періоду не виконали  зобов`язання за Інвестиційним договором, внаслідок чого не відбулась реставрація пам`яток культурної спадщини у історичному ареалі столиці, чим порушено інтереси держави, оскільки метою проведення інвестиційних конкурсів було збереження пам`яток архітектури та отримання територіальною громадою нежилих приміщень у відреставрованих будівлях. 
		Виявивши факт порушення інтересів держави, прокурор також встановив, що захист цих інтересів не здійснюється органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а саме Київрадою та Департаментом комунальної власності м. Києва. З огляду на бездіяльність уповноважених органів, прокурор вказав на наявність у нього підстав для представництва в суді інтересів держави відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
		Відповідно до приписів ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор повідомив Київраду та Департамент комунальної власності м. Києва, що Київською міською прокуратурою буде вирішуватись питання про вжиття представницьких заходів шляхом підготовки відповідного позову до суду, що підтверджується листами Київської міської прокуратури від 09.02.2021 № 15/3-162вих21, від 09.02.2021 № 15/3-161вих21, від 04.03.2021 № 15/3-261вих21 до Київради та Департаменту комунальної власності м. Києва (а.с. 204, 208, 232 т. 1).
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що прокурором дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", у даному випадку наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, відтак прокурор обгрунтовано звернувся з даним позовом до суду.
		 
		Згідно зі    статтею 14 ГПК України    суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього    Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі: Київської міської ради (позивач-1); Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач-2) до Приватного акціонерного товариства "Центрелеватормлинбуд" (відповідач-1), Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" (відповідач-2) з такими вимогами:
		- розірвати Інвестиційний договір від 22.03.2007 № 28 про реконструкцію та реставрацію нежилих будинків, що знаходяться за адресами: бульвар Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та бульвар Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б, В в місті Києві, укладений між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (нова назва - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)), Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта", Комунальним підприємством "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" з урахуванням Договору про заміну сторони в зобов`язанні від 23.11.2007, укладеного між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта", Комунальним підприємством "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" та Відкритим акціонерним товариством "Центрелеватормлинбуд" (далі - Інвестиційний договір);
		- зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Центрелеватормлинбуд" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради нежилий будинок (літера "А") загальною площею 1104,7 кв. м по бульвару Т. Шевченка, 34/15 у м. Києві;
		- зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Центрелеватормлинбуд" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради нежилі приміщення загальною площею 29,40 кв. м, в тому числі: приміщення №№ 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 5) площею 26,30 кв. м, місця спільного користування площею 3,10 кв. м (в літ. "Б", "В") по бульвару Тараса Шевченка, 34/13 у м. Києві.
		Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що, на думку прокурора, відповідач-1 (ПРАТ «Центрелеватормлинбуд») та відповідач-2 (КП «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт») упродовж тривалого періоду не виконали  обов`язки, покладені на них Інвестиційним договором від 22.03.2007 № 28 (далі - Інвестиційний договір) про реконструкцію та реставрацію нежилих будинків, що знаходяться за адресами: бульвар Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та бульвар Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б, В у місті Києві, внаслідок чого територіальна громада міста Києва значною мірою позбавилась того, на що вона розраховувала при укладені Інвестиційного договору, що є підставою для розірвання Інвестиційного договору відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України. Прокурор вважає, що у зв`язку з розірванням Інвестиційного договору, спірне майно підлягає поверненню територіальній громаді міста Києва. Крім того, спірне майно не вибуло у встановленому законом порядку з комунальної власності, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин існувала законодавчо встановлена заборона на його відчуження, у зв`язку з чим, на думку прокурора, наявні підстави для його повернення територіальній громаді міста Києва згідно з ст. 391, 1212 Цивільного кодексу України.
		Враховуючи наведене, при вирішенні даного спору підлягають встановленню обставини щодо наявності/ відсутності підстав для розірвання Інвестиційного договору згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та обставини щодо наявності/ відсутності підстав для повернення спірного майна територіальній громаді міста Києва.
		 
		За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
		Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, як письмові, речові та електронні докази.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
		Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).
		Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. 
		Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, на прокурора, який звернувся з позовом в інтересах держави в особі позивачів-1, 2, покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.
		 
