Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 455/1255/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2021.
Дата набрання законної сили: 09.12.2021
Номер судового провадження: 51-3706км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017140000000582

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 грудня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 455/1255/20
		провадження № 51-3706км21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
		 
		головуюча  ОСОБА_1 ,
		судді:   ОСОБА_2 ,
		ОСОБА_3 , 
		 
		секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
		 
		учасники судового провадження:
		прокурор   ОСОБА_5 , 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) адвоката ОСОБА_6 на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 04 березня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140000000582, стосовно 
		 
		ОСОБА_7 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає в АДРЕСА_1 ,
		 
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.286 Кримінального кодексу України (далі  КК України).
		 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі представник цивільного відповідача МТСБУ  адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягало в незастосуванні судами закону, який підлягав застосуванню, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі  Суд) про скасування вказаних судових рішень у частині задоволення цивільного позову та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
		Обґрунтовуючи свої вимоги, адвокат вказує на те, що судами ухвалено рішення з порушенням вимог статей 9, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі  Закон), оскільки стягнуто з МТСБУ на користь позивачки 279 960, 00 грн, які перевищують страхову суму на 79960, 00 грн.
		Стверджує, що в матеріалах провадження відсутні будь-які дані про те, що діти померлої ОСОБА_8 були на її повному утриманні або одержували від неї допомогу, яка була для них основним джерелом засобів для існування, а до заяви про виплату страхового відшкодування не були долучені всі необхідні документи, передбачені підпунктом «е» пункту 35.2 ст.35 Закону.
		Вказує, що відповідно до положень п. 27.2 ст.27 Закону загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного потерпілого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, що становить 115 200,00 грн, яке повинно бути відшкодоване всім утриманцям потерпілої рівними частинами, однак судами безпідставно стягнуто з МТСБУ вказану суму кожному утриманцю потерпілої, що є перевищенням страхової суми.
		Водночас зазначає, що син померлої ОСОБА_8 є інвалідом, і йому гарантовано право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму згідно із Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», а донька є ученицею гімназії-інтернату, навчання в якій передбачає її утримання за рахунок держави.
		Також вказує, що до позовної заяви не було долучено страховий сертифікат «Зелена карта» і в рішеннях судів відсутня будь-яка інформація про вказаний сертифікат, тому при ухваленні рішення про стягнення моральної шкоди суди не врахували положення ст.41 Закону.
		Крім того, зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням вимог ч.2 ст. 1200 Цивільного кодексу України, підпункту «е» пункту 35.2 ст.35 Закону, ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.2 ч.2 ст.43 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». 
		 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 04 березня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 5 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		Цивільний позов ОСОБА_9 , що діє в інтересах, та як законний представник малолітніх ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до ОСОБА_7 , МТСБУ про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 100000, 00 грн. 
		Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 , що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_10 , моральну шкоду в розмірі 100000, 00 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_11 , моральну шкоду в розмірі 100 000, 00 грн.
		Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 12800, 00 грн.
		Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_9 , що діє в інтересах малолітньої  ОСОБА_10 , моральну шкоду в розмірі 12 800, 00 грн.
		Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_9 , що діє в інтересах малолітнього  ОСОБА_11 , моральну шкоду в розмірі 12 800, 00 грн.
		Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_9 , що діє в інтересах малолітньої  ОСОБА_10 , страхове відшкодування в розмірі 115 200, 00 грн.
		Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_9 , що діє в інтересах малолітнього  ОСОБА_11 , страхове відшкодування в розмірі 115200, 00 грн.
		Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_9 11160, 00 грн відшкодувань витрат на поховання. У задоволенні решти вимог цивільного позову відмовлено.
		Вирішено питання судових витрат та долю речових доказів.
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 04 березня 2021 року стосовно ОСОБА_7 залишено без зміни, апеляційну скаргу представника відповідача МТСБУ - без задоволення.
		 
		ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 15 липня 2017 року приблизно о 23:50, керуючи автомобілем «Volkswagen Golf», реєстраційний номер Республіки Польща   НОМЕР_1 , в якому перевозив пасажирів ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , рухаючись автодорогою «Львів-Самбір-Ужгород», що на вулиці Савицького в с. Бачина Старосамбірського району Львівської області, в напрямку до м. Ужгород при проїзді її ділянки в районі 87 км + 800 м, що поблизу будинку № 16, грубо порушив правила дорожнього руху, які виразилися в тому, що він під час проходження лівостороннього повороту по напрямку його руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості для руху не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перевищив максимально допустиму в населеному пункті швидкість 60 км/год, не дотримався безпечного бокового інтервалу до правої межі проїзної частини дороги, внаслідок чого на ділянці дороги із заокругленням ліворуч по ходу його руху, без причин технічного характеру втратив керованість над автомобілем, і як наслідок, виїхав за межі проїзної частини автодороги на праве по напрямку його руху узбіччя дороги, після чого з`їхав за межі вказаного узбіччя дороги та перекинувся.
		У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці події, а ОСОБА_12 від отриманих тілесних ушкоджень помер у приміщенні Старосамбірської ЦРЛ.
		У вказаній дорожній обстановці водій ОСОБА_7 грубо порушив вимоги р.1 п. 1.2, п. 1.5, п. 1.10 (в частині визначення термінів «дорожні умови», «дорожня обстановка», «безпечна швидкість», «видимість у напрямку руху», небезпека для руху», «проїзна частина»); р. 2 п. 2.3. (б), (д), р. 10 п. 10.1, р.12 п. 12.1, п. 12.4, п. 12.9 (б) та р. 13 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що стало причиною та умовою настання події дорожньо-транспортної пригоди.
		Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 3 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційної скарги, посилаючись на необґрунтованість її доводів та просив залишити судові рішення без зміни.
		Представник цивільного відповідача МТСБУ - адвокат ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду касаційної скарги. Неприбуття в судове засідання не перешкоджає розгляду. Клопотань про відкладення розгляду на іншу дату не надходило.
		На касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 надійшло заперечення представника потерпілої, цивільного позивача ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_13 про відмову в задоволенні касаційної скарги представника цивільного відповідача МТСБУ.
		Також адвокат ОСОБА_13 надіслав клопотання про розгляд касаційної скарги без його участі та участі цивільного позивача. 
		Від засудженого ОСОБА_7 також надійшла заява про розгляд касаційної скарги без його участі.
		 
		Мотиви Суду
		Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Положенням ст. 413 КПК України передбачено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
		Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
		 
