Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 487/6970/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2021. Зареєстровано: 21.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2021.
Дата набрання законної сили: 14.12.2021
Номер судового провадження: 22-ц/812/1303/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		14.12.21
		22-ц/812/1303/21
		Провадження № 22-ц/812/1303/21 
		Провадження № 22-ц/812/1426/21    
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 грудня 2021 року                       м. Миколаїв
		    справа № 487/6970/20
		 
		Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
		   головуючого Тищук Н. О.,
		   суддів Лівінського І. В., Шаманської Н.О., 
		   із секретарем Андрієнко Л.Д.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
		громадської організації «СТОП ШЛАМ», 
		яка діє в інтересах 1279 своїх асоційованих членів
		та товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»
		на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 26 травня 2021 року суддею Бобровою І.В. в приміщенні цього ж суду, (повне рішення складено 03 червня 2021 року), у цивільній справі за позовом 
		громадської організації «СТОП ШЛАМ» до
		товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський 
		глиноземний завод» про відшкодування моральної шкоди, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		1.    Описова частина
		Короткий зміст вимог позовної заяви
		У листопаді 2020 року ГО «СТОП ШЛАМ», яка діє в інтересах 1279 своїх асоційованих членів, звернулась з позовом до ТОВ «МГЗ» про стягнення 9 208 800000 грн. моральної шкоди, заподіяної її членам.
		Вимоги позовуобґрунтовувала тим,що господарськадіяльність,яка здійснюєтьсявідповідачем,порушує вимогиприродоохоронного законодавства,зокрема -протиправно розміщуєу власнихшламосховищах відходипереробки іноземноїсировини -червоні шлами,які єнебезпечними відходами.Внаслідок підвищенняшвидкості вітруці відходипилять,порушуючи правокожного ізчленів ГО«СТОП ШЛАМ»на безпечніта належніумови дляжиття табезпечне довкілля. 
		Посилаючись на дослідження, проведене Асоціацією психологів України, а також на висновок комісійної судової психологічної експертизи від 15 жовтня 2020 року, позивач зазначав, що зумовлена відповідачем екологічна ситуація є психотравмуючою для асоційованих членів ГО «СТОП ШЛАМ», що призвело до суттєвих змін в їх емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, та завдає їм моральних страждань значного ступеню. Згідно висновку цієї ж експертизи, орієнтовний (можливий) розмір грошової компенсації асоційованим членам ГО «СТОП ШЛАМ», за спричинені їм страждання (моральну шкоду), з урахуванням значної вираженості показників психотравмування, з урахуванням психологічно значимих чинників, складає 1 440 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом кожній особі.
		Крім того, ГО «СТОП ШЛАМ» посилалась на висновок судової інженерно-екологічної експертизи від 14 травня 2021 за № 34883/20-48/34884/20-48, виконаної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на замовлення Державної екологічної інспекції України, з якого вбачається, що у відходах червоного шламу, зразок якого наданий на дослідження, наявні такі речовин, які наведено у Додатку 1 до Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, ратифікованої Законом України № 803-ХІV від 01.07.1999 та у Додатку II до Положення про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 №1120, що може викликати такі небезпечні властивості, перелік яких наведено у Переліку небезпечних властивостей, затвердженому наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 16.10.2000 № 165. За своїми небезпечними властивостями відходи червоного шламу можуть мати негативний вплив на навколишнє природне середовище, а також життя і здоров`я людини шляхом прояву отруйних (сильнодіючих), токсичних та екотоксичних властивостей.
		ГО «СТОП ШЛАМ» вказувала, що за межами шламосховищ №1 та №2 спостерігалось забруднення атмосферного повітря важкими металами, перевищення природного фону вмісту важких металів у ґрунті, городній продукції. 
		Зазначала, що незважаючи на існування технологій утилізації відходів, відповідач здійснює захоронення відходів переробки на власних шламосховищах, хоча не являється власником зазначених відходів, оскільки червоні шлами є власністю компаній-нерезидентів та не отримує дозволу на транскордонне переміщення відходів або висновку про відсутність необхідності отримання такого дозволу.
		ГО «СТОП ШЛАМ» зазначала, що систематична господарська діяльність ТОВ «МГЗ» має значний негативний вплив на стан довкілля, зокрема в місті Миколаєві та наближених до нього населених пунктах. Така діяльність пов`язана з утворенням відходів із іноземної сировини, в результаті чого допускається істотне порушення вимог природоохоронного законодавства та створення в результаті такої діяльності значних моральних страждань для населення.
		 
		Відповідач позов не визнав, посилаючись на непідсудність справи Заводському районному суду м. Миколаєва, несплату громадською організацією судового збору у повному обсязі, відсутність у громадської організації передбаченого діючим законодавством України права на звернення до суду з позовом про стягнення коштів на свою користь з подальшим розподілом між її членами, та на безпідставність і необґрунтованість позову, з посиланням на те що господарська діяльність ТОВ «МГЗ» є цілком законною, органами державного нагляду та контролю не було зафіксовано порушень вимог природоохоронного законодавства, що виключає обов`язок відшкодування будь-якої шкоди.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2021 року позов задоволено, з ТОВ «МГЗ» на користь ГО «СТОП ШЛАМ», в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної її асоційованим членам, стягнуто 9 208 800 000 грн. та 10 510 грн. судового збору.
		Суд прийшов до висновку про наявність в діях відповідача ознак складу цивільного правопорушення, яке є підставою для покладення на ТОВ «МГЗ» обов`язку здійснити компенсацію заподіяної постраждалим особам  1279 членам ГО «СТОП ШЛАМ» моральної шкоди в загальній сумі 9208800000 грн.
		Суд взяв до уваги висновок комісійної судової психологічної експертизи від 15 жовтня 2020 року та на висновок судової інженерно-екологічної експертизи від 14 травня 2021 року.
		Вважав факт розміщення у шламосховищах відповідача відходів переробки незаконним та таким, що має глибокий психотравмуючий вплив на особистість кожного члена ГО «Стоп Шлам».
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги ГО «СТОП ШЛАМ»
		В апеляційній скарзі ГО «СТОП ШЛАМ» просила рішення Заводського районного суд м. Миколаєва змінити шляхом доповнення мотивувальної частини рішення юридичною оцінкою обставин та доводів, на які містяться посилання по тексту позовної заяви, щодо порушення відповідачем вимог ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля» та порушення приписів пункту «ж» статті 17, частини 6 статті 33 ЗУ «Про відходи» щодо допущення порушення змішування відходів; змінити мотивувальну частину щодо юридичної оцінки відеоматеріалів журналістського розслідування «СТОП КОРУПЦІЇ» як недопустимих доказів та щодо юридичної оцінки фотокопії листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21 травня 2021 року за № 34883/20-48/34884/20-48 як такого, що взагалі не може бути доказом по справі. Також просила змінити резолютивну частину рішення шляхом викладення її в редакції, що відповідає змісту позовних вимог, із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові кожного з членів ГО та присуджену кожному суму відшкодування.
		Апелянт посилався на невідповідність як доказу наданого відповідачем матеріалу відеосюжету «Стоп корупції» у зв`язку з порушенням ним ЗУ «Про захист персональних даних», а не через неможливість ідентифікувати осіб у цьому сюжеті, як зазначив суд. На те, що лист КНДІСЕ від 21 травня 2021 року про повернення для доопрацювання висновку судової інженерно-екологічної експертизи не може вважатись письмовим доказом у справі, оскільки подана відповідачем копія цього листа ніким не завірена; та на те, що суд не дав правової оцінки доводам позивача про забруднення ТОВ «МГЗ» навколишнього природного середовища, у тому числі шляхом змішування відходів червоного шламу зі шламом газоочисних установок.
		 
		 
		 
		 
		 
		Короткий зміствимог апеляційноїскарги ТОВ «МГЗ»
		 
		ТОВ «МГЗ» у своїй апеляційній скарзі просило рішення Заводського районного суду м. Миколаєва скасувати та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм ЦПК, зокрема щодо порядку автоматизованого розподілу справи, безпідставні відхилення заяв про відвід судді Бобровій І.В. та на порушення правил підсудності справи, оскільки ТОВ «МГЗ» знаходиться у Вітовському, а не у Заводському районі м. Миколаєва; на відсутність у ГО «СТОП ШЛАМ» повноважень представляти інтереси членів ГО, на розгляд справи без доказів сплати судового збору.
		Вказувало на безпідставний висновок суду про протиправне розміщення відходів, на недоведеність факту забруднення довкілля; недоведеність негативного впливу забруднення на якість життя та здоров`я, а тому і на недоведеність моральних страждань членів громадської організації; на помилковість висновку суду про те, що МГЗ не здійснює жодного заходу, направленого на зменшення обсягів утворення відходів; на відсутність порушень Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів; на помилковість висновку суду щодо необхідності отримання МГЗ ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, оскільки зберігання відходів червоного шламу отримання такої ліцензії не потребують; на безпідставність висновку суду про те, що діяльність МГЗ підпадає під визначення аварії на об`єкті підвищеної небезпеки.
		Також відповідач вказував на безпідставність висновку суду про те, що у 2014-2016 роках ТОВ «МГЗ» не отримувало дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, оскільки про таке не заявлялось у позові та ця обставина не досліджувалось у судових засіданнях, та на відсутність у МГЗ можливості отримати такий дозвіл, у зв`язку з відсутністю порядку його надання.
		Вказував на відсутність подібності правовідносин у справі, яка розглядається зі справою № 910/8122/17, на яку послався суд та застосував висновки ВП ВС у цій справі, на безпідставне посилання суду першої інстанції на «технічний паспорт відходу», оскільки в матеріалах справи такий документ відсутній та він не досліджувався судом.
		Також апелянт зазначав про недоведеність факту спричинення моральної шкоди позивачам та її розміру; відсутність причинно-наслідкового зв`язку між господарською діяльністю ТОВ «МГЗ» та сімейним і приватним життям та погіршенням стану здоров`я членів громадської організації. Зазначав, що висновок фахівців за результатами соціально-психологічного дослідження від 04 червня 2020 року № 010/0620 не є висновком експертів; за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи від 15 жовтня 2020 року № 19081/19082/20-61 висновок експертів зроблений з порушенням науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень. Отже вважали моральну шкоду такою, що є недоведеною, необґрунтованою, неспівмірною, несправедливою та такою, що призводить до безпідставного збагачення.
		Крім цього, ТОВ «МГЗ» вважає висновок інженерно-екологічної експертизи недопустимим та неналежним доказом, оскільки він наданий на замовлення Державної екологічної інспекції України та містить опис хімічного складу та властивостей червоного шламу, нібито відібраного зі шламосховища № 2. Проте, у 2020 році Державна екологічна інспекція не відбирала та не отримувала від НГЗ зразків червоного шламу. КНДІСЕ відкликав зазначений висновок, пославшись на те, що зразки червоного шламу були долучені більше, ніж пів року тому, а у висновку виявлено технічні помилки, що могло вплинути на результати проведеного дослідження. 
		Крім зазначеного вище, апелянт посилався на недоведеність членства кількох осіб у громадській організації на час пред`явлення позову, оскільки декількома особами заяви на вступ подані після звернення до суду, заяви декількох осіб взагалі не містять дати написання чи місять виправлення; відсутність доказів щодо проживання деяких членів громадської організації на нібито забрудненій території, проживання деяких осіб на цій території протягом нетривалого часу.
		Вказував на порушення судом норм процесуального права.
		Короткий зміст відзивів на апеляційні скарги
		ТОВ «МГЗ» подало відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва скасувати. При цьому посилалось на ті ж обставини, якими заперечувало проти позову та на доводи, викладені в апеляційній скарзі.
		ГО «СТОП ШЛАМ» у своєму відзиві просила у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «МГЗ» відмовити, рішення суду першої інстанції змінити відповідно до вимог, викладених у поданій ними апеляційній скарзі. Посилалась на ті ж обставини, якими обґрунтовувала позов та апеляційну скаргу.
		 
		 
		 
		2. Мотивувальна частина 
		 
		Позиція апеляційного суду
		 
		Згідно частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Указаним вимогам оскаржене судове рішення не відповідає.
		 
