Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/9871/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 16.12.2021. Зареєстровано: 17.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2021.
Дата набрання законної сили: 08.12.2021
Номер судового провадження: 854/10880/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/9871/21Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
		Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду 
		у складі: головуючої судді  Шевчук О.А.,
		суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,
		при секретарі Гаврильчук Т.П.,
		за участю представника апелянта  Олійник Л.О.,
		представника позивача  Павленка О.В.
		 
		 
		розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року, ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Одесі, по справі за позовною заявою Приватного підприємства ФТФ до Південного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - 
		ВСТАНОВИЛА:
		У червні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків №0000813400 від 25 травня 2021року.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає, що воно прийняте з порушенням норм податкового законодавства, а тому звернувся до суду про визнання його протиправним та скасування.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено. 
		Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводами апеляційної скарги зазначено, що до перевірки та заперечення не надані документи, видані уповноваженим органом країни на території якої сталося викрадення (втрата товару), з метою застосування п.п.3 п.12 розділу ІІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої Постановою НБУ від 02.01.2019 №7.
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих та вірних висновків щодо допущених відповідачем порушень при призначенні позапланової перевірки. На період дії карантину платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню на підставі спеціальної норми Податкового кодексу України, яка передбачена абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та має тимчасовий характер. Позивач вказує, що відповідачем ані в ході проведення перевірки, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі не вказано, якими саме документами має бути підтверджено обставини втрати (викрадення) товару та не наведено жодних доводів стосовно того, чому надані позивачем документи не прийнято контролюючим органом в якості документів, що підтверджують наявність обставин втрати (викрадення) товарів ПП «ФТФ» на шляху їх прямування на митну територію України. Надані контролюючому органу документи на підтвердження настання факту викрадення (втрати) товару, який повинен був надійти ПП «ФТФ», на думку позивача, вказують на відсутність вини платника податків щодо ненадходження товару на митну територію України та є підставою для зменшення вартості товару, по якій ПП «ФТФ» не могло бути здійснено митне оформлення в режимі імпорту, а відтак виключає застосування відповідальність у вигляді нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті в розмірі, встановленому частиною 5 ст. 13 Закону «Про валюту». З огляду на зазначене, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.
		Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що Офісом великих платників податків ДПС направлено ПП «ФТФ» листа «щодо надання підтверджуючих документів» №30372/10/28-10-53-12 від 10.09.2020р., у якому зазначено, що на підставі п.20.1 ст.20, п.73.1, ст.73, ст.72, п.п.78.1.1, п.78.1, ст.78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VІ та у зв`язку з надходженням листа від Національного банку України, про виявлені факти ненадходження в установлені Національним банком граничних строків розрахунків грошових коштів чи товарів, станом на 01.08.2020р., отримана інформація щодо порушення підприємством вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків в рамках виконання зовнішньоекономічних контрактів: №1 від 28.08.2018., дата здійснення імпортних операцій: 30.07.2019р. (діапазон суми від 1 до 10 млн. грн.). Вказаним листом запропоновано ПП «ФТФ», у законодавчо встановлений термін, надати копії документів, завірених печаткою підприємства, а саме: зовнішньоекономічні контракти (у разі наявності - додаткові угоди та зміни до нього); вантажно - митні декларації та інші товаро-супровідні документи; банківські документи, які підтверджують надходження коштів на розподільчий та поточний рахунки; бухгалтерські документи; зворотно-сальдові відомості; картки рахунку з нерезидентом; інші документи, які на думку підприємства мають відношення до зазначеного питання (а.с.51-52).
		Листом ПП «ФТФ» від 20.10.2020р. №56 на лист контролюючого органу №30372/10/28-10-53-12 від 10.09.2020р. Приватне підприємство ПП «ФТФ» надало Південному управлінню Офісу ВПП ДПС пояснення щодо викрадення товару, придбаного в рамках виконання зовнішньоекономічних контрактів: №1 від 28.08.2018р. та зазначило, що відбуваються активні дії юридичної компанії з Бельгії Altius, яку ПП «ФТФ» залучило до співпраці, а також постачальника - компанії STG щодо повернення вкраденої партії товару, але через карантинні обмеження, що продовжуються в Україні та в країнах €С виникла затримка та перевищення вказаного терміну 365 днів на ввезення товару в Україну. ПП«ФТФ» вказало, що вважає такі обставини в поєднанні з обставинами крадіжки товару форс-мажором та простило не застосовувати до підприємства пеню, передбачену ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 р. № 2473-VІІІ.
