Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 223/988/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2021. Зареєстровано: 19.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2021.

Номер судового провадження: 2/223/481/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер: 223/988/21
		Провадження номер: 2/223/481/2021
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 грудня 2021 року місто Вугледар
		 
		Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дочинець С.І., при секретарі Буцькій С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вугледарського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради» про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи та відшкодування моральної шкоди,
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради» про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи та відшкодування моральної шкоди. 
		Позовні вимоги позивач мотивує тим, що з 01.01.2016 року він працює у відповідача слюсарем з обслуговування теплових мереж. Наказом відповідача від 11.10.2021 року № 158 позивачу було оголошено догану за невиконання наказу директора КП «Тепломережа» ВМР» від 04.10.2021 № 157 «Про попередження працівників КП «Тепломережа» ВМР» про повний курс вакцинації від COVID-19». Наказом відповідача від 25.10.2021 року № 169 ОСОБА_1 з 25.10.2021 року відсторонено від роботи без збереження заробітної плати до надання документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації чи міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного, що підтверджує вакцинацію від CОVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати) або однією дозою однодозної вакцини чи двом дозами дводозної вакцини (зелений сертифікат), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених до використання вакцин…». Позивач вважає, що зазначені накази підлягають скасуванню, оскільки є незаконними і такими, що грубо порушують його конституційні, природні та професійні права. Зазначив, що ні постановами КМУ, ні наказом МОЗ № 2153 не встановлено обов`язку проходження працівниками комунальних підприємств профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 саме до 25 жовтня 2021 року, а тому законних підстав для відсторонення його від роботи саме 25 жовтня 2021 року даними підзаконними нормативними актами не передбачено. Зазначив, що календарем обов`язкових профілактичних щеплень не передбачено порядок і терміни проведення профілактичного щеплення проти COVID- 19, оскільки дане щеплення відсутнє серед переліку обов`язкових. 
		Позивач вважає, що в зв`язку з відстороненням його від роботи, відповідно до ст. 117 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний сплатити йому середній заробіток за весь час відсторонення від роботи до дня ухвалення рішення суду, що з 25.10.2021 року до дня звернення до суду становить 5845,84 грн. Крім того, дії роботодавця щодо оголошення догани та, особливо, відсторонення позивача від роботи спричинили останньому моральні страждання, поставили його у скрутне матеріальне становище, призвели до втрати єдиного джерела існування, неможливості належним чином утримувати сім`ю, оскільки його дружина зараз не працює, вагітна і має скоро народжувати. Позивач переніс душевні хвилювання, що призвело до необхідності шукати додаткові джерела доходу для відновлення організації життя, налагодження нормального ритму життя. Крім того, період відсторонення від роботи працівника без збереження заробітної плати не зараховують до стажу, що дає право на щорічну відпустку. У разі хвороби на час відсторонення йому не буде сплачено лікарняний. Час відсторонення не ввійде до його пенсійного страхового стажу. Тому, ОСОБА_1 незаконними діями відповідача була спричинена моральна шкода, оцінена ним у 10000,00 гривень.
		Враховуючи викладене, позивач просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ КП «Тепломережа» ВМР» від 11.10.2021 року № 158, яким ОСОБА_1 оголошено догану; визнати незаконним та скасувати наказ КП «Тепломережа» ВМР» від 25.10.2021 року № 169, яким ОСОБА_1 з 25.10.2021 року відсторонено від роботи без збереження заробітної плати; стягнути з КП «Тепломережа» ВМР» на його користь середній заробіток, з дня відсторонення від роботи і до дня ухвалення рішення суду; стягнути з КП «Тепломережа» ВМР» на його користь компенсацію моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.
		Ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 12 листопада 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, призначено судове засідання з розгляду справи на 16 грудня 2021 року.
		Від відповідача на адресу суду, в межах строків, визначених ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 12 листопада 2021 року, надійшов відзив на позов, а тому, суд вважає необхідним та доцільним прийняти відзив КП «Тепломережа» ВМР» до розгляду в межах даної цивільної справи.
