Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/327/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Вимагання.
Надіслано для оприлюднення: 15.12.2021. Зареєстровано: 16.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2021.
Дата набрання законної сили: 19.07.2022
Номер судового провадження: 1-кп/461/57/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018140050004688

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		461/327/19
		1-кп/461/57/21
		 
		    В И Р О К
		   І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		13.12.2021 року         Галицький районний суд міста Львова 
		 
		в складі:    головуючої судді              ОСОБА_1 , 
		   секретарі судового засідання      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		    ОСОБА_4 
		 
		з участю     прокурорів                  ОСОБА_5 , ОСОБА_6         
		обвинувачених              ОСОБА_7 Ґульага-оґли,
		                    ОСОБА_8 -оґли
		                   
		та захисників         ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 
		 
		   перекладача      ОСОБА_12 , ОСОБА_13 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження /внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за 12018140050004688 від 21.10.2018 року/ за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Азербайджанської Республіки, м.Сабірабад, громадянина Азербайджану, азербайджанцю, не працюючому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Азербайджанської Республіки, м.Сабірабад, громадянина Азербайджану, азербайджанцю, не працюючому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.355, ч.2 ст.146 КК України, -
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_14 Ґульага-оґли та ОСОБА_8 -оґли досудовим розслідуванням первинно було висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.146,ч.2ст.189КК України, зокрема, що вони, діючи умисно, за попередньою змовою у групі осіб, в період часу з 23 год. 00 хв. до 23 год. 47 хв., перебуваючи на пл. Галицькій, напроти будинку №7 у м. Львові, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, висловили вимогу до Остюрк Еркан передати їм сто тисяч доларів США, погрожуючи вбивством потерпілому, яке він сприймав реально, внаслідок чогопотерпілий вимушенопередав ОСОБА_8 -оґличастину сумив розмірі5000доларів США,що станомна 19.10.2018згідно зкурсом НБУстановить 140200грн., а також,що обвинувачені за попередньою змовою у групі осіб 19.10.2018, в період часу з 23 год. 00 хв. до 23 год. 47 хв., перебуваючи на пл. Галицькій, напроти будинку №7 у м. Львові, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, висловивши вимогу до Остюрк Еркан передати їм сто тисяч доларів США, насильно завели ОСОБА_15 в автомобіль марки «Range Rover» номерний знак НОМЕР_1 , всупереч його волі та незаконно утримували в мотелі «Підкова», що знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Рясна-Руська, пл. Торгова, 1 та готелі «Вояж», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 122 до 20 год. 00 хв. 21.10.2018, як гарантію передання ОСОБА_16 грошових коштів, які у нього вимагали, при цьому, погрожували ОСОБА_15 вбивством у випадку втечі, що він сприймав реально. 
		 
		Відповідно до статтей 338,341КПК України, прокурор Львівської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 в подальшому змінив обвинувачення у кримінальному провадженні №12018140050004688 від 21.10.2018 шляхом перекваліфікування дій  ОСОБА_7 Ґульага-оґлита ОСОБА_8 -оґли із ч.2 ст.189 КК України на ч.2 ст.355 КК України, оскільки вважає, що під час судового засідання 10.04.2019 допитано свідка ОСОБА_17 , який повідомив, що ОСОБА_16 через спільних знайомих, у тому числі ОСОБА_18 зустрівся з ним та запропонував купити у нього готель, оскільки у нього не було достатньої суми коштів, останній позичив у нього 300 000 доларів США, про що написав розписку. Надалі, ОСОБА_16 , отримавши гроші, не повертав в установлений час, про що свідок повідомив ОСОБА_18 . Також свідок надав суду означену розписку, яка оглянута в судовому засіданні. За результатами огляду вказаної розписки за участю перекладача установлено, що ОСОБА_19 30.06.2018 прийняв від ОСОБА_20 300 000 доларів США. Окрім цього, потерпілий ОСОБА_15 , який допитаний під час досудового розслідування, відповідно до вимог ст. 225 КПК України, повідомив, що грошові кошти обвинувачені вимагали в ОСОБА_21 на користь ОСОБА_17 , а також те, що йому відомо про вказану розписку, однак зі слів ОСОБА_21 розписка носить неправомірний характер. 
		Змінюючи обвинувачення, прокурор покликався на п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України, в якій зазначається наступне. При розмежуванні вимагання і злочину, передбаченого статтею 355 КК (примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань), треба виходити з того, що при вимаганні винна особа керується корисливим умислом на заволодіння не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру. Застосування погроз чи насильства без такого умислу з метою примусити потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов`язання належить кваліфікувати за відповідною частиною статті 355 КК. При цьому, як зазначає Верховний Суд України, слід мати на увазі, що відповідальність за цією статтею може наставати лише тоді, коли особу примушують до виконання (невиконання) існуючого зобов`язання, що виникло на підставах, передбачених чинним законодавством. Предметом такого зобов`язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо.
		Зважаючи на те, що вимога обвинувачених до потерпілого ОСОБА_21 стосувалась невиконання ним вказаного цивільного зобов`язання, відповідно прокурор склав обвинувальний акт в межах зміненого обвинувачення.
		Таким чином, органом досудового розслідування  ОСОБА_22 Ґульага-оґли та ОСОБА_8 -оґли, обвинувачуються утому ,що  умисно, за попередньою змовою у групі осіб, 19.10.2018, в період часу з 20 год. 20 хв. до 20 год. 40 хв., перебуваючи на пл. Галицькій, напроти будинку №7 у м. Львові, змусили ОСОБА_23 виконати цивільно-правові зобов`язання перед ОСОБА_17 , згідно з розписки від 30.06.2018 року про позичку грошових коштів в сумі триста тисяч доларів США, висловивши вимогу передати їм частину вказаної суми в розмірі сто тисяч доларів США, погрожуючи вбивством потерпілому у випадку відмови від виконання такої вимоги, яку останній сприймав реально; внаслідок таких дій потерпілий ОСОБА_23 передав обвинуваченому ОСОБА_8 -оґли частину суми в розмірі 5000 доларів США, що станом на 19.10.2018 згідно з курсом НБУ становить 140 200 грн., тобто, обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України.
		Крім цього, органом досудовогорозслідування ОСОБА_22 Ґульага-оґли та ОСОБА_8 -оґли, обвинувачуються утому,що діючи умисно, за попередньою змовою у групі осіб, 19.10.2018, в період часу з 23 год. 00 хв. до 23 год. 47 хв., перебуваючи на пл. Галицькій, напроти будинку №7 у м. Львові, з метою змусити ОСОБА_21 виконати цивільно-правові зобов`язання перед ОСОБА_17 згідно з розписки від 30.06.2018 про позичку грошових коштів в сумі триста тисяч доларів США та передати частину вказаної суми у розмірі сто тисяч доларів США, насильно завели ОСОБА_15 в автомобіль марки «Range Rover» номерний знак НОМЕР_1 , всупереч його волі та незаконно утримували в мотелі «Підкова», що знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Рясна-Руська, пл. Торгова, 1 та готелі «Вояж», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 122 до 20 год. 00 хв. 21.10.2018, як гарантію передання ОСОБА_16 грошових коштів, які у нього вимагали, при цьому, погрожували ОСОБА_15 вбивством у випадку втечі, що він сприймав реально, тобто, обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч.2 ст.146 КК України.
		 