		До листа ПП «ФТФ» від 20.10.2020р. №56 було додано наступні документи: копія Днстриб`юторського договору №1 від 28.08.2018р. з додатками; копія Генерального договору транспортного експедирування від 16.07.2018р.; копія міжнародної транспортної накладної СМR № 0448510; копії інвойсів постачальника; копії платіжних доручень про сплату акцизного податку № 133, № 134 від 02.10.2018 р.; копія міжнародного платіжного доручення від 30.07.2019р.; копія страхового полісу № 09655/03/222 від 05.12.2018р.; копія витягу з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження № 12019160480000670; копія листа Генеральної прокуратури України до Міністерства юстиції Республіки Болгарія про міжнародну правову допомогу від 17.07.2019 р. № 14/1/1 - 24765 19; копія запиту про міжнародну правову допомогу старшого слідчого СО Київського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Одеській області Каразейської Є.Д. від 30.05.2019 р.; копія листа начальника відділу міжнародного співробітництва прокуратури Одеської області №14-10085-19 від 28.01.2020 р.; копія підсумкової довідки прокуратури Республіки Болгарія від 29.11.2019 р. № 13433; копія електронного листа з митної служби Бельгії про виявлення вкраденої партії товару; копія листа-угоди з юридичною компанією Altius (Бельгія) про співробітництво з повернення вкраденої партії товару в Україну; оборотно-сальдова відомість по рахунку: 632 Замовлення; Контрагенти: Scandinavian Tobacco Group Eersel B.V. за 01.07.19-31.08.20 (а.с.53-55).
		Судом встановлено, що у період з 26.03.2021р. по 15.04.2021р. Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «ФТФ», за результатами якої складено акт перевірки від 22.04.2021р. №113/34-00-07-04/41933751 (а.с.29-26).
		У ході проведення перевірки встановлено порушення Приватного підприємства «ФТФ»:
		- прострочена дебіторська заборгованість у сумі 56 346,37 євро за дистриб`юторським договором від 28.08.2018р. №1, укладеним з компанією «Scandinavian Tobacco Group Eersel B.V.» (Нідерланди);
		- порушення п.3 ст.13 Закону України від 21.06.2018р. №2743-VIІІ «Про валюту і валютні операції», з урахуванням п.21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 5, із змінами і доповненнями, в частині неотримання імпортної продукції в сумі 56 346,37 Євро за дистриб`юторським договором від 28.08.2018 № 1, укладеним з компанією «Scandinavian Tobacco Group Eersel B.V.».
		У ході перевірки, згідно наданих до перевірки документів встановлено, що відповідно до замовлення №S032356 від 05.12.2018р., № SO32306 від 05.12.2018 та CMR № 0448510 від 05.12.2018р., компанією «SCANDINAVIAN TOBACCO GROUP EERSEL B.V.» було відвантажено зі складу в M.Eersel, Нідерланди тютюнову продукцію та передано перевізнику компанії San Georgio Trans EOOD (Болгарія), номер автомобілю та напівпричепу  НОМЕР_1 , Е7456ЕА, яка не надійшла на митну територію України. Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №1, 18.02.2019р. ПП «ФТФ» було подано заяву в поліцію України (Київський ОІІ в м.Одесі ГУНП в Одеській області) на невиконання умов генерального договору транспортного експедирування від 16.07.2018р. № К-039/2018 ТОВ «ЛОТРА» та недоставлення товару на адресу ПГІ «ФТФ», місцезнаходження якого невідомо, чим було завдано матеріальну шкоду в особливо великих розмірах. Дата реєстрації кримінального провадження 19.02.2019р. № 12019160480000670. До перевірки надано лист Генеральної прокуратури України до Міністерства юстиції Республіки Болгарія від 17.07.2019р. № 14/1/1-24765-19 та запит про міжнародну правову допомогу від 30.05.2019р. направлений Слідчим відділом Київського відділу поліції в місті Одесі ГУ Національної поліції в Одеській області до Компетентних органів Республіки Болгарія стосовно кримінального провадження №12019160480000670 за ознаками кримінального правопорушення та надання інформації щодо компанії San Georgio Trans EOOD (Болгарія). Згідно відповіді Прокуратури Республіки Болгарія від 