		У своєму відзиві відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову повністю. Свій відзив мотивував тим, що ОСОБА_1 наказом № 158 від 11.10.2021 року оголошено догану за невиконання наказу директора підприємства № 157 від 04.10.2021 року. Наказом № 169 від 25.10.2021 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи 25.10.2021 року без збереження заробітної плати до надання документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації чи міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби. Оскаржувані накази видавалися на виконання ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», за яким працівники окремих професій, виробництв та організацій підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Зазначені дії направлені на забезпечення 100 5 вакцинації працівників підприємства, оскільки КП «Тепломережа» ВМР» є єдиною теплопостачальною організацією в м. Вугледарі, на яку покладено обов`язок безперебійно постачати теплову енергію споживачам, а тому, враховуючи стратегічне значення підприємства та можливість зриву опалювального періоду повний курс вакцинації для працівників підприємства необхідний. 
		Від відповідача не надходило клопотань про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
		Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, передбачених ч. 5, 7 ст. 279 ЦПК України, від сторін не надходило.
		Суд, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, дослідивши які вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
		Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Відповідно до ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ст. 81, 82ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.01.2016 року працює в КП «Тепломережа» ВМР» слюсарем з обслуговування теплових мереж, що підтверджується копією трудової книжки від 23.08.1990 року (а.с.10-19).
		Згідно із копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 17.09.2021 року ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 17.09.2021 року (а.с.24). ОСОБА_2 перебувала на обліку по вагітності на 36 тижні, в КНП «ЛПУ ЦМЛ ВМР» (а.с.25).
		Відповідно до наказу директора КП «Тепломережа» ВМР» № 157 від 04.10.2021 року інженеру з охорони праці необхідно було довести до відома всіх працівників підприємства до 06.10.2021 року, що з 11.10.2021 року працівникам знаходитися на робочому місці за умови наявності документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації чи міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби (а.с.42).
		Позивач ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися з наказом та засвідчувати ознайомлення підписом, що підтверджується копією акту № 1 від 11.10.2021 року (а.с.43).
		Наказом КП «Тепломережа» ВМР» № 158 від 11.10.2021 року ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання наказу директора КП «Тепломережа» ВМР» № 157 від 04.10.2021 року «Про попередження працівників КП «Тепломережа» ВМР» про повний курс вакцинації від CОVID-19», що підтверджується копією відповідного наказу (а.с.8, 44).
		Наказом директора КП «Тепломережа» ВМР» № 164 від 13.10.2021 року заборонено знаходження працівників підприємства на робочих місцях без наявності документів, що підтверджують отримання повного курсу вакцинації чи міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби (а.с.47).
		Наказом КП «Тепломережа» ВМР» № 169 від 25.10.2021 року ОСОБА_1 з 25.10.2021 року відсторонено від роботи без збереження заробітної плати до надання документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації чи міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби (а.с.9, 48).
		Відповідно до довідки КП «Тепломережа» ВМР» № 16 від 01.11.2021 року розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 станом на 01.10.2021 року становив 531,44 грн. (а.с.23).
		Вирішуючи питання щодо позовної вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу відповідача № 158 від 11.10.2021 року про оголошення догани ОСОБА_1 суд приходить до наступних висновків.
		Згідно із наказом № 158 від 11.10.2021 року ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання наказу директора КП «Тепломережа» ВМР» № 157 від 04.10.2021 «Про попередження працівників КП «Тепломережа» ВМР» про повний курс вакцинації від COVID-19», тобто за відмову від ознайомлення з наказом.
		За загальним принципом, закріпленим ч. 1 ст.147КЗпП України, дисциплінарне стягнення може бути застосовано винятково за порушення трудової дисципліни.
		Таке порушення, у розумінні КЗпП України, настає в разі недотримання працівником приписів ст.139КЗпП України, відповідно до якої працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		Згідно ізч.4ст.149КЗпП України дисциплінарне стягнення оголошується у формі наказу (розпорядження).
		Наказ (розпорядження) про накладення на працівника дисциплінарного стягнення за своєю юридичною природою є рішенням відповідного суб`єкта згідно з його повноваженнями, яке спрямовано на регулювання трудових відносин у середині колективу, містить норми права (або правила), що були порушені, має персоніфікований характер і розрахований на одноразове застосування.
		Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що наказ про накладення на працівника дисциплінарного стягнення є рішенням роботодавця, якому притаманні певні ознаки: стислий виклад обставин (причин) його видання, підстави його видання, зазначення конкретних норм, на яких воно ґрунтується, дата його видання, інші реквізити, які надають цьому розпорядчому акту індивідуальних рис.
