Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 159/3402/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2021. Зареєстровано: 21.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2021.
Дата набрання законної сили: 31.03.2022
Результат оскарження 27.10.2022 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: повернуто касаційну скаргу
Номер судового провадження: 1-кп/159/393/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021030550000166

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 159/3402/21
		Провадження № 1-кп/159/393/21
		 
		КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 грудня 2021 року м. Ковель 
		Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
		судді  ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря  ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченої  ОСОБА_4 ,
		захисника  ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковель обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021030550000166 від 09.03.2021 року стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Любитів Ковельського району Волинської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, розлученої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,  такої, що не має судимості,
		обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України, 
		 в с т а н о в и в :
		обвинувачена ОСОБА_4 , 08 березня 2021 року близько 18 год. 50 хв. перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «Ford Fusion» р.н. НОМЕР_1 , неправильно оцінивши дорожню ситуацію, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій і легковажно розраховуючи на їх запобігання, під час руху вказаним транспортним засобом автодорогою Т-0311, яка пролягає між селами Білашів та Любитів Ковельського району, не врахувала дорожню обстановку та не вибрала безпечну швидкість руху, внаслідок чого після завершення маневру обгону транспортного засобу не впоралась з керуванням та в подальшому з`їхала вказаним автомобілем з проїзної частини дороги на узбіччя де допустила зіткнення з придорожнім деревом та подальше перекидання вказаного транспортного засобу, при цьому пасажири автомобіля марки «Ford Fusion» р.н. НОМЕР_1 , а саме потерпіла ОСОБА_6 , яка на момент дорожньо-транспортної пригоди знаходилась в салоні на передньому пасажирському сидінні та потерпіла ОСОБА_7 , яка на момент дорожньо-транспортної пригоди знаходилась в салоні на задньому пасажирському сидінні, отримали тілесні ушкодження.    
		У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 , згідно висновку судово-медичного експерта № 73 від 02 квітня 2021 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді: політравми, закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку важкого ступеня та дифузного аксонального пошкодження, посттравматичного субарахноїдального крововиливу, уламкового перелому виростку потиличної кістки ліворуч без зміщення, ротаційного підвивиху С1 хребця, закритої тупої травми грудної клітки з лінійними переломами I-IV ребер зліва та переломом лівої лопатки з лівобічним мінімальним пневмотораксом, які утворились від дії тупих твердих предметів, можливо від ударів об виступаючі частини салону автомобіля та які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, згідно пункту 2.1.3. б, в, о, й «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».
		У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 , згідно висновку судово-медичного експерта № 74 від 22 квітня 2021 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді: політравми, закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку середнього ступеня та з посттравматичним субарахноїдальним крововиливом, закритої хребетно-спінальної травми з компресійним переломом грудних хребців 5 та 9 III ст. зі зміщенням відломків без порушення функції спинного мозку, лінійних переломів остистих відростків шостого (6) шийного та з п`ятого (5) по десятий (10) грудних хребців, закритої травми грудної клітки з забоєм правої легені та множинними лінійними переломами 1-9 (з першого по дев`яте включно) ребер по типу «вікончастих» праворуч і 2-4 (з другого по четверте включно) ребер ліворуч з переломами правої лопатки та грудини та з розвитком травматичного правобічного гемопневмотораксу, які утворились від дії тупих твердих предметів, можливо від ударів об виступаючі частини салону автомобіля та які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, згідно пункту 2.1.3. б, в, о, та 2.1.4 г «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».            
		У прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, знаходиться грубе порушення водієм автомобіля ОСОБА_4 вимог п.п. 2.3 б); 12.1; Правил дорожнього руху України.    Так, у відповідності до вимог п. 2.3 Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.                        
		У відповідності до вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.        
