Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/17703/20 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2021. Зареєстровано: 19.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2021.
Дата набрання законної сили: 07.12.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		07 грудня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/17703/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,
		секретар судового засідання: Гогусь В. О.,
		за участю представників сторін:
		позивача - Черея О. В. (адвоката), 
		відповідача - Смірнова А. Ю. (адвоката), 
		третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 (колегія суддів: Станік С. Р. - головуючий, Тищенко О. В., Дикунська С. Я.) у справі
		за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція офісного будівництва",
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Фірма "Занет", 
		про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 5945515763,06 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.1. Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк", Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція офісного будівництва" (далі - ТОВ "Агенція офісного будівництва"), в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором № 151407К23 від 25.05.2007 (кредитний договір), а саме: 3080593925,12 грн - боргу за кредитом, 2422701900,48 грн - за процентами, 49100922,55 грн - комісії за управління кредитом, 16577447,28 грн - комісії за зміну умов договору, 312727,34 грн - пені за несвоєчасну сплату процентів, 64675,36 грн - пені за несвоєчасну сплату комісії, 11205,14 грн - пені за зміну умов договору, 344129579,79 грн - три проценти річних з простроченої суми, 32023380 грн - штрафу передбаченого пунктом 4.1 іпотечних договорів, а всього 5945515763,06 грн. 
		 
		1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань зі сплати заборгованості за кредитним договором. 
		 
		2. Короткий зміст судових рішень
		 
		2.1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.02.2021 (суддя Паламар П. М.) позов АТ "Укрексімбанк" задоволено, а саме, вирішено стягнути з ТОВ "Агенція офісного будівництва" на користь АТ "Укрексімбанк" 3080593925,12 грн - боргу за кредитом, 2422701900,48 грн - боргу за процентами, 65678369,83 грн - комісії, 388607,84 грн - пені, 344129579,79 грн - три проценти річних з простроченої суми, 32023380 грн - штрафу, 735700 грн - витрат по оплаті судового збору.
		 
		2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що план реструктуризації у процедурі фінансової реструктуризації грошових зобов`язань ТОВ "Агенція офісного будівництва" за участю АТ "Укрексімбанк" від 01.08.2019 (далі - план реструктуризації) є розірваним, тому у відповідача виник обов`язок повернути кредитні кошти та сплатити 3080593925,12 грн - боргу за кредитом, 2422701900,48 грн - за процентами, 49100922,55 грн - комісії за управління кредитом, 16577447,28 грн - комісії за зміну умов договору, 312727,34 грн - пені за несвоєчасну сплату процентів, 64675,36 грн - пені за несвоєчасну сплату комісії, 11205,14 грн - пені за зміну умов договору, 344129579,79 грн - три проценти річних з простроченої суми, 32023380 грн - штрафу, передбаченого пунктом 4.1 іпотечних договорів, а всього 5945515763,06 грн. 
		 
		2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Агенція офісного будівництва" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 в частині стягнення 7547455,10 грн процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 10.06.2020 до 03.11.2020 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 в частині стягнення 7547455,10 грн процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 10.06.2020 по 03.11.2020, скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у вказаній частині. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 викладено в наступній редакції: 
		 
		"Позов Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" м. Києва задовольнити частково.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція офісного будівництва" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, кімната 910, код 32243850) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, код 00032112) 3080593925 (три мільярди вісімдесят мільйонів п`ятсот дев`яносто три тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) грн 12 коп. боргу за кредитом, 2415154444 (два мільярди чотириста п`ятнадцять мільйонів сто п`ятдесят чотири тисячі чотириста сорок чотири) грн 90 коп. боргу за процентами, 65678369 (шістдесят п`ять мільйонів шістсот сімдесят вісім триста шістдесят дев`ять) грн 83 коп. комісії, 388607 (триста вісімдесят вісім тисяч шістсот сім) грн 84 коп. пені, 344129579 (триста сорок чотири мільйони сто двадцять дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) грн 79 коп. три проценти річних з простроченої суми, 32023380 (тридцять два мільйони двадцять три тисячі триста вісімдесят) грн 00 коп. штрафу, 734766 (сімсот тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят шість) грн 08 коп. витрат по оплаті судового збору за подачу позову.
		В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція офісного будівництва" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, кімната 910, код 32243850) про стягнення 7547455,10 грн процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 10.06.2020 по 03.11.2020 - відмовити."
		 
