Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/18346/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2021.
Дата набрання законної сили: 08.12.2021
Номер судового провадження: 51-3291км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42014100100000469

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		іменем України
		08 грудня 2021 року
		м. Київ
		справа № 761/18346/15-к
		провадження № 51-3291км21
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		виправданого ОСОБА_6 ,
		захисника  ОСОБА_7 ,  
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року щодо 
		ОСОБА_6 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Красноярська Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		визнаного невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст.191 Кримінального кодексу України (далі  КК), та виправданого на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК). 
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2020 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст.191 КК, та виправдано його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався увчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
		Він, перебуваючи на посаді директора Державного інституту сімейної та молодіжної політики» (далі  Інститут), яка пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків та інших повноважень, передбачених законодавством, відповідно до п. 1 примітки дост. 364 КК будучи службовою особою, 24 червня 2011 року за адресою: вул.Ісаакяна, 18, м. Київ, у невстановлений час з метою поліпшення майнового стану інших осіб, діючи всупереч установленому порядку, без погодження з органом вищого рівня, видав накази про преміювання заступників директора Інституту ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , за якими було здійснено їх преміювання. На підставі виданих наказів останні отримали кошти від Інституту в сумі 3552 грн та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши матеріального збитку на вказану суму.
		Крім цього,  ОСОБА_6 , перебуваючи на зазначеній посаді, у період з 25 липня 2011 року по 20 листопада 2013 року за вищенаведеною адресою в невстановлений час, повторно, з метою поліпшення майнового стану інших осіб, діючи всупереч встановленому порядку, без погодження з органом вищого рівня видав накази про преміювання заступників директора Інституту ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , за якими було здійснено їх преміювання. На підставі виданих наказів останні отримали кошти від Інституту в загальній сумі 145496,33 грн та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши матеріального збитку на вказану суму.
		Київський апеляційний суд ухвалою від 18 травня 2021року зазначений вирок місцевого суду залишив без змін.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що суд апеляційної інстанції всупереч положенням ст. 23, ч. 3 ст. 404 КПК безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, які, на його думку, місцевий суд дослідив неповністю та з порушеннями, а також не вмотивував свого рішення належним чином. Крім цього, акцентує на проведенні апеляційного розгляду за відсутності потерпілого, що, на його переконання, порушує права потерпілої сторони. Також прокурор вважає, що апеляційний суд не дотримався правил ст. 94 КПК, оскільки не дав належної оцінки доказам у їх сукупності. Вказані порушення касатор відносить до істотних, які перешкодили апеляційному суду постановити законне й обґрунтоване судове рішення, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а отже, ухвала цього суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		Позиції учасників судового провадження
		В письмових запереченнях захисник ОСОБА_7 просив ухвалу апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, виправданий ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечили проти її задоволення.
		 
		Мотиви Суду
		За приписамист. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального тапроцесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту, і при перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить ізфактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
		Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Зі змісту ст. 370 КПК, де визначено вимоги стосовно законності, обґрунтованості тавмотивованості судового рішення, вбачається, що законним єрішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права здотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим єрішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		Ухвала апеляційного суду  це рішення вищого суду стосовно законності йобґрунтованості вироку, який перевіряється в апеляційному порядку, воно повинно відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законним іобґрунтованим.
		Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення вухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, зяких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Із приписів статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені вапеляційній скарзі, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, дати на них вичерпну відповідь.
		Під час перегляду вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 апеляційний суд зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався та вказав, що місцевий суд безпосередньо, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих сторонами обвинувачення та захисту доказів  зточки зору їх достатності та взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що, хоча докази за своїм змістом у розумінні статей 85, 86 КПК є належними і допустимими, однак вони як кожний окремо, так і в сукупності не підтверджують наявності складу кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 191 КК, які інкриміновані ОСОБА_6 .
		Спростовуючи доводи прокурора, викладені в його апеляційній скарзі, щодо дослідження доказів судом першої інстанції неповно або з порушеннями, апеляційний суд зазначив таке.
		У статтях 23, 357, 358, 359, 361 КПК закріплено приписи, на підставі яких суд апеляційної інстанції безпосередньо досліджує докази й отримує усні показання учасників кримінального провадження. Цей суд інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, установлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження подавали клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		При цьому повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду. Відмова узадоволенні клопотання щодо повторного дослідження доказів свідчить не про порушення кримінальногопроцесуального закону та неповноту дослідження доказів, апро відсутність аргументованих підтверджень необхідності цих дій. 
		Як установив суд апеляційної інстанції, зокрема з технічного звукозапису судового засідання, місцевий суд оголошував документи, надавав можливість сторонам обвинувачення та захисту як поставити питання допитаним під час судового розгляду свідкам, експертам, обвинуваченому, так і надавав оцінку кожному дослідженому доказу. Будь-яких зауважень з боку сторони обвинувачення чи сторони захисту щодо неправильності або неповноти дослідження доказів не надходило.
		Крім цього, апеляційний суд зауважив, що ні в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного розгляду прокурор, крім посилання на положення закону та загальних фраз про порушення судом під час ухвалення вироку вимог КПК, конкретно не зазначив, які саме докази були досліджені неповно, неправильно та з порушенням норм закону; який висновок суду, на його думку, є необґрунтованим або не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та у зв`язку з чим, а тому відмовив прокурору взадоволенні клопотання про повторне дослідження доказів.
		Враховуючи вищенаведене та послідовну практику Верховного Суду (справи №674/1488/16-к, №161/7265/16-к, № 653/1890/16-к, № 484/728/18, № 759/9974/18) колегія суддів уважає доводи прокурора про порушення принципу безпосередності дослідження доказів судом апеляційної інстанції безпідставними.
		Твердження прокурора про порушення апеляційним судом приписів 56, 58 КПК через проведення апеляційного розгляду за відсутності потерпілого колегія суддів вважає неспроможними з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов`язковою, апеляційний розгляд відкладається.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження від представника потерпілого (Інституту)  адвоката ОСОБА_12 на адресу апеляційного суду надійшли два клопотання про проведення апеляційного розгляду за її відсутності (т. 9, а.п. 140, 168).
		Згідно з журналом судового засідання від 18 травня 2021 року апеляційний суд поставив на обговорення питання про можливість здійснення апеляційного розгляду за відсутності представника потерпілого, яка була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, і прокурор проти цього не заперечував (т. 9, а.п. 177, 178).
		Водночас явка представника потерпілого в цьому провадженні не визнана обов`язковою.
		Отже, апеляційний суд не допустив порушень, провівши апеляційний розгляд за відсутності представника потерпілого.
		До того ж самий потерпілий не оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції з цих підстав, що додатково свідчить про необґрунтованість доводів прокурора про порушення прав потерпілої сторони.
		Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону,які би були безумовними підставами для скасування оскаржуваної ухвали та/або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, про що йдеться укасаційній скарзі прокурора, Верховний Суд не встановив.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції,  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною йоскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...