		Обставини справи
		 
		Апеляційним судом встановлено, що ГО «СТОП ШЛАМ» звернулась, як зазначено в уточненому позові, в інтересах 1 279 своїх асоційованих членів, з вимогою до ТОВ «МГЗ» про стягнення 9 208 800 000 грн. моральної шкоди, заподіяної її членам забрудненням навколишнього середовища (т. 9 а.с. 4).
		Між тим, в рішенні суду першої інстанції членами ГО «СТОП ШЛАМ», в чиїх інтересах звернулась вказана громадська організація, зазначено 1273 особи, а саме: 
		1. ОСОБА_1 ,
		2. ОСОБА_2 , 
		3. ОСОБА_3 , 
		4. ОСОБА_4 ,
		5. ОСОБА_5 ,
		6. ОСОБА_6 , 
		7. ОСОБА_7 ,
		8. ОСОБА_8 ,
		9. ОСОБА_9 ,
		10. ОСОБА_10 ,
		11. ОСОБА_11 ,
		12. ОСОБА_12 , 
		13. ОСОБА_13 ,
		14. ОСОБА_14 ,
		15. ОСОБА_15 ,
		16. ОСОБА_16 ,
		17. ОСОБА_17 ,
		18. ОСОБА_18 ,
		19. ОСОБА_19 ,
		20. ОСОБА_20 ,
		21. ОСОБА_21 ,
		22. ОСОБА_22 ,
		23. ОСОБА_23 ,
		24. ОСОБА_24 ,
		25. ОСОБА_25 ,
		26. ОСОБА_26 ,
		27. ОСОБА_26 ,
		28. ОСОБА_27 ,
		29. ОСОБА_28 ,
		30. ОСОБА_29 ,
		31. ОСОБА_30 ,
		32. ОСОБА_31 ,
		33. ОСОБА_32 ,
		34. ОСОБА_33 
		35. ОСОБА_34 ,
		36. ОСОБА_35 ,
		37. ОСОБА_36 ,
		38. ОСОБА_36 ,
		39. ОСОБА_37 ,
		40. ОСОБА_38 ,
		41. ОСОБА_39 ,
		42. ОСОБА_40 ,
		43. ОСОБА_41 ,
		44. ОСОБА_42 ,
		45. ОСОБА_43 ,
		46. ОСОБА_44 ,
		47. ОСОБА_45 ,
		48. ОСОБА_46 ,
		49. ОСОБА_47 ,
		50. ОСОБА_48 ,
		51. ОСОБА_49 ,
		52. ОСОБА_50 ,
		53. ОСОБА_51 ,
		54. ОСОБА_52 ,
		55. ОСОБА_53 ,
		56. ОСОБА_54 ,
		57. ОСОБА_55 ,
		58. ОСОБА_56 ,
		59. ОСОБА_57 ,
		60. ОСОБА_58 ,
		61. ОСОБА_59 ,
		62. ОСОБА_60 ,
		63. ОСОБА_61 ,
		64. ОСОБА_62 ,
		65. ОСОБА_63 ,
		66. ОСОБА_64 ,
		67. ОСОБА_65 ,
		68. ОСОБА_66 ,
		69. ОСОБА_67 ,
		70. ОСОБА_68 ,
		71. ОСОБА_69 ,
		72. ОСОБА_70 ,
		73. ОСОБА_71 ,
		74. ОСОБА_72 ,
		75. ОСОБА_73 ,
		76. ОСОБА_74 ,
		77. ОСОБА_75 ,
		78. ОСОБА_76 ,
		79. ОСОБА_77 ,
		80. ОСОБА_78 ,
		81. ОСОБА_79 ,
		82. ОСОБА_80 ,
		83. ОСОБА_81 ,
		84. ОСОБА_82 ,
		85. ОСОБА_83 ,
		86. ОСОБА_84 ,
		87. ОСОБА_85 ,
		88. ОСОБА_86 ,
		89. ОСОБА_87 ,
		90. ОСОБА_88 ,
		91. ОСОБА_89 ,
		92. ОСОБА_90 ,
		93. ОСОБА_91 ,
		94. ОСОБА_92 ,
		95. ОСОБА_93 ,
		96. ОСОБА_94 ,
		97. ОСОБА_95 ,
		98. ОСОБА_96 ,
		99. ОСОБА_97 ,
		100. ОСОБА_98 ,
		101. ОСОБА_99 ,
		102. ОСОБА_100 ,
		103. ОСОБА_101 ,
		104. ОСОБА_102 ,
		105. ОСОБА_103 ,
		106. ОСОБА_104 ,
		107. ОСОБА_105 ,
		108. ОСОБА_106 ,
		109. ОСОБА_107 ,
		110. ОСОБА_108 ,
		111. ОСОБА_109 ,
		112. ОСОБА_110 ,
		113. ОСОБА_111 ,
		114. ОСОБА_112 ,
		115. ОСОБА_113 ,
		116. ОСОБА_114 ,
		117. ОСОБА_115 ,
		118. ОСОБА_116 ,
		119. ОСОБА_117 ,
		120. ОСОБА_118 ,
		121. ОСОБА_119 ,
		122. ОСОБА_120 ,
		123. ОСОБА_121 ,
		124. ОСОБА_122 ,
		125. ОСОБА_123 ,
		126. ОСОБА_124 ,
		127. ОСОБА_125 ,
		128. ОСОБА_126 ,
		129. ОСОБА_127 ,
		130. ОСОБА_128 ,
		131. ОСОБА_129 ,
		132. ОСОБА_130 ,
		133. ОСОБА_131 ,
		134. ОСОБА_132 ,
		135. ОСОБА_133 ,
		136. ОСОБА_134 ,
		137. ОСОБА_135 ,
		138. ОСОБА_136 ,
		139. ОСОБА_137 ,
		140. ОСОБА_138 ,
		141. ОСОБА_139 ,
		142. ОСОБА_140 ,
		143. ОСОБА_141 ,
		144. ОСОБА_142 ,
		145. ОСОБА_143 ,
		146. ОСОБА_144 ,
		147. ОСОБА_145 ,
		148. ОСОБА_146 ,
		149. ОСОБА_147 ,
		150. ОСОБА_148 ,
		151. ОСОБА_149 ,
		152. ОСОБА_150 ,
		153. ОСОБА_151 ,
		154. ОСОБА_152 ,
		155. ОСОБА_153 ,
		156. ОСОБА_154 ,
		157. ОСОБА_155 ,
		158. ОСОБА_156 ,
		159. ОСОБА_157 ,
		160. ОСОБА_158 ,
		161. ОСОБА_159 ,
		162. ОСОБА_160 ,
		163. ОСОБА_161 ,
		164. ОСОБА_162 ,
		165. ОСОБА_163 ,
		166. ОСОБА_164 ,
		167. ОСОБА_165 ,
		168. ОСОБА_166 ,
		169. ОСОБА_167 ,
		170. ОСОБА_168 ,
		171. ОСОБА_169 ,
		172. ОСОБА_170 ,
		173. ОСОБА_171 ,
		174. ОСОБА_172 ,
		175. ОСОБА_173 ,
		176. ОСОБА_174 ,
		177. ОСОБА_175 ,
		178. ОСОБА_176 ,
		179. ОСОБА_177 ,
		180. ОСОБА_178 ,
		181. ОСОБА_179 ,
		182. ОСОБА_180 ,
		183. ОСОБА_181 ,
		184. ОСОБА_182 ,
		185. ОСОБА_183 ,
		186. ОСОБА_184 ,
		187. ОСОБА_185 ,
		188. ОСОБА_186 ,
		189. ОСОБА_187 ,
		190. ОСОБА_188 ,
		191. ОСОБА_189 ,
		192. ОСОБА_190 ,
		193. ОСОБА_191 ,
		194. ОСОБА_192 ,
		195. ОСОБА_193 ,
		196. ОСОБА_194 ,
		197. ОСОБА_195 ,
		198. ОСОБА_196 ,
		199. ОСОБА_197 ,
		200. ОСОБА_198 ,
		201. ОСОБА_199 ,
		202. ОСОБА_200 ,
		203. ОСОБА_201 ,
		204. ОСОБА_202 ,
		205. ОСОБА_203 ,
		206. ОСОБА_204 ,
		207. ОСОБА_205 ,
		208. ОСОБА_206 ,
		209. ОСОБА_205 ,
		210. ОСОБА_207 ,
		211. ОСОБА_208 ,
		212. ОСОБА_209 ,
		213. ОСОБА_210 ,
		214. ОСОБА_211 ,
		215. ОСОБА_212 ,
		216. ОСОБА_213 ,
		217. ОСОБА_214 ,
		218. ОСОБА_215 ,
		219. ОСОБА_216 ,
		220. ОСОБА_217 ,
		221. ОСОБА_218 ,
		222. ОСОБА_219 ,
		223. ОСОБА_220 ,
		224. ОСОБА_221 ,
		225. ОСОБА_222 ,
		226. ОСОБА_223 ,
		227. ОСОБА_224 ,
		228. ОСОБА_225 ,
		229. ОСОБА_226 ,
		230. ОСОБА_227 ,
		231. ОСОБА_226 ,
		232. ОСОБА_228 ,
		233. ОСОБА_229 ,
		234. ОСОБА_230 ,
		235. ОСОБА_231 ,
		236. ОСОБА_232 ,
		237. ОСОБА_233 ,
		238. ОСОБА_234 ,
		239. ОСОБА_235 ,
		240. ОСОБА_236 ,
		241. ОСОБА_237 ,
		242. ОСОБА_238 ,
		243. ОСОБА_239 ,
		244. ОСОБА_240 ,
		245. ОСОБА_241 ,
		246. ОСОБА_242 ,
		247. ОСОБА_243 ,
		248. ОСОБА_244 ,
		249. ОСОБА_245 ,
		250. ОСОБА_246 ,
		251. ОСОБА_247 ,
		252. ОСОБА_248 ,
		253. ОСОБА_249 ,
		254. ОСОБА_250 ,
		255. ОСОБА_251 , 
		256. ОСОБА_252 , 
		257. ОСОБА_253 ,
		258. ОСОБА_254 ,
		259. ОСОБА_255 , 
		260. ОСОБА_256 ,
		261. ОСОБА_257 , 
		262. ОСОБА_258 , 
		263. ОСОБА_259 ,
		264. ОСОБА_260 ,
		265. ОСОБА_261 ,
		266. ОСОБА_262 ,
		267. ОСОБА_263 ,
		268. ОСОБА_264 , 
		269. ОСОБА_265 ,
		270. ОСОБА_266 , 
		271. ОСОБА_267 , 
		272. ОСОБА_268 ,
		273. ОСОБА_269 , 
		274. ОСОБА_270 , 
		275. ОСОБА_271 , 
		276. ОСОБА_272 ,
		277. ОСОБА_273 ,
		278. ОСОБА_274 ,
		279. ОСОБА_275 , 
		280. ОСОБА_276 , 
		281. ОСОБА_277 , 
		282. ОСОБА_278 , 
		283. ОСОБА_279 , 
		284. ОСОБА_280 ,
		285. ОСОБА_281 , 
		286. ОСОБА_282 , 
		287. ОСОБА_283 ,
		288. ОСОБА_284 , 
		289. ОСОБА_285 ,
		290. ОСОБА_286 , 
		291. ОСОБА_287 ,
		292. ОСОБА_288 , 
		293. ОСОБА_289 , 
		294. ОСОБА_290 , 
		295. ОСОБА_291 ,
		296. ОСОБА_292 , 
		297. ОСОБА_293 ,
		298. ОСОБА_294 ,
		299. ОСОБА_295 ,
		300. ОСОБА_296 ,
		301. ОСОБА_297 ,
		302. ОСОБА_298 ,
		303. ОСОБА_299 ,
		304. ОСОБА_300 ,
		305. ОСОБА_301 ,
		306. ОСОБА_302 ,
		307. ОСОБА_303 ,
		308. ОСОБА_304 ,
		309. ОСОБА_305 ,
		310. ОСОБА_306 ,
		311. ОСОБА_307 ,
		312. ОСОБА_308 ,
		313. ОСОБА_309 ,
		314. ОСОБА_310 ,
		315. ОСОБА_311 ,
		316. ОСОБА_312 ,
		317. ОСОБА_313 ,
		318. ОСОБА_314 ,
		319. ОСОБА_315 ,
		320. ОСОБА_316 ,
		321. ОСОБА_317 ,
		322. ОСОБА_318 ,
		323. ОСОБА_319 ,
		324. ОСОБА_320 ,
		325. ОСОБА_321 ,
		326. ОСОБА_322 ,
		327. ОСОБА_323 , 
		328. ОСОБА_324 ,
		329. ОСОБА_325 ,
		330. ОСОБА_326 ,
		331. ОСОБА_327 ,
		332. ОСОБА_328 ,
		333. ОСОБА_329 ,
		334. ОСОБА_330 ,
		335. ОСОБА_331 ,
		336. ОСОБА_332 ,
		337. ОСОБА_333 ,
		338. ОСОБА_334 ,
		339. ОСОБА_335 ,
		340. ОСОБА_336 ,
		341. ОСОБА_337 ,
		342. ОСОБА_338 ,
		343. ОСОБА_339 ,
		344. ОСОБА_340 ,
		345. ОСОБА_341 ,
		346. ОСОБА_342 ,
		347. ОСОБА_343 ,
		348. ОСОБА_344 ,
		349. ОСОБА_345 ,
		350. ОСОБА_346 ,
		351. ОСОБА_347 ,
		352. ОСОБА_348 ,
		353. ОСОБА_349 ,
		354. ОСОБА_350 ,
		355. ОСОБА_351 ,
		356. ОСОБА_352 ,
		357. ОСОБА_353 ,
		358. ОСОБА_354 ,
		359. ОСОБА_355 ,
		360. ОСОБА_356 ,
		361. ОСОБА_357 ,
		362. ОСОБА_358 ,
		363. ОСОБА_359 ,
		364. ОСОБА_360 ,
		365. ОСОБА_361 ,
		366. ОСОБА_362 ,
		367. ОСОБА_363 ,
		368. ОСОБА_364 ,
		369. ОСОБА_365 ,
		370. ОСОБА_366 ,
		371. ОСОБА_367 ,
		372. ОСОБА_368 ,
		373. ОСОБА_369 ,
		374. ОСОБА_370 ,
		375. ОСОБА_371 ,
		376. ОСОБА_372 ,
		377. ОСОБА_373 ,
		378. ОСОБА_374 ,
		379. ОСОБА_375 ,
		380. ОСОБА_376 ,
		381. ОСОБА_377 ,
		382. ОСОБА_378 ,
		383. ОСОБА_379 ,
		384. ОСОБА_380 ,
		385. ОСОБА_381 ,
		386. ОСОБА_382 ,
		387. ОСОБА_383 ,
		388. ОСОБА_384 ,
		389. ОСОБА_385 ,
		390. ОСОБА_386 ,
		391. ОСОБА_387 ,
		392. ОСОБА_388 ,
		393. ОСОБА_389 ,
		394. ОСОБА_390 ,
		395. ОСОБА_391 ,
		396. ОСОБА_392 ,
		397. ОСОБА_393 ,
		398. ОСОБА_394 ,
		399. ОСОБА_395 ,
		400. ОСОБА_396 ,
		401. ОСОБА_397 ,
		402. ОСОБА_398 ,
		403. ОСОБА_399 ,
		404. ОСОБА_400 ,
		405. ОСОБА_400 ,
		406. ОСОБА_401 ,
		407. ОСОБА_402 ,
		408. ОСОБА_403 ,
		409. ОСОБА_404 ,
		410. ОСОБА_405 ,
		411. ОСОБА_406 ,
		412. ОСОБА_407 ,
		413. ОСОБА_408 ,
		414. ОСОБА_409 ,
		415. ОСОБА_410 ,
		416. ОСОБА_411 ,
		417. ОСОБА_412 ,
		418. ОСОБА_413 ,
		419. ОСОБА_414 ,
		420. ОСОБА_415 ,
		421. ОСОБА_416 ,
		422. ОСОБА_417 ,
		423. ОСОБА_418 ,
		424. ОСОБА_419 ,
		425. ОСОБА_420 ,
		426. ОСОБА_421 ,
		427. ОСОБА_422 ,
		428. ОСОБА_423 ,
		429. ОСОБА_424 ,
		430. ОСОБА_425 ,
		431. ОСОБА_426 ,
		432. ОСОБА_427 ,
		433. ОСОБА_428 ,
		434. ОСОБА_429 ,
		435. ОСОБА_430 ,
		436. ОСОБА_431 ,
		437. ОСОБА_432 ,
		438. ОСОБА_433 ,
		439. ОСОБА_434 ,
		440. ОСОБА_435 ,
		441. ОСОБА_436 ,
		442. ОСОБА_437 ,
		443. ОСОБА_438 ,
		444. ОСОБА_439 ,
		445. ОСОБА_440 ,
		446. ОСОБА_441 ,
		447. ОСОБА_442 ,
		448. ОСОБА_443 ,
		449. ОСОБА_444 ,
		450. ОСОБА_445 ,
		451. ОСОБА_446 ,
		452. ОСОБА_447 ,
		453. ОСОБА_448 ,
		454. ОСОБА_449 ,
		455. ОСОБА_450 ,
		456. ОСОБА_451 ,
		457. ОСОБА_452 ,
		458. ОСОБА_453 ,
		459. ОСОБА_454 ,
		460. ОСОБА_455 ,
		461. ОСОБА_456 ,
		462. ОСОБА_457 ,
		463. ОСОБА_458 ,
		464. ОСОБА_459 ,
		465. ОСОБА_460 ,
		466. ОСОБА_461 ,
		467. ОСОБА_462 ,
		468. ОСОБА_463 ,
		469. ОСОБА_464 ,
		470. ОСОБА_465 ,
		471. ОСОБА_466 ,
		472. ОСОБА_467 ,
		473. ОСОБА_468 ,
		474. ОСОБА_469 ,
		475. ОСОБА_470 ,
		476. ОСОБА_471 ,
		477. ОСОБА_472 ,
		478. ОСОБА_473 ,
		479. ОСОБА_474 ,
		480. ОСОБА_475 ,
		481. ОСОБА_476 ,
		482. ОСОБА_477 ,
		483. ОСОБА_478 ,
		484. ОСОБА_479 ,
		485. ОСОБА_480 ,
		486. ОСОБА_481 ,
		487. ОСОБА_482 ,
		488. ОСОБА_483 ,
		489. ОСОБА_484 ,
		490. ОСОБА_485 ,
		491. ОСОБА_486 ,
		492. ОСОБА_487 ,
		493. ОСОБА_488 ,
		494. ОСОБА_489 ,
		495. ОСОБА_490 ,
		496. ОСОБА_491 ,
		497. ОСОБА_492 ,
		498. ОСОБА_493 ,
		499. ОСОБА_494 ,
		500. ОСОБА_495 ,
		501. ОСОБА_496 ,
		502. ОСОБА_497 ,
		503. ОСОБА_498 ,
		504. ОСОБА_499 ,
		505. ОСОБА_500 ,
		506. ОСОБА_501 ,
		507. ОСОБА_502 ,
		508. ОСОБА_503 ,
		509. ОСОБА_504 ,
		510. ОСОБА_505 ,
		511. ОСОБА_506 ,
		512. ОСОБА_507 ,
		513. ОСОБА_508 ,
		514. ОСОБА_509 ,
		515. ОСОБА_510 ,
		516. ОСОБА_511 ,
		517. ОСОБА_512 ,
		518. ОСОБА_513 ,
		519. ОСОБА_514 ,
		520. ОСОБА_515 ,
		521. ОСОБА_516 ,
		522. ОСОБА_517 ,
		523. ОСОБА_518 ,
		524. ОСОБА_519 ,
		525. ОСОБА_520 ,
		526. ОСОБА_521 ,
		527. ОСОБА_522 ,
		528. ОСОБА_523 ,
		529. ОСОБА_524 ,
		530. ОСОБА_525 ,
		531. ОСОБА_526 ,
		532. ОСОБА_527 ,
		533. ОСОБА_528 ,
		534. ОСОБА_529 ,
		535. ОСОБА_530 ,
		536. ОСОБА_531 ,
		537. ОСОБА_532 ,
		538. ОСОБА_533 ,
		539. ОСОБА_534 ,
		540. ОСОБА_535 ,
		541. ОСОБА_536 ,
		542. ОСОБА_537 ,
		543. ОСОБА_538 ,
		544. ОСОБА_539 ,
		545. ОСОБА_540 ,
		546. ОСОБА_541 ,
		547. ОСОБА_542 ,
		548. ОСОБА_543 ,
		549. ОСОБА_544 ,
		550. ОСОБА_545 ,
		551. ОСОБА_544 ,
		552. ОСОБА_546 ,
		553. ОСОБА_547 ,
		554. ОСОБА_548 ,
		555. ОСОБА_549 ,
		556. ОСОБА_550 ,
		557. ОСОБА_551 ,
		558. ОСОБА_552 ,
		559. ОСОБА_553 ,
		560. ОСОБА_554 ,
		561. ОСОБА_555 ,
		562. ОСОБА_556 ,
		563. ОСОБА_557 ,
		564. ОСОБА_558 ,
		565. ОСОБА_559 ,
		566. ОСОБА_560 ,
		567. ОСОБА_561 ,
		568. ОСОБА_562 ,
		569. ОСОБА_563 ,
		570. ОСОБА_564 ,
		571. ОСОБА_565 ,
		572. ОСОБА_566 ,
		573. ОСОБА_567 ,
		574. ОСОБА_568 ,
		575. ОСОБА_569 ,
		576. ОСОБА_570 ,
		577. ОСОБА_571 ,
		578. ОСОБА_572 ,
		579. ОСОБА_573 ,
		580. ОСОБА_563 ,
		581. ОСОБА_574 ,
		582. ОСОБА_575 ,
		583. ОСОБА_576 ,
		584. ОСОБА_577 ,
		585. ОСОБА_578 ,
		586. ОСОБА_579 ,
		587. ОСОБА_580 ,
		588. ОСОБА_581 ,
		589. ОСОБА_582 ,
		590. ОСОБА_583 ,
		591. ОСОБА_584 ,
		592. ОСОБА_585 ,
		593. ОСОБА_586 ,
		594. ОСОБА_587 ,
		595. ОСОБА_588 ,
		596. ОСОБА_589 ,
		597. ОСОБА_590 ,
		598. ОСОБА_591 ,
		599. ОСОБА_592 ,
		600. ОСОБА_593 ,
		601. ОСОБА_594 ,
		602. ОСОБА_595 ,
		603. ОСОБА_596 ,
		604. ОСОБА_597 ,
		605. ОСОБА_598 ,
		606. ОСОБА_599 ,
		607. ОСОБА_600 ,
		608. ОСОБА_601 ,
		609. ОСОБА_602 ,
		610. ОСОБА_603 ,
		611. ОСОБА_604 ,
		612. ОСОБА_605 ,
		613. ОСОБА_606 ,
		614. ОСОБА_607 ,
		615. ОСОБА_608 ,
		616. ОСОБА_609 ,
		617. ОСОБА_610 ,
		618. ОСОБА_611 ,
		619. ОСОБА_612 ,
		620. ОСОБА_613 ,
		621. ОСОБА_613 ,
		622. ОСОБА_614 ,
		623. ОСОБА_615 ,
		624. ОСОБА_616 ,
		625. ОСОБА_617 ,
		626. ОСОБА_618 ,
		627. ОСОБА_619 ,
		628. ОСОБА_620 ,
		629. ОСОБА_621 ,
		630. ОСОБА_622 ,
		631. ОСОБА_623 ,
		632. ОСОБА_624 ,
		633. ОСОБА_625 ,
		634. ОСОБА_626 ,
		635. ОСОБА_627 ,
		636. ОСОБА_628 ,
		637. ОСОБА_629 ,
		638. ОСОБА_630 ,
		639. ОСОБА_631 ,
		640. ОСОБА_632 ,
		641. ОСОБА_633 ,
		642. ОСОБА_634 ,
		643. ОСОБА_635 ,