		2.4. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду в частині стягнення 7547455,10 грн процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 10.06.2020 по 03.11.2020, зазначив, що мало місце дострокове припинення кредитування відповідача за кредитним договором з 10.06.2020 у зв`язку із розірванням плану реструктуризації. Тому нарахування 7547455,10 грн процентів за кредитом в період з 10.06.2020 до 03.11.2020 (за користування кредитом) після закінчення строку кредитування та виникнення у відповідача обов`язку дострокового повернення кредиту - є безпідставним. Крім того, суд урахував, що позивач нарахував до стягнення з відповідача проценти за користування кредитом в період з 10.06.2020 до 03.11.2020 на суму 7547455,10 грн та одночасно нарахував за цей період проценти за ставкою 15,5% на суму заборгованості за прострочення грошового зобов`язання відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Суд апеляційної інстанції, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково визнав обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7547455,10 грн процентів за користуванням кредитом, нарахованих в період з 10.06.2020 до 03.11.2020, тому рішення суду у наведеній частині скасував, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 7547455,10 грн процентів за користуванням кредитом, нарахованих в період з 10.06.2020 до 03.11.2020, визнав такими, що не підлягають задоволенню. 
		 
		3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
		 
		3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021, АТ "Укрексімбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі залишити в силі. 
		 
		3.2. АТ "Укрексімбанк", обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 526, 1048, 1050 Цивільного кодексу України та статей 2, 3, 86, 236, 277, 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права у подібних правовідносинах без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 щодо застосування статей 3, 526, 627, 1048, 1050 Цивільного кодексу України (щодо необхідності врахування умов кредитного договору та принципу свободи договору).
		 
		3.3. ТОВ "Агенція офісного будівництва" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу АТ "Укрексімбанк" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 - залишити без змін. Відповідач вважає, що, ухвалюючи оскаржувану постанову, Північний апеляційний господарський суд урахував висновки щодо застосування статей 1048, 1054 Цивільного кодексу України, викладені у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12. 
		 
		4. Обставини справи, встановлені судами
		 
		4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 25.05.2007 між позивачем, як кредитною установою, та відповідачем, як позичальником, було укладено кредитний договір, а в подальшому - додаткові угоди до кредитного договору №№ 151407К23-1 - 151407К23-0083 (далі - додаткові угоди). 
		 
		4.2. Згідно з умовами кредитного договору та додаткових угод позивач (кредитодавець, банк) з метою фінансування будівництва громадського центру на вул. Шолуденка, перетин проспекту Перемоги та вул. Борщагівської у Шевченківському районі м. Києва, фінансування витрат по розробці проектно-тендерної та кошторисної документації зобов`язався відкрити відповідачу (позичальник) кредитну лінію в розмірі 3080593925,12 грн на строк до 25.06.2038, а відповідач - повернути кредит та сплатити за його користування проценти, комісії та інші платежі. Процентна ставка за договором встановлена 12% річних.
		 
		4.3. Додатковими угодами сторони у справі вносили зміни до кредитного договору в частині ліміту кредитної лінії, цілей кредиту, процентної ставки за кредитом, визначали розміри кредитних траншів та строк їхнього повернення.
		 
		4.4. Згідно з пунктами 3.1.3, 3.1.4 кредитного договору, з урахуванням внесених змін до нього, розмір процентної ставки за кредитом змінюється у випадках та в порядку, що передбачені пунктом 4.2 кредитного договору. Проценти за кредитом нараховуються протягом усього строку користування кредитом на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожний день користування кредитом на основі банківського року.
		 
		4.5. Суди установили, що виконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором було забезпечене іпотекою на підставі іпотечних договорів №   151407Z50, № 151407Z48 від 25.05.2007, укладених між позивачем та відповідачем.
		 
		4.6. Відповідно до умов пунктів 4.1 іпотечних договорів №   151407Z50, № 151407Z48 від 25.05.2007 на період їх дії іпотекодавець зобов`язаний за свій рахунок застрахувати предмет іпотеки у акредитованій банком страховій компанії, яка не є пов`язаною з іпотекодавцем особою, на повну його вартість (страхова сума повинна бути не меншою, ніж заставна вартість предмета іпотеки) протягом 10 календарних днів з дати укладення договору, але не пізніше дати надання кредиту на користь іпотекодержателя від ризиків: стихійні лиха, вплив рідин, ПДТО, пожежа, вибух, пошкодження димом, проведення робіт, пов`язаних робіт, пов`язаних з будівництвом/реконструкцію об`єктів нерухомості, розміщених поряд із застрахованих майном, або сусідніх приміщень, які не належать страхувальнику, та інше, та надати іпотекодержателю належним чином посвідчену копію договору страхування (страхового полісу), а також докази здійснення страхового внеску у вищезазначений термін.
		 
