Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/2387/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2021.
Дата набрання законної сили: 08.12.2021
Номер судового провадження: 51-3393км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018160000000857

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 грудня 2021 року
		м. Київ
		справа № 521/2387/19
		провадження № 51-3393 км 21
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тбілісі, Грузія, жителя    АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 рік. 
		На підставі статті 75 КК його звільнено від відбуття покарання з випробувальним терміном на 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 цього Кодексу.
		За вироком суду ОСОБА_6 19 грудня 2018 року о 16 год 30 хв, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем BMW 316, 
		р/н НОМЕР_1 , виїжджаючи з території КП «Міськзелентрест», розташованого за адресою: вул. Хімічна, 3, м. Одеса, на проїжджу частину вул. Хімічної, де організовано двосторонній рух транспорту і проїжджа частина якої має по одній смузі для руху в протилежних напрямках, виконуючи маневр повороту праворуч, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним автомобіля та безпечно керувати ним, чим грубо порушив підпункт «б» пункту 2.3, підпункт «а» пункту 2.9, пункт 12.1 Правил дорожнього руху, не впорався із керуванням транспортним засобом, допустив його боковий занос та, як наслідок, втрату керування, виїхав за межі проїжджої частини вправо за ходом руху автомобіля та здійснив наїзд на опору лінії електропередачі передньою частиною транспортного засобу. 
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, від яких помер у кареті швидкої допомоги під час доставлення його до лікувальної установи.
		За ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 26 березня 2019 року змінено, виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду як на обставину, яка пом`якшує покарання, на утримання обвинуваченим неповнолітньої дитини. В іншій частині вирок залишено без змін.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. 
		Зазначає, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, зокрема статтю 75 КК, та призначив засудженому м`яке покарання, яке не відповідає його особі. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор у судовому засіданні підтримала вимоги касаційної скарги, просила скаргу задовольнити з підстав, зазначених у ній.
		Від засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_8 надійшли заяви про розгляд касаційної скарги прокурора без їх участі. 
		Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від учасників не надходило. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Згідно з положеннями статті 419 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен з них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права; при залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, на яких подану скаргу визнано необґрунтованою.
		Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
		Як випливає зі змісту статті 75 КК, застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності в суду обґрунтованих підстав дійти висновку, що з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без його ізоляції від суспільства.
		Цих вимог закону суд апеляційної інстанції не дотримався.
		Так, не погодившись із вироком районного суду, прокурор подав на нього апеляційну скаргу, в якій, серед іншого, вказував на порушення цим судом вимог статті 65 КК та неправильне застосування статті 75 цього Кодексу і просив апеляційний суд скасувати оспорюване рішення та ухвалити новий вирок, яким визначити 
		ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, що належить відбувати реально.
		Вирішуючи питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому ОСОБА_6 і чи повинен він його відбувати, суд першої інстанції врахував наявність обставин, які відповідно до статті 66 КК пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме: повне визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування спричиненої злочином шкоди, а також позитивну характеристику, наявність на його утриманні батька ОСОБА_9 , 1943 року народження, який є пенсіонером та має інвалідність І групи, стан здоров`я батька. Водночас районний суд зважив на обставини, які відповідно до статті 67 КК обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
		Узявши до уваги особу обвинуваченого, який провину в скоєному злочині визнав у повному обсязі, щиро покаявся, раніше не судимий, має постійне місце проживання і характеризується за ним позитивно, скоїв необережний злочин, добровільно відшкодував потерпілій заподіяну злочином шкоду, а також врахувавши при цьому позицію потерпілої, яка у своїй заяві просила призначити ОСОБА_6 покарання, не пов`язане з позбавленням волі, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з іспитовим строком на підставі статті 75 КК.
		Ключовою обставиною, яку враховав апеляційний суд під час вирішення питання щодо необґрунтованості доводів прокурора стосовно незаконності вироку місцевого суду в частині звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі положень статті 75 КК, є те, що на утриманні обвинуваченого перебуває його батько ОСОБА_9 , 1943 року народження, який згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 787897 від 30 грудня 2015 року і пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 10 лютого 2016 року (а.п.76), є пенсіонером і має інвалідність І «Б» групи по загальному захворюванню безстроково, а також потребує стороннього догляду.
		Разом із цим, як убачається зі змісту ухвали, вирішуючи питання про правильність застосування місцевим судом до засудженого положень статті 75 КК, апеляційний суд не взяв до уваги інших обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_6 свідомо сів за кермо транспортного засобу в стані алкогольного сп`яніння, під час керування яким пасажир автомобіля ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, від яких наступила його смерть у кареті швидкої допомоги під час доставлення в лікувальну установу, чим грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху.
		Враховуючи це, навіть наявність пом`якшуючих обставин (повне визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування спричиненої злочином шкоди), а також позитивна характеристика, факт утримання батька не можуть бути визнані мотивованими підставами для застосування до засудженого положень статті 75 КК та звільнення від відбування призначеного покарання.
		Також, апеляційний суд не врахував того, що вчинене засудженим кримінальне правопорушення належить до числа суспільно небезпечних злочинів проти безпеки руху, основним безпосереднім обєктом якого є безпека руху, а додатковим  життя та здоровя людей, а тому думка потерпілої в ході вирішення судом питання про призначення покарання засудженому не є вирішальною.
		Колегія суддів зазначає, що перебування засудженого у стані навіть легкого алкогольного сп`яніння не можна не враховувати під час призначення покарання, адже, керуючи автомобілем у нетверезому стані, засуджений грубо порушив Правила дорожнього руху, що призвело до тяжких наслідків. Уникнення особою реального покарання за таких обставин негативно вплине на сприйняття суспільством, зокрема іншими водіями, необхідності дотримуватися Правил дорожнього руху.
		З огляду на викладене колегія суддів вважає, що за таких обставин висновок апеляційного суду в ухвалі щодо правильності висновку місцевого суду у вироку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання зроблений без належного урахування усіх обставин справи та даних про особу засудженого, не є належно обґрунтованим та вмотивованим і суперечить вимогам статті 75 КК.
		Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність перешкодило апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до положень статтей 413 та 438 КПК є підставою для його скасування.
		Таким чином, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду  скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду апеляційному суду слід взяти до уваги наведене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, та з урахуванням доводів, наведених у його касаційній скарзі, з додержанням вимог кримінального процесуального закону ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
		При цьому апеляційному суду слід мати на увазі, що за тих самих обставин справи та даних про особу засудженого застосування до нього статті 75 КК є неправильним.
		Керуючись статтями433,434,436,438,441,442 КПК,Верховний Суд
		у х в а л и в:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...