		644. ОСОБА_636 ,
		645. ОСОБА_637 ,
		646. ОСОБА_638 ,
		647. ОСОБА_639 ,
		648. ОСОБА_640 ,
		649. ОСОБА_641 ,
		650. ОСОБА_642 ,
		651. ОСОБА_643 ,
		652. ОСОБА_644 ,
		653. ОСОБА_645 ,
		654. ОСОБА_646 ,
		655. ОСОБА_647 ,
		656. ОСОБА_648 ,
		657. ОСОБА_649 ,
		658. ОСОБА_650 ,
		659. ОСОБА_651 ,
		660. ОСОБА_652 ,
		661. ОСОБА_653 ,
		662. ОСОБА_654 ,
		663. ОСОБА_655 ,
		664. ОСОБА_656 ,
		665. ОСОБА_657 ,
		666. ОСОБА_658 ,
		667. ОСОБА_659 ,
		668. ОСОБА_660 ,
		669. ОСОБА_661 ,
		670. ОСОБА_662 ,
		671. ОСОБА_663 ,
		672. ОСОБА_664 ,
		673. ОСОБА_665 ,
		674. ОСОБА_666 ,
		675. ОСОБА_667 ,
		676. ОСОБА_668 ,
		677. ОСОБА_669 ,
		678. ОСОБА_670 ,
		679. ОСОБА_671 ,
		680. ОСОБА_672 ,
		681. ОСОБА_673 ,
		682. ОСОБА_674 ,
		683. ОСОБА_675 ,
		684. ОСОБА_676 ,
		685. ОСОБА_677 ,
		686. ОСОБА_678 ,
		687. ОСОБА_679 ,
		688. ОСОБА_680 ,
		689. ОСОБА_681 ,
		690. ОСОБА_682 ,
		691. ОСОБА_683 ,
		692. ОСОБА_684 ,
		693. ОСОБА_685 ,
		694. ОСОБА_686 
		695. ОСОБА_687 ,
		696. ОСОБА_688 ,
		697. ОСОБА_689 ,
		698. ОСОБА_690 ,
		699. ОСОБА_691 ,
		700. ОСОБА_692 ,
		701. ОСОБА_693 ,
		702. ОСОБА_694 ,
		703. ОСОБА_695 ,
		704. ОСОБА_696 ,
		705. ОСОБА_697 ,
		706. ОСОБА_698 ,
		707. ОСОБА_699 ,
		708. ОСОБА_700 ,
		709. ОСОБА_701 ,
		710. ОСОБА_702 ,
		711. ОСОБА_703 ,
		712. ОСОБА_704 ,
		713. ОСОБА_705 ,
		714. ОСОБА_706 ,
		715. ОСОБА_707 ,
		716. ОСОБА_708 ,
		717. ОСОБА_709 ,
		718. ОСОБА_710 ,
		719. ОСОБА_711 ,
		720. ОСОБА_712 ,
		721. ОСОБА_713 ,
		722. ОСОБА_714 ,
		723. ОСОБА_715 ,
		724. ОСОБА_716 ,
		725. ОСОБА_717 ,
		726. ОСОБА_718 ,
		727. ОСОБА_719 ,
		728. ОСОБА_720 ,
		729. ОСОБА_721 ,
		730. ОСОБА_722 ,
		731. ОСОБА_723 ,
		732. ОСОБА_724 ,
		733. ОСОБА_725 ,
		734. ОСОБА_726 ,
		735. ОСОБА_727 ,
		736. ОСОБА_728 ,
		737. ОСОБА_729 ,
		738. ОСОБА_730 ,
		739. ОСОБА_731 ,
		740. ОСОБА_732 ,
		741. ОСОБА_733 ,
		742. ОСОБА_734 ,
		743. ОСОБА_735 ,
		744. ОСОБА_736 ,
		745. ОСОБА_737 ,
		746. ОСОБА_738 ,
		747. ОСОБА_739 ,
		748. ОСОБА_740 ,
		749. ОСОБА_741 ,
		750. ОСОБА_742 ,
		751. ОСОБА_743 ,
		752. ОСОБА_744 ,
		753. ОСОБА_745 ,
		754. ОСОБА_746 ,
		755. ОСОБА_747 ,
		756. ОСОБА_748 ,
		757. ОСОБА_749 ,
		758. ОСОБА_750 ,
		759. ОСОБА_751 ,
		760. ОСОБА_752 ,
		761. ОСОБА_753 ,
		762. ОСОБА_754 ,
		763. ОСОБА_755 ,
		764. ОСОБА_756 ,
		765. ОСОБА_757 ,
		766. ОСОБА_758 ,
		767. ОСОБА_759 ,
		768. ОСОБА_760 ,
		769. ОСОБА_761 ,
		770. ОСОБА_762 ,
		771. ОСОБА_763 ,
		772. ОСОБА_764 ,
		773. ОСОБА_765 ,
		774. ОСОБА_766 ,
		775. ОСОБА_767 ,
		776. ОСОБА_768 ,
		777. ОСОБА_769 ,
		778. ОСОБА_770 ,
		779. ОСОБА_771 ,
		780. ОСОБА_772 ,
		781. ОСОБА_773 ,
		782. ОСОБА_774 ,
		783. ОСОБА_775 ,
		784. ОСОБА_776 ,
		785. ОСОБА_777 ,
		786. ОСОБА_778 ,
		787. ОСОБА_779 ,
		788. ОСОБА_780 ,
		789. ОСОБА_781 ,
		790. ОСОБА_782 ,
		791. ОСОБА_783 ,
		792. ОСОБА_784 ,
		793. ОСОБА_785 ,
		794. ОСОБА_786 ,
		795. ОСОБА_787 ,
		796. ОСОБА_788 ,
		797. ОСОБА_789 ,
		798. ОСОБА_790 ,
		799. ОСОБА_791 ,
		800. ОСОБА_792 ,
		801. ОСОБА_793 ,
		802. ОСОБА_794 ,
		803. ОСОБА_795 ,
		804. ОСОБА_796 ,
		805. ОСОБА_797 ,
		806. ОСОБА_798 ,
		807. ОСОБА_799 ,
		808. ОСОБА_800 ,
		809. ОСОБА_801 ,
		810. ОСОБА_802 ,
		811. ОСОБА_803 ,
		812. ОСОБА_804 ,
		813. ОСОБА_805 ,
		814. ОСОБА_806 ,
		815. ОСОБА_807 ,
		816. ОСОБА_808 ,
		817. ОСОБА_809 ,
		818. ОСОБА_810 ,
		819. ОСОБА_811 ,
		820. ОСОБА_812 ,
		821. ОСОБА_813 ,
		822. ОСОБА_814 ,
		823. ОСОБА_815 ,
		824. ОСОБА_816 ,
		825. ОСОБА_817 ,
		826. ОСОБА_818 ,
		827. ОСОБА_819 ,
		828. ОСОБА_820 ,
		829. ОСОБА_821 ,
		830. ОСОБА_822 ,
		831. ОСОБА_823 ,
		832. ОСОБА_824 ,
		833. ОСОБА_825 ,
		834. ОСОБА_826 ,
		835. ОСОБА_827 ,
		836. ОСОБА_828 ,
		837. ОСОБА_829 ,
		838. ОСОБА_830 ,
		839. ОСОБА_831 ,
		840. ОСОБА_832 ,
		841. ОСОБА_833 ,
		842. ОСОБА_834 ,
		843. ОСОБА_835 ,
		844. ОСОБА_836 ,
		845. ОСОБА_837 ,
		846. ОСОБА_838 ,
		847. ОСОБА_839 ,
		848. ОСОБА_840 ,
		849. ОСОБА_841 ,
		850. ОСОБА_842 ,
		851. ОСОБА_843 ,
		852. ОСОБА_844 ,
		853. ОСОБА_845 ,
		854. ОСОБА_846 ,
		855. ОСОБА_847 ,
		856. ОСОБА_848 ,
		857. ОСОБА_849 ,
		858. ОСОБА_850 ,
		859. ОСОБА_851 ,
		860. ОСОБА_852 ,
		861. ОСОБА_853 ,
		862. ОСОБА_854 ,
		863. ОСОБА_855 ,
		864. ОСОБА_856 ,
		865. ОСОБА_857 ,
		866. ОСОБА_858 ,
		867. ОСОБА_859 ,
		868. ОСОБА_860 ,
		869. ОСОБА_861 ,
		870. ОСОБА_862 ,
		871. ОСОБА_863 ,
		872. ОСОБА_864 ,
		873. ОСОБА_865 ,
		874. ОСОБА_866 ,
		875. ОСОБА_867 ,
		876. ОСОБА_868 ,
		877. ОСОБА_869 ,
		878. ОСОБА_870 ,
		879. ОСОБА_871 ,
		880. ОСОБА_872 ,
		881. ОСОБА_873 ,
		882. ОСОБА_874 ,
		883. ОСОБА_875 ,
		884. ОСОБА_876 ,
		885. ОСОБА_872 ,
		886. ОСОБА_877 ,
		887. ОСОБА_878 ,
		888. ОСОБА_879 ,
		889. ОСОБА_880 ,
		890. ОСОБА_881 ,
		891. ОСОБА_882 ,
		892. ОСОБА_883 ,
		893. ОСОБА_884 ,
		894. ОСОБА_885 ,
		895. ОСОБА_886 ,
		896. ОСОБА_887 ,
		897. ОСОБА_888 ,
		898. ОСОБА_889 ,
		899. ОСОБА_890 ,
		900. ОСОБА_891 ,
		901. ОСОБА_892 ,
		902. ОСОБА_893 ,
		903. ОСОБА_894 ,
		904. ОСОБА_895 ,
		905. ОСОБА_896 ,
		906. ОСОБА_897 ,
		907. ОСОБА_898 ,
		908. ОСОБА_899 ,
		909. ОСОБА_900 ,
		910. ОСОБА_901 ,
		911. ОСОБА_902 ,
		912. ОСОБА_903 ,
		913. ОСОБА_904 ,
		914. ОСОБА_905 ,
		915. ОСОБА_906 ,
		916. ОСОБА_907 ,
		917. ОСОБА_908 ,
		918. ОСОБА_909 ,
		919. ОСОБА_910 ,
		920. ОСОБА_911 ,
		921. ОСОБА_912 ,
		922. ОСОБА_913 ,
		923. ОСОБА_914 ,
		924. ОСОБА_915 ,
		925. ОСОБА_916 ,
		926. ОСОБА_917 ,
		927. ОСОБА_918 ,
		928. ОСОБА_919 ,
		929. ОСОБА_920 ,
		930. ОСОБА_921 ,
		931. ОСОБА_922 ,
		932. ОСОБА_923 ,
		933. ОСОБА_924 ,
		934. ОСОБА_925 ,
		935. ОСОБА_926 ,
		936. ОСОБА_927 ,
		937. ОСОБА_928 ,
		938. ОСОБА_929 ,
		939. ОСОБА_930 ,
		940. ОСОБА_931 ,
		941. ОСОБА_932 ,
		942. ОСОБА_933 ,
		943. ОСОБА_933 ,
		944. ОСОБА_934 ,
		945. ОСОБА_935 ,
		946. ОСОБА_936 ,
		947. ОСОБА_937 ,
		948. ОСОБА_938 ,
		949. ОСОБА_939 ,
		950. ОСОБА_940 ,
		951. ОСОБА_941 ,
		952. ОСОБА_942 ,
		953. ОСОБА_943 ,
		954. ОСОБА_944 ,
		955. ОСОБА_945 ,
		956. ОСОБА_946 ,
		957. ОСОБА_947 ,
		958. ОСОБА_948 ,
		959. ОСОБА_949 ,
		960. ОСОБА_950 ,
		961. ОСОБА_951 ,
		962. ОСОБА_952 ,
		963. ОСОБА_953 ,
		964. ОСОБА_954 ,
		965. ОСОБА_955 ,
		966. ОСОБА_956 ,
		967. ОСОБА_957 ,
		968. ОСОБА_958 ,
		969. ОСОБА_959 ,
		970. ОСОБА_960 ,
		971. ОСОБА_961 ,
		972. ОСОБА_962 ,
		973. ОСОБА_963 ,
		974. ОСОБА_964 ,
		975. ОСОБА_965 ,
		976. ОСОБА_966 ,
		977. ОСОБА_967 ,
		978. ОСОБА_968 ,
		979. ОСОБА_969 ,
		980. ОСОБА_970 ,
		981. ОСОБА_971 ,
		982. ОСОБА_972 ,
		983. ОСОБА_973 ,
		984. ОСОБА_974 ,
		985. ОСОБА_975 ,
		986. ОСОБА_976 ,
		987. ОСОБА_977 ,
		988. ОСОБА_978 ,
		989. ОСОБА_979 ,
		990. ОСОБА_980 ,
		991. ОСОБА_981 ,
		992. ОСОБА_982 ,
		993. ОСОБА_983 ,
		994. ОСОБА_984 ,
		995. ОСОБА_985 ,
		996. ОСОБА_986 ,
		997. ОСОБА_987 ,
		998. ОСОБА_988 ,
		999. ОСОБА_989 ,
		1000. ОСОБА_990 ,
		1001. ОСОБА_991 ,
		1002. ОСОБА_992 ,
		1003. ОСОБА_993 ,
		1004. ОСОБА_994 ,
		1005. ОСОБА_995 ,
		1006. ОСОБА_996 ,
		1007. ОСОБА_997 ,
		1008. ОСОБА_998 ,
		1009. ОСОБА_999 ,
		1010. ОСОБА_1000 ,
		1011. ОСОБА_1001 ,
		1012. ОСОБА_1002 ,
		1013. ОСОБА_1003 ,
		1014. ОСОБА_1004 ,
		1015. ОСОБА_1005 ,
		1016. ОСОБА_1006 ,
		1017. ОСОБА_1007 ,
		1018. ОСОБА_1008 ,
		1019. ОСОБА_1009 ,
		1020. ОСОБА_1010 ,
		1021. ОСОБА_1011 ,
		1022. ОСОБА_1012 ,
		1023. ОСОБА_1013 ,
		1024. ОСОБА_1014 ,
		1025. ОСОБА_1015 ,
		1026. ОСОБА_1016 ,
		1027. ОСОБА_1017 ,
		1028. ОСОБА_1018 ,
		1029. ОСОБА_1019 ,
		1030. ОСОБА_1019 ,
		1031. ОСОБА_1020 ,
		1032. ОСОБА_1021 ,
		1033. ОСОБА_1022 ,
		1034. ОСОБА_1023 ,
		1035. ОСОБА_1024 ,
		1036. ОСОБА_1025 ,
		1037. ОСОБА_1026 ,
		1038. ОСОБА_1027 ,
		1039. ОСОБА_1028 ,
		1040. ОСОБА_1029 ,
		1041. ОСОБА_1030 ,
		1042. ОСОБА_1031 ,
		1043. ОСОБА_1032 ,
		1044. ОСОБА_1033 ,
		1045. ОСОБА_1034 ,
		1046. ОСОБА_1035 ,
		1047. ОСОБА_1036 ,
		1048. ОСОБА_1037 ,
		1049. ОСОБА_1038 ,
		1050. ОСОБА_1039 ,
		1051. ОСОБА_1040 ,
		1052. ОСОБА_1041 ,
		1053. ОСОБА_1042 ,
		1054. ОСОБА_1043 ,
		1055. ОСОБА_1044 ,
		1056. ОСОБА_1045 ,
		1057. ОСОБА_1046 ,
		1058. ОСОБА_1047 ,
		1059. ОСОБА_1048 ,
		1060. ОСОБА_1049 ,
		1061. ОСОБА_1050 ,
		1062. ОСОБА_1051 ,
		1063. ОСОБА_1052 ,
		1064. ОСОБА_1053 ,
		1065. ОСОБА_1054 ,
		1066. ОСОБА_1055 ,
		1067. ОСОБА_1056 ,
		1068. ОСОБА_1057 ,
		1069. ОСОБА_1058 ,
		1070. ОСОБА_1059 ,
		1071. ОСОБА_1060 ,
		1072. ОСОБА_1061 ,
		1073. ОСОБА_1062 ,
		1074. ОСОБА_1063 ,
		1075. ОСОБА_1064 ,
		1076. ОСОБА_1065 ,
		1077. ОСОБА_1066 ,
		1078. ОСОБА_1067 ,
		1079. ОСОБА_1068 ,
		1080. ОСОБА_1069 ,
		1081. ОСОБА_1070 ,
		1082. ОСОБА_1071 ,
		1083. ОСОБА_1072 ,
		1084. ОСОБА_1073 ,
		1085. ОСОБА_1074 ,
		1086. ОСОБА_1075 ,
		1087. ОСОБА_1076 ,
		1088. ОСОБА_1077 ,
		1089. ОСОБА_1078 ,
		1090. ОСОБА_1079 ,
		1091. ОСОБА_1080 ,
		1092. ОСОБА_1081 ,
		1093. ОСОБА_1082 ,
		1094. ОСОБА_1083 ,
		1095. ОСОБА_1084 ,
		1096. ОСОБА_1085 ,
		1097. ОСОБА_1086 ,
		1098. ОСОБА_1087 ,
		1099. ОСОБА_1088 ,
		1100. ОСОБА_1089 ,
		1101. ОСОБА_1090 ,
		1102. ОСОБА_1091 ,
		1103. ОСОБА_1092 ,
		1104. ОСОБА_1093 ,
		1105. ОСОБА_1094 ,
		1106. ОСОБА_1095 ,
		1107. ОСОБА_1096 ,
		1108. ОСОБА_1097 ,
		1109. ОСОБА_1098 ,
		1110. ОСОБА_1099 ,
		1111. ОСОБА_1100 ,
		1112. ОСОБА_1101 ,
		1113. ОСОБА_1102 ,
		1114. ОСОБА_1103 ,
		1115. ОСОБА_1104 ,
		1116. ОСОБА_1105 ,
		1117. ОСОБА_1106 ,
		1118. ОСОБА_1107 ,
		1119. ОСОБА_1108 ,
		1120. ОСОБА_1109 ,
		1121. ОСОБА_1110 ,
		1122. ОСОБА_1111 ,
		1123. ОСОБА_1112 ,
		1124. ОСОБА_1113 ,
		1125. ОСОБА_1114 ,
		1126. ОСОБА_1115 ,
		1127. ОСОБА_1116 ,
		1128. ОСОБА_1117 ,
		1129. ОСОБА_1118 ,
		1130. ОСОБА_1119 ,
		1131. ОСОБА_1120 ,
		1132. ОСОБА_1121 ,
		1133. ОСОБА_1122 ,
		1134. ОСОБА_1123 ,
		1135. ОСОБА_1124 ,
		1136. ОСОБА_1125 ,
		1137. ОСОБА_1126 ,
		1138. ОСОБА_1127 ,
		1139. ОСОБА_1128 ,
		1140. ОСОБА_1129 ,
		1141. ОСОБА_1130 ,
		1142. ОСОБА_1131 ,
		1143. ОСОБА_1132 ,
		1144. ОСОБА_1133 ,
		1145. ОСОБА_1134 ,
		1146. ОСОБА_1135 ,
		1147. ОСОБА_1136 ,
		1148. ОСОБА_1137 ,
		1149. ОСОБА_1138 ,
		1150. ОСОБА_1139 ,
		1151. ОСОБА_1140 ,
		1152. ОСОБА_1141 ,
		1153. ОСОБА_1142 ,
		1154. ОСОБА_1143 ,
		1155. ОСОБА_1144 ,
		1156. ОСОБА_1145 ,
		1157. ОСОБА_1146 ,
		1158. ОСОБА_1147 ,
		1159. ОСОБА_1148 ,
		1160. ОСОБА_1149 ,
		1161. ОСОБА_1150 ,
		1162. ОСОБА_1151 ,
		1163. ОСОБА_1152 ,
		1164. ОСОБА_1153 ,
		1165. ОСОБА_1154 ,
		1166. ОСОБА_1155 ,
		1167. ОСОБА_1156 ,
		1168. ОСОБА_1157 ,
		1169. ОСОБА_1158 ,
		1170. ОСОБА_1159 ,
		1171. ОСОБА_1160 ,
		1172. ОСОБА_1161 ,
		1173. ОСОБА_1162 , 
		1174. ОСОБА_1163 ,
		1175. ОСОБА_1164 ,
		1176. ОСОБА_1165 ,
		1177. ОСОБА_1166 ,
		1178. ОСОБА_1167 ,
		1179. ОСОБА_1168 ,
		1180. ОСОБА_1169 ,
		1181. ОСОБА_1170 ,
		1182. ОСОБА_1171 ,
		1183. ОСОБА_1172 ,
		1184. ОСОБА_1173 ,
		1185. ОСОБА_1174 ,
		1186. ОСОБА_1175 ,
		1187. ОСОБА_1176 ,
		1188. ОСОБА_1177 ,
		1189. ОСОБА_1178 ,
		1190. ОСОБА_1179 ,
		1191. ОСОБА_1180 ,
		1192. ОСОБА_1181 ,
		1193. ОСОБА_1182 ,
		1194. ОСОБА_1183 ,
		1195. ОСОБА_1184 ,
		1196. ОСОБА_1185 ,
		1197. ОСОБА_1186 ,
		1198. ОСОБА_1187 ,
		1199. ОСОБА_1188 ,
		1200. ОСОБА_1189 ,
		1201. ОСОБА_1190 ,
		1202. ОСОБА_1191 ,
		1203. ОСОБА_1192 ,
		1204. ОСОБА_1193 ,
		1205. ОСОБА_1194 ,
		1206. ОСОБА_1195 ,
		1207. ОСОБА_1196 ,
		1208. ОСОБА_1197 ,
		1209. ОСОБА_1198 ,
		1210. ОСОБА_1199 ,
		1211. ОСОБА_1200 ,
		1212. ОСОБА_1201 ,
		1213. ОСОБА_1202 ,
		1214. ОСОБА_1203 ,
		1215. ОСОБА_1204 ,
		1216. ОСОБА_1205 ,
		1217. ОСОБА_1206 ,
		1218. ОСОБА_1207 ,
		1219. ОСОБА_1208 ,
		1220. ОСОБА_1209 ,
		1221. ОСОБА_1210 ,
		1222. ОСОБА_1211 ,
		1223. ОСОБА_1212 ,
		1224. ОСОБА_1213 ,
		1225. ОСОБА_1214 ,
		1226. ОСОБА_1215 ,
		1227. ОСОБА_1216 ,
		1228. ОСОБА_1217 ,
		1229. ОСОБА_1218 ,
		1230. ОСОБА_1219 ,
		1231. ОСОБА_1220 ,
		1232. ОСОБА_1221 ,
		1233. ОСОБА_1222 , 
		1234. ОСОБА_1223 ,
		1235. ОСОБА_1224 ,
		1236. ОСОБА_1225 ,
		1237. ОСОБА_1226 ,
		1238. ОСОБА_1227 ,
		1239. ОСОБА_1228 ,
		1240. ОСОБА_1229 ,
		1241. ОСОБА_1230 ,
		1242. ОСОБА_1231 ,
		1243. ОСОБА_1232 ,
		1244. ОСОБА_1233 ,
		1245. ОСОБА_1234 ,
		1246. ОСОБА_1235 ,
		1247. ОСОБА_1236 ,
		1248. ОСОБА_1237 ,
		1249. ОСОБА_1238 ,
		1250. ОСОБА_1239 ,
		1251. ОСОБА_1240 ,
		1252. ОСОБА_1241 ,
		1253. ОСОБА_1242 ,
		1254. ОСОБА_1243 ,
		1255. ОСОБА_1244 ,
		1256. ОСОБА_1245 ,
		1257. ОСОБА_1246 ,
		1258. ОСОБА_1247 ,
		1259. ОСОБА_1248 ,
		1260. ОСОБА_1249 ,
		1261. ОСОБА_1250 ,
		1262. ОСОБА_1251 ,
		1263. ОСОБА_1252 ,
		1264. ОСОБА_1253 ,
		1265. ОСОБА_1254 ,
		1266. ОСОБА_1255 ,
		1267. ОСОБА_1256 ,
		1268. ОСОБА_1257 ,
		1269. ОСОБА_1258 ,
		1270. ОСОБА_1259 ,
		1271. ОСОБА_1260 ,
		1272. ОСОБА_1261 ,
		1273. ОСОБА_1262 .
		 