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_22 Ґульага-оґлу не визнав свою вину та показав, що в жовтні 2018 року в м.Львові дійсно перебував в товаристві знайомих азербайджанців, а також серед них були і громадяни Туреччини. З останніми він не спілкувався оскільки не розуміє турецької мови. Вони пересувались вулицями міста, відвудували ресторани, допомагали туркам поселитись в готель тощо. Жодних грошей у потерпілих не вимагали і ті їм будь-яких коштів не передавали. До злочину не причетний і просить його виправдати.
		 
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 -оґлу не визнав свою вину та надав аналогічні показання, доповнивши, що з потерпілими постійно спілкувався ОСОБА_24 , в них були якісь свої бізнесові справи, однак, змісту розмов не розумів, оскільки не володіє турецькою мовою. З ОСОБА_25 і ОСОБА_26 до цього знайомий не був. Їхні зустрічі протягом 19-21 жовтня 2018 року були дружніми, вони разом проводили час у м.Львові, гуляли, обідали, допомагали потерпілому поселятись в готелі. Жодних погроз ОСОБА_27 не висловлював, оскільки не було для цього передумов. Особисто він грошей у ОСОБА_28 не вимагав і не отримував. Просить його виправдати.
		 
		Відповідно ст.129Конституції України,норм КПКУкраїни, основними засадами судочинства в Україні  є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
		 
		Ухвалення судом вироку Іменем України є свідченням того, що саме державаУкраїна в особі суду надає правову оцінкуособі та вчиненому нею діянню. 
		 
		Вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового розгляду з точки зору їх належності, допустимості і достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємозв`язаною для прийняття законного, обґрунтованого вмотивованого судового рішення.
		 
		При цьому,суд виходить із положень Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року,норм КонституціїУкраїни,КПК  України, які визначають права і свободи кожного, хто перебуває під юрисдикцією членів Ради Європи, які підписали означену конвенцію, держави, яка ратифікувала її у встановленому Законом порядку, та гарантують кожному права і свободи, визначені в розділі 1 Конвенції та розділу УIII Конституції України. 
		 
		Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		 
		       Постанова Пленуму Верховного суду України №9 від 1 листопада 1996 року «Про практику застосування Конституції при здійсненні правосуддя» зазначає, що визнання особивинною увчиненні злочинуможливо лишеза умовидоведеності їївини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст.62Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		 
		Згідно частин1,2статті 17КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто незобов`язаний доводитисвою невинуватістьу вчиненнікримінального правопорушенняі маєбути виправданим,якщо сторонаобвинувачення недоведе винуватістьособи позарозумним сумнівом; підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом ;усі сумнівищодо доведеностівини особитлумачаться накористь такоїособи. 
		 
		Згідно ч.6ст.22КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		 
		На підставі ст.22КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		 
		З урахуванням правових норм, статей 368, 370 КПК України, суд прийшов до висновку про невинуватість ОСОБА_7 Ґульага-оґли та ОСОБА_8 -оґли у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.355,ч.2ст.146КК України, оскільки обвинувачення не підтверджуються доказами та документами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду.
		 
		       Відповідно до ст.ст.84-86КПК України доказамив кримінальномупровадженні єфактичні дані,отримані упередбаченому цимКодексом порядку,на підставіяких слідчий,прокурор,слідчий суддяі судвстановлюють наявністьчи відсутністьфактів таобставин,що маютьзначення длякримінального провадженнята підлягаютьдоказуванню. Процесуальнимиджерелами доказівє показання,речові докази,документи,висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів .Доказ визнаєтьсядопустимим,якщо вінотриманий упорядку,встановленому цимКодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		 
		Згідно ст.91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		 
		Відповідно до ст.92КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, передбачених ст. 91 КПК України покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
		 
		   Відповідно до ст.94КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд засвоїм внутрішнімпереконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставинкримінального провадження,керуючись законом,оцінюють кожнийдоказ зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язкудля прийняттявідповідного процесуальногорішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		 
		   Відтак, суд, з врахуванням норм процесуального закону, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду наступні докази обвинувачення, прийшов до наступних висновків.
		 
		       Сторона обвинувачення покликається, як на докази винуватості обвинувачених, на наступні докази та документи.
		 
		Так,прокурором поданов якостідоказу повідомленняпро вчиненнякримінального правопорушення від21.10.2018року,в якому ОСОБА_29 , просить вжити заходів до ОСОБА_18 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які 19.10.2018 року о 23.00. годині погрожували вбивством сина у випадку, якщо ним не буде надано грошові кошти у сумі 100000 доларів США.
		 
		Із даних протоколу огляду місця події від 21.10.2018 року, вбачається , що потерпілий ОСОБА_30 , просить прийняти міри до шести осіб, імена трьох з яких ОСОБА_31 , ОСОБА_32 та ОСОБА_33 , які 19.10.2018 року о 20.20 годині, насильно завели його у машину та утримували проти його волі, як гарантію передання ОСОБА_26 грошових коштів у сумі 100000 доларів США, при цьому погрожували вбивством.
		 
		Із протоколу огляду місця події від 22.10.2018 року вбачається, що на пр. Свободи, 12, м. Львів, знаходився автомобіль марки «BMW» із номерними знаками литовської реєстрації НОМЕР_2 із пробитими передніми та задніми колесами.
		 
		Із протоколу огляду місця події від 22.10.2018 року вбачається, що виявлено автомобіль марки «Range rover» д.н.з. НОМЕР_3 .
		 
		Як на доказ винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обвинувачення покликається також на:
		 
		- протокол обшуку від 10.01.2019 року, під час якого виявлено мобільний телефон марки «Iphone» (ІМЕІ: НОМЕР_4 ), мобільний телефон марки «Nokia» (ІМЕІ: НОМЕР_5 ), мобільний телефон марки «Nokia» (ІМЕІ: НОМЕР_6 ), мобільний телефон марки «Nokia» (ІМЕІ: НОМЕР_7 ), мобільний телефон марки «Samsung» (ІМЕІ: НОМЕР_8 ), мобільний телефон марки «Nokia» (ІМЕІ: НОМЕР_9 ), мобільний телефон марки «Nokia» (ІМЕІ: НОМЕР_10 ), флеш накопичувач О00D (16 Gb), копія розписки про отримання грошових коштів, копія перекладу розписки про отримання грошових коштів, 4 аркуші з роздрукованими фотографіями, сервер марки «Hikvision» (№72104359701), сервер марки «Hikvision» (№710 НАНІ  Filk);
		- протокол огляду предмету від 26.10.2018 року, а саме: автомобіля марки «BMW 5» чорного кольору, номерний знак іноземної реєстрації НОМЕР_2 ;
		- постанову про визнання речовими доказами і прилучення їх до матеріалів кримінального провадження від 22.10.2020 року;
		- протокол огляду предмету від 29.10.2018 року, а саме: автомобіля марки LAND ROVER RANGE ROVER SPORT кольору металік, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_11 ;
		- протокол огляду предмету від 10.11.2018 року, а саме паперового конверту з кафе «Мускат» у м. Львові, пл. Галицька, 7, в якому знаходився диск типу CD-R, об`ємом 4,7 Гб.;
		- постанову про визнання предмета речовим доказом та прилучення його до матеріалів кримінального провадження;
		- довідку про звернення за захистом в Україні № 007578 ОСОБА_18 ;
		- висновок судовопсихіатричного експерта №9 від 10.01.2019 року;
		- висновок судовопсихіатричного експерта №7 від 09.01.2019 року;
		- висновок судовопсихіатричного експерта № 6 від 09.01.2019 року.
		 
