Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 949/980/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Домашнє насильство.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2021. Зареєстровано: 19.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2021.
Дата набрання законної сили: 18.01.2022
Номер судового провадження: 1-кп/949/224/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021181110000125

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №949/980/21
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		17 грудня 2021 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
		   прокурора ОСОБА_4 ,
		   обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		   потерпілої ОСОБА_6 ,
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021181110000125 від 08 липня 2021 року по обвинуваченню:
		    ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Берестя, Сарненського району Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти середньо-спеціальної, непрацюючого, пенсіонера, неодруженого, раніше несудимого,
		   у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		    ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , маючи умисел на заподіяння психологічних страждань своїй колишній дружині ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи негативні наслідки, систематично, у період часу з 17 січня 2021 року по 07 липня 2021 року, вчиняв відносно ОСОБА_6 акти психологічного домашнього насильства, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої.
		Зокрема, ОСОБА_5 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, 17 січня 2021 року о 20:00 год., перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , безпричинно висловлював словесні образи, погрози, нецензурні слова, чим принижував жіночу честь та гідність останньої.
		Продовжуючи свої злочинні діяння ОСОБА_5 18 січня 2021 року о 13:00 год., усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого та потерпілої проживання, безпричинно розпочав словесний конфлікт з ОСОБА_6 , в ході якого висловлював у адресу потерпілої образливі нецензурні слова, заподіявши шкоди психічному та фізичному здоров`ю потерпілої ОСОБА_6 
		14 лютого 2021 року о 23:00 год., систематично, умисно та цілеспрямовано ОСОБА_5 знову вчинив акт психологічного насильства щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_6 , яке проявлялось у психологічному тиску та погрозах.
		Окрім цього, 15 лютого 2021 року о 17:00 год., вчетверте, ОСОБА_5 вчинив відносно ОСОБА_6 психологічне насильство, яке проявлялось у погрозах фізичною розправою та ображанні не цензурною лайкою, що призвело до фізичних і психологічних страждань останньої, погіршення якості її життя, що виявилося у формі втоми, фізичного дискомфорту, втрати повноцінного сну та відпочинку, негативних переживань, втрати самооцінки та позитивних емоцій.
		Відповідно до постанови Дубровицького районного суду Рівненської області від 23 лютого 2021 року у справі № 949/191/21, ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статі 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Продовжуючи систематично та цілеспрямовано свої злочинні наміри, не ставши на шлях виправлення, ОСОБА_5 , 07 липня 2021 року о 23:00 год., повторно вчинив психологічне насильство відносно ОСОБА_6 , зокрема, висловлював образи нецензурними словами у адресу останньої, погрожував застосувати відносно фізичне насильство, принижуючи жіночу честь та гідність, що призвело до фізичних та психологічних страждань останньої, погіршення якості її життя.
		Своїми умисними протиправними діями, які виразились в домашньому насильство, тобто умисному систематичнму вчиненні фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене статтею 126-1 Кримінального кодексу України.
		   Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши зазначені у обвинувальному акті обставини, ствердивши, що дійсно він систематично, у період часу з січня 2021 року по липень 2021 року, вчиняв відносно колишньої дружини ОСОБА_6 акти психологічного домашнього насильства, однак заперечив, що погрожував їй фізичною розправою.
		   У вчиненому обвинувачений ОСОБА_5 розкаявся та запевнив суд, що більше такого не повториться. 
		   Прокурор просила визнати винним обвинуваченого ОСОБА_5 з огляду на пояснення та докази, зібрані в ході досудового розслідування і досліджені в ході судового розгляду характеризуючі дані, а також, враховуючи обставини справи, наявність пом`якшуючих обставин, - просила визнати обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України та призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік зі звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 Кримінального кодексу України із встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1,2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України.
		   Крім повного визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження.
		   Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що дійсно її колишній чоловік ОСОБА_5 систематично, у період часу з січня 2021 року по липень 2021 року, вчиняв відносно неї психологічне домашнє насильства. Відносно міри покарання обвинуваченому поклалася на розсуд суду.
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 , працюючий на посаді ДОП Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області суду показав, що ОСОБА_5 зловживає алкогольними напоями та тривалий час вчиняє відносно колишньої дружини ОСОБА_6 домашнє насильство, що виражається у образах нецензурними словами, погрозах фізичною розправою. Ним відносно ОСОБА_5 було складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення вимог частини 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Аналогічні пояснення з даного приводу надали свідки ОСОБА_8 , поліцейський СРПП Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області та ОСОБА_9 , ДОП Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області.
