Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/278/20-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано судом: 13.12.2021. Зареєстровано: 15.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.12.2021.
Дата набрання законної сили: 07.12.2021
Номер судового провадження: К/9901/34121/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 грудня 2021 року 
		м. Київ
		справа №120/278/20-а
		адміністративне провадження № К/9901/34121/20  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
		суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
		за участю:
		секретаря судового засідання - Любачевської М. С.,
		позивач - не з`явився, 
		представника позивача - Назарова Р. Ю.,
		представника відповідача-1 - Бешлея І. В., 
		представника відповідача-2 - Грімової Г. М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, провадження в якій відкрито 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2020 (суддя - Альчук М. П.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020 (колегія суддів у складі: Сторчака В. Ю., Іваненко Т. В., Граб Л. С.),
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
		У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - відповідач-1, ГУНП у Вінницькій області), Національної поліції України (далі - відповідач-2, НП України), в якому просив визнати протиправними та скасувати накази про застосування до нього дисциплінарних стягнень, призначення на іншу посаду, про продовження строків проведення службового розслідування та поновити його на посаді.
		Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішень, які прийнято без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 08.07.2020 адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував пункти 1, 2 наказу НП  України від 20.01.2020 № 63 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП у Вінницькій області» про скасування пункту 2 наказу ГУНП у Вінницькій області від 24.12.2019 № 2158 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Гайсинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області» та застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади; визнав протиправним та скасував наказ ГУНП у Вінницькій області від 24.01.2020 № 16 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Гайсинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальника сектору кримінальної поліції та призначення начальником сектору кримінальної поліції Іллінецького відділення поліції Гайсинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області; поновив ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Гайсинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальника сектору кримінальної поліції. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді допустив до негайного виконання.
		Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що притягненню поліцейського до відповідальності передує проведення службового розслідування на підставі своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку. При цьому, суд звернув увагу на визначену Статутом можливість проведення відносно поліцейського одного службового розслідування. Можливість призначення нового службового розслідування передбачена лише у разі якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок. Також скарги на поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, не розглядаються, а долучаються до матеріалів службового розслідування. В контексті викладеного суд наголосив на тому, що застосуванню дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 передувало два службових розслідування. Разом з цим, суд не прийняв до уваги доводи позивача про порушення відповідачами вимог статті 14 Статуту в цій частині, за наявності різних підстав для проведення службового розслідування, а також значно ширшого колу питань, висвітлених у зверненні народного депутата України Кучера М. І . Безпідставними також суд вважав доводи позивача про недоведеність вини у вчинені дисциплінарного проступку.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені під час службових розслідувань, а також в ході судового розгляду справи обставини, показання учасників події, повністю підтверджують порушення позивачем службової дисципліни та вчинення дисциплінарного проступку, зокрема, перебування на чергуванні у цивільному одязі, а також не інформування керівництва та чергової частини ГУНП у Вінницькій області про подію.
		Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що висновком службового розслідування НП України від 11.01.2020, а також матеріалами справи, зокрема, характеристикою позивача, жодних обставин, які б обтяжували його відповідальність, не встановлено, до відповідальності під час роботи в органах національної поліції не притягувався, натомість його попередня поведінка була бездоганною, мав високі показники виконання повноважень на посаді. 
		На думку суду першої інстанції, оскаржуване рішення про звільнення позивача з посади не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки другим відповідачем не доведено чому застосоване ГУНП у Вінницькій області стягнення у вигляді догани недостатньо для досягнення мети, визначеної статтею 13 Дисциплінарного статуту, а висновки про негативну оцінку професійних та особистих якостей позивача, його кваліфікаційного рівня, не узгоджується з доказами про позитивну оцінку. Відсутність у рішенні, прийнятому за результатами службового розслідування, мотивів, з яких відповідач дійшов висновку про застосування стягнення у вигляді звільнення з посади, як одного з найсуворіших видів дисциплінарної відповідальності, слугує підставою для його судового оскарження та скасування. У свою чергу, це покладає на відповідача обов`язок обґрунтувати рішення в такий спосіб, щоб воно достатнім чином містило мотиви, на яких базується. У зв`язку з цим суд також не взяв до уваги посилання представника НП України на дискреційні повноваження кадрових комісії та керівника відповідача при оцінці обставин, встановлених службовим розслідуванням, та обранні виду дисциплінарного стягнення.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюване рішення не містить мотивів, з яких відповідач дійшов до висновку про неможливість подальшого проходження служби позивачем на посаді заступника начальника Гайсинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальника сектору кримінальної поліції, що є, на думку суду, підставою для скасування даного рішення і задоволення позовних вимог в цій частині. Крім того, суд зазначив, що наслідком даного рішення є також скасування наказу ГУНП у Вінницькій області про звільнення позивача з посади та призначення на іншу посаду як похідного, а також поновлення позивача на попередній посаді.