		У разі неукладення договору страхування/додаткової угоди до договору страхування у визначений термін іпотекодавець сплачує іпотекодержателю штрафну санкцію у розмірі 2% відсотки від вартості від вартості невиконаного зобов`язання щодо страхування майна (вартістю невиконаного зобов`язання є заставна вартість незастрахованого майна, яке підлягає страхуванню).
		 
		4.7. Згідно з меморіальними ордерами за червень 2007 - вересень 2014 років, банківськими виписками за травень 2007 - вересень 2020 років підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу кредитних коштів у розмірі 3080593925,12 грн, сплати відповідачем частини належних процентів, а також заборгованості його перед позивачем станом на 01.08.2019 за кредитом - 3080593925,12 грн, 2399037303,36 грн - за процентами, 43988130,40 грн - комісії за управління кредитом, 16425280,15 грн - комісії за зміну умов договору. 
		 
		4.8. 01.08.2019 з метою врегулювання погашення вказаної заборгованості за кредитним договором між сторонами було укладено план реструктуризації у процедурі фінансової реструктуризації грошових зобов`язань ТОВ "Агенція офісного будівництва" за участю АТ "Укрексімбанк".
		 
		4.9. Згідно з умовами плану реструктуризації сторони встановили ліміт кредитної лінії за кредитним договором на рівні фактичної заборгованості за основним боргом в сумі 3080593925,12 грн, кінцевий термін погашення кредиту - 25.06.2038. 
		 
		4.10. Відповідно до умов пунктів d, 1 частини 1 статті 3.01 плану реструктуризації, позичальник зобов`язаний оформити в строк до 31.08.2019 у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором майнові права на кошти на вкладному рахунку позичальника, що буде відкритий в банку в сумі не менше 11300 тис. грн із терміном повернення вкладу не раніше 30.06 2023.
		 
		4.11. У строк до 20.02.2020 позичальник зобов`язаний оформити у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором майнові права на всі приміщення комплексу, до 20.09.2019 надати докази виконання зобов`язань щодо внесення змін до договорів позики, укладених між позичальником та компанією Cimbrorum Holdings LLC (США).
		 
		4.12. Згідно з умовами пункту 9.2.7 кредитного договору, з урахуванням внесених змін, позичальник зобов`язаний здійснити погашення кредиту, процентів за кредитом, комісій та інших платежів за цим договором у повному обсязі протягом 10 банківських днів з дня відправлення банком позичальником повідомлення про необхідність такого погашення (якщо інше не передбачено умовами цього договору або плану реструктуризації), якщо: відбувся інший, крім зазначеного у пунктах 9.2.5, 9.2.6, 9.2.7.1-9.2.7.3 договору, випадок, передбачений цим договором чи гарантійними документами або планом реструктуризації як підстава погашення кредиту (настання кінцевого терміну погашення кредиту) та/або звернення стягнення на майно позичальника та/або поручителя (пункт 9.2.7.4 кредитного договору).
		 
		4.13. Суди зазначили, що доказів повернення відповідачем одержаного кредиту, сплати належних за користування кредитом процентів за кредитним договором та планом реструктуризації, а також виконання зобов`язань передбачених пунктами d, 1 частини 1 статті 3.01 плану реструктуризації в установлений строк суду першої інстанції не надано і матеріали справи не містять.
		 
		4.14. Відповідно до умов пункту a частини 2 статті 5.02 плану реструктуризації, з дня наступного за днем, в який план реструктуризації вважаться розірваним, кінцевий термін погашення кредиту за кредитним договором вважається таким, що настав, і вся сума заборгованості позичальника за кредитним договором вважатиметься такою, що підлягає сплаті в цей день, а банк набуває право вчиняти всі дії, які є необхідними для стягнення такої заборгованості з урахуванням положень передбачених кредитним договором.
		 
		4.15. Листом № 0019200/12940-20 від 05.06.2020 позивач повідомив відповідача про відмову від плану реструктуризації з посиланням на умови частини 1 статті 5.02 плану реструктуризації, вказуючи про те, що позичальник не виконав зобов`язань, встановлених в пункті а частини 1 статті 5.01 плану реструктуризації, пункту d частини 1 статті 3.01 плану реструктуризації, пункту 1 частини 1 статті 3.01 плану реструктуризації, прострочення виконання грошових зобов`язань (починаючи з 02.09.2019). Вказаний лист отримано відповідачем 10.06.2020. 
		 