		Таким чином, обвинувачена ОСОБА_4 своїми необережними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілим тяжкі тілесні ушкодження, скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.
		Будучи допитаною у ході судового розгляду обвинувачена ОСОБА_4 винуватою себе у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала повністю, у вчиненому щиро кається і прохає суворо не карати. Повністю підтвердила обставини, які викладенні в обвинуваченні. Додатково пояснивши, що в результаті травми конкретних обставин не пам`ятає. Разом з тим, що стосується цивільного позову пояснила, що на її переконання сума яка підлягає відшкодуванню медичному закладу є завищеною.Не заперечувала, що перебувала в стані алкогольного сп`яніння.
		Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , в підготовчому судовому засіданні повідомили про розгляд справи у їх відсутності. Будь - яких претензій до обвинуваченої вони не мають та просили суд в письмових заявах не позбавляти останню волі. 
		   Крім наведених вище показань винуватість обвинуваченої у вчиненні вказаного кримінального правопорушення доводиться дослідженими в судовому засіданні об`єктивними доказами, які суд відносить до належних та допустимих і зокрема: 
		   Витягом з ЄРДР підтверджено початок досудового слідства 09.03.2021 року по факту скоєння ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, яке в подальшому відповідно до постанови слідчого 03.04.2021 року було перекваліфіковано на ч.2 ст.286 КК України.
		   У відповідності до протоколу огляду місця події від 08.03.2021 року дорожньо-транспортна пригода сталась на автодорозі між селами Білашів - Любитів Ковельського району Волинської області за участю автомобіля марки «Ford Fusion» р.н. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Автокредит Плюс».
		   За висновком судово-медичних експертиз потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в результаті ДТП отримали тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, а сама обвинувачена  середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я.
		   Про стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_4 1.6 % (в крові) свідчить повідомлення Ковельського МТМО від 18.03.2021 року.
		   Таким чином на підставі аналізу зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності суд приходить до висновку про доведеність факту скоєння обвинуваченою ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і вірність кваліфікації за вказаним законом на досудовому слідстві.
		   Досудовим слідством поряд з іншими пунктами Правил Дорожнього руху України вказано, що в причинному зв`язку з цими порушеннями та спричиненими наслідками знаходиться також і порушення п.2.9 (а) ПДР України.
		   Тобто із висунутого обвинувачення слід дійти висновку що обвинуваченій інкримінується додатково як кваліфікуюча ознака порушення п.2.9(а) ПДР України.
		   Вказане обвинувачення підлягає виключенню виходячи з такого: 
		Диспозиція ст. 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП. При цьому належить ураховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст. 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку.
		Лише порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК. Керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тобто порушення підп. «а» п. 2.9 ПДР не є елементом об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК, адже саме по собі не призводить до суспільно небезпечних наслідків, передбачених у цій статті. Вказівка у вироку на порушення водієм транспортного засобу підп. «а» п. 2.9 ПДР лише деталізує, уточнює, конкретизує правопорушення, його суспільну небезпечність, стан суб`єкта злочину, передбаченого ст. 286 КК, але жодним чином не впливає на кваліфікацію (не є кваліфікуючою ознакою) злочину.
		Разом з цим ВСУ зробив висновок, що стан алкогольного сп`яніння, у якому засуджений керував транспортним засобом, характеризував лише його певний психофізичний (фізіологічний) стан, який сприяв порушенню ним інших норм правил безпеки дорожнього руху, проте саме порушення підпункту «а» п. 2.9 ПДР не було безпосередньою причиною настання суспільно небезпечних наслідків, а отже причинного зв`язку з наслідками, що настали, воно не мало.
		До такого висновку прийшла і Велика Палата Верховного суду у справі №682/956/17 від 21.09.2019 року. 
		З наведених вище підстав суд виключає з пред`явленого обвинувачення порушення обвинуваченою п.2.9 (а) ПДР України і відносить таке порушення до обтяжуючої покарання обставини яка зазначена в обвинувальному акті. 
		Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України та п. 3 ПП ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» відповідно до яких, призначаючи покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. При цьому визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину має виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