		Зі змісту наказу № 158 від 11.10.2021 року про оголошення позивачу догани вбачається, що він не містить таких обов`язкових його складових, як часу вчинення проступків, підстав його видання, а саме посилання на докази, що свідчать про вчинення проступків, конкретних норм, зокрема, посадової інструкції, які були порушені. Крім того, вказаний вище наказ за своєю суттю також не відповідає вимогам закону.
		Так, висновок відповідача про порушення трудової дисципліни є нікчемним, оскільки відмова від ознайомлення з наказом жодним чином не може тлумачитись як дисциплінарний проступок.
		Наказ є необґрунтованим належним чином, оскільки не містить посилань на конкретну норму у законодавстві, у правилах внутрішнього трудового розпорядку або посадової інструкції, які встановлюють порядок ознайомлення із наказами та відповідальність за відмову від ознайомлення із наказом.
		Ураховуючи викладене, суд приходиться висновку про обґрунтованість позовної вимоги ОСОБА_1 в частині визнання наказу № 158 від 11.10.2021 року про оголошення позивачу догани незаконним та його скасування.
		Щодо позовної вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу відповідача № 169 від 25.10.2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи суд приходить до наступних висновків.
		Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст.43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
		Зміст права на працю, закріпленого положеннями ч. 1-2 ст. 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.
		Частиною 1 ст.46КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
		Таким чином, перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений ст. 46 КЗпП України, не є виключним, положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України.
		Відповідно до ч. 1-4 ст.12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб» профілактичніщеплення протидифтерії,кашлюка,кору,поліомієліту,правця,туберкульозу єобов`язковимиі включаютьсядо календарящеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.
		Згідно із ч. 6 ст. 12 зазначеного Закону, якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
		Отже, статтею 12 Закону до обов`язкових віднесено щеплення лише проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця та туберкульозу. Щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 за ст. 12 Закону не є обов`язковим. Нормами цієї статті також передбачено запровадження інших обов`язкових щеплень, проте виключно в порядку, встановленому законом.
		Відповідно до ч. 1-2 ст.27Закону України«Про забезпеченнясанітарного таепідемічного благополуччянаселення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.
		Підпунктами 1-2 п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
		За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерстваохорони здоров`явід 04.10.2021року №2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
		Оскаржуваний наказ № 169 від 25.10.2021 року винесено на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», протоколу № 20 позачергового засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 30.09.2021 року, наказу № 157 від 04.10.2021 року «Про попередження працівників КП «Тепломережа» ВМР» про повний курс вакцинації від COVID-19», наказу № 164 від 13.04.2021 року «Про протидію розповсюдження COVID-19». Зазначеним наказом ОСОБА_1 відсторонено від роботи.
		Однак, суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що працівник ОСОБА_1 підлягає обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 року № 2153. Фактично обов`язковість профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відносно посади, яку займає ОСОБА_1 , а саме слюсар з обслуговування теплових мереж 4 розряду, не передбачено Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 року № 2153.
		Крім того, суду не надано доказів на підтвердження того, чи не має працівник ОСОБА_1 будь-які протипоказань для обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
		Враховуючи викладене, винесення відповідачем оскаржуваного наказу лише з підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, є порушенням вимог ч. 2 та 6 ст.12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб» та ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Відсторонивши позивача від роботи з порушенням вимог законодавства, відповідач порушив законне право позивача на працю.
		За таких обставин, враховуючи, що оскаржуваний наказ винесено з порушенням вимог законодавства, позовна вимога щодо визнання незаконним та скасувати наказу КП «Тепломережа» ВМР» № 169 від 25.10.2021 року, яким ОСОБА_1 з 25.10.2021 року відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, підлягає задоволенню.
		Щодо позовної вимоги про стягнення з КП «Тепломережа» ВМР» на користь позивача середнього заробітку за час відсторонення до дня ухвалення рішення суду суд приходить до наступних висновків.
		Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 32 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від6листопада 1992року №9«Про практикурозгляду судамитрудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.
		В пункті 10 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Пропрактику застосуваннясудами законодавствапро оплатупраці» від24.12.1999№ 13 зазначено, що якщо буде встановлено, що на порушення ст.46КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).
