Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 229/3297/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2021.
Дата набрання законної сили: 13.12.2021
Номер судового провадження: 51-2902км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020050380000441

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України
		13 грудня 2021року 
		м.Київ
		справа № 229/3291/20
		провадження № 51-2902км21
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 , 
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		потерпілого ОСОБА_8  (у режимі відеоконференції), 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 17 лютого 2021 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 13 травня 2021 року щодо
		ОСОБА_9 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя   АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Краматорського міського суду Донецької області від 17 лютого 2021року ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено до покарання увиді позбавлення волі за ч. 1 ст. 115 КК на строк 11 років.
		Строк відбування покарання ОСОБА_9 вирішенообчислювати з01 червня 2020року. Зараховано термін перебування під вартою з 25 по 28 квітня 2020року у строк відбування покарання.
		Стягнуто із ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 8695 грн матеріальної шкоди та 400000 грн моральної шкоди.
		Вирішено питання щодо речових доказів та арешту майна упровадженні.
		За вироком місцевого суду ОСОБА_9 засуджено за те, що він 24 квітня 2020року близько20:00 (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи біля будинку № 98 на вул. Козацькійу м. Дружківці, діючи умисно, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, з метою заподіяння смерті, руками та ногами завдав ОСОБА_10 не менше п`яти ударів по голові та тулубу, після чого, керуючись безпорадним станом потерпілого, який втратив свідомість, поклав його до багажника свого автомобіля ВАЗ-2171 (д. н. з.  НОМЕР_1 ) та вивіз у поле на відстані 1,5 км від будинку 96-а натій самій вулиці, де залишив вмирати. 
		Донецький апеляційний суд ухвалою від 13 травня 2021 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_9 і його захисника ОСОБА_6  без задоволення.
		Вимоги та узагальнені доводи осіб, якіподали касаційні скарги
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду таневідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати оскаржувані судові рішення іпризначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		На обґрунтування своєї позиції вказує, що місцевий суд поклав в основу обвинувального вироку докази, які не підтверджують вини ОСОБА_9 . Зокрема зазначає, що протокол слідчого експерименту від 25 квітня 2020 року за участю ОСОБА_11 є недопустимим доказом, оскільки свідок надавала виключно ті пояснення, що їй вказували працівники поліції, адже побоювалась бути обвинуваченою у вчиненні вбивства і того, що в неї заберуть дитину. Як вважає захисник, надані нею показання в судовому засіданні мають доказове значення для справи. Крім того, стверджує, що суд не взяв до уваги показань свідків  ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а також витягів з Автоматизованого робочого місця оперативного робітника (далі  АРМОР), які підтверджують слова його підзахисного про те, що ОСОБА_11 раніше викликала поліцію, оскільки ОСОБА_10 бив її та псував майно. На думку сторони захисту, суд апеляційної інстанції не перевірив усіх доводів, викладених в апеляційних скаргах, а тому ухвала суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК).
		У касаційній скарзі засуджений, дублюючи доводи касаційної скарги захисника, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити. 
		Позиції учасників судового провадження
		У письмовому запереченні на касаційні скарги засудженого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_6 прокурор просить касаційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення  без зміни.
		У судовому засіданні захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали доводи, викладені в касаційнихскаргах, просили скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		Прокурор ОСОБА_5 просив судові рішення залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого і його захисника  без задоволення.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення умежах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати тавизнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
		Як вбачається зі змісту касаційних скарг засудженого та його захисника, касатори покликаються на неповноту судового розгляду, не погоджуються знаданою судами доказам оцінкою, заперечують правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження, що на підставі статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
		Засуджений та захисник у касаційних скаргах, аналогічних за своїм змістом апеляційним скаргам, крім іншого, порушують питання про перегляд судових рішень у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		За правиламист. 370 КПКсудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Статтею 84 КПК визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Згідно з положеннямист. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог закону під час розгляду справи щодо ОСОБА_9 дотримано.
		За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 115 ККкваліфіковані правильно.
		Так, в основу обвинувального вироку суд поклав лише ті докази, які обґрунтовано підтверджують винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину, зокрема показання: самого засудженого, який хоча і не визнав своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, однак підтвердив факт бійки того дня із ОСОБА_10 та перевезення останнього в поле; потерпілого ОСОБА_8 (батька загиблого) та ОСОБА_14 (дружини загиблого) щодо факту зустрічі ОСОБА_10 із засудженим; свідків ОСОБА_11 , яка також підтвердила, що між засудженим та загиблим того дня відбулась бійка і вони із ОСОБА_9 вивезли ОСОБА_10 за місто; свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , експерта ОСОБА_17 .
		Також суд дослідив ряд письмових доказів, які покладено в основу обвинувального вироку, зокрема:протоколи огляду місця події від 25 квітня 2020року; протокол слідчого експерименту від 25 квітня 2020 року за участю свідка ОСОБА_11 та відеозапис до нього; висновок судово-медичної експертизи від 25 квітня 2020 року № 52, відповідно до якого смерть ОСОБА_10 настала внаслідок тупої поєднаної травми голови, шиї, грудної клітки, живота, котрі супроводжувалися масивною внутрішньою кровотечею і ускладнились гострим загальним недокрів`ям і дистрофічними змінами внутрішніх органів, набряком головного мозку і легень, інші висновки судово-медичних експертиз.
		Відповідно до протоколу огляду місця події (де відбувався конфлікт між засудженим ОСОБА_9 та потерпілим ОСОБА_10 ) від 25 квітня 2020 року зафіксовано сліди волочіння.