		Наведені докази не підтверджують обставин вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146 та ч.2 ст.355 КК України.
		 
		Окрім того, судом також досліджені: 
		- протокол пред`явлення особи для впізнання від 22.10.2018 року, зі змісту якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_30 , впізнав ОСОБА_8 , як особу, яка в кафе говорила ОСОБА_34 та ОСОБА_35 , що якщо вони не повернуть грошові кошти в сумі 100000 доларів США ОСОБА_36 , то вони вб`ють їх родину;
		- протокол пред`явлення особи для впізнання від 22.10.2018 року, зі змісту якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_29 , впізнав ОСОБА_8 , як особу, яка перебуваючи на пл. Галицькій біля пам`ятника Д.Галицькому у м. Львові представила до тіла ОСОБА_37 предмет візуально схожий на ніж, після чого почала вимагати грошові кошти100000 доларів США, 
		 
		Аналізуючи дані протоколів пред`явлення осіб для впізнання та оцінюючи наведені докази з точки зору належності та допустимості, суд вважає, що такі не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що означена слідча дія проведена з порушенням ст.228 КПК України, якою регламентовано процедуру проведення пред`явлення особи для впізнання. 
		 
		Означена процесуальна норма встановлює правило, що перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.
		Особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред`явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред`являються.
		 
		Зі змісту протоколу пред`явлення ОСОБА_38 для впізнання ОСОБА_8 від 22.10.2018р. вбачається, що потерпілий опізнав обвинуваченого по тілобудові та рисах обличчя, одягу, однак, не конкретизовано інші відомості щодо особистих прикмет ОСОБА_8 та не описано якого саме одягу.
		 
		Як пояснив суду обвинувачений, під час проведення вказаної слідчої дії, коли потерпілий зайшов у кабінет слідчого, усі присутні, в т.ч. і він, назвали свої анкетні дані. Двоє статистів взагалі були слов`янської зовнішності. Переклад здійснювався з турецької на українську мову (яку він не розуміє), а з української на азербайджанську не здійснювався (про що зазначено у протоколі). Відтак, не розумів взагалі змісту процесуальної дії. Окрім того, він з ОСОБА_26 вже на той час були знайомі, оскільки протягом двох днів спілкувались в одній компанії і не було процесуального змісту проводити впізнання.
		 
		Із досліджуваних протоколів також вбачається, що потерпілий не зазначав де, коли та при яких обставинах бачив обвинувачених, та які конкретно дії вони вчиняли. Зі змісту протоколу вбачається, що у самому запитанні слідчого вже містилась відповідь.
		Таким чином, проведене впізнання обвинувачених не відповідає вимогам ст.228КПК України, відтак, не може бути прийняте судом в якості доказу винуватості.
		 
		Стороною обвинувачення , як на доказ винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подано протоколи проведення слідчого експерименту від 22.10.2018 року за участю свідка ОСОБА_39 , свідка ОСОБА_40 
		 за участю потерпілого ОСОБА_15 від 24.10.2018р., які безпосередньо досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зі змісту протоколів убачається, що в них лише зафіксована інформація та підтверджуються факти, того як обвинувачені, свідки та потерпілі проводили свій вільний час у різних закладах громадського харчування міста Львова, перебували разом у готелі. Ці обставини свідки , зрештою, повністю підтвердили під час їх допиту в судовому засіданні. Вказані слідчі експерименти проведені у формі викладення лише пояснень учасників; жодних відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань, під час проведення слідчих експериментів не проводилося; протоколи не містять даних про примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань чи позбавлення волі потерпілого.
		 
		Метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.
		Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь особи у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту, відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України, є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
		Отримання від особи відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При ньому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч.2ст.84та п.З ч.2ст.99КПК України є документом.
		Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч.1ст.95КПК України, у системному зв`язку із ч. 2 ст. 84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.
		При проведенні слідчого експерименту участь особи не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту). Слідчий експеримент, здійснений у такій формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення особою своїх раніше даних показів, з метою їх процесуального закріплення, має розцінюватися як повторний допит, що не може мати в суді доказового значення з огляду на ч. 4 ст. 95 КПК, згідно з якою суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.
		Відповідно до нормативного змісту засади безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК) суд досліджує докази безпосередньо з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, де показання обвинуваченого та протокол слідчого експерименту є предметом оцінки суду за правилами, визначеними ст. 94 КПК України.
		Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених ст. 225 КПК України. Під час досудового розслідування за наявності належних підстав слідчим суддею можуть бути допитані свідок або потерпілий.
		В аспекті вирішення завдань даного кримінального провадження має бути витлумачене поняття «показання» у взаємозв`язку з нормами, передбаченими статтями 23, 95, 240 КПК України.
		У площині порушеного питання змістом показань, як процесуального джерела доказів є лише відомості, повідомлені на допиті або одночасному допиті двох чи більше раніше допитаних осіб. Термін «показання» в контексті ч.4ст.95КПК України законодавець використовує для позначення відомостей, які надаються в судовому засіданні під час судового провадження. Правило, закріплене в цій нормі, має застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійному процесуальному джерелу доказів за вимогами ст. 95 цього Кодексу.
		Зазначена позиція мітиться у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі №740/3597/17.
		Відповідно до ч. 6 ст. 36 Закону України від 02 червня 2016 року № «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами під час застосування таких норм права.
		 
		За таких обставин, у випадку якщо під час слідчого експерименту не було проведено відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а лише посвідчує виключно проголошення попередньо даних показів з метою їх процесуального закріплення, він є таким, що проведений із порушенням вимог КПК України та не може вважатися допустимим доказом у справі.
		Щодо кваліфікації дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч.2 ст.146 КК України, то слід зазначити наступне.
		Безпосереднім об`єктом даного злочину є особиста воля, під якою розуміється свобода вибору людиною місця свого перебування чи свобода переміщення.
		З об`єктивної сторони злочин може бути вчинений у двох формах: 1) незаконне позбавлення волі людини; 2) викрадення людини.
		Незаконне позбавленняволі полягає у протиправному перешкоджанні людині вибирати за своєю волею місце перебування. Воно може виявлятися у затриманні потерпілого в тому місці, де він знаходитись не бажає, або поміщення його в таке місце яке він не має змоги вільно залишити. Це діяння може бути здійснено шляхом застосування фізичного насильства( зв`язування потерпілого і замиканні у підвалі, поміщення у заздалегідь підготовлене місце,тощо), а також шляхом психічного насильства ( під погрозою зброї потерпілого примушують залишитися у приміщенні).
		Обов`язковою ознакою складу злочину у його першій формі є місце. Ним можуть бути як приміщення (кімната, камера, погріб тощо) чи комплекси приміщень (підвал багатоповерхового будинку, лікарня), так і інші місця (дах багатоповерхового будинку, транспортний засіб) чи місцевості (скала, острів тощо).
		Незаконним позбавленняволі єу всіхвипадках,коли воноздійснюється невідповідно доКонституції,законів України,а такожчинних міжнароднихдоговорів,згода наобов`язковістьяких наданаВерховною РадоюУкраїни.Жодна людинане можебути позбавленаволі інакше,ніж відповіднодо процедури,встановленої законом(законнеув`язненнялюдини післяїї засудженнякомпетентним судом;законний арештабо затриманнялюдини длязабезпечення виконаннябудь-якогообов`язку,передбаченого законом;законний арештабо затриманнялюдини,здійснені зметою запобіганняїї незаконномув`їздудо країни,або людини,стосовно якоївживаються заходиз метоюдепортації абоекстрадиції,тощо) .
		 