		Що стосується позовної вимоги про скасування наказу ГУНП у Вінницькій області від 26.11.2019 № 1670 «Про продовження строків проведення службового розслідування», то суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині та зазначив, що підставою для продовження строку проведення службового розслідування став відповідний рапорт голови дисциплінарної комісії від 22.11.2019. Загальний строк розслідування не перевищував строк, визначений статтею 16 Статуту. При цьому, суд не взяв до уваги посилання позивача на те, що рапорт був створений у процесі підготовки до участі у справі, оскільки рапорт наданий суду відповідачем у зв`язку із зміною позивачем позовних вимог.
		Позивач, не погодившись з рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2020 в частині мотивів суду, що слугували підставою для прийняття такого рішення, подав апеляційну скаргу в якій просив змінити мотивувальну частину рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2020, доповнивши її обставиною, викладеною в апеляційній скарзі, як підставою для визнання протиправним та скасування п. п. 1, 2 наказу НП України від 20.01.2020 № 63 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП у Вінницькій області» про скасування пункту 2 наказу ГУНП від 24.12.2019 № 2158 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Гайсинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області» та застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади.
		В свою чергу, відповідач-2, не погодившись із прийнятим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду, також звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу НП України задоволено. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2020 скасовано в частині задоволених позовних вимог. Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2020 залишено без змін.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції у вказаній частині та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд апеляційної інстанції, аналізуючи положення Дисциплінарного статуту виходив з того, що повноваження стосовно оцінки обставин, встановлених службовим розслідуванням, надання оцінки критеріям, які враховуються при обранні виду стягнення, тяжкості проступку та заподіяній шкоді, ставленню порушника до службових обов`язків, визнанню особою своєї вини в ході службового розслідування, рівень її кваліфікації тощо, є виключними дискреційними повноваженнями відповідної посадової особи, у даному випадку голови НП України, оскільки результатом реалізації таких повноважень є обрання одного з восьми можливих видів дисциплінарних стягнень. Враховуючи зазначене, суд переконаний, що застосування дисциплінарного стягнення, у том числі звільнення з посади в органах поліції, здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. 
		Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що службові розслідування призначені у різний час по абсолютно різним підставам; службові розслідування призначені та проведені за наказами керівників різних органів поліції; службові розслідування проведені різними органами поліції. Водночас суд звернув увагу на те, що правові положення Дисциплінарного статуту застосуються у випадку, якщо такі обставини виникають в одному органу поліції, керівнику якого відомо які службові розслідування відносно кого і по яким фактам/порушенням ним призначено. Отже, голова НП України, отримавши звернення, яке є підставою для призначення службового розслідування, уповноважений призначити таке розслідування. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що керівник вищого рівня не призначає службове розслідування лише у випадку надходження до нього скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського щодо якого вже є висновок службового розслідування. Водночас за умови, якщо у скарзі містяться відомості, які не були досліджені під час вже проведеного службового розслідування, керівник вищого рівня у будь-якому випадку зобов`язаний призначити службове розслідування, проведення якого доручити дисциплінарній комісії органу поліції вищого рівня. 