		При цьому, у рішенні суд не зазначив шість осіб, в інтересах яких звернулась ГО «СТОП ШЛАМ», та які були вказані в уточненій позовній заяві, а саме: ОСОБА_1263 (пункт 286), ОСОБА_1264 (пункт 382), ОСОБА_1265 (пункт 454), ОСОБА_1266 (пункт 836), ОСОБА_1267 (пункт 353), ОСОБА_1268 (пункт 332).
		Водночас, в зазначеному списку, серед 1273 осіб, суд вказав двох осіб, яких не було в уточненій позовній заяві, а саме, ОСОБА_591 (пункт 598) та ОСОБА_801 (пункт 809). 
		Отже, фактично суд першої інстанції не розглядав позовні вимоги в інтересах вказаних вище шести осіб, які були зазначені в позові, та вийшов за межі позову, розглянувши вимоги в інтересах двох осіб, яких в позові не було.
		Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно частини6статті 367ЦПК України,в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Враховуючи принцип диспозитивності та вказані повноваження суду апеляційної інстанції, позовні вимоги в інтересах зазначених осіб, апеляційним судом у даній справі також не розглядаються.
		Зазначене не позбавляє цих осіб, за наявності відповідних підстав, звернутись з окремим позовом.
		Отже, апеляційний суд розглядає позовні вимоги ГО «СТОП ШЛАМ» в інтересах 1271 особи, які зазначені у вказаному вище списку, за виключенням  ОСОБА_591 (пункт 598) та ОСОБА_801 (пункт 809).
		За даними ГО «СТОП ШЛАМ» особи, в інтересах яких вказана громадська організація звернулась з даним позовом, є мешканцями м. Миколаєва: (Заводського, Інгульського, Корабельного та Центрального районів) та довколишніх сіл Вітовського району (села Шевченкове, Українка, Воскресенське, Галицинове, Калинівка, Котляреве, Мішково-Погорілове, Воскресенськ), Очаківського району (села Василівка, Каталине, Прибузьке, Парутине, Матросівка), Миколаївського району (села Радісний Сад, Зарічне, Весняне, Жовтневе, Надбузьке, Новобогданівка, Стара Богданівка, Трихати, Шурине та смт. Ольшанське), Арбузинського району (село Благодатне), Вознесенського району (село Воронівка), Новобузького району (село Баратівка), Новоархангельського району (село Кокенкувате), Новоодеського району (село Сухий Єланець), Снігурівського району (місто Снігурівка), Новокаховської міської ради (смт. Дніпряни), Доманівського району (смт. Доманівка).
		 
		Мотиви, з яких виходить апеляційний суд
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що шламосховища відповідача є об`єктами підвищеної небезпеки, та в сукупності з допущеними порушеннями вимог природоохоронного законодавства, протиправним захороненням відходів червоного шламу іноземного походження на території України, свідчать про існування вини відповідача у заподіянні моральної шкоди членам ГО.
		Апеляційний суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанцій з огляду на таке.
		 
		Щодо заподіяння шкоди
		 
		Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі  Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ) якджерело права. 
		Посилаючись на свою судову практику, зокрема у справі «Дубецька та інші проти України» (заява № 30499/03, пункти 105-107), ЄСПЛ зазначив, що ні стаття 8, ні будь-які інші положення Конвенції не гарантують права на охорону природнього екологічного середовища як такого (див. рішення у справі «Кіртатос проти Греції» (Kyrtatos v. Greece), заява № 41666/98, пункт 52, ECHR 2003-VI). Також жодного питання не виникне, якщо оскаржувана шкода є незначною у порівнянні з небезпекою навколишнього середовища, притаманною життю в кожному сучасному місті. Однак, може мати місце небезпідставна скарга за статтею 8 там, де екологічна небезпека досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїм житлом, мати приватне чи сімейне життя. Оцінка такого мінімального рівня є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність та тривалість шкідливого впливу та його фізичний чи психологічний вплив на здоров`я або якість життя особи (див., з-поміж інших джерел, рішення у справі «Фадєєва проти Росії» (Fadeyeva v. Russia), пункти 68-69).
		Немає сумніву, що промислове забруднення може негативно вплинути на здоров`я суспільства в цілому і погіршувати якість життя особи, проте часто неможливо визначити у кількісному вираженні його вплив у кожному окремому випадку. Що стосується, наприклад, погіршення здоров`я, то важко вирізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. «Якість життя», в свою чергу, є суб`єктивною характеристикою, яка тяжко піддається точному визначенню (див. рішення у справі «Лєдяєва та інші проти Росії» (Ledyayeva and Others v. Russia), заяви №№ 53157/99, 53247/99, 53695/00 та 56850/00, пункт 90, від 26 жовтня 2006 року).
		Беручи до уваги труднощі доведення, Суд головним чином розглядатиме висновки національних судів та інших компетентних органів для встановлення фактичних обставин справи (див. рішення у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» (Buckley v. the United Kingdom) від 25 вересня 1996 року, Reports of Judgments and Decisions 1996-IV, сторінки 1291-93, пункти 74-77). 
		Як базу для аналізу Суд може, наприклад, використовувати положення національного законодавства, що визначають небезпечні рівні забруднення (див., з-поміж інших джерел, рішення у справі «Фадєєва проти Росії» (Fadeyeva v. Russia), згадане вище, пункт 87), та екологічні дослідження, здійснені компетентними органами (див. рішення у справі «Ташкін та інші проти Туреччини» (Taskin and Others v. Turkey), пункти 113 та 120, № 46117/99, ECHR 2004-X). 
		Особливу увагу Суд приділятиме окремим рішенням, винесеним органами влади щодо конкретної ситуації заявника; таких як зобов`язання позбавити підприємство-забруднювача дозволу на виробничу діяльність (див. рішення у справі «Ташкін та інші проти Туреччини» (Taskin and Others v. Turkey), згадане вище, пункт 112) або відселити мешканця із забрудненої території (див. рішення у справі «Фадєєва проти Росії» (Fadeyeva v. Russia), згадане вище, пункт 86).
		Однак Суд не може сліпо покладатися на рішення національних органів влади, особливо коли вони явно несумісні або суперечать одне одному. У такій ситуації Суд повинен оцінювати докази у їх цілісності (див. рішення у справі «Лєдяєва та інші проти Росії» (Ledyayeva and Others v. Russia), згадане вище, пункт 90). Іншими джерелами доказів для розгляду на додаток до викладеного заявником перебігу подій будуть, наприклад, його медичні довідки (див. рішення щодо прийнятності у справі «Ларс та Астрід Фегерскьольд проти Швеції» (Lars and Astrid Fagerskiold v. Sweden, заява № 37664/04, від 26 лютого 2008 року), а також відповідні звіти, заяви або дослідження, здійснені приватними установами (див, рішення у справі «Фадєєва проти Росії» (Fadeyeva v. Russia), згадане вище, пункт 85).
		Аналогічні висновки зроблено ЄСПЛ у інших рішеннях по справах, які стосуються екологічноїнебезпеки,а саме,«Дземюк протиУкраїни» (заява№ 42488/02,пункт 77-80), «Гримковськапроти України»(заява№ 38182/03,пункт 58). 
		Крім того,у згаданомурішенні посправі «Дземюк проти України» (пункт 81) Суд повторив, що статтю 8 Конвенції було визнано застосовною, якщо небезпечний вплив, якому ймовірно піддавалися відповідні особи, був достатньо пов`язаним з приватним та сімейним життям у розумінні статті 8 Конвенції (див. рішення у справі «Харді та Мейл проти Сполученого Королівства» (Hardy and Maile v. the United Kingdom), п. 189). 
		Стаття 3Конституції України передбачає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (стаття 9 Конституції України).
		Відповідно до статті 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.
		У статті 50Конституції України передбачено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
		За змістом частини першої статті 270ЦК України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на недоторканість особистого сімейного життя.
		Згідно зі статтею 282ЦК України фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров`ю.
		Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також права на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що приводить до нищення, псування, забруднення довкілля є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду (частини перша та друга статті 293 ЦК України), що, серед іншого, кореспондується з вимогами частини третьої статті 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
		Відповідно до пункту а) частини першої статті 9Закону України«Про охоронунавколишнього природногосередовища» кожний громадянин України має право на безпечне для його життя і здоров`я навколишнє природне середовище.
		Стаття 31Закону України«Про охоронунавколишнього природногосередовища» визначає, що екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов`язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
		Державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов`язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, інші питання, пов`язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів (частина перша статті 32 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
		За змістом статті 33Закону України«Про охоронунавколишнього природногосередовища» екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи. Екологічні нормативи повинні встановлюватися з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормативів. Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України.
		Відповідно до частини першої статті 6Закону України«Про охоронуатмосферного повітря» для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об`єктах навколишнього природного середовища з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього природного середовища: нормативи якості атмосферного повітря; гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів.
		Відповідно до вимог статті 7Закону України«Про охоронуатмосферного повітря» нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.
		Для діючих і тих, що проектуються, окремих типів обладнання і споруд залежно від часу розроблення та введення у дію, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності встановлюються: норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела; технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин або їх суміші, які визначаються у місці їх виходу з устаткування.
		До технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин належать: поточні технологічні нормативи - для діючих окремих типів обладнання, споруд на рівні підприємств з найкращою існуючою технологією виробництва аналогічних за потужністю технологічних процесів; перспективні технологічні нормативи - для нових і таких, що проектуються, будуються або модернізуються, окремих типів обладнання, споруд з урахуванням досягнень на рівні передових вітчизняних і світових технологій та обладнання.
		Стаття 8Закону України«Про охоронуатмосферного повітря» вказує на те, що нормативи гранично допустимих рівнів впливу на атмосферне повітря встановлюються для кожного стаціонарного джерела по всіх створюваних ним видах фізичних і біологічних факторів. Нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів встановлюються на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі, з урахуванням перспектив його розвитку, в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворим нормативом).
		За статтею 7 Закону України «Про відходи» у сфері поводження з відходами встановлюються такі нормативи:
		граничні показники утворення відходів у технологічних процесах;
		питомі показники утворення відходів, використання та втрат сировини у технологічних процесах;
		інші нормативи, передбачені законодавством.
		Нормативи у сфері поводження з відходами розробляються відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями за погодженням із уповноваженими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
		За статтею 17 цього Закону суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані, зокрема, запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров`я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища; на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації; не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах; здійснювати контрольза станоммісць чиоб`єктіврозміщення власнихвідходів;  надаватимісцевим органамвиконавчої владита органаммісцевого самоврядування,уповноваженим органамвиконавчої владиз питаньохорони навколишньогоприродного середовищаінформацію провідходи тапов`язануз нимидіяльність,у томучислі провипадки несанкціонованогопопадання відходіву навколишнєприродне середовищета вжитіщодо цьогозаходи;  відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України; мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів; 
		Відповідно до положень статті 34 Закону України «Про відходи» усі небезпечні відходи за ступенем їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та на життя і здоров`я людини поділяються на чотири класи і підлягають обліку.
		Відповідний клас відходів визначається виробником відходів відповідно до нормативно-правових актів, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
		Розміщення небезпечних відходів дозволяється лише у спеціально обладнаних місцях та здійснюється відповідно до ліцензійних умов щодо поводження з небезпечними відходами. Провадження інших видів діяльності, не пов`язаної з поводженням з небезпечними відходами, на території, відведеній для їх розміщення, забороняється.
		Митні органи здійснюють митні формальності, необхідні для пропуску через митний кордон України, випуску у відповідний митний режим небезпечних відходів, на підставі письмової згоди (повідомлення) на транскордонне перевезення небезпечних відходів, отриманої від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, з використанням механізму "єдиного вікна" відповідно до Митного кодексу України.
		Згідно статті 37 Закону України «Про відходи» контроль у сфері поводження з відходами здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, громадські інспектори з благоустрою населених пунктів.
		Статтею 23 Закону України «Про відходи» визначена компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, до якої належить:
		в) забезпечення здійснення оцінки впливу на довкілля та надання висновку з оцінки впливу на довкілля щодо науково-дослідних і технологічних розробок та проектно-кошторисної документації на будівництво і реконструкцію підприємств, установок, полігонів, комплексів, споруд, інших спеціально відведених місць чи об`єктів відповідно до законодавства про оцінку впливу на довкілля;
		о) здійснення функцій компетентного органу виконавчої влади, який забезпечує виконання положень Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням.
		Постановою КабінетуМіністрів Українивід 19квітня 2017року №275визначено,що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, є Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція).
		Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що державою встановлюються стандарти та нормативи щодо охорони навколишнього природного середовища, які є обов`язковими до виконання, зокрема, природокористувачам.
		Стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов`язковими для виконання, визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом довкілля, вимоги щодо запобігання його забрудненню та інші питання, пов`язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів, а нормування, в свою чергу, полягає у встановленні уповноваженими державними органами екологічних нормативів відповідно до вимог чинного законодавства. І такими екологічними нормативами є: гранично-допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин (ГДВ), рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних і біологічних факторів; нормативи гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин в навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих і біологічних впливів на нього.
		Відповідно до частин першої, другої статті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема:
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб .
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди.
		Згідно із пунктами 1, 3 частини другої статті 1167ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в інших випадках, встановлених законом.
		За висновком Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2020 року по справі № 372/2085/16-ц, в якій досліджувались вимоги про заподіяння моральної шкоди внаслідок забруднення навколишнього природного середовища шкідливими речовинами від виробничої діяльності Трипільської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго», при вирішенні зазначеного спору позивачі повинні були довести не тільки сам факт забруднення довкілля відповідачем, а й те, що воно відбувається поза відповідними нормами встановленими державою, яке негативно впливає на якість їх приватного та сімейного життя, і як наслідок призводить до погіршення стану їх здоров`я, що завдає їм моральних страждань.
		 