29.11.2019р. № 13433 власники автомобілю та напівпричіпа з номерами НОМЕР_1 , Е7456ЕА, вказані у CMR № 0448510 від 05.12.2018 р. не належали компанії San Georgio Trans EOOD (Болгарія) протягом періоду з 15.02.2018р. по 31.07.2019р. Згідно пояснень ПП «ФТФ» від 20.10.2020р. № 56 на письмовий запит платнику податків щодо надання пояснень та документального підтвердження від 10.09.2020р. №30372/10/28-10-53-12 на початку січня 2020 року підприємством було отримано електронного листа від митниці Бельгії про те, що в грудні 2019 року проводячи обшук на незаконному складі, вони виявили викрадену партію товару. На місце виїжджав страховий комісар, від страхової компанії «Мегаполіс», в якій перед перевезенням був застрахований товар та підтвердив, що це товар ПП «ФТФ». Провівши переписку з митним органом Бельгії, ПП «ФТФ» звернулося з проблемою переміщення товару в Україну, у зв`язку з тим, що виявлений товар набув статусу речового доказу в кримінальній справі проти власників складу. За допомогою бельгійської юридичної компанії це питання вирішено, митниця погодилася повернути товар постачальнику - компанії «SCANDINAVIAN TOBACCO GROUP EERSEL B.V.», а остання в свою чергу здійснить поставку товару на адресу ПП «ФТФ». ПП «ФТФ» станом на 15.04.2021р. документи, відповідно до вимог п.6. ст.13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VІІІ, які підтверджують виникнення форс-мажорних обставин та документи, які підтверджують невиконання договірних зобов`язань відповідно до п.12 дистриб`юторського договору від 28.08.2018 № 1 до перевірки не надані. Таким чином, за результатами перевірки встановлено порушення п.3 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», з урахуванням п.21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, із змінами і доповненнями, в частині ненадходження імпортної продукції на суму 56346,37 Євро за дистриб`юторським контрактом від 28.08.2018 № 1, укладеним з компанією «SCANDINAVIAN TOBACCO GROUP EERSEL B.V.» (Нідерланди).
		Позивач, не погоджуючись із висновками акту перевірки від 22.04.2021р. №113/34-00-07-04/41933751, звернувся до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків із запереченнями від 07.05.2020р. №8 (а.с.39-45).
		Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками, розглянувши заперечення ПП «ФТФ» №8 від 07.05.2020р., складено відповідь на вказані заперечення 21.05.2021р. №1404/6/34-00-07-04, згідно якої контролюючий орган залишив без змін висновки акту (а.с.46-50).
		Податковим повідомленням - рішенням Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №0000813400 від 25.05.2021р., на підставі акту 22.04.2021р. №113/34-00-07-04/41933751, відповіді на заперечення від 21.05.2021р. №1404/6/34-00-07-04, підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і частини п`ятої ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» нараховано ПП«ФТФ» пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності (код платежу 21081000) на загальну суму 1 431 840,36 грн. (а.с.26).
		Як вбачається з додатку до податкового повідомлення - рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №0000813400 від 25.05.2021р, кількість прострочених днів визначено - 261 день (а.с.28).
		Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №0000813400 від 25 травня 2021року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки вживання податковим органом загального посилання на не надання підтверджуючих документів без конкретизації, яких саме документів, не може вважатись обґрунтованим прийняттям рішення суб`єкта владних повноважень.
		Суд першої інстанції зазначив, що встановивши в акті перевірки, що ПП «ФТФ» станом на 15.04.2021 р. не подали документи, які підтверджують виникнення форс-мажорних обставин та документи, які підтверджують невиконання договірних зобов`язань відповідно до п. 12 дистрибюторського договору від 28.08.2018 р. №1, не зазначив, які саме документи можуть підтвердити вказані обставини. 
