Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 233/1750/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2021. Зареєстровано: 21.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2021.
Дата набрання законної сили: 22.03.2023
Номер судового провадження: 2/233/765/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		233 № 233/1750/21 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 грудня 2021 року                                                 м.Костянтинівка
		Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: 
		головуючої судді Бєлостоцької О.В.,
		при секретарі Теліціній О.О.,
		за участю
		позивача                         ОСОБА_1 ,
		відповідачки                                 ОСОБА_2 ,
		представника відповідачки                                 ОСОБА_3 ,
		третьої особи ОСОБА_4 , 
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_4 , про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,- 
		В С Т А Н О В И В:
		19 квітня 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якій позивач зазначає, що є діючим адвокатом України. ІНФОРМАЦІЯ_1 до нього за правовою допомогою звернулась ОСОБА_4 , яка обіймає посаду директора ВСП «Костянтинівський індустріальний фаховий коледж» ДВНЗ «Донецький національний технічний університет». В цей же день, на протязі двох годин між ним та ОСОБА_4 було укладено договір про надання правничої допомоги адвоката у письмовій формі, що узгоджується з приписами ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Прибувши до приміщення технікуму, в кабінеті директора ОСОБА_4 побачив депутата Костянтинівської міської ради ОСОБА_5 , яка здійснила галас за фактом порушення, на її думку, прав депутата та ОСОБА_2 , яка за допомогою смартфону проводила відеозйомку всього, що відбувалось. Він не давав відповідачці ОСОБА_2 згоди на відеозйомку своєї особи. На вимогу ОСОБА_5 пред`явив посвідчення адвоката, паспорт, свідоцтво адвоката. ІНФОРМАЦІЯ_1 у вечірній час до нього почали телефонувати родичі, колеги-адвокати, ОСОБА_4 , від яких він дізнався про те, що у інформаційній мережі «Фейсбук» розповсюджена інформація про його, на думку ОСОБА_2 , неадекватну поведінку у приміщенні коледжу, а також про те, що раніше його, як діючого адвоката України, на вулиці у м.Костянтинівка двічі побили ногами клієнти за таку поведінку, та й випадкові перехожі; що він є адвокатом ДНР, в нього недійсне посвідчення адвоката, що в теперішній час не існує Адвокатського об`єднання Донецької обласної колегії адвокатів; що він має документи, які ставлять під сумнів його психічне здоров`я. Така інформація є недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки він є адвокатом і юристом, практика складає 37 років, із них правозахисна 20 років. Судді, прокурори, адвокати є публічними особами і розповсюдження будь-яким чином недостовірної інформації принижує їх честь, гідність, ділову репутацію, наносить моральну шкоду. Його знають як адвоката та людину у місті Костянтинівка, до нього звертаються його колеги, які шоковані розповсюдженою неправдивою інформацією. Після публікації такої брудної інформації на нього звертають увагу перехожі на вулиці, він не може спокійно виконувати свої професійні обов`язки адвоката, погіршилось самопочуття, пропав апетит. Вважає, що йому, як діючому адвокату України поширенням недостовірної інформації, яка принижує його честь, гідність, ділову репутацію, завдана моральна шкода у розмірі 200 000 гривень, яку відповідачка спроможна відшкодувати, оскільки працює викладачем англійської мови у двох навчальних закладах. 
		В заяві від 09 серпня 2021 року (а.с.113) позивач ОСОБА_1 уточнив, що 15 січня 2021 року до нього стали надходити дзвінки від його родичів, колег - адвокатів, ОСОБА_4 про те, що у інформаційній мережі «Фейсбук» в соціальній групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» розповсюджена інформація, яка не відповідає дійсності. 