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 , син обвинуваченого та потерпілої, суду показав, що його батько ОСОБА_5 з початку 2021 року почав зловживати алкогольними напоями. Від його неправомірних дій страждала вся сім`я, однак найбільше потерпала його матір ОСОБА_6 . Також ствердив суду, що його батько ОСОБА_5 неодноразово вчиняв відносно його матері ОСОБА_6 домашнє насильство, яке виражалось у образах нецензурними словами, погрозах фізичною розправою. Йому відомо, що працівники поліції неодноразово складали відносно його батька ОСОБА_5 протоколи про адміністративні правопорушення за порушення вимог частини 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Як вбачається із копій рапортів, ОСОБА_6 , 17 січня 2021 року, 18 січня 2021 року, 15 лютого 2021 року, зверталася до служби 102 про те, що колишній чоловік ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчиняє відносно неї домашнє насильство (а.п.12-15).
		За порушення вимог статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_5 було складено протоколи про адміністративні правопорушення за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.п.17, 19, 20, 22).
		Як вбачається із копій пояснень потерпілої ОСОБА_6 , що наявні в адміністративних матеріалах, колишній чоловік ОСОБА_5 неодноразово вчиняв відносно неї домашнє насильство (а.п.18, 21,23).
		Постановою Дубровицькогорайонного судуРівненської областівід 23лютого 2021року, ОСОБА_5 булопритягнуто доадміністративної відповідальностіза частиною1статті 173-2Кодексу Українипро адміністративніправопорушення танакладено адміністративнестягнення увигляді штрафув розмірідвадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. На розгляді вказаної справи в суді, ОСОБА_5 свою вину у вчиненому визнав повністю. Вказана постанова суду набрала законної сили 06 березня 2021 року (а.п.25).
		Оцінюючи наданідокази зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язку,суд приходитьдо висновку,що вина ОСОБА_5 у вчиненнікримінального правопорушенняза обставин,викладених увироку доведена,а томукваліфікує йогодії за статтею 126-1 Кримінального кодексу України.
		До таких висновків суд приходить в результаті детального аналізу обставин події, поведінки обвинуваченого до, під час і після вчинення кримінального правопорушення, його взаємини з потерпілою, що передували події.
		Суд, відповідно до статей 86, 94 Кримінального процесуального кодексу України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання обвинуваченого, вважає, що ці докази отримані у порядку, встановленому цим Кодексом, а тому є допустимими та прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, що обвинувачений вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
		На підставі статті 94 Кримінального процесуального кодексу України, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до внутрішнього переконання про те, що показання обвинуваченого узгоджуються між собою, містять достатні дані на підтвердження встановлених судом обставин, що дозволяє суду ухвалити обвинувальний вирок.
		Відповідно до статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до статей 65-67 Кримінального кодексу України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставинами, які відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає те, що обвинувачений свою вину у вчиненому визнав повністю, розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину.
		Обставини, які відповідно до вимог статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлені.
		Пленум Верховного Суду України в пункті 3 своєї Постанови від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" зазначає, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 Кримінального кодексу України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
		Також суд враховує практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові по справі №634/609/15-к від 01 лютого 2018 року, згідної якої поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 Кримінального кодексу України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 Кримінального кодексу України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Тому, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з того, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є кримінальним правопорушенням проти життя та здоров`я особи та у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України відносяться до нетяжких злочинів.
		При призначенні покарання, суд у відповідності до вимог положень статті 65 Кримінального кодексу України бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, а також інші дані про особу обвинуваченого.
		Вивчаючи особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується добре (а.п.31). ОСОБА_5 раніше несудимий (а.п.34), не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога (а.п.32).
		   Тому, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який розкаявся у вчиненому, з урахуванням вищенаведених пом`якшуючих обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції статті 126-1 Кримінального кодексу України, за якою кваліфікуються його дії, а саме у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік зі звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 Кримінального кодексу України із встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1,2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України.
		   Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		   Цивільний позов не заявлено.
		   Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувалися.
		   Речові докази та витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні - відсутні.
		   Керуючись статтями 368, 370, 371, 374, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
		 
		У Х В А Л И В : 
		 
		    ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання - 1 (один) рік позбавлення волі.
		   На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 (один) рік з покладенням відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		   Іспитовий строк ОСОБА_5 обчислювати з моменту проголошення вироку.
		   Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.
		   Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
		   Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		   У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		   Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
		 
		   Суддя: підпис.
		 
		   Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
		 
		   Суддя Дубровицького 
		   районного суду                                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...