		Відповідно до Постанови КабінетуМіністрів Українивід 08.02.1995року №100«Про затвердженняПорядку обчисленнясередньої заробітноїплати» вона застосовується, серед іншого, у випадках вимушеного прогулу.
		Згідно п. 2 вказаної постанови середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
		Згідно п. 8 зазначеної постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		Судом встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці роботи перед відстороненням становить 531,44 грн.
		Кількість робочих днів, з дня відсторонення позивача - 25.10.2021 року, до дня ухвалення рішення суду, відповідно до Листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12.08.2020 року № 3501-06/219 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік», становить 38 робочих днів.
		Таким чином, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, з 25.10.2021 року до дня ухвалення рішення суду  15.12.2021 року, включно, який підлягає виплаті позивачу становить 20194,72 гривень, з розрахунку: 531,44 грн. помножити на 38 днів, які позивач повинен був би відпрацювати, якби не був відсторонений від роботи.
		Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10000,00 гривень, суд виходить з наступного.
		Згідно із ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до ст.237-1КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Відповідно до п. 9 постанови ПленумуВерховного судуУкраїни від31.03.1995року №4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 237-1 КЗпПза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		Право на відшкодування моральної шкоди з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б останнього вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.
		В судовому засіданні встановлено, що неправомірними діями відповідача, а саме оголошенням догани та відстороненням від роботи, порушено, гарантоване ст. 43 Конституції України, право ОСОБА_1 на працю та своєчасне одержання винагороди за працю, що призвело до моральних та душевних страждань позивача. Відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати поставило його у скрутне матеріальне становище, призвело до втрати єдиного джерела існування, неможливості належним чином утримувати сім`ю, оскільки його дружина не працює, вагітна і має скоро народжувати. Зазначені обставини змусили позивача шукати додаткові джерела доходу для відновлення організації життя, налагодження нормального ритму життя.
		Тому, суд, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, розглядаючи справу не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що з відповідача КП «Тепломережа» ВМР» на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 5000,00 гривень, що буде цілком еквівалентним завданим моральним стражданням.
		Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно ізч.3ст.6Закону України«Просудовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
		Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в сумі по 908,00 грн. за кожну вимогу немайнового характеру, а саме в розмірі 1816,00 грн.
		Приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про доцільність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 майнового характеру, суд вважає необхідним, на виконання вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 757,64 грн. (25194,72 грн. х 908,00 грн. / 30194,72 грн. = 757,64 грн.).
		Таким чином, з відповідача на користь держави в особі Державної судової адміністрації України підлягає стягненню судовий збір загальною сумою 2573,64 грн. (1816,00 грн. + 757,64 грн. = 2573,64 грн.).
		Оскільки, відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Керуючись ст. 19, 43 Конституції України, ст. 23 ЦК України, ст. 46, 117, 139, 147, 149, 237-1 КЗпП України, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, ст. 12, 13, 76, 77, 82, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, суд,
		В И Р І Ш И В:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради» про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
		Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради» (КП «Тепломережа» ВМР», ЄДРПОУ 40175733, Донецька область, м. Вугледар, вул. 13 Десантників, 53) № 158 від 11 жовтня 2021 року про оголошення догани ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
		Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради» (КП «Тепломережа» ВМР», ЄДРПОУ 40175733, Донецька область, м. Вугледар, вул. 13 Десантників, 53) № 169 від 25 жовтня 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
		Стягнути з Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради» (КП «Тепломережа» ВМР», ЄДРПОУ 40175733, Донецька область, м. Вугледар, вул. 13 Десантників, 53) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час відсторонення від роботи з 25 жовтня 2021 року до дня ухвалення рішення суду  15 грудня 2021 року, включно, в розмірі 20194 (двадцять тисяч сто дев`яносто чотири) гривні 72 копійки.
		Стягнути з Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради» (КП «Тепломережа» ВМР», ЄДРПОУ 40175733, Донецька область, м. Вугледар, вул. 13 Десантників, 53) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , компенсацію моральної шкоди в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути з Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради» (КП «Тепломережа» ВМР», ЄДРПОУ 40175733, Донецька область, м. Вугледар, вул. 13 Десантників, 53) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 2573 (дві тисячі п`ятсот сімдесят три) гривні 64 копійки.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Вугледарський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		 
		 
		Суддя Вугледарського 
		міського суду Донецької областіДочинецьС. І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...