		Суд апеляційної інстанції також зазначив, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. По відношенню до позивача таким керівником є начальник ГУНП у Вінницькій області, яким призначено службове розслідування за фактом виявлення в інтернет-мережі статті про події, що сталися 14.10.2019 біля ставку «Галаїв». В той же час, голова НП України відносно позивача є керівником вищого рівня, до якого надійшла скарга, у тому числі з інших підстав ніж ті по яким ГУНП у Вінницькій області проводилось службове розслідування. Отже, у даному випадку правовідносини врегульовані спеціальними нормами, а саме пунктом 10 Розділу VI Порядку № 893 та частиною дев`ятою статті 14 Статуту, а не частиною восьмою статті 14 Дисциплінарного статуту, в якій йдеться про проведення службового розслідування та надходження скарги до одного й того ж самого органу поліції. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачав допущення жодних процедурних порушень НП України при прийнятті оскаржуваного наказу від 20.01.2020 № 63 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП у Вінницькій області» про скасування пункту 2 наказу ГУНП у Вінницькій області № 2158 від 24.12.2019 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Гайсинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області» та застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, а відтак дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
		У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій скаржник просить постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020 скасувати повністю, змінити рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2020, доповнивши його мотивувальну частину обставиною, викладеною в касаційній скарзі, як підставою  для визнання протиправним та скасування пунктів 1, 2 наказу НП України від 20.01.2020 № 63 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП у Вінницькій області» про скасування пункту 2 наказу ГУНП у Вінницькій області від 24.12.2019 №  2158 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Гайсинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області» та застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, в решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2020 залишити без змін.
		На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин частин 7-9 статті 14 Дисциплінарного статуту НП. Необхідність формування Верховним Судом єдиної правозастосовної практики з питань застосування частин 7-9 статті 14 Дисциплінарного статуту НП, на думку скаржника, забезпечить неупередженість та рівність всіх працівників поліції перед законом та унеможливить порушення гарантій, встановлених статтею 61 Конституції України щодо подвійного притягнення працівників поліції до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Скаржник вважає, що навіть якщо відповідні відомості щодо проведення службового розслідування ГУНП у Вінницькій області сталі відомі НП України вже під час проведення власного службового розслідування, після встановлення цих обставин, НП України мала діяти у відповідності до частини дев`ятої статті 14 Дисциплінарного статуту НП, тобто відмовити у розгляді звернення народного депутата України в частині, що стосувалася інформації (відомостей) щодо можливого вчинення позивачем дисциплінарних проступків 14.10.2019 поблизу ставка в селі Гранів і продовжити службове розслідування в іншій його частині, яка не стосувалася цих обставин.
		Крім того, скаржник зазначає, що під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції були ураховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.09.2018 у справі № 824/227/17-а, від 05.12.2018 у справі № 808/1089/17 та від 07.03.2019 у справі № 819/736/18, в яких містилися висновки щодо застосування положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №  3460-IV. В той час, як до нього були застосовані положення Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII. З огляду на викладене, уважає, що указані висновки не можуть бути застосовані у цій справі.
		Позиція інших учасників справи
		НП України у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		ГУНП у Вінницькій області своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалося.
		Рух касаційної скарги
		11.12.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи №  120/278/20-а.
		Ухвалою Верховного Суду від 28.12.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020.
		Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2021 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у судовому засіданні на 07.12.2021 о 14 год 00 хв.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		ОСОБА_1 знаходиться на службі в органах поліції та з 07.10.2019 займав посаду заступника начальника Гайсинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальника сектору кримінальної поліції.
		Наказом ГУНП у Вінницькій області від 28.10.2019 № 1527, на підставі публікації 25.10.2019 на Інтернет сторінці інформаційного видання «Na Парижі» під заголовком «Відпочинок біля ставка на Вінниччині закінчився гучним інцидентом за участю місцевого голови сільради та одного з керівників поліції», призначено службове розслідування.
		Відповідно до наказу ГУНП у Вінницькій області від 26.11.2019 № 1670 термін проведення службового розслідування продовжений до 25.12.2019.
		Наказом ГУНП у Вінницькій області від 24.12.2019 № 2158 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Гайсинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області» відносно позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
		Підставою для прийняття вказаного рішення став висновок службового розслідування від 24.12.2019, яким встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про національну поліцію», Дисциплінарного статуту НП України, Правил етичної поведінки поліцейських, Інструкцій з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) НП України, з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) НП України, внаслідок не інформування позивачем керівництва та чергової частини ГУНП у Вінницькій області про подію, а також перебування на добовому чергуванні в якості відповідального від керівництва у цивільному одязі.
		Одночасно, відповідно до наказу НП України від 23.12.2019 № 1331 призначено службове розслідування щодо можливих неправомірних дій окремих працівників Гайсинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області.