		Способами незаконною позбавлення волі можуть бути будь-які - обман, зловживання довір`ям, відібрання засобів пересування, ключів чи інших необхідних засобів тощо. Захоплення або тримання особи як заручника і торгівля людьми відображають спеціальні способи незаконного позбавлення волі і кваліфікуються за ст. ст. 147 та 149 КК України.
		 
		Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: особа усвідомлює, що за законом вона не має права позбавляти волі іншу особу, але бажає це зробити. 
		Свідок  ОСОБА_41  показав, що з обвинуваченими він знайомий і 19.10.2018 року, він разом із ОСОБА_42 прийшов в ресторан «Фешн», де зустрів ОСОБА_8 -оґли та ОСОБА_22 , які запросили їх за свій столик. Через деякий час в ресторан прийшов ОСОБА_18 , який підсів за окремий столик до двох турків ОСОБА_23 та ОСОБА_30 . Поспілкувавшись з ними, ОСОБА_18 підійшов за столик, де сиділи вони та сказав, що турки запрошують всіх випити каву в іншому місці. Вони погодилися та пішли в ресторан «Мускат», що на площі Галицькій в м. Львові. Вийшовши із ресторану «Фешн», ОСОБА_18 пішов переставляти свій автомобіль, а всі інші пішли в сторону ресторану «Мускат». Він йшов разом із ОСОБА_42 , ОСОБА_8 ; ОСОБА_22 Ґульага-оґли ішли на відстані кількох метрів від них окремо, а Остюрк Еркан і ОСОБА_30 також йшли окремо на невеликій відстані від всіх. Коли вони всі підійшли на парковку по вулиці Валовій в місті Львові, то через деякий час підійшов ОСОБА_18 . Остюрк ОСОБА_43 та ОСОБА_30 спілкувався в основному ОСОБА_18 , оскільки вони були знайомі. При розмові вони обіймалися та вели себе дружно. Перебуваючи на вулиці, ОСОБА_16 із припаркованого там автомобіля марки «Фольксваген» дістав якість таблетки, та вони ще певний час стояли на вулиці поруч із автомобілем та курили. На вулиці туркам ніхто не погрожував та ніяких грошей не вимагав. Під час перебування в ресторані «Мускат» він чув, як ОСОБА_18 при спілкуванні із потерпілими називали один одного по-дружньому словом «брат». Також під час перебування в ресторані «Мускат» всі вільно пересувались, виходили на вулицю курити. Коли вийшли із ресторану, то ОСОБА_16 повідомив, що йому потрібно терміново кудись летіти по справах, а ОСОБА_30 залишається у місті Львові. У зв`язку із цим він запропонував грошові кошти в сумі 200 доларів СІІІА за те, щоб хтось кілька днів побув із ОСОБА_44 , оскільки той не володіє українською мовою та не знає міста, а о 22:00 год. 21.10.2018 року його необхідно завезти в аеропорт та посадити на літак. На це він (свідок ОСОБА_45 ) погодився та вирішив допомогти ОСОБА_46 . Кошти йому одразу не дали, а пообіцяли надати винагороду пізніше. Після цього, ОСОБА_16 попрощався та на автомобілі марки «Фольксваген» поїхав у своїх справах. Куди пішов ОСОБА_18 йому не відомо. Магеррамлі ОСОБА_47 , ОСОБА_22 Ґульаґа-оґли, ОСОБА_15 , ОСОБА_48 та ОСОБА_49 , сівши в автомобіль «Range Rover», повезли ОСОБА_50 в мотель «Підкова», що в с. Рясна Руська, оскільки забронювати номер в готелях міста Львова їм не вдалося. ОСОБА_30 спокійно і добровільно сідав в автомобіль. За кермом був ОСОБА_8 , а ОСОБА_30 сидів на задньому сидінні зліва, біля вікна. По дорозі ОСОБА_30 попросив, щоб з ним хтось залишився в готелі та вони ще заїхали за ОСОБА_51 , який мав залишитися ночувати у готелі із ОСОБА_52 та допомогти йому при необхідності в побутових потребах. Коли їхали в автомобілі, то ОСОБА_8 із ОСОБА_25 не спілкувався. Вони всі взагалі мало спілкувались між собою, не знаючи мови; в основному розумілись лише по деяких словах та за допомогою жестів. 
		Наступного дня ОСОБА_30 захотів їсти, тому він (свідок) подзвонив ОСОБА_8 - оґли і останній на автомобілі забрав їх із готелю; вони поїхали на вулицю Наукову в м. Львові, в ресторан «Гопак». В ресторані ОСОБА_30 телефонував до ОСОБА_18 , який згодом приїхав і всі поїхали в ресторан «Султан Палац», де разом відпочивали протягом години. ОСОБА_15 вів себе спокійно, спілкувався, вільно виходив на вулицю курити.
		Після цього, ОСОБА_18 завіз ОСОБА_50 в готель «Вояж». З ним залишився ОСОБА_53 , а наступного дня із готелю їх ніхто не забирав і ОСОБА_30 разом із ОСОБА_53 прийшли пішки в кафе «Галерея лицарів», де пообідали. В подальшому, на автомобілі ОСОБА_18 потерпілого ОСОБА_54 повезли в аеропорт, однак, по дорозі автомобіль зламався, тому він ( ОСОБА_48 ) викликав таксі. На вулиці вони ще познайомилися із якимось чоловіком турецької національності. В таксі ОСОБА_30 і той чоловік сиділи на задньому сидінні та спілкувалися на турецькій мові. 
		Свідок ОСОБА_48 ствердив, що за весь час перебування із ОСОБА_44 він не чув і не бачив, щоб у потерпілого забирали гроші чи погрожували вбивством, він також не бачив, щоб ОСОБА_29 чи ОСОБА_30 передавали обвинуваченим гроші. Обстановка та події, в яких перебували потерпілі, не свідчила про загрозу життю останніх; а щодо ОСОБА_50  то він не був обмежений чи позбавлений волі: він вільно пересувався, спілкувався по телефону, в будь-який момент міг звернутись до поліції про допомогу, якщо б йому реально загрожувала небезпека.
		 