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
		У місті Києві по бульвару Тараса Шевченка, 34/13, літери Б, В та 34/15, літера А розташована садиба Терещенків (складається з жилого будинку та флігеля).
		Рішенням виконавчого комітету народних депутатів Київської міської ради від 21.01.1986 № 49 (а.с. 35-43 т. 1) жилий будинок по бульвару Т. Шевченка, 34 (технічна адреса за даними БТІ м. Києва: бульвар Тараса Шевченка, 34/15 літ. А) включено до переліку пам`ятників архітектури місцевого значення (охоронний номер 110).
		Рішенням виконавчого комітету народних депутатів Київської міської ради від 13.01.1992 № 26 «Про формування комунального майна міста та районів» (а.с. 49-53 т. 1) будинок по бульвару Т. Шевченка, 34а і будинок по бульвару Т. Шевченка, 34б включено до переліку нежилих будинків та споруд, які передаються до комунальної власності міста (пункти 562, 563 додатку 1 до рішення).
		Наказом управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища від 02.04.1998 № 15, а у подальшому наказом Департаменту охорони культурної спадщини від 27.12.2019 № 109 (п. 31) (а.с. 44-48 т. 1) садибу на бульварі Тараса Шевченка, 34 включено до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини.
		Цими ж наказами до переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва включено флігель за адресою: бульвар Т. Шевченка, 34/11 (технічна адреса: бульвар Шевченка/вул. Коцюбинського, 34/13 літ. Б) (п. 32 наказу Департаменту охорони культурної спадщини від 27.12.2019 № 109).
		Рішенням Київської міської ради від 24.06.2004 № 322/1532 «Про затвердження переліку нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підлягають реконструкції або реставрації за залучені кошти» (зі змінами, зокрема, внесеними рішеннями КМР від 21.10.2004, від 16.03.2006) (а.с. 54-56 т. 1) (далі - Рішення КМР від 24.06.2004 № 322/1532) нежилий будинок площею 1 104,7 кв. м по бульвару Тараса Шевченка, 34/15, літ. А та нежилий будинок площею 559,7 кв. м по бульвару Тараса Шевченка, 34/13, літ. Б, В включено до переліку будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підлягають реконструкції або реставрації (пункти 39, 40 Переліку).
		Протоколом засідання постійно діючої комісії із залучення інвесторів до будівництва, реконструкції або реставрації нежилих будинків, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва від 18.08.2005 № 1 затверджено умови конкурсу та конкурсну документацію на залучення інвесторів до реконструкції або реставрації нежилих будинків, у тому числі, по бульвару Т. Шевченка, 34/15 літ. А, 34/13 літ. Б.
		Згідно протоколу засідання постійно діючої комісії із залучення інвесторів до будівництва, реконструкції або реставрації нежилих будинків, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва від 18.10.2005 № 10 (а.с. 67-71 т. 1) Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" визначено переможцем конкурсу із залучення інвесторів до реконструкції або реставрації нежилих будинків по бул. Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б, В, бул. Тараса Шевченка, 34/15 (літ. А).
		Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.11.2005 № 2195 затверджено результати проведених конкурсів, переможцем у конкурсі із залучення інвесторів до реставрації та реконструкції будівель по бульвару Т. Шевченка, 34/15 літ. А, 34/13 літ. Б, В визначено ВАТ «Укрнафта» (а.с. 65 т. 1).
		Пунктом 2 цього розпорядження Головному управлінню комунальної власності м. Києва доручено укласти відповідні інвестиційні договори з переможцями конкурсу.
		Постановою Господарського суду міста Києва від 14.11.2006 у справі № 36/496-А, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2007, зобов`язано Головне управління комунальної власності м. Києва підписати з ВАТ «Укрнафта» інвестиційний договір про реконструкцію та реставрацію зазначених вище нежилих будинків.
		22.03.2007 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (правонаступник - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник, позивач-2), Відкритим акціонерним товариством «Укрнафта» (інвестор) та Комунальним підприємством «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» (служба замовника, відповідач-2) укладено Інвестиційний договір № 28 про реконструкцію та реставрацію нежилих будинків, що знаходяться за адресами: бульвар Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та бульвар Тараса Шевченка, 34/13, літ. Б, В у місті Києві (далі - Інвестиційний договір) (а.с. 83-90 т. 1), предметом якого згідно п. 1 цього договору є реалізація інвестиційного проєкту з реконструкції та реставрації вказаних нежилих будинків (далі - Об`єкти інвестування/ Об`єкти нерухомості) на умовах, визначених конкурсом по залученню інвесторів для реконструкції та реставрації будинків, затвердженого протоколом конкурсної комісії від 18.08.2005 № 1 та цим договором.
		Згідно з п. 3.5.1 Інвестиційного договору служба замовника (відповідач-2) зобов`язується виконати повний комплекс функцій замовника, пов`язаний з реконструкцією та реставрацією Об`єкту інвестування, а саме:          
		- проведення робіт із землевідводу на час реконструкції та реставрації та оформлення земельної ділянки; 
		- проведення робіт з підготовки та оформлення необхідних документів з реконструкції та реставрації Об`єкту інвестування (розпорядження, листи-дозволи на проєктування та інше);
		- проведення передпроєктних робіт по підготовці, обстеженню та наданню висновків про технічний стан Об`єкту інвестування, інженерно-геологічних та топоінженерних вишукувань, збору вихідних даних для проектування; 
		- проведення робіт з супроводу та контролю розробки проєктно-кошторисної документації, її погодження та експертизи; 
		- затвердження проєктно-кошторисної документації у встановленому порядку; 
		- отримання дозвільної документації на виконання робіт з реконструкції та реставрації (дозвіл управління державного архітектурно-будівельного контролю, ордер Головного управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва), тощо.
		Згідно з п. 3.7 Інвестиційного договору інвестор зобов`язується:
		- розробити концепцію реконструкції та реставрації, для чого замовити передпроєктні проробки (п. 3.7.1);
		- за рахунок власних або залучених коштів забезпечити фінансування всіх витрат, пов`язаних з реконструкцією та реставрацією Об`єкту інвестування, в тому числі: - визначити генпідрядну і проєктну організацію для реконструкції та реставрації Об`єкту інвестування; - компенсувати втрати територіальній громаді м. Києва недоотриманої орендної плати з дати відселення орендарів, а також сплату земельного податку до моменту введення Об`єкту інвестування в експлуатацію шляхом перерахування зазначених платежів на рахунок Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»; - витрати по підготовці необхідних технічних обстежень, висновків, передпроектних проробок, вихідних даних для проєктування; - витрат, пов`язаних з розробкою, узгодженням та експертизою проєктної документації, проведенням авторського нагляду проєктною організацією; - витрат, пов`язаних зі сплатою пайової участі; - витрат на отримання дозвільних документів на проведення робіт з реконструкції та реставрації; - витрат, пов`язаних з інженерною підготовкою Об`єкту інвестування до реконструкції та реставрації; - витрат на проведення робіт з реконструкції та реставрації згідно з затвердженою у встановленому порядку проєктно-кошторисною документацією та фактичних витрат підрядної організації; - витрат, пов`язаних з підготовкою до здачі Об`єкту інвестування в експлуатацію; - витрат, пов`язаних із комплектуванням Об`єкту інвестування необхідним обладнанням відповідно до затвердженого проєкту; - інші витрати, пов`язані, з реконструкцією та реставрацією Об`єкту інвестування відповідно до затвердженого проєкту; витрати служби замовника по здійсненню функцій замовника (п. 3.7.2);
		- погодити та підписати графік фінансування реконструкції та реставрації Об`єкту інвестування та загальні строки виконання всього комплексу робіт, пов`язаних з реконструкцією та реставрацією Об`єкту інвестування (п. 3.7.3);
		- після введення Об`єкта інвестування в експлуатацію передати до комунальної власності територіальної громади м. Києва 2 250 кв. м рівнозначних нежитлових приміщень Об`єкту інвестування (п. 3.7.5).
		Згідно з п. 4.1 Інвестиційного договору загальні строки всього комплексу робіт, пов`язаних з реконструкцією та реставрацією Об`єкта інвестування, визначаються календарним графіком робіт, погодженим сторонами, який оформлюється додатковою угодою до цього договору після затвердження в установленому порядку проєкту Об`єкту інвестування і проектно-кошторисної документації реконструкції та реставрації.
		За умовами п. 4.2 Інвестиційного договору загальний строк виконання всього комплексу робіт, пов`язаних з реконструкцією та реставрацією Об`єкту інвестування та реконструкції та реставрації складається з трьох етапів - підготовчого (передпроєктного), проєктного та реконструкції і реставрації.
		Відповідно до п. 5.1.1 Інвестиційного договору нежилі приміщення розподіляються між замовником та інвестором на підставі Акту розподілу площ Об`єкту інвестування після реконструкції та реставрації (уточненого на підставі технічної інвентаризації об`єкту, результати якої містяться в технічній документації), виходячи з того, що у комунальній власності територіальної громади м. Києва залишаються нежилі приміщення загальною площею 2    250 кв. м. На решту приміщень, а також машиномісць на гостьових стоянках право власності переходить до інвестора.
		Згідно з п. 8.1 Інвестиційного договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань, передбачених договором, додатками та доповненнями до нього.
		Датою набрання чинності договору є дата, що вказана в правому верхньому куті першої сторінки договору (п. 8.2 Інвестиційного договору).
		Відповідно до п. 8.3 Інвестиційного договору він може бути розірваним винятково: - за взаємною згодою сторін; - за рішенням суду у разі невиконання однією із сторін своїх зобов`язань згідно з договором.
		Згідно з п. 8.5 Інвестиційного договору він може бути достроково припинений шляхом підписання сторонами відповідної угоди за умови врегулювання всіх розбіжностей і проведення взаємних розрахунків.
		Враховуючи звернення Відкритого акціонерного товариства «Центрелеватормлинбуд» щодо передачі прав та обов`язків інвестора по Інвестиційному договору та згоду Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» на передачу прав та обов`язків інвестора по Інвестиційному договору, Київською міською радою прийнято Рішення від 01.11.2007 № 1111/3944 «Про заміну сторони в зобов`язанні та передачу Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» під реконструкцію нежилого будинку на бул. Тараса Шевченка, 34/15 (літ. А) та приміщень у нежилому будинку на бул. Тараса Шевченка, 34/13 (літ. Б, В) у Шевченківському районі м. Києва» (далі - Рішення КМР від 01.11.2007 № 1111/3944  (а.с. 81-82 т. 1), згідно якого:
		- доручено  Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) укласти договір про заміну сторони у зобов`язанні по Інвестиційному договору (пункт 1);
		- після виконання пункту 1 цього рішення передати Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» під реконструкцію нежилий будинок комунальної власності територіальної громади міста Києва на бульварі Тараса Шевченка, 34/15 літ. А в Шевченківському районі м. Києва площею 1104,7 кв.м та приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва у нежилому будинку на  бульварі Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б, В у Шевченківському районі м. Києва площею 29,4 кв.м за умови компенсації вартості, визначеної звітом про оцінку вартості цих нежилого будинку та нежилих приміщень (пункт 2);
		- Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» перерахувати кошти до міського бюджету за нежилий будинок комунальної власності територіальної громади міста Києва на бульварі Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва у нежилому будинку на  бульварі Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б, В у Шевченківському районі м. Києва (пункт 4);
		- після виконання пункту 4 цього рішення Головному управлінню комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) підписати акти приймання-передачі у власність Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» нежилого будинку комунальної власності територіальної громади міста Києва на бульварі Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва у нежилому будинку на  бульварі Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б, В у Шевченківському районі м. Києва (пункт 5);
		- після виконання пункту 5 цього рішення Комунальному підприємству  "Київжитлоспецексплуатація" списати в установленому порядку з балансу нежилий будинок комунальної власності територіальної громади м. Києва на бул. Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва у нежилому будинку на  бульварі Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б, В у Шевченківському районі м. Києва (пункт 6).
		23.11.2007 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (сторона 1), Комунальним підприємством «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» (сторона 2), Відкритим акціонерним товариством «Укрнафта» (сторона 3) та Відкритим акціонерним товариством «Центрелеватормлинбуд» (правонаступник - Приватне акціонерне товариство «Центрелеватормлинбуд»)  (сторона 4, відповідач-1) підписано Договір про заміну сторони в зобов`язанні (далі - Договір про заміну сторони) (а.с. 91 т. 1), згідно з яким:
		- сторона 3 передає, а сторона 4 приймає на себе обов`язки сторони 3 перед стороною 1 та стороною 2, які виникли з Інвестиційного договору № 28 від 22.03.2007 (пункт 1);
		- сторона 3 передає, а сторона 4 приймає на себе всі права та обов`язки сторони 3 за Інвестиційним договором № 28 від 22.03.2007, внаслідок чого сторона 4 повністю замінює сторону 3 у Інвестиційному договорі № 28 від 22.03.2007 (пункт 2);
		- з моменту набрання чинності даним договором сторона 4 замість сторони 3 стає зобов`язаною реалізувати інвестиційний проєкт з реконструкції та реставрації нежилих будинків за адресою: бульвар Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та бульвар Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б, В у м. Києві на умовах, визначених конкурсом по залученню інвесторів для реконструкції та реставрації будинків, затвердженого протоколом конкурсної комісії від 18.08.2005 № 1, Інвестиційним договором № 28 від 22.03.2007 (пункт 3);
		- згода сторони 1 та сторони 2 на заміну в Інвестиційному договорі № 28 від 22.03.2007 сторони 3 стороною 4 виявляється шляхом підписання ними цього договору (пункт 4);
		- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 7).
		Додатковою угодою № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору, укладеною між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (правонаступник - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник, позивач-2), Відкритим акціонерним товариством «Центрелеватормлинбуд» (правонаступник - Приватне акціонерне товариство «Центрелеватормлинбуд»)  (інвестор, відповідач-1) та Комунальним підприємством «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» (служба замовника, відповідач-2) підпункт 5.1.2 Інвестиційного договору викладено в такій редакції: « 5.1.2. За умови компенсації інвестором вартості об`єктів інвестування, визначеної звітом про оцінку вартості цих об`єктів, та підписання актів приймання-передачі у власність, інвестор набуває право власності на ці об`єкти». Згідно з п. 2 вказаної Додаткової угоди вона набирає чинності з моменту її підписання повноважними представниками сторін (а.с. 92 т. 1).
		ВАТ «Центрелеватормлинбуд» платіжними дорученнями № 134, № 135 від 23.05.2008 сплатило до бюджету м. Києва 324 000 грн та 10 770 000 грн за нежитлові приміщення згідно з Рішенням КМР від 01.11.2007 № 1111/3944 (а.с. 170, 171 т. 1).
		Головне управління комунальної власності м. Києва, КП «Київжитлоспецексплуатація» та ВАТ «Центрелеватормлинбуд» підписали «Акт приймання-передачі приміщень площею 29,4 кв.м у нежилому будинку на бульварі Шевченка Тараса, 34/13, літ. Б,В у власність Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» відповідно до рішення Київради від 01.11.07 № 1111/3944» (а.с. 168 т. 1) та «Акт приймання-передачі нежилого будинку площею 1    104,7 кв.м на бульварі Шевченка Тараса, 34/15, літ. А у власність Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» відповідно до рішення Київради від 01.11.07 № 1111/3944» (а.с. 169 т. 1), відповідно до яких ВАТ «Центрелеватормлинбуд» прийняло у власність спірне нерухоме майно (далі разом - Акти приймання-передачі у власність ВАТ «Центрелеватормлинбуд» спірного нерухомого майна).
		Отже, Рішення Київської міської ради №1111/3944 від 01.11.2007 було виконане ВАТ «Центрелеватормлинбуд» (правонаступником якого є ПРАТ «Центрелеватормлинбуд» (відповідч-1)) та іншими відповідальними суб`єктами у повному обсязі, а саме:
		- укладено Договір про заміну сторони в зобов`язанні від 23.11.2007, за умовами якого ВАТ «Центрелеватормлинбуд» прийняло на себе всі права та обов`язки ВАТ «Укрнафта» за Інвестиційним договором, внаслідок чого повністю замінило ВАТ «Укрнафта» у Інвестиційному договорі;
		- ВАТ «Центрелеватормлинбуд» перераховано до міського бюджету кошти у загальному розмірі 11    094    000,00 грн компенсації вартості Об`єктів інвестування (нежилий будинок на бульварі Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та приміщення у нежилому будинку на  бульварі Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б, В у Шевченківському районі м. Києва) відповідно до звіту про оцінку вартості цих об`єктів. Зазначені кошти зараховані до міського бюджету, платнику не повертались, докази протилежного в матеріалах справи відсутні; 
		- Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) підписано Акти приймання-передачі у власність ВАТ «Центрелеватормлинбуд» спірного нерухомого майна;
		- ВАТ «Центрелеватормлинбуд» прийняло у власність спірні об`єкти нерухомого майна.
		Договором про припинення Інвестиційного договору (без дати підписання) (а.с. 93 т. 1) Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (замовник), Комунальне підприємство «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» (служба замовника), Відкрите акціонерне товариство «Центрелеватормлинбуд» (інвестор) відповідно до статей 604, 651-654 Цивільного кодексу, враховуючи Рішення КМР № 1111/3944, домовилися припинити дію Інвестиційного договору (пункт 1); сторони узгодили, що з моменту набрання чинності цим договором права та обов`язки по Інвестиційному договору вважаються припиненими (пункт 2).
		На підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 06.02.2009 № 18-В (а.с. 94-96 т. 1) оформлено свідоцтво про право власності від 06.02.2009 серія САС № 247963 (а.с. 97 т. 1), яким посвідчено, що нежилі приміщення загальною площею 29,4 кв. м, в тому числі № 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 5) площею 26,3 кв. м, місця спільного користування площею 3,10 кв. м, які розташовані в м. Києві по бульвару Т. Шевченка, 34/13 (літери Б, В) належать Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» на праві приватної власності. 
		На підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 06.02.2009 № 19-В (а.с. 98-100 т. 1) оформлено свідоцтво про право власності від 06.02.2009 серія САС № 247964 (а.с. 101 т. 1), яким посвідчено, що нежилий будинок загальною площею 1104,7 кв. м, який розташований в м. Києві по бульвару Т. Шевченка, 34/15 (літера А) належать Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» на праві приватної власності. 
		Оформлення права власності відповідача та видача свідоцтв про право власності відбулось в порядку, визначеному розпорядженням Київської міської адміністрації від 31.08.2001 № 1820 «Про затвердження Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» (було чинне станом на час видачі наказів Головного управління комунальної власності м. Києва від 06.02.2009 № 18-В та від 06.02.2009 № 19-В).
		Згідно з п. 4.1 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської адміністрації від 31.08.2001 № 1820,  Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об`єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об`єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації).
		Пунктами 9, 10, 11.10 наведеного Положення визначено вичерпний перелік документів, необхідних для оформлення права власності на об`єкти, передані у власність суб`єктам підприємницької діяльності (інвесторам) на конкурсних засадах для реконструкції. 
		Відповідачем-1 було надано всі документи, необхідні для оформлення права власності ВАТ «Центрелеватормлинбуд» на спірні об`єкти нерухомого майна, що підтверджується переліком документів, наведеним у додатках до наказів Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.02.2009 № 18-В та від 06.02.2009 № 19-В (а.с. 94-100 т. 1).
		Доводи прокурора стосовно того, що відповідач-1 не міг набути право власності на спірні об`єкти нерухомого майна, які є пам`ятками культурної спадщини, з огляду на дію Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини», судом відхиляються, оскільки станом на час оформлення права власності відповідача-1 на спірні об`єкти нерухомого майна (09.02.2009) вказаний закон втратив чинність (17.10.2008). 
		Крім того, Рішення Київської міської ради №1111/3944 від 01.11.2007 та накази Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.02.2009 № 18-В та від 06.02.2009 № 19-В є чинними, незаконними у судовому порядку не визнавались, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
		Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 набув право власності на спірне нерухоме майно на підставі та на умовах, визначених рішенням компетентного органу місцевого самоврядування, на платній основі, право власності на нерухоме майно зареєстроване за відповідачем-1, що не спростовано прокурором і позивачами належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України.
		Згідно наявної в матеріалах справи відповіді Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 11.03.2021 № 062/14-3054 (И-2021) на запит Київської міської прокуратури (а.с. 102 т. 1) підтверджено, що право власності на нежилий будинок загальною площею 1104,70 кв.м (літ. А) по бульвару Т. Шевченка 34/15 та на нежитлові приміщення площею 29,4 кв.м (літ. Б. В) по бульвару Т. Шевченка, 34/13 зареєстровано за ВАТ «Центрелеватормлинбуд» на підставі свідоцтв про право власності від 06.02.2009.
		Наявними в матеріалах справи Інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №256468229, №256468907 від 14.05.2021 (а.с. 103-106 т. 1) підтверджується, що ПРАТ «Центрелеватормлинбуд» (позивач-1), яке є правонаступником ВАТ «Центрелеватормлинбуд», володіє на праві власності нежитловими будівлями, що є об`єктами культурної спадщини по бульвару Тараса Шевченка, 34/13 (літ Б, В), бульвару Тараса Шевченка, 34/15 (літ. А), в Шевченківському районі м. Києва, право власності на вказані Об`єкти нерухомості зареєстровано 15.10.2013.
		 