		Позивач ОСОБА_1 просить: 
		-визнати недостовірною інформацію, розповсюджену ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачкою ОСОБА_2 у інформаційних мережах інтернету «Фейсбузі» : «адвоката ОСОБА_1 за його неадекватну поведінку двічі побили ногами клієнти на вулиці у м.Костянтинівка Донецької області, та й випадкові перехожі, він є адвокатом ДНР і в нього недійсне посвідчення адвоката, має документи, які ставлять під сумнів його психічне здоров`я»;
		-зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 спростувати вищевказану недостовірну інформацію, яку вона розмістила у інформаційних мережах інтернету «Фейсбуці» ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом розміщення в цих мережах такого спростування;
		-стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в розмірі 200 000 гривень та судові витрати у розмірі 5505 гривень 30 копійок (а.с.194-196).
		Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Бєлостоцької О.В. від 17 травня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. 
		Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2021 року строк проведення підготовчого провадження у справі продовжено на 30 днів. 
		Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 серпня 2021 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті. 
		Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 йому зателефонувала директор Костянтинівського індустріального технікуму ОСОБА_4 та попросила надати правову допомогу. Цього ж дня він прийшов до вказаного учбового закладу, де відрекомендувався, пред`явив документи, поводився коректно під час спілкування із депутатом місцевої ради ОСОБА_5, з приводу її запиту про булінг у технікуму. ОСОБА_6 , яка перебувала в приміщенні Костянтинівського індустріального технікуму, знімала все на смартфон. Він не надав згоди на розповсюдження цього відео, проте воно потрапило до мережі інтернет, тобто було розповсюджено. Окрім ОСОБА_2 цього зробити ніхто не міг, оскільки відеозйомку вела вона. Після спілкування із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 він був в суді. З ОСОБА_2 того дня не спілкувався взагалі. Ввечері того дня йому стали телефонувати, діти, родичі, які розповідали про публікацію у Фейсбуці. Він не є сепаратистом, правової допомоги особам з непідконтрольної території не надавав, сторінки у соціальних мережах не має; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Відповідачка вчинила булінг відносно нього та його дружини. Щодо побиття клієнтами зазначив наступне. В 2017 році особа на прізвище ОСОБА_8 вимагав від нього грошові кошти, побив його дружину, йому також дісталось. З цього приводу він звертався про правоохоронних органів, визнаний потерпілим у кримінальному провадженні. Особа на прізвище ОСОБА_9 просив його написати апеляційну скаргу, погрожував відрізати вуха, з приводу чого він також звернувся до поліції у зв`яку з чим було зареєстроване кримінальне провадження. Ані ОСОБА_8 , ані ОСОБА_9 його клієнтами не являються. Поширену інформацію на флеш карті йому принесли діти, а він роздрукував. 
		Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 . Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із ОСОБА_5 перебувала у кабінеті директора Костянтинівського індустріального технікуму ОСОБА_4 з приводу конфліктної ситуації, яка між ними виникла. Визнала, що здійснювала відеозйомку в приміщенні технікуму, проте це є публічним місцем і до того ж вона попереджала про це, в тому числі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Не має відношення до розміщення інформації в мережі інтернет, не робила цього. 
		З письмового відзиву, поданого відповідачкою ОСОБА_2 вбачається, що остання заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що твердження позивача про те що вона є розповсюджувачем інформації відносно нього в соціальній мережі є припущенням. Особисто заходила на вказаний позивачем ресурс, проте не знайшла зазначеної інформації щодо розповсюдження якої претензії на її адресу викладає позивач; зайти на вказані позивачем сторінки не має змоги, оскільки вони їй не належать. Публікація відсутня на вказаному ресурсі. Коли вона видалена їй невідомо, можливо сам позивач виклав цей пост та видалив для самопіару (а.с.63-68). 
		Представник відповідачки - адвокат Баринова Л.Г. заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1 , пославшись на те, що доводи позивача про те, що саме ОСОБА_2 розповсюдила про нього інформацію є лише припущеннями. Позивач не зафіксував поширення інформації особисто, не встановив власника веб сайту, та власника доменного імені. ОСОБА_1 пред`явив посвідчення адвоката застарілого зразку, що викликало сумнів у ОСОБА_2 .
		Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 до Костянтинівського індустріального технікуму прийшли ОСОБА_2 та депутат місцевої ради ОСОБА_5 , яка вимагала негайного розгляду її депутатського звернення, викликала працівників поліції. Вона зателефонувала ОСОБА_1 з приводу надання останнім правової допомоги. Позивач по справі через деякий час прийшов до технікуму, пред`явив свої документи, коректно поспілкувався із присутніми та пішов до суду. Вночі їй зателефонувала заступниця директора технікуму та повідомила про те, що ОСОБА_5 виклала великий пост, частина якого стосувалась ОСОБА_1 . Згодом з`явилась публікація ОСОБА_2 , яка стосувалась ОСОБА_1 . Раніше відповідачка по справі викладала фото учнів технікуму в інтернет, що викликало обурення батьків. Фрагменти відеозйомки, яку ОСОБА_2 здійснила ІНФОРМАЦІЯ_1 доповнювали публікацію ОСОБА_5 Працівники поліції того дня також вели відеозйомку. Зазначила, що через деякий час публікація ОСОБА_2 , яка стосувалась адвоката ОСОБА_1 була видалена, проте коли саме - невідомо. 
		Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що в січні 2021 року на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» у соціальній мережі Фейсбук він побачив статтю про Костянтинівський індустріальний технікум, під якою містились образливі коментарі відносно ОСОБА_1 . Він зателефонував ОСОБА_1 та повідомив про те, що у разі потреби виступить на його захист. Йому відомо про те, що позивач по справі є адвокатом України, патріотом і він не вірить у те, що ОСОБА_1 надає матеріальну допомогу так званій ДНР. Йому нічого невідомо ані про побиття позивача по справі клієнтами, ані про існування у нього довідки із психлікарні або наркології.
		Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що в січні 2021 року в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» соціальної мережі Фейсбук була публікація про Костянтинівський індустріальний технікум, невідповідність його директора займаній посаді, під якою містився коментар образливого змісту відносно адвоката ОСОБА_1 , зокрема, про сприяння останнім сепаратизму, що він є проходимцем, шарлатаном, що його здивувало. Автором публікації була ОСОБА_12 , а автором вказаного коментаря - ОСОБА_13 . Особисто із ОСОБА_2 не знайомий, проте йому відомо, що вона є адміністратором групи «ІНФОРМАЦІЯ_2». Про існування у ОСОБА_1 сторінки або сайту йому нічого невідомо. 
		Свідок ОСОБА_14 пояснив, що від ОСОБА_1 йому стало відомо про те, що він звернувся до суду з позовом про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації з приводу того, що його ніби-то чи то оскорбив, чи то побив клієнт, що він має відношення до так званої ДНР. Вказана інформація була розміщена одному із сайтів, на якому саме - йому невідомо. ОСОБА_1 не є адвокатом ДНР, клієнти його не били, про існування у позивача довідок із психіатричної лікарні та наркології йому нічого невідомо. ОСОБА_1 сплачує внески до Донецької колегії адвокатів в м.Краматорську. 
		Свідок ОСОБА_15 , яка працює діловодом в Костянтинівському індустріальному технікумі, пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 до учбового закладу, ігноруючи карантинні обмеження, увірвались ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , які перебували у кабінеті директора технікуму. ОСОБА_2 протягом всього часу перебування в приміщенні технікуму вела відеозйомку на смартфон, ігноруючи її прохання не робити цього. Цього дня у зв`язку з відвідуванням ОСОБА_5 та ОСОБА_2 технікуму, викликали працівників поліції. До учбового закладу того дня приходив ОСОБА_1 , у якого вказані особи вимагали пред`явити документи. Наступного дня від колег дізналась про те, що відео всього візиту вказаних осіб до технікуму, виклали в мережу інтернет. Через декілька днів на сторінці ОСОБА_2 з`явилась інформація про те, що ОСОБА_1 агент так званої ДНР, поганий адвокат, його побили якісь особи. Хтось із колег на її електронну пошту прислав посилання на сторінку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у Фейсбуці, де було розміщене відео та коментарі до нього ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_16 , який також критикував адвоката ОСОБА_1 ОСОБА_2 не питала згоди ОСОБА_1 на здійснення відеозйомки. 
