Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/597/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Укладення договорів (правочинів); оренди; комунального та державного майна.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2021. Зареєстровано: 17.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2021.
Дата набрання законної сили: 06.12.2021 (частково)
Результат оскарження 12.07.2022 Верховний Суд: скасовано рішення першої та постанову апеляційної інстанції частково
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"06" грудня 2021 р. Справа №909/597/21
		 
		Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
		Головуючого суддіКордюк Г.Т.
		СуддівПлотніцький Б.Д.
		Кравчук Н.М.
		 
		при секретаріМатіїшин Х.В.
		 
		розглянув апеляційну скаргу Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури за №24-574вих-21 від 27.10.2021 (вх.№01-05/3629/21 від 01.11.2021)
		на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2021 (повний текст рішення складено 08.10.2021)
		у справі № 909/597/21 (суддя Малєєва О.В.)
		за позовом першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, м. Івано-Франківськ в інтересах держави в особі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, м. Івано-Франківськ, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, м. Івано-Франківськ
		до відповідача фізичної особи - підприємця Вістовського Віктора Ярославовича, м. Івано-Франківськ
		за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача  Міністерства освіти і науки України, м. Київ
		про визнання недійсним договору оренди державного майна, зобов`язання звільнити та повернути державі приміщення освітнього закладу площею 17 м. кв.,
		за участю представників учасників справи:
		від прокуратури: Букаловська Л.Є.;
		від позивача 1, 2: не з`явились;
		від відповідача: Калинюк Р.С.;
		від третьої особи: не з`явився;
		 
		У червні 2021 року перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом в інтересах держави в особі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до фізичної особи - підприємця Вістовського Віктора Ярославовича, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача  Міністерства освіти і науки України про визнання недійсним договору оренди державного майна і зобов`язання звільнити та повернути державі приміщення освітнього закладу площею 17 м. кв.
		Позовна заява мотивована тим, що за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №16 від 15.08.2016 Івано-Франківським національним технічним університетом нафти і газу передано ФОП Вістовському В.Я. в оренду приміщення закладу освіти, загальною площею 17 кв.м, яке розміщене в кімнатах № 57 (14, 3 кв.м), 57-А (2,7 кв.м) гуртожитку № 5 за адресою: м. Івано-Франківськ, Північний Бульвар, 11. Майно передається в оренду з метою розміщення майстерні з ремонту замків, сейфів та виготовлення ключів. 
		На думку прокурора передача зазначеного вище майна в оренду відбулася з порушенням приписів ЗУ "Про освіту", так як надання в оренду приміщень, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання за освітнім призначенням. Мета ж використання приміщень гуртожитку (згідно договору оренди) для здійснення господарської комерційної діяльності, яка, як зазначає прокурор не пов`язана з навчально-виховним процесом.
		Окрім того, вважає прокурор, умовами договору № 16 від 15.08.2016 щодо перерахування 50 % орендної плати до державного бюджету, порушуються норми ч. 8 ст. 61 та ч. 3 ст. 63 ЗУ "Про освіту" відповідно до якої всі кошти, отримані від оренди нерухомого майна державного чи комунального закладу освіти використовуються виключно на потреби цього закладу освіти. Також прокурор звертає увагу на те, що в порушення ч. 4 ст. 80 ЗУ "Про освіту" при внесенні змін до договору не внесено зміни в частині визначення можливості органу управління користуватись нерухомим майном відповідно до законодавства, що є однією з обов`язкових умов передачі майна в оренду.
		З врахуванням положень ст. 203, 215, 216, 236, 785, 795 ЦК України, ст. 61, 63, 71, 80 ЗУ "Про освіту", ст. 4, 9 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", прокурор вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним договору № 16 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності є обгрунтованим та таким, що підлягають до задоволення.
		Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2021 у справі №909/597/21 відмовлено в позові першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до фізичної особи - підприємця Вістовського Віктора Ярославовича, за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства освіти і науки України про визнання недійсним договору оренди №16 нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу та звільнення нежитлового приміщення, загальною площею 17, 0 кв. м (за даними технічного паспорта на громадський будинок приміщення № 57 - 14, 3 кв.м, приміщення №57а - 2, 7 кв.м) гуртожитку 5, що розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, Північний бульвар, 11, що перебуває на балансі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу та повернення його державі в особі користувача на праві повного господарського відання Івано-Франківському національному технічному університету нафти і газу.