		Стосовно Договору про припинення Інвестиційного договору.
		Як встановлено судом, у зв`язку з повним виконанням відповідачем-1 зобов`язань, встановлених органом місцевого самоврядування (Рішення КМР від 01.11.2007 № 1111/3944), та передачею відповідачу-1 права власності на Об`єкти інвестування, Інвестиційний договір було припинено, що підтверджується Договором про припинення Інвестиційного договору.
		Суд відзначає, що можливість дострокового припинення Інвестиційного договору шляхом підписання сторонами відповідної угоди за умови врегулювання всіх розбіжностей і проведення взаємних розрахунків була передбачена п. 8.5 Інвестиційного договору.
		Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. 
		Договір про припинення Інвестиційного договору був підписаний уповноваженими представниками Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (замовник), правонаступником якого є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач-2), Комунального підприємства «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» (служба замовника, відповідач-2), Відкритого акціонерного товариства «Центрелеватормлинбуд» (інвестор), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Центрелеватормлинбуд») (відповідач-1) та скріплений печатками сторін. Належним чином засвідчена копія Договору про припинення Інвестиційного договору була надана відповідачем-1 до матеріалів справи (а.с. 194 т. 3). 
		Враховуючи конклюдентні дії сторін, а саме перерахування інвестором (відповідачем-1) до міського бюджету компенсації вартості об`єктів інвестування - з одного боку, прийняття такої оплати до міського бюджету та підписання замовником (позивачем-2), службою замовника (відповідачем-2) Актів приймання-передачі у власність відповідача-1 спірного нерухомого майна - з іншого боку, дають суду підстави стверджувати, що Договір про припинення Інвестиційного договору є укладеним та виконаним.
		Отже, відсутність дати у Договорі про припинення Інвестиційного договору не спростовує факту його укладення.
		Слід також зазначити, що ні Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 № 1820 «Про затвердження Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна», ні іншими актами законодавства не було передбачено необхідність прийняття Київською міською радою рішення про припинення інвестиційного договору.
		При здійсненні оцінки доказів, обставин справи, судом враховано, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
		Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
		Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
		Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
		Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19, від 29.01.2021 у справі № 922/51/20.
		Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
		Оцінивши подані сторонами докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, суд доходить висновку про укладення Договору про припинення Інвестиційного договору, оскільки надані відповідачем-1 докази на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		З огляду на наведене, відсутні підстави вважати, що Договір про припинення Інвестиційного договору є неукладеним, як про це стверджував прокурор.
		Прокурор також стверджував, що Договір про припинення Інвестиційного договору є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України, оскільки він спрямований на заволодіння відповідачем-1 комунальним майном без реалізації інвестиційного проєкту, направлений на порушення прав територіальної громади міста Києва.
		Відповідно до    ст. 215 ЦК України    підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою    статті 203 Цивільного кодексу України.
		З наведеного слідує, що недійсність правочину може наступати лише у разі певних порушень закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення, тобто нікчемні, та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Оспорюваними є правочини, які Цивільний кодекс України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.
		При цьому, частина перша статті 216 ЦК України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Відповідно до частини першої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Частина друга наведеної статті визначає, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		Статтею 204 ЦК України встановлено презумпція правомірності правочину, а саме: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Як встановлено судом, відповідач-1 набув право власності на спірне нерухоме майно на підставі та на умовах, визначених рішенням компетентного органу місцевого самоврядування, на платній основі, право власності на нерухоме майно зареєстроване за відповідачем-1.
		Відповідач-1 є добросовісним набувачем, оскільки придбав спірне нерухоме майно на підставі Рішення Київської міської ради (№1111/3944 від 01.11.2007), яка здійснювала делеговані їй територіальною громадою міста Києва правомочності з розпорядження майном за відповідним договором.
		З огляду на наведене, відсутні підстави вважати, що Договір про припинення Інвестиційного договору є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України.
		За встановлених обставин, суд вважає безпідставним заперечення прокурором та позивачами факту припинення Інвестиційного договору між сторонами.
		Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
		Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 
		Відповідно до приписів ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), якою визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. 
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		Відповідно до частин 1, 2    статті 193 ГК України    суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Зазначене також кореспондується з нормами статті    526 ЦК України, частиною першою якої встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 188 ГК України, за змістом якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
		Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
		Підстави для зміни або розірвання договору передбачені    статтею 651 ЦК України    і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої    статті 651 ЦК України    сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
		Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
		Так, згідно з частиною другою    статті 651 ЦК України    договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Отже, іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої    статті 651 ЦК України    є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.
		Згідно з ч. 1    ст. 631 ЦК України    строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
		За змістом статей    631,    651,    652 ЦК України    розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
		Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17 та від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18.
		Зважаючи на факт припинення Інвестиційного договору, враховуючи, що розірвано може бути лише чинний договір, вимоги прокурора про розірвання Інвестиційного договору є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. 
		 