		Свідок  ОСОБА_55  дав аналогічні покази, показам свідка ОСОБА_56 . Додатково також повідомив, що ОСОБА_30 ніхто примусово волі не позбавляв, а він навпаки сам просив, щоб із ним хтось побув, оскільки він не знає міста та української мови. Обвинувачені до потерпілих не висловлювали жодних погроз та грошових коштів не вимагали. ОСОБА_15 вів себе при ньому нормально, міг вільно самостійно пересуватися, користувався мобільним телефоном.
		 
		Свідок  ОСОБА_57  показав, що з обвинуваченими знайомий візуально. 19.10.2018 року, йому зателефонував знайомий ОСОБА_48 , який попросив побути з ОСОБА_25 , а саме сходити в магазин, допомогти в побутових потребах, оскільки він іноземець, не знає мови і міста. На вказане прохання він погодився. На автомобілі марки «Range Rover» разом із ОСОБА_8 -оґли, ОСОБА_22 Ґульаґа-оґли, ОСОБА_30 , ОСОБА_58 він поїхав у мотель «Підкова». Прибувши в мотель «Підкова», вони із ОСОБА_59 піднялися в номер, оскільки було пізно вклались спати. ОСОБА_15 певний час щось розглядав у телефоні, вони виходили курити, як разом так і окремо. Номер, у якому вони проживали, із середини замикався на ключ, однак, цілу ніч ключ був у замку, щоб вони могли собі спокійно виходити на вулицю курити. Вранці наступного дня вони замовили сніданок. Коли принесли сніданок, то він у той час був в душі, а двері відчинив ОСОБА_30 , розрахувавшись за їжу. Поснідавши, вони разом вийшли із мотелю, де на вулиці їх чекали ОСОБА_48 та ОСОБА_49 , які були на автомобілі «Range Rover». ОСОБА_30 поїхав із ними, а він поїхав додому.
		Ввечері цього ж дня йому зателефонував ОСОБА_60 та попросив приїхати до готелю «Вояж» та скласти компанію ОСОБА_30 . Коли він приїхав до готелю, то там був потерпілий, ОСОБА_48 та ОСОБА_49 . ОСОБА_8 тоді з ними не було. ОСОБА_48 показав де знаходиться їхній номер та пішов у своїх справах. Двері номеру зачинялися із середини на замок без ключа. Під час перебування у готелі ОСОБА_30 неодноразово виходив сам із номера курити. Наступного ранку зателефонував ОСОБА_48 , який сказав, що не зможе приїхати їх забрати, тому він із ОСОБА_44 пішли пішки до ресторану «Галерея Лицарів», де мали зустрітися із ОСОБА_58 . По дорозі, біля готелю Львів, вони випили каву, за яку розрахувався ОСОБА_30 . Прийшовши в ресторан «Галерея лицарів», вони там зустріли ОСОБА_61 та ОСОБА_62 ; всі разом пообідали і він (свідок ОСОБА_63 ) пішов у своїх справах, а вони всі залишилися. Більше ОСОБА_64 не бачив. 
		 
		Свідок  ОСОБА_65  показав, що в жовтні 2018 року він стажувався у ресторані «Султан Палац» на посаді офіціанта. Того дня було зареєстровано стіл на п`ятнадцять чоловік, серед гостей були присутні обвинувачені, а також ОСОБА_30 . Він обслуговував їхній столик. Всі гості вели себе спокійно, розмовляли, жартували. В загальному із інтонації та самої розмови не виглядало, що ОСОБА_38 погрожують чи йому загрожує небезпека. Ножів чи іншої зброї він не бачив. ОСОБА_15 не звертався до нього з приводу погроз і не просив викликати міліцію .
		 
		Свідок  ОСОБА_66 , працівниця мотелю «Підкова», підтвердила, що потерпілий ОСОБА_30 прибув у готель разом із ОСОБА_63 , та перебували в мотелі протягом ночі. ОСОБА_30 пересувався самостійно, поводився спокійно, адекватно та відповідно до обстановки. На ньому не було жодних тілесних ушкоджень, чи інших ознак, які б свідчили про застосування сили або незаконного позбавлення волі.
		 
		Таким чином, із показань означених свідків вбачається, що потерпілий ОСОБА_16 з власної ініціативи попросив свідків та обвинувачених, щоб хтось залишився разом із ОСОБА_44 ; останній протягом двох днів добровільно залишався в товаристві та проводив свій час із обвинуваченими та свідками. Будь-яких даних про те, що відносно ОСОБА_50 вчинялись протиправні дії, свідки не підтвердили. Потерпілий ОСОБА_30 спокійно поїхав в аеропорт, при цьому, ніхто його не утримував проти його волі.
		 
		Суд надає віри показанням усіх допитаних свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань та приведені до присяги, показання яких є правдивими, послідовними, такими, що об`єктивно відображають обставини справи, а також їх показання перебувають у взаємозв`язку із встановленими обставинами та подіями, при цьому, підтверджуються іншими дослідженими доказами у справі.
		 
		Так, із дослідженого судом відеозапису, наданого з ресторану «Мускат» в м. Львові, видно, що 19.10.2018 року обвинувачені ОСОБА_8 -оґли, ОСОБА_18 , ОСОБА_22 Ґульага-оґли, потерпілі ОСОБА_30 та ОСОБА_16 , а також свідки ОСОБА_48 та ОСОБА_49 , близько 20:57 год. 19.10.2018 року прийшли в ресторан «Мускат». Вони всі ведуть себе дружелюбно, агресивних дій обвинувачені в сторону потерпілих не проявляють. Зброї чи предметів схожих на зброю, а також предметів, в тому числі сумок, де б можна було сховати зброю, при обвинувачених не видно. Дії обвинувачених не свідчать про погрози щодо потерпілих чи вимагання у них грошові кошти. По поведінці потерпілих видно, що така відповідає показам допитаних свідків у кримінальному провадженні, які вказували, що в ресторан «Мускат» всіх запросили саме потерпілі. Жодних обмежень в русі чи обмеження їхньої волі та можливості пересування, в бік потерпілих, ніким не вчинялося.
		 
		Крім того, з дослідженого судом відеозапису з мотелю «Підкова» в с. Рясна Руська видно, що о 01.06 год. 20.20.2018 року потерпілий ОСОБА_30 разом із свідком ОСОБА_63 приїхав до вказаного мотелю. Потерпілий вільно пересувається, його поведінка спокійна та відповідає обстановці; вони певний час перебувають на вулиці, курять; вранці удвох покидають готель. Обвинуваченого ОСОБА_8 -оґли на вказаному відеозаписі не зафіксовано.
		 
		Також у судовому засіданні було досліджено відеозапис із ресторану «Гопак», що по вул. Науковій в м. Львові, з якого вбачається, що 20.10.2018 року, близько 13:00 год., обвинувачені та ОСОБА_30 вільно перебувають в приміщенні вказаного закладу.
		 
		Також, на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду міста Львова про тимчасовий доступ до речей та документів, стороною захисту було отримано тимчасовий доступ до речей та документів ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького». 
		 