		5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
		 
		5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укрексімбанк" належить закрити з огляду на таке.
		 
		5.2. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції застосував норми права у подібних правовідносинах без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 щодо застосування статей 3, 526, 627, 1048, 1050 Цивільного кодексу України (щодо нарахування процентів за кредитом та необхідності врахування умов кредитного договору і принципу свободи договору).
		 
		5.3. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		 
		5.4. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
		 
		5.5. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на наступне.
		 
		5.6. Предметом позову у цій справі є вимоги банку про стягнення кредитної заборгованості з посиланням на невиконання відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасного виконання кредитних зобов`язань. При цьому спірним для сторін є стягнення 7547455,10 грн процентів за користуванням кредитом, нарахованих в період з 10.06.2020 до 03.11.2020. 
		 
		5.7. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду в частині стягнення 7547455,10 грн процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 10.06.2020 по 03.11.2020, входив із того, що у зв`язку із розірванням плану реструктуризації мало місце дострокове припинення кредитування відповідача за кредитним договором з 10.06.2020. Тому нарахування 7547455,10 грн процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування є безпідставним. Крім того, суд урахував, що позивач нарахував до стягнення з відповідача за цей же період проценти за ставкою 15,5% на суму заборгованості за прострочення грошового зобов`язання відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Враховуючи межі апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково визнав обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7547455,10 грн процентів за користуванням кредитом, нарахованих в період з 10.06.2020 до 03.11.2020, тому рішення суду у наведеній частині скасував, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 7547455,10 грн процентів за користуванням кредитом, нарахованих в період з 10.06.2020 до 03.11.2020 визнав такими, що не підлягають задоволенню. 
		 
		5.8. Відносно доводів скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №   913/11/18, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами), колегія суддів зазначає таке. 
		 
		5.9. Так, у справі № 444/9519/12 за позовом банку-кредитодавця до позичальника про стягнення заборгованості за кредитом, відсотками, пенею, штрафами у зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.03.2016 відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №   444/9519/12 рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.03.2016 залишено без змін. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції у справі № 910/17703/20, що розглядається, не врахував висновки, викладені у пунктах 90, 91 постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №   444/9519/12, а саме: 
		 
		"Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
		 
		Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання."
		 
		Отже, згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Тобто Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.
		 
		Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
		 
		За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.
		 
		Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання, на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
		 
		У справі № 444/9519/12, на яку посилається скаржник, сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який був наданий на 24 місяці (до 03.06.2008 року). Відтак, був визначений строк кредитування - до 03.06.2008, тому Верховний Суд зауважив, що банк мав право нараховувати передбачені договором проценти саме до 03.06.2008, а не до повного погашення заборгованості за кредитом. 
		 
		У справі, що розглядається, кредитування відповідача за кредитним договором було припинено внаслідок розірвання плану реструктуризації з 10.06.2020, тому нарахування 7547455,10 грн процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування суд апеляційної інстанції визнав безпідставним. 
		 
		Таким чином, судове рішення у справі № 444/9519/12, на яке посилається скаржник, ухвалене з урахуванням інших установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у справі № 444/9519/12 та справі № 910/17703/20, яка розглядається.
		 
		5.10. Доводи касаційної скарги про те, що суди неправильно застосували норми права у подібних правовідносинах, зокрема всупереч позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, є також безпідставними, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 відступила від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 13.12.2018 у справі №   913/11/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
		 
		Так, у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №   913/11/18 було зроблено висновок про те, що сторони у кредитному договорі з урахуванням принципу свободи договору (статей 6, 627 Цивільного кодексу України) можуть передбачити іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом другим частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, допускає нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості. 
		 
		Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 зазначила, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку із законодавством, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, зокрема за порушення грошового зобов`язання, з урахуванням того, що згідно з пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.
		 
		Отже, висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №   913/11/18, на якій посилається скаржник, не підлягає врахуванню, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 передбачено відступлення від зазначеного висновку.
		 
		5.11. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
		 
		Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		 
		5.12. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не підтвердилися, колегія суддів відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 у справі №   910/17703/20. 
		 
		Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 у справі №   910/17703/20 закрити.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                             Н. О. Багай
		 
		Судді                                                                                                          І. С. Берднік  
		                                                                                                                                
		                                                                                                                    Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...