		Свідок ОСОБА_17 , яка обіймає посаду заступника директора з навчальної роботи Костянтинівського індустріального технікуму, в судовому засіданні пояснила, що в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» соціальної мережі Фейсбук, адміністратором якої є ОСОБА_2 , була розміщена стаття «ІНФОРМАЦІЯ_3», в якій були висвітлені питання стосовно діяльності технікуму та адвоката ОСОБА_1 . Вона особисто 16 січня 2021 року зробила скрін-шоти вказаної статті, які 17 січня 2021 року показала колегам. Про існування в соціальних мережах сторінки позивача по справі їй невідомо. Зазначила, що в групі може розмістити інформацію і стороння особа, яка не є адміністратором групи, але в цьому випадку інформація не буде доступною такий тривалий час. 
		Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона як депутат Костянтинівської міської ради разом із ОСОБА_2 знаходилась в Костянтинівському індустріальному технікумі. ОСОБА_1 демонстрував якесь посвідчення, щось казав з приводу проведення місцевих виборів у м.Костянтинівка. Хто є власником сторінки «ІНФОРМАЦІЯ_2» не знає, проте це не вона і не ОСОБА_2 . Їй особисто не відомо про розміщення в інтернеті інформації про ОСОБА_1 . 
		Заслухавши пояснення позивача, відповідачки та її представника, третьої особи, допитавши свідків та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини. 
		Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є діючим адвокатом України, має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1657, видане 26 березня 2004 року Донецькою обласною КДКА; адвокат ОСОБА_1 боргів зі сплати внесків перед Радою адвокатів Донецької області не має; інформацією про те, чи входить ОСОБА_1 до адвокатів так званої ДНР та чи сплачує внески на її утримання, Рада адвокатів Донецької області не володіє, що підтверджується листом Голови Ради адвокатів Донецької області від 23 липня 2021 року № 287 (а.с.98) 
		На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем ОСОБА_1 надано роздруківку з інтернет-сторінки з дописом, як зазначено ОСОБА_18 в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» соціальної мережі «Фейсбук» (а.с.19-20), скріншоти (знімки екрану монітора) із дописами в групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » соціальної мережі Фейсбук, як зазначено « ОСОБА_19 » (а.с.106-112) та ОСОБА_18 (а.с.122-126).
		Роздруківка з інтернет-сторінки з дописом, як зазначено ОСОБА_18 в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» соціальної мережі «Фейсбук» (а.с.19-20), скріншоти (знімки екрану монітора) із дописами в групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » соціальної мережі Фейсбук, як зазначено ОСОБА_18 (а.с.122-126) має текст, на який посилається позивач в позовній заяві, наступного змісту: « ОСОБА_1 били недовольные клиенты, и даже ногами, и случалось это не единожды. Получал он на орехи и от случайных граждан за свое неадекватное поведение. ОСОБА_1 получал свое удостоверение еще в то время, корда Донецк входил в состав Украины и на данный момент такое удостоверенеие является музейным експонатом, фикцией. Нет более Адвокатского объединения Донецкой областной колеги адвокатов, с 2014 года не существует. И это еще не все, что выяснилось про этого «адвоката». Данный гражданин имеет также документы, которые ставят под сомнение его психическое здоровье». 
		Судом досліджено також скріншоти (знімки екрану монітора) із дописами в групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » соціальної мережі Фейсбук, як зазначено « ОСОБА_19 » (а.с.106-112), проте, суд зауважує, що позов заявлено до відповідачки ОСОБА_2 , а не до ОСОБА_5 . 