		До висновків, викладених у рішенні, місцевий господарський суд дійшов на підставі ст. 204, 215, 216 ЦК України, ст. 18, 28, 29, 61, 63 ЗУ «Про освіту», ст. 19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», ст. 29 БК України, та п. 8 ,Постанови Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності», встановивши при цьому недоведеності прокурором підстав для визнання недійсним договору № 16 від 15.08.2016 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.
		Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до п. 1 ч. 5 зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 до переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами у сфері побутових послуг, віднесено будівництво, ремонт та облаштування житла, господарсько-побутових споруд та приміщень. З врахуванням зазначеної постанови та враховуючи відсутність встановлення факту погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють в університеті, внаслідок укладення оспорюваного договору, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надання послуг (з ремонту замків, сейфів та виготовлення ключів) орендарем (ФОП Вітовським В.Я.) стосується обслуговування учасників освітнього процесу - мешканців гуртожитку, а тому може бути визнане таким, що пов`язане з навчально-виховним процесом.
		Щодо інших підстав невідповідності умов оспорюваного договору, зокрема його положення про перерахування 50 % орендної плати до державного бюджету, місцевий господарський суд на підставі п. 10 ч. 3 ст. 29 БК України зробив висновок про його відповідність вимогам чинного законодавства.
		Окрім цього, в оскаржуваному рішенні судом встановлено, що на підставі ст. 5 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", п. 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 та у зв`язку із тим, що підставою даного позову не є обставини правильності визначення розміру орендної плати, Регіональне відділення ФДМ України не є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить визнати поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2021 у справі №909/597/21 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
		В апеляційній скарзі прокурор зазначає про незаконність та необгрунтованість оскаржуваного судового рішення та вважає, що судом першої інстанції при його ухваленні порушено норми матеріального права, а саме ч. 5 ст. 63 ЗУ «Про освіту» (в редакції закону від 09.08.2016) та норми процесуального права, зокрема ст. 86 та 236 ГПК України.
		В апеляційній скарзі прокурор звертає увагу на те, що листи Міністерства освіти і науки України не можна вважати такими, що підтверджують факт надання згоди на укладення договору оренди нежилового приміщення гуртожитку, оскільки лист № 25-32-80 від 10.05.2016 містить штрихкод № 1/11-8968 від 07.07.2016, тобто дата його пізнішою ніж укладено сам договір оренди. Також прокурор вказує, що лист Фонду державного майна по Івано-Франківській області від 20.05.2016 № 16-05-01524 складено у відповідь на лист університету № 64-32-12 від 14.07.2016, що на його думку свідчить про недостовірність доданих до матеріалів справи документів і відсутність згоди (дозволу) Міністерства освіти і наук України на укладення договору оренди нерухомого майна гуртожитку.
		Відповідно до п.1 ч.5 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти що належать до державної і комунальної форми власності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796, вказано, у сфері побутових послуг можуть надаватися послуги, зокрема: будівництво, ремонт та обслуговування житла, господарсько-побутових споруд та приміщень. На думку прокурора такі послуги може надавати сам університет, а не передавати такі приміщення в оренду третій особі для здійснення діяльності з надання таких послуг. Передача нежитлових приміщень університету в оренду ФОП Вістовському В.Я. в силу ч. 5 ст. ЗУ «Про освіту», зазначає прокурор, порушують норми чинного законодавства щодо його укладення, що є підставою для визнання недійсним договору оренди такого нерухомого майна .
		Прокурор не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надання таких послуг стосується обслуговування учасників освітнього процесу - мешканців гуртожитку. Ремонт замків, сейфів та виготовлення ключів у вищевказаному приміщенні, яке орендується ФОП Вістовським В .Я. здійснюється без обмежень усім верствам населення. З цих підстав прокурор вважає висновок суду першої інстанції про те, що надання зазначених послуг стосується обслуговування учасників освітнього процесу є помилковим.
		Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб  підприємців основним видом діяльності ФОП Вістовського В.Я. є обслуговування систем безпеки, іншими видами діяльності є роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах та виробництво замків і дверних петель. Метою використання орендованого приміщення Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу є забезпечення ФОП Вістовського В.Я. місцем для здійснення підприємницької діяльності та отримання ним прибутку за надання послуг з ремонту замків, сейфів та виготовлення ключів, а не забезпечення освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу та досягнення завдань визначених ст. 26 Закону України «Про вищу освіту» в редакції закону, який діяв на час виникнення спірних правовідносин. На підставі наведеного, прокурор стверджує, що таке нежитлове приміщення, загальною площею 17, 0 кв. м (за даними технічного паспорта на громадський будинок приміщення № 57 - 14, 3 кв.м, приміщення №57а - 2, 7 кв. м.) гуртожитку 5, що розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, Північний бульвар, 11 використовується не за освітнім призначенням
		Івано-Франківський національний технічний університет нафти та газу у поясненнях щодо апеляційної скарги № 67-32-144 від 26.11.2021 не погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, оскаржуване судове рішення вважає законним та обгрунтованим, вказуючи при цьому що договір оренди від 15.08.2021 № 16 укладено з врахування вимог Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про оренду державного і комунального майна» та наявності дозволу Міністерства освіти і науки України від 07.07.2016 № 1/11-8966 з опуплікованим оголошенням в газеті «Галичина» від 19.07.2016 № 54 (5203) про намір передати зазначене майно в оренду. Оскільки діяльність орендаря не створює жодних перешкод для проживання здобувачів вищої освіти та/або працівників університету в гуртожитках та не погіршує соціально-побутові умови, а навіть покращує їх (за необхідності мешканці гуртожитку можуть швидко та якісно отримати побутові послуги, зокрема виготовити ключі, чи відремонтувати замки), університет вважає, що даний договір не підлягає визнанню недійсним.
		У запереченнях на апеляційну скаргу № 29/11-01 від 29.11.2021 відповідач не погоджується з доводами прокурора в апеляційній скарзі, зазначаючи при цьому, що ч. 5 ст. 63 ЗУ «Про освіту», ст. 4 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 5 ЗУ «Про приватизацію державного майна» встановлює обмеження саме щодо об`єктів освіти, як юридичних осіб, а не окремих приміщень цих об`єктів. На думку відповідача прокурором не доведено факт порушення державного інтересу укладеним договором та ним також не доведено підстав для втручання в «право мирного володіння» орендаря щодо орендованого майна. На думку ФОП Вістовського В.Я., з аналізу положень норм чинного законодавства вбачається, що в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів, останній має можливість залучати доходи у тому числі від надання в оренду приміщень. Оскільки договір оренди не порушує цілісності майнового комплексу і не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються чи працюють в університеті, відсутніми є також обставини визнання договору оренди № 16 від 15.08.2016 недійсним.
		Регіональне відділення ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях у поясненнях до апеляційної скарги № 10-05-02245 від 01.12.2021 не погоджується з апеляційною скаргою прокуратури, оскаржуване судове рішення вважає законним та обгрунтованим, зазначаючи при цьому, що Регіональне відділення не є стороною договору, що свідчить про помилковість звернення прокуратури з позовом в його інтересах. Регіональне відділення ФДМ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях зазначає, що з дозволу Міністерства освіти та науки України, листом № 16-05/01524 від 20.05.2016 погодило розмір орендної плати з метою укладення договору оренди. Окрім цього у своїх поясненнях Регіональне відділення зазначає, що прокуратурою зроблені невірні висновки про неможливість оренди нерухомого майна Івано-Франківського національного технічного університету нафти та газу та про використання майна університету не за призначенням, оскільки орендарем не порушується цілісність майнового комплексу майна гуртожитку, не погіршуються також соціально-побутові умови осіб, які навчаються чи працюють в навчальному закладі. 
		Автоматизованою системою документообігу суду справу №909/597/21 розподілено до розгляду судді  доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів  Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д.
		Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури за №24-574вих-21 від 27.10.2021 (вх.№01-05/3629/21 від 01.11.2021) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 8.09.2021 у справі № 909/597/21, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 06.12.2021.
		В судовому засіданні 06.12.2021 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та просив суд скасувати оскаржуване судове рішення. Представник відповідача доводи апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін оскаржуване судове рішення.
		Позивачі та третя особа участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили. 
		Відповідно до ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях.
		Частиною1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.