		Факт бійки засудженого і ОСОБА_10 , завдання потерпілому ударів та подальше перевезення його в поле за місто підтверджується протоколом огляду місця події від 25 квітня 2020 року, показаннями засудженого ОСОБА_9 і свідка ОСОБА_11 .
		Відповідно до протоколу огляду місця події (місце мешкання ОСОБА_9 та ОСОБА_11 ) виявлено жіночі та чоловічі кросівки, а також чоловічі джинсові штани зі слідами крові. Під час огляду місця події (автомобіля, якій належить ОСОБА_18 ) у багажному відділенні виявлено кров. Висновками експертиз установлено, що на вказаних жіночих і чоловічих кросівках, у багажному відділенні автомобіля та чоловічих джинсових штанах виявлено кров ОСОБА_10 .
		Таким чином, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, вказані докази підтверджують вину ОСОБА_19 у вчиненні інкримінованого злочину поза розумним сумнівом. З таким висновком погоджується і колегія суддів.
		Доводи сторони захисту про те, що суд безпідставно поклав в основу обвинувального вироку недопустимий доказ, зокрема протокол слідчого експерименту від25 квітня 2020 року за участю свідка ОСОБА_11 , колегія суддів вважає невмотивованими.
		Відповідно до положень ч. 2ст. 84 КПКпроцесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Згідно з ч. 4ст. 95 КПКсуд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомуст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		Разом із тим протоколи слідчих експериментів відповідно до п. 3 ч. 2ст. 99 КПКналежать до документів.
		Беручи до уваги, що документи, до яких належать і протоколи проведення слідчих експериментів, є самостійними джерелами доказів, суд першої інстанції правильно послався у своєму вироку на дані, які містяться у протоколі слідчого експерименту від25 квітня 2020 року за участю свідка ОСОБА_11 , як на докази винуватості ОСОБА_9 .
		Так, під час слідчого експерименту слідчий, прокурор не допитує особу, а лише перевіряє або уточнює певні відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тому зафіксовані в документі (протоколі) результати слідчого експерименту не є тотожними наданим слідчому, прокурору показанням, про які йдеться у частинах 1 та 4 ст. 95 КПК.
		З матеріалів провадження вбачається, що слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_11 відповідає вимогам ст. 240 КПК. Їй було роз`яснено положення ст.63 Конституції України, статей 18, 20, 42 КПК і з`ясовано, чи зрозумілі їй права та обов`язки. Протокол за результатами проведення цієї слідчої дії свідок підписалабез жодних зауважень, заяви та клопотання від неї не надходили. Під час вказаної слідчої дії свідок ОСОБА_11 відтворила обставини події та дії ОСОБА_9 щодо вчинення кримінального правопорушення. 
		Таким чином, враховуючи процесуальне призначення і мету проведення слідчого експерименту, заперечення засудженим у суді певних відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за участю свідка ОСОБА_11 під час такої слідчої дії, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу результатів слідчого експерименту.
		Крім того, місцевий суд визнав надуманими показання свідка ОСОБА_11 , надані під час судового розгляду, зокрема в частині того, що ОСОБА_10 після сварки самостійно сидів на бордюрі, сів у машину, був притомним, розмовляв із ними в полі, оскільки ці показання дані нею з метою допомогти ОСОБА_9 уникнути відповідальності. При цьому вони суперечать даним, які вона відтворювала під час проведення слідчого експерименту від 25 квітня 2020 року.
		Водночас апеляційний суд зазначив, що доводи про застосування тиску під час слідчого експерименту до свідка ОСОБА_11 та її побоювання бути обвинуваченою у вчиненні вбивства також є безпідставними та фактично викликані суто бажанням заперечити відомості, встановлені на ранніх етапах кримінального провадження, ще до узгодження з обвинуваченим чи його представниками лінії захисту. При цьому жодні докази застосування тиску відсутні, а тому така позиція свідка, як зазначено вище, викликана виключно її бажанням допомогти близькій особі уникнути кримінальної відповідальності та в жодному випадку не свідчить про невідповідність даних, зафіксованих у ході слідчого експерименту.
		Також суди перевіряли версію сторони захисту про напад ОСОБА_10 на засудженого з ножем, однак ця версія, крім показань останнього та ОСОБА_11 , ніякими доказами не підтверджена, оскільки ОСОБА_9 не має жодних характерних поранень, а самого ножа так і не було знайдено ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду.
		Доводи захисника про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а також витяги з АРМОРу в частинінаявності неприязних стосунків ОСОБА_10 із ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , спростовуються як обвинувальним актом, так і вироком суду першої інстанції, в яких чітко вказано, що вказані події сталися на ґрунті раніше виниклих особистих неприязних відносин.
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не визнає доводи касаційних скарг з цього приводу слушними, оскільки вони спростовуються матеріалами провадження.
		Отже, ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що в сукупності та взаємозв`язку вони є достатніми для визнання ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, і ухвалення щодо нього обвинувального вироку.
		Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогамст. 374 КПК.
		Перевіривши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам, викладеним вапеляційних скаргах засудженого та його захисника, які є аналогічними за своїм змістом доводаму їх касаційних скаргах, і навів підстави прийнятого рішення.
		Суд вважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала не суперечить приписам статей 370, 419 КПК.
		Верховний Суд, перевіривши доводи в касаційних скаргах і матеріали кримінального провадження, погоджується з наведеними місцевим та апеляційним судами висновками на спростування наведених вище доводів, вважає їх обґрунтованими імотивованими.
		Порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були безумовними підставами для зміни або скасування судових рішень, під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції не встановив.
		Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційнихскарг засудженого та його захисника.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 17 лютого 2021 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 13 травня 2021 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_6  без задоволення.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...