Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/5733/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування.
Надіслано судом: 17.12.2021. Зареєстровано: 17.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2021.
Дата набрання законної сили: 13.01.2022
Номер судового провадження: 1-кп/357/1201/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020110030002595

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 357/5733/21
		1-кп/357/1201/21 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		13 грудня 2021 року року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		прокурора - ОСОБА_3 ,
		обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
		захисника - ОСОБА_5 ,
		розглянувши вм.Біла Церква,у відкритомусудовому засіданні,кримінальне провадження № 12020110030002595,яке внесенедо ЄРДР27червня 2020 року відносно:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Біла Церква Київської області, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, не заміжньої, непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судима: вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2021 року за ч. 1 ст. 185 КК України до одного року обмеження волі, від відбування якого звільнена на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком один рік,
		за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченогост. 166КК України,
		сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
		прокурор - ОСОБА_3 ,
		обвинувачена - ОСОБА_4 ,
		захисник - ОСОБА_5 ,
		У С Т А Н О В И В:
		До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 01 червня 2021 року надійшов затверджений прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст.166 КК України.
		Відповідно до обвинувального акту, досудовим розслідуванням встановлено, що згідно Декларації прав дитини, схваленої резолюцією 1386 Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини, підписаної Україною 21 лютого 1990 року та ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 Сімейного Кодексу України: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, дитині повинно належати право на здоровий ріст і розвиток, належне харчування, житло, розваги; дитина повинна рости під відповідальністю своїх батьків у всякому випадку в атмосфері любові, морального і матеріального забезпечення; дитина повинна бути захищеною від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості та експлуатації; найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту та навчання, і ця відповідальність лежить перш за все на її батьках; дитина повинна зростати в умовах турботи, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщин, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
		ОСОБА_4 являючись матір`ю малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період виховання своєї дитини, яку виховувала самостійно за адресою: АДРЕСА_3 , умисно, в порушення вимог ст.150 Сімейного кодексу України та ст.8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», злісно ухилялась від виконання своїх обов`язків по догляду за дитиною: не створила належних умов для розвитку власної дитини, не піклувалась про його стан здоров`я, фізичний стан та не сприяла загальному розвитку останнього, не забезпечувала достатнім та раціональним для життя харчуванням, своєчасно не звернулась до медичних закладів для надання кваліфікованої медичної допомоги, не забезпечила нормальний розвиток і виховання дитини, що в свою чергу спричинило тяжкі наслідки  смерть ОСОБА_6 . 
		Так, в період часу з 25 жовтня 2019 року по 11 грудня 2019 року ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні у Державній установі «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М.Лук`янової Національної академії медичних наук України» з діагнозом  «гастрошизіс з виреженою вісцеро-абдомінальною диспропорцією, виражені зміни евентерованих органів, двобічний крипторхізм». При виписці дитини з лікарні, 11 грудня 2019 року ОСОБА_4 надані рекомендації по догляду за дитиною після проведення складного оперативного лікування з приводу усунення гастрошизісу з метою нагляду за ним, його долікування та належного догляду за ним (правильне харчування).
		В період часу з 11 грудня 2019 року по 24 червня 2020 року ОСОБА_4 умисно, систематично, злісно ухилялась від виконання покладених на неї обов`язків щодо виховання та догляду за своєю малолітньою дитиною  ОСОБА_6 , не проявляла турботу про його здоров`я, не забезпечила лікування дитини, не забезпечувала йому належні умови для повноцінного утримання, не слідкувала за станом здоров`я дитини, не забезпечувала належне збалансоване харчування, яке б відповідало його віку та потребам. ОСОБА_4 ,достовірно знаючи встановлений ОСОБА_6 діагноз, у зв`язку з чим він потребував дотримання ОСОБА_4 усіх рекомендацій, що були їй надані при його виписці зі стаціонару 11 грудня 2019 року, та турботи про стан його здоров`я, не зверталась за необхідною медичною допомогою після проведення ОСОБА_6 складного оперативного лікування з приводу усунення гастрошизісу з метою нагляду за ним та його долікування та не здійснювала належного догляду на ним (правильне харчування). У зв`язку з чим, 24 червня 2020 року останнього за зверненням сусідів доставлено працівниками сектору ювенальної превенції відділу превенції Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та служби у справах дітей Білоцерківської міської ради до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня № 2» з діагнозом  важка білково-енергетична недостатність. Кишкова непрохідність.