		З огляду на наведене, враховуючи встановлений ст. 273 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка учасників справи у судове засідання судом не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.
		Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права встановив наступне:
		15.08.2016 між Івано-Франківським національним технічним університетом нафти і газу та ФОП Вістовським Вікторем Ярославовичем укладено договір № 16 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (а. с. 22-26, т. 1).
		Відповідно до п. 1. 1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно, а саме нерухоме майно в кімнатах № 57 (14, 3 м.кв.), 57-А (2,7 м.кв.) гуртожитку № 5 (з окремим входом/виходом) (далі - Майно), загальною площею 17, 0 кв. м, розміщене за адресою: м. Івано-Франківськ, Північний Бульвар, 11. Майно перебуває на балансі орендодавця/ІФНТУНГ (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість/актом оцінки на 31.03.2016 і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю 164 452, 00 грн.
		Згідно п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення майстерні з ремонту замків, сейфів та виготовлення ключів.
		Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передавання майна (п. 2.1. договору).
		Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2016 року 708, 49 грн (п. 3.1. договору).
		До укладення договору оренди Міносвіти затвердило висновок про вартість Майна (лист №25-32-80 від 10.05.2016). Такий висновок виготовлений на замовлення Регіонального відділення ФДМ України з метою визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати. У висновку зазначено, що об`єктом оцінки є частина нежитлових приміщень на першому поверсі гуртожитку №5 загальною площею 17, 0 кв.м: приміщення №57 - 14,3 кв.м, приміщення №57а - 2, 7 кв.м. (а. с. 33, 34, т. 1)
		Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
		Договір укладено строком на два роки і одинадцять місяців, що діє з 15 серпня 2016 року до 15 липня 2019 року включно (п. 10.1. договору).
		У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди (п. 10.4. договору).
		На виконання умов договору сторони підписали акт приймання-передачі нерухомого майна від 15.08.2016, згідно з яким орендар прийняв Майно у строкове платне користування (а. с. 28).
		В подальшому дія договору продовжувалась на підставі договорів про внесення змін до нього від 13.08.2019, від 14.11.2019, від 16.12.2019, від 18.02.2020. Відповідно до договору від 18.02.2020 строк (термін) оренди продовжено до 16.06.2022 (а. с. 29-32).
		Дослідивши обставини справи, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 
		Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		У статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Частиною другою статті 18 Закону України «Про освіту» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди спірних приміщень) визначено, що заклади освіти, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного закладу освіти.
		Статтею 29 зазначеного Закону визначено, шо структура освіти включає в себе, зокрема, вищу освіту.
		Фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання (ч. 1, 4 ст. 61 ЗУ «Про освіту»).
		Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством (ч.1 ст. 63 Закону «Про освіту»).
		Об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням (ч. 5 ст. 63 ЗУ «Про освіту»).
		З вказаної норми права вбачається, що об`єкт освіти це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.
		Отже, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог ч. 5 ст. 63 ЗУ "Про освіту" законодавець визначає обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).
		Частиною 2 статті 5 ЗУ "Про приватизацію державного майна" (редакція якої була дійсна на момент укладення оспорюваного договору) передбачено, що загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації, крім іншого, і об`єкти освіти.
		З огляду на той факт, що орендоване приміщення на момент укладення договору перебувало на балансі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (що вбачається з п. 1.1. договору) який є об`єктом освіти і, відповідно до ст. 63 ЗУ "Про освіту", не може використовуватися не за призначенням, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним процесом, невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом.
		З наведеного вбачається, що якщо спірні приміщення передані в оренду орендареві всупереч забороні, встановленій чинним законодавством, оспорюваний договір оренди підлягає визнанню недійсним.
		Окрім цього, пп. 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» визначено, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
		Таким чином, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, у постанові Верховного суду від 05.08.2020 у справі №913/152/18).
		Як встановлено вище, п. 1.2. договору № 16 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 15.08.2016 майно (нерухоме майно (приміщення) загальною площею 17,0 кв.м. за адресою: Північний Бульвар, 11, м. Івано-Франківськ) передається в оренду з метою розміщення майстерні з ремонту замків, сейфів та виготовлення ключів.
		В єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб  підприємців, діяльність, яку здійснює ФОП Вістовський В.Я. є: обслуговування систем безпеки, іншими видами діяльності є роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах та виробництво замків і дверних петель.
