Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 510/2353/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав.
Надіслано для оприлюднення: 15.12.2021. Зареєстровано: 16.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2021.
Дата набрання законної сили: 02.12.2021
Номер судового провадження: 22-ц/813/2161/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/813/2161/21 
		Номер справи місцевого суду: 510/2353/18
		Головуючий у першій інстанції Гончарова-Парфьонова О.О.
		Доповідач Дришлюк А. І.
		Категорія: 46
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 грудня 2021 року                                                                м. Одеса
		 
		Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
		при секретарі судового засідання Кузьмук А.В.,
		розглянувши у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ренійського районного суду Одеської області від 20 липня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Ренійської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Ренійської районної державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та зобов`язання не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		18 грудня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Ренійської районної державної адміністрації Одеської області, про позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів (т.1, а.с. 1-22).
		08 квітня 2019 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Ренійської районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та зобов`язання не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання обов`язків по наданню йому можливості у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_4 , чинить перешкоди у зустрічах з дитиною, у зв`язку із чим він тривалий час не бачився з сином (т. 1, а.с. 45-63).
		20 липня 2020 року рішення Ренійського районного суду Одеської області (головуючий-суддя Гончарова-Парфьонова О.О.) позовну заяву ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Ренійської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів - задоволено частково. Позбавлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рені Одеської області, батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 грудня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. У решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Ренійської районної державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та зобов`язання не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною - залишено без задоволення (т.1, а.с. 173-178).
		17 серпня 2020 року канцелярією Ренійського районного суду Одеської області зареєстровано апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення від 20 липня 2020 року та повторно подано до Одеського апеляційного суду 26 серпня 2020 року. На думку апелянта, висновки суду першої інстанції є помилковими, що призвело ухвалення необґрунтованого судового рішення. Апелянт пояснює, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а суд першої інстанції, не з`ясувавши належним чином ставлення батька до дитини, не розглянувши можливості застосування попередження про зміну ставлення його до виховання сина та покладення на органи опіки та піклування контролю за виконанням ним батьківських обов`язків, застосували саме такий крайній захід. Крім того, судом не взято до уваги те, що ОСОБА_1 намагався виконувати свої обов`язки, щодо сплати аліментів, на картку матері, проте та відмовилася. Апелянт просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Ренійського районного суду Одеської області від 20 липня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, щодо позбавлення батьківських прав та скасувати рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та задовольнити позов в повному обсязі.
		Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
		10 листопада 2021 року Одеським апеляційним судом отримано заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про участь у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Заявник просить суд надати можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а саме системи відеоконференцзв`язку EasyCon.
		01 грудня 2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Ухвалено проведення судового засідання, призначеного на 02 грудня 2021 року о 11 год 45 хв, в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».
		З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи з незалежних від суду причин.
		В судовому засіданні 02 грудня 2021 року представник позивача - ОСОБА_5 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. Звернув увагу на те, що його довірительниця не була допущена безпосередньо до засідання органу опіки та піклування, хоча фізично находилась в приміщенні. Відповідно вважає, висновки органу опіки та піклування необґрунтованими. 
		Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
		Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
		Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б перешкоджали відповідачу виконувати свої батьківські обов`язки по вихованню дитини, а тому поведінка відповідача була розцінена судом першої інстанції як ухилення від виховання дитини та як свідоме нехтування своїми обов`язками. Також суд першої інстанції, з урахуванням визнання відповідачем позовних вимог в частині стягнення аліментів, вважав за можливе частково задовольнити позовні вимоги та визначив стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), вказавши при цьому, що звернення з вимогою про стягнення аліментів відповідно до ст. 199 СК України є передчасними та необґрунтованими. Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції вказував на те, що до звернення до суду з відповідною зустрічною позовною заявою жодна зі сторін по справі відповідно до положень ст. 158 СК України доказів звернення до органу опіки та піклування з заявою щодо вирішення питання про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, не надала. Також з даного приводу, суд першої інстанції звернув увагу на те, що до зустрічної позовної заяви в обґрунтування її вимог, відповідно до ст. 76 ЦПК України, було надано перелік свідків, проте представник позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_2 відмовилася у судовому засіданні від отримання доказів шляхом допиту заявлених свідків (т. 1 а.с. 176-178).
		Апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.
		Так, апеляційний суд звертає увагу на те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується апелянтом в частині стягнення з нього на корить позивача на утримання дитини аліментів, а тому, враховуючи положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України в даній частині оскаржуване рішення апеляційним судом не переглядається.
		 