		Підставою для прийняття вказаного наказу слугувало надходження депутатського звернення народного депутата України Кучера М. І. від 13.11.2019 щодо перешкоджання здійсненню місцевого самоврядування на території Семиріцької та Михайлівської сільських рад Гайсинського району Вінницької області в питанні добровільного об`єднання територіальних громад, зокрема ОСОБА_1 та його батьком Гранівським сільським головою Боднюком В. М .
		Наказом НП України від 20.01.2020 № 63 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП у Вінницькій області» скасовано пункт 2 наказу ГУНП у Вінницькій області від 24.12.2019 № 2158 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, у зв`язку із невідповідністю застосованого стягнення ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку.
		Пунктом 2 цього ж наказу відносно позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади.
		На виконання наказу НП України від 20.01.2020 № 63, наказом ГУНП у Вінницькій області від 24.01.2020 № 16 о/с позивача звільнено з посади заступника начальника Гайсинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальника сектору кримінальної поліції та призначено начальником сектору кримінальної поліції Іллінецького відділення поліції Гайсинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області.
		Позивач, не погодившись зі звільненням з посади заступника начальника Гайсинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області - начальника сектору кримінальної поліції, звернувся до суду з цим позовом. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає  Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №  580-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до вимог статті 1 цього Закону Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		Статтею 3 Закону № 580-VIII визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
		Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 580-VIII поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського.
		Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
		Частинами першою та другою статті 19 Закону № 580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. 
		Пунктами 8, 14 частини першої статті 22 Закону № 580-VIII передбачено, що керівник поліції: скасовує повністю чи в окремій частині акти територіальних органів поліції; приймає у визначеному порядку рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських.
		Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VIII).
		Відповідно до частини першої статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки». 
		Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження, визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут НП; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту НП службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
		Статтею 11 Дисциплінарного статуту НП передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
		Статтею 12 Дисциплінарного статуту НП визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
		Приписами статті 13 Дисциплінарного статуту НП передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. 
		Частинами першою, другою, третьою статті 14 Дисциплінарного статуту НП передбачено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
		Відповідно до частини четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту НП підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
		Згідно з частинами сьомою, восьмою, дев`ятою статті 14 Дисциплінарного статуту НП у разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування. У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, така скарга долучається до матеріалів службового розслідування. У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких є висновок дисциплінарної комісії, такі скарги не розглядаються, якщо не містять інформації, яка не була досліджена під час проведення службового розслідування. Про відмову у розгляді скарги заявник інформується у десятиденний строк.
		Частиною десятою статті 14 Дисциплінарного статуту НП передбачено, що порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
		Згідно з частиною четвертою статті 16 Дисциплінарного статуту НП службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
		Відповідно до частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту НП під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
		Згідно з частинами сьомою, восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту НП у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
		Частинами третьою та восьмою статті 20 Дисциплінарного статуту НП передбачено, що керівник Національної поліції України уповноважений застосовувати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, до всіх поліцейських. Протягом двох місяців з дня підписання наказу про застосування дисциплінарного стягнення прямий керівник посадової особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, має право його скасувати, пом`якшити або застосувати суворіше дисциплінарне стягнення, якщо встановить невідповідність такого стягнення ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та вини.
		Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначаються Порядком проведення службових розслідувань, затвердженим наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок № 893; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
		Згідно із пунктом 1 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
		Пунктом 2 розділу VI Порядку № 893 встановлено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
		Відповідно до пункту 7 розділу VI Порядку № 893 висновок службового розслідування підписують голова, заступник голови та члени дисциплінарної комісії.
		Згідно із пунктом 9 розділу VІ Порядку № 893 висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника.
		Пунктом 10 Розділу VI Порядку № 893 встановлено, що у разі надходження до керівника органу поліції вищого рівня скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо якого є висновок службового розслідування, якщо в ній містяться відомості, які не були досліджені під час проведення службового розслідування, чи безпосереднього виявлення таких відомостей уповноважений керівник органу поліції вищого рівня призначає нове службове розслідування за такими відомостями, проведення якого доручається дисциплінарній комісії органу поліції вищого рівня.
		Відповідно до пункту 4 Розділу VIІІ Порядку № 893 засвідчені копії висновків службових розслідувань, проведених за фактами, передбаченими абзацами другим, третім, п`ятим, шостим, одинадцятим пункту 2 розділу II цього Порядку, підрозділами кадрового забезпечення територіальних органів поліції, закладів та установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, та наказів про застосування до поліцейських дисциплінарних стягнень (за наявності) в п`ятиденний строк після затвердження надсилаються до Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України для вивчення та узагальнення.