		Стосовно Додаткової угоди № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору.
		Прокурор та позивачі стверджували про нікчемність Додаткової угоди № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору, оскільки сторонами не було дотримано вимог щодо нотаріального посвідчення правочину, який за своєю правовою природою є договором-купівлі продажу нерухомого майна.
		Частиною першою статті 235 ЦК України передбачено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
		За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Тобто, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин.
		Таким чином, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.
		Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховання іншого правочину, суд на підставі положень статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, які регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
		Така правова позиція є усталеною та висловлювалася Верховним Судом у численних постановах, зокрема, Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 916/935/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18 тощо.
		Суд зазначає, що загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначаються Законом України "Про інвестиційну діяльність".
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у виді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.
		Частинами першою та третьою статті 2 цього Закону України "Про інвестиційну діяльність"  визначено, що інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей.
		За змістом статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.
		Забороняється інвестування в об`єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність", основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.
		Закон України "Про інвестиційну діяльність" не вимагає обов`язкового нотаріального посвідчення інвестиційного договору.
		Згідно з статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. 
		Відповідно до ст. 657 ЦК України (в редакції, чинній станом на час укладення Додаткової угоди № 1 від 04.04.2008), договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного 
		майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого  майна  укладається  у  письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. 
		Судом встановлено, що спірний Інвестиційний договір № 28 про реконструкцію та реставрацію нежилих будинків, що знаходяться за адресами: бульвар Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та бульвар Тараса Шевченка, 34/13, літ. Б, В у місті Києві від 22.03.2007, за своєю правовою природою є інвестиційним договором. 
		Пунктом 10.4 Інвестиційного договору встановлено, що всі додатки, що укладаються до цього договору є його невід`ємною частиною.  
		Додаткова угода № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору, якою підпункт 5.1.2 Інвестиційного договору викладено в новій редакції, є невід`ємною частиною Інвестиційного договору, аналіз змісту якої не свідчить, що така угода є договором купівлі-продажу. 
		Таким чином, оскільки спірний договір за своєю правовою природою є інвестиційним договором, обов`язкове нотаріальне посвідчення якого, як і додаткових угод до нього, закон не вимагає, то спірна Додаткова угода № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору не підлягала нотаріальному посвідченню та державній реєстрації відповідно до приписів ст. 657 ЦК України.
		Відтак, висновки прокурора та позивачів про нікчемність Додаткової угоди № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору та недотримання вимог щодо нотаріального посвідчення при її укладанні суд відхиляє як безпідставні. 
		 
		Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про те, що вимога прокурора про розірвання Інвестиційного договору не підлягає задоволенню, оскільки станом на час звернення прокурора з даним позовом до суду Інвестиційний договір було припинено шляхом підписання його сторонами відповідного Договору про припинення Інвестиційного договору. Доказів визнання недійсним Договору про припинення Інвестиційного договору матеріали справи не містять. 
		При цьому суд відзначає, що звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави, в особі позивача-1 (Київради) та позивача-2 (Департаменту комунальної власності м. Києва),  фактично є намаганням покласти на відповідача-1 (ПРАТ «Центрелеватормлинбуд») несприятливі правові наслідки від вчинення позивачем-1 та позивачем-2 дій, а саме: прийняття позивачем-1 Рішення від 01.11.2007 № 1111/3944 «Про заміну сторони в зобов`язанні та передачу Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» під реконструкцію нежилого будинку на бул. Тараса Шевченка, 34/15 (літ. А) та приміщень у нежилому будинку на бул. Тараса Шевченка, 34/13 (літ. Б, В) у Шевченківському районі м. Києва», підписання позивачем-2 Договору про заміну сторони в зобов`язанні від 23.11.2007, Додаткової угоди № 1 від 04.04.2008 до Інвестиційного договору, Договору про припинення Інвестиційного договору, внаслідок прийняття/ укладення яких спірне нерухоме майно і було передане у власність відповідача-1. Додатково суд звертає увагу, що на підставі рішення Київради від 05.04.2012 № 430/7767 відповідачу-1 видано державний акт серія ЯЖ №047159 від 08.10.2012 на право власності на земельну ділянку площею 0,1371 га на бульв. Тараса Шевченка/ вул. Михайла Коцюбинського, 34/13 (літ. Б,В), 34/15 (літ. А) у Шевченківському районі м. Києва.
		Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
		Виходячи зі змісту поданої прокурором позовної заяви, вимоги про зобов`язання відповідача-1 повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради нежилий будинок по бульвару Т. Шевченка, 34/15 (літера "А") та нежилі приміщення по бульвару Тараса Шевченка, 34/13 (в літ. "Б", "В") у м. Києві є похідними від вимоги про розірвання Інвестиційного договору, відтак вони також не підлягають задоволенню.
		 