		Відеозаписом ізкамери відеоспостереженняв терміналіаеропорту Львів«ім.Данила Галицького»встановлено,що о13:05год.21жовтня 2018року втермінал аеропортуприйшли обвинувачений ОСОБА_18 (наданий часперебуває врозшуку),потерпілий ОСОБА_16 таневідома особажіночої статі.Поведінка вказанихосіб буладуже дружелюбна. Ічін ОСОБА_67 переміщав по аеропорту особисті речі та вантаж Остюрк Еркана, який йшов поруч, пригощав останнього кавою. На прощання вони дружелюбно обійнялись. В терміналі вони пробули приблизно годину. 
		 
		Означеними відеозаписами не встановлено, що до потерпілих застосовувались будь-які погрози, фізичне, психологічне насильство чи позбавлення волі; відеозаписи також не підтверджують факту отримання обвинуваченим ОСОБА_8 від потерпілих ОСОБА_23 та ОСОБА_64 грошових коштів. Навпаки, відеозаписи підтверджують відсутність неприязних відносин між потерпілими та обвинуваченими.
		 
		Досудовим слідствомбудь-яказброя чипредмети схожіна зброю,а такожгрошові кошти,які ніби-тоотримав відпотерпілих обвинувачений ОСОБА_8 не виявлені та не вилучені.
		 
		Щодо кваліфікації дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч.2 ст.355 КК України, то аналізу даної норми убачається наступне.
		 
		Основним безпосереднім об`єктомзлочину є встановлений порядок виконання цивільно-правових зобов`язань, обов`язковим додатковим - психічна чи тілесна недоторканість, воля, здоров`я людини, право власності (залежно від конкретного змісту погрози, якою супроводжується примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань).
		З об`єктивної сторони злочин вчиняється у формі примушування потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань. Зміст такого примушування складають дві взаємопов`язані дії: 1) вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов`язання; 2) погроза застосувати насильство, пошкодити чи знищити майно.
		Цивільно-правові зобов`язання як елемент цивільних правовідносин передбачають наявність у однієї сторони права на вчинення певних дій, в іншої - обов`язку їх вчинення. В силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Для забезпечення реалізації свого законного права кредитор вправі вимагати від боржника виконання свого обов`язку. Кримінальне караним діянням вимогу виконати чи не виконати цивільно-правове зобов`язання робить протиправний спосіб пливу на потерпілого. Маючи право на пред`явлення вимоги про виконання певного зобов`язання, винний при вчиненні злочину, передбаченого ст. 355 КК України, не вправі добиватися задоволення цієї вимоги насильницьким способом.
		Відповідальність за ст.355КК України може наставати лише тоді, коли особа примушується до виконання (невиконання) існуючого зобов`язання,що виниклоз підстав,передбачених чиннимзаконодавством. Предметом такого зобов`язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо.
		Зобов`язання боржника вчинити на користь кредитора певну дію або утриматись від її вчинення виникають з договору або з інших підстав, передбачених цивільнимзаконодавством. 
		 
		Так, цивільні обов`язки (так само як і цивільні права) виникають, посеред іншого, із угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання цивільно-правових наслідків, тощо
		 
		Норма статті355КК України встановлює відповідальність за примушування до виконання чи невиконання лише цивільно-правових, а не будь-яких зобов`язань, обов`язок виконання яких встановлюється іншими нормами права. Вимога виконати (не виконати) цивільно-правове зобов`язання означає викладену в рішучій (категоричній) формі пропозицію винного до потерпілого негайно або у визначений час вчинити (не вчинити) певні дії, які становлять предмет зазначеного зобов`язання. Така вимога може висловлюватись у будь-якій формі (усно, письмово). Вона має бути конкретною, зрозумілою для потерпілого. У складі цього злочину вимога може бути як правомірною (найчастіше), так і неправомірною. Правомірною вимога може бути, наприклад, коли винний вимагає повернення боргу, своєчасного виконання обумовленої договором роботи, тощо. Неправомірною ж є вимога про негайну передачу всієї обумовленої договором суми коштів, хоча за умовами договору боржник зобов`язаний зробити це частинами, або вимога про заміну розбитого з вини потерпілого автомобіля на новий, хоча розбитий автомобіль може бути відремонтований. При оцінці правомірності вимоги слід мати на увазі, що цивільне законодавство певним чином регулює питання виконання цивільно-правових зобов`язань. Так, відповідно до загальних правил, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, а за відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Склад злочину, передбаченого ст.355КК України, примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань утворює лише у разі, коли воно поєднане з погрозою застосування насильства, пошкодження чи знищення майна щодо потерпілого або його близьких родичів. Погроза повинна бути дійсною і реальною.
		 
		Суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом. 
		 
		Виходячи із змісту та складу наведеного кримінального правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченим та досліджені безпосередньо в судовому засіданні докази, суд встановив наступні обставини.
		 
		Так, свідок  ОСОБА_17  під час допиту в судовому засіданні показав, що ОСОБА_18 він знає не дуже добре та у будь-яких відносинах із ним не перебуває. Кілька разів вони зустрічалися у одній компанії в місті Чернівці. Із ОСОБА_8 - оґлу та ОСОБА_22 Ґульаґа-оґлу він не знайомий, ніколи їх не бачив, ділових чи бізнесових справ не мав. Із потерпілими він знайомий, оскільки вони вели переговори з приводу придбання готелю в місті Чернівці, який належить йому - ОСОБА_17 . Також він із потерпілими мав справи по бізнесу та позичив ОСОБА_68 грошові кошти в сумі триста тисяч доларів США, які останній йому так і не повернув. Наскільки він пригадує, то при передачі коштів міг бути присутній ОСОБА_18 , але до справ про повернення грошей останній відношення не мав. 19.10.2018 року ОСОБА_24 йому не телефонував та не повідомляв, що зустрічався з ОСОБА_69 і Озер Гюрканом у Львові. З приводу повернення вказаних коштів до ОСОБА_18 чи ОСОБА_8 -оґли, він свідок не звертався та не доручав йому вирішення цих питань. 
		 
		Із показань означеного свідка випливає, що обвинувачені не були обізнані щодо боргових зобов`язань між ОСОБА_70 та ОСОБА_26 .
		 
		Свідок  ОСОБА_71  повідомив, що працює паркувальником на вулиці Валовій в м. Львові. 19 жовтня 2019 року, приступив до роботи вранці о 08:00 год. ранку та працював до 20:00 год. вечора. Підчас передачі зміни він бачив групу осіб із 5-6 осіб, які стояли по вул.Валовій між приміщенням «Ідея-Банк» та приміщенням «Ощадбанк», серед них були ОСОБА_18 , ОСОБА_8 -оґли та ОСОБА_22 Ґульаґа-оґли, які дружно між собою вели енергійну бесіду, жартували, сміялися. Жодної шарпанини чи конфлікту між мужчинами він не бачив, як не бачив, щоб вони мали при собі зброю, ножі чи пістолети, та демонстрували ці предмети. Поспілкувавшись між собою вони пішли в кафе «Мускат».
		 