		Відповідно до зазначених вище принципів ЄСПЛ, колегія суддів вважає, що спочатку необхідно розглянути, чи була шкода, завдана членам ГО «СТОП ШЛАМ» внаслідок господарської діяльності ТОВ «МГЗ», достатньо серйозною в розумінні статті 8 Конвенції. 
		 
		Суд звертає увагу, що позовна заява ГО «СТОП ШЛАМ» стосується, по-перше, негативного впливу господарської діяльності ТОВ «МГЗ» на стан довкілля в місті Миколаєві та наближених до нього населених пунктів, зокрема, забруднення атмосферного повітря; використання ТОВ «МГЗ» технології сухого зберігання червоних шламів, що призводить до їх пиління на значні відстані та створює негативний вплив на ґрунт, ґрунтові та підземні води, а також призводить до погіршення стану здоров`я населення прилеглих до ТОВ «МГЗ» територій. 
		По-друге, ГО «СТОПШЛАМ»  посилалась на те, що моральна шкода членам цієї громадської організація заподіяна також тим, що ТОВ «МГЗ» при здійсненні господарської діяльності порушує вимоги чинного законодавства щодо поводження з відходами, зокрема, не зазначає у відповідних документах наявності у відходах червоного шламу низки небезпечних сполук металів; проводить змішування червоного шламу під час зберігання на шламосховищі №2 із іншим відходом  шламом газоочисних установок; не здійснює моніторинг забруднення поверхневих вод у районі знаходження шламосховища №2; здійснює господарську діяльність із переробки бокситів, що поставляються на умовах договорів на переробку, укладених із компаніями-нерезидентами, наслідком чого є утворення відходів виробництва  червоних шламів; відходи виробництва- червоні шлами є власністю компаній-нерезидентів; червоні шлами не придатні для подальшого господарського використання та не є активами; ТОВ «МГЗ» здійснює видалення вказаних відходів на власних шламосховищах шляхом проведення операції D-5 «Скидання на спеціально обладнані звалища»; не отримує дозволу на транскордонне переміщення відходів або висновку про відсутність необхідності отримання такого дозволу від компетентного Міністерства; ТОВ «МГЗ» здійснює захоронення відходів переробки на власних шламосховищах, незважаючи на наявність технології їх утилізації на території України.
		При цьому, враховуючи, що обставини, на які посилається позивач, стосуються подій, які відбувались починаючи з 2008 року (введення в експлуатацію шламосховища № 2), апеляційний суд досліджує діяльність відповідача саме за вказаний період.
		 
		Щодо доводів про негативний вплив господарської діяльності ТОВ «МГЗ» на стан довкілля, в тому числі, забруднення навколишнього природного середовища.
		За висновками науковців, викладеним у монографії «Управління ризиком дефляційних явищ на хвостосховищах у системі ризик-менеджменту переробних підприємств», ОСОБА_1269 , ОСОБА_1270 , Чорноморський державний університет ім. Петра Могили, надходження шкідливих речовин у довкілля зі шламосховищ (у вказаній монографії автори називають їх ще хвостосховищем) відбувається за рахунок пилоутворення, дефляції і міграції у підземні водоносні горизонти. У забрудненні довкілля від шламосховищ основний внесок (80%) приходиться саме на пилоутворення і дефляцію (т.5 а.с. 21, 22). 
		Із матеріалів справи вбачається, що основними видами економічної діяльності ТОВ «МГЗ» є: виробництво алюмінію (основний), інші види освіти, вантажний морський транспорт, транспортне оброблення вантажів.
		Основними видами продукції підприємства є глинозем металургійний. Технологічна схема передбачає переробку сировини (бокситів) лужним гідрологічним способом (спосіб Байєра). 
		Бокситовий (червоний) шлам  це похідний продукт при переробці оксиду алюмінію, який у свою чергу є основною сировиною для виробництва металевого алюмінію.
		Для накопичення відходів, які утворюються в результаті переробки бокситів червоного шламу, ТОВ «МГЗ» використовує місця для їх зберігання  шламосховища № 1 та № 2.
		Шламосховище № 1 є виведеним з експлуатації, на ньому відходи у вигляді червоного шламу складується вологим методом (для запобігання розпиленню здійснюється його поливання водою).
		Відповідно до паспорту місця видалення відходів (МВВ) від 1 лютого 2019 року (т.6, а.с.18), шламосховище № 2 розташоване на території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, з північного заходу на відстані 2,5 км від с. Галицинове, з південного заходу  3,4 км від с. Лимани, з заходу  4,5 км від Бузького лиману. 
		Використання шламосховища № 2 в діяльності ТОВ «МГЗ» було розпочато у 2008 році. Загальний проектний обсяг видалення відходів складає 31 700 000 тон, з яких станом на 01 січня 2019 року використано 16 836 262, 531 тон. Розрахунковий термін експлуатації 24-32 роки. Площа земельної ділянки, на якій розміщено шламосховище № 2 ТОВ «МГЗ» складає 150 га. Віддаленість від водозабірних споруд 73 км. Зберігання червоного шламу на шламосховищі № 2 здійснюється відкритим способом, із заглибленням в землю сухим складуванням шламу. Вказаний червоний шлам віднесений до 4 класу небезпеки (т.6 а.с. 69-81).
		Відповідно до досліджених в судовому засіданні регіональних доповідей про стан навколишнього природного середовища в Миколаївській області 2016  2018 років, які складені Управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» є одним із найбільших забруднювачів атмосферного повітря в області та найбільшим утворювачем відходів. Станом на 1 січня 2019 на шламосховищах накопичено  43,46 млн. т червоного шламу або 82,2 % від усіх накопичених відходів 4 класу. Протягом 2016 року реалізовано лише 5,7 % шламу від виробленого за цей період, протягом 2017 року  0,9% від утвореного на рік, протягом 2018 року  7,3 % від утвореного за рік.
		 
		Щодо доводів позовної заяви про факти пиління червоних шламів.
		Матеріалами справи дійсно підтверджується зафіксовані факти пиління червоних шламів зі шламосховищ ТОВ «МГЗ» в 2011, 2012 та 2019 роках.
		Так, у листі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області від 17 лютого 2020 року та у акті цієї інспекції №02-03-07-08/92/20 від 22 червня 2020 року є посилання на факти пиління, які відбувались у 2011 році, а також 8 лютого 2012 року та 3 липня 2019 року. При цьому, більш детальна інформація викладена лише стосовно пиління, яке відбулось 3 липня 2019 року.
		Зокрема, зазначено про те, що в період з 4 по 18 липня 2019 року проводилась позапланова перевірка ТОВ «МГЗ» у зв`язку з поширеною інформацією про розповсюдження вітром пилу червоного шламу у бік села Лимани Вітовського району Миколаївській області 3 липня 2019 року. При цьому встановлено, що завдяки своєчасним діям ТОВ «МГЗ» локальне запилювання тривало 10 хвилин та було локалізовано. При візуальному обстеженні території санітарно-захисних зон шламосховищ № 1, 2 та прилеглої території наявності червоного шламу не зафіксовано. За результатами вимірювання у відібраних пробах ґрунтів біля шламосховищ № 1, 2 концентрація хлоридів, заліза (рухомі форми), алюмінію (обмінного) та марганцю (валового) не перевищують фонові концентрації, за результатами вимірювання у відібраних пробах поверхневої води Бузького лиману концентрація забруднюючих речовин не перевищують гранично-допустимі концентрації для водойм рибогосподарського використання. 
		Також в ході позапланової перевірки було з`ясовано, що для попередження у подальшому настання аварійної ситуації підприємством вживаються наступні заходи:
		-повне покриття супіском ділянок намитих пляжів вздовж дамби шламосховища №1;
		-механічна обробка укладеного шламу за допомогою спеціалізованих розпушувачів на шламосховище №2 в щоденному режимі, включаючи вихідні й святкові дні;
		-планування і орання червоного шламу на шламосховищі №2 з метою запобігання утворення «сухих» ділянок;
		-обробка дільниць шламосховища №2, що не планується до замиву, спеціальними в`яжучими реагентами (т.6 а.с.123-124).
		З метою забезпечення безпечної експлуатації шламосховищ та недопущення у подальшому розповсюдження пилу червоного шламу протягом 2011-2017 років було реалізовано ряд технічних й організаційних заходів, які наведені в акті.
		Внаслідок організації технологічних карт в межах секцій шламосховищ, виконання робіт з монтажу стаціонарної системи пилопригнічення (спринклерів) та використання ряду інших мобільних засобів з часу останнього пиління, а саме з 2012 року, розповсюдження пилу червоного шламу за території шламосховищ ТОВ «МГЗ» було мінімізовано (т.7 а.с.227-228)
		Як видно з листа Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації від 7 лютого 2020 року, програмою комплексних заходів пилопригнічення при експлуатації шламосховищ №1-2 ТОВ «МГЗ» передбачалося виконання 25 заходів вартістю 32 млн. 519,3 тис грн. Наразі виконано 24 заходи на суму 30,8 млн.грн, 1 захід знаходиться в стадії реалізації, а саме виконано стабілізацію та укриття супіском 62,84 га чаші «Б» шламосховища №1 ТОВ «МГЗ» (більше 95% від загального запланованого об`єму робіт по проекту). Заходи пилопригнічення на шламосховищі № 2 виконано (т. 6 а.с. 85).
		Крім того, за даними Державної екологічної інспекції у Миколаївській області від 17 лютого 2020 року протягом 2016-2019 років проводились перевірки дотримання ТОВ «МГЗ» вимог природоохоронного законодавства. При цьому, за результатами вимірювання у відібраних пробах ґрунтів біля шламонакопичувачів № 1, 2 концентрація хлоридів, заліза (рухомі форми), алюмінію (обмінного) та марганцю (валового) не перевищують фонові концентрації, за результатами вимірювання у відібраних пробах поверхневої води в акваторії Бузького лиману концентрація забруднюючих речовин не перевищують концентрації для водойм рибогосподарського використання, за результатами вимірювання показників складу та властивостей підземних вод встановлено, що концентрація забруднюючих речовин залишаються в межах спостереження (т.6 а.с. 116-122). 
		Згідно листа Головного управління ДСНС України у Миколаївській області від 26 лютого 2020 року у період з 2016 року та до цього часу надзвичайних подій та ситуацій на ТОВ «МГЗ» не зареєстровано (т. 6 а.с. 131).
		 
		Водночас, державними органами, які проводили перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, не заперечується наявність окремих порушень, однак вони були пов`язані з правилами ведення журналів первинного обліку утворення та утилізації відходів за формою 1-ВТ, потраплянням стічних вод за територію мийки на водозбірну територію з твердим покриттям, змішуванням різних видів та типів відходів (ганчір`я, папір, сміття, дрібний металобрухт, будівельні відходи, тощо), не вживанням в повному обсязі заходів боротьби з бур`янами, не здійсненням обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію, а також тим, що санітарно-захисна зона навколо двох джерел водозабору не витримується в радіусі 15 метрів (т.6 а.с.116-124).
		Отже, компетентним державним органом, яким відповідно до вимог Закону України «Про відходи» є Державна екологічнаінспекція уМиколаївській області, істотного порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства щодо розміщення на території шламосховищ червоних шламів, в тому числі, забруднення навколишнього природного середовища, на які посилається позивач, не встановлено.
		 
		На підтвердження своїх доводів щодо забруднення довкілля внаслідок пиління червоних шламів у 2011 році позивач посилався на вказану вище монографію.
		Між тим, як видно зі змісту цієї наукової праці, автори не відносять шламосховища ТОВ МГЗ до небезпечних (т.5 а.с. 19). Водночас, наведено випадок значного пиління червоного шламу з обох шламосховищ МГЗ у лютому та березні 2011 року, під час яких поривами вітру пил червоного шламу здіймався у повітря та у подальшому розносився на прилеглі поля та розташовані поблизу населені пункти.
		Крім того, автори посилаються на те, що «…За дослідженнями Державної екологічної інспекції в Миколаївської області встановлено факти забруднення ґрунту на земельних ділянках сільськогосподарського призначення загальною площею 75000 кв.м.» 
		Однак, в роботі не зазначено джерело, з якого отримана вказана інформація. В списку використаних джерел відсутні документи, які б видавала Державна екологічна інспекція в Миколаївської області.
		Водночас, враховуючи тему монографії, авторами і не ставилась мета дослідження забрудненості території навколишнього природного середовища поблизу шламосховищ ТОВ «МГЗ».
		Отже, вказана монографія не містить інформації щодо стану забруднення довкілля ТОВ «МГЗ» червоними шламами, а тому не може бути належним доказом у даній справі.
		Інших доказів забруднення ТОВ «МГЗ» навколишнього природного середовища матеріали справи не містять.
		Крім того, хоча ТОВ «МГЗ», як зазначалось вище, є найбільшим забруднювачем атмосферного повітря в Миколаївській області, у справі відсутні докази фактичних концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, а тому, позивачем не підтверджено факт наднормативного забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами внаслідок промислової діяльності ТОВ «МГЗ».
		Отже, ГО «СТОПШЛАМ» не надано доказів на підтвердження забруднення довкілля внаслідок промислової діяльності ТОВ «МГЗ».
		Також матеріали справи не містять інформації, щодо офіційних звернень громадян, які мешкають в м. Миколаєві та навколишніх районах, до державних органів зі скаргами на запилювання території червоними шламами та забруднення атмосферного повітря, пов`язані з діяльністю ТОВ «МГЗ» у період 2008-2020 років.
		 