		Суд відхиляє доводи прокурора стосовно того, що відповідач-1 з моменту укладення Інвестиційного договору вже понад 14 років не здійснив реставрації спірних об`єктів нерухомого майна, порушивши таким чином зобов`язання за Інвестиційним договором та законодавство про охорону культурної спадщини, з огляду на таке.
		Для реставрації пам`ятки культурної спадщини не достатньо укладення Інвестиційного договору, необхідно реалізувати цілий комплекс дій у визначеному законодавством порядку, що включає підготовку певних документів та отримання певних погоджень та дозволів компетентних державних органів та установ.
		Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
		Відповідно до п. 5 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, в охоронному договорі, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини. 
		Як вбачається з матеріалів справи, 03.05.2007 між Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації та ВАТ «Центрелеватормлинбуд» укладено Охоронний договір № 1554 на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини за адресою: бульв. Шевченка/вулиця Коцюбинського, 34/13 літ. Б (а.с. 172-175 т. 1), згідно з яким товариство бере на себе зобов`язання щодо охорони щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.
		За умовами п. 5 Охоронного договору № 1554 товариство несе відповідальність за нерухоме майно, що належить до об`єкта культурної спадщини.
		Згідно з п. 11 Охоронного договору № 1554 товариство зобов`язується своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт вказаної частини об`єкта культурної спадщини і роботи по впорядкуванню його території.
		Пунктом 13 Охоронного договору № 1554 передбачено виконання товариством ремонтно-реабілітаційних робіт протягом 2008-2009 років.
		22.07.2016 між Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ПРАТ «Центрелеватормлинбуд» укладено Охоронний договір № 3311 на пам`ятку культурної спадщини, згідно з яким товариство бере на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки архітектури місцевого значення - будинок житловий (охоронний номер 110) за адресою: бульвар Т. Шевченка, 34. Технічна адреса будинку (за даними КМ БТІ): бульвар Шевченка Тараса, 34/15 літ. А (а.с. 179-184 т. 1).
		Згідно з п. 11 Охоронного договору № 3311 товариство зобов`язується своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт вказаної пам`ятки і роботи по впорядкуванню території пам`ятки.
		Пунктом 13 Охоронного договору № 3311 передбачено виконання товариством реставраційно-реабілітаційних робіт у 2016 - 2018 роках.
		Відповідно до абз. 2, 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» реставрація пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації. Розробленню проектів консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток передує проведення необхідних науково-дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних. 
		Відповідно до абз. 8 пп. 7.1.2 п. 7.1 Правил забудови м. Києва, затверджених рішенням КМР від 27.01.2005 № 11/2587 (втратили чинність згідно з Рішенням КМР від 13.09.2011 № 6227) Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), у разі реставрації, реабілітації, ремонту, пристосування пам`яток культурної спадщини місцевого значення, - погоджує архітектурні рішення фасадів у частині дотримання вимог законодавства з охорони культурної спадщини.
		Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пам`ятки культурної спадщини відносяться до об`єктів зі значним класом наслідків (СС3). Таке, в свою чергу, свідчить про необхідність отримання дозволу на виконання будівельних робіт та сертифікату готовності об`єкта до експлуатації.
		Відповідачем-1 на момент звернення прокурора з даним позовом до суду виконано ряд підготовчих робіт та заходів, а також понесено витрати для реставрації спірних об`єктів нерухомого майна по бул. Т. Шевченка, 34/15 (літера "А"), 34/13 (в літ. "Б", "В") у м. Києві, що підтверджується укладеними відповідачем-1 договорами, відповідними листами, банківськими виписками, платіжними дорученнями, перелік яких наведено у відзиві відповідача-1 на позовну заяву (а.с. 62-63 т. 2), копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 67-250 т. 2, а.с. 1-46 т. 3).
		Матеріали справи містять копії таких документів:
		- договір № 08.10-15 від 15.10.2008 на комплекс проєктно-вишуквальних робіт на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (розташованої за адресою бульв. Тараса Шевченка/вул. м. Коцюбинського, 34/13 (літ. Б,В) у Шевченківському районі м. Києва;
		- договір на виконання робіт № 11/12 від 11.12.2008 (предмет договору - виконання ремонтно-будівельних робіт за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 34);
		- договір на виконання проектно-вишукувальної документації № 61 від 10.02.2009 (предмет договору - проведення розробки та узгодження у вставленому порядку проектно-вишукувальної документації (стадія ПП та Технічного висновку), - реставрації, реабілітації нежитлового будинку з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкція з прибудовою дворової частини по бульвару Тараса Шевченка, 34/15, 34/13 в Шевченківському районі м. Києва);
		- договір на створення (передачу) науково-дослідної документації № 6/02/09 від 16.02.2009 (предмет договору - розробка історико-містобудівного обгрунтування реконструкції нежитлового будинку на бульварі Тараса Шевченка, 34/13 літ. Б,В у Шевченківському районі м. Києва);
		- договір на створення (передачу) науково-дослідної документації № 8/02/09 від 17.02.2009 (предмет договору - розробка науково-проєктної документації - «Попередні роботи» по міській садибі І.Н. Терещека, 1874-75 за адресою: бульвар Т. Шевченка, 34/11 - а, б, в. 1)  особняк пам`ятки місцевого значення, охор. № 110. 2) флігель та господарчі служби, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини);
		- договір на виконання робіт № 10/06/09 від 10.06.2009 (предмет договору - загально-будівельні роботи за  за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 34);
		- договір на виконання проєктно-вишукувальної документації № 67 від 28.09.2009 (предмет договору - проведення розробки та узгодження у вставленому порядку проектно-вишукувальної документації (стадія ПП), - Реставрація, реабілітація нежитлового будинку №34/15 (літ. А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкція будівель №34/13 (літ. Б.В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка, 34/15, 34/13 в Шевченківському районі м. Києва);
		- договір № 1-2009 від 16.12.2009  (предмет договору - опрацювання архітектурного вирішення фасадів по бульвару Тараса Шевченка, 34);
		- договір підряду на проведення проєктних та пошукових робіт № 0461109 від 21.12.2009 (предмет договору - розробка проєктної або іншої документації та (або) виконання пошукових робіт, а саме: Технічний висновок про стан будівлі по бул. Тараса Шевченко, 34/13 у м. Києві);
		- договір на придбання обладнання, монтаж і налагодження системи відеоспостереження № 1/10 від 04.02.2010 (предмет договору - монтаж і налагодження системи відеоспостереження в приміщенні за адресою: м. Київ, бул. Т. Шевченка, 34);
		- Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для проєктування реставрації, реабілітації під офісні приміщення нежитлового будинку № 34/15 (літера А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкція будівель № 34/13 (літери Б,В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка у Шевченківському районі м. Києва (№ 009-320 від 02.09.2010), надані Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища на підставі листа-дозволу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.06.2009 № 002-586, рішення Київської міської ради від 24.12.2009 № 1361/3430 «Про передачу Відкритому акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» земельних ділянок для реконструкції, обслуговування та експлуатації нежитлових будинків на бульв. Тараса Шевченка/вул. Михайла Коцюбинського, 34/13 (літ. Б,В), 34/15 (літ. А) у Шевченківському районі м. Києва);
		- договір на виконання проєктних робіт на будівництві об`єкту "Реставрація, реабілітація під офісні приміщення нежитлового будинку №34/15 (літ. А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкція будівель №34/13(літ. Б,В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка у Шевченківському р-ні м. Києва" № 23-12/01-1 від 23.12.2010;
		- договір підряду № 41 від 14.07.2011 (предмет договору - розробка проєктного рішення та організація, здійснення будівництва та проведення попереднього узгодження із службами ПАТ «Києвгаз», Держгірпромнагляд зовнішніх  мереж газопостачання середнього тиску до будівлі по б-ру Т.Шевченка, 34 в м. Києві);
		- договір підряду № 26 від 14.07.2011 (предмет договору - виконання робіт по будівництву зовнішніх мереж і споруд водопостачання та каналізації на перетині вул. М. Коцюбинського та бульв. Т. Шевченка в м. Києві);
		- договір № Р18-07-11 від 18.07.2011 на виконання проєктних робіт на будівництві об`єкту "Реставрація, реабілітація під офісні приміщення нежитлового будинку №34/15 (літ. А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкція будівель №34/13(літ. Б,В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка у Шевченківському р-ні м. Києва" (предмет договору - проєктні роботи з розроблення, погодження та затвердження проєктної документації стадії "Робоча документація");
		- договір генерального підряду № 04/08-11-Ш від 04.08.2011 (предмет договору - виконання комплексу будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт на Об`єкті (Реставрація, реабілітація під офісні приміщення нежитлового будинку №34/15 (літ. А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкція будівель №34/13(літ. Б,В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка у Шевченківському р-ні м. Києва) та робіт по благоустрою Об`єкта);
		- договір оренди земельної ділянки від 11.10.2011 (предмет договору - передача в оренду ВАТ «Центрелеватормлинбуд» земельної ділянки на бульв. Тараса Шевченка/ вул. Михайла Коцюбинського, 34/13 (літ. Б,В), 34/15 (літ. А) у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:88:211:0121, для реконструкції, обслуговування та експлуатації нежитлових будинків);
		- лист Міністерства культури України від 12.10.2011 № 270/22/51-11, згідно якого Міністерством культури України погоджено науково-проєктну документацію щодо реставрації, реабілітації нежитлового будинку №34/15 (літ. А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкції будівель №34/13(літ. Б,В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка у Шевченківському р-ні м. Києва;
		- лист Міністерства культури України від 12.10.2011 № 271/22/51-11, згідно якого Міністерством культури України погоджено історико-містобудівне обгрунтування щодо реставрації, реабілітації нежитлового будинку №34/15 (літ. А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкції будівель №34/13(літ. Б,В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка у Шевченківському р-ні м. Києва;
		- договір підряду № 23/11-2011 від 23.11.2011 (предмет договору - виконання робіт на влаштування кущів випробувальних паль та проведення випробування кущів випробувальних паль на вертикальне вдавлювальне навантаження на об`єкті замовника: Реставрація, реабілітація під офісні приміщення нежитлового будинку №34/15 (літ. А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкція будівель №34/13(літ. Б,В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка у Шевченківському р-ні м. Києва");
		- договір № 11-М на виконання робіт від 07.12.2011 (предмет договору - виготовлення топоплану масштабу 1:500 земельної ділянки та нанесення на топоплан масштабу 1:500 меж земельної ділянки);
		- договір № 728 на створення/ передачу/ технічної продукції від 02.07.2012 (предмет договору - виконання робіт: комплекс проєктно-вишукувальних робіт по виготовленню документації щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку Приватному акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд»  для реконструкції, обслуговування та експлуатації нежитлових будинків на бульв. Тараса Шевченка/ вул. Михайла Коцюбинського, 34/13 (літ. Б,В), 34/15 (літ. А) у Шевченківському районі м. Києва);
		- Державний акт на  право власності на земельну ділянку (серія ЯЖ №047159 від 08.10.2012), виданий Приватному акціонерному товариству «Центрелеватормлинбуд» на підставі рішення Київської міської ради від 05.04.2012 № 430/7767, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.05.2012, згідно якого ПРАТ «Центрелеватормлинбуд» є власником земельної ділянки площею 0,1371 га на бульв. Тараса Шевченка/ вул. Михайла Коцюбинського, 34/13 (літ. Б,В), 34/15 (літ. А) у Шевченківському районі м. Києва цільове призначення земельної ділянки - реконструкція, обслуговування та експлуатація нежитлових будинків);
		- договір на створення та передачу науково-технічної продукції № 2874 від 01.06.2013 (предмет договору - роботи зі створення науково-технічної продукції за темою: «Оцінка технічного стану будинків на бульварі Тараса Шевченка 34/15 (літ. А) та 34/13 (літ. Б,В) у Шевченківському районі м. Києва);
		- договір підряду на ремонтні роботи № Р1806 від 18.06.2013 (предмет договору - виконання ремонтних робіт по об`єкту: "Реставрація, реабілітація під офісні приміщення нежитлового будинку №34/15 (літ. А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкція будівель №34/13(літ. Б,В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка у Шевченківському р-ні м. Києва");
		- договір № 26/06-13-Ш від 20.06.2013 на виконання проєктних робіт на будівництві об`єкту "Реставрація, реабілітація під офісні приміщення нежитлового будинку №34/15 (літ. А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкція будівель №34/13 (літ. Б,В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка у Шевченківському р-ні м. Києва" (предмет договору - проєктні роботи з коригування проектної документації стадії "Проект", що була розроблена ТОВ "Граніт" у 2010-2011 роках, у зв`язку зі зміною нормативних документів);
		- Реставраційне завдання на розроблення науково-проєктної документації (об`єкт - нежитловий будинок за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка, 34/15 (літ. А), погоджене 05.07.2013 Управлінням охорони культурної спадщини КМДА виконавчого органу Київської міської ради (КМДА);
		- договір на створення і передачу науково-технічної продукції № 2944 від 11.07.2013 (предмет договору - роботи зі створення науково-технічної продукції за темою: «Обстеження технічного стану житлового будинку по вул. Коцюбинського, 9 у Шевченківському районі м. Києва в зв`язку із проведенням ремонтно-реставраційних робіт будівель № 34/15 (літ. А) та № 34/13 (літ. Б,В) по бульвару Тараса Шевченка»);
		 - договір на створення і передачу науково-технічної продукції № 2945 від 11.07.2013 (предмет договору - роботи зі створення науково-технічної продукції за темою: «Контроль технічного стану житлового будинку по вул. Коцюбинського, 9 у Шевченківському районі м. Києва в зв`язку із проведенням ремонтно-реставраційних робіт будівель № 34/15 (літ. А) та № 34/13 (літ. Б,В) по бульвару Тараса Шевченка»);
		- договір про виконання функцій замовника будівництва № 07/08/2019 від 07.08.2019 (предмет договору - роботи з реставрації належних ПРАТ «Центрелеватормлинбуд» на праві власності об`єктів, зокрема: нежилий будинок (літера А) площею 1104 кв.м за адресою: м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 34/15; нежилі приміщення площею 29,4 кв.м (в літ. Б,В) за адресою: м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 34/13);
		- договір на виконання проєктних робіт № 45/10-19 від 25.10.2019 (предмет договору - виконання робіт з розробки проєктної  документації на реставрацію з пристосуванням під офісні приміщення нежитлового будинку (літ. «А») по бул. Тараса Шевченка/ вул. Михайла Коцюбинського, буд. 34/15, нежитлового будинку (літера «Б, В») по бул. Тараса Шевченка/ вул. Михайла Коцюбинського. буд. 34/13, в Шевченківському районі м. Києва, а саме: проєкт «Комплексні наукові дослідження. Попередні роботи»; проєкт «Архітектурний обмір будинків»; проєкт «Хіміко-технологічні дослідження»; проєкт «Розробка технології виконання ремонтно-реставраційних робіт»; Ескізний проєкт реставрації; проєкт «Адміністративно-офісні приміщення»);
		- договір на науково-технічний супровід проєктування і будівництва об`єкта № 7783 від 26.04.2021;
		- договір підряду № Г-17062021 від 17.06.2021 (предмет договору - виконання комплексу проєктних та будівельно-монтажних робіт з винесення існуючого транзитного газопроводу низького тиску з території об`єкту замовника).
		Відповідачем-1 також долучено до матеріалів справи:
		- копію паспорту опорядження фасадів, погодженого заступником міністра культури України у 2011 році, щодо розгляду проєктної документації "Реставрація, реабілітація під офісні приміщення нежитлового будинку №34/15 (літера А) з влаштуванням мансардного поверху в межах горища та реконструкції будівель №34/13 (літери Б, В) з прибудовою дворової частини на бульварі Тараса Шевченка у Шевченківському районі м. Києва" (а.с. 3-15 т. 5);
		- копію Експертного звіту щодо розгляду проєктної документації "Реставрація з пристосуванням під офісні приміщення нежитлового будинку (літера "А") по бульвару Тараса Шевченка/вул. М. Коцюбинського, буд. 34/15, нежитлового будинку (літера "Б,В") по вул. Тараса Шевченка/вул. М. Коцюбинського, буд. 34/13 в Шевченківському районі м. Києва" від 19.03.2020 № 0025-4299-20/УЕБ/А, який підтверджує, що відповідна проєктна документація відповідає вимогам чинного законодавства (а.с. 16-26 т. 5);
		- копію витягів з проєктної документації (том 3, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6, 4) "Реставрація з пристосуванням під офісні приміщення нежитлового будинку (літера "А") по бульвару Тараса Шевченка/вул. М. Коцюбинського, буд. 34/15, нежитлового будинку (літера "Б,В") по вул. Тараса Шевченка/вул. М. Коцюбинського, буд. 34/13 в Шевченківському районі м. Києва", за результатами розгляду якої ТОВ «Укрекспертиза  в будівництві» було видано Експертний звіт від 19.03.2020 № 0025-4299-20/УЕБ/А (а.с. 27-191 т. 5). 
		З матеріалів справи також вбачається, що 17.12.2019 Консультативною радою з питань охорони культурної спадщини Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було схвалено проєкт реставрації з пристосуванням "Нежитловий будинок (1874-1875 рр) пам`ятка архітектури місцевого значення, охор. № 110; флігель, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини, по бул. Тараса Шевченка/вул. М. Коцюбинського, буд. 34/13 (літ. Б,В), 34/15 (літ. А) у Шевченківському районі м. Києва" (витяг з протоколу № 16/16/І засідання Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини).
		Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 18.03.2020 № 066-940 (а.с. 248 т. 2) погоджено проєкт "Реставрація з пристосуванням під офісні приміщення нежитлового будинку (літера "А") по бульвару Тараса Шевченка/вул. М. Коцюбинського, буд. 34/15, нежитлового будинку (літера "Б,В") по вул. Тараса Шевченка/вул. М. Коцюбинського, буд. 34/13 в Шевченківському районі м. Києва".
		Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано письмовий дозвіл від 15.05.2020 № 066-1577 на виконання робіт згідно з вищенаведеним проєктом (а.с. 250 т. 2).
		Суд відзначає, що укладення наведених договорів, а також розробка проєктної документації, погодження проєкту, отримання дозволу на виконання робіт згідно з проєктом, безпосередньо свідчить, що відповідач-1 вчиняв та вчиняє дії, направлені на виконання як зобов`язань за Інвестиційним договором (до його припинення), так і за Охоронними договорами, з метою реставрації спірних об`єктів нерухомого майна. 
		 
