Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 552/1518/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2021.
Дата набрання законної сили: 16.12.2021
Номер судового провадження: 61-20166ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		 
		16 грудня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 552/1518/20
		провадження № 61-20166ск21
		 
		Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи: Полтавська міська рада, Управління Капітального будівництва виконавчого комітету Полтавської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий інститут «Земресурс», про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), треті особи: Полтавська міська рада, Управління Капітального будівництва виконавчого комітету Полтавської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий інститут «Земресурс» (далі - ТОВ НВІ «Земресурс»), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, 
		 
		В обґрунтування позову зазначав, що 22 липня 2016 року, згідно виготовленого               ТОВ НВІ «Земресурс» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,                 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, загальною площею 9,6544 га, ка знаходиться на АДРЕСА_1 та присвоєно їй кадастровий номер: 5310136400:14:008:0111.
		 
		При цьому, не було враховано, що на зазначеній земельній ділянці розташовані належні йому на праві приватної власності об`єкти нерухомості, про що у зазначеному проекті землеустрою ТОВ НВІ «Земресурс» інформація була відсутня.
		 
		З 28 вересня 2016 року Управління капітального будівництва виконавчого комітету Полтавської міської ради не зареєструвало речове право на земельну ділянку, площею 9,6544 га, кадастровий номер: 5310136400:14:008:0111, яка знаходиться на АДРЕСА_1 .
		 
		Зважаючи на те, що земельна ділянка, кадастровий номер: 5310136400:14:008:0111, частково наклалася на об`єкти його нерухомості, що розташовані на АДРЕСА_1 , вважав, що має перешкоди у користуванні належним йому майном, які підлягають усуненню шляхом пред`явлення позову до суду.
		 
		Зазначав, що проект землеустрою, виготовлений ТОВ НВІ «Земресурс», не відповідає положенням Закону України «Про землеустрій» та Порядку проведення інвентаризації земель в редакції, чинній на момент виготовлення проекту.
		 
		Вказував, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не виконало свого обов`язку по здійсненню перевірки на предмет відповідності поданих Управлінням капітального будівництва виконавчого комітенту Полтавської міської ради документів вимогам законодавства для здійснення реєстрації спірної земельної ділянки, чим допустило протиправну бездіяльність.
		 
		Ураховуючи вищевикладене, просив суд визнати протиправною бездіяльність                        ГУ Держгеокадастру у Полтавській області в частині неналежної перевірки документів, поданих Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Полтавської міської ради, для реєстрації земельної ділянки, загальною площею 9,6544 га, яка знаходиться на АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 5310136400:14:008:0111); зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 9,6544 га, кадастровий номер: 5310136400:14:008:0111, яка знаходиться на АДРЕСА_1 .
		 
		Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди виходили з безпідставності заявлених позовних вимог, у підтвердження яких позивачем не надано належних                 та допустимих доказів. Судами встановлено відсутність порушень з боку                               ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, оскільки для реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер: 5310136400:14:008:0111, були надані та перевірені всі необхідні документи.
		 
		07 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувсядо Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. 
		 
		Касаційна не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 
		 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 
		 
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 
		 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
		 
		У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
		 
		Отже, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах. 
		 
		При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
		 
		Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт                        1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі слід зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		 
		У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
		 
		У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
		 
		Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
		 
		У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
		 
		У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав.
		 
		У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень.
		 
		Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт                       5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
		 
		У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
		 
		Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services                        v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
		 
		Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику.
		 
		Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
		 
		Керуючись статями 389, 393 ЦПК України, 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи: Полтавська міська рада, Управління Капітального будівництва виконавчого комітету Полтавської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий інститут «Земресурс», про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернути заявнику.
		 
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                        О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...