		Щодо інших доводів про порушення ТОВ «МГЗ» при здійсненні господарської діяльності вимог чинного законодавства щодо поводження з відходами
		Колегія суддів погоджується з твердженнями апеляційної скарги ТОВ «МГЗ» про безпідставність таких доводів. 
		 
		Щодо доводів позивача стосовно відсутності у ТОВ «МГЗ» дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.
		Законом України №1193-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» від 26 квітня 2014 року відбулися зміни у низці законодавчих актів стосовно видачі документів дозвільного характеру у сфері поводження з відходами, зокрема скасовано дозвіл на розміщення відходів та ліміт на утворення та розміщення відходів.
		При цьому, статтею 17 Закону України «Про відходи» введено необхідність отримання суб`єктами господарювання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами та подання декларації про відходи. 
		Порядок подання декларації про відходи регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №118 «Про затвердження Порядку подання декларації про відходи та її форми».
		Подання декларацій здійснюється суб`єктами господарювання в електронному вигляді на вебсайт Міністерства екології та природних ресурсів України за адресою http//e-eco.gov.ua. Система забезпечує реєстрацію, опрацювання та розгляд електронних декларацій відповідальними особами.
		Дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (далі  Дозвіл) є документом дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
		Зазначений Дозвіл міститься у п. 40 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженому Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19 травня 2011 р. № 3392-VI.
		Органом, що забезпечує видачу дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, згідно Закону України «Про відходи» визначено місцеві державні адміністрації.
		Статтею 18 Закону України «Про відходи» встановлено повноваження Кабінету Міністрів України щодо затвердження порядку надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами. Проте, порядок одержання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами відсутній, перелік документів, необхідних для отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, не визначений.
		При цьому, Державна регуляторна служба України інформаційним листом від 9 серпня 2018 року №8029/0/20-18 зробила висновок, що «зважаючи, на відсутність затвердження порядку отримання необхідних дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, суб`єкти господарювання можуть діяти за принципом мовчазної згоди».
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», принцип мовчазної згоди  це принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
		Таким чином, враховуючи те, що законодавством не передбачено порядок отримання дозволу на здiйснення операцій у сферi поводження з вiдходами (не передбачено те, в якi строки суб`єкт господарювання зобов`язаний звертатися за таким дозволом, якi документи вiн зобов`язаний для цього подавати, якої процедури дотримуватися, тощо), то в силу статті 19 Конституцiї України, яка має найвищу юридичну силу та є нормою прямої дiї, суб`єкт господарювання не може вважатися зобов`язаним отримувати такий дозвiл до тих пiр, поки законодавством не буде передбачено порядок його отримання.
		Факт того, що ТОВ «МГЗ» подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, пiдтверджуються листом Мiнiстерства екології та природних ресурсiв України вiд 29 жовтня 2014 року № 7-3148-14 (т. 8, а.с. 135), листом Миколаївської обласної державної адмiнiстрацiї вiд 10 жовтня 2014 року № 01-04/1397-05 (т. 8, а.с. 133), листом Миколаївської обласної державної адмiнiстрацiї вiд 19 грудня 2014 року № 01-04/1894-05 (т. 8, а.с. 138), актiв нагляду (контролю) Державної екологічної iнспекцiї Миколаївської областi вiд 06 грудня 2016 року (т. 8, а.с. 86), вiд 19 травня 2017 року (т. 8, а.с. 63), вiд 31 травня 2019 року № 02-03-07-08/66 (т. 8, а. с. 14), вiд 22 червня 2020 року № 02-03-07-08/92/20 (т. 7, а.с. 225).
		Крім того, 26 вересня 2014 року ТОВ «МГЗ» звернулося iз запитом до Управлiння екології та природних ресурсiв Миколаївської ОДА. Згiдно з вiдповiддю: «надання дозволiв на здiйснення операцiй у сферi поводження з вiдходами та подання декларацiй про вiдходи повинно здiйснюватися згiдно з вимогами вiдповiдних Порядкiв пiсля затвердження їx Кабiнетом Мiнiстрiв України» (т. 8, а.с. 133).
		16 жовтня 2014 року ТОВ «МГЗ» звернулося за роз`ясненнями до Мiнiстерства екології та природних ресурсiв України, вiд якого отримано аналогiчну вiдповiдь (т. 8, а.с. 134).
		Також ТОВ «МГЗ» направило до Дозвiльного центру Миколаївської ОДА заяву та пакет документiв на отримання дозволу, якi були поверненi через вiдсутнiсть процедури видачі дозволу (т. 8, а.с. 137).
		Так, вiдповiдно до частини шостої статті 4-1 Закону України «Про дозвiльну систему у сферi господарської діяльностi» у разi, якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвiльного характеру або не прийнято рiшення про вiдмову у його видачi, через десять рабочих днiв з дня закiнчення встановленого строку для видачi або вiдмови у видачi документа дозвiльного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певнi дiї щодо здiйснення господарської дiяльностi або видiв господарської дiяльностi.
		Отже, оскільки з 2014 року немає процедури видачi дозволу на здiйснення операцiй у сферi поводження з вiдходами, у зв`язку з чим мiсцевi державнi адмiнiстрації України не видають дозволи на здійснення операцій у сферi поводження з вiдходами, а ТОВ «МГЗ» подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, то колегія суддів не вважає неправомірною відсутність зазначеного дозволу у відповідача.
		Зазначене відповідає висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», викладеному у постанові вiд 23 грудня 2020 року у справі № 815/132/17, в якому Верховний Суд, визнавши приписи відповідної Державної екологічної інспекції в частині зобов`язання отримати дозвіл на операції у сфері поводження з відходами протиправними та такими, що підлягає скасуванню, зазначив: «оскільки станом на час проведення перевірки Кабінетом Міністрів України не запроваджено механізм надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, тому незапровадження на державному рівні відповідного механізму отримання таких дозволів виключає можливість контролюючого органу висувати таку вимогу» (пункт 45).
		Аналогiчна позицiя викладена у постановах Верховного Суду вiд 05 червня 2019 року у справі № 816/581/16 та вiд 12 вересня 2019 року у справi № 440/3838/18.
		Крім того, згiдно з практикою ЄСПЛ бездiяльнiсть органiв державної влади не може ставитися у вину приватних осiб.
		Зокрема, у пункті 70 справи «Рисовський проти України» пiдкреслено: «у разi, коли йдеться про питания загального iнтересу, зокрема, якщо справа впливає на такi основоположнi права людини, як майновi права, державнi органи повиннi дiяти вчасно та в належний, i якомога послiдовнiший спосiб», а тому такi органи повиннi «запровадити внутрiшнi процедури, якi посилять прозорiсть i яснiсть їxнix дiй, мiнiмiзують ризик помилок i сприятимуть юридичнiй визначеностi у цивiльних правовiдносинах, якi зачiпають майнові інтереси».
		У справi «Веренцов проти України» ЄСПЛ вказав на неприпустимiсть притягнення до відповідальності особи за наявнiсть законодавчої прогалини.
		Посилання представників ГО «СТОП ШЛАМ» на висновки Верховного Суду, викладені у постанові вiд 11грудня 2018року у справі № 910/8122/17, суд не приймає до уваги, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними зі справою, яка переглядається. 
		У постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 та від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16, зазначено, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
		Велика Палата Верховного Суду розглядає під судовими рішеннями в подібних правовідносинах такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц; 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19).
		Верховний Суд в постановах від 05 березня 2018 року у справі № 918/185/15 і від 10 червня 2020 року у справі № 912/1701/18 указав, що подібність правовідносин необхідно встановлювати одночасно за трьома критеріями: суб`єктним, об`єктним і, так би мовити, змістовним. Основним критерієм, без якого неможливо встановити подібність правовідносин, є змістовний (права й обов`язки суб`єктів).
		Отже, для встановлення подібності справ і відносин касаційні суди, зокрема, звертаються до таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
		У справі № 910/8122/17, на яку посилається позивач, характер позовних вимог у більшості своїй обумовлений порушенням норм конституційного та екологічного права, якими гарантовано право власності Українського народу на природні ресурси (стаття 13 Конституції України, стаття 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закон України "Про тваринний світ", "Про Червону книгу України"), похідним від нього правом кожного на здійснення загального та спеціального використання природних ресурсів (пункт г частини першої статті 9 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища") та вимогами до спеціального використання об`єктів тваринного світу, яке набувається лише шляхом отримання спеціального дозволу та за плату (стаття 17 Закону України "Про тваринний світ" та стаття 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
		Водночас, у справi № 910/8122/17, на відміну від зазначених у постановах вiд 23 грудня 2020 року у справі № 815/132/17, вiд 05 червня 2019 року у справі № 816/581/16 та вiд 12 вересня 2019 року у справi № 440/3838/18, вiдсутнi висновки Верховного Суду щодо застосування вiдповiдних норм права, а саме частини другої статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
		Отже, колегія суддів вважає, що правова позицiя, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду вiд 11 грудня 2018 року у справi № 910/8122/17, не може бути застосована в цій справi через відсутність у цих справах аналогічних предметів спору, підстав позову, змісту позовних вимог, встановлених фактичних обставин, а також неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
		 
		Щодо доводів про необхідність отримання ТОВ «МГЗ» лiцензiї на здiйснення операцiй у сферi поводження з небезпечними вiдходами
		Ліцензування дiяльностi у сферi поводження iз небезпечними вiдходами регулюється Ліцензійними умовами провадження господарської дiяльностi з поводження з небезпечними речовинами, що затвердженi постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украши № 446 вiд 13 липня 2016 року (далі  Ліцензійні умови).
		В ліцензiйних умовах передбачене спецiальне визначення небезпечних вiдходiв безпосередньо до цілей лiцензування.
		Так у пункті 3 Загальних положень Лiцензiйних умов зазначається, що небезпечнi відходи - це відходи, що мають такi фiзичнi, хiмiчнi, бiологiчнi чи iншi небезпечнi властивостi, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища i здоров`я людини та якi потребують спецiальних методiв i засобiв поводження з ними.
		Небезпечні відходи визначені розділом А Жовтого переліку відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України вiд 13 липня 2000 року № 1120 «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів».
		Отже для цілей ліцензування, небезпечними відходами вважаються виключно відходи, визначені розділом А Жовтого переліку відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України вiд 13 липня 2000 року № 1120.
		Із постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 13 липня 2000 року № 1120 вбачається, що червоні шлами законодавцем включені до Зеленого перелiку вiдходiв. В Жовтий перелiк відходів червоні шлами не включені.
		Таким чином, дiяльнiсть ТОВ «МГЗ» щодо поводження iз червоними шламами не підлягає лiцензуванню, а отже суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що ТОВ «МГ3» повинно було отримати лiцензiю на здiйснення операцiй у сферi поводження з небезпечними відходами.
		Крім того, обґрунтовуючи доводи, в тому числі, про необхідність отримання ТОВ «МГЗ» відповідної ліцензії, представники ГО «СТОП ШЛАМ» посилались на висновки інженерно-екологічної експертизи від 14 травня 2021 року №34883/20-48/34884/20-48 (т. 11, а.с. 50-71).
		Вказана експертиза проведена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України (КНДІСЕ) на зверненням Голови Державної екологічної інспекції України Мальованного А.М. від 07 грудня 2020 року №10602/4.2/7-20 про проведення судової інженерно-екологічної експертизи (т. 11, а.с. 46-47, 49).
		Як зазначено у вказаному висновку, 23 березня 2021 року листом КНДІСЕ №34883/20-48/34884/20-34 на адресу ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І.Медведя Міністрества охорони здоров`я України» направлені зразки червоного шламу, відібраного зі шламосховища № 2 ТОВ «Миколаївський глиноземний завод».
		Того ж дня на адресу ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва» Національної академії медичних наук України направлено лист КНДІСЕ № 34883/20-48/34884/20-34 про необхідність проведення досліджень червоного шламу відібраного зі шламосховища № 2 ТОВ «Миколаївський глиноземний завод».
		29 квітня 2021 року до КНДІСЕ разом з листом першого заступника директора ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя Міністерства охорони здоров`я України» Кравчука О.П. від 29.04.2021 № 3/10-Л-188 на 1 аркуші надійшов протокол випробувань № 3/10-А-188-21/692/166 від 14 квітня 2021 року на 2 аркушах за підписом зав. лабораторією «Токсикологічний дослідницький випробувальний центр фізико-хімічного аналізу та референт лабораторій», к.х.н. ОСОБА_1271 . 
		Того ж дня до КНДІСЕ разом з листом т.в.о. директора ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва» Національної академії медичних наук України, д.мед.н., професора ОСОБА_1272 від 29.04.2021 № 01/329 на 1 аркуші надійшли протоколи дослідження вмісту хімічних речовин у зразках червоного шламу від 12.04.2021 № 956/21 на 2 аркушах та аналітична довідка на 7 аркушах за підписом відповідального виконавця с.н.с, д.б.н. Андрусищиної І.М.
		З метою повного та всебічного розгляду справи, у зв`язку з тим, що посилання на вказані документи наявні у висновку експерта, проте не досліджувались судом першої інстанції, апеляційним судом було витребувано зазначені документи.
		Статтею 106 ЦПК України передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.
		Частиною 6 статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з частиною 5 статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
		Згідно пункту 2.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5, експерту забороняється передоручати проведення експертизи іншій особі.
		Необхідність проведення експертизи особисто експертом підтверджується також вимогами частини 5 статті 104, частини 5 статті 106 ЦПК України, визначеними до відповідного експерта щодо попередження (обізнаності) його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
		Судова практика не визнає експертні висновки, виконані експертом, якого не попередили про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивийвисновок, належним тадопустимим доказом (постанова Великої ПалатиВерховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18) 
		Між тим, як вбачається з вищезазначеного висновку інженерно-екологічної експертизи, в основу висновку покладені дослідження зразків червоного шламу, проведені ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя Міністерства охорони здоров`я України» та ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва» Національної академії медичних наук України (т. 15, а.с.136-151). 
		Тобто має місце передоручення проведення експертизи, зокрема, основного питання, яке ставилось на дослідження - вміст хімічних речовин у зразках червоного шламу, іншим особам, які не є експертами та щодо них немає відомостей про їхню обізнаність про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
		Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
		Ураховуючи те, що висновок експерта складений з порушенням вимог статей 104, 106 ЦПК України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, він не є належним та допустимим доказом, а отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції помилково взяв зазначений висновок експертизи до уваги.
		З метою сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Цивільним процесуальним кодексом, згідно з пунктом 4 частини 5 статті 12 ЦПК України, в судовому засіданні апеляційного суду сторонам роз`яснювалось право заявити клопотання про проведення екологічної експертизи, проте, сторони не скористались зазначеним правом.
		 