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Відповідно до положень п. 52-8 підрозділу 1- розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених статями 73 і 78 цього Кодексу щодо надання платниками податків відповідей на запити контролюючих органів (крім запитів контролюючих органів щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) платникам податків по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
		Відповідно до абз.11 п.52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
		Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року №466-IX, в редакції від 01.01.2021р., підпункт 14.1.162 Податкового кодексу України викладено в такій редакції: "14.1.162. пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".
		Відповідно до п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
		Отже, Податковим кодексом України визначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень рішень, а Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема ст.13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею.
		Враховуючи викладене, пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог Податкового кодексу України з 01 січня 2021 року є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1. ст.14 Податкового кодексу України та, відповідно нарахування пені у період з 01.01.2021р. суперечить положенням абз.11 п.52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
		Згідно з п.73.3. ст.73 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
		Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
		Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами У країни, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
		Підпунктом 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
		Як вбачається з листа Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 30372/10/28-10-53-12 від 10.09.2020р. (а.с.51-52) запит не містить інформації, яка підтверджує підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту та не скріплений печаткою. Натомість, у запиті контролюючого органу від 10.09.2020р. міститься лише загальне посиланна на отримання листа Національного банку України та порушення строків розрахунку, а саме «у зв`язку з надходженням листа від Національного банку України, про виявлені факти ненадходження в установлені Національним банком граничних строків розрахунків грошових коштів чи товарів, станом на 01.08.2020 року, отримана інформація щодо порушення Вашим підприємством вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків в рамках виконання зовнішньоекономічних контрактів №1 від 28.08.2018., дата здійснення імпортних операцій: 30.07.2019»».
		Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначені Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII.
		Згідно ст. 13 Закону України Про валюту і валютні операції Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України. Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. 
		У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати). 
		За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку. 
		Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
		Порядок здійснення банком валютного нагляду за дотриманням його клієнтами-резидентами (крім банків) установлених Національним банком України (далі - Національний банк) граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі - граничні строки розрахунків) та порядок інформування банком Національного банку про дотримання клієнтами-резидентами (крім банків) та банком граничних строків розрахунків встановлений Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою Постанова Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7.
		Згідно пп. 6 п. 3 Розділу І Інструкції № 7 здійснення поставки за операцією з імпорту товару - оформлення визначених у цій Інструкції типів митних декларацій (у разі ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов`язань щодо поставки відповідно до договору (в інших випадках).
		Відповідно до пп. 3 п. 9 Розділу ІІІ Інструкції № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, зокрема, у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, - після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу IM-40 Імпорт, IM-41 Реімпорт, ІМ-51 Переробка на митній території, IM-72 Безмитна торгівля, IM-75 Відмова на користь держави, IM-76 Знищення або руйнування (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред`явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД).
		При цьому п.п.3 п.12 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої Постанова Правління Національного банку України 02.01.2019 № 7 зменшення суми грошових коштів, які мають надійти на користь резидента від нерезидента як оплата за експорт товару або вартості товарів, що імпортуються, допускається за умови, якщо протягом виконання зобов`язань за договором, якщо товари знищено, конфісковано, зіпсовано, украдено, загублено - на суму їх вартості (якщо право власності на товар відповідно до умов договору належить резидентові). Наявність таких обставин має бути підтверджена органами, уповноваженими здійснювати таке підтвердження згідно із законодавством країни, на території якої сталися такі події.
		Згідно п. 21-23 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постанова Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів. 
		Граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення: 1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій; 2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України, відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" (далі - Закон про валюту), винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки. 
		Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.
		Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		Статтею 111 ПК України визначені види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
		Відповідно до ст. 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та стягнення штрафу є податкове повідомлення-рішення, що відповідає вимогам, визначеним пунктом 58.1 статті 58 цього Кодексу. Притягнення або звільнення особи від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення не звільняє її від виконання податкового обов`язку. У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи. 
		Згідно із п.6 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлено, що уразі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
		Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
		Згідно ст.15 Закону України від 29.06.2004 року № 1906-IV Про міжнародні договори України чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов`язання за цими договорами.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28 серпня 2018 року між ПП «ФТФ» та компанією «Scandinavian Tobacco Group Eersel B.V.» було укладено Дистриб`юторський договір №1 з на поставку тютюнових виробів в Україну (а.с.56-74).