		Щодо страхового відшкодування 
		Посилання адвоката на те, що судами ухвалено рішення з порушенням вимог статей 9, 22 Закону, оскільки стягнуто з МТСБУ на користь позивачки 279 960, 00 грн, які перевищують страхову суму на 79 960, 00 грн, є неспроможними.
		Так, матеріальна відповідальність власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» від 01 липня 2004 року .
		Статтею 9 Закону передбачено, що розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
		Положеннями статті 22 Закону передбачено, що у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, на момент дорожньо-транспортної пригоди керував та користувався транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , зі згоди володільця автомобіля - загиблої ОСОБА_8 . Вказаний автомобіль був зареєстрований в іншій країні, щодо якого був виданий страховий сертифікат «Зелена карта», який діяв на день дорожньо-транспортної пригоди, тому відшкодування шкоди здійснює МТСБУ. 
		Відповідно до ст. 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначеним Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
		Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, стягнув на користь цивільного позивача з МТСБУ 279 960, 00 грн страхової суми, з яких по 12800, 00 грн на користь ОСОБА_9 , малолітніх ОСОБА_10 та ОСОБА_11 моральної шкоди та по 115200, 00 грн на користь малолітніх ОСОБА_10 та ОСОБА_11 страхового відшкодування, а також 11160, 00 грн відшкодувань витрат на поховання на користь ОСОБА_9 .
		МТСБУ, вказуючи про перевищення вказаної страхової суми, не надало судам доказів того, що загальна страхова сума відповідно до умов договору по сертифікату «Зелена карта», укладеного ОСОБА_8 з метою страхування цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу, становила 200000 грн загально. Посилання представника цивільного відповідача на розпорядження Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № 3470 від 29 грудня 2015 року, в якому на дату дорожньо-транспортної пригоди, яка розглядалася судами, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих становив 200000 грн на одного потерпілого, є необґрунтованим, оскільки між Страховиком та Страхувальником були договірні відносини, а посилання на вказане розпорядження є втручанням ці відносини, а також не відповідає вимогам Закону. Водночас у Законі зазначені лише мінімальні межі страхових виплат, тому, постановляючи рішення про стягнення вказаної страхової суми на користь цивільного позивача, суди діяли в межах Закону, з чим погоджується суд касаційної інстанції. 
		Так, відповідно до положень п. 27.2 ст. 27 Закону, Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону,  МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
		Статтею 1200 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
		Як установлено судами, на момент дорожньо-транспортної пригоди після смерті ОСОБА_8 залишилось двоє малолітніх дітей - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких визнано потерпілими, та матір ОСОБА_9 пенсійного віку, яку також визнано потерпілою та законним представником малолітніх потерпілих. Потерпіла заявила цивільний позов до МТСБУ про виплату страхового відшкодування. 
		Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, призначаючи страхове відшкодування, врахував положення п. 27.2 ст. 27 Закону та те, що Законом «Про держаний бюджет України на 2017 рік» було встановлено мінімальний розмір заробітної плати у місячному розмірі 3200 грн, визначив розмір страхового відшкодування за шкоду заподіяну смертю потерпілої внаслідок ДТП з розрахунку 36 х 3200 грн, що дорівнює 115200, 00 грн тастягнув з МТСБУ вказану суму кожній дитині померлої ОСОБА_8 , оскільки вони є малолітніми і перебували на утриманні потерпілої на день її смерті. 
		Таким чином, суди правильно вирішили питання про стягнення з МТСБУ на користь дітей потерпілої страхового відшкодування у розмірі 115200, 00 грн кожному, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
		Твердження представника цивільного відповідача про те, що вказаний розмір страхового відшкодування утриманцям одного потерпілого повинен бути відшкодованим всім утриманцям потерпілої рівними частинами, не відповідає вимогам п. 27.2 ст. 27 Закону та ст.1200 ЦК України .
		Що стосується доводів касаційної скарги представника відповідача про те, що в матеріалах провадження відсутні будь-які дані про те, що діти померлої ОСОБА_8 були на її повному утриманні або одержували від неї допомогу, яка була для них основним джерелом засобів для існування, а до заяви про виплату страхового відшкодування не були долучені всі необхідні документи, передбачені підпункту «е» пункту 35.2 ст.35 Закону, є безпідставними.
		Згідно зі ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (з послідуючими змінами), батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. 
		Відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку людини відповідно до законів України.
		Статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що членами сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є малолітніми дітьми, отже перебували на повному утриманні своєї матері - померлої ОСОБА_8 .
		Що стосується вимоги касаційної скарги адвоката про те, що до заяви про виплату страхового відшкодування не були долучені всі необхідні документи, передбачені підпункту «е» пункту 35.2 ст. 35 Закону, то вони є необґрунтованими.
		Підпунктом «е» пункту 35.2 ст. 35 Закону передбачено, що до заяви про виплату страхового відшкодування додаються документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника,  у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника.
		Вказаним підпунктом не встановлено чіткого переліку документів на підтвердження факту перебування особи на утриманні потерпілого, тому таким документом може бути довідка житлово-експлуатаційної організації з місця проживання (реєстрації) або довідка органу місцевого самоврядування про перебування на утриманні чи про спільне проживання із заявником.
		Матеріалами провадження встановлено, що цивільним позивачем до заяви про виплату страхового відшкодування, серед інших документів, було долучено довідку виконавчого комітету Хирівської міської ради Старосамбірського району Львівської області від 19 вересня 2017 року за №1282, згідно з якою на момент смерті ОСОБА_8 проживали ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син дитина-інвалід, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чоловік,  ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька, учениця Хирівської гімназії-інтернат, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мати чоловіка, пенсіонерка.
		Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, належним чином перевірили долучені цивільним позивачем до заяви про виплату страхового відшкодування всі документи, зазначивши, що вони відповідають вимогам підпункту «е» пункту 35.2 ст. 35 Закону, тому твердження адвоката про те, що такі документи не були надані суду, не відповідає дійсності.
		Що стосується доводів адвоката про те, що син померлої ОСОБА_8 є інвалідом і йому гарантовано право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму згідно із Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», а донька є ученицею гімназії-інтернату, навчання в якій передбачає її утримання за рахунок держави, то Суд зазначає таке.
		Відповідно ч.3 ст. 1200 ЦК України особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.
		Таким чином, отримання пенсії малолітнім ОСОБА_11 у зв`язку із призначенням йому групи інвалідності не впливає на факт одержання належної частини страхового відшкодування.
		Що стосується доводів адвоката про те, що ОСОБА_10 навчається у гімназії-інтернаті, навчання в якій передбачає її утримання за рахунок держави, то вони є безпідставними, оскільки саме ствердження про те, що школа містить назву «школа-інтернат не впливає на її повне державне забезпечення.
		 