		Призначаючи покарання суд враховує тяжкість вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення та її особу у їх сукупності, зокрема те, що обвинувачена є раніше несудимою, позитивно характеризується за місцем проживання, злочин скоєно з необережності, а також те, що винуватість свою визнала повністю та в скоєному щиро розкаюється, потерпілі будь-яких претензій не мають. 
		   До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 суд відносить щире каяття, те що на її утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, а до обтяжуючої покарання обставини суд відносить вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння. 
		   Призначаючи покарання обвинуваченій не пов`язаного з позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75,76 КК України, суд бере до уваги обставини, які стались при керуванні транспортним засобом, позицію потерпілих, щодо призначення більш - м`якого покарання добровільне відшкодування потерпілим завданої в результаті ДТП шкоди, а також позитивну характеристику на обвинувачену.
		   Суд вважає необхідним призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки обвинувачена керувала автомобілем в стані алкогольного сп`яніння.
		Цивільний позов прокурора Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Ковельської міської ради до обвинуваченої ОСОБА_4 про відшкодування витрат закладові охорони здоров`я на лікування потерпілих від кримінального правопорушення підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.
		Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» та п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, у якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи із кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості витрат на його лікування. 
		Як вбачається з довідки про вартість лікування у ЦРЛ Ковельського МТМО, ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії з 08.03.2021 по 15.03.2021,а також в травматологічному відділенні цього медичного закладу з 15.03.2021 року по 29.03.2021, тобто 21 ліжко-днів. Згідно довідки-розрахунку на стаціонарне лікування потерпілої від злочину затрачено кошти в сумі 32231,31 грн.
		Крім цього, як вбачається з довідки про вартість лікування у ЦРЛ Ковельського МТМО, ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії з 08.03.2021 по 18.03.2021,а також в травматологічному відділенні цього медичного закладу з 18.03.2021 року по 29.03.2021, тобто 21 ліжко-днів. Згідно довідки-розрахунку на стаціонарне лікування потерпілої від злочину затрачено кошти в сумі 43366,06 грн.
		Таким чином, у зв`язку з понесеними затратами на лікування потерпілих від злочину Ковельському МТМО завдано матеріальної шкоди на вказані суми, які повинні бути відшкодованими у повному обсязі, однак обвинуваченою як під час досудового розслідування так і під час розгляду кримінального провадження їх добровільно не сплачено. 
		Відтак, виходячи з вимог ч. 1 ст. 1206 ЦК України, ст. 128 КПК України та зважаючи на доведеність винуватості обвинуваченої у вчиненні даного кримінального правопорушення, суд стягує з обвинуваченої зазначені витрати в повному обсязі. 
		Процесуальні витрати за проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченої, а долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		Згідно ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. 
		    На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373-375 КПК України, суд  
		 ухвалив :
		       ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 (два) роки. 
		 
		 На підставі ст.ст. 75, 76 КК України обвинувачену ОСОБА_4 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, якщо вона протягом2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи. 
		Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Ковельської міської ради до обвинуваченої ОСОБА_4  про відшкодування витрат закладові охорони здоров`я на лікування потерпілих від злочину, задовольнити.
		Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Ковельської міської ради 75597,37 (сімдесят п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто сім грн. 37 коп.) витрачених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілих від злочину.
		 
		Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової інженерно-транспортної експертизи  в сумі 2615,20 (дві тисячі шістсот п`ятнадцять грн. 20 коп.).
		 
		Скасувати арешт, відповідно до ухвали слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2021 року, а саме на автомобіль марки «Ford Fusion» р.н. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Автокредит Плюс» та знаходиться на майданчику зберігання транспортних засобів ГУНП у Волинській області (м.Ковель,вул.Заводська,2а)  повернути його власнику. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду і через Ковельський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченій та прокурору.
		 
		Головуючий ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...