		За результатами вивчення висновків службових розслідувань та наказів про застосування до поліцейських дисциплінарних стягнень Департаментом кадрового забезпечення Національної поліції України за наявності відповідних підстав готуються пропозиції керівникові Національної поліції України щодо скасування або пом`якшення накладеного дисциплінарного стягнення чи застосування суворішого дисциплінарного стягнення.  
		Згідно з пунктом 4 розділу XIІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України  від 16.02.2018 № 111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 за № 371/31823 (далі - Інструкція № 111; яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейські чергової служби органів (підрозділів) поліції та поліцейські, залучені до складу нарядів поліції, повинні нести службу у визначеному однострої, мати при собі службове посвідчення та спеціальний жетон.
		Пунктом 2 розділу XIV Інструкції № 111 передбачено, що негайно, після надходження до підрозділу поліції заяв та повідомлень про резонансні кримінальні правопорушення чи надзвичайні події, начальник ТВП здійснює попереднє інформування телефоном начальника ГУНП та контролює подальше інформування чергової служби ГУНП. Начальник ГУНП про обставини вчинення правопорушення або події негайно телефоном доповідає Голові Національної поліції України та контролює подальше інформування чергової частини НПУ.
		Відповідно до пункту 5 розділу IV Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2017 № 440, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.06.2017 за № 750/30618 (далі - Інструкція № 440; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для ефективності здійснення цілодобового контролю за забезпеченням захисту прав громадян, правопорядку та протидії злочинності, подальшого вдосконалення управлінської діяльності в територіальних підрозділах поліції призначається відповідальний. Відповідальний по територіальному підрозділу поліції заступає на добове чергування в єдиному однострої з табельною вогнепальною зброєю.
		Пунктом 3 розділу 5 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179 (далі - Правила № 1179) передбачено, що керівник органу (підрозділу) поліції повинен: бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, визначених цими Правилами, а також вимагати їх дотримання від підлеглих; відповідати за віддані (видані) розпорядження (доручення) і накази, наслідки їх реалізації, відповідність їх законодавству України; об`єктивно оцінювати виконання службових обов`язків підлеглими, а в разі порушення норм законодавства України або недотримання вимог цих Правил - ініціювати притягнення їх до відповідальності згідно із законодавством України; заохочувати етичну поведінку; запобігати виникненню конфлікту інтересів у діяльності підлеглих, а в разі виникнення - сприяти його оперативному вирішенню.
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Зі змісту ухвали Верховного Суду від 28.12.2020 встановлено, що провадження у цій справі відкрито з підстав, визначених пунктами 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 КАС України).
		Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
		Європейський суд з прав людини зазначив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 12.01.2012 у справі «Горовенки та Бугара проти України» (заяви № 36146/05 та № 42418/05) пункт 38). 
		В контексті спірних правовідносин, Суд вважає за доцільне наголосити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення службової дисципліни.
		Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо.
		Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
		Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01.04.2020 у справі № 806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18, від 28.10.2021 у справі № 520/1578/2020 і Суд не вбачає підстав для відступу від такої позиції.
		Суд першої інстанції при розгляді зазначеної адміністративної справи виходив з того, що встановлені під час службових розслідувань, а також в ході судового розгляду справи, обставини, показання учасників події, повністю підтверджують порушення позивачем службової дисципліни та вчинення дисциплінарного проступку, зокрема, перебування на чергуванні у цивільному одязі, а також не інформування керівництва та чергової частини ГУНП у Вінницькій області про подію. 
		Тобто, факт скоєння позивачем дисциплінарного проступку підтверджується матеріалами справи.
		При цьому, суд першої інстанції помилково не взяв до уваги посилання представника НП України на дискреційні повноваження кадрової комісії та керівника відповідача при оцінці обставин, встановлених службовим розслідуванням, та обранні виду дисциплінарного стягнення.
		Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що повноваження стосовно оцінки обставин, встановлених службовим розслідуванням, надання оцінки критеріям, які враховуються при обранні виду стягнення, тяжкості проступку та заподіяній шкоді, ставленню порушника до службових обов`язків, визнанню особою своєї вини в ході службового розслідування, рівень її кваліфікації тощо, є виключними дискреційними повноваженнями відповідної посадової особи, у даному випадку голови НП України, оскільки результатом реалізації таких повноважень є обрання одного з восьми можливих видів дисциплінарних стягнень.
		Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначає, що дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.
		Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
		Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.
		У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» №  30985/96).
		Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин. 
		Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
		Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
		Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
		Отже, вибір одного із видів дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень органу, що має право приймати рішення за результатами розгляду дисциплінарного провадження.  
		Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що застосування дисциплінарного стягнення, у тому числі звільнення з посади в органах поліції, здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
		Щодо доводів скаржника про безпідставність посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.09.2018 у справі №  824/227/17-а, від 05.12.2018 у справі № 808/1089/17, від 07.03.2019 у справі №  819/736/18 з тих підстав, що така практика стосується порядку застосування положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, а отже не стосується спірних правовідносин, Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції послався у своєму рішенні на зазначені висновки Верховного Суду лише надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції щодо дискреційних повноважень керівника НП України, а не щодо застосування до спірних правовідносин положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV.
		Крім того, заявником касаційної скарги, своєю чергою, не обґрунтовано достатньою мірою необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21.09.2018 у справі №  824/227/17-а, від 05.12.2018 у справі № 808/1089/17, від 07.03.2019 у справі №  819/736/18 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		Також, аналізуючи вищенаведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що притягненню поліцейського до відповідальності передує проведення службового розслідування на підставі своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку.
		Суд першої інстанції звернув увагу на те, що застосуванню до позивача дисциплінарного стягнення передувало два службових розслідування при визначеній Дисциплінарним статутом НП можливості проведення відносно поліцейського одного службового розслідування.  
		Проте, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції не врахував, що службові розслідування призначені у різний час по різним підставам; службові розслідування призначені та проведені за наказами керівників різних органів поліції; службові розслідування проведені різними органами поліції. 
		При цьому, суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на те, що положення статті 14 Дисциплінарного статуту НП застосовуються у випадку, якщо такі обставини виникають в одному органу поліції, керівнику якого відомо які службові розслідування відносно кого і по яким фактам/порушенням ним призначено.
		Крім того, розділ VIII Порядку № 893 врегульовує облік та узагальнення результатів саме проведених службових розслідувань (не розпочатих), та встановлює, що за результатами вивчення висновків службових розслідувань та наказів про застосування до поліцейських дисциплінарних стягнень Департаментом кадрового забезпечення Національної поліції України за наявності відповідних підстав готуються пропозиції керівникові Національної поліції України щодо скасування або пом`якшення накладеного дисциплінарного стягнення чи застосування суворішого дисциплінарного стягнення. 
		З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що голова НП України, отримавши звернення, яке є підставою для призначення службового розслідування, уповноважений призначити таке розслідування.
		Також суд апеляційної інстанції, аналізуючи положення пункту 10 Розділу VI Порядку № 893, який прямо кореспондується з частиною дев`ятою статті 14 Дисциплінарного статуту НП, дійшов правильного висновку, що керівник вищого рівня не призначає службове розслідування лише у випадку надходження до нього скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського щодо якого вже є висновок службового розслідування. Водночас за умови, якщо у скарзі містяться відомості, які не були досліджені під час вже проведеного службового розслідування, керівник вищого рівня у будь-якому випадку зобов`язаний призначити службове розслідування, проведення якого доручити дисциплінарній комісії органу поліції вищого рівня.
		Згідно з частиною четвертою статті 16 Дисциплінарного статуту НП службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.
		Суд апеляційної інстанції встановив, що висновок службового розслідування ГУНП у Вінницькій області затверджений 24.12.2019. Водночас депутатське звернення народного депутата України Кучера М. І. про наявність конфлікту інтересів в діях/бездіяльності позивача, що і стало підставою для призначення головою НП України службового розслідування, надійшли до НП України вперше 03.12.2019 (строк розгляду продовжено) та повторно 21.12.2020.
		За результатами попередньої перевірки фактів, що викладені у депутатському зверненні, головою НП України 23.12.2019 прийнято рішення про призначення службового розслідування та доручено його проведення дисциплінарній комісії органу поліції вищого рівня.
		Тобто, станом на 23.12.2019 - дата видання наказу НП України про призначення службового розслідування, висновку службового розслідування ГУНП у Вінницькій області об`єктивно не існувало, оскільки він затверджений лише 24.12.2019.
		Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вказані обставини відповідають положенням пункту 10 Розділу VI Порядку № 893 та частині дев`ятій статті 14 Дисциплінарного статуту НП, що виключає ознаки протиправності в діях НП  України.
		Частиною восьмою статті 14 Дисциплінарного статуту НП встановлено, що у разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, така скарга долучається до матеріалів службового розслідування.
		Частиною третьою статті 14 Дисциплінарного статуту НП встановлено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
		Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що по відношенню до позивача таким керівником є начальник ГУНП у Вінницькій області, яким призначено службове розслідування за фактом виявлення в інтернет-мережі статті про події, що сталися 14.10.2019 біля ставку «Галаїв». В той же час, голова НП України відносно позивача є керівником вищого рівня, до якого надійшла скарга, у тому числі з інших підстав ніж ті  по яким ГУНП у Вінницькій області проводилось службове розслідування.
		З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у даному випадку правовідносини врегульовані спеціальними нормами, а саме: пунктом 10 Розділу VI Порядку № 893 та частиною дев`ятою статті 14 Дисциплінарного статуту НП, а не частиною восьмою статті 14 Дисциплінарного статуту НП, в якій йдеться про проведення службового розслідування та надходження скарги до одного й того ж самого органу поліції.
		Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність процедурних порушень НП України при прийнятті наказу від 20.01.2020 №  63 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП у Вінницькій області» про скасування пункту 2 наказу ГУНП у Вінницькій області від 24.12.2019 № 2158 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Гайсинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області» та застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади.
		Отже, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції здійснено правильне тлумачення положень статті 14 Дисциплінарного статуту НП, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, у зв`язку з чим підстави для скасування чи зміни його постанови відсутні.
		Підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що положення частин сьомої, восьмої, дев`ятої статті 14 Дисциплінарного Статуту НП застосовуються у випадку, якщо такі обставини виникають в одному органу поліції, керівнику якого відомо які службові розслідування відносно кого і по яким фактам/порушенням ним призначено.
		При цьому, частина дев`ята статті 14 Дисциплінарного статуту НП кореспондується з пунктом 10 Розділу VI Порядку № 893, яким встановлено, що у разі надходження до керівника органу поліції вищого рівня скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо якого є висновок службового розслідування, якщо в ній містяться відомості, які не були досліджені під час проведення службового розслідування, чи безпосереднього виявлення таких відомостей уповноважений керівник органу поліції вищого рівня призначає нове службове розслідування за такими відомостями, проведення якого доручається дисциплінарній комісії органу поліції вищого рівня.
		З наведеного прямо висновується, що керівник вищого рівня не призначає службове розслідування лише у випадку надходження до нього скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського щодо якого вже є висновок службового розслідування. Водночас за умови, якщо у скарзі містяться відомості, які не були досліджені під час вже проведеного службового розслідування, керівник вищого рівня у будь-якому випадку зобов`язаний призначити службове розслідування, проведення якого доручити дисциплінарній комісії органу поліції вищого рівня.
		Наведене свідчить про безпідставність доводів скаржника про те, що призначення та проведення декількох службових розслідувань стосовно одного і того ж факту порушення поліцейським службової дисципліни може привести до повторного притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності за одне і те саме порушення, оскільки у даному випадку службові розслідування були призначені у різний час по різним підставам, за наказами керівників різних органів поліції та проведені різними органами поліції.
		Що стосується вимог касаційної скарги про зміну рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2020, а саме: доповнення його мотивувальної частини обставиною, викладеною в касаційній скарзі, як підставою для визнання протиправним та скасування пунктів 1, 2 наказу НП України від 20.01.2020 № 63 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП у Вінницькій області» про скасування пункту 2 наказу ГУНП у Вінницькій області від 24.12.2019 №  2158 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Гайсинського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області» та застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, та залишення без змін в решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2020, Верховний Суд зазначає, що в результаті його перегляду в апеляційному порядку постановою апеляційного суду зазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасовано, а тому підстави для його перегляду Верховним Судом як судом касаційної інстанції в адміністративних справах у порядку, визначеному главою 2 розділу ІІІ чинної редакції КАС України, відсутні.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
		Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
		 
		СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук   Н.М. Мартинюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...