		Щодо моральної шкоди 
		Не знайшли свого підтвердження і доводи касаційної скарги цивільного відповідача про 
		те, що до позовної заяви не було долучено страховий сертифікат «Зелена карта» і в рішеннях судів відсутня будь-яка інформація про вказаний сертифікат, тому при ухваленні рішення про стягнення моральної шкоди суди не врахували положення ст.41 Закону.
		Відповідно до вимог підпункту «в» пункту 41.2 статті 41 Закону регламентні виплати розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ, транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України.
		Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".
		Матеріалами кримінального провадження встановлено, що цивільним позивачем з метою відшкодування матеріальних та моральних збитків 10 квітня 2018 року було направлено заяву про виплату страхового відшкодування на адресу МТСБУ з посиланням на підпункт «в» пункту 41.2 статті 41 Закону. Вказану заяву було зареєстровано у відділі регламентних виплат з міжнародного страхування МТСБУ та присвоєно відповідний номер, про що свідчить лист МТСБУ від 23 червня 2020 року.
		Водночас повідомлень про відсутність вказаного сертифікату чи вимог про долучення його копії від МТСБУ на адресу цивільного позивача не надходило.
		МТСБУ користується правом внесення інформації щодо полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів до централізованої бази МТСБУ, тому представник цивільного відповідача мав можливість самостійно переконатись, що такий сертифікат на вказаний транспортний засіб видавався чи повідомити про його відсутність цивільному позивачеві в порядку досудового врегулювання спору.
		Крім того, представник відповідача не заявляв клопотання про витребування доказів у місцевому і апеляційному судах, а тому посилання в касаційній скарзі на не долучення до позовної заяви вказаного сертифіката, не відповідає вимогам Закону.
		Таким чином, Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що цивільний позов заявлено відповідно до підпункту «в» пункту 41.2 цього Закону після попередньо поданої в межах Закону заяви про виплату страхового відшкодування, тому посилання представника відповідача щодо неврахування судами положень ст.41 Закону є безпідставним.
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника відповідача на вирок місцевого суду, яка за своїми доводами аналогічна його касаційній скарзі, визнав їх необґрунтованими, належним чином мотивувавши своє рішення.
		Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 374 КПК України .
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України .
		Даних про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, що були б безумовними підставами для скасування судових рішень, матеріали провадження не містять.
		Таким чином, підстав для задоволення касаційної скарги не встановлено.
		 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд 
		 
		ухвалив:
		 
		Касаційну скаргупредставника цивільного відповідача МТСБУ адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		Вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 04 березня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року стосовно  ОСОБА_7 залишити без зміни. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1      ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...