		Свідок  ОСОБА_72  повідомив, що працює па посаді сторожа ЛКП «Львівавтодор». 19.10.2018 року він прийшов на роботу близько 20:05 год. і біля приміщення «Ідея-Банк» та «Ощадбанк», поруч автомобіля «Фольксваген» темного кольору, стояла група мужчин із 5-ти чи 6-ти осіб, які розмовляли на іноземній мові, відтак змісту розмов не розумів. Серед них були особи, які схожі на обвинувачених, але впевнено сказати не може. Компанія щось весело розмовляла, сміялась; жодної агресії в їх поведінці не було, як не було шарпанини чи бійки. В руках у цих осіб ніякої зброї він не бачив; не бачив також у них сумок чи інших предметів, у яких можна було заховати зброю. Після спілкування на вулиці вся компанія пішла в кафе «Мускат». 
		 
		Показаннями означених свідків не підтверджуються обставини примушування потерпілих до виконання цивільно-правових зобов`язань з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами за попередньою змовою групою осіб. Свідки не бачили, щоб на пл. Галицькій, напроти будинку №7 у м. Львові, обвинувачені висловили вимогу до Остюрк Еркану передати їм сто тисяч доларів США, погрожуючи зброєю та вбивством потерпілому, яке він сприймав реально, внаслідок чого потерпілий вимушено передав ОСОБА_8 -оґли частину суми в розмірі 5000 доларів США.
		 
		Свідком  ОСОБА_17  подано суду копію розписки, із змісту якої вбачається, що ОСОБА_73 30.06.2018 року позичив у ОСОБА_74 300000 ,00 доларів США для діяльності в галузі торгівлі, з поверненням коштів 30.09.2018 року. Дана розписка не посвідчена, незрозуміло де складна.
		Також ОСОБА_17 -о. надано копію довіреності, посвідченої 04.07.2018 нотаріусом Турецької Республіки, згідно якої ОСОБА_75 уповноважує ОСОБА_76 на продаж нерухомості, власником якої він є.
		Копії цих документів могли б свідчити про існування між вказаними особами певних договірних зобов`язань,однак, не свідчать про обставини обвинувачення. Разом з тим, надані копії документів не можуть бути допустимими доказами в розумінні ст.86 КПК України, згідно якої доказ визнається допустими, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		 
		Відповідно до ст.56КПК України потерпілий наділений визначеними законом правами та обов`язками, посеред іншого, і правом давати пояснення, показання або відмовитись їх давати. Потерпілий є одним із основних учасників кримінального провадження, від процесуальної активності якого залежить з`ясування обставин вчинення кримінального правопорушення і прийняття законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення.
		 
		Під час судового розгляду справи не представилося можливим безпосередньо допитати потерпілого ОСОБА_26 . Останній неодноразово викликався у судове засідання, судові повістки надсилались потерпілому за адресами, вказаними в обвинувальному акті, однак такі судові повістки поверталися без вручення з відміткою про непроживання.
		Скерування доручення на міжнародно-правову допомогу до компетентних органів Республіки Туреччина також жодного результату не дало, та даного потерпілого допитати не вдалося. Місце його перебування фактично не встановлено.
		   
		Відповідно до статті 23КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
		 
		Не можутьбути визнанідоказами відомості,що містятьсяв показаннях,речах ідокументах,які небули предметомбезпосереднього дослідженнясуду,крім випадків,передбачених цимКодексом. Суд може прийняти, як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Таким випадком може бути допит потерпілого слідчим суддею, що передбачено статтею 225 КПК України.
		 
		Однак, потерпілий ОСОБА_16 не був допитаний ні слідчим суддею, ні безпосередньо судом під час судового розгляду справи. У клопотанні прокурора про допит потерпілого, поданого порядку ст.225 КПК України, слідчим суддею двічі було відмовлено за відсутності правових підстав. 
		Разом з тим, потерпілий ОСОБА_16 був обізнаний про розгляд справи в суді, оскільки ним була скерована на адресу суду та долучена до матеріалів кримінального провадження заява, згідно якої він повідомляє, що жодних претензій до обвинувачених не має та просить закрити кримінальне провадження.
		 
		Під час судового розгляду вказаної справи було досліджено звукозапис допиту потерпілого ОСОБА_50 в порядку ст. 225 КПК України, на який сторона обвинувачення покликається , як на доказ у кримінальному провадженні.
		Із змісту показань потерпілого ОСОБА_30 вбачається, що він зазначає про придбання ОСОБА_23 у ОСОБА_77 готелю, про грошові зобов`язання між ними, а також вказує на обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_22 як на осіб, які обмежували його пересування, вимагали гроші та отримали гроші, погрожували зброєю.
		 
		Однак, такий допит потерпілого ОСОБА_50 , суд визнає недопустимим доказом відповідно до положень п.5ч.2ст.87КПК України, виходячи із наступного.
		Частиною 1статті 225КПК України регламентовано,що увиняткових випадках,пов`язанихіз необхідністюотримання показаньсвідка чипотерпілого підчас досудовогорозслідування,якщо черезіснування небезпекидля життяі здоров`ясвідка чипотерпілого,їх тяжкоїхвороби,наявності іншихобставин,що можутьунеможливити їхдопит всуді абовплинути наповноту чидостовірність показань,сторона кримінальногопровадження,представник юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,мають правозвернутися дослідчого суддііз клопотаннямпровести допиттакого свідкачи потерпілогов судовомузасіданні,в томучислі одночаснийдопит двохчи більшевже допитанихосіб.У цьомувипадку допитсвідка чипотерпілого здійснюєтьсяу судовомузасіданні вмісці розташуваннясуду абоперебування хворогосвідка,потерпілого вприсутності сторінкримінального провадженняз дотриманнямправил проведеннядопиту підчас судовогорозгляду.Неприбуття сторони,що буланалежним чиномповідомлена промісце тачас проведеннясудового засідання,для участів допитіособи заклопотанням протилежноїсторони неперешкоджає проведеннютакого допитув судовомузасіданні. Допит особи згідно з положеннями цієї статті може бути також проведений за відсутності сторони захисту, якщо на момент його проведення жодній особі не повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні.
		 
		Допит потерпілого в порядку статті 255 КПК України, враховуючи вказану правову норму, повинен був проводитись в присутності сторін кримінального провадження, вданому випадку сторони захисту) з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду. Виключенням може бути лише випадки, коли сторони були належним чином попередженні про час та місце проведення такого допиту, а також коли нікому не повідомлено про підозру.
		Однак, сторону захисту не було належним чином повідомлено про час та місце проведення допиту, у зв`язку з чим, сторона захисту, підозрювані ОСОБА_8 , ОСОБА_22 були позбавлені можливості участі при допиті, маючи статус підозрюваних (підозра оголошена 22.10.2018 , а допит проводився 29.11.2018). При цьому слід зазначити, що при розгляді аналогічних клопотань прокурора слідчим суддею 23.10.2018 сторона захисту була присутня в судовому засіданні. 
		 
		Долучений до матеріалів справи рапорт слідчого про те, що він телефонував сторонам, з метою повідомлення про проведення допиту потерпілого, не може бути доказом такого повідомлення, оскільки суперечить нормам процесуального законодавства щодо викликів слідчим.
		 