		Позивач по справі звертався із заявою від 26 січня 2021 року до Голови політради Партії Опозиційна платформа «За життя» ОСОБА_22 з приводу поведінки члена партії ОСОБА_2 та розповсюдження недостовірної інформації в соціальній мережі «Фейсбук» (а.с.41-43).
		Згідно з ч. 4 ст.32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Відповідно до ч. 1, 4 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. 
		Надаючи оцінку наданим позивачем на підтвердження позовних вимог доказам та доводам відповідачки з приводу того, що вона не розміщувала інформацію стосовно позивача по справі в соціальній мережі Фейсбук, суд прийшов до наступних висновків. 
		Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Пунктом 12 Постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту.
		Якщо доступ до сайта є вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
		Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
		Відповідно до Закону України «Про телекомунікації», доменне ім`я - позначення (словесне, цифрове, словесно-цифрове), яке використовується для ідентифікації діяльності юридичних і фізичних осіб в мережі Інтернет, з будь-якою метою.
		Дані про доменне ім`я, якщо до нього підключено діючий в мережі Інтернет веб-сайт, мають містити ІР адреси веб-хостингу - дані про провайдера на серверах якого розміщено сторінки веб-сайту. Знаючи назву та адресу провайдера, можна звернутись до нього або з адвокатським запитом, або, якщо він ігнорує адвокатський запит, витребувати інформацію про його клієнта - замовника послуги хостингу через суд.
		«Фейсбук» є соціальною, загальнодоступною мережею, де будь-хто, без ідентифікації особи може створити будь - яку кількість сторінок, під будь-яким (в тому числі вигаданим) іменем, публікувати тексти, коментарі, копіювати і зберігати на власних пристроях фото осіб з інших сторінок.
		Оскільки, інтернет-мережа при реєстрації сторінки не вимагає ідентифікацію особи згідно особистих документів (паспорта, свідоцтва про народження), то ідентифікувати особу, яка публікує, поширює певну інформацію неможливо за винятком сторінок, які створені і інформацію про які поширюють офіційно державні органи, офіційні особи.
		Дані про власника веб-сайту, доменного імені можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України у адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
		Позивачем ОСОБА_1 надано довідку ОП «Український мережевий інформаційний центр» від 09 грудня 2021 року № 419/2021-Д (а.с.204-207) зі змісту якої вбачається, що соціальна мережа «Facebook» є багатокористувацькою платформою, власник якої забезпечує технологічну можливість для створення її користувачами власних веб-сторінок та бізнес-сторінок. Такі користувачі, створюючи власні веб-сторінки та бізнес-сторінки, наводять дані у добровільному порядку та під власну відповідальність, погоджуючись з політикою конфіденційності Facebook. Дані користувачів (адреса електронної пошти, телефон тощо), що повідомляються під час реєстрації (з метою здійснення авторизації) на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_11, відомі виключно власнику такого веб-сайту - компанії Facebook, Inc. останній також відомі ІР-адреси та інші ідентифікатори, з використанням яких здійснювався вхід зареєстрованими користувачами (log-файли) до соціальної мережі « Facebook », що може також слугувати додатковим доказом належності певної веб-сторінки відповідному користувачу.
		На веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_11 створено сторінку з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що доступна за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_4( далі -Facebook-сторінка).
		На цій Facebook-сторінці міститься форма, для можливості розміщення публікацій (постів) будь-яким користувачем соціальної мережі Facebook. Такі публікації (пости) підлягають розміщенню на цій Facebook-сторінці після модерації (погодження) адміністрацією цієї Facebook-сторінки.
