Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/8851/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності.
Надіслано судом: 17.12.2021. Зареєстровано: 19.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2021.
Дата набрання законної сили: 17.01.2022
Номер судового провадження: 1-кп/462/693/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021141360000543

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		справа № 462/8851/21 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		17 грудня 2021 року Залізничний районний суд м. Львова у складі: 
		 
		головуючого судді: ОСОБА_1 ,
		при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 , 
		за участі прокурора: ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
		захисника: ОСОБА_5 , 
		законного представника обвинуваченого,
		який перебуває поза межами приміщення 
		суду у режимівідеоконференції: ОСОБА_6 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт про обвинувачення:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Черкаської області, Лисянського району, села Виноградів, українця, громадянина України, без освіти, інваліда ІІ групи з дитинства, офіційно не працевлаштований, неодружений, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 259, ч.2 ст. 259 КК України, суд 
		в с т а н о в и в :
		 
		21 жовтня 2021 року о 19 годині 34 хвилини ОСОБА_4 , представившись ОСОБА_7 , умисно, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що інформація, яку він поширить не відповідає дійсності, а його повідомлення може викликати обстановку страху у населення та порушити громадську безпеку, з метою привернення уваги до себе, здійснив дзвінок з мобільного телефону з абонентським номером НОМЕР_1 на лінію екстреного виклику оператора «102» ГУ НП у Львівській області та повідомив працівникам поліції завідомо неправдиву інформацію про загрозу вибуху у місті Львові, що призвело до безпідставного відволікання сил і засобів спеціальних служб для перевірки вказаного повідомлення.
		Таким чином, ОСОБА_4 вчинив завідомонеправдиве повідомленняпро підготовкувибуху, який загрожує загибелі людей чи інших тяжких наслідків, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 259 КК України.
		22 жовтня 2021 року приблизно о 02 годині 24 хвилини ОСОБА_4 , умисно, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що інформація яку він поширить не відповідає дійсності, а його повідомлення може викликати обстановку страху у населення та порушити громадську безпеку, відволікти екстрені служби від виконання їх обов`язків, з метою привернення уваги до себе, повторно здійснив дзвінок з мобільного телефону з абонентським номером НОМЕР_1 на лінію екстреного виклику оператора «102», а також приблизно о 02 годині 27 хвилин на лінію екстреного виклику оператора «101» та повідомив завідомо неправдиву інформацію про загрозу вибуху через замінування Головного залізничного вокзалу м. Львова, що за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1, що призвело до дезорганізації функціонування залізничного вокзалу та евакуації близько 95 осіб, а також безпідставного відволікання сил і засобів спеціальних служб для перевірки вказаного повідомлення.
		Таким чином, ОСОБА_4 вчинив завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибелі людей чи інших тяжких наслідків, вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 259 КК України.
		Крім цього, 22 жовтня 2021 року приблизно 02 годині 48 хвилин ОСОБА_4 , умисно, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що інформація яку він поширить не відповідає дійсності, а його повідомлення може викликати обстановку страху у населення та порушити громадську безпеку, відволікти екстрені служби від виконання їх обов`язків, повторно з метою привернення уваги до себе здійснив дзвінок з мобільного телефону з абонентським номером НОМЕР_1 на лінію екстреного виклику оператора «103» швидкої медичної допомоги у Львівській області та повідомив завідомо неправдиву інформацію про загрозу вибуху через замінування КНП «Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова», що за адресою: м. Львів, вул. І.Миколайчука, 9, що призвело до дезорганізації функціонування лікарні швидкої медичної допомоги та евакуації близько 150 осіб, а також безпідставного відволікання сил і засобів спеціальних служб для перевірки вказаного повідомлення.
		Таким чином, ОСОБА_4 вчинив завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибелі людей чи інших тяжких наслідків, об`єктом якого став заклад охорони здоров`я, вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 259 КК України.
		У судовому засіданні допитаний обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 259, ч. 2 ст. 259 Кримінального кодексу України визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати, запевнив суд, що більше такого не повториться.
		Враховуючи те, що обвинувачений, його законний представник, захисник та прокурор не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив провести судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч.3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у справі, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини справи ніким не оспорювалися.
		За таких обставин, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_4 доведена повністю, дії обвинуваченого органом досудового слідства кваліфіковано вірно за ч.1 ст. 259, ч.2 ст. 259 Кримінального кодексу України, так як обвинувачений вчинив завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибелі людей чи інших тяжких наслідків, а також вчинив те саме діяння повторно та щодо закладу охорони здоров`я.
		При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного.
		Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
		Суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання обвинуваченого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів і з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.    
		Призначаючи покаранняобвинуваченому ОСОБА_4 ,суд враховуєступінь тяжкостіскоєних кримінальнихправопорушень,а самезлочини,передбачені ч.1ст.259,ч.2ст.259КК Україниє тяжкимизлочинами,вчинені умисно,особу винного,який ранішене судимий,інвалід,повністю визнавсвою вину,розкаявся увчинених кримінальнихправопорушеннях,проте негативнохарактеризується замісцем перебування Вікторівськийпсихоневрологічний інтернат,на облікаху лікарівнарколога тапсихіатра неперебуває,рішенням Смілянськогоміськрайонного судуЧеркаської областівід 19.08.2010року ОСОБА_4 визнано недієздатним,водночас,згідно висновкусудово-психіатричногоексперта №163від 24.11.2021року ОСОБА_4 у періодінкримінованих йомудій хронічнимпсихічним захворюванням,недоумством,тимчасовим чиіншим хворобливимрозладом психічноїдіяльності нестраждав,виявляв розумовувідсталість вступені помірновираженої дебільностіз емоційно-вольовимипорушеннями,через наявніу ньогорозлади інтелектуальноїта емоційно-вольовоїсфери підчас інкримінованихйому дійне повноюмірою мігусвідомлювати значеннясвоїх дійта керуватиними,за своїмпсихічним станом ОСОБА_4 застосування примусовихзаходів медичногохарактеру непотребує /матеріаликримінального провадженнят.1а.с.129-132/.Також судвраховує такіпом`якшуючі обставинияк щирекаяття,обставини,які обтяжуютьпокарання судомне встановлені,майнова шкодакримінальним правопорушенняне заподіяна,а тому,суд приходитьдо переконання,що ОСОБА_4 слід обратипокарання достатнєі необхіднедля йоговиправлення тапопередження скоєнняним новихкримінальних правопорушеньу видіпозбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, виходячи з переконання, що припинення протиправної поведінки та недопущення вчинення кримінальних правопорушень з його боку у майбутньому можливе за ефективного контролю поведінки, а його виправлення можливе без реального відбування покарання, при цьому встановивши максимальний іспитовий строк, який буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним у подальшому інших кримінальних правопорушень із покладенням обов`язків, передбачених ч.1 п.1, 2 ст. 76 КК України. 
		Згідно ч.1 ст.70КК України при сукупності злочинів, суд призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
		Таким чином,покарання обвинуваченому слід обрати на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, враховуючи характер та співвідношення тяжкості злочинних діянь, їх наслідки, ступінь суспільної небезпечності скоєних злочинів - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
		Згідно ст. 377 КПК України якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.
		Запобіжний захід обраний ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою слід скасувати, звільнивши його негайно з-під варти в залі судового засідання.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Згідно ст. 118 КПК України до процесуальних витрат належать витрати, пов`язані із залученням експерта. Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Із матеріалів справи вбачається, що документально підтверджені витрати на проведення судової експертизи по справі загалом становить 9610 /дев`ять тисяч шістсот десять/ гривень 16 копійок /матеріали кримінального провадження т.1, а.с. 149/
		На підставі ч.9 ст.100КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. 
		Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
		Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. 
		Як вбачається із ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_8 від 26.10.2021 року по кримінальному провадженню №12021141390000274 було вжито заходи забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів. Однак, такий вид заходу кримінального провадження як арешт на речові докази слід скасувати, оскільки розгляд провадження завершено і вирішити долю вказаних речових доказів, які підлягають поверненню законному володільцю майна.
		Керуючись ст. 50, 65-67, 70, 75, 76, 259 КК України, ст. 100, 118, 124, 174, 368, 373, 374, 376, 377, 392-395 КПК України, суд
		у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 259, ч.2 ст. 259 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:
		за ч.1 ст. 259 КК України у виді 2 /двох/ років позбавлення волі;
		за ч.2 ст. 259 КК України у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі.
		На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточно покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді позбавлення волі строком на 4 /чотири/ роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання із випробовуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 3 /три/ роки.
		Зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч.1 п.1, 2 ст. 76 КК України протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
		Запобіжний захід обраний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши його негайно з-під варти в залі судового засідання.
		Речові докази: коробка від мобільного телефону марки «NOMI і188s», мобільний телефон марки «NOMI і188s», ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , фіскальний чек про купівлю № 36248 від 19.10.2021  повернути обвинуваченому ОСОБА_4 , як законному власнику, при цьому скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного судум.Львова ОСОБА_8 від 26.10.2021року (справа№462/7769/21).
		Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 9610 /дев`ять тисяч шістсот десять/ гривень 16 копійок процесуальних витрат /матеріали кримінального провадження т.1, а.с.149/.
		Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
		Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Суддя:                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...