		Також, 16 липня 2018 року між ПП «ФТФ» з ТОВ «ЛОТРА» було укладено генеральний договір транспортного експедирування, згідно з п.2.1 якого експедитор (ТОВ«ЛОТРА») зобов`язується за плату і за рахунок клієнта надати клієнту послуги з організації та забезпечення перевезень експетрного, імпортного, транзитного або іншого вантажу згідно умов цього договору (а.с.88-93) 
		Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 зазначеного договору експедитор має право залучати до виконання його зобов`язань або частини його зобов`язань за цим договором третіх осіб. У цьому випадку експедитор може виступати у відношенні з третіми особами від свого імені або від імені клієнта. У будь якому випадку відповідальність перед клієнтом за належне виконання цього договору несе експедитор.
		На виконання умов дистриб`юторського договору від 28.08.2018р. № 1 ПП «ФТФ» з рахунку № НОМЕР_2 (EUR), відкритого в АБ «Південний» здійснило перерахування валютних коштів на рахунок компанії «SCANDINAVIAN TOBACCO GROUP EERSEL B.V.» 30.07.2019р. в сумі 280477,78 евро (7875352,15 грн.), що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті ПП «ФТФ» № 127 від 30.07.3019р. (а.с.98)
		Отже, законодавчо встановлений строк отримання імпортної продукції- 28.07.2020 р.
		За інформацією від постачальника «Scandinavian Tobacco Group Eersel B.V.» , а також експедитора ТОВ «ЛОТРА», вантаж загальною вартістю згідно інвойсам постачальника - 280477,78 євро, зі складу «Scandinavian Tobacco Group Eersel B.V.» в місті Eersel Нідерланди був отриманий 05 грудня 2018 року водієм компанії San Giorgio Trans, зареєстрованої у республіці Болгарія (залученої до виконання перевезення ТОВ «ЛОТРА»), що підтверджується інвойсами від 05.12.2018р. та міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №0448510 від 05.12.2018 р.(а.с.94-97,102).
		Постачання товарів здійснювалося «Scandinavian Tobacco Group Eersel B.V.» на умовах FCA, Eersel, Нідерланди згідно правил ІНКОТЕРМС, згідно якого продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
		Таким чином, зобов`язання компанії «Scandinavian Tobacco Group Eersel B.V.» з поставки товару було виконано, а право власності на товар з урахуванням приписів ч. 1,2 статті 334 Цивільного кодексу України перейшло до ПП «ФТФ».
		Як зазначив позивач, у подальшому переданий «Scandinavian Tobacco Group Eersel B.V.» товар не надійшов в адресу ПП «ФТФ» та зник за невідомих позивачу обставин на шляху прямування до України, де саме встановити не було можливості. Жодної інформації від водія і ТОВ «ЛОТРА» щодо вищевказаного товару не надходило. Експедитор посилався на те, що зв`язок з компанією San Giorgio Trans, залученої до здійснення перевезення вказаного товару перервано, телефони не відповідають.
		18 лютого 2019 року ПП «ФТФ» було подано заяву до Київського ОП в м. Одесі ГУНП в Одеській області щодо зникнення товару, кримінальне провадження за ч. 5 статті 185 Кримінального кодексу України (крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах чи організованою групою) зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12019160480000670(а.с.103-106).
		Генеральна прокуратура України звернулась до Міністерства юстиції Республіки Болгарія із запитом від 17.07.2019р. №14/1/-24765-19 про міжнародну правову допомогу в прокуратуру Болгарії за місцем реєстрації перевізника San Giorgio Trans (Болгарія), але проведеними діями прокуратури Болгарії виявлено, що компанія San Giorgio Trans не отримувала вказаний товар, а її документи були підроблені та використані для незаконного заволодіння товаром.
		Як зазначав позивач під час з`ясування офіційних обставин справи та повідомив контролюючий орган листом від 20.10.2020р. №56, на початку січня 2020 року підприємством було отримано електронного листа від митниці Бельгії про те, що в грудні 2019 року проводячи обшук на незаконному складі, вони виявили викрадену партію товару. На місце виїжджав страховий комісар, від страхової компанії «Мегаполіс», в якій перед перевезенням був застрахований товар та підтвердив, що це товар ПП «ФТФ». Провівши переписку з митним органом Бельгії, ПП «ФТФ» звернулося з проблемою переміщення товару в Україну, у зв`язку з тим, що виявлений товар набув статусу речового доказу в кримінальній справі проти власників складу. За допомогою бельгійської юридичної компанії це питання вирішено, митниця погодилася повернути товар постачальнику.