		У контексті вищевикладеного та з огляду на твердження прокурора, що даний позов про повернення спірних об`єктів нерухомого майна    територіальній громаді міста Києва слід розглядати як негаторний позов, суд зазначає наступне.
		Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює в користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
		Віндикаційний позов - це позов неволодіючого власника про витребування майна від незаконно володіючого невласника.
		Велика Палата Верховного Суду в    постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц    зробила висновок, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного й негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду
		У    постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц    Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має бути застосовано принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в    ч. 1 ст. 317 ЦК України, зокрема набуває й право володіння.
		З наведеної позиції Великої Палати Верховного Суду вбачається, що власник нерухомого майна перестає бути володільцем цього майна лише в разі припинення державної реєстрації його права власності та перереєстрації цього права за іншою особою.
		Матеріалами справи підтверджується, що відповідач-1 є добросовісним набувачем, оскільки право власності на спірні об`єкти нерухомого майна до нього перейшло на підставі правочинів, які не визнано недійсними (тобто на законних підставах), фактичним володільцем спірних об`єктів нерухомого майна є відповідач-1 (добросовісний набувач), відомості про закріплення права власності за яким містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №256468907, №256468229 від 14.05.2021 (а.с. 103-106 т. 1).
		Позовні вимоги прокурора (про повернення спірних будівель) зводяться до витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), що регулюється статтею 387 ЦК України, згідно з якою власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння від особи, яка заволоділа ним без відповідної правової підстави.
		Отже, порушене право власності на спірні об`єкти нерухомого майна може бути захищено лише шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача на підставі    ст. 388 ЦК України, а не шляхом подачі негаторного позову, оскільки позивачем за негаторним позовом може бути лише фактичний володілець.
		 