		Фактичні обставини справи та оцінка апеляційного суду.
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1, а.с. 12).
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 разом із сином ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 11,15).
		Як вбачається з матеріалів справи, 08 серпня 2018 року позивач та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб у Ренійському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 69, внаслідок чого позивач змінила своє прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » (т.1, а.с. 13).
		Відповідно до Висновку №01-24/04/774 від 08.04.2019 року, виданого головою Ренійської районної державної адміністрації - В.І. Котляренко, Ренійська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, не вважає за доцільне позбавляти батьківських прав громадянина ОСОБА_1 щодо його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку із відсутністю достатніх підстав (т.1, а.с. 71-72).
		Разом з тим, як вбачається з пояснень свідків у судовому засіданні в суді першої інстанції, відповідач не бере участі у вихованні сина, не цікавиться його життям, не піклується про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, не навідується до сина та з ним не спілкується.
		Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати дитину.
		Відповідно до ч. 1 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
		Відповідно до ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
		Апеляційний суд звертає увагу на те, що ухилення батьків або одного з них від виконання обов`язків по вихованню дитини повинно носити систематичний характер.
		Як, роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 16 своєї постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негайно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Отже, систематичне невиконання батьківських обов`язків, в тому числі не забезпечення належного догляду дитини, відсутність спілкування в необхідному обсязі тощо, тягне за собою позбавлення батьківських прав.
		Відповідно до положень ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. 
		Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Враховуючи вище наведене в сукупності, обставини справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності достатніх, належних і допустимих доказів ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків щодо дитини, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, та підтверджують той факт, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про фізичний, духовний і моральний розвиток сина, не готує його до самостійного життя, ніяким чином не цікавиться ним, що свідчить про доцільність позбавити відповідача батьківських прав.
		Одночасно, як правильно зауважив суд першої інстанції, відповідач на підтвердження того, що позивач перешкоджає йому бачитись з сином та піклуватися про нього, не надав до суду доказів. На вказані обставини відповідач посилався в своїй апеляційній скарзі, однак, так само не надав до апеляційного суду жодних доказів на підтвердження того, що позивач чинить перешкоди в спілкуванні дитини з батьком. З огляду на вказане апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги та погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.
		Окремо суд зауважує, що відповідно до ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Виходячи з цього апеляційний суд враховує наступне. 
		Як вбачається з Висновку про психоемоційний стан малолітнього ОСОБА_4 від 08.05.2019 року №532, членами своєї родини дитина визначає вітчима ОСОБА_7 , матір, дідуся та бабусю з боку матері. В ситуаціях вибору хлопчик частіше виявляє бажання знаходитися ближче до матері та вітчима. ОСОБА_4 при спілкуванні з практичним психологом зазначив, що рідним батьком вважає вітчима, а біологічного батька він не знає і не виявляє бажання спілкування з ним (т. 1, а.с. 86-87).
		З матеріалів справи також вбачається, що  ОСОБА_10 , чоловік позивачки, має намір всиновити ОСОБА_4 , оскільки піклується про дитину, вважає його своїм сином та бере участь в його вихованні та розвитку (т. 1, а.с. 6, 80-85). 
		Відповідно в межах цієї справи в найкращих інтересах дитини та з врахуванням відсутності доказів належного виконання батьківських обов`язків з боку відповідача та гарантій їх виконання в майбутньому апеляційний суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, оскільки на відміну від органу опіки та піклування не може ґрунтувати рішення суду на результаті однієї бесіди (у відсутності іншого з батьків), яку фактично і було покладено в основу відповідного висновку, який обґрунтовано не було прийнято до уваги судом першої інстанції. 
		Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
		Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін, а також вирішує питання стосовно розподілу судових витрат.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
		Рішення Ренійського районного суду Одеської області від 20 липня 2020 року - залишити без змін.
		 
		Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Судді Одеського апеляційного суду                         А.І. Дришлюк
		       
		Р.Д. Громік
		 
		М.М. Драгомерецький
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Повний текст цієї постанови складено 13 грудня 2021 року.
		 
		Суддя Одеського апеляційного суду                                А.І. Дришлюк
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		02.12.2021 року                                                                 м. Одеса

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...