		Щодо порушення законодавства про транскордонне перемiщення відходів
		Згідно частини четвертої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Як встановлено постановою Верховного Суду від 13 липня 2021 року по справі № 814/3701/15, в якій стороною було ТОВ «МГЗ», відповідно до контрактів №1-NAP-RSI-COR/2012 від 30.01.2012 та №1-NAP-RSI-COR/2013 від 20.02.2013 на переробку давальницької сировини, Товариство здійснювало давальницьку переробку бокситів на глинозем на замовлення компанії «RS International GmbH» (м. Цуг, Швейцарія).
		Відповідно до технології виробництва Товариство виготовляє глинозем шляхом перероблення металургійних бокситів (глиноземвмісної руди), які вилужнюють у міцному лужному розчині. Під час зазначеної переробки, з бокситів виділяють глинозем, а також порожню породу (шлам).
		Шлам є відходами виробництва глинозему, які відповідно до технологічного процесу видаляється та утилізуються на спеціальному шламосховищі.
		Відповідно до пункту 1.4 контракту № 1-NAP-RSI-COR/2012 від 30.01.2012 та пункту 1.6 контракту №1-NAP-RSI-COR/2013 від 20.02.2013 давальницька сировина, виготовлена продукція та відходи належать замовнику, тобто Компанії «RS International GmbH».
		Підпунктом 3.3.8 пункту 3.3 статей 3 контрактів передбачено, що відходи переробки реалізуються замовником на митній території України або видаляються виконавцем шляхом розміщення на власних шламосховищах.
		Також, судом було встановлено, що відповідно до паспорту місця виділення відходів шламосховища №2 Товариства з шламом проводиться операція з видалення відходів D5 «Складання у спеціально обладнанні звалища».
		Постановою Кабінету міністрів України від 13.07.2000 №1120 передбачено, що операція з відходами D5 належить до операцій по видаленню відходів (розділ А), які не призводять до можливої рекуперації, рециркуляції, утилізації, прямого повторного чи альтернативного використання відходів.
		Тобто, після видалення червоного шламу на спеціальне обладнане звалище, зазначені відходи втратили можливість будь-якого використання у господарської діяльності, і більше не являються товаром.
		За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про відходи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; утилізація відходів - це використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів; видалення відходів - це здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.
		В постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року по справі № 814/3701/15, та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 8 червня 2015 року, по справі К/800/61793/13, в яких стороною було ТОВ «МГЗ», встановлено, що після видалення червоного шламу на спеціальне обладнане звалище, зазначені відходи втратили можливість будь-якого використання у господарської діяльності, і більше не являються товаром.
		Щодо тієї обставини, що частину шламу Компанією «RS International GmbH» було реалізовано ТОВ «Південьнафтозбут», то податковим органом не враховано, що у цьому випадку шлам мав інший фізико-хімічний склад. Шлам, який призначений для продажу, перебуває у консистенції розбавленого водою розчину (пульпи) у співвідношенні рідина/тверда речовина 1/7, в той час як шлам, який видаляється на шламосховище, перебуває у стані пастоподібної речовини зі співвідношенням рідина/тверда речовина 50/50.
		Шлам, який призначений для продажу відокремлюється від іншого шламу, ще на етапі виробництва, а не після виділення на шламосховище. У шлам, який видаляється, з метою пригнічення пиловиділення додається коагулянт, що призводить до пластифікації шламів та робить подальшу їх переробку та реалізацію неможливою.
		Колегія суддів критично ставиться до відомостей, які містить в собі лист Чорноморської митницi Держмитслужби вiд 30.06.2020р. № 7.16-08/18-1/14/4787 (т. 6, а.с. 110-111), де в обґрунтування iснування технологiй утилiзацiї червоного шламу зазначається посилання на «вiдкритi джерела». При цьому в листi не уточняється, що таке «вiдкритi джерела» i що під цим конкретно розумiється.
		Крім того, згідно статті 34 ЗУ «Про відходи», митні органи здійснюють митні формальності, необхідні для пропуску через митний кордон України, випуску у відповідний митний режим небезпечних відходів, на підставі письмової згоди (повідомлення) на транскордонне перевезення небезпечних відходів, отриманої від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, з використанням механізму "єдиного вікна" відповідно до Митного кодексу України.
		Отже, митні органи відповідають за здійснення митних формальностей та не наділені повноваженнями і компетенцією у питанні щодо поводження з відходами. 
		Натомість, стаття «Перероблення червоних шламiв на МГЗ» за авторством ст. викл., к.т.н. Хром`як У.В.; ст. викл., к.т.н. ОСОБА_1273 (т. 6, а.с. 87-90) мiстить данi про вiдсутнiсть в Україні проектів по утилізації червоного шламу, а тому керівництвом МГЗ пiдписано протокол з Харкiвським державним НДI «Укрдіцемент», в якому йдеться про розроблення технiчних умов щодо використання червоного шламу у рiзних галузях нацiональної економiки.
		Таким чином, доказів існування в Україні відповідної технології утилізації відходів червоного шламу матеріали справи не містять.
		Вiдповiдно до пункту третього статті 2 Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних вiдходiв та їx видаленням "Транскордонне перевезення" означає будь-яке перемiщення небезпечних або iнших вiдходiв з району, який перебуває під спеціальною юрисдикцiєю однiєї держави, у район чи через район, який перебуває пiд нацiональною юрисдикцiєю iншої держави, або у район чи через район, який не перебуває під нацiональною юрисдикцiєю будь-якої держави, за умови, що таке перевезення стосусться принаймнi двох держав.
		Згiдно з пунктом «и» частини 1 статті 32 Закону України «Про вiдходи» та пункту 16 Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних вiдходiв та iх утилiзацiєю/видаленням (надалi - Положення) забороняється ввезення в Україну, за винятком транзитного перевезення, будь-яких вiдходiв з метою їх зберiгання чи видалення.
		Пунктом 30 Положення визначено, що небезпечнi вiдходи пiдлягають класифiкацiї у разi їх транскордонного перевезення.
		Зазначенi норми дозволяють зробити висновки, що законодавство забороняє ввезення на територію України вiдходiв. 
		Проте, як встановлено зазначеними рішеннями судів, вiдповiдач ввозить давальницьку сировину - боксити, що не є відходами. 
		Таким чином, необґрунтованим є посилання ГО «СТОП ШЛАМ» на статтю 32 Закону України «Про відходи», якою передбачено, що з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини забороняється ввезення в Україну, за винятком транзитного перевезення, будь-яких відходів з метою їх зберігання чи видалення, оскільки ввезення відходів ТОВ «МГЗ» в Україну не відбувається.
		Крім того, заборона стосується саме ввезення вiдходiв з-за кордону. Натомiсть відходи у виглядi червоного шламу утворюються на території України в процесi господарської дiяльностi та видаляються згiдно з законодавством України.
		Преамбулою Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних вiдходiв та їx видаленням, до якої Україна приєдналась згiдно iз Законом № 03-XIV вiд 01 липня 1999 року, передбачено, що в тiй мipi, в якiй це вiдповiдає їx екологiчно обгрунтованому та ефективному використанню, небезпечнi та iншi вiдходи повиннi залишатися в державi, де цi вiдходи були утворенi.
		З актiв нагляду (контролю) Державної екологiчної iнспекцiї Миколаївської областi вiд 22 червня 2020 року № 02-03-07-08/92/20 (т. 7, а.с.216-250), вiд 31 травня 2019 року № 02-03-07-08/66 (т. 8, а.с. 1-34), вiд 19 травня 2017 року (т. 8, а.с. 51-76), вiд 06 грудня 2016 року (т. 8, а.с. 77-98) вбачається, що видалення червоних шламiв ТОВ «МГЗ» здійснює шляхом згущення шламової пульпи на територiї основного проммайданчику i подачі її за допомогою насосної станції магiстральними пульпопроводами на шламосховище, яке розташоване на вiдстанi 3,5 км вiд самого заводу.
		Зазначенi вище обставини, що пiдтверджуються рішеннями адміністративних судiв та актами нагляду (контролю) Державної екологiчної iнспекцiї Миколаївської областi, свiдчать про те, що червонi шлами утворюються в Українi на заводi ТОВ «МГЗ» в процесi переробки давальницької сировини (бокситiв). Завод знаходиться в Миколаївськiй областi. Видалення червоних шламiв здiйснюсться шляхом подачi їx пульпопроводами iз заводу на шламосховище ТОВ «МГЗ». Шламосховище теж знаходиться Миколаївській областi - на вiдстанi 3,5 км вiд заводу.
		З цього випливає, що пiд час видалення червоних шламiв не відбувається їx переміщення/перевезення з району однiєї держави в район iншої держави, оскільки завод, пульпопроводи та шламосховище знаходяться на території Миколаївської області.
		Крім того, як вбачається з додатку до дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (розміщення) у 2014-2016 роках №01.181 від 11 грудня 2013 року, дійсного до 31.12.2016 року (т. 1, а.с. 254-256), в переліку дозволених для розміщення відходів, серед іншого, зазначений шлам газоочисних установок (код 2741.2.9.09). 
		Зазначене дає підстави зробити висновок про те, що відповідач не приховує зазначений вид відходу, як зазначає позивач, а навпаки, мав дозвіл на розміщення зазначеного виду відходів - шламу газоочисних установок. На даний час, відсутній затверджений порядок надання дозволiв на здiйснення операцiй у сферi поводження з вiдходами, отже у відповідача вiдсутня можливiсть отримання такого дозволу.
		При цьому, не знайшов свого підтвердження довод позивача, що зберігання двох видів відходів - шламу червоного та шламу газоочисних установок є саме змішуванням в розумінні частини 6 статті 33 ЗУ «Про відходи»
		Також безпiдставними є посилання позивача на Зелений та Жовтий перелiки вiдходiв та їx класифiкацiю, оскільки Положення та Базельська конвенцiя про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних вiдходiв та їx видаленням не регулюють питання класифiкацiї вiдходiв для мети, вiдмiнної вiд їx транскордонного перемiщення.
		Згідно з частиною першою статті 157 Митного кодексу України залишки або відходи, що утворилися в результаті здійснення операцій з переробки іноземних товарів і мають господарську цінність та/або можуть бути утилізовані, підлягають поміщенню в цьому стані у відповідний митний режим до закінчення строку переробки товарів.
		Разом з тим, як вбачається з вищезазначених судових рішень, відходи, які утворюються в процесі діяльності ТОВ «МГЗ», втратили можливість будь-якого використання у господарської діяльності, і більше не являються товаром, а відтак  не мають господарської цінності та не можуть бути утилізовані.
		Частиною третьою статті 157 МК України передбачено, що iншi вiдходи, нiж зазначенi в частинi першiй цiєї статтi, з дозволу митного органу пiдлягають видаленню вiдповiдно до законодавства України до закiнчення строку переробки товарiв.
		При цьому вiдповiдно до пункту 13 роздiлу V Порядку виконання митних формальностей вiдповiдно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Мiнфiну України вiд 31 травня 2012 року № 657, вiдходи, що утворились унаслідок переробки товарiв, помiщених у режим переробки на митнiй територiї України, та підлягають видаленню вiдповiдно до законодавства України з дозволу митного органу, перебувають пiд митним контролем до моменту подання власником цих вiдходiв або вповноваженою ним особою документiв, якi підтверджують видалення вiдходiв (договорiв, актiв приймання-передавання, актiв видалення тощо) шляхом виконання операцiй, зазначених у позицiях D 1 - D 15 роздiлу А додатка 1 до Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їx утилiзацiєю/видаленням, затвердженого постановою КМУ вiд 13 липня 2000 року N 1120 (зi змiнами). Документи, якi пiдтверджують видалення вiдходiв, долучаються до вiдповiдної МД, за якою було здiйснено випуск товарiв у митний режим переробки на митнiй території.
		Таким чином, законодавство України з фактом видалення вiдходiв пов`язує лише припинення здiйснення за ними митного контролю. 
		Отже, як вбачається з вищезазначеного, ТОВ «МГЗ» не здiйснює транскордонного перемiщення вiдходiв.
		 
		Твердження ГО «СТОП ШЛАМ» про те, що відповідач не проводить моніторинг води, спростовується паспортом місця видалення відходів шламосховища (МВВ) № 2 за 2018 рік, в розділі 7 якого (т. 6, а.с. 75) зазначено про відсутність перевищення забруднення повітря, підземних (грунтових) вод, поверхневих вод та грунтів. Крім того, станом на 01.02.2019 року згідно розділу 8 зазначеного паспорту (т. 6 а.с. 76) порушення вимог експлуатації МВВ, а саме: перевищення проектної ємності, незадовільного стану захисних споруд, відсутності проекту, відсутності гірничого відводу при видаленні в надра, не здійснення збору та відведення поверхневого стоку, порушення регламенту скиду рідких відходів та ін. не зафіксовано.
		Перевiрками, проведеними територіальними органами Державної екологiчної iнспекцiї та Державної служби надзвичайних ситуацiй України у перiод 2016-2020 років та iншими доказами спростовуються твердження позивача про порушення вiдповiдачем вимог екологiчного законодавства та відсутність моніторингу за якістю, зокрема, поверхневих вод.
		У 2020 році щодо ТОВ «МГЗ» було проведено заходи позапланового нагляду (контролю) Державною екологiчною інспекцією у Миколаiвськiй областi:
		1)    Акт вiд 24 вересня 2020 року № 02-03-07-08/160/20 ( т.7, а.с. 195-215); 
		2)    Акт вiд 22 червня 2020 р. № 02-03-07-08/92/20 ( т. 7, а.с. 216-250).
		Згідно зазначеного акту (т. 7, а.с. 224) здійснено контроль поверхневої води Бузького лиману. Вiдiбрано 3 проби води навпроти середини шламосховища № l (точка 1), 250 м вище та нижче точки 1 (акт відбору проб води від 11 червня 2020 року № 37), 2 проби води в районі причалів № 10 та № 11 ФБМП ТОВ «МГЗ» (акт відбору проб води від 11 червня 2020 року № 38) та 2 проби води в районі причалів № 3 та №5 ФБМП ТОВ «МГЗ» (акт відбору проб води № 43 від 16 червня 2020 року № 4З).
		За результатами вимірювань концентрації забруднюючих речовин не перевищують гранично-допустимі концентрації для морських вод.
		Крім того, як вбачається з листа Державного інституту «Укрндіводоканалпроект» № 636/9-00 від 26 листопада 2020 року відносно складування шламів, (т.8, а.с. 106-107), у 2020 році ДІ «УкрНДІводоканалпроект» виконав науково-дослідну роботу «Математичне моделювання гідродинамічних і гідрохімічних процесів умов території шламосховища № 2». Результат показав, що достатня пропускна здатність дренажних споруд шламосховища, а також наявність про фільтраційного екрану по території шламосховища, робить неможливим вплив шламу і техногенних вод в нижче розташовані водоносні горизонти.
		Вплив роботи шламосховища на гідродинамічний і гідрохімічний режими водоносних горизонтів не відмічається.
		Вплив шламосховища № 2 на фізичні, хімічні та санітарно-гігієнічні характеристики підземних вод, що застосовуються місцевим населенням для водопостачання, на моделюючій території  відсутні.
		 
		Доводи ГО «СТОП ШЛАМ» про те, що господарська дiяльнiсть вiдповiдача може вважатись аварiєю є необґрунтованими, з огляду на таке.
		Згiдно з частини першої ст. 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» аварiя на об`єкті підвищеної небезпеки - небезпечна подiя техногенного характеру, що виникла внаслiдок змiн пiд час експлуатації об`єкта підвищеної небезпеки (наднормативний викид небезпечних речовин, пожежа, вибух тощо) i яка спричинила загибель людей чи створює загрозу життю i здоров`ю людей та довкiллю на його території i/або за його межами. Закон розрiзняє об`єкти підвищеної небезпеки та суб`єктiв господарської дiяльностi, у власностi або у користуваннi яких знаходяться об`єкти.
		Таким чином, виключно подiя техногенного характеру може бути аварiєю, а не дiяльнiсть підприємства та, зокрема, виробничий процес.
		Бiльше того, аварiя як надзвичайна ситуацiя зумовлює ряд дiй та реагування компетентних органiв. Зокрема, частиною першою статті 71 Кодексу цивiльного захисту України передбачено, що для координації дiй та виконання робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй утворюються спецiальнi кoмiciї, призначаються керiвники робiт, утворюються штаби з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, визначаються пункти управлiння тощо.
		Господарська дiяльнiсть ТОВ «МГЗ» не зумовлює таких наслiдкiв.
		Державний нагляд та контроль у сферi дiяльностi, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки, здiйснюють центральнi органи виконавчої влади та їx територiальнi органи, до вiдання яких вiдповiдно до закону вiднесенi вiдповiднi питання (стаття 3 Закону «Про об`єкти підвищеної небезпеки»). Зокрема, дiяльнiсть вiдповiдача планово перевiряється Державною службою України з надзвичайних ситуацiй, який є єдиним центральним органом виконавчого влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.
		За перiод 2016-2020 років жодних аварiй чи iнших надзвичайних ситуацiй на території пiдприємства не було зафiксовано, що підтверджується листом ГУ ДСНС у Миколаiївськiй областi № 04-1404/26 вiд 26 лютого 2020 року (т. 6, а.с. 130-131).
		Крiм цього, з листа Державної екологічної iнспекцiї у Миколаївськiй областi № 02/11.02-02/598 вiд 17 лютого 2020 року вбачається, що надзвичайні ситуації не виникали (т. 6, а.с. 116-129).
		Отже, господарська дiяльнiсть вiдповiдача, яка здiйснюється вiдповiдно до вимог чинного законодавства, не може вважатись аварiєю.
		 