		Таким чином ні діяльність ФОП Вістовського В.Я., ні мета укладення договору не є пов`язаною з навчально виховним процесом навчального закладу
		З наведеного вбачається, що суд першої інстанції зробив помилкові висновки щодо відсутності підстав для визнання оспорюваного договору оренди недійсним, оскільки майно, передане в оренду відповідачу в супереч забороні, встановленій чинним законодавством. 
		У зв`язку із цим, договір № 16 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 15.08.2016 слід визнати недійсним.
		Частинами 1 та 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України).
		Таким чином підлягає до задоволення також позовна вимога прокуратури Івано-Франківської області щодо звільнення нежитлового приміщення загальною площею 17, 0 кв.м. (за даними технічного паспорта на громадський будинок приміщення № 57 - 14, 3 кв.м, приміщення №57а - 2, 7 кв.м) гуртожитку 5, що розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, Північний бульвар, 11, що перебуває на балансі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу та повернення його державі в особі користувача на праві повного господарського відання Івано-Франківському національному технічному університету нафти і газу.
		Покликання прокурора на порушення ДСанПіН 5.5.2.008-01 (втратили чинність з 01.01.2021) є безпідставними, оскільки р.1 регламентує, що вони поширюються на загальноосвітні навчальні заклади I, I-II, I-III ступенів, спеціалізовані школи I, II, III ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, а тому не застосовуються до Університету.
		Щодо доводів прокурора, що при внесені змін до договору, не враховано та допущено порушення ч.4.ст.80 Закону України "Про освіту", та не внесено змін в частині визнання можливості органу управління коистуватись нерухомим майном відповідно до законодавства, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на предмет позову, що стосується визнання угоди недійсною в цілому, як така, що укладена всупереч закону, а не окремих частин.
		В зв`язку з вищевикладеним не беруться до уваги доводи прокурора в позоній заяві, що п.3.6. договору суперечить ч. 5 ст. 80 Закону України "Про освіту"( яка була чинною на момент внесення змін до договору), оскільки предметом позову не є визнання недійсним змін до договору, які оформлені додатковими угодами.
		Щодо звернення з позовом до суду прокурора в інтересах держави в особі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
		Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Згідно з ч. 3 ст. 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Статтею 53 ГПК України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Статтею 23 ЗУ «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. 
		Таким чином, з аналізу ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України та ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
		Відтак, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
		Листами від 03.03.2021 № 24-115вих-21 та № 24-116вих-21 прокурор (в порядку представництва інтересів держави в суді, вивчаючи стан додержання вимог законодавства України з питань, пов`язаних із розпорядженням та використанням майна державної та комунальної власності закладів освіти Івано-Франківської області) звернувся до Регіонального відділення ФДМ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та Івано-Франківського національного технічного університету нафти та газу з запитами про надання інформації щодо укладення договору оренди нерухомого майна, зокрема з ФОП Вістовським В.Я. (а.с. 102-103, 108-109, т. 1)
		На зазначені запити Івано-Франківській обласній прокуратурі надійшли листи-відповіді № 10-021-00526 від 16.03.2021(а.с. 104, т. 1) та № 67-27-24/32 від 15.03.2021 (а. с. 107, т. 1), з яких вбачається, що ні Регіональне відділення ФДМ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, ні Івано-Франківський національний технічний університет нафти та газу порушень законодавства щодо укладення договору оренди № 16 від 15.08.2016 не вбачає.
		В подальшому листами від 14.06.2021 № 24-317вих-21 та № 24-318вих-21 прокурор повідомив позивачів у справі про звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 15.08.2016 № 16 та звільнення нежитлового приміщення площею 17 кв.м. та повернення майна державі в особі користувача на праві повного господарського відання Івано-Франківському національному технічному університету нафти і газу (а. с. 108-111, т. 1).
		Таким чином з матеріалів справи вбачається дотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо звернення з позовом до суду.
		Разом з тим, з висновків Великої Палати Верховного Суду вбачається, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
		Окрім цього Велика Палата Верховного Суду звертає також увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (п. 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
		Місцевий господарський суд, дійшов висновку про те, що Регіональне відділення ФДМ України по Івано-Франківській та Тернопільській областях є неналежним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах стосовно визнання недійсним договору оренди № 16 від 15.08.2016, оскільки підставою даного позову не були обставини правильності визначення розміру орендної плати. 
