Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 473/4273/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.12.2021. Зареєстровано: 15.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2021.
Дата набрання законної сили: 23.03.2023
Номер судового провадження: 2/473/1078/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                   
		                                    Справа № 473/4273/21
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		"14" грудня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді - Ротар М.М., при секретарі судового засідання - Пащенко Ю.В.
		 
		За участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального закладу дошкільної освіти комбінованого типу №4 «Золотий ключик» про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи 
		 
		встановив
		 
		16 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 , яка працює на посаді бухгалтера звернулася до суду з позовною заявою до відповідача - комунального закладу дошкільної освіти комбінованого типу №4 «Золотий ключик» - про визнання незаконним наказу №46-К від 08 листопада 2021 року про відсторонення від роботи, який виданий після вручення повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти «COVID-19».
		В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що ні в її посадовій інструкції чи в будь-якому іншому документі, підписаному між сторонами, зобов`язання про здійснення такого щеплення немає. Крім того, у зв`язку з виданням відповідачем оспорюваного наказу, позивача позбавлено права на працю, а тому з огляду на вищевикладене такий наказ є незаконним.
		 З підстав порушення вимогстатті 43 Конституції України, статей2,21,147 Кодексу законів про працю України, позивач просила суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 46-К від 08.11.2021 в частині відсторонення її від роботи.
		   Ухвалою суду від 17 листопада 2021 року відкрито провадження в цивільній справі, яку призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
		 В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги. 
		Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, зазначила, що дії відповідача з приводу відсторонення позивача від посади повіністю відповідають вимогам діючого законодавства. 
		Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. 
		В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у трудових відносинах, наказом директора Комунального закладу дошкільної освіти комбінованого типу № 4 «Золотий ключик» №46-К від 08.11.2021 року позивача ОСОБА_1 бухгалтера, було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від «COVID-19». 
		Виданню вказаного наказу передувало винесення позивачу ОСОБА_1 повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти «COVID-19» і правовими підставами зазначено ст. 46 КЗпП України, ч.2 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказ Міністерства охорони здоров`я №2153 від 04.10.2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», п. 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». 
		   Відповідно достатті 1 КонституціїУкраїна Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
		Статтею 43 Конституціїкожному гарантованоправо напрацю,що включаєможливість зароблятисобі нажиття працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Трудові відносини в Україні врегульованіКЗпП України(ст. 1). Статтею21КЗпП Українипроголошена рівність трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема обмеження прав працівників в тому числі залежно від стану їхнього здоров`я.
		Статтею 46 Кодексу встановлено, що відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;в інших випадках, передбачених законодавством.
		Таким чином, перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений статтею 46 Кодексу, не є виключним; положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України.
		Згідно з частинами першою, другоюстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на яку відповідач посилається в наказі як на підставу відсторонення позивачки від роботи, профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
		Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щепленьу порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
		Отже, статтею 12 Закону до обов`язкових віднесено щеплення лише проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця та туберкульозу; щеплення від респіраторної хвороби COVID-19за статтею 12 Закону не є обов`язковим. Нормами цієї статті також передбачено запровадженні інших обов`язкових щеплень,проте виключно в порядку, встановленому законом.
		Частинами третьою, четвертою статті 12 Закону встановлено, що в разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.
		Отже ухвалення рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень на відповідних територіяхвіднесено до виключної компетенції головного державного санітарного лікаря України, головного державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим, а також головних державних санітарних лікарів областей, міст Києва та Севастополя та за умови наявності відповідних епідемічних показань.
		 Порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у тій же самійстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року N 1645-IIIу частині шостій, де зазначено, якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
		 Іншого порядку відмови від обов`язкових профілактичних щеплень ані цей, ані будь-який інший закон не містять. Не містить цей закон і іншої підстави для встановлення юридичного факту відмови особи від обов`язкових профілактичних щеплень, а ніж відібране лікарем письмове підтвердження особи від вакцинації або акт, складений лікарем у присутності свідків, про відмову скласти особою таке письмове підтвердження.
		Пунктом 41 - 6постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу (даліПостанова КМУ), передбачено відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначено переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
		Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженийнаказом Міністерстваохорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153(даліНаказ МОЗ). Пунктом 3 Наказу МОЗ до переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 віднесено працівників закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
		Право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантованестаттею 43 Конституції, включено дорозділу ІІ Конституціїіналежить до основних прав і свобод людини та громадянина.
		Пунктом 1статті 92 Конституціївстановлено, щоправа і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.
		В даній справі, суд вважає, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1статті 92 Конституціїтаке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ.
		Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламентВерховна Рада України (ст. 76 Конституції).
		Відповідно до пункту 2статті 116 КонституціїКабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянами,втім цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.
		Частинами другою, третьою, шостоюстатті 10 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України; якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечитьКонституції України, суд не застосовує цей закон чи інший правовий акт, а застосовує нормиКонституції Українияк норми прямої дії,
		Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови КМУ та в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1статті 92 Конституціїта статті 12 Закону, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, суд доходить висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ та необхідність вирішення спору на підставі норм статей43,92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.
		За таких обставин, вимоги позивачки про визнання незаконним і скасування наказу відповідача від 08.11.2021 № 46-К, в частині відсторонення позивачки від роботи без збереження заробітної плати, підлягають задоволенню.
		Керуючись статтями 81,133,141,258,259,263-265,355 ЦПК України, суд
		 
		ухвалив
		Позов задовольнити.
		Визнати незаконним і скасувати наказ Комунального закладу дошкільної освіти комбінованого типу №4 «Золотий ключик» від 08.11.2021 № 46 - К, в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати.
		Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів від дня його проголошення.
		Повний текст рішення виготовлено 15 грудня 2021 року.
		 
		 
		 
		Суддя М.М. Ротар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...