		На цій Facebook-сторінці розміщені, зокрема, наступні ідентифікатори -" ОСОБА_23 "; дата створення: ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адміністратори:
		ОСОБА_24 (персональна Facebook-сторінка: ІНФОРМАЦІЯ_6 ), 
		ОСОБА_29 (персональна Facebook-сторінка: ІНФОРМАЦІЯ_7 ), 
		ОСОБА_25 (персональна Facebook-сторінка: 
		ІНФОРМАЦІЯ_8), ОСОБА_26 (персональна Facebook-сторінка: 
		ІНФОРМАЦІЯ_9) На Facebook-сторінці користувача з іменем " ОСОБА_26 ", яка з ІНФОРМАЦІЯ_5 є адміністратором зазначеної Facebook-групи "ІНФОРМАЦІЯ_2 ", розміщені зокрема, наступні ідентифікатори - рідне місто: ОСОБА_27 .
		Враховуючи викладене, власником веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_11 є реєстрант доменного імені facebook.com- компанія Facebook, Inc. , якщо інше не визначене умовами договору між останньою та/або отримувачем послуг хостингу та/або володільцем облікового запису, або якщо такий договір відсутній.
		При цьому, на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_11 створено Facebook-сторінку з назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_2 ", що доступна за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_10 ) (а.с.204-207).
		На переконання суду, із змісту довідки ОП «Український мережевий інформаційний центр» від 09 грудня 2021 року № 419/2021-Д (а.с.204-207) неможливо дійти беззаперечного висновку про те, що саме відповідачка ОСОБА_2 на своїй сторінці розмістила певну інформацію, про спростування якої, як недостовірної, заявляє позовні вимоги позивач ОСОБА_1 . 
		Із вказаної довідки вбачається, що дані користувачів (адреса електронної пошти, телефон тощо), що повідомляються під  час реєстрації з метою здійснення авторизації на на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_11, і за якими можливо ідентифікувати певну особу відомі виключно власнику такого веб-сайту - компанії Facebook, Inc.
		Крім того, суд зауважує, що заявляючи клопотання про витребування доказів (а.с.159-160) позивач просив витребувати відомості про власника Інтернет ресурсу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розміщеного на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_12 , на якому було розміщену певну інформацію, яку він вважає недостовірною.
		В той же час, згідно довідки ОП «Український мережевий інформаційний центр» від 09 грудня 2021 року № 419/2021-Д персональна сторінка  ОСОБА_26 містить інше посилання (персональна Facebook-сторінка:ІНФОРМАЦІЯ_9).
		З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявлених вимог позивачем надано роздруківку з інтернет-сторінки з дописом, як зазначено ОСОБА_28 в групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » соціальної мережі «Фейсбук» (а.с.19-20), скріншоти (знімки екрану монітора) із дописами в групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » соціальної мережі Фейсбук, як зазначено « ОСОБА_19 » (а.с.106-112) та ОСОБА_18 (а.с.122-126). 
		На переконання суду, зазначені вище докази у сукупності, в тому числі і показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 не є достатніми, щоб дійти однозначного та беззаперечного висновку про належність сторінки у соціальній мережі «Facebook» відповідачці ОСОБА_2 . 
		Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. 
		Сам факт наявності спірної інформації, навіть за умови, що такий мав місце, без встановлення її автора належними та допустимими доказами, не може вважатись поширенням відповідачем відомостей, які порочать честь, гідність та репутацію позивача.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не підтверджено належними, достовірними та достатніми доказами факту належності сторінки у соціальній мережі «Facebook» відповідачці як фізичній особі, а також приналежності їй спірного допису.
		Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно зі статтею 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). 
		Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
		Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
		Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
		Відповідачка ОСОБА_2 заперечувала як факт розповсюдження нею інформації стосовно позивача по справі, так і відповідність наданих позивачем роздруківок та скриншотів оригіналу.
		Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 711/9146/16-ц (провадження № 61-20453св18) зазначив, що роздруківки Інтернет-сторінок (веб-сторінок), які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі. Такі роздруківки визнаються доказом у разі, якщо вони виготовлені, видані і засвідчені власником відповідного Інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу. Веб-сторінки є електронними документами, які фізично не можуть надаватися суду, однак вони можуть містити відомості про обставини, які мають значення для справи, тому суд може провести огляд і дослідження таких документів у місці їх знаходження (на відповідному Інтернет-ресурсі за вказаним стороною справи посиланням) з фіксацією таких процесуальних дій у протоколі.