		Зважаючи на вкрай тяжкий стан ОСОБА_6 , попри надання йому невідкладної медичної допомоги, ІНФОРМАЦІЯ_3 останній помер.
		Згідно з висновком експерта, причиною смерті малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стала кахексія (крайнє виснаження організму, яке характеризується загальною слабкістю, різким зниженням ваги, активності, фізіологічних процесів тощо).
		Виходячи з вищенаведеного, злісне невиконання ОСОБА_4 обов`язків по догляду за дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу після його виписки зі стаціонару, тобто з 11 грудня 2019 року знаходяться в прямому причинному зв`язку із розвитком у нього кахексії, що призвело до настання тяжких наслідків, а саме смерті останнього.
		Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у злісному невиконанні матірю встановленихзаконом обов`язківпо доглядуза дитиною,що спричинилотяжкі наслідки тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст.166 КК України.
		Обвинувачена  ОСОБА_4 у судовому засіданні визнала себе винною повністю у інкримінованому їй злочині та суду показала, що саме вона вчинила зазначений злочин за викладених у обвинувальному акті обставин. Розкаюється у скоєному. Просила суворо не карати.
		Враховуючи те, що обвинувачена у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням даних, які характеризують особу винної.
		З огляду на викладенні у обвинувальному акті та визнані обвинуваченою обставини вчинення злочину суд приходить до висновку, що у даному кримінальному провадженні знайшли своє підтвердження всі обставини, які підлягають доказуванню відповідно до положень ст.91 КПК України і в тому числі щодо події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину) та винуватості обвинуваченої  ОСОБА_4 у вчиненні злочину, форми його вини, мотиву і мети.
		За викладеного суд вважає, що вина  ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого їй злочину є доведеною.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій міри покарання, суд виходить із вимог ст.65 КК України і враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого нею злочину та його суспільну небезпечність, наявність чи відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання винної обставин, дані про її особу, відношення до скоєного та конкретні обставини справи.
		З огляду на зміст санкції ст.166 КК України та вимог статті 12 цього Кодексу, вчинений обвинуваченою злочин відноситься до категорії нетяжких злочинів.
		Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання винної, є її щире каяття.
		Обставин, що обтяжують покарання винної, судом не встановлено. 
		Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами. Окрім того, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права», а тому з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи) (справи «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 року).
		Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
		Враховуючи суспільну небезпечність скоєного обвинуваченою злочину (спрямований проти особистих прав і свобод людини і громадянина), тяжкість злочину (є нетяжким злочином), відношення винної до наслідків скоєного (розкаялась у скоєному), пом`якшуючу та відсутність обтяжуючих покарання винної обставини, дані про її особу, яка не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, раніше судима, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, визначивши їй покарання відповідно до санкції ст. 166 КК України у вигляді п`яти років позбавлення волі.
		На підставі ч. 1, 4ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 необхідно визначити остаточне покарання за даним вироком та вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2021 року, у виді п`яти років позбавленняволі.
		Суд вважає, що з огляду на щире каяття, обставини вчинення злочину, дані про особу ОСОБА_4 , у відповідності до ч. 1 ст. 75 КК України її можна звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку три роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї судом відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України обов`язки: періодично зявлятися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти останній про зміну місця свого проживання і роботи.
		Речові докази відсутні.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Цивільний позов у справі не заявлявся.
		Підстав дляобрання запобіжногозаходу ОСОБА_4 немає.
		На підставі викладеного, керуючись ст.12, 50, 66, 67, 75, 76, 166 КК України, ст.ст.8-11, 21-27, 91, 349, 368-371, 373, 374, 376, 392, 394, 395 КПК України, ст.17 ЗУ від 23 лютого 2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд 
		 
		З А С У Д И В:
		 
		ОСОБА_4 , визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст.166 КК України та призначити їй покарання у виді п`яти років позбавлення волі.
		На підставі ч. 1, 4ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання за даним вироком та вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2021 року, у виді п`яти років позбавленняволі.
		На підставіч. 1 ст. 75 КК Українизвільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.
		На підставіч. 1 ст. 76 КК Українизобов`язати ОСОБА_4 :
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
		Іспитовий строк рахувати з 13 грудня 2021 року.
		Запобіжний захід не обирати
		Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Суддя
		Білоцерківського міськрайонного суду
		Київської області Ірина ДУБАНОВСЬКА

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...