		Щодо обґрунтованості позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
		   Позивачі обґрунтовували завдання моральної шкоди висновком фахівців за результатами соціально-психологічного дослідження, складеного ГО «Асоціація психологів України» від 4 червня 2020 року № 010/0620 та висновком судово-психологічної експертизи № 19081/19082/20-61 від 15 жовтня 2020 року, з яким погодився й суд першої інстанції. 
		   Проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками з огляду на наступне.
		   Зі змісту соціально-психологічного дослідження, складеного ГО «Асоціація психологів України» вбачається, що спеціалісти-психологи, якi не є судовими експертами i не повідомлялися про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, iз залученням інших осiб, якi не зазначені у Висновку, провели психологічне обстеження 1279 асоційованих членів позивача шляхом експертних бесід та анкетування i встановили заподіяння їм моральної шкоди на загальну суму 3 762 804 654 грн.
		Надалі Висновокфахівців бувнаданий експертамКНДIСЕ,якi напідставі цьогодокументу,без особистогопсихологічного обстеження1279осіб,підтвердили висновкипсихологів прозаподіяння їмморальної шкоди,збільшивши її  розмір до 9 208 800 ООО грн.
		Однак, не може бути визнано належним доказом наявності психоемоційних змін та моральної шкоди документ, складений спеціалістами, якi не є атестованими судовими експертами, про що зазначив Верховний Суд в постанові вiд 27 серпня 2020 року у справi № 752/23814/17-ц.
		Верховний Суд звернув увагу, що висновки таких спеціалістів складаються лише на основі документів i пояснень позивача, без аналізу всіх доказів, які містяться у матеріалах справи, що очевидно свідчить про неповноту дослідження.
		З цих же підстав не може бути прийнятий до уваги висновок експертів КНДIСЕ за результатами проведення психологічної експертизи, який судові експерти обґрунтували виключно висновками i документами фахівців -психологів без проведення особистого психологічного обстеження 1279 осіб або аналізу психологічно значимих документів щодо них.
		   Під час розгляду цивільної справи було встановлено, що фахівці ГО «Асоціація психологів України» ОСОБА_1274 . i ОСОБА_1275 , які склали висновок, не проводили психологічне обстеження 1279 асоційованих членів.
		Так, 5 квітня 2021 року допитаний у судовому засіданні у суді першої інстанції в якості свідка Президент ГО «Асоціація психологів України» ОСОБА_1274 підтвердив, що ані він, ані ОСОБА_1275 , не виїжджали до Миколаївської області, де проживаються 1279 осіб, особисто не проводили з ними бесід чи анкетування. За словами ОСОБА_1274 такі бесіди i анкетування проводили інші співробітники - 2 психологи Аcoцiaцiї психологів України, які не зазначені у Висновку. Аудiозаписи розмов передавалися такими особами на дослідження психологам, а ОСОБА_1276 . їx аналiзував та на пiдставi цього був пiдготовлений Висновок фахiвцiв. 
		Однак, у Висновку фахівців відсутні посилання на третіх осіб, які проводили бесіди з асоційованими членами, факт їх виїзду до Миколаївської області i згадка про виготовлення чи аналіз аудiозаписiв у ході соціально-психологічного дослідження. 
		До того ж, в матеріалах справи відсутні будь-які докази (анкет, аудiозаписiв), які б свідчили про проведення фахівцями ГО «Асоціація психологів України» психологічного обстеження асоційованих членів.
		Що стосуєтьсявисновку експертівкомісійної судово-психологічноїекспертизи КНДIСЕ,то слідзазначити,що експертивизначили розмірморальної шкодине індивідуальнощодо кожногоз 1279осіб,а для«умовно-статистичногочлена ГО«СТОП ШЛАМ», тоді як Методика 14.1.75 не передбачає визначення будь-яких індивідуальних психологічних виявів у абстрактної (умовної) персони i переносу свого застосування на групу.
		Крім того, експерти особисто не проводили «обов`язкового попереднього безпосереднього обстеження особи» шляхом проведення експертних бесід з кожною iз 1279 осіб, як це передбачено п.п. 9.1 та 9.2.2. Методики 14.1.75 та п.п. 6.1, 6.4 та 6.9 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджені Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 вiд 8 жовтня 1998 року. 
		Отже, фактично експерти дослідили висновок фахівців, не дослідивши при цьому психологічних особливостей людей - асоційованих членів, що свідчить про порушення принципiв незалежностi, об`єктивності та повноти експертного дослiдження, визначених ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судову експертизу».
		Крім того, при проведенні дослідження застосовано «Методичні рекомендації з проведення судово психологічної експертизи (експертних досліджень) з визначення орієнтовного розміру компенсації моральної шкоди в межах групових (колективних) позовів», які не включено до Реєстру методик проведення судових експертиз, не рекомендовано до використання при проведенні психологічної експертизи Наказом Міністерства юстиції України № 1722/5 вiд 30 липня 2010 року та авторство яких не зазначено.
		Вказана методика не пройшла державної peєcтpaцiї в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчить про порушення ч. 3 ст. 8 Закону України «Про судову експертизу», відповідно до якої методики проведення судових експертиз (крім судово-медичних та судово-психіатричних) підлягають атестації та державній peєcтpaцiї в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
		   До того ж, висновок експертів складено лише на підставі роздруківок з мережі Інтернет, копій паспортів місць видалення відходів, дозволів на викиди забруднюючих речовин, Висновку фахівців. 
		При цьому експерти виходили з презумпції неправомірності діяльності відповідача i приймали обставини, що спричинили моральну шкоду, як потенційно встановлені факти. Таке узагальнення автоматично наділяє всі кінцеві експертні висновки (відповіді на питання) ймовірністю. 
		Також, попри відсутність будь-яких документів щодо протиправності та наслідків діяльності ТОВ «МГЗ», експерти вийшли за межі своїх повноважень танадали висновкиз питаньправа таекології:«системний iтривалий впливвдихання пилучервоного шламупризводить допогіршення стануздоров`я населення»; «суттєві зміни яку довкіллі,так iв життіпростих людейстали незворотними»; «досліджувана ситуація зумовлена цілеспрямованою планомірною діяльністю,що виявилосяу протиправному розміщенні звалища відходів МГЗ, забрудненні навколишнього природного середовища пилом червоного шламу зi шламосховищ МГЗ», «систематичне порушення техніки екологічної безпеки МГЗ», «експертами встановлено, що... відбулося очевидне порушення прав людини» тощо.
		Отже, експерти самостійно кваліфікували господарську діяльність ТОВ «МГЗ» як «аварію» при визначенні коефіцієнту «d» за п. 70 Таблиці 1.1. Методики 14.1.75, що передбачений для такої протиправної поведінки як «Створення умов, які загрожують життю або здоров`ю внаслідок аварій, пожеж, вибухів», тоді як згідно з Методикою 14.1.75 види діянь за коефіцієнтом «d» «встановлюються уповноваженою на це особою (органом досудового розслідування або судом)».
		З огляду на викладене , колегія суддів не може прийняти до уваги висновки спеціалістів та експертів за результатами психологічного дослідження позивачів, оскільки особи, що їх підписали вийшли за межі своїх повноважень, оскільки окрім аналізу психологічного стану позивачів надали відповіді на питання, які належать до компетенції суду.
		 
		Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ «МГЗ» з приводу обґрунтованості заявлених відводів в суді першої інстанції.
		На пiдтвердження обґрунтованості заявлених вiдводiв суддi Бобровiй І.В., яка ухвалила оскаржуване рiшення, вiдповiдач посилається на той факт, що було порушено процедуру визначення суддi вiдповiдно до Положения про автоматизовану систему документообiгу суду.
		Вирішуючи питання, чи було порушено процедуру визначення судді відповідно до Положення про автоматизовано систему документообігу суду, колегія суддів виходить з наступного.
		Згідно з вимогамистатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
		Частиною першоюстатті 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системів день надходження документів.Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ) (частини перша - третястатті 14 ЦПК України).
		Відповідно до пункту 15.4 Перехідних положень ЦПК України, визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією кодексу в частині порядку визначення.
		Пунктами 1, 3 розділу VI «Реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху» Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженогорішенням Ради суддів України від 26листопада 2010 року № 30зі змінами, внесеними на підставі рішення Ради суддів України від 12 квітня 2018 року № 16 (далі-Положення, тут і далі - у редакції, чинній на час подачі позову до суду) передбачено, що вхідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи, приймається і опрацьовується користувачами АСДС відповідно до їх функціональних обов`язків тареєструється в АСДС в день її надходження. Дата реєстрації та вхідний номер документа автоматично формуються АСДС відповідно до вимог інструкції з діловодства та цього Положення.
		Згідно з пунктами 2.12, 3.4 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 17 грудня 2013 року № 173 (далі-Інструкція, тут і далі - у редакції, чинній на час подачі позову до суду) на першому аркуші вхідного документа у правому нижньому куті або вільному від тексту місці проставляється реєстраційний штамп (реєстраційна позначка), в якому зазначаються дата реєстрації, реєстраційний номер (та за необхідності - найменування суду) і підпис особи, яка здійснила реєстрацію документа, а в разі необхідності - і час подання документа. Визначення судді (судді-доповідача чи колегії суддів) для розгляду конкретної справи здійснюється відповідно до процесуального законодавства України та Положення про АСДС.
		Відповідно до частини першоїстатті 33 ЦПК Українивизначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системоюпід час реєстрації документів, зазначених у частині другійстатті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
		Засадами використання автоматизованої системи документообігу суду в Заводському районному суді м. Миколаєва (затвердженi Рiшенням зборiв суддiв Заводського районного суду м. Миколаєва вiд 11 дистопада 2016 року, протокол № 8 зi змінами та доповненнями станом на 03 квітня 2018 року) передбачено, що:
		1) Розподiл судових справ здiйснюється в судi в день їx реєстрацiї, але не пiзнiше наступного робочого дня, на пiдставi iнформацiї, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, вiдповiдальної за здiйснення автоматизованого розподілу справ (пункт 2.1);
		2) Визначення суддi-доповiдача для розгляду цивiльної справи здійснюється за допомогою автоматизованої системи документообiгу пiд час реєстрацї вiдповiдних документiв, за принципом випадковостi та в хронологiчному порядку надходження справ з дотриманням вимог процесуального законодавства iз загальної кiлькостi суддiв, якi в день реєстрацiї перебувають на роботi та мають право розглядати справи вiдповiдної категорiї (пункт 2);
		3) Справи розподіляються з урахуванням: (1) спецiалiзацiї суддiв; (2) навантаження кожного суддi; (3) заборони брати участь у переглядi рiшень для суддi, який брав участь в ухваленні судового рiшення, про перегляд якого порушується питания; (4) перебування суддi у вiдпустцi; (5) на лiкарняному; (6) у вiдрядженнi; (7) закiнчення термiну повноважень судді; в iнших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здiйснювати правосуддя або брати участь у розглядi судових справ;
		4) З автоматизованого розподілу виключаються судді, які в передбачених законом випадках не можуть здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді справи (пункт 2.5.1) .
		З матеріалів справи вбачається що, позовна заява ГО «СТОП ШЛАМ» зареєстрована в Заводському районному суді м. Миколаєва 19 листопада 2020 року. Даній судовій справі надано єдиний унікальний номер 487/6970/20.
		Відповідно до звітів автоматизованого розподілу вказаних справ вбачається, що позовна заява ГО «СТОП ШЛАМ» була подана після 13:45:48 (момент закiнчення реєстрацїї справи № 487/6969/20)).
		Автоматизований розподіл справи № 487/6970/20 між суддями був здійснений о 23:33:07 год., що підтверджується наявним в матеріалах справи звітом автоматизованого розподiлу справи № 487/6970/20.
		Згiдно з наявним в матеріалах справи звiтом автоматизованого розподілу справи № 487/6970/20 спецiалiзацiю на розгляд даної категорії справ мають 11-ть суддiв, з яких:
		1) суддiв, а саме: Щербину С., Павлову Ж., Сухаревич 3., Нiкiтiна Д., Притуляк I. виключено з автоматизованого розподілу у зв`язку з наявністю підстав, передбачених нормативно-правовими актами - перебування у відпустці 14 i бiльше днiв, перебування в нарадчiй кiмнатi, наказ голови суду;
		2) суддiв, а саме: Афонiну С., Гаврасієнка В., Темнiкову А., Карташеву Т., Кузьменка В. виключено з автоматизованого розподiлу у зв`язку iз закінченням робочого часу, що не суперечить п.п. и) п. 2.19 Засад використання автоматизованої системи документообiгу суду в Заводському районному судi м. Миколаєва.
		Отже, з 11 суддів, які за своєю спеціалізацією мають право на розгляд даної категорії справи, залишилася суддя  Боброва І.В., яка згідно з наказом голови суду №174-а від 10 листопада 2020 року була призначена черговою після закінчення робочого дня 19 листопада 2020 року з 17.00 до 00.00 годин.
		Як вбачається із заяв та скарг ТОВ «МГЗ», саме ці обставини зародили сумніви у неупередженості та об`єктивності судді, у зв`язку з чим останнім було заявлено відвід судді.
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо існують обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
		Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва Лагоди А.А. від 21 грудня 2020 року в задоволенні заяви ТОВ «МГЗ» про відвід судді Бобрової І.В. відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що доводи заявника є необґрунтованими та не знайшли свого належного підтвердження.
		Незважаючи нате,що усправі невстановлено,чи булопорушено порядоквизначення суддідля розглядусправи,чи сталисяпомилки приреєстрації документів,наведені ТОВ«МГЗ» доводищодо наявностіпідстав длявідводу суддіБобрової І.В.від участіу розглядіцієї справимогли зародитисумніви унеупередженості абооб`єктивності судді, а тому інтереси правосуддя вимагають його відводу.
		Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 25 березня 2021 року, в справі № 523/7796/19 (провадження № 61-19629св20).
		Отже доводи апеляційної скарги ТОВ «МГЗ» частково знайшли своє підтвердження.
		 
		Водночас, доводи апеляційної скарги ТОВ «МГЗ» щодо права громадської організації бути позивачем у цьому спорі, суперечать вимогам чинного законодавства та судовій практиці.
		Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.
		Міжнародним документом, який закріпив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська конвенція.
		Орхуську конвенцію ратифіковано Законом України № 832-ХІУ від 06 липня 1999 року, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.
		Для забезпечення належної реалізації, зокрема, екологічних прав Орхуська конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.
		Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.
		При цьому відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік), далі - Керівництво). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.
		Приписи нормативно-правових актів усіх рівнів щодо принципів, правил, вимог, обов`язків різноманітних суб`єктів, що стосуються утримання диких тварин, на усіх правових титулах (в усіх формах власності чи користування), в неволі чи в напіввільних умовах, є «національним законодавством, що стосується навколишнього середовища» у розумінні пункту 3 статті 9 Орхуської конвенції. Порушення приписів цих нормативно-правових актів може бути предметом судового оскарження відповідно до статті 9 Орхуської конвенції.
		Відповідно до пункту «ж» статті 21 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» громадські природоохоронні організації мають право подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров`ю громадян і майну громадських організацій
		Згідно із пунктами 2.4.2 п. 2.4 Статуту ГО «СТОП ШЛАМ» визначено, що для досягнення своєї мети та виконання статутних завдань Організація у встановленому чинним законодавством порядку має право представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів чи інших осіб у будь-яких органах державної влади, в тому числі судах, правоохоронних органах, у органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування.
		З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що ГО «СТОП ШЛАМ» є природоохоронною організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про громадські об`єднання», а також відповідно до свого статуту, має право на представництво в суді екологічних інтересів окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.
		Зазначене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 грудня 2018 року по справі № 910/8122/17 (провадження № 12-186гс18).
		 
		За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
		Для деліктних відносин є характерним застосування презумпції вини заподіювача шкоди, проте усі інші умови застосування такого виду цивільно-правової відповідальності підлягають доведенню у повному обсязі позивачем, який наполягає на наявності підстав для задоволення такого позову.
		Аналогічні правові висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) (пункт 81 зазначеної постанови): «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)».
		 
		Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що у справі недостатньо доказів, щоб підтвердити всі твердження ГО «СТОП ШЛАМ» «поза розумним сумнівом». Зокрема, не надано досліджень впливу від діяльності ТОВ «МГЗ» на фізичних осіб, який би був достатньо пов`язаним з їх приватним та сімейним життям у розумінні статті 8 Конвенції.
		Таким чином, оскільки ГО «СТОП ШЛАМ» не доведено факту наявності інтенсивного і тривалого шкідливого впливу від діяльності ТОВ «МГЗ», що безпосередньо впливало б на життя чи здоров`я членів цієї громадської організації та перевищувало екологічні ризики, притаманні життю у кожному сучасному місті, позов ГО «СТОП ШЛАМ» в інтересах 1271 члена цієї організації, згідно списку наведеному вище, задоволенню не підлягає.
		 
		З цих же підстав, не підлягає задоволенню і апеляційна скарга ГО «СТОП ШЛАМ», як необґрунтована. 
		 
		За такого, та враховуючи, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, рішення підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		Згідно з частиною 9 статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
		Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2020 року в частині, залишеній без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 січня 2021 року, слід скасувати.
		 
		Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати, сплачені позивачем при подачі позовної заяви та при подачі сторонами апеляційних скарг.
		При поданні апеляційної скарги ТОВ «МГЗ» було сплачено 1 103 550 грн судового збору.
		Між тим, розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги складав 15 765 грн. Отже, ця сума має бути відшкодована відповідачу за правилами статті 141 ЦПК України.
		Оскільки рішення суду скасоване, то відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 15765 грн.
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 ЗУ «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
		Згідно з частиною 2 статті 7 ЗУ «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
		Отже сума судового збору, що була переплачена ТОВ «МГЗ», може бути повернута апелянту за відповідним клопотанням.
		Оскільки на час ухвалення рішення клопотання про повернення переплаченої суми судового збору не надходило, то це питання не вирішується. Проте це не перешкоджає ТОВ «МГЗ» звернутись до апеляційного суду з таким клопотанням.
		 
		Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу громадської організації «СТОП ШЛАМ» залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» задовольнити.
		Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 487/6970/20 від 26 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді арешту, накладеного ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2020 року в частині, залишеній без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 січня 2021 року.
		Стягнути з громадської організації «СТОП ШЛАМ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» 15765 (п`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн судових витрат. 
		Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий                    Н.О.Тищук
		 
		Судді:                        І.В.Лівінський
		 
		                               Н.О.Шаманська 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		---------------------------------
		Повну постанову складено 20 грудня 2021 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...