		Потерпілий ОСОБА_30 вийшов на відеозв`язок із судом, перебуваючи у Республіці Туреччина, через програму Easycon.
		Озер Гюркану було роз`яснено його процесуальні права та обов`язки, попереджено при кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань та приведено до присяги.
		Так, потерпілий повідомив суду, що бажає розповісти правду про обставини справи, оскільки всі свої попередні покази він давав під тиском свого знайомого ОСОБА_78 , який мав несправжній паспорт інтерполу та залякував його цим паспортом, погрожував вбивством, тому він злякався і був змушений говорити неправду. Крім того він був підлеглим ОСОБА_78 . Однак на теперішній час все змінилося, останні шість місяців погрози йому більше не надходять, а тому він вирішив розповісти всю правду. Будучи в Туреччині він попросив міри безпеки до себе , відтак, і не боїться зараз говорити правду. Обвинувачених вважає своїми друзями; коли перебував у м.Львові в жовтня 2018 вони не поводились з ним погано, вважав себе їхнім гостем ; ніхто його не викрадав, не обмежував у пересуванні, не погрожував ні фізичним знищенням, ні зброєю. Словесно ніхто не погрожував членам його родини. Жодних коштів у нього обвинувачені не забирали. Він також не бачив, щоб обвинувачені брали якісь кошти у іншого потерпілого ОСОБА_26 . З ОСОБА_79 він знайомий. Познайомив їх ОСОБА_80 . Вони разом збиралися працювати, однак ОСОБА_81 його обдурив, викрав гроші та втік до Туреччини.
		Пояснив, що вони вдвох з ОСОБА_23 в жовтні 2018 перебували у місті Львові у справах, відпочивали, зустрічалися з друзями, відвідували кафе і ресторани. ОСОБА_82 сказав, що йому потрібно у справах поїхати до Києва та сказав побути кілька днів у ОСОБА_83 з Реджепом. Після цього, він ОСОБА_15 , за власною ініціативою, поселився у готелі та із ним залишився друг Реджепа, щоб допомогти потерпілому в побутових потребах, оскільки він не володіє українською мовою. За перебування в готелі оплачував він сам . Він ніколи не бачив у ОСОБА_84 зброї, ножів, газового балончика. За весь час він проживав у кількох готелях. Перебуваючи у розважальних закладах та готелях він міг спокійно пересуватися, користуватися своїм телефоном, спілкуватися.
		В один із днів йому зателефонували, як він зрозумів, із поліції. Він в той час із друзями перебував в ресторані. Оскільки він не володіє українською мовою, то передав телефон своєму знайомому українцю, не пам`ятає кому саме. Коли знайомий поспілкувався по телефону, то вони зібралися та поїхали у Львівський аеропорт. У аеропорту до нього підійшли поліцейські, та він не зрозумів, що відбувається. В цей час йому зателефонував ОСОБА_29 , який погрожуючи вбивством наказав в поліції дати покази, що обвинувачені викрали його , погрожували зброєю та утримували, хоча такого насправді не було. У подальшому, під час проведення слідчих дій та допитів у суді, він ОСОБА_15 надавав неправдиві покази про те, що йому погрожували, викрали, вимагали гроші, оскільки він боявся погроз ОСОБА_26 , який займається шахрайськими діями.
		Потерпілому не відомо чи хтось погрожував ОСОБА_26 після тих обставин вказаної події в жовтні 2018 року. Також у жовтні- листопаді 2018 року у Стамбульському аеропорті до нього ніхто не підходив з пропозицією змінити покази стосовно ОСОБА_85 та інших обвинувачених.
		Про те, що справа розглядається в суді він знав. Приїхати у м.Львів немає можливості, тому вийшов на зв`язок по скапу із інтернет-кафе в місті, де він проживає. Як зв`язатися із судом він дізнався від свого знайомого турка. Крім того, приблизно за тиждень до даного судового засідання йому зателефонували з українського номеру. З ним розмовляв мужчина з залу суду, поруч з якою був перекладач, який сказав, що ця людина з прокуратури України, і що повідомляє про те, що йому необхідно доєднатись до судового засідання. Також повідомили, що уникнення участі в засіданні несе за собою відповідальність. Та особа не представлялась, лише перекладач зазначив, що це з української прокуратури, сказав, що це прокурор з засідання.
		 
		Потерпілий ОСОБА_15 ствердив, що покази надані ним під час проведення допиту в порядку ст. 225 КПК України є неправдивими такі він надав під тиском ОСОБА_26 .
		 
		Відповідно до змісту норми статті 56КПК України  пояснення потерпілого можуть бути складовою та різновидом його показань, а також використовуватись при здійсненні інших процесуальних прав, як під час досудового розслідування, так і в судовому розгляді для обґрунтування позиції чи думки з питань, які виникають у провадженні. Ця норма закріплює право потерпілого давати показання і пояснення.
		 
		Таким чином, потерпілі ОСОБА_16 та ОСОБА_30 скористались своїм процесуальним правом надати суду свої пояснення з приводу обставин кримінального провадження, які суд оцінює в сукупності із зібраними доказами.
		 
		У відповідності до статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Згідно з вимогами ст. 94 КПК України при ухваленні вироку суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку.
		 
		За змістом ч. 3ст. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Відповідно до ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення зобов`язана доказувати обставини , передбачені ст.91 цього Кодексу та довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме  винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		 
		Під час судового розгляду дослідивши всі докази, надані сторонами кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що стороною обвинуваченняне доведенофакту вчиненняобвинуваченими ОСОБА_86 та  ОСОБА_8 кримінальнихправопорушень,передбачених ч.2ст.146та ч.2ст.355КК України.Судом невстановлено фактупозбавлення воліпотерпілого ОСОБА_50 ,за попередньоюзмовою групоюосіб заобставин викладенихобвинуваченням.А також стороною обвинувачення не доведено факту примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, вчинене обвинуваченими за попередньою змовою групою осіб із погрозою вбивства.
		   Суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази вимогам належності, достатності та переконливості не відповідають та не підтверджують існування обставин, на які вказує сторона обвинувачення.
		   Згідно з положеннями ч. 1ст. 373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		 
		   Отже,з урахуваннямвикладеного вище,за наслідкамивсебічного,повного йнеупередженого дослідженнявсіх обставинкримінального провадженняв ходісудового розгляду,керуючись законом,оцінивши кожнийдоказ зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язку,суд приходитьдо обґрунтованоговисновку проте,що пред`явленеобвинуваченими  ОСОБА_86  та  ОСОБА_8 не знайшло свого підтвердження, оскільки відсутні належні та достатні докази їх вини. Всі докази, надані стороною обвинувачення в підтвердження вини обвинувачених під час дослідження та оцінки визнані судом такими, що не можуть бути покладені в основу обвинувачення.
		Таким чином, суд приходить до переконання про виправдання  ОСОБА_7 та  ОСОБА_8  за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 355 КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в яких вони обвинувачуються.
		 
		   Керуючись ст.ст. 349, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
		 
		у х в а л и в:
		 
		 
		 
		ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
		- ч.2 ст.146 КК України - визнати невинуватим та виправдати; 
		- ч.2 ст.355 КК України - визнати невинуватим та виправдати.
		 
		Магеррамлі  ОСОБА_87  за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
		- ч.2 ст.146 КК України - визнати невинуватим та виправдати; 
		- ч.2 ст.355 КК України - визнати невинуватим та виправдати.
		 
		Речові докази: залишити у матеріалах кримінального провадження.
		 
		На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд протягом тридцять днів з моменту його проголошення. 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...