		Суд відповідно до приписів п.4) ч.5 ст.12 ЦПК України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, сприяв позивачу у реалізації прав, передбачених цим Кодексом та, зокрема, роз`яснював право заявити клопотання про огляд електронних доказів в порядку передбаченому ч.7. ст.85 ЦПК України на відповідному Інтернет-ресурсі за вказаним позивачем по справі посиланням, у випадку неможливості надати оригінали електронних доказів, зважаючи на їх специфіку. 
		Проте, позивач ОСОБА_1 своїм правом не скористався та відповідного клопотання не заявив. 
		З пояснень третьої особи ОСОБА_4 вбачається, що публікація, яка стосувалась адвоката ОСОБА_1 була видалена, проте коли саме це сталось - невідомо, що не заперечувалась позивачем по справі. 
		Клопотання про забезпечення доказів шляхом огляду їх за місцем знаходження (огляду певної сторінки  в Facebookта фіксації її змісту) відповідно до ст.ст.116-118 ЦПК України позивачем не заявлялось ані до подання позовної заяви, ані під час розгляду справи судом. 
		Клопотання про призначення експертизи на предмет встановлення, фіксування змісту та дослідження певної сторінки в мережі Facebook позивачем в ході розгляду справи також не заявлось, відповідного експертного висновку з цих питань суду не надано. 
		З наведених вище підстав суд не приймає в якості належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження заявлених позовних вимог надані позивачем по справі роздруківку з інтернет-сторінки з дописом, як зазначено ОСОБА_28 в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» соціальної мережі «Фейсбук» (а.с.19-20), скріншоти (знімки екрану монітора) із дописами в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» соціальної мережі Фейсбук, як зазначено « ОСОБА_19 » (а.с.106-112) та ОСОБА_18 (а.с.122-126), які є паперовими копіями електронних доказів, які до того ж, не посвідчені у порядку, передбаченому законом, як того вимагає ч.3 ст.100 ЦПК України. 
		Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 568/879/17, згідно якого «місцевим судом, на виконання вимог частини п`ятої статті 100 ЦПК України, обґрунтовано не було взято до уваги надані відповідачем паперові копії електронного доказу - знімків вмісту екрана монітора, у зв`язку із неподанням їх оригіналів та поставлення позивачем під сумнів відповідність таких копій оригіналу».
		Приймаючи до уваги вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірної та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію у зв`язку з недоведеністю позовних вимог. 
		Суд вважає за доцільне зауважити, що посилаючись в описовій частині позовної заяви на здійснення ОСОБА_2 відеозйомки без його згоди, позивач позовних вимог в цій частині не заявляв. 
		Суд не приймає до уваги копію депутатського звернення ОСОБА_5 від ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.168), оскільки з пояснень третьої особи ОСОБА_4 дійшов висновку про те, що це звернення стосувалось інших обставин і фактів.
		Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд дійшов наступних висновків. 
		Частиною 1 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		 Згідно п.4) ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Позивачем не доведено шляхом надання належних, достовірних та достатніх доказів поширення відповідачкою недостовірної інформації про нього, порушення у зв`язку з цим його особистих немайнових прав, зважаючи на що суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
		Отже, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди слід відмовити в повному обсязі. 
		Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору (а.с.7,8) та оплатою вартості довідки № 419/2021-Д від 09 грудня 2021 року (а.с.198-203) на підставі ст.141 ЦПК України слід віднести на позивача по справі. 
		Керуючись ст. ст. 4, 19, 259, 263, 264, 265 ЦПК України , -
		В И Р І Ш И В:
		В задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа - ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Повний текст рішення суду виготовлений 20 грудня 2021 року. 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...