		Суд критично оцінює позовні вимоги прокурора в частині повернення нерухомості на підставі статті 1212 ЦК України, якою визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
		Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.
		Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
		Таким чином, договірний характер правовідносин, шо склалися між позивачем-2 та відповідачем-1 виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 ЦК.
		 
		Також суд зазначає, що прокурором необґрунтовано здійснено посилання на постанову Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 910/4749/16, оскільки зазначені висновки зроблені Верховним Судом з урахуванням іншого предмета і підстав заявленого позову, фактичних обставин, встановлених судами, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави суду вважати подібними правовідносини у справі № 910/4749/16 та у даній справі № 910/8413/21.
		При цьому судом враховано, що визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). 
		Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі №      910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, п. 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.
		Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №      922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
		Таким чином, посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 910/4749/16 як на судову практику з аналогічного спору є необґрунтованим, так як спірні відносини не є релевантними.
		 
		Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
		Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.    Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
		З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає відповідь на питання, що входять до предмета доказування у даній справі.
		Інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
		 
		Стосовно строку позовної давності.
		Відповідно до частини 3    статті 267 ЦК України    позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
		Відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування загального строку позовної давності та наслідків його спливу до позовних вимог за позовом прокурора.
		Відповідач-1 вважає, що прокурором пропущений строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду. На думку відповідача-1, оскільки прокурор просить розірвати Інвестиційний договір з огляду на набуття відповідачем-1 права власності на майно 06.02.2009, то саме від цієї дати починається відлік позовної давності. Відповідач-1 звертає увагу, що у позові прокурор неодноразово зазначає, що про невиконання Інвестиційного договору було відомо ще з 2011 року, проте з позовом до суду прокурор звернувся 25.05.2021. Прокурор та позивачі не навели доводів, з яких би вбачалась неможливість звернення до суду в межах строку позовної давності. 
		Прокурор вважає необгрунтованим посилання відповідача-1 на сплив позовної давності, оскільки з вимогою про розірвання Інвестиційного договору (який є діючим на твердження прокурора) та повернення спірних будівель територіальній громаді міста Києва позивачі можуть звернутись до суду протягом всього строку дії цього договору та тривання порушення прав позивачів з боку відповідачів, негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цих будівель.
		У контексті заявленої відповідачем-1 заяви про    застосування строків позовної давності та доводів прокурора, що повернення спірних будівель    слід розглядати як негаторний позов, суд зазначає наступне.
		Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до    статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. 
		Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові, у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.
		Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.11.2018 у справі №    575/476/16-ц та міститься у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2018 у справі №    910/7394/17, від 14.08.2018 у справі №    9/057-09/6/13, від 18.07.2018 у справі №    910/24346/16, від 17.07.2018 у справі №    910/10056/17, від 10.07.2018 у справі №    922/1898/17, від 14.08.2018 у справі № 922/1425/17.
		За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права. 
		При цьому як у разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Відповідну правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №    916/563/14.
		Велика Палата Верховного Суду зауважує, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Побідний за змістом висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц, від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц).
		Верховний Суд у постановах 16.01.2019 у справі №    910/15944/17, від 01.10.2020 у справі № 912/1672/18  відзначає, якщо в передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор.
		Аналіз наведених положень статей 256, 257, 261, 267 ЦК України та правової позиції Верховного Суду дає підстав для висновку про те, що на позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права власності територіальної громади, поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
		Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами    статті 261 ЦК України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.11.2019 у справі №914/3224/19 зазначила, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
		Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
		Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті    15,    16,    20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень    статті 261 ЦК України    дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.
		Зважаючи на викладене, суд під час вирішення питання про дотримання строку позовної давності для звернення до суду має, по-перше, установити дату, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, по-друге, установити дату, коли особа звернулася до суду, по-третє, з`ясувати, чи в межах передбаченого законодавством строку.
		Оскільки  з даним позовом звернувся прокурор, то встановленню підлягають обставини стосовно того, коли про порушення своїх прав довідались або могли довідатись саме Київська міська рада та Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в інтересах яких прокурор звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва про розірвання Інвестиційного договору та повернення спірного нерухомого майна територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.
		Про порушення права власності територіальної громади міста Києва на спірне нерухоме майно як позивач-1, так і позивач-2 довідались не пізніше 09.02.2009 (дата оформлення свідоцтв про право власності відповідача-1, які видані на підставі наказів позивача-2 від 06.02.2009). Отже, 09.02.2012 сплив строк позовної давності, в межах якого позивачі-1,2 могли звернутися до суду з вимогами, заявленими у даній справі для захисту свого права (ст. 256 ЦК України). Прокурор звернувся з даним позовом до суду в інтересах позивачів-1,2 - 26.05.2021, відтак позов подано прокурором з пропуском строку позовної давності. 
		Враховуючи встановлені обставини справи, суд відхиляє як безпідставні доводи прокурора про те, що з вимогою про розірвання Інвестиційного договору та повернення спірних будівель територіальній громаді міста Києва позивачі можуть звернутись до суду протягом всього строку дії цього договору та тривання порушення прав позивачів з боку відповідачів. 
		Прокурор не навів та не довів поважності причин пропуску позовної давності у даній справі.
		Разом з цим, безпосередньо у поданому позові прокурор зазначив, що «з листа ГУ комунальної власності м. Києва від 18.08.2011 вбачається, що управління (позивач-2 у справі - примітка суду) знало про існуючі порушення права територіальної громади м. Києва вже у 2011 році». Зазначений лист наявний в матеріалах справи (а.с. 166-167 т. 1). 
		Крім того, на підставі рішення Київської міської ради (позивач-1) від 05.04.2012 № 430/7767 ПРАТ «Центрелеватормлинбуд» як власнику спірних будівель видано Державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯЖ №047159 від 08.10.2012) площею 0,1371 га на бульв. Тараса Шевченка/ вул. Михайла Коцюбинського, 34/13 (літ. Б,В), 34/15 (літ. А) у Шевченківському районі м. Києва, цільове призначення земельної ділянки - реконструкція, обслуговування та експлуатація нежитлових будинків) (а.с. 191 т. 2). 
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: 1) забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та 2) запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
		Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. 
		Враховуючи, що суд відмовляє у позові у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за встановлених обставин) не впливає на суть судового рішення.
		 
		Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що заявлені прокурором позовні вимоги не підлягають повністю.
		 
		Стосовно заходів забезпечення позову.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 Києва від 23.04.2021 заяву Першого заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову.
		Частиною 9 стаття 145 ГПК України встановлено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
		В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду, як це передбачено частиною 10 статті 145 ГПК України.
		Враховуючи наведені приписи ГПК України та ухвалення судом рішення у даній справі щодо повної відмови у задоволенні позову, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021, підлягають скасуванню.
		 
		Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
		Частиною 1   статті 124 ГПК України        визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті        ГПК України        передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
		Прокурор у позовній заяві зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до якого включено суми судового судового збору за подання позовної заяви, а також апеляційної та касаційної скарг у разі подальшого оскарження рішень суду.  
		Позивачі-1, 2 та відповідачі-1, 2 попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікують понести у зв`язку із розглядом справи, суду не подали. 
		Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до п. 2 ч. 1   ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи наведені приписи ст. 129 ГПК України та відмову у задоволенні позову повністю, судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову покладається на позивача. 
		Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 124, 129, 145, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
		 
		                                                         В И Р І Ш И В:
		 
		1. Відмовити у задоволенні позову повністю.
		 
		2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі № 910/8413/21.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2    ст. 241 ГПК України).
		Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями  253, 254, 256-259    ГПК України    з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17    Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
		 
		Повне рішення складено 14.12.2021.
		 
		Суддя                                                                                                      Гумега О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...