		На думку суду першої інстанції Регіональне відділення, відповідно до п. 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786, лише погоджує розмір орендної плати у випадку коли орендодавцем нерухомого майна (будинку, споруди, приміщення) є державне підприємство (відповідно до повноважень, визначених в абз. 2 ст. 5 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна"), а не здійснює функції з управління майном.
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 23 (абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
		 
		Як вбачається із позовної заяви у даній справі, прокурор звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі: Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях
		З наявного в матеріалах справи свідоцтва про право власності від 04.12.2015 СТВ № 033080 вбачається, що нерухоме майно (гуртожиток № 5) Університету є об`єктом державної власності в особі Міністерства освіти і науки України ( а. с. 39, т.1).
		Відповідно до Положення про Регіональне відділення ФДМ України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 255 від 14.03.2019 (а. с. 89-100, т. 1) основним завданням регіонального відділення ФДМ є здійснення повноважень орендодавця державного майна та здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління. (п. 4,5 ч. 4 Положення).
		Окрім цього, відповідно до абз. 2 та 5 п. 3 ч. 5 зазначеного вище Положення Регіональне відділення відповідно до покладених на нього завдань та в межах повноважень, делегованих Фондом у сфері державного майна: здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням, та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений регіональним відділенням; здійснює контроль за використанням орендованого нерухомого майна, а також майна, що не увійшло у процесі приватизації (корпоратизації) до статутного капіталу господарських товариств, що перебувають у державній власності, та за виконанням умов договорів оренди.
		Таким чином, з наведеного вбачається, що Регіональне відділення ФДМ України по Івано-Франківській та Тернопільській областях є належним позивачем у даній справі,а висновок суду першої інстанції про те, що Регіональне відділення не є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є передчасним і таким, що не відповідає обставинам та матеріалам справи.
		Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (п. 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
		 
		За своєю правовою природою залишення позову без розгляду, що унормовано ст. 226 ГПК України, є відмовою суду розглянути звернення особи про захист її порушеного права (позов) внаслідок визначених указаною статтею недоліків або дій цієї особи. Наведений у ст. 226 ГПК України перелік підстав для залишення позову без розгляду є вичерпним.
		Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 викладено позицію (п. 54), що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).
		Процедура, передбачена абз.3 і 4 ч. 4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Тобто залишення позову прокурора без розгляду після відкриття провадження у справі стосується виключно випадків, коли прокурор правильно визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах в обраний прокурором спосіб, проте не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
		У випадку встановлення судом обставин, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, (тобто, відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача) це матиме процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову, а не залишення позову прокурора без розгляду на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 911/2032/17 та від 05.10.2021 у справі №925/1214/19).
		Відповідно до висновку Великої Палати Верховного суду викладених у постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, у справі №587/430/16-4 від 26.06.2019, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого відноситься відповідні повноваження.
		Визначення суб`єкта владних повноважень вказано у п.7 ч.1 ст. 4 КАС України, відповідно до якого - суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Перелік суб`єктів владних повноважень визначені у п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України:
		- орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи); 
		- орган місцевого самоврядування;
		- посадові чи службові особи органів державної влади;
		- інші суб`єкти при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Згідно з статутом Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, даний Статут розроблений відповідно до Закону України «Про вищу освіту» та іншого законодавства України і є документом, який регламентує діяльність Івано-Франківського національного університету нафти і газу, який створений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 1994, № 244. Університет заснований на державній формі власності та підпорядкований Міністерсту освіти і науки України. Університету надано статус Національного Указом Президента України від 07 серпня 2001, № 591/2001 (п.1.1. Стутуту).
		Згідно витягу з Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, організаційно-правова форма: заклад освіти ( а.с. 84 т.1).
		Оскільки Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, не відноситься ні до органів державної влади, ні до органу місцевого самоврядування, ні до інших суб`єктів владних повноважень, тому не є тим органом, який має повноваження здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а тому невірно визначений прокурором уповноваженим органом.
		Таким чином, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу є неналежним позивачем у даній справі за заявленими прокурором позовними вимогами про визнання недійсним договору оренди № 16 від 15.08.2016 і у цій його позовній вимозі (щодо університету) слід відмовити.