		Зазначені обставини підтверджуються копіями: листа начальника відділу міжнародного співробітництва прокуратури Одеської області №14-10085-19 від 28.01.2020р. про направлення матеріалів, отриманих від компетентних органів Республіки Болгарія щодо виконання запиту про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні №12019160480000670; підсумкової довідки прокуратури Республіки Болгарія від 29.11.2019р. №13433 (а.с.168-169); електронного листа з митної служби Бельгії про виявлення вкраденої партії товару(а.с.116-117); листа-угоди з юридичною компанією Altius (Бельгія) про співробітництво з повернення вкраденої партії товару в Україну (а.с.118-121).
		З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані докази підтверджуються обставини втрати та вилучення товарів ПП «ФТФ» компетентними органами Королівства Бельгія, а також факт втрати товару без вини власника товару, а саме ПП «ФТФ».
		Крім того, судами встановлено, що у зв`язку із сталими господарськими відносинами ПП «ФТФ» та компанією «Scandinavian Tobacco Group Eersel B.V.» 28.07.2020р. здійснено імпорт продукції згідно дистриб`юторської угоди №1 з компанією «Scandinavian Tobacco Group Eersel B.V.» відповідно до митної декларації виду ІМ 40 № UA 100100/2020/5758854 (дата митного оформлення - 28.07.2020 року) на загальну суму 224131,41 Євро за рахунок валютних коштів, перерахованих ПП «ФТФ» на рахунок компанії «SCANDINAVIAN TOBACCO GROUP EERSEL B.V.» 30.07.2019р. у сумі 280477,78 евро щодо неотриманого товару (а.с.100-101).
		Поряд з цим, відповідач, встановивши у акті перевірки, що ПП «ФТФ» станом на 15.04.2021р. не подав документи, відповідно до вимог п.6. ст.13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VІІІ, які підтверджують виникнення форс-мажорних обставин та документи, які підтверджують невиконання договірних зобов`язань відповідно до п.12 дистриб`юторського договору від 28.08.2018 №1, не зазначив, які саме, на думку відповідача, документи, можуть підтвердити вказані обставини.
		Водночас, вживання податковим органом загального посилання на ненадання підтверджуючих документів без конкретизації яких сааме документів, не може вважатись обґрунтованим прийняттям рішення суб`єкта владних повноважень.
		В свою чергу, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
		Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
		Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі Колишній Король Греції та інші проти Греції (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
		Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі Скордіно проти Італії(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Щокін проти України (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).
		Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі Рисовський проти України (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).
		Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
		Колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено "поза розумним сумнівом" наявність підстав для призначення фінансових санкцій у вигляді нарахування пені у розмірі 1431840,36 грн., у тому числі вини позивача у скоєнні правопорушення - порушенні термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконаних зобов`язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства, за яке він зазнав покарання згідно із податковим повідомленням-рішенням від 25 травня 2021 року № 0000813400, тому рішення про нарахування штрафних санкцій державним органом прийняте у порушення вимог Податкового Кодексу України, підлягає скасуванню, є свавільним втручанням у право позивача мирно володіти майном , яке підлягає захисту згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції, а податковий орган , який застосував покарання до позивача без доведеності вини, що гарантоване ст.6 Конвенції, та який не дотримався своїх власних процедур, не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.
		Отже, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, так як відповідачем при прийнятті рішення не дотримано принципу пропорційності, справедливої рівноваги між інтересами суспільства і дотриманням передбачених прав та розумного балансу між цілями, які були застосованими для досягнення цієї мети, і захистом права заявника на мирне володіння майном.
		На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. 
		Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків  залишити без задоволення.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року  залишити без змін.
		Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст судового рішення складено 16.12.2021 року.
		 
		 
		 
		Головуюча суддя: О.А. Шевчук 
		 
		Суддя: А.В. Бойко 
		 
		Суддя: А.Г. Федусик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...