		Суд звертає також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справах «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) Європейський суд з прав людини висловив таку думку (у неофіційному перекладі): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
		Так прокурором обгрунтовано порушення інтересів держави тим, що відповідно до п.4.1. рішення Конституційного Суду України від 04.03.2004 №1-4/2004 освіта визнається однією з пріоритетних сфер соціально-економічного, духовного та культурного розвитку суспільства. 
		З огляду на викладені положення законодавства захист прав студентів навчальних закладів є загальнодержавним пріоритетом для країни, а забезпечення здіснення освітнього процесу та реалізація державної освітньої політики неможлива без належної матеріально-технічної бази.
		Інтереси держави у даному випадку полягають у захисті прав дітей на отримання освіти у навчальному закладізі створеними відповідними умовами для їх функціонування і розвитку, зокрема і їх матеріальної бази, а також забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання та проживання.
		Таким чином, порушення вимог законодавства під час передачі в оренду майна навчального закладу має наслідком порушення інтересів держави в галузі освіти. 
		В даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі в оренду приміщення обєкту освіти, що з огляду на значимість питання забезпечення державою права освіти, і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
		Частиною 1 ст. 277 ГПК України Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК УКраїни).
		Враховуючи все викладене вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі прийнято з не повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи.
		Відтак, апеляційну скаргу слід задоволити частково, оскаржуване рішення суду скасувати, позов прокурора задоволити частково в інтересах держави в особі . Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
		Визнати недійсним договір оренди №16 нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, який укладений 15.08.2016 між Івано-Франківським національним технічним університетом нафти і газу та ФОП Вістовським В.Я..
		Зобов`язати ФОП Вістовського В.Я. звільнити нежитлове приміщення, загальною площею 17, 0 кв. м (за даними технічного паспорта на громадський будинок приміщення № 57 - 14, 3 кв.м, приміщення №57а - 2, 7 кв.м) гуртожитку 5, що розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, Північний бульвар, 11, що перебуває на балансі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу та повернення його державі в особі користувача на праві повного господарського відання Івано-Франківському національному технічному університету нафти і газу. 
		В позові прокурора в інтересах держави в особі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу відмовити.
		Відповідно до п.1, ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у разі задоволення позову - на відповідача.
		Згідно ч.14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Згідно вимог підп. б, в п.4 ч.1 ст. 282 ГПК України встановлено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. 
		Івано-Франківської обласною прокуратурою за розгляд позовної заяви в суді першої інстанції сплачено 4 540, 00 грн судового збору та за перегляд оскаржуваного судового рішення в суді апеляційної інстанцій  6 810, 00 грн судового збору.
		Таким чином, з відповідача на користь Івано-Франківської обласної прокуратури слід стягнути 11 350 грн судового за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях. 
		Враховуючи наведене судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної скарги слід покласти на відповідача.
		Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.Апеляційну скаргу першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури задоволити частково.
		2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2021 скасувати.
		Позов прокурора задоволити частково в інтересах держави в особі . Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
		3.Визнати недійсним договір оренди №16 нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, який укладений 15.08.2016 між Івано-Франківським національним технічним університетом нафти і газу та Фізичною особою підприємцем Вістовським Віктором Ярославовичем.
		4.Зобов`язати Фізичну особу підприємця Вістовського Віктора Ярославовича звільнити нежитлове приміщення, загальною площею 17, 0 кв. м (за даними технічного паспорта на громадський будинок приміщення № 57 - 14, 3 кв.м, приміщення №57а - 2, 7 кв.м) гуртожитку 5, що розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, Північний бульвар, 11, що перебуває на балансі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу та повернення його державі в особі користувача на праві повного господарського відання Івано-Франківському національному технічному університету нафти і газу. 
		5.В позові прокурора в інтересах держави в особі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу  відмовити.
		6.Стягнути з Фізичної особи підприємця Вістовського Віктора Ярославовича (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (адреса: вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76019; код ЄДРПОУ 03530483) 11 350, 00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях.
		7.Місцевому господарському суду видати відповідний наказ. 
		8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.
		Повний текст постанови складено та підписано 17.12.2021.
		 
		Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
		 
		СуддяКравчук Н.М
		 
